РЖнституцiональнi напрямки в економiчнiй теорii

Мiнiстерство освiти та науки Украiни

Дон ДТУ

Факультет економiки i фiнансiв

Реферат

З дисциплiни: iсторiя економiчних вчень

на тему:

РЖнституцiональнi напрямки в економiчнiй теорii

Алчевськ,2007

РЖнстiтуциональнi напрямки в економiчнiй теорii

економiка наука неокласицизм маржиналiзм

Потреби людини дуже рiзноманiтнi. Основним джерелом задоволення iх i виробництво, економiчна дiяльнiсть людей, оскiльки саме вони створюють для цього необхiднi умови.

Поняття економiка (вiд гуоiкопотiа, буквально тАФ мистецтво ведення домашнього господарства) нинi застосовують у чотирьох значеннях:

1) народне господарства певноi краiни, групи краiн або всього свiту;

2) сфера господарськоi дiяльностi людини, у якiй створюються, розподiляються i споживаються життiвi блага;економiчна наука, що вивчаi рiзноманiтнi економiчнi явища i процеси, якi вiдбуваються в суспiльствi;

3) сукупнiсть економiчних вiдносин мiж людьми у сферi виробництва, розподiлу, обмiну i споживання продукцii, що утворюють певну економiчну систему.

Економiка як складна рiзноманiтно структурована система i об'iктом вивчення спецiальноi науки тАФ економiчноi науки.

Економiчна наука тАФ це сфера розумовоi дiяльностi лю дини, функцiiю якоi i пiзнання та систематизацiя об'iктивних знань про закони i принципи розвитку реальноi економiчноi дiйсностi.

Першi спроби вивчення окремих сторiн економiчних процесiв вiдомi ще з праць стародавнiх грецьких i римських мислителiв (Ксенофонта, Арiстотеля, Платона, Катона, Варрона, Сенеки, Ко-лумелли), а також мислителiв Стародавнього РДгипту, Китаю та РЖндii. Вони дослiджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгiвлi, багатства, податкiв, грошей тощо.

Економiчна наука як система знань про сутнiсть економiчних процесiв i явищ почала складатися лише в XVIтАФXVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру. Основнi етапи розвитку економiчноi науки показано на рис. 1.1.

Меркантилiзм. Прибiчники цiii школи основним джерелом багатства вважали сферу обiгу, торгiвлю, а багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих i срiбних). Погляди представникiв цiii школи вiдображали iнтереси торговоi буржуазii в перiод первiсного нагромадження капiталу та розвитку зовнiшньоi торгiвлi. Представники: А. Монкретьiн, Т. Манн, Д. Юм.

Фiзiократи. На вiдмiну вiд меркантилiстiв, фiзiократи вперше перенесли дослiдження зi сфери обiгу безпосередньо в сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тiльки працю в сiльськогосподарському виробництвi. Вважали, що промисловiсть, транспорт i торгiвля тАФ безплiднi сфери, а праця людей у цих сферах лише покриваi витрати на iхнi iснування i не прибуткова для суспiльства. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мiрабо, Д. Норе.

Класична полiтична економiя. Виникла з розвитком капiталiзму, ii засновники У. Петтi, А. Смiт, Д. Рiкардо зосереджують увагу на аналiзi економiчних явищ i закономiрностей розвитку всiх сфер суспiльного виробництва, прагнуть розкрити економiчну природу багатства, капiталу, доходiв, кредиту, обiгу, механiзму конкуренцii. Саме вони започатковують трудову теорiю вартостi, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.

Марксизм, або полiтична економiя працi. Засновники цього напряму К. Маркс i Ф. Енгельс дослiджують систему законiв капiталiстичного суспiльства з позицiй робiтничого класу. Продовжуючи дослiдження трудовоi теорii вартостi, зробили аналiз розвитку форм вартостi, запропонували своi концепцii додатковоi вартостi, грошей, продуктивностi працi, вiдтворення, економiчних криз, земельноi ренти. Однак деякi положення марксизму: про заперечення приватноi власностi i ринку, посилення експлуатацii i зростання зубожiння трудящих, про iдиний фактор формування вартостi, переваги суспiльноi власностi, неминучiсть краху капiталiзму не мали належноi науковоi обТСрунтованостi й не знайшли практичного пiдтвердження. Тому нинi вони переглядаються i пiддаються справедливiй науковiй критицi.

Маржиналiзм (вiд англ. тагдiпаi тАФ граничний) тАФ теорiя, яка пояснюi економiчнi процеси i явища, на основi унiверсальноi концепцii використання граничних, крайнiх ("тах" чи "тiп") величин, якi характеризують не внутрiшню сутнiсть самих явищ, а iхню змiну у зв'язку зi змiною iнших явищ. Дослiдження маржиналiстiв ТСрунтуються на таких категорiях, як "гранична кориснiсть", "гранична продуктивнiсть", "граничнi витрати" i т. iн. Маржиналiзм використовуi кiлькiсний аналiз, економiко-математичнi методи i моделi, в основi яких лежать суб'iктивно-психологiчнi оцiнки економiчних процесiв i явищ iндивiдом. Представники маржиналiзму тАФ К. Менгер, Ф. Вiзер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

У сучаснiй захiднiй економiчнiй науцi iснують рiзнi напрями, течii, школи, типологiя яких вiдрiзняiться як за методами аналiзу, так i за розумiнням предмета й мети дослiдження. Концептуально вiдрiзняються i пiдходи до вирiшення економiчних проблем. Однак цей подiл значною мiрою умовний, тому всю сукупнiсть сучасних течiй i шкiл можна згрупувати у такi чотири основнi напрями: неокласицизм, кейнсiстство, iнституцiоналiзм, неокласичний синтез. Основнi напрями сучасноi економiчноi теорii показано на рис. 1.2.

