Бойове застосування та управлiння дiями аеромобiльних пiдроздiлiв (частин, зтАЩiднань)
ПОСРЖБНИК
ВИПУСКНИКУ АКАДЕМРЖРЗ
Бойове застосування та управлiння дiями
аеромобiльних пiдроздiлiв (частин, зтАЩiднань)
УМОВНРЖ СКОРОЧЕННЯ
АА- армiйська авiацiя
АЕМВ тАУ аеромобiльнi вiйська;
АЕМД тАУ аеромобiльнi дii;
АЕМУДД тАУ аеромобiльнi ударнi дii;
АЕМПТД тАУ аеромобiльнi патрульнi дii;
АЕМПШД тАУ аеромобiльнi пошуковi дii;
БКС тАУ багатокупольна парашутна система;
БПС тАУ безплатформова парашутна система;
ВПС-8 тАУ витяжна парашутна система;
ВРД тАУ вихiдний район для десантування;
ВТА тАУ вiйськова транспортна авiацiя;
ВТЗ тАУ високоточна зброя;
ДПД тАУ диверсiйно-пошуковi дii;
ДРД тАУ десантно-рейдовi дii;
ДУД тАУ десантно-ударнi дii;
ДШД тАУ десантно-штурмовi дii;
ЗКП тАУ замок крiплення платформи;
ПВС-500 тАУ парашутно-вантажна система на 500 кг;
ПДК тАУ повiтрянодесантний комплекс;
ПДП тАУ повiтрянодесантна пiдготовка;
ПДСБ тАУ парашутна система для десантування рiдини в бочцi;
ПДТ тАУ повiтрянодесантна технiка;
ПДТР-120 тАУ парашутно-десантна тара для рiдини на 120 л;
ПРП тАУ примусове розкриття парашуту;
ПРС тАУ парашутно-реактивна система;
РЕБ - радiоелектронна боротьба;
ТПД тАУ тактичний повiтряний десант;
ППДММ тАУ подовжений парашутно-десантний мтАЩякий мiшок;
ВСТУП
Аналiз засад i складових Воiнноi доктрини Украiни та положень Стратегiчного оборонного бюлетеня показуi, що до характерних рис сучасноi збройноi боротьби вiдноситься:
-ВаВаВаВаВаВаВа поширення застосування новiтнiх систем озброiння та вiйськовоi технiки, високоточноi зброi, засобiв повiтряного нападу, розвiдки та РЕБ, новiтнiх iнформацiйних технологiй;
-ВаВаВаВаВаВаВа ураження вiйськ (сил), об'iктiв тилу, економiки, комунiкацiй на всiй територii протидiючих сторiн;
-ВаВаВаВаВаВаВа високоманевровi (мобiльнi) дii вiйськ (сил) на розрiзнених напрямах з широким застосуванням сил швидкого реагування, аеромобiльних та повiтрянодесантних вiйськ, десантiв та вiйськ спецiального призначення.
Досвiд останнiх десятилiть, за час яких у свiтi трапилось кiлька десяткiв локальних вiйн i збройних конфлiктiв, переконливо свiдчить, що мобiльнi дii вiйськ у ходi сучасноi вiйни стають однiiю iз головних умов успiху. За поглядами воiнних фахiвцiв таких розвинутих у воiнно-технiчному вiдношеннi краiн як США, ФРН, Францiя та Великобританiя, мобiльнi дii являються обов'язковим компонентом сучасноi операцii, бойових дiй та бою, а здатнiсть iх вести тАУ ознакою високого рiвня технiчного розвитку i доказом професiйноi майстерностi органiв управлiння та вiйськ.
РЖсторичний досвiд вчить, що той хто своiчасно не помiчаi нову важливу тенденцiю у воiнному мистецтвi тАУ багато втрачаi i обрiкаi свою краiну на поразку. Питання впровадження мобiльних дiй у бойову практику маi державне значення так, як нерозривно пов'язане iз вирiшенням проблеми забезпечення нацiональноi безпеки держави.
РОЗДРЖЛ 1. АЕРОМОБРЖЛЬНРЖ ТА ПОВРЖТРЯНОДЕСАНТНРЖ ВРЖЙСЬКА. ЕТАПИ СТВОРЕННЯ, РОЗВИТОК ТА ПЕРСПЕКТИВИ
На раннiх стадiях розвитку воiнного мистецтва оперативна мобiльнiсть забезпечувалась пересуванням пiхоти у пiшому порядку, перевезенням ii на гужових возах i парусних судах. Найбiльшу мобiльнiсть на полi бою та за його межами на той час мала кавалерiя. З появою механiчних засобiв пересування (паровозiв, пароплавiв, автомобiлiв, лiтакiв тощо) технiчною основою оперативноi мобiльностi стають рiзнi види транспорту. Пiдвищення оперативноi мобiльностi досягалось також за рахунок змiни структури збройних сил, видiв та родiв вiйськ, створенням нових вiйськових формувань, якi мали бiльш високi маневровi можливостi. Крiм того, для досягнення високоi мобiльностi, у оперативному шикуваннi вiйськ створювались новi елементи такi, як ешелон розвитку прориву, оперативно-маневровi групи, кiнно-механiзованi групи та iншi. РЗх основу складали самi мобiльнi формування того часу тАУ кавалерiйськi та танковi. Для швидкого переносу зусиль у глибину оборони противника та для допомоги вiйськам, якi наступають з фронту широке застосування отримали повiтрянi десанти.
