Вiйськовi нагороди Росii

Мiнiстерство освiти и науки Украiни

Горлiвський технiкум Донецького нацiонального унiверситету

Реферат

З дiсцiплини: тАЭЦивiльна оборонатАЭ

На тему: ВлВiйськовi нагороди РосiiВ»

Виконав студент

групи 2 ПМ-10

Ахметов Сергiй Сергiйович

2010

Змiст

I. Нагороди Росii у 1917 року

II. Символи вiдваги i мужностi (нагороди 1930 - 1945 рр.)

III. Нагородна система Росii

Лiтература

I. Нагороди Росii у 1917 року

З давнiх часiв на Русi склалася система нагородження воiнiв за хоробрiсть у боях, iнiцiативу i стараннiсть у службi. Вже в 11-12 столiттях у Киiвськiй Русi iснував звичай нагороджувати за вiйськовi подвиги золотою або срiбною шийноi гривнею. У 15-17 столiттях учасники боiв стали нагороджуватися "золотий грошима". Це були спецiально викарбуванi монети, якi виконували роль нагородних медалей. У 1654 роцi у зв'язку з возз'iднанням Украiни з Росiiю воiнам Б. Хмельницького було вручено вiд iменi росiйського царя понад 70 тис. золотих нагородних монет.

Золотi нагороди вищих достоiнств носилися в допетрiвською Русi на золотих ланцюгах нагрудних, а решта пришивалися на шапку або на лiвий рукав каптана.

Закрiплена в законах та положеннях нагородна система Росii придбала стрункiсть i послiдовнiсть за Петра-1. Були заснованi нагороднi медалi, з'явилася особлива група знакiв вiдзнаки - ордену. Особливою формою заохочення стало нагородження мiнiатюрним фiнiфтевих портретом iмператора. Його носили на лiвiй сторонi грудей на блакитний андрiiвськiй стрiчцi. Ця нагорода розцiнювалася як особливий знак, що пiдкреслюi особиста прихильнiсть iмператора до нагородженому i його заслугах. Таким портретами свого часу були подарованi Олександр Суворов, Михайло Кутузов, Матвiй Платов, Михайло Барклай-де-Толлi.

У росiйськiй армii з'явилися й особливi знаки вiдмiнностi для нагородження вiйськових частин i кораблiв: георгiiвськi прапори, штандарти, кормовi прапори i вимпели, срiбнi георгiiвськi труби i сигнальнi рiжки. Було введено нагородження офiцерiв i генералiв за подвиги на полi бою золотим зброю, яке згодом стало називатися Золотим Георгiiвською зброiю i було прирiвняно до орденiв, так вводило нагороджених до числа георгiiвських кавалерiв.

Перший росiйський орден святого Андрiя Первозваного був заснований Петром-1 ще в 1698 роцi. Вiн став вищою нагородою Росii. У наслiдку були заснованi ордена святоi великомученицi Катерини, святого Олександра Невського, святого великомученика i Побiдоносця Георгiя, святого равноопостольского князя Володимира. У рiзнi роки до складу Росiйських нагород увiйшли iноземнi ордени: швезвiг - голштiнського - святоi Анни; польськi - Бiлого орла i святого Станiслава. У кiнцi 18 початку 19 столiть у Росii трохи бiльше 10-ти рокiв вироблялося нагородження орденом святого РЖоанна РДрусалимського (Мальтiйський орден), а в 30-х роках 19 столiття, польським орденом Вiйськового гiдностi (Вiртутi мiлiтарi).

Спочатку ордени як спецiально нагороднi знаки свiдчили про належнiсть до закритих органiзацiям. гросмейстером яких зазвичай був iмператор. Орденськi органiзацii мали свiй Капiтул - керiвний орган, орденську одяг, яка носилася в особливих випадках, орденськi свята i спецiальну символiку, що засвiдчують приналежнiсть до ордена. У наслiдку орденськi знаки i стали називати власне орденами.

Всi росiйськi ордена складалися з знака ордена, орденськоi зiрки та орденськоi стрiчки. Знак ордена - прямий золотий хрест з кiнцями, що розширюються, покритий червоною (для святого Георгiя - бiлоi) емаллю. У центрi Хреста - зображення або вензель Святого. Виняток - Орден святого Андрiя Первозваного, на хрестi - фiгура розп'ятого святого.

У лiтературi iнодi зустрiчаються iншi назви орденських знакiв: 1-го ступеня - великий хрест, 2-го ступеня - командирський хрест, 3-го ступеня - лицарський хрест i 4-го ступеня - золотий або кавалерський хрест.

Знаки орденiв першого ступеня i орденiв, що не мають ступенiв, носили на правому або лiвому боцi у стегна на орденськоi стрiчцi, яка одягнута через плече. Другi i почасти третя ступеня орденiв носили на шиi. Ордена четвертого ступеня (крiм св. Анни) - на грудях або в петлицi.

Орденська зiрка - восьмикiнцева (для св. Георгiя - П'ятикутна) зiрка iз золота або срiбла, носили на грудях. Зiрка покладалася до орденiв другого ступеня св. Георгiя i св. Анни, всiм орденiв першого ступеня i орденiв не мають ступенiв.

Всi ордена мали своi, закрiпленi статутом, особливостi.

