Географiчнi фактори рiзноманiтностi прiсноводних болiт
КУРСОВА РОБОТА
"ГЕОГРАФРЖЧНРЖ ФАКТОРИ РРЖЗНОМАНРЖТТЯ ПРРЖСНОВОДНИХ БОЛРЖТ"
ВступБолота тАУ надмiрно зволоженi дiлянки суходолу РЖз шаром торфу не менше 0,3 м. Низиннi болота виникають у мiсцях близького залягання або виходу на поверхню пiдземних вод. Таких болiт багато в Полiссi, на заплавах рiк, по берегах озер. Верховi болота характернi для тайги, тундри, тАУ вони лежать на вододiлах, не пов'язанi з пiдземними водами i живляться тiльки атмосферними опадами. Болота регулюють стiк рiк, зволожують атмосферне повiтря, i мiсцями мешкання багатьох видiв тварин i рослин. На болотах розробляють торф, що використовуiться як добриво, паливо i хiмiчна сировина.
У структурi рослинного покриву чiльне мiсце належить болотнiй рослинностi. В Украiнi болота зосередженi головним чином у Полiссi. Понад 70% загального болотного фонду краiни обраховано в нульових межах, багато перезволожених земель. Болота i заболоченi землi займають 8% територii краiни. Менше болiт у лiсостеповiй зонi (1,2%), ще менше в Степу (0,02%), на Малому Полiссi вони займають до 2,3% площi. Небагато iх у гiрських i передгiрних районах Карпат (0,04%) i зовсiм немаi в Криму. В цiлому в Украiнi болотами покрито близько 2% всiii територii.
Болота рiзняться за розмiрами, а iх рослиннiсть дуже неоднорiдна за флористичним складом i стратиграфiiю.
Мета роботи полягала в тому, щоб проаналiзувати фактори рiзноманiтностi прiсноводних болiт.
Завдання роботи наступнi:
1) розглянути особливостi прiсноводних болiт;
2) охарактеризувати основнi види прiсноводних болiт.
1. Особливостi прiсноводних болiтОдним iз водних об'iктiв сушi i болота. Болотом називаiться природнi утворення, яке постiйно перебуваi в станi застiйного або слабопроточного зволоження i в якому вiдбуваiться накопичення органiчноi речовиннi виглядi торфу. До цiii ж категорii природних утворень вiдносяться 1 заболоченi землi.
Походження болiт пов'язане з заростанням водойм (озер, водосховищ ставкiв) або з заболочуванням сушi (головний вид утворення болiт).
Виникнення болiт шляхом заболочування сушi обумовлене спiввiдношенням на ii територii складових водного балансу (опади, випаровування, стiк) та сприятливiй геоморфологiчнiй будовi мiсцевостi (западини, низини), якi створюють умови для застiйного або слабопроточного водного режиму й акумуляцii на поверхнi сушi надмiрноi вологи (рис. 1). Заболочування дiлянок сушi вiдбуваiться пiд впливом певних гiдрологiчних факторiв (наприклад, наявнiсть водонепроникних порiд i виклинювання пiдземних вод).
Рис. 1. Заболочування сушi
Видiляють два основних види заболочування сушi: затоплення i пiдтоплення територii. Затоплення пов'язане з переважанням атмосферних опадiв над випаровуванням за вiдсутностi дренажу, або з незначним поверхневим стоком в умовах зниженого рельiфу мiсцевостi. Пiдтоплення територii пов'язане з пiдвищенням рiвня ТСрунтових вод (пiсля спорудження, наприклад, гребель на рiчках або внаслiдок надмiрного зрошення значних територiй).
Утворення болiт супроводжуiться накопиченням органiчного матерiалу на поверхнi ТСрунту. Надлишок вологи в ТСрунтi спричинюi погiршення кисневого i мiнерального живлення рослин, внаслiдок чого порушуються процеси розкладання вiдмерлих органiчних решток рослин, вiдбуваiться видiлення гумiнових кислот i консервацiя органiчного матерiалу. Останнiй ущiльнюiться, деформуiться i поступово перетворюiться в органiчну породу тАУ торф, який характеризуiться значною водопроникнiстю i вмiстом води (88тАУ97% за об'iмом).
Болото можна ототожнити з торфовищем, котре маi шар торфу не менше 30 см i вкрите специфiчною рослиннiстю. Надмiрно зволоженi дiлянки земноi поверхнi з шаром торфу завтовшки менше 30 см називають заболоченими землями.
Процеси утворення болiт характернi для умов холодного та теплого клiмату на рiвнинах i гiрських схилах, але iнтенсивнiсть iх у рiзних клiматичних й орографiчних умовах залежить вiд двох основних чинникiв: зволоженостi територii та кiлькостi тепла.
Болота поширенi на земнiй кулi в рiзних клiматичних зонах на бiльшостi континентiв.
У зонi надмiрного зволоження, де кiлькiсть атмосферних опадiв перевищуi випаровування, болота можуть виникати на будь-яких елементах та формах рельiфу: вододiлах, схилах i терасах рiчкових долин, у заплавах рiчок. Утворення болiт на пiдвищеннях та западинах у зонi надмiрного зволоження i iхньою зональною ознакою. Найбiльш поширенi такi болота в Захiдному Сибiру (РФ) та Полiссi.
