РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)

Курсова робота

РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)

План

РЖсторiя села Грабовець

РЖсторiя села Бiлоскiрка

РЖсторiя села Козiвка

Список використаноi лiтератури

Додаток

РЖсторiя села Грабовець

Центр сiльськоi ради з 1991 р., якiй пiдпорядковано с. Бiлоскiрка. Розташоване за 17 км вiд Тернополя i за 6 км вiд найближчоi залiзничноi станцii Прошова. Село знаходиться на пiвденний схiд вiд Тернополя i розташоване на лiвому березi р. Гнiзна, яка огинаi його великим пiвколом. Кiлькiсть жителiв за даними перепису (2001 р.) становила 816 осiб, а у 2002 р. тАУ 850 осiб.

За переказами, в кiнцi XVII ст. на мiсцi, де розташоване село Грабовець, було невелике поселення, жителi якого проживали в грабовому лiсi i охороняли сусiднi мiстечко Баворiв вiд набiгiв татар. Пiсля зруйнування татарами Баворова частина його жителiв переселилася до Грабiвця. Так зтАЩявилося село Грабовець. Пiзнiше згадуiться у Йосифiнськiй метрицi 1785 р.

ПамтАЩятки села.

ДеревтАЩяну церкву було збудовано 1881 р., але вона згорiла. Мiсцевий помiщик О. Созанський, на вимогу батька, збудував камтАЩяну церкву Покрови Пресвятоi Богородицi. РЗi будiвництво було розпочато 1887 р i закiнчено 1906 р. Ян Бiлiнський тАУ перший священик Грабовецькоi церкви (до 1897).

ПамтАЩятник сiчовим стрiльцям було виготовлено у 1927 р. скульптором з Товстолуга Миколою Назарко. Кошти на спорудження памтАЩятника вислав з далекоi Америки житель Грабiвця РЖван Вишньовський, який через нестатки виiхав на заробiтки. Але польська влада не дозволила встановити памтАЩятник. Лише у 1941 р. завдяки iнiцiативi жителя села РЖвана Березовського памтАЩятник було встановлено. З каменю постала жiнка з вiнком у руцi, i жителi назвали його тАЬМолодою УкраiноютАЭ. У 1945 р. памтАЩятник було зруйновано i реставровано лише у 1990 р.

На кошти РЖвана Вишньовського у 1936 р. було збудовано Украiнський Народний дiм.

ПамтАЩятник воiнам-односельчанам, полеглим на фронтах РЖРЖ свiтовоi вiйни був вiдкритий у 1975 р. на кошти мiсцевого колгоспу тАЬКомунартАЭ (голова правлiння тАУ Котко В.А.).

Фiгура-оберiг для захисту вiд стихiйних лих збудована у 1897 р. стараннями жителя Грабiвця Стефана Бобрiвця i його дружини Катерини. За комунiстичноi влади споруду було пошкоджено i реставровано жителями села у 1991 р.

ПамтАЩятний хрест на честь скасування панщини було поставлено в центрi села у 1874 р.

У 1897 р. було споруджено памтАЩятний хрест Тверезостi.

Будiвля панського будинку (тАЬПалацитАЭ) була збудована у 1891 р. пiсля 1920 р. будинок як i всi навколишнi землi належали польськiй Академii наук. За комунiстичноi влади примiщення використовувалось пiд школу, а зараз в ньому розташована сiльська рада.

Нове примiщення Грабовецькоi ЗОШ РЖ-РЖРЖ ст. було збудоване у 1987 р. В селi працюi клуб, бiблiотека, ФАП, крамницi.

На околицi села розташована геологiчна памтАЩятка природи мiсцевого значення тАУ вiдслонення нижнього девону площею 0,7 га, яка взята пiд охорону держави у 1994 р.

Подii нацiонально-визвольного руху 30-40 рр. ХХ ст.