Орден святого апостола Андрiя Первозванного не мав ступенiв i був вищою нагородою держави. Срiбна восьми променева зiрка iз розташованим в ii центральному медальйонi девiзом: "За вiру та вiрнiсть" носилася на лiвiй сторонi грудей. Першим кавалером ордену став фельдмаршал Федiр Головiн. Сам Петро-1 став лише шостим кавалером. Вiн був нагороджений орденом в 1703 роцi за конкретний бойовий подвиг - захоплення двох шведських кораблiв у гирлi Неви. У цьому бою Петро-1 командував бомбардирськоi ротою.

Орден святоi Великомученицi Катерини, або Визволення, заснований в 1714 роцi. За статутом iм нагороджувалися тiльки жiнки. Цей орден передбачав прийняття в нього всiх принцес iмператорського будинку, дванадцять дам великого хреста та 94 кавалерственнi дам малого хреста. Спочатку орденський знак носили на бiлiй стрiчцi (вищий ступiнь) або бiлому бантi (для кавалерственнi дам), на яких був вишитий девiз: "За любов i Батькiвщину". Згодом Павло-1 змiнив колiр орденськоi стрiчки i вона стала червоною зi срiбною облямiвкою.

Орден святого Олександра Невського був задуманий Петром-1, але заснований в 1725 роцi вже пiсля його смертi. Орден був однiiю з вищих нагород Росii, його носили на червонiй стрiчцi через лiве плече. На зiрцi ордена помiщений девiз: "За труди i Вiтчизну". Орден не мав ступенiв, але нагородження дiамантовими прикрасами до вже наявного ордену, вважалося самостiйною i бiльш почесною нагородою.

Цим орденом були нагородженi багато видатнi росiйськi воiначальники. На вiдомiй картинi Олексiя Кившенко "Вiйськова рада у Фiлях" зображено один iз ключових моментiв вiйни 1812 року - прийняття рiшення залишити Москву. РЖз зображених на картинi одинадцяти воiначальникiв сiм у той час були кавалерами ордена св. Олександра Невського або стали ними в 1812-1813 роках - це головнокомандувач Михайло Кутузов, "повнi" генерали Михайло Барклай-де-Толлi, Леонтiй Беннiгсен, Дмитро Дохтуров, Матвiй Платов, генерал-лейтенант Микола Раiвський, генерал-майор Олексiй РДрмолов.

Орден святоi Анни заснований в 1735 роцi шлезвиг-голштинским герцогом Карлом Фрiдрiхом в пам'ять його дружини Анни, дочки Петра 1. У Росii цим орденом стали нагороджувати з 1742 року, коли до Петербурга прибув шлезвиг-голштiнського наслiдний принц Петро-Ульрiх, майбутнiй iмператор Петро-3. У 1797 роцi Павло 1 офiцiйно ввiв цей орден в систему росiйських орденiв. Орден спочатку мав три ступенi, а з 1815 року - чотири. Орден молодшоi ступеня - червоний хрест на золотому полi в червонiй кола дiаметром 2,5 см. носили на ефесi шпаги, шаблi або кортика. З 1828 року, якщо орден отриманий за вiдвагу в бою, за ефесi Аннiнського зброi помiщали напис "За хоробрiсть".

Орден св. Анни четвертого ступеня з написом "За хоробрiсть" дуже цiнувався в армii. РЗм були нагородженi багато бойовi офiцери. У першу свiтову вiйну цим орденом був нагороджений пiдпоручик Михайло Зощенко, став надалi вiдомим письменником-сатириком.

Орден святого великомученика i Побiдоносця Георгiя заснований в 1769 роцi за нагородження за вiйськовi вiдзнаки, Цим орденом нагороджували тiльки за бойовi подвиги i заслужити його було вищою честю для офiцерiв i генералiв.

Орден мав чотири ступенi, його носили на стрiчцi з чергуються трьох чорних i двох помаранчевих смуг. Зiрка ордена, з вигравiруваним в центрi колi девiзом "За службу i хоробрiсть" носилася на лiвiй сторонi грудей.

Орден св. равноопостольного князя Володимира було засновано в 1782 роцi для нагородження як вiйськових, так i цивiльних чинiв. Мав чотири ступенi. Хрест ордена першого ступеня носили бiля лiвого стегна, причому стрiчку, з чергуванням чорноi, червоноi i чорноi смуг надягали пiд мундиром. Назовнi через спецiальний прорiз в мундирi випускали кiнцi стрiчки з орденським знаком. Поверх мундира стрiчку носили лише 22 вересня-в День орденського свята. На зiрцi, яку носили на лiвiй сторонi грудей, мiстився девiз - "Користь, честь i слава". Знак ордена св. Володимира нiколи не знiмали. Для ордена четвертого ступеня, що вручаiться за бойовi заслуги, додавався бант з орденськоi стрiчки, першим цiii нагороди був удостоiний капiтан-лейтенант Дмитро Сенявiн, який, командуючи кораблем "Святий Володимир", провiв його в безпосереднiй близькостi вiд ворога з Очакова до Севастополя. Другим кавалером став капiтан Михайло Барклай-де-Толлi, представлений до нагороди Потьомкiним за те, що на чолi колони iгерiв одним з перших увiрвався в штурмовий Очакiв.

У 1831 роцi до росiйських орденiв був зарахований польський орден Бiлого орла. Вiн не мав ступенiв i за старшинством слiдував за орденом св. Олександра Невського.