Великий вклад у теорiю бойового застосування повiтряних десантiв внiс Маршал Радянського Союзу М.М. Тухачевський, який ще у другiй половинi 20-х рокiв ХХ столiття глибоко дослiдив роль i мiсце повiтряних десантiв у майбутнiй вiйнi, обТСрунтував перспективнiсть повiтрянодесантних вiйськ.
З появою ранцевого парашута Г.РД Котельникова, зтАЩявилась реальна мож-ливiсть доставки у короткi термiни парашутним способом в тил противника вiйськових формувань для виконання бойових завдань, лiтаками без iх посадки на аеродроми. 2 серпня 1930 року вперше у свiтi в СРСР на навчаннях Московського вiйськового округу був висаджений повiтряний десант парашутним способом. У подальшому повiтрянi десанти у кiлькостi вiд декiлькох сотень до декiлькох тисяч десантникiв зi зброiю, спорядженням та бойовою технiкою висаджувались практично на всiх навчаннях i маневрах у ходi яких продовжувалось удосконалення виучки особового складу повiтрянодесантних частин щодо десантування парашутним, посадочним i комбiнованим способами та дiй у тилу противника в ходi виконання бойових завдань.
Використання парашута для десантування особового складу призвело до появи нового елементу оперативноi побудови вiйськ тАУ повiтряного десанту, та новоi форми спiльних операцiй тАУ повiтрянодесантноi операцii.
Проведений експеримент i подальше застосування повiтряних десантiв привернули велику увагу широкого кола вiйськових спецiалiстiв провiдних краiн свiту. РЖ вже у березнi 1938 року пiд час захвату Австрii Нiмеччина вперше застосувала своi повiтрянодесантнi вiйська. У ходi другоi свiтовоi вiйни найбiльш широко нiмецькi повiтрянодесантнi вiйська застосовувались пiд час захоплення Норвегii, Бельгii, Голландii та острова Крiт.
На початку 1940 року США, а з липня 1940 року Великобританiя приступили до формування своiх повiтрянодесантних вiйськ i вже у серпнi 1944 року англо-американське командування iз дiючих у РДвропi повiтрянодесантних вiйськ створило 1-у повiтрянодесантну армiю союзникiв у складi двох повiтрянодесантних корпусiв тАУ американського та англiйського, якi мали вiдповiдно три американськi (17, 82, 101) i двi англiйськi (1, 6) повiтрянодесантнi дивiзii, одну-двi окремi повiтрянодесантнi бригади i, крiм того, французькi та польськi парашутнi частини а також вiйськово-транспортну авiацiю. Найбiльш крупнi повiтрянодесантнi операцii були проведенi в РЖталii (Сицилiя), Францii (Нормандiя), Голландii та пiд час форсування рiчки Рейн.
Характерними завданнями оперативно-стратегiчних та оперативних повiтряних десантiв були:
сприяння збройним силам в оволодiннi окремою державою, яка займала важливе стратегiчне положення на театрi воiнних дiй, шляхом захоплення полiтичних центрiв, аеродромiв i портiв (висадка нiмецького повiтряного десанту на територiю Норвегii у квiтнi 1940 року);
захоплення острова, який маi стратегiчне значення (Крiтська повiтрянодесантна операцiя нiмецьких вiйськ у травнi 1941 року);
сприяння сухопутним вiйськам у пiдвищеннi темпiв наступу шляхом за-хоплення i утримання мостiв на послiдовно розташованих у глибинi оборони противника водних перешкодах (Арнемська повiтрянодесантна операцiя союзникiв у жовтнi 1944 року), а також оволодiння укрiпленими районами i дезорганiзацiя оборони, запобiгання пiдходу резервiв противника (нiмецький повiтряний десант пiд час вторгнення у Голландiю та Бельгiю у травнi 1940 року, повiтряний десант союзникiв у районi з центром Везель у березнi 1945 року та Рейнська повiтрянодесантна операцiя);
сприяння наступаючим вiйськам в оточеннi та розгромi угруповань противника (Вяземська повiтрянодесантна операцiя 1942 року);
сприяння висадцi на узбережжя морських десантiв шляхом запобiгання пiдходу резервiв противника до району висадки (англо-американський повiтряний десант у ходi Нормандськоi операцii 1944 року захопив переправи на рiчках, що протiкали поблизу).
Самим яскравим прикладом застосування повiтрянодесантних вiйськ у другiй свiтовiй вiйнi була висадка повiтряного десанту нiмцiв на о. Крiт та його захват у травнi 1941 року. Острiв обороняли вiйська загальною кiлькiстю бiля 55 тисяч. Чисельнiсть нiмецьких десантникiв тАУ близько 22 тисяч. Повiтрянодесантна операцiя проводилась протягом 11 днiв. За цей час нiмцi втратили бiля 4 тис. вбитими та близько 2тис. пораненими. Переможенi встигли евакуювати лише 16 тис. вiйськовослужбовцiв, а решту 39 тис. втратили вбитими, пораненими та полоненими.