За типами рослинного покриву, особливостями болотних утворень товщиною торфу в зонi надмiрного зволоження видiляються три основи болотнi зони: арктичних мiнеральних осокових болiт, горбистих болiт, опуклих олiготрофних болiт.
Перехiдна зона нестiйкого зволоження (зона Лiсостепу) вiдповiдаi болотнiй зонi iвтрофних i олiготрофних болiт. Найбiльша кiлькiсть болiт тут приурочена до вiд'iмних форм рельiфу тАУ ярiв, балок, западин.
У зонi недостатнього зволоження (зона Степу) розташована зона iвтрофних гiпново-осоковихта осокових болiт, зона засолених очеретяних болiт. Зустрiчаються вони в заплавах рiчок i на заростаючих водоймах. У мiсцях, де виходять на поверхню пiдземнi води, болота можна зустрiти в будь-якiй географiчнiй зонi, а також у горах i на гiрських схилах.
Болото може з'явитись у найрiзноманiтнiших умовах. Часто воно утворюiться в ялинковому лiсi, де внаслiдок вилуговування грунтiв з'являiться мохова рослиннiсть, яка спричиняi вiдмирання лiсу i розвиток типовоi болотноi рослинностi. Заболочування територii може вiдбуватися на лiсових вирубках i лiсових згарищах. На цих площах рослинний покрив утворюi щiльну дернину, яка погiршуi умови iнфiльтрацii Виникаi надлишок вологи, яка сприяi появi вологолюбноi рослинностi. Болото може також утворитися на мiсцi лукiв. Унаслiдок збiльшення вологостi ТСрунту лучна рослиннiсть замiнюiться осоками i мохом; починаiться процес торфоутворення i як наслiдок виникаi трав'яне болото.
Таким чином, орографiчнi особливостi мiсцевостi впливають на процеси болотоутворення як через клiматичнi вiдмiнностi, так i безпосередньо через форми рельiфу, що, в свою чергу, створюi рiзнi джерела водного живлення болiт.
Болота поширенi на земнiй кулi повсюдно. Загальна площа торфових болiт становить приблизно 2,7 млн. км2, або бiля 2% площi сушi, в них зосереджено бiля 11,5 тис. км3 води, або 0,03% прiсних вод гiдросфери. Площа ж болiт усiх типiв на земнiй кулi бiля 3,5 млн. км2. Найбiльше болiт на територii Росii, де болота рiзних типiв займають приблизно 9% ii площi Найбiльш заболоченi пiвнiчно-захiдна частина Росii, де болота займають в середньому 40% площi, та пiвнiчна частина Захiдного Сибiру, де на них припадаi до 50тАУ70%.
В Украiнi болота найбiльш поширенi в Полiссi, в заплавах Днiпра РЖ Прип'ятi.
По окремих географiчних зонах болота розподiленi таким чином: у зонах тундри й лiсотундри вони займають близько 70%, у зонi лiсiв тАУ до 30%, у зонi мiшаних лiсiв тАУ 10%, у лiсостеповiй тАУ 4%, а в степовiй тАУ лише 2% територii.
Отже, в окремих мiсцевостях болота вiдiграють значну роль у формуваннi ландшафтiв з певною формою поверхнi, складом рослинностi, внутрiшньоболотною гiдрографiчною сiткою.
Болота та болотнi системи розмiщенi в долинах сучасних i релiктових рiчок, де видiляються такi, як долиннi, старорусловi, заплавнi, прирусловi, притераснi. Багато болiт пов'язано з плакорами, улоговинами, озерами, карстами та iншими геоморфологiчними ложами.
Незважаючи на те, що термiн ВлболотоВ» почали вживати ще в X ст. або й ранiше, до цих пiр його розглядають з рiзних позицiй, розкриваючи певним чином тi чи iншi ознаки. Найпоширенiшою i думка, що болото тАУ це надмiрно зволожена або обводнена дiлянка поверхнi Землi. З цим важко не погодитись, оскiльки таке визначення вказуi на одну з найголовнiших його ознак, проте не розкриваi iнших ознак i властивостей.
РЖз ботанiчноi точки зору болотом називають надмiрно зволоженi або залитi водою дiлянки поверхнi Землi, покритi специфiчною болотною рослиннiстю тАУ гiдрофiльною, гелофiтною, вологолюбивою, водно-вологолюбною. Хоча правильнiше було б називати болота за життiвими формами рослин (лiсовi, чагарниковi, трав'янi, трав'яно-моховi, моховi болота), характеризуючи таким чином певнi типи болотноi рослинностi, а за еколого-iндикацiйними ознаками видiляти групи рослин (гiдрофiти, гiгрофiти, мезофiти, рослини з ксероморфною структурою), що вiдбиватиме реакцiю болотних видiв до умов зволоження, яке i провiдним фактором болотоутворення.