Хрест ордену з великим одноглавий польським орлом, вмiщеному в середину двоголового росiйського орла, носили бiля лiвого стегна на синiй муаровою стрiчцi, але могли носити i на шиi, цi випадки були строго обумовленi в правилах носiння орденiв та медалей. Орден мав девiз - "За вiру, царя i закон".

У 1831-1935 роках у росiйськiй армii вироблялося нагородження пятiстепенним польським орденом Вiйськового гiдностi (Вiртутi мiллiтарi). РЗм нагороджували учасникiв придушення польського повстання. Всього було видано 14 великих хрестiв - вищим генералам, 188 Командорських хрестiв генералам i полковникам, 1105 лицарських хрестiв - штаб офiцерам, 5219 золотих хрестiв - обер офiцерам i близько 100 тисяч срiбних хрестiв - солдатам. Це був iдиний iз орденiв, п'ятоi ступенем якого могли нагородити нижнiй чин.

З 1831 року до орденiв Росii був зарахований польський орден святого Станiслава. Роден мав спочатку чотири, а потiм три ступенi i був молодшим у порядку старшинства росiйських орденiв. орден носили на стрiчцi червоного кольору з подвiйною бiлою облямiвкою. Його девiз - "Нагороджуючи - заохочуi". Зазвичай орден св. Станiслава третього ступеня був першою нагородою, яку отримували молодi офiцери.

РЖсторично склалося так, що найбiльш масовими орденами в Росii стали нагороди iноземного походження - ордена св. Анни i св. Станiслава.

Нагородження здiйснювалося послiдовно, починаючи з молодшого ордена. Цей порядок мiг бути порушений тiльки при нагородженнi за бойовi подвиги орденами св. Георгiя, св. Володимира 4 ступеня i св. Анни 4 ступеня.

Нагородження кожним орденом здiйснювалося тiльки один раз. Якщо людину повторно представляли до нагородження, то кожен раз брали персональне рiшення - змiна виду нагороди або ii скасування. Так, в 1905 роцi поручик Дмитро Карбишев (майбутнiй генерал-лейтенант, Герой Радянського Союзу) за мужнiсть i героiзм, проявленi в боях з японцями пiд Порт-Артуром, був повторно представлений до ордена св. Станiслава 2 ступеня. Пiсля виявлення помилки Капiтулою ця нагорода була замiнена на орден св. Анни 4 ступеня, який носили на ефесi зброi.

При нагородженнi дотримувалися межнаградние термiни i було потрiбно вiдповiднiсть наступного ордена чину i класу займаноi посади. Цей критерiй найчастiше перешкоджав нагородження старшими орденами i привiв до введення специфiчних видiв нагород: мечi, корона або дiаманти до вже наявного ордену. Навiть у воiнний час багато офiцерiв за скоiнi подвиги досить швидко нагороджувалися усiма належними за чином орденами i потiм просто не могли бути нагородженi, якщо не отримували просування по службi. Всiма орденами в Росii мiг бути нагороджений тiльки "повний" генерал (в рiдкiсних випадках генерал-лейтенант).

Корнет - перший офiцерський чин у кавалерii (12 клас Табелi про ранги) - мiг отримати тiльки три ордени - св. Анни 4 ступеня, св. Станiслава 3 ступеня, i св. Георгiя 4 ступеня.

До 1826 року нагородження орденом будь-якого ступеня давало право потомственого дворянства. У подальшому - для молодших орденiв - тiльки особисте дворянство, Це положення не поширювалося на польський орден Вiртутi мiлiтарi. Нагородження орденами носило в Росii глибоко виражений класовий характер. У законi про заснування орденiв вказувалося: "Мiщанам та особам сiльського стану ордена не заявляiться". Навпаки, знатнiсть роду вiдкривала дорогу до нагород з моменту народження. Так, великi князi отримували всi ордени (крiм св. Георгiя i св. Володимира) з моменту хрещення, а князi iмператорськоi кровi - з моменту повнолiття. У той же час багато бойовi офiцери, що проявили мужнiсть i доблесть при захистi Вiтчизни i представленi за це до нагородження, iх не отримували, оскiльки знаходилися в немилостi у можновладцiв. Неодноразово було вiдмовлено у нагородженнi в 1812-1813 роках поетовi-партизану Денису Давидову, а в 1841 роцi - Михайлу Лермонтову, хоча до орденiв iх представляли за конкретнi бойовi вiдзнаки. Були випадки, коли вiдмовляли у нагородженнi вiйськовослужбовцям цiлих з'iднань. Так у серпнi 1812 року корпус генерала Миколи Раiвського пiсля кровопролитних боiв з численно переважаючими силами французiв вiдстояв мiсто Смоленськ, не дав супротивнику перейти Днiпро i атакувати росiйську армiю з тилу. Але росiйська армiя, щоб не давати генеральний бiй у невигiдних умовах була змушена залишити мiсто. Вiдходом армii з Смоленська було зачеплено самолюбство iмператора Олександра -1 i вiн вiдмовив в нагородах всiм офiцерам i солдатам, що вiдстоював мiсто. Пiсля наполегливих ходотайств Михайла Барклая-де-Толлi iмператор проявив благодушнiсть i затвердив нагороднi документи, але був вже 1815 року.