Показовим був десант пiд Мединью. В тил противника був висаджений парашутно-десантний батальйон майора Сторчака. На протязi сiчня тАУ лютого 1942 року батальйон здiйснив рейд по нiмецьким тилам, чим сприяв успiшному наступу 43-i армii.
В лютому 1942 року для надання допомоги частинам 29-i армii, якi знаходились в оточеннi в районi Ржищева, було десантовано парашутно-десантний батальйон 204-i повiтрянодесантноi бригади. Своiми дiями десантники надихнули тих, хто був в оточеннi, пiдняли iх бойовий дух, вселили впевненiсть, надали допомогу продовольством та боiприпасами. 18-го лютого частини 29-i армii почали прорив i 22 лютого зтАЩiдналися зi своiми вiйськами. Парашутно-десантний батальйон головним чином забезпечував прикритя тилу i флангiв армii.
Бiльшiсть повiтрянодесантних операцiй Другоi свiтовоi вiйни були успiшними i iх досвiд пiдтвердив, що застосування повiтряних десантiв неможливе без таких факторiв, як ретельна пiдготовка операцii, iднiсть командування та централiзацiя управлiння, знання реальноi обстановки в районi десантування i передбачення ii розвитку, надiйне вогневе ураження противника, досягнення раптовостi дiй, правильний вибiр мiсця i часу висадки, панування у повiтрi, органiзацiя та пiдтримання взаiмодii повiтряних десантiв з наступаючими з фронту вiйськами, з авiацiiю i морськими десантами, всебiчне забезпечення бойових дiй десанту.
У пiслявоiнний перiод повiтрянодесантнi вiйська всiх провiдних краiн свiту приймали участь практично у всiх локальних вiйнах та збройних конфлiктах i на основi цього досвiду постiйно удосконалювалась органiзацiйно-штатна структура пiдроздiлiв, частин та зтАЩiднань повiтрянодесантних вiйськ, впроваджувались новi форми та способи дiй.
Пошук шляхiв пiдвищення мобiльностi вiйськ привiв до появи вертольотiв та iх широкого застосування пiд час виконання бойових завдань у ходi вiйн у Кореi (1950-1953 роки, США), ВтАЩiтнамi (1964-1973 роки, США), Афганiстанi (1979-1989 роки, СРСР) та iнших тАЬгарячих точкахтАЭ i, як наслiдок, привiв до появи аеромобiльних вiйськових формувань. Досвiд показав, що пiдроздiли, частини та зтАЩiднання сухопутних вiйськ не зможуть досягти максимальноi мобiльностi, якщо вони будуть пересуватися тiльки по сушi. Вiдомо, що характер мiсцевостi багатьох районiв свiту виключаi можливiсть використання танкiв, бойових машин, бронетранспортерiв i навiть всюдиходiв. Тому на сучасному етапi, за думкою вiйськових фахiвцiв провiдних краiн свiту, великого значення набуваi повiтряна мобiльнiсть.
З прийняттям на озброiння такого специфiчного лiтального апарату, як вертолiт, зтАЩявилась можливiсть упровадження нових способiв пiдготовки та ведення бойових дiй сухопутними вiйськами. Вертольоти, маючи змогу вертикально пiднiматись у повiтря i приземлятись на обмежену необладнану площадку, на великiй швидкостi, незалежно вiд умов мiсцевостi, перемiщатись у просторi, перемiщати технiку та вантажi, як у вантажнiй кабiнi, так i на зовнiшнiй пiдвiсцi, висаджувати особовий склад посадочним способом у режимi зависання на висотi 1-2 метри, а з допомогою тросiв або фалiв на висотi 10-15 метрiв дають можливiсть аеромобiльним вiйськовим формуванням готуватись до бою на значнiй вiдстанi вiд противника i в короткi термiни висуватись до намiчених обтАЩiктiв та рубежiв, здiйснювати стрiмкий вертикальних обхват, маневр силами та засобами при вiдсутностi наземних комунiкацiй безпосередньо на полi бою, проникати у тил противника через недоступнi для наземних вiйськ дiлянки мiсцевостi, у короткi термiни виконувати завдання i повертатись у розташування своiх вiйськ, здiйснювати висадку в лiсi, в горах, на заболоченi дiлянки, в населених пунктах i навiть у мiстi.
Поява вертольотiв та iх використання у збройнiй боротьбi призвело до появи нових форм дiй тАУ десантно-штурмовi дii, а участь аеромобiльних вiйськ у спецiальних, антитерористичних i миротворчих операцiях призвела до появи аеромобiльних дiй.
На цей час збройнi сили всiх провiдних краiн свiту мають у своiму складi добре оснащенi повiтрянодесантнi та аеромобiльнi вiйська. РЖ iх частка у сухопутних вiйськах усiх провiдних краiн свiту постiйно зростаi. Це викликано тим, що вiд чисельностi вiйськових формувань здатних вести високомобiльнi дii, використовуючи повiтряний простiр, залежить успiх у збройнiй боротьбi.
Досвiд останнiх воiнних конфлiктiв переконливо свiдчить, що вiдсоток мобiльних вiйськових формувань, якi дiяли у складi коалiцiйних сил, маi стiйку тенденцiю до зростання (Додатки 1,2,3).