Серед учасникiв оунiвського пiдпiлля була жителька села Кучмiй Марiя РЖллiвна 1925 р.н. член ОУН, станична. Заарештована 24.06.1947 р. слiдчим вiддiлом УМДБ у Тернопiльськiй обл. Засуджена 18.08.1947 р. до 10 рокiв виправно-трудових таборiв i 5 рокiв позбавлення прав з конфiскацiiю майна. Звiльнена 01.10.1955 р. Реабiлiтована у 1993 роцi.

До середини липня 1945 р. в районi Грабiвця дiяла боiвка тАЬХiромантАЭ чисельнiстю 7 осiб

Видатнi постатi села.

Кордуба Мирон Пилипович (29. VIII. 1894 р., м. Тернопiль тАУ 21. РЖ. 1980 р, там само) тАУ релiгiйний дiяч, священик УГКЦ. Воював в УСС i УГА (1914-1919). Був парохом у селах Грабовець, Товстолуг та КиптАЩячка. 1945 р. виступив проти лiквiдацii УГКЦ, за що був репресований.

Орест Березовський тАУ кандидат медичних наук. Народився в 1941 р.

В селi проживав поет Борис Щавурський (1989-2000).

Пiслявоiннi роки.

В травнi 1944 р. було створено Грабовецьку МТС. Першим ii директором був призначений РЖван Горобiвський. На цей час пiдприiмство нараховувало 34 працiвники.

В червнi 1958 року МТС була реорганiзована в ремонтно-тракторну станцiю (РТС) iз числом працюючих 71 особа. В травнi 1961 р. РТС перейменовано на Тернопiльське районне вiддiлення тАЬСiльгосптехнiкатАЭ, яке розмiстилося у Великих Бiрках, а в квiтнi 1964 р. розпочало роботу.

З листопада 1995 р. пiдприiмство реорганiзовано у ВАТ тАЬАгропромтехнiкатАЭ.

РЖсторiя села Бiлоскiрка

З 1991 року належить до Грабовецькоi сiльськоi ради.

Село знаходиться за 12 км вiд обласного центру i за 6 км вiд найбiльшоi залiзничноi станцii Прошова. Бiлоскiрка лежить на височинi, котра стрiмко спадаi до лiвого берега р. Гнiзна. Найвища точка з пiвденно-схiдного боку села становить 342 метри над рiвнем моря.

За даними перепису 2001 р. кiлькiсть жителiв становила 368 осiб (У 2003 р. тАУ 373 особи).

Походження назви села.

РД кiлька версiй походження назви села. За першою, назва виникла вiд прiзвиська або й iмтАЩя, мотивованого характерною ознакою зовнiшностi його носiя тАУ бiлою шкiрою, бiлим обличчям

За другою версiiю припускають, що колись це було грабарське поселення, тобто в ньому розвивалась шкiряна промисловiсть чи дубильна справа, а саме виправлення, дублення шкiри, тобто бiлошкiрництво.

Ще одну версiю висунув iсторик Я. Стоцький, який вважаi, що назва села походить вiд бiлого каменя тАУ бiлоi скiрки (шкiри) горбкiв, що тягнуться пасмом мiж Бiлоскiркою i Грабовцем, де це бiле камiння виступаi на поверхню бiлими острiвцями на зеленому килимi горбкiв.

Жителi села добували цей камiнь донедавна, ще рокiв тридцять тому для будови хат, хлiвiв, а також на продаж.

Перша писемна згадка тАУ 1650 року, в контекстi тАЬприсяги селян Теребовельськоi землi про спустошiннi сiл. 3 лютого тАУ 11 марта н.ст. 1650тАЭ.

Вдруге село згадуiться в Йосифiнськiй метрицi 1785 року.

ПамтАЩятки села.

В 1936 р. украiнцi Бiлоскiрки заклали фундамент пiд греко-католицьку церкву iз назвою Пресвятого Серця Христового. Мiсце будiвництва освятив парох сiл Грабiвця i Бiлоскiрки о. Мирон Кордуба (1894-1980).