Ряд болотознавцiв (С.М. Тюремнов, К.О. Галкiна, РД.А. Романова, В.Д. Лопатiн, Т.Г Абрамова, К.РД. РЖванов та iн.) болотом вважають надмiрно зволоженi дiлянки поверхнi Землi зi специфiчною гiдрофiльною рослиннiстю i шаром торфу не менше 30 см в неосушеному станi. На наш погляд, акумуляцiя органогенноi маси у виглядi торфу i однiiю з найхарактернiших ознак, за якою болотнi екосистеми вiдрiзняються вiд iнших неболотних екосистем (лiсових, лучних, степових, водних тощо). Саме торф i тим новоутворенням, iз генезисом i динамiкою якого тiсно пов'язана взаiмодiя абiотичних та бiотичних факторiв. Завдяки збалансованостi цiii взаiмодii забезпечуються процеси мiнералiзацii решток материнських рослинних угруповань i накопичення не повнiстю розкладеноi органогенноi маси, а також процеси, якi зумовлюють життiдiяльнiсть у верхньому пограничному з атмосферою шарi торфу i функцiонування сучасних болотних фiтоценозiв. Склад торфу також вiдбиваi розвиток та змiну материнських рослинних угруповань та умов iх зростання.
Водночас деякi iншi болотознавцi, зокрема украiнськi (Д.К. Зеров, Г.Ф. Бачуржа, РД.М. Брадiс) та росiйськi (B.C. Доктуровський, В.М. Сука-чов, М.i. П'явченко, А.А. Нiценко, М.С. Боч) дотримуються погляду, що торф не i обов'язковим атрибутом ВлболотаВ», оскiльки iснують болота, на яких торфоутворення не вiдбуваiться, або цей процес майже не виявлений. Тому вченi розрiзняють торфовi та мiнеральнi болота.
Мiнеральнi болота дуже характернi для тропiкiв та субтропiкiв, приморських областей i пустель. У тропiках i субтропiках у жаркий перiод швидко мiнералiзуються органiчнi рештки i торф практично не вiдкладаiться. Вiн мало утворюiться й на болотах Степовоi зони та в пустелях. На болотах приморськоi зони торф також не вiдкладаiться через солонiсть води i прискорений розклад органiчних решток. У гирлах i дельтах рiчок iз високим насиченням киснем текучих вод теж вiдбуваiться швидка мiнералiзацiя рослинних решток, i торф не вiдкладаiться. Такi болота в Украiнi i у пониззi Днiпра. Це очеретянi плавневi болота мiнерального типу.
Нерiдко болото визначають з позицiй ландшафтного пiдходу. Так, А.А, Нiценко визначив болото як дiлянку сушi зi значною застiйною або проточною вологою.
Болото i складною екологiчною системоюВ» в якiй взаiмопов'язанi три фактори болотоутворення (вода, рослиннiсть, торф) та матерiально-енергетичнi перетворення, спричиненi цим процесом.
Останнiми роками все частiше поняття ВлболотоВ» розглядають на екосистемному рiвнi. Зокрема, М.С. Боч пропонуi розгадати болота як торфоутворюючу екосистему
Отже, необхiдною умовою болота або болотноi екосистеми, якщо ii розглядати в контекстi Влвiд купини до земноi оболонкиВ» або в конкретному обсязi, i постiйне або тривале перiодичне надмiрне зволоження, специфiчна болотна рослиннiсть, представлена рiзними життiвими та екологiчними формами рослин, i особливий, властивий тiльки цiй екосистемi, тип ТСрунтоутворення, характерною рисою якого i акумуляцiя органогенноi маси й утворення торфу.
За характером рослинного покриву розрiзняють вiдкритi чагарниковi, трав'янистi, трав'янисто-моховi й моховi та лiсовi, або зiмкнутi, болота.
2. Типи болiтУ складi болотноi рослинностi видiляють три еколого-генетичнi типи болiт: низинний, перехiдний i верховий з вiдповiдними трьома типами рослинностi тАУ евтрофною, мезотрофною та олiготрофною.
В умовах багатого водно-мiнерального живлення розвиваються низиннi торфи i поклади з багатою та рiзноманiтною евтрофною рослиннiстю. При збiдненнi грунтово-атмосферного змiшаного живлення виникають перехiднi види торфу i торфових покладiв iз менш рiзноманiтною мезотрофною рослиннiстю. Частина болiт даного типу маi поклади, складенi знизу низинними, а зверху перехiдними i верховими торфами, тому iх рослинний покрив значно рiзноманiтнiший, нiж на болотах низинного типу. За умов бiдного атмосферного мiнерального живлення формуються верховi торфи i торфовi поклади з бiдною та одноманiтною олiготрофною рослиннiстю. Серед названих типiв болiт найбiльшуВ» питому вагу в структурi болотного фонду Украiни мають низиннi болота з притаманним iм евтрофним типом рослинностi. Меншу частку становить рослиннiсть перехiдних i верхових болiт.
Озернi болота утворюються внаслiдок заростання озера болотною рослиннiстю з одночасним накопиченням на днi рослинних решткiв. Процес заростання розпочинаiться вiд берегiв (рис. 2). До глибини 1 м переважаi осока, глибше (1тАУ2 м) тАУ рогоза та очерет, на глибинах до 4тАУ5 м тАУ водянi лiлii. В осiннiй перiод внаслiдок вiдмирання рослин на днi утворюються рослинний мул та торф, який за складом вiдповiдаi названим вище рослинам. Утворення шару торфу сприяi обмiлiнню озера та, вiдповiдно, розширенню дiлянки розростання тих або iнших рослин, тобто просуванню зони заростання до середини озера. Коли зони з'iднуються, озеро перетворюiться на болото.