На сучасному етапi свiтового розвитку, як факт, необхiдно визнати, що свiт перейшов вiд бiполярноi моделi з конфронтацiiю мiж двома супердержавами до моделi невизначеноi багатополюсностi з великою кiлькiстю регiональних держав i конфлiктiв. По мiрi того, як загроза глобальноi вiйни вiдходить на другий план, стаi зрозумiло, що свiт вступаi в пору тАЬмалихтАЭ вiйн i регiональних конфлiктiв. В сучасних умовах полiтичний вплив та воiнно-полiтичнi цiлi, як правило, досягаються не бойовими, а спецiальними i миротворчими операцiями. Це кращий i цивiлiзований спосiб взаiмодii мiж партнерами i найбiльш ефективний спосiб впливу на негативнi процеси, якi несуть загрозу миру.
Аналiз спрямованостi розвитку принципiв, форм i способiв збройноi боротьби на пiдставi досвiду останнiх воiнних конфлiктiв показав, що застосування збройних сил взагалi i сухопутних вiйськ зокрема, докорiнно змiнюiться. Епоха тАЬкласичнихтАЭ воiн, що велися багатомiльйонними армiями безповоротно закiнчилася. Приклад Чечнi показав, що армiя (РФ), яка пiвстолiття готувалася до проведення фронтових наступальних та оборонних операцiй, не готова нi психологiчно, нi органiзацiйно до ведення спецiальних та миротворчих операцiй. РЖ тiльки повiтрянодесантнi вiйська та вiйська спецiального призначення, де бiльшiсть офiцерського складу мали досвiд Афганiстану, Баку, РДревану, Тбiлiсi, Югославii та iнших тАЬгарячихтАЭ точок, у взаiмодii з авiацiiю та за пiдтримки ракетних вiйськ i артилерii змогли успiшно виконувати завдання.
Розпочалася ера тАЬмалих вiйнтАЭ з обмеженим застосуванням живоi сили, що характеризуiться незрiвнянно високим технологiчним рiвнем з широким використанням нових засобiв збройноi боротьби та спецiального забезпечення. Вони показали, що бойовi можливостi проявляються зовсiм iншим чином i це приводить до ситуацii коли проявляiться значна перевага тАЬякостiтАЭ над тАЬкiлькiстютАЭ, що в свою чергу змушуi провiднi держави утримувати не багаточисельнi збройнi сили, а добре оснащенi найсучаснiшим озброiнням та бойовою технiкою, мобiльнi, невеликi за кiлькiстю професiйнi вiйськовi формування.
Вiдсутнiсть багаточисельних армiй приводить до вiдсутностi суцiльних лiнiй фронту, зменшення щiльностi вiйськ у оперативному шикуваннi. Тому здатнiсть аеромобiльних та повiтрянодесантних вiйськ, що мають високу оперативну мобiльнiсть, у стислий термiн розгортати бойовi дii на флангах i в тилу противника, швидко здiйснювати маневр, смiливо i раптово завдавати удари по життiво важливим мiсцям противника, надаi iм велику перевагу перед iншими вiйськовими формуваннями.
Враховуючи усе перелiчене та на пiдставi вимог, яким повиннi вiдповiдати сучаснi сухопутнi вiйська, основою Сухопутних вiйськ Збройних Сил Украiни повиннi стати мобiльнi вiйськовi формування аеромобiльнi, повiтрянодесантнi, армiйськоi авiацii та спецiального призначення.
Корпус швидкого реагування зi складу ОСШР доцiльно мати у складi: повiтрянодесантноi бригади, трьох аеромобiльних бригад, до штату яких входить по полку армiйськоi авiацii, механiзованоi бригади, артилерiйськоi бригади та бригади ППО, бригади армiйськоi авiацii, частин та пiдроздiлiв забезпечення.
Для прикладу:
У складi сухопутних вiйськ США найбiльш боiготовим i високомобiльним оперативним обтАЩiднанням i 18 повiтрянодесантний корпус, який у своiму складi маi 82 пдд, 101пшд, 10 лпд, 3 мд, бригаду ПА, двi бригади АА та частини i зтАЩiднання забезпечення, навчальнi та спецiальнi частини. 18 ПДК маi бiльше 700 вертольотiв. За рiвнем розумового розвитку 96 % особового складу корпусу вiдносяться до вищих (1 тАУ 3) категорiй i являiться елiтою сухопутних вiйськ.
Таким чином, можна стверджувати, що:
1. Сучасним вимогам загальновiйськового бою та операцii найбiльшою мiрою вiдповiдають аеромобiльнi та повiтрянодесантнi вiйська тому, що фактор часу i вирiшальним для досягнення перемоги:
взвод кiлькiстю 25 чоловiк перемiщаiться на вiдстань 250 км одним вертольотом за одну годину, а взвод на трьох БПП перемiщаiться на 250 км. лише за добу (витрати палива при цьому становлять: на вертольотi Мi8т - 900 л, на трьох БМП - 1035 л).