Нагородження орденами, крiм привiлеiв, накладало на нагороджених i ряд обов'язкiв. Кожен подарований орденом виплачував одноразовий грошовий внесок. Отриманi суми витрачалися на благодiйнi цiлi.

Не був орденом, але високо цiнувався в армii золотий хрест на георгiiвською стрiчцi. Перший золотий хрест був заснований для нагородження офiцерiв, що брали участь у штурмi Очакова. Згодом хрестами нагороджували офiцерiв представлених до орденiв св. Георгiя чи св. Володимира 4 ступеня, але з якоiсь причини iх не мають. У 1789-1810 роках було засновано п'ять таких хрестiв: "За Очакiв", "За РЖзмаiл", "За Праги", "За перемогу при Прейсiш-Ейлау" i "За взяття Базарджiка".

Крiм ордена св. Катерини суто жiночим нагородами були двоступеневий "Вiдзнака Червоного Хреста" i триступеневоi "Вiдзнака святоi Ольги". РЗх iнодi помилково називають орденами, хоча за статутом вони ними не були, але були старше, нiж медалi. Ними було нагороджено всього кiлька сотень жiнок, у тому числi "Вiдзнакою святоi Ольги" тiльки Вiра Панаiва - мати трьох георгiiвських кавалерiв офiцерiв 12-го Охтирського гусарського полку, що загинули на росiйсько-нiмецькому фронтi в першу свiтову вiйну.

Для нагородження нижнiх чинiв в Росii iснували особливi нагороди - знаки вiдмiнностi орденiв св. Анни i св. Георгiя. Вiдзнака св. Анни заснований в 1726 роцi для нагородження вiдзначилися в боях солдатiв i унтер-офiцерiв. З 1807 року iм стали нагороджувати за вислугу рокiв, а для вчинили бойовi подвиги було засновано вiдзнаку Вiйськового ордена - знаменитий солдатський Георгiiвський хрест. Вiн повторював форму знака ордена св. Георгiя, але виготовлявся з срiбла.

Першi росiйськi медалi були заснованi Петром-1. На iх лицьовiй сторонi мiстився портрет або вензель царя, а на зворотному - сцена бою, що став причиною для запровадження медалi, або пам'ятний напис. Переважна бiльшiсть росiйських медалей засновувалися у вiдзначеннi конкретних бойових подiй: штурму фортецi Нотебург, Полтавськоi битви, вiйни 1812 року, Хiвiнського походу, бою кораблiв "Варяг" i "Кореiць" з японською ескадрою i т. д.

Спочатку медалi для нагородження офiцерiв карбували iз золота, а солдатськi зi срiбла. У подальшому медалi стали iдиними, для всiх вiйськовослужбовцiв. Так срiбну медаль "В пам'ять Вiтчизняноi вiйни 1812 року" отримали всi учасники бойових дiй з армiiю Наполеона вiд рядового до фельдмаршала Михайла Кутузова.

Першi росiйськi медалi носили на георгiiвською стрiчцi, потiм на андрiiвською i володимирськiй стрiчках. У 19 столiттi для знову заснованих медалей були введенi стрiчки з кольором iнших росiйських орденiв. Частина медалей стали носити з комбiнованим кольором стрiчок. Особлива стрiчка з синiм андрiiвським хрестом була заснована для медалi учасникам бою кораблiв "Варяг" i "Кореiць" з японською ескадрою ".

У 1833 роцi для нагородження нижнiх чинiв за вислугу рокiв була випущена медаль "За стараннiсть". Пiсля Кримськоi вiйни вона була роздiлена на розряди. До 1917 року медаль, в залежностi вiд термiну служби нагородженого, могла бути шести розрядiв: для носiння на грудях на стрiчках орденiв св. Станiслава, св. Анни, св. Олександра i для носiння на шиi на олександрiвскою, володимирськiй i андрiiвською стрiчках.

В особливих випадках цiiю медаллю нагороджували за бойовi заслуги. РЗй могли нагороджуватися за проявлену мужнiсть i цивiльнi особи. Так за безстрашнiсть i хоробрiсть пiд час оборони Севастополя в 1854 роцi-1855 роках медаль "За стараннiсть" отримали навiть деякi вiдзначилися жiнки i дiти.

У першiй половинi 19 столiття для нагородження нижнiх чинiв за вiйськовi подвиги була заснована медаль "За хоробрiсть" на георгiiвською стрiчцi. З 1878 року медаль була роздiлена на чотири ступенi. Перша i друга - золотi, третя i четверта - срiбнi.

У 1913 роцi медаль "За хоробрiсть" була зарахована до георгiiвським нагород.

Останньою з заснованих до 1917 року медалей стала медаль "За працю по вiдмiнному виконанню загальноi мобiлiзацii 1914 року", яку стали вручати в 1915 роцi. Вона ж стала першою медаллю, яка носилася на темно-синiй стрiчцi ордена Бiлого Орла.

Сформована за Петра-1 система нагород проiснувала в Росii до листопада 1917 року. Декретом ВЦВК i РНК "Про знищення станiв i цивiльних чинiв 10 листопада 1917 ордена i всi вiдзнаки були скасованi, а в сiчнi 1918 року був скасований iснував при Мiнiстерствi iмператорського двору Капiтулу росiйських орденiв.