Рис. 2. Схема заростання озера i утворення торфу.
1 тАУ осоковий торф; 2 тАУ рогозовий та очеретяний торф; 3 тАУ сапропелевий торф; 4 тАУ сапропелiт.
На теренах Украiни переважають низиннi болота з евтрофною рослиннiстю. Вони надзвичайно рiзноманiтнi за своiю природою, що пояснюiться умовами водно-мiнерального живлення. Оскiльки такi болота розвиваються на низинних торфах i торфових покладах, наведемо данi про вмiст поживних елементiв у iх складi. Низиннi торфи мiстять 1,82тАУ3,46% азоту, 1,42тАУ3,90% кальцiю, 0,26тАУ0,42% фосфору, 0,19тАУ0,51% калiю. iх зольнiсть становить 5,63тАУ12,35%, але часто вона буваi вищою, особливо в торфiв лiсостепових районiв; реакцiя середовища на болотах кисла (рН 3,78тАУ5,90, а в лiсостепових районах рН 7 i бiльше), мiсцями реакцiя ТСрунтового розчину лужна. Подiбнi коливання вмiсту найголовнiших зольних елементiв обумовленi значним поширенням болiт, що розвиваються на рiзних пiдстилаючих породах, вiдмiнностями iх джерельного i алювiально-делювiального живлення. Високий вмiст поживних речовин у торфовищi i доступнiсть iх для рослин можна пояснити геоморфологiчною приуроченiстю болiт, iх тепловим i гiдрологiчним режимами протягом вегетацii.
Болота, якi розмiщуються в заплавах рiчок, живляться багатими алювiальними водами, а болота, якi розмiщуються на других терасах, приозерних западинах, стiчних улоговинах тАУ делювiальними i джерельними водами. Крiм того, всi геоморфологiчнi типи болiт додатково живляться ще й атмосферними опадами.
За умов багатого водно-мiнерального живлення та перiодичного пiдсихання низиннi болота мають рiзноманiтний видовий склад, добре виявлену горизонтальну i вертикальну почленованiсть та високу продуктивнiсть. На них росте бiльше 200 видiв квiткових i вищих спорових рослин. Багато з них знаходять тут оптимальнi умови i нормально розвиваються. Однак у складi евтрофноi рослинностi та ii флори вiдбуваiться диференцiацiя видiв за здатнiстю в цих умовах iнтенсивно акумулювати i трансформувати енергiю i речовину, створюючи специфiчнi групи болотних видiв та iх фiтоценотичнi взаiмозв'язки. Цi види i едифiкаторами рослинних угруповань. Вони визначають будову та видовий склад кожного фiтоценозу, ранг синтаксонiв, за iх участi формуються певнi асоцiацii, котрi становлять флористичне ядро синтаксона.
Залежно вiд ступеня зволоження, проточностi i застiйностi болотних вод, на болотах розвиваються рiзнi типи рослинного покриву. Мало обводненi болота вкривають лiсовi болотнi угруповання. Дуже обводненi болота населяють рiдколiснi угруповання з низькорослим i пригнiченим деревостаном або крупнотравнi безлiснi болотнi угруповання тАУ очерету, рогозу, схенусу озерного тощо. Менш зволоженi болота зайнятi трав'янистими безлiсними угрупованнями (при проточному водно-мiнеральному живленнi), або трав'янисто-гiпновими чи трав'янисто-сфагновими угрупованнями з суцiльним моховим покривом (при застiйному водному живленнi). Особливiстю останнiх типiв рослинних угруповань i не тiльки домiнування, але й змiна фiтоценотичноi ролi мохового покриву, який у даному випадку виступаi як головний едифiкатор рослинних угруповань, що визначаi суть i природу еволюцii болотних синтаксонiв.
Залежно вiд фiтоценотичноi ролi певноi життiвоi форми рослин у складi евтрофноi рослинностi видiляють лiсовi, чагарниковi, трав'янистi i трав'янисто-моховi пiдтипи та iх угруповання. Першi iз них нерiдко називають лiсоболотними або закритими болотними угрупованнями, тимчасом як трав'янистi i трав'янисто-моховi та моховi пiдтипи квалiфiкують як вiдкритi болота. В Украiнi переважають вiдкритi евтрофнi болотнi угруповання.
Лiсовi болота тАУ це надмiрно зволоженi дiлянки поверхнi Землi зi специфiчною болотною (гелофiтною) рослиннiстю, добре розвинутим деревостаном iз зiмкнутiстю крон не менше 0,3, шаром торфу не менше 0,5 м, насиченим кореневими системами лiсоутворюючих порiд.
Постiйно або тимчасово надмiрно зволоженi дiлянки поверхнi зi специфiчною болотною рослиннiстю та шаром торфу менше 0,3 м в неосушеному станi або без нього називають заболоченими землями. Вони з розвинутим деревостзком i зiмкнутiстю крон 0,3тАУ1,0 утворюють заболоченi лiси i являють собою одну iз стадiй формування лiсових болiт. Залежно вiд участi у формуваннi синтаксонiв лiсоутворюючих порiд у складi лiсових болiт видiляють три групи тАУ хвойнолiсову, листянолiсову та хвойно-листянолiсову.