2. Оснащення Сухопутних вiйськ вертольотами дасть велику економiю державних коштiв:
вартiсть сучасного вертольота $ 1 - 1,2 млн., а вартiсть сучасного танка $ 1,3 тАУ 1,5 млн., спiввiдношення втрат 1:14 на користь вертольотiв, спiввiдношення тАЬефектвартiстьтАЭ на користь вертольотiв, $ 1,2 млн. до $ 21млн. (1:17,5);
3. Озброiння транспортно-бойового вертольота додатково ракетами класу тАЬповiтря-повiтрятАЭ надасть можливiсть успiшно боротися не тiльки з наземними цiлями, а i з повiтряними.
4. тАЬУнiверсальнiстьтАЭ аеромобiльних та повiтрянодесантних бригад даi пiдставу сподiватися на те, що у майбутньому, вони стануть основними бойовими вiйськовими формуваннями Сухопутних вiйськ Збройних Сил Украiни, а танки, що вивiльняться з механiзованих зтАЩiднань i частин можуть бути зведенi у танковi бригади, для створення контрударних угруповань та для пiдсилення зтАЩiднань i частин, призначених для прикриття державного кордону.
5.Аеромобiльнi та повiтрянодесантнi пiдроздiли, частини i з'iднання готуються для ведення боiв, бойових, десантно-штурмових, рейдових та аеромобiльних дiй i можуть десантуватись парашутним, посадочним та комбiнованим способом вертольотами i лiтаками в залежностi вiд поставлених бойових завдань та умов обстановки. За високомобiльними вiйськовими формуваннями майбутнi.
РОЗДРЖЛ 2. ОСНОВИ БОЙОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ ПОВРЖТРЯНОДЕСАНТНИХ ТА АЕРОМОБРЖЛЬНИХ ПРЖДРОЗДРЖЛРЖВ
Аеромобiльнi вiйська тАУ це високомобiльний рiд Сухопутних вiйськ до складу якого входять аеромобiльнi та повiтрянодесантнi пiдроздiли, частини та з'iднання.
Вони призначенi для охоплення противника з повiтря, швидкого використання результатiв вогневого ураження i виконання завдань, якi неможливо ефективно вирiшити iншими силами та засобами в тилу противника та в ходi проведення спецiальних, антитерористичних i миротворчих операцiй.
За функцiональним призначенням аеромобiльнi вiйська розподiляються на десантно-штурмовий та повiтрянодесантний компоненти.
Десантно-штурмовий компонент тАУ це аеромобiльнi пiдроздiли, частини та з'iднання (перелiк), призначенi для ведення десантно-штурмових i аеромобiльних дiй. Повiтрянодесантний компонент тАУ повiтрянодесантнi пiдроздiли, частини та з'iднання (перелiк), призначенi для виконання, у якостi повiтряних десантiв, тактичних, оперативних та стратегiчних завдань.
Аеромобiльнi пiдроздiли, частини та з'iднання десантуються, як правило, на вертольотах i дiють спiльно з ними, а повiтрянодесантнi пiдроздiли, частини та з'iднання десантуються, як правило, лiтаками i дiють самостiйно. Але всi пiдроздiли, частини та з'iднання готуються для ведення боiв, бойових, десантно-штурмових, рейдових, аеромобiльних, антитерористичних та миротворчих дiй i можуть десантуватись парашутним, посадочним та комбiнованим способом вертольотами i лiтаками в залежностi вiд поставлених бойових завдань та умов обстановки.
Масоване i одночасне застосування десантно-штурмового i повiтрянодесантного компонентiв на всю глибину побудови вiйськ противника дозволяi розширити зону ведення воiнних дiй вiд переднього краю до тиловоi границi.
Основними принципами застосування повiтряних десантiв i:
масоване, послiдовне i раптове застосування iх за iдиним замислом та планом на напрямку головного удару (зосередження основних зусиль) з рiшучими цiлями i для виконання важливих задач, якi неможливо ефективно виконати нiякими iншими силами та засобами; надiйне вогневе ураження засобiв ППО i тактичноi авiацii противника у смугах та на флангах прольоту воiнно-транспортноi авiацii (армiйськоi авiацii) i його вiйськ у районах десантування та прилеглих до них;
здiйснення десантування у стислi термiни (одним вильотом);
постiйна авiацiйна (вогнева) пiдтримка та надiйне прикриття десантiв вiд ударiв авiацii противника;
забезпечення тiсноi взаiмодii десантiв мiж собою та вiйськами, що наступають з фронту, передовими, обхiдними, рейдовими загонами;
всебiчне забезпечення десантiв та гнучке управлiння ними пiд час ведення дiй у тилу противника.
Застосування повiтряних десантiв включаi:
завдання вогневих ударiв по угрупованнях вiйськ, засобах ППО та iнших об'iктах противника у смузi прольоту ВТА та АА, районi десантування та прилеглих до нього районах;
одночасне або послiдовне десантування повiтряного десанту;
бойовi дii десанту в тилу противника;
бойовi дii авiацii, ракетних вiйськ щодо пiдтримки десанту;
бойовi дii вiйськ протиповiтряноi оборони щодо прикриття ВТА та АА i повiтряних десантiв;
перекидання вiйськ та бойовоi технiки з метою посилення десантiв та подання iм матерiальних засобiв.