Уже в нашi днi система росiйських нагород знову увiйшли славнi знаки солдатськоi доблестi - орден св. Георгiя i Георгiiвський хрест. Нагородження ними передбачено тiльки за подвиги пiд час захисту Вiтчизни вiд зовнiшньоi агресii.

II. Символи вiдваги i мужностi (нагороди 1930 - 1945 р.р.)

До початку Великоi Вiтчизняноi вiйни в СРСР iснувала досить компактна нагородна система. Зокрема, вiйськовослужбовцi могли бути вiдзначенi: вищою нагородою СРСР - орденом Ленiна (1930 р.), знаком особливого вiдзнакою - медаллю "Золота Зiрка" (1939 р.), двома орденами - Червоного Прапора (1924 р.), Червоноi Зiрки (1930 р.) i медалями - "За вiдвагу" i "За бойовi заслуги" (1938 р.).

Орден був не просто нагородою, вiн видiляв одну з тисячi, i не випадково орденоносцi 30-х рокiв були людьми надзвичайно вiдомими i, можна сказати, знаменитими. Тодi навiть платили за ордену. Наприклад, Герою Радянського Союзу - 50 рублiв, кавалеру ордена Ленiна - 25, Червоного Прапора - 20 i Червоноi Зiрки - 15 рублiв. Нагородженi користувалися пiльгами: правом безкоштовного проiзду по залiзничних i водних шляхах раз на рiк, безкоштовного проiзду в трамваях у всiх мiстах; iм скорочували на третину вислугу рокiв для пенсii, робили знижки (вiд 10 до 50%) в оплатi жилоi площi, звiльняли вiд оподаткування прибутковим податком, збору потреби житлового та культурно-побутового будiвництва i т.д. Але найголовнiше - цими нагородами не особливо "балували", i тому нагороджених було порiвняно мало. Досить сказати, що багато генералiв РiА мали один-два ордени, а деякi, крiм медалi "20 рокiв РiА", не мали нагород i зовсiм.

За першi шiсть мiсяцiв Великоi Вiтчизняноi число нагороджень склало бiльше 32700 при середньомiсячнiй чисельностi угруповання вiйськ 3024900 чоловiк. Для порiвняння: за фiнську кампанiю було нагороджено 50 тис. чоловiк при середньомiсячноi чисельностi угруповання вiйськ 848570 чоловiк. Але в цiлому питання заохочення вiйськовослужбовцiв забутий не був. З'являлися вiдповiднi укази i документи, якi певним чином спрощували процедуру нагородження. Наприклад, письменник Володимир Ставський, що пробув десять днiв на фронтi в серпнi 1941 р. в районi РДльнi, писав Сталiну: ".. але тут в 24-й армii за останнiй час вийшов перегин .. За даними командування i полiтвiддiлу армii, розстрiляно за дезертирство, за панiкерство та iншi злочини 480 - 600 чоловiк. За цей же час представлено до нагород 80 осiб ". 18 серпня 1941 право вручати нагороди вiд iменi Президii Верховноi Ради отримали вiйськовi ради фронтiв, флотiв i окремих армiй, а вже 22 жовтня iм було надано право не тiльки вручати, а й самостiйно нагороджувати вiдзначилися вiд iменi Президii Верховноi Ради.

Число нагороджених з кожним мiсяцем i роком вiйни зростала. Мужнiсть i героiзм радянських людей, що встали на захист своii Батькiвщини, набували небачений розмах. Бойовi подвиги солдатiв i командирiв ставали надзвичайно рiзноманiтними i рiзними за ступенем iх значущостi.

У 1942 р., коли весь свiт стежив за ходом Сталiнградськоi битви i битви за Кавказ, число нагороджень склало близько 395000 при чисельностi угруповання вiйськ 5313600 чоловiк. Навеснi 1942-го в надii на переможне лiто Сталiн приймаi рiшення заснувати орден, який мiг би вручатися за конкретний збитки, що завдала вороговi. Якщо статуси колишнiх нагород не конкретизували вiйськовий подвиг, то нова нагорода усувала цю "розпливчастiсть". 20 травня 1942 вийшов Указ Президii Верховноi Ради СРСР про заснування ордена Вiтчизняноi вiйни двох ступенiв - I i II. Влiтку того ж року Верховний Головнокомандувач вперше висловився за заснування нового ордена для командного складу - вiд середнього рiвня до вищого. 29 липня були заснованi ордени: Суворова, Кутузова, Олександра Невського. 10 листопада указом Президii Верховноi Ради СРСР право нагородження поширювалося на командирiв корпусiв, дивiзiй, бригад i полкiв, а потiм i на командувачiв пологами вiйськ. Все в тому ж 1942-м заснованi медалi за оборону Ленiнграда, Одеси, Севастополя i Сталiнграда.

Блискучi перемоги, що позначили корiнний перелом у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi в 1943 р., зiграли свою роль i в системi нагороджень. Прорив блокади Ленiнграда, розгром угруповання пiд Сталiнградом, перемога у Курськiй битвi, успiшне форсування Днiпра, визволення Киiва - цi перемоги були вiдзначенi величезним числом нагороджень - 2050000 при чисельностi угруповання вiйськ 6389200 чоловiк.

У жовтнi, коли розгорiлися запеклi боi за визволення Украiни, засновуiться орден Богдана Хмельницького трьох ступенiв.