Лiсовi болота листянолiсовоi групи включають угруповання, в яких переважають листянолiсовi лiсоутворюючi породи.
Вiльховi лiсоболотнi угруповання досить поширенi на Полiссi, де iх фiтоценози займають близько 435 тис. га. Багато iх у Приднiпров'i та Схiдному Полiссi, де вони i характерною ознакою ландшафту, менше тАУ у Лiсостепу, там цi фiтоценози приуроченi головним чином до долин рiчок. Залягають вiльховi болота з долинах рiчок, по стiчних улоговинах межирiч, навколо озер, ставкiв, бiля джерел, у притерассi.
Характерною рисою вiльхових болiт i розчленування iх поверхнi на мало зволоженi пристовбурнi горби (Влп'iдесталиВ») i дуже зволоженi або обводненi зниження мiж ними. Подiбна диференцiацiя поверхнi визначаi еколого-ценотичнi вiдмiнностi цих болiт, насамперед гiдрологiчний режим, характер живлення i диференцiальний структурний розподiл флористичного складу ценозiв.
По надмiрно обводнених болотах з подiлом поверхнi на пристовбурнi горби та зниження пiд наметом деревостану чагарниково-трав'янистий i моховий покрив розподiленi нерiвномiрно. У трав'яно-моховому покривi ростуть болотнi, лучнi i лiсовi види.
За складом лiсоутворюючих порiд i структурою деревостану, домiнантною участю чагарниково-трав'янисто-мохових видiв, режимом зволоження i проточнiстю води розрiзняють екологiчнi ряди, якi включають окремi групи асоцiацiй. На болотах, якi живляться швидкопроточними водами, алювiальними i джерельними, розвиваються вiльхово-гадючниковi, вiльхово-розривтравовi, вiльхово-кропивовi та вiльхово-малиновi асоцiацii. Вони утворюють екологiчний ряд, котрий з'iднуi торфовi лiсовi болота i лiси на мiнеральних ТСрунтах.
РЖз погiршенням проточностi води, шаруватостi ТСрунту та зниженням мiкробiологiчноi активностi торфовища розвиваються вiльхово-папоротевi, вiльхово-осоковi i вiльхово-очеретянi асоцiацii. Цей екологiчний ряд з групами асоцiацiй характеризуiться середньою проточнiстю води i помiрним мiнеральним живленням, що призводить до деякого зрiдження деревостану i зниження його продуктивностi. На таких болотах центральне положення займають вiльхово-осоковi угруповання. Вони неоднорiднi за ступенем росту лiсоутворюючих порiд, структурою та складом деревостану, а також за домiнантною участю видiв трав'яно-мохового покриву i представленi численними асоцiацiями. iх рiзноманiтнiсть обумовлена не стiльки рiвнем зольного живлення, скiльки режимом зволоження.
У структурi ценозiв вiльхових болiт найбiльш зволоженi вiльхово-очеретянi угруповання. Вони менш поширенi, нiж вiльхово-осоковi, i не займають великих площ. Частiше трапляються в Лiсостепу, рiдше на Полiссi. За умов високого стояння води деревостан вiльхи розвинутий мало. У вiцi 40тАУ60 рокiв дерева досягають 16тАУ18 м заввишки та дiаметра стовбурiв 14тАУ40 см.
При застiйностi вод i меншiй обводненостi в наземному покривi видiляються синузii гiдрофiльних мохiв.
На дуже зволожених болотах розвиваються вiльхово-осоковi лiси.
При слабопроточних i застiйних водах, погiршеннi аерацii та мiнерального живлення розвиваються вiльхово-папоротево-гiпновi, вiльхово-очеретяно-гiпновi, вiльхово-осоково-гiпновi та вiльхово-осоково-сфагновi асоцiацii. iх особливiстю i рясний розвиток гiпнiв i сфагнiв. Внаслiдок сповiльненого стоку води у весняно-осiннiй перiод та через наявнiсть у наземному покривi гiпнових i сфагнових мохiв розвиток деревостану погiршуiться, а кiлькiсть видiв скорочуiться. Бонiтет деревостану вiльхи знижуiться до IV класу. Цей екологiчний ряд знаменуi подальший ступiнь мезотрофностi вiльшнякiв i зближення iх з перехiдними лiсовими болотами.
За останнi десятирiччя площа чагарникових болiт помiтно зростаi, оскiльки значно зменшено сiнокосiння на болотах, а також розчищення сiнокосiв i пасовищ вiд чагарникiв. Цi рослиннi угруповання часто трапляються на долинах малих рiчок, де малi притоки i верхiв'я рiчок майже повнiстю покритi чагарниками. iх окремi дiлянки трапляються на заплавних, долинних i староруслових болотах, часто вони повнiстю покривають торфорозробки.
До чагарникових болiт вiдносять болота, в яких чiтко видiляiться ярус чагарникiв, а iх зiмкнутiсть становить не менше 0,3 або 30% загального покриття. Болота зi ступенем зiмкнутостi 0,1тАУ0,2 належать до рiдкочагарникових. iх особливiстю i домiнування гелофiтiв у трав'янисто-моховому покривi i насиченiсть поверхневого шару торфу коренями чагарникiв.