Десантування тАУ це перекидання повiтряного десанту у тил противника для виконання бойових завдань.
Воно включаi: злiт лiтакiв (вертольотiв) з десантом, шикування iх бойових порядкiв, перелiт в район десантування, викидання або висадку десанту у визначеному районi.
Десантування може проводитись у будь яку пору року, вдень та вночi, в простих та складних метеорологiчних умовах, що забезпечують нормальну роботу повiтрянодесантноi технiки i безпечне приземлення особового складу.
Десантування характеризуiться дальнiстю, глибиною, тривалiстю, висотою польоту авiацii та висотою викидання десанту.
Дальнiсть десантування тАУ це вiдстань вiд вихiдного району десантування до району десантування.
Глибина десантування - вiдстань вiд лiнii зiткнення сторiн, на початок викидання десанту до району десантування.
Тривалiсть десантування тАУ це час необхiдний на злiт авiацii, шикування бойових порядкiв, перелiт в район десантування, викидання або висадку десанту у визначеному районi.
Висота польоту - це висота польоту авiацii вiд вихiдного району десантування до району десантування. Вона залежить вiд дальностi десантування, ступеню придушення ППО противника, пори року та часу доби. Як правило полiт авiацii здiйснюiться з перемiнним профiлем.
Висота викидання тАУ це висота з якоi здiйснюiться викидання десанту. Вона залежить вiд ТТХ повiтрянодесантноi технiки, шикування бойових порядкiв авiацii за висотою та рельiфу мiсцевостi в районi десантування. Як правило викидання десанту здiйснюiться з малих висот.
Пiдроздiли, частини та зтАЩiднання аеромобiльних вiйськ дiють у якостi повiтряних десантiв (тактичнi, оперативно-тактичнi, оперативнi, оперативно-стратегiчнi), ведуть десантно-штурмовi дii та аеромобiльнi дii.
Для пiдготовки повiтряного десанту, АА i ВТА до десантування i бойових дiй призначаiться вихiдний район для десантування (ВРД). Вiн включаi: основнi i запаснi аеродроми (посадочнi площадки) для частин АА та ВТА, основнi i запаснi райони зосередження (для бригади, полку тАУ до 100 кв. км; для батальйону тАУ до 10 кв. км; роти - до 3 кв. км.) та райони очiкування (на вiдстанi 5-10 км. вiд аеродромiв зльоту) вiйськ, що десантуються. ВРД призначаються на вiдстанi 50-120 км i бiльше вiд лiнii фронту, i обмежуються радiусом польоту АА та ВТА. Розмiр ВРД залежить вiд складу повiтряного десанту, його задач, характеру мiсцевостi, наявностi аеродромноi мережi (посадочних площадок) придатних до прийому АА i ВТА, способiв та умов десантування.
Пiдготовка вихiдного району для десантування проводиться завчасно. Вона, як правило, полягаi в пiдготовцi аеродромiв до приймання воiнно-транспортноi авiацii, зосередженнi на них комендатур авiацiйно-технiчних частин i необхiдних запасiв матерiально-технiчних засобiв, перевiрцi мiсцевостi на наявнiсть мiн, прокладеннi колонних шляхiв, iнженерному обладнаннi районiв зосередження i районiв очiкування, проведеннi заходiв щодо маскування, пiдготовки пунктiв управлiння i розгортання звтАЩязку.
У запаснi райони зосередження та очiкування пiдроздiли переводяться за розпорядженнями старших начальникiв.
У випадку пiдготовки пiдроздiлiв до десантування у стислi термiни, вони можуть виходити iз районiв зосередження безпосередньо на аеродроми, минаючи райони очiкування. Коли десантування проводиться тiльки вертольо-тами, райони очiкування, як правило, не призначаються.
З метою забезпечення прихованого розмiщення пiдроздiлiв десанту, здiйснення контролю за виконанням заходiв маскування, пiдтримання встановленого порядку, регулювання руху в районах зосередження та очiкування i на шляхах пiдтАЩiзду до них, а також для охорони районiв розташування вiд проникнення стороннiх осiб та диверсiйно-розвiдувальних груп противника органiзуiться комендантська служба.
Аеродроми (посадочнi площадки) у ВРД призначаються для завершення пiдготовки до десантування пiдроздiлiв, частин та зтАЩiднань ВТА та АА, завантаження в лiтаки (вертольоти) озброiння, технiки, запасiв матерiальних засобiв, посадки особового складу десанту i зльоту на десантування. Аеродроми призначаються, по можливостi, поблизу районiв зосередження. Посадочнi площадки для вертольотiв призначаються, як правило, безпосередньо у районах зосередження десанту, або поблизу них. Розмiри площадок (до 1,5 км в довжину i 0,5-0,7 км в ширину) повиннi дозволяти одночасне розмiщення на кожнiй не менше ескадрильi вертольотiв i iх злiт. Запаснi аеродроми (посадочнi площадки) використовуються у випадку виходу зi строю основних.