Треба сказати, що ще в квiтнi 1943 р. Президiя Верховноi Ради СРСР придбав 15 друкованих видань - iноземну лiтературу про ордени, медалi та iнших видах нагород i вiдзнак. Цi вiдомостi були потрiбнi не випадково, бо пiдходила до завершення робота з упорядкування правил носiння нагород i введення нових орденських колодок i стрiчок.

Вперше була введена орденська колодка. За ii основу взято традицiйна для росiйських дореволюцiйних нагород п'ятикутна форма. Вiдповiдно до Указу п'ятикутнi колодки присвоювалися нагород, якi мають овальну форму i заснованим до вiйни: орденiв Ленiна, Червоного Прапора i т.д. Нагороди на п'ятикутних колодках повиннi були носитися на лiвiй сторонi грудей в порядку старшинства. Орден Червоноi Зiрки - на правiй. Колодки на полководницьких орденах i орденi Вiтчизняноi вiйни скасовувалися. Цi ордена також повиннi були носитися на правiй сторонi i крiпилися за допомогою штифта з гайкою.

Стрiчки для орденiв i медалей розроблялися в Центральнiй науково-дослiдноi лабораторii Наркомату легкоi промисловостi РРФСР. Наприклад, для заснованих до вiйни нагород кольору стрiчок пiдбиралися так, щоб за колiрною гамою вони збiгалися з основними кольорами ордену. Одного разу Сталiн сказав, що "у нас воюють не тiльки генерали, а й солдати, а ми нагороджуiмо тiльки генералiв". Уже 16 серпня 1943 р. було прийнято рiшення про створення солдатськоi нагороди. 23 жовтня ескiзи ордена Слави трьох ступенiв i статут, який практично вiдповiдав пунктам статуту Георгiiвського хреста, отримали остаточне схвалення.

Паралельно йшла розробка проекту полководницькоi нагороди - ордена Перемоги. 5 листопада остаточнi ескiзи i представлений зразок були схваленi, також як i статут. Зразок настiльки сподобався Сталiну, що той залишив його у себе, а три днi потому вийшли укази про заснування двох нових орденiв: Перемоги i Слави трьох ступенiв. Це стало символiчно: орден для маршалiв i орден - для рядових.

У вереснi 1943 р. Верховний Головнокомандувач запропонував розробити критерii нагородження командирiв за успiшне форсування рiчок. Пiсля цього вийшла вiдповiдна директива Ставки ВГК. Наприклад, за форсування такоi рiчки, як Десна, i рiвних iй рiчок за труднощi форсування до нагород представлялися: командарми - до ордена Суворова I ступеня; командири корпусiв, дивiзiй, бригад - до ордена Суворова II ступеня; командири полкiв, iнженерних, саперних i понтонних батальйонiв - до ордена Суворова III ступеня. За форсування такоi рiчки, як Днiпро, командирiв з'iднань i частин представляли до присвоiння звання Героя Радянського Союзу. Таким чином, щедро використовували моральнi стимули, що, як вважали, могло з'явитися iстотним чинником у забезпеченнi бойового пориву наступаючих вiйськ. Так, за форсування Днiпра звання Героя Радянського Союзу були удостоiнi 47 генералiв, 1123 офiцери i 1268 сержантiв i солдатiв. 2 лютого 1944 засновуiться медаль "Партизану Вiтчизняноi вiйни" 1 i II ступеня. У тому ж роцi число нагороджень склало 4300000 при чисельностi угруповання вiйськ 6550000 чоловiк.

У червнi 1944-го вводиться бойова нагорода за вислугу рокiв. Наприклад, за 10 рокiв служби - медаль "За бойовi заслуги", за 15 - орден Червоноi Зiрки, за 20 - орден Червоного Прапора, за 25 - орден Ленiна i за 30 рокiв - знову орден Червоного Прапора. Фактично цей указ дiяв до 1957 р. i навряд чи сприяв збереженню престижу бойових нагород, отриманих за участь у боях на передовiй. Швидше, навпаки. Подiбна "зрiвнялiвка" в нагороднiй системi приводила до падiння "цiни" бойових нагород ..

У березнi 1944-го засновуються новi ордени для флотоводцiв: Ушакова та Нахiмова двох ступенiв, а також медалi для рядових морякiв: Ушакова та Нахiмова. 1 травня засновуються медалi "За оборону Москви" i "За оборону Кавказу", а 5 грудня - "За оборону Радянського Заполяр'я".

У 1945 р. число нагороджень склало 5470000 при чисельностi угруповання вiйськ 6330880 чоловiк. 9 травня засновуються медалi "За перемогу над Нiмеччиною у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi 1941-1945 рр." РЖ "За доблесну працю у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi 1941 - 1945 рр.". 9 червня - "За взяття Будапешта". Те саме - для Кенiгсберга, Вiдня та Берлiна. Далi - "За визволення Бiлграда". Аналогiчно - для Варшави i Праги. 30 вересня засновуiться медаль "За перемогу над Японiiю".