Листопаднi чагарниковi болота об'iднують вiльховочагарниковi.
В умовах меншого обводнення, але перiодичного затоплення поширенi (особливо вздовж рiчок) лозово-купинястоосоковi угруповання. Промiжки мiж ними заповненi водою i заселенi гiдрофiльними видами рослин.
РЖз зниженням обводеностi i за перiодичного пiдсихання в травостоi збiльшуiться участь дрiбних осок, болотного рiзнотрав'я та злакiв. Тому тут виникають лозово-кореневищно-осоковi угруповання. При цьому чагарниковий ярус бiльш розрiджений i низькорослий (1,6тАУ2,5 м), його зiмкнутiсть становить 0,3тАУ0,5. За таких умов проективне покриття травостою збiльшуiться до 60тАУ80%. Осоки домiнують з загальним покриттям 50тАУ60%.
На пiдсихаючих або антропогенно порушених болотах, особливо на тих, де проводилось систематичне сiнокосiння та випасання, у травостоi зростаi роль злакiв, а тому виникають лозово-осоково-злаковi угруповання, в яких злаки спiвдомiнують з осоками.
Вiльховi чагарниковi болота мають спорадичне поширення. Частiше трапляються на болотах Захiдного Лiсостепу, рiдше тАУ на болотах в iнших регiонах. Вони виникли на мiсцi зведених вiльхових або вiльхово-березових лiсiв чи внаслiдок самосiву вiльхи, проте через антропогенний вплив (насамперед використання цих болiт як пасовищ, сiнокосiв тощо) не досягли розвитку жернякiв або лiсових насаджень. Нерiдко з'являються на мiсцi торфорозробок, у заплавах рiчок, особливо у дуже заболочених верхiв'ях малих рiчок та струмочкiв.
Розвиваються вiльховi чагарниковi болота на торфовищах рiзноi потужностi (вiд 0,5 до 5тАУ7 м завглибшки), часто трапляються на заболочених землях з потужнiстю торфового шару 0,3тАУ0,5 м, тобто на торф'янисто-глейових або торф'яно-глейових чи мулуватих ТСрунтах. В останньому випадку iх поверхня вирiвняна, майже без купин, тимчасом як на торфовищах в мiру зростання потужностi торфового шару зростаi висота пристовбурних пiдвищень у чагарникiв пневого походження, однак у чагарникiв насiннiвого походження ця закономiрнiсть не спостерiгаiться (такi пiдвищення в них менших розмiрiв).
Через диференцiацiю поверхнi, на якiй ростуть вiльховi чагарники, вони набувають рiзного ступеня зволоження. Що стосуiться гiдрологiчних вимог едифiкатора, то вiн вiддаi перевагу проточним водам; за цих умов частiше формуються жердняки, якi трансформуються в лiсовi угруповання рiзного ступеня розвитку з рiзними еколого-ценотичними взаiмозв'язками.
Вiльховi чагарниковi болота досить рiзноманiтнi у флористичному i ценотичному вiдношеннi. Вiльховi кущi за оптимальних умов проточностi ТСрунтових вод i багатства водно-мiнерального живлення досягають висоти 2тАУ3 м, а подекуди 4тАУ5 м. Гiрше вiльха розвиваiться в умовах застiйностi води на улоговинних болотах, тут вона так i залишаiться на чагарниковiй стадii розвитку. За приуроченiстю найбiльш поширенi притераснi болотнi угруповання. Тут вони i найрiзноманiтнiшi, що обумовлюi флористичний склад та його асоцiйованiсть з едифiкатором.
На лiсостепових болотах досить часто трапляються вiльхово-очеретянi угруповання. Менша участь тут iнших видiв рослин.
Подальше зрiдження чагарникового ярусу до зiмкнутостi 0,3тАУ0,4 та поступове пiдсихання або осушення болiт спричинюють розвиток вiльхово-злакових i вiльхово-злаково-рiзнотравних ценозiв неоднорiдноi еколоТСii та асоцiйованостi видiв.
На низинних болотах Полiсся та Лiсосепу переважають вiдкритi трав'янi рослиннi угруповання. В iх сучасному складi видiляються двi групи: природнi болотнi угруповання, що розвиваються на неосушених або вторинно заболочених болотах, та штучнi болотнi угруповання, якi сформувалися на осушених болотах, новоутворенi або природновiдновлюванi в процесi постмелiоративних змiн.