Неокласицизм. Дослiджуi та розвиваi iдеi класичноi полiтекономii з урахуванням сучасних умов. Заперечуi необхiднiсть втручання держави в економiку, розглядаi ринок як саморегульовану економiчну систему, здатну самостiйно встановити необхiдну рiвновагу мiж сукупним попитом i сукупною пропозицiiю. Засновники теорiiтАФА. Маршалл i А. Пiгу. Послiдовники тАФ Л. Мiзес, Ф. Хайiк, М. Фрiдмен, А. Лаффер, Дж. Гiлдер, Ф. Кей-ган та iн.

Неокласичний напрям охоплюi багато рiзних концепцiй i шкiл: монетаризм, теорiю економiки пропозицii, теорiю рацiональних очiкувань та iн. Особливою популярнiстю користуiться концепцiя монетаризму, визнаним теоретиком якоi i американський економiст Мiлтон Фрiдмен. Прихильники монетаризму: Ф. Найт, Дж. Стиглер, Ф. Кейган, А. Голдмен.

Монетаризм тАФ теорiя, яка пропонуi вiдмову вiд активного втручання держави в економiку i приписуi грошовiй масi, що перебуваi в обiгу, роль визначального фактора у формуваннi економiчноi рiвноваги, розвитку виробництва i змiнi обсягiв валового нацiонального продукту (ВНП). За правилом монетаризму прирiст грошовоi маси (монетарноi бази) маi бути скоординований з темпами зростання ВНП, динамiкою цiн i швидкiстю обертання грошей за такою схемою (рис. 1.3).

Кейнсiанство тАФ одна з провiдних сучасних теорiй, на противагу неокласикам, обТСрунтовуi об'iктивну необхiднiсть активного втручання держави в регулювання ринковоi економiки шляхом стимулювання сукупного попиту й iнвестицiй через проведення певноi кредитно-бюджетноi полiтики. Засновником теорii i видатний англiйський економiст Дж.М. Кейнс. Кейнсiанство виникло в 30-х роках XX ст. як вiдповiдь на потреби подолання Великоi депресii (1929тАФ1933 рр.), яка поставила економiчну систему капiталiзму на межу повноi катастрофи. РЖдеi Дж.М. Кейнса, викладенi в його головнiй працi "Загальна теорiя зайнятостi, процента i грошей" (1936), широко застосовувалися провiдними краiнами свiту в практицi регулювання ринковоi економiки, що дало iм змогу вiдносно швидко подолати кризовi явища, досягти стабiльних темпiв економiчного зростання i динамiчноi рiвноваги. Кейнсiанська концепцiя стимулювання попиту наведена на рис. 1.4.

Прихильники i послiдовники Кейнса (Дж. Робiнсон, П. Сраф-фа, А. Хансен, Н. Калдор, Р. Лукас та iн.) виступають за активну участь держави у структурнiй перебудовi економiки, визнають за необхiдне запровадження антикризового та антициклiчного регулювання, перерозподiлу доходiв, збiльшення соцiальних виплат.

РЖнституцiоналiзм, або iнституцiонально-соцiологiчний напрям, представниками якого i Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мiтчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тiнберген, Г. Мюрдаль та iн., розглядають економiку як систему, в якiй вiдносини мiж господарюючими суб'iктами складаються пiд впливом як економiчних, так i правових, полiтичних, соцiологiчних i соцiально-психологiчних факторiв. Об'iктами вивчення для них i "iнститути", пiд якими вони розумiють державу, корпорацii, профспiлки, а також правовi, морально-етичнi норми, звичаi, менталiтет, iнстинкти людей i т. iн.

Неокласичний синтез тАФ узагальнююча концепцiя, представники якоi (Д. Хiкс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон, Л. Клей та iн.) обТСрунтовують принцип поiднання ринкового i державного регулювання економiчних процесiв, наголошують на необхiдностi руху до змiшаноi економiки. Дотримуються принципу рацiонального синтезу неокласичного i кейнсiанського напрямiв економiчноi теорii.

Використана лiтература

1. Бойчик РЖ.М. Економiка пiдприiмства. тАУ К.:Атака, 2002.

2. Покропивний С.П.Економiка пiдприiмства. тАУ К.:КНЕУ, 2001.

3 С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензи тАЬЭкономикатАЭ Москва, 1993г.

4. тАЬКурс экономической теориитАЭ. Под ред. Чепурина М.Н., Киров, 1994г.

Вместе с этим смотрят:

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

About Canada

Economy in South Korea

РЖсторiя Оренбурзького краю. Оренбурзький край до початку росiйськоi колонiзацii

РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)