Удосконалення нагородноi системи в 1941 - 1945 рр. було обумовлено масовим героiзмом генералiв, офiцерiв i солдатiв. Заохоченням з боку держави був i "Знак вiйськовоi доблестi". Всього засновано 9 орденiв i 20 медалей. За п'ять днiв квiтня 1945 р. у вiйськах 5-i ударноi армii були нагородженi 8500 червоноармiйцiв, сержантiв i офiцерiв. Тiльки за три днi до початку наступу на Берлiн в армii 130 тис. чоловiк отримали грамоти вiд Верховного Головнокомандуючого з подякою за участь у боях за звiльнення i взяття ряду мiст. Зростання числа нагороджень можна простежити i за кiлькiстю осiб, удостоiних звання Героя Радянського Союзу. Якщо з 22 червня 1941 по 18 листопада 1942 р. iх налiчувалося бiльше 600, то з 19 листопада 1942 по 31 грудня 1943 р. - понад 3650, а з сiчня 1944 р. по 9 травня 1945 р. - вже понад 7000.

Робота зi створення нових державних нагород проводилася в умовах сувороi секретностi. РЖ здiйснювалася вона пiд керiвництвом Верховного Головнокомандувача. Але, треба сказати, незважаючи на все позитивне в удосконаленнi нагородноi системи в роки вiйни, багато солдати i офiцери, якi вирiзняються на початковому етапi вiйни (1941 - 1942 рр.), Не були гiдно вiдзначенi державою з цiлого ряду причин. Це тi, хто потрапив у полон, був комiсований пiсля госпiталю, убитий або пропав без вiстi.

Нагородний механiзм не був до кiнця вiдпрацьований через недосконалiсть статуту орденiв, заснованих до початку вiйни, недбалого ставлення вiдповiдних командирiв i начальникiв, органiв i установ або з iнших причин. Зокрема, 18 квiтня 1945 р. за опитуванням поранених 69-i армii 1-го Бiлоруського фронту виявлено, що командир взводу лейтенант М. Грундовскiй до 16 квiтня 1945 р. був поранений п'ять разiв, 16 квiтня поранений в шостий раз - важко, а нагороджений лише медаллю "За вiдвагу" в жовтнi 1942 р. i бiльше до нагороди не представлявся. Капiтан РЖ. Криклiй, в 1942 р. особисто пiдбив п'ять фашистських танкiв, був нагороджений посмертно орденом Вiтчизняноi вiйни I ступеня, причому одним з перших. Однак його нагорода була вручена вдовi лише влiтку 1971 р. На орденi стояв номер - 312368. РЖ таких прикладiв, на жаль, безлiч.

III. Нагородна система Росii

Багато з Вас знають, що нагородження державними нагородами i вищою формою заохочення громадян за видатнi заслуги перед державою та стимулювання iх активноi службовоi та громадськоi дiяльностi. Невипадково важливiсть створення "працюi" нагородноi системи держави зумовила величезний iнтерес до цiii проблеми широких верств громадськостi.

Офiцiйною датою створення нагородноi системи Росii, як правило, вважають 2 березня 1994 року, коли був пiдписаний Указ Президента РФ № 442 "Про державнi нагороди Росiйськоi Федерацii", яким було затверджено "Положення про державнi нагороди Росiйськоi Федерацii".

Дане Положення передбачало систему державних нагород, що складаiться iз знака особливоi вiдмiнностi - медалi "Золота Зiрка" Героя Росiйськоi Федерацii, 5 орденiв ("За заслуги перед Вiтчизною", Мужностi, "За вiйськовi заслуги", Пошани, Дружби), 10 медалей (медаль ордена "За заслуги перед Вiтчизною", "За вiдвагу", "Захиснику вiльноi Росii", "За порятунок погибавших", Суворова, Ушакова, Нестерова, "За вiдзнаку в охоронi державного кордону", "За вiдзнаку в охоронi громадського порядку", ювiлейноi медалi "50 рокiв Перемоги у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi 1941-1945 рр.) та вiдзнаки" За бездоганну службу ".

Практика нагороджень громадян показала, багато статей Положення про державнi нагороди вимагають доопрацювання, крiм того, деякi положення про медалi, особливо що стосуються нагородження вiйськовослужбовцiв, повнiстю не вiдповiдали специфiцi вiйськовоi служби.

З Указом Президента Росiйськоi Федерацii вiд 1 червня 1995 р. № 554 "Про внесення змiн до Указу Президента Росiйськоi Федерацii вiд 2 березня 1994 р. № 442" Про державнi нагороди Росiйськоi Федерацii "пов'язаний якiсно новий етап розвитку нагородноi системи Росii. Метою даного указу було приведення нагородноi системи держави у вiдповiднiсть з нормами мiжнародного права i з урахуванням iсторично сформованих традицiй нагородноi системи Росii.

Указом у новiй редакцii затверджено Положення про державнi нагороди, статути орденiв, положення про медалi, вiдзнаки i описи державних нагород.

Таким чином, в даний час за новим положенням в Росii заснованi наступнi державнi нагороди:

- Звання Героя Росiйськоi Федерацii;

- Орден "За заслуги перед Вiтчизною"; орден Жукова; орден Мужностi;

- Орден "За вiйськовi заслуги"; орден Пошани; орден Дружби;

- Медаль ордена "За заслуги перед Вiтчизною"; медаль "За вiдвагу"; медаль "Захиснику вiльноi Росii";

- Медаль "За врятування погибавших"; медаль Суворова; медаль Ушакова; медаль Нестерова; медаль "За вiдзнаку в охоронi державного кордону"; медаль "За вiдзнаку в охоронi громадського порядку"; ювiлейна медаль "50 рокiв Перемоги у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi 1941 - 1945 рр. "; медаль Жукова;

- Вiдзнаку "За бездоганну службу".