Трав'янi болотнi угруповання характеризуються рядом еколого-ценотичних, бiологiчних i господарськи цiнних ознак, а саме:
тАУ трав'янi болота не мають будь-якого виявленого деревного або чагарникового ярусу;
тАУ всi трав'янi угруповання утворенi виключно трав'янистими видами квiткових або вищих спорових рослин, котрими визначаються ценотичнi взаiмозв'язки мiж ценоелементами, iх фiзiономiчнiсть, структурна почленованiсть i продуктивнiсть;
тАУ оптимальнi умови для свого розвитку трав'янистi види знаходять на долинних, староруслових, заплавних, улоговинних болотах з проточними, хоча б тимчасово болотними водами;
тАУ домiнуючими едифiкаторами травостою i осоки i злаки, меншою мiрою види болотного рiзнотрав'я, хвощi та папоротi. iх щiльнiсть та фiтомаса i лiмiтуючими факторами, якими визначаiться взаiмозв'язок як мiж компонентами фiтоценозiв, так i мiж останнiми та торфовим субстратом з його тепловим i гiдрологiчним режимом;
тАУ проточнiсть ТСрунтових вод, алювiальнiсть i делювiальнiсть обумовлюють те, що трав'янi ценози бiднi за видовим складом, малоструктурованi, мають слаборозвинутий моховий покрив.
Високотравнi болота в складi лiсостепових болiт досить поширенi. Менше iх на болотах Полiсся. Такi угруповання приуроченi до найбiльш знижених i обводнених дiлянок болотних масивiв. Це здебiльшого повнiстю заболоченi заплави малих рiчок з незадовiльним стоком води, тальвеги балок, старицi, старi русла рiчок, заростаючi ставки, приозернi дiлянки, на яких надовго застоюiться повенева, дощова або тала вода. Лише в роки з дуже жарким лiтом вони мiсцями пересихають.
Високотравнi угруповання специфiчнi, вони мають своi особливостi екологii та асоцiювання. На нашу думку, це достатня кiлькiсть тепла, вологи, елементiв зольного та азотного живлення. Площi високотравних угруповань збiльшуються в напрямку з пiвночi на пiвдень, де в перiод вегетацii температура пiдвищуiться до 30 В°С i бiльше, добре прогрiваються болотнi води, а iх випаровування сприяi зростанню вологоiмностi малорухливого повiтря всерединi фiтоценозiв. У лiсостеповiй зонi, де пiдстилаючими ТСрунтоутворюючими породами i леси, болота краще забезпеченi зольним РЖ азотним живленням, нiж на Полiссi.
Характерною особливiстю високотравних угруповань i монодомiнантнiсть. У бiльшостi випадкiв iх основним едифiкатором виступаi високо-травний вид iз загальним покриттям ценозiв 50тАУ90%. Саме вони й визначають структуру болотних угруповань. Як правило, такi ценози однояруснi, рiдше двох- i багатояруснi, вони мають бiдний флористичний склад i низьку видову насиченiсть, спрощену одноярусну будову. Кiлькiсть видiв у ценозах збiльшуiться при зниженнi обводненостi рослинних угруповань. Мала вертикальна i горизонтальна почленованiсть високотравних угруповань, мабуть, обумовлена одноманiтнiстю травостою та вирiвнянiстю поверхнi мiсцезростання, його екологiчною однорiднiстю.
Таким чином, високотравнi види утворюють своiрiдну ценотично i фiзiономiчно вiдокремлену групу болотних видiв рослин, котрi, асоцiюючися мiж собою, формують досить стiйкi трав'янистi комплекси, якi визначають iх продуктивнiсть та господарську цiннiсть.
На болотах помiтне мiсце в рослинному покривi займають трав'яно-моховi ценози. Характерною iх ознакою i вiдсутнiсть будь-якого вираженого деревостану або чагарникового ярусу. Трапляються окремi дерева або бiогрупи, окремi кущi чи iх невеликi плями. iх особливiстю i безлiснiсть, вiдкритiсть i непорушнiсть фiтоценозiв.
Порiвняно з трав'яними, трав'яно-моховi угруповання вiдрiзняються рядом еколого-ценотичних i господарсько цiнних ознак:
1. На трав'янисто-мохових болотах поширенi тiльки трав'янисто-гiпновi болотнi угруповання. Трав'янисто-сфагновi угруповання трапляються невеликими дiлянками на староруслових болотах (долина р. Супiй). РЖз мохiв тут вiдмiчено ряд сфагнiв евтрофноi екологii, але iх проективне покриття (15тАУ50%) неоднорiдне.
2. У травостоi переважають тi ж види злакiв i осок, що i в трав'янистих рослинних угрупованнях. У цьому виявляiться генетична спорiдненiсть двох класiв формацiй рослинних угруповань. Трав'янисто-моховi угруповання мають i певнi ценотичнi вiдмiнностi. Трав'янистi види домiнують у структурi травостою, а iх участь у проективному покриттi фiтоценозiв зменшуiться. Знижуються фiтоценотична роль цих видiв вiд едифiкатора до субедифiкатора, а в деяких ценозах до рiвня асектатора.
3. Основними домiнантами трав'янисто-гiпнових болiт i такi купиннi види осок. Першi два види властивi надмiрно зволоженим або обводненим дiлянкам, а останнiй тАУ перiодично надмiрно або постiйно зволоженим екотопам. Рiдше в складi цих угруповань субдомiнантами виступають види болотного рiзнотрав'я.
4. Флористичний склад трав'янисто-гiпнових болотних угруповань бiднiший i одноманiтнiший, нiж у трав'янистих угрупованнях. Особливо зменшуiться кiлькiсть трав'янистих видiв. Тому в окремих ценозах налiчуiться не бiльше 15тАУ20 видiв вищих спорових i квiткових рослин.