Райони зосередження призначаються для прихованого розташування пiдроздiлiв, частин i зтАЩiднань повiтряного десанту та пiдготовки iх до десантування i виконання бойових завдань. Вони повиннi забезпечувати: розосереджене та приховане розмiщення особового складу, озброiння, технiки та матерiальних засобiв; можливiсть швидкого збору пiдроздiлiв i висування iх у вказаному напрямку; умови для укладки парашутiв та пiдготовки до застосування багатокупольних, парашутно-реактивних i парашутних безплатформенних систем; сприятливi санiтарно-епiдемiчнi умови; достатню кiлькiсть джерел води, дорiг та пiдтАЩiзних шляхiв для автотранспорту.
В районах зосередження проводиться: дозавантаження боiприпасiв у бойовi машини; видача особовому складу боiприпасiв, засобiв iндивiдуального захисту, iндивiдуальних перевтАЩязочних пакетiв, сухих пайкiв та iнших предметiв екiпiровки; екiпiровка особового складу; перевiрка укомплектованостi парашутних платформ (парашутно-реактивних i парашутних безплатформенних систем) швартовочними деталями в залежностi вiд виду озброiння та технiки, якi десантуються; переукладка (при необхiдностi) парашутiв, багатокупольних i парашутно-реактивних систем; технiчне обслуговування технiки; органiзацiя десантування та бойових дiй, формування аеродромних груп (при необхiдностi) i органiзацiя маршу в райони очiкування.
Райони очiкування призначаються для прихованого розташування пiдроздiлiв, частин i зтАЩiднань повiтряного десанту, якi десантуються лiтаками, та завершення iх пiдготовки до десантування i бойових дiй. Вони повиннi забезпечувати: приховане розмiщення пiдроздiлiв десанту; зручнiсть пiдготовки до десантування особового складу, озброiння, технiки та запасiв матерiальних засобiв; захист вiд зброi масового ураження та високоточноi зброi; швидкий вихiд на аеродроми.
В районах очiкування проводиться: завершення пiдготовки озброiння, технiки та запасiв матерiальних засобiв до десантування (швартовка озброiння, технiки та вантажiв на платформах i пiдготовка iх до висування на аеродром, рекогносцировка маршрутiв виходу на аеродром, органiзацiя взаiмодii з ВТА (АА), при наявностi часу з особовим складом проводиться передстрибкова пiдготовка), органiзацiя десантування i бойових дiй у пiдроздiлах; постановка бойових завдань особовому складу.
Для органiзованого виходу до лiтакiв, скорочення термiнiв завантаження технiки та вантажiв, передполiтного огляду, одягання парашутiв та одночасноi посадки особового складу в лiтаки в указаний час, по можливостi в укритих мiсцях, призначаiться вихiдне положення для завантаження озброiння i технiки та посадки особового складу в лiтаки, яке пiдроздiли займають безпосередньо поблизу злiтно-посадочноi смуги (рулiжних дорiжок), до прибуття лiтакiв. У вихiдному положеннi для завантаження озброiння i технiки та посадки особового складу в лiтаки проводяться контрольнi огляди людських десантних парашутiв випускаючими, уточнюються маршрути водiям транспортних засобiв до стоянок лiтакiв.
Завантаження озброiння, технiки та вантажiв у лiтаки, iх крiплення i пiдготовку до викидання проводиться особовим складом пiдроздiлiв пiд керiвництвом командирiв екiпажiв лiтакiв. Пiсля завантаження командири пiдроздiлiв десанту, посадовi особи повiтрянодесантноi служби разом iз командирами екiпажiв лiтакiв i фахiвцями з авiацiйного озброiння та десантного обладнання проводять передполiтний огляд завантаженого у лiтаки озброiння, технiки та вантажiв для визначення готовностi iх до викидання. Крiм того, командири пiдроздiлiв десанту та посадовi особи повiтрянодесантноi служби перевiряють правильнiсть пiдготовки парашутiв та пiдгонку спорядження десантникiв для здiйснення стрибка.
Пiдроздiли повiтряного десанту, якi десантуються з одного аеродрому одним вильотом вiйськово-транспортноi авiацii, складають аеродромну групу. Один iз командирiв пiдроздiлiв, якi входять до складу аеродромноi групи, призначаiться старшим i вiдповiдаi за своiчасну пiдготовку всiх пiдроздiлiв аеродромноi групи до десантування та бойових дiй.
Старший аеродромноi групи (командир частини, зтАЩiднання) разом iз начальником передовоi команди частини (зтАЩiднання) ВТА проводять рекогносцировку аеродрому, в ходi якоi уточнюють: мiсця стоянки лiтакiв пiд час завантаження озброiння, технiки, запасiв матерiальних засобiв десанту та посадки особового складу у лiтаки, iх бортовi номери, вiйськовi звання та прiзвища командирiв екiпажiв та випускаючих у кожному лiтаку; розподiл особового складу, озброiння, технiки i вантажiв по лiтаках; строки, маршрути та порядок виходу пiдроздiлiв iз району очiкування на аеродром для завантаження i посадки; порядок i сигнали початку завантаження; органiзацiю звтАЩязку iз командиром частини (зтАЩiднання) ВТА; органiзацiю комендантськоi служби.