У системi державних нагород були збереженi вiйськовий орден Святого Георгiя та вiдзнаку - Георгiiвський Хрест, вiйськовi ордени Суворова, Ушакова, Кутузова, Олександра Невського, Нахiмова, нагородження якими повинно проводитися за подвиги i вiдмiнностi в боях з захисту Батькiвщини при нападi на Росiйську Федерацiю зовнiшнього противника .

Цим же указом визначалося, що Положення про почеснi звання Росiйськоi Федерацii та опису нагрудних знакiв до них повиннi бути введенi окремим законодавчим актом. Ця вимога було реалiзовано Указом Президента РФ вiд 30 грудня 1995 р. № 1341 "Про встановлення почесних звань Росiйськоi Федерацii, затвердження положень про почеснi звання i опису нагрудного знака до почесних звань Росiйськоi Федерацii". За цим указом засновано 53 почесних звання. З урахуванням трьох почесних звань, встановлених в 1992 р., i шести - у 1996-1997 рр. в даний час в системi державних нагород i 62 почесних звання Росiйськоi Федерацii.

Також протягом 1996-1997 рр. нагородна система Росii поповнилася ще двома медалями. Так, Указом Президента Росiйськоi Федерацii вiд 10 лютого 1996р. № 176 в ознаменування 300-рiччя Росiйського флоту i за видатнi заслуги флоту перед Вiтчизною заснована ювiлейна медаль "ЗОО рокiв Росiйському флоту", а Указом Президента Росiйськоi Федерацii вiд 26 лютого 1997р. № 132 в ознаменування 850-рiччя Москви заснована медаль "В пам'ять 850-рiччя Москви".

Особливий iнтерес представляi вищий з них - орден "За заслуги перед Вiтчизною" чотирьох ступенiв. Цiii нагороди удостоюються громадяни за особливо видатнi заслуги перед народом, пов'язанi як з досягненнями в працi, змiцненням миру, так i зi значним внеском у справу захисту Вiтчизни. Вiйськовослужбовцям, що вiдзначилися в бойових дiях, вручаiться орден "За заслуги перед Вiтчизною" iз зображенням мечiв.

Нагородження цим орденом здiйснюiться вiд нижчого ступеня до вищого. Вищою i I ступiнь. Орден I i II ступенiв маi знак i зiрку, III i IV - лише знак. Знак ордена I ступеня прикрiплюiться на плечовiй стрiчцi (червона муарова), яка носиться через лiве плече. Зiрка ордена I i II ступенiв - на лiвiй сторонi грудей лiворуч вiд орденiв. Знак ордена II i III ступенiв носиться на шийнiй стрiчцi. Знак ордена IV ступеня носиться на колодцi на лiвiй сторонi грудей i розташовуiться перед iншими орденами i медалями.

Якщо людина удостоiний вищоi ступеня ордена, нагороду нижчого ступеня, як це вже було до 1917р., Вiн не носить (за винятком ордени i медалi ордена "За заслуги перед Вiтчизною" iз зображенням мечiв). Так що колишня радянська практика одночасного носiння всiх отриманих нагород вiдходить у минуле.

За Положенням про державнi нагороди людина не може бути представлений до цього ордену, якщо вiн до цього не нагороджений медаллю ордена "За заслуги перед Вiтчизною" I ступеня. До ордену "За заслуги перед Вiтчизною", минаючи медалi, можуть бути представленi тiльки Героi Росiйськоi Федерацii, Героi Радянського Союзу, Героi Соцiалiстичноi Працi, особи, нагородженi орденами, вiдзнакою "За бездоганну службу", або особи, удостоiнi почесних звань.

Знак ордена виготовляiться iз золота, зiрка - срiбна. Розробив нагороду петербурзький художник РДвген Ухналев, що i також автором Державного герба Росiйськоi Федерацii.

Цiкава i така деталь, що не мала прецеденту в нашому минулому. Встановлено, що орден "За заслуги перед Вiтчизною" I ступеня з орденською ланцюгом i символом президентськоi влади i покладаiться на Президента Росiйськоi Федерацii як главу держави.

Цей унiкальний знак у матерiалi втiлили майстра ярославського центру ювелiрного мистецтва "Росiйськi ремесла". Орденський ланцюг вони виконали з золота, срiбла i емалi, в нiй 17 ланок з зображеннями Державного герба i круглих розеток з девiзом ордена.

Другим по значущостi орденом в Росii став носить iм'я найвидатнiшого полководця другоi свiтовоi вiйни Маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова. Можна смiливо сказати, що його наша ветеранська громадськiсть просто вистраждала. Першi пропозицii про заснування такоi нагороди з'явилися бiльше десяти рокiв тому у зв'язку з 40-рiччям Великоi Перемоги, а втiлилися в життя вже в сувереннiй Росii в 1994 р. Це - чисто вiйськовий, полководницький орден. Його удостоюються воiначальники i флотоводцi - учасники Великоi Вiтчизняноi вiйни, а також сьогоднiшнi вищi i ст

Вместе с этим смотрят:

РЖнженерний захист робiтникiв та службовцiв промислового обтАЩiкта

Бiологiчна зброя. Ураження при вибухах

Безопасность Республики Беларусь в военной сфере

Боевая служба временного розыскного поста

Боевое применение мотострелковых подразделений, частей, соединений на БМП