5. Види трав'янисто-мохових, а фактично трав'янисто-гiпнових i навiть осоково-гiпнових угруповань гiрше ростуть i розвиваються в разi погiршення азотного та мiнерального живлення. iх висота знижуiться до 60тАУ80 см, а проективне покриття тАУ до 40тАУ60%, у зв'язку з чим помiтно послаблюiться фiтоценотична роль основних фiтоценотилiв квiткових i вищих спорових рослин.
6. У складi трав'янисто-гiпнових угруповань все бiльшу едифiкаторну роль вiдiграють не трав'янистi види, а гiпновi мохи. На перiодично пiдсихаючих болотах зростаi участь у моховому покривi таких видiв гiпнiв. Значна участь гiпнових мохiв у фiтоценозах, iх ценотична активнiсть i структурно-екологiчнi властивостi тАУ ось фактори, пiд впливом яких послаблюiться едифiкаторна роль трав'янистих видiв. Це у свою чергу призводить до спрощення та збiднення флористичного складу рослинних угруповань.
7. У результатi осушення та впровадження iнтенсивних технологiй освоiння й експлуатацii торф'яного фонду регiону в трав'яному покривi порушених болотних масивiв сталися iстотнi змiни флористичного складу та ценотичноi структурованостi. В структурi рослинного покриву багатьох болiт замiсть осоково-гiпнових сформувалися злаково-осоково-гiпновi, рiдше злаково-гiпновi угруповання, що помiтно позначилося на продуктивностi та якостi травостою кормових угiдь мелiорованих болiт i перезволожених земель.
Отже, сучаснi трав'янисто-моховi болота та iх рослинний покрив пiд впливом господарськоi дiяльностi людини зазнали iстотних змiн i потребують, з одного боку, реструктуризацii мелiоративного фонду, а з iншого, тАУ удосконалення методiв полiпшення природних угiдь i торфовищ з метою рацiонального використання рослинницькоi i торфовоi сировини.
За режимом зволоження, рiвнем мiнерального живлення, характером геоморфологiчноi приуроченостi та iншими властивостями перехiднi лiсовi болота займають промiжне положення мiж низинними та верховими типами, а тому й поiднують у собi ознаки обох типiв. Це виявляiться як у рослинному покривi, так i в стратиграфii торфовищ та фiзико-хiмiчних властивостях торфiв. Особливiстю рослинного покриву також i поiднання у ньому видiв, характерних для болiт низинного i верхового типiв.
За едифiкаторною роллю лiсоутворюючих порiд, структурою деревостану, флористичним складом видiляiмо березовi, сосново-березовi, сосновi, сосново-ялиновi i сосново-ялиново-вiльховi лiсовi болота.
Рослиннiсть верхових лiсових болiт i дуже характерною ознакою ландшафту Волинi, Рiвненщини та Житомирщини. Вони розмiщенi по зниженнях межирiч та других терасах рiчок. Основним джерелом iх живлення i атмосфернi опади, разом з якими на болота потрапляi атмосферний пил, збагачений зольними елементами. Про акумуляцiю цих сполук у торфах i потенцiальну забезпеченiсть сучасних угруповань поживними речовинами свiдчать такi данi: вмiст азоту верхового торфу становить 0,53тАУ1,31%, кальцiю 0,19тАУ0,98%, калiю 0,03тАУ0,12%, фосфору 0,02тАУ0,32%, зольнiсть торфу 1,71тАУ5,02%. Реакцiя середовища кисла (рН 2,95тАУ4,01), тому рослинний покрив верхових болiт бiдний та одноманiтний. У його формуваннi бере участь близько 30 видiв, але тiльки дев'ять з них належать до типово олiготрофних.
На верхових болотах з олiготрофною рослиннiстю сфагновi мохи i едифiкаторами рослинних угруповань, а лiсоутворююча порода тАУ сосна болотна займаi другу позицiю.
Хвойнолiсовi олiготрофнi болотнi угруповання найбiльш поширенi на болотах Украiни. Олiготрофна рослиннiсть представлена головним чином лiсоболотною i рiдколiсною рослиннiстю, оскiльки вiдкритих безлiсних верхових болiт практично немаi. Трапляються лише окремi дiлянки чагарничково-сфагнових, трав'янисто-сфагнових i сфагнових ценозiв. У переважнiй бiльшостi це сосново-сфагновi (у Карпатах ялиново-сфагновi) угруповання монтанного типу. У рiвниннiй частинi Полiсся ялиновi олiготрофнi угруповання нами не виявленi.
Сосновi лiсоболотнi олiготрофнi угруповання характеризуються типовими ознаками. По-перше, фiзiономiчнiсть рослинних угруповань визначаi лiсоутворююча порода, яка тут представлена головним чином трьома болотними формами тАУ сосною Литвинова, формою улiгiноза i низькорослою формою. По-друге, домiнуючим едифiкатором рослинних угруповань i моховий покрив i пануючi в ньому види сфагнових видiв олiготрофноi та мезотрофноi екологii. По-третi, вони мають бiдний i одноманiтний флористичний склад, обумовлен
Вместе с этим смотрят:
"Нивхи"
32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)
About Canada
Economy in South Korea
РЖнституцiональнi напрямки в економiчнiй теорii