На основi даних рекогносцировки штаб пiдроздiлу (частини, зтАЩiднання), командир якого i старшим аеродромноi групи, сумiсно з передовою командою частини (зтАЩiднання) ВТА розробляють план завантаження озброiння i технiки та посадки особового складу в лiтаки. Час готовностi до десантування визначаi та доводить старший начальник, який застосовуi десант. На цей час озброiння, технiка та запаси матерiальних засобiв десанту повиннi бути завантаженi у лiтаки i проведена iх передполiтна перевiрка, а особовий склад повинен знаходитись безпосередньо бiля лiтакiв у готовностi до посадки. Посадка особового складу у лiтаки проводиться безпосередньо перед вильотом i повинна бути закiнчена до запуску двигунiв.
Перелiт АА та ВТА з десантом у район десантування, як правило, здiйснюiться в смузi прольоту. Ширина смуги прольоту складаiться iз ширини шикування ВТА (ширини бойового порядку АА) та двох дальностей ураження засобiв ППО загальновiйськових пiдроздiлiв противника (ширина для АА = 3-6 км.).
Смуга прольоту, як правило, знаходиться у смузi подавлення засобiв ППО противника ширина, якоi складаi двi дальностi ураження засобiв ППО малоi дii (60 тАУ 100 км.).
Шикування ВТА (бойовий порядок АА) при десантуваннi визначаiться умовами обстановки, характером бойових завдань десанту, можливостями засобiв та систем мiжлiтаковоi навiгацii i повинно забезпечити мiнiмальнi термiни викидання (висадки) повiтряного десанту, безпеку польоту лiтакiв (вертольотiв) i приземлення особового складу пiсля викидання, найменшу уразливiсть лiтакiв (вертольотiв) вiд засобiв ППО противника.
В ходi десантування шикування ВТА складаiться iз декiлькох колон i включаi групу забезпечення (наведення та РЕБ) та десантну групу.
Бойовий порядок АА, як правило, включаi групу розвiдки та позначення площадок приземлення, групу подавлення засобiв ППО, групу передового загону, групу РЕБ, десантну групу (головнi сили), групу пошуково-рятувального забезпечення, резервну групу, демонстрацiйну групу, групу прикриття (голо-вна, боковi, тильна).
При органiзацii бойового польоту АА призначаються: вихiдний рубiж (пункт), контрольнi пункти(рубежi) та рубiж (пункт) бойового розходження.
Вiддалення вихiдного рубежу (пункту) вiд ВРД повинно забезпечувати шикування бойового порядку частин АА i може складати 15-30 км.
Контрольнi пункти вибираються на кожному маршрутi польоту через 30-50 км i в мiсцях рiзкоi змiни напрямку та профiлю польоту.
Рубiж (пункт) бойового розходження призначаiться для перешикування частин (пiдроздiлiв) АА, заходу iх на площадки приземлення та обтАЩiкти атаки. Його вiддалення вiд площадок приземлення (обтАЩiктiв для атаки з повiтря) повинно забезпечити виконання маневрiв для посадки вертольотiв та нанесення ударiв по обтАЩiктам противника з повiтря i складаi 5-8 км.
За доставку повiтряного десанту в район десантування вiдповiдаi командир авiацiйного зтАЩiднання (частини, пiдроздiлу) i пiсля викидання (висадки) авiацiя повертаiться на своi аеродроми а десант дii самостiйно.
А в ходi ведення десантно-штурмових ( аеромобiльних) дiй за виконання завдань вiдповiдають командири десантно-штурмових, (аеромобiльних) загонiв та груп, якi дiють на вертольотах.
Для викидання (висадки) повiтряного десанту у тилу противника призначаються основнi та запаснi райони десантування (РД), якi включають основнi та запаснi площадки приземлення (розмiрами 2 км х 5 км., призначаються, по можливостi, якомога ближче до обтАЩiктiв захвату i нумеруються справа налiво по напрямам курсу заходу лiтакiв для викидання десанту), аеродроми придатнi для безпечного приземлення особового складу, повiтрянодесантноi технiки, посадки вертольотiв та лiтакiв ВТА.
Запаснi райони десантування призначаються з урахуванням того, щоб повiтряний десант пiсля викидання (висадки), був здатний виконувати головне завдання. Розмiр районiв десантування залежить вiд складу десантiв, iх завдань, характеру мiсцевостi, засобiв i умов десантування i, як правило, може складати: для бригади (полку) тАУ 20х20 км, для батальйону тАУ 5х5 км, роти тАУ 2х2 км.
Викидання (висадка) повiтряного десанту може здiйснюватись на обтАЩiкт захвату, поблизу обтАЩiкта (до 3 км.) i на деякiй вiдстанi вiд обтАЩiкту (бiльше 3 км.).
На весь перiод бойових дiй десанту визначаiться бойове завдання, яке подiляiться на найближче i подальше.
Найближче завдання десанту звичайно полягаi в захопленнi (знищеннi) обтАЩiктiв противника в районi десантування i оволодiннi визначеним районом (рубежем). Глибина найближчого завдання буде вiдпо
Вместе с этим смотрят:
РЖнженерний захист робiтникiв та службовцiв промислового обтАЩiкта
Бiологiчна зброя. Ураження при вибухах
Безопасность Республики Беларусь в военной сфере
Боевая служба временного розыскного поста
Боевое применение мотострелковых подразделений, частей, соединений на БМП