Мiсцем для церкви став город мешканця села Федора Кожушко, котрий зробив цей дар на памтАЩять про загиблого пiд час Першоi свiтовоi вiйни свого сина Михайла. До 1939 р. вдалося вимурувати майже метр стiни церкви, але прихiд Червоноi Армii i наступнi подii зупинили будiвництво. Комунiстична влада у 1939-1941 рр. розiбрала недомурованi стiни храму. 12 жовтня 1992 р. в сiльському клубi вiдбулися збори мешканцiв села, на котрих було вирiшено вiдновити будiвництво церкви.

Архiтектором храму на фундаментi 1936 року i виходець з Бiлоскiрки, а в даний час архiтектор зi Збаража Василь Скочиляс. Вiтраж храму виготовила у 1994 р. художник зi Збаража Ольга Чорна, а iконостас зробив у 1995 р. майстер Петровський iз Великих Бiрок. Дзвiниця вимурувана у 1995 р. сiльськими майстрами пiд керiвництвом Михайла Вишньовського. 16 липня 2000 р. на свято Христа Чоловiколюбця (народна назва тАУ Серця Христового) церкву освятив о. мiтрат Василь Семенюк у супроводi парохiв навколишнiх сiл та у присутностi кiлькох сотень вiруючих.

Бiля дороги мiж селами Бiлоскiрка i Грабовець встановлено фiгуру Матерi Божоi, яка за часiв комунiстичноi влади була зруйнована i кинута в р. Гнiзна. При фiнансовому сприяннi жителiв села Томкiв Галини i Заблоцькоi Ольги ii було вiдновлено влiтку 1999 р.

У 1898 р. при втАЩiздi в село було поставлено хрест. В 1999 р. було вiдновлено капличку на честь мiсцевоi громади.

Подii нацiонально-визвольного руху 30-40 рр. ХХ ст.

Крайовий провiд ОУН органiзував в серпнi 1941 р. плебiсцит серед населення окремих повiтiв Тернопiльщини на пiдтримку Акта про вiдновлення Украiнськоi держави та проти прилучення Галичини до Генеральноi губернii. 7 серпня таке опитування вiдбулося в Бiлоскiрцi i своi пiдписи поставили 63 жителi села.

28 серпня 1945 р. вдень у своiй хатi дiльничим уповноваженим НКВС Сiвухiним в присутностi заступника голови сiльради Михайла Бiлецького виявлено i затримано Бобрiвця Романа РЖвановича, 1927 р.н., котрий був у вiйськовiй формi з погонами лейтенанта. В нього було знайдено членський квиток члена ОУН i червону армiйську книжку на iмтАЩя старшого сержанта Паршiна. Пiд час конвоювання Бобрiвця до примiщення сiльради вiн почав втiкати i на два попереджувальних пострiли не зупинився, а третiм пострiлом був убитий. Його батько в цей час служив у Червонiй Армii, а матiр затримали.

В 1945 р. Дiяльнiсть ОУН i УПА в селi не була такою активною, як в сусiднiх селах, хоча була одна дiюча криiвка, а кiлька мешканцiв села було заарештовано i увтАЩязнено за прихильнiсть до ОУН: Вишньовський Павло РЖванович, Гамiвка РЖван Васильович, Гуль Семен РЖванович, ДеревтАЩяна Магда Михайлiвна, Заблоцький Йосип РЖванович, Кобильник Володимир Васильович, Крисловська Марiя Йосипiвна, Паврознiк Ольга Павлiвна, Римар Орест Андрiйович, Римар Петро Степанович, Скочеляс Антiн РЖванович, Шостак РЖван РЖванович

У серединi 1947 р. в селах Бiлоскiрка, Малий Ходачкiв, Романiвка, Констянтинiвка дiяла боiвка тАЬХмаритАЭ.

Видатнi постатi села.

Крупка Ярослав Дмитрович (5.РЖРЖ.1950) тАУ вчений-економiст. Доктор економiчних наук (2002), професор (2003). Член-кореспондент Академii будiвництва Украiни (1997). Закiнчив Тернопiльський фiнансово-економiчний iнститут (1971). Працював ревiзором, головним бухгалтером у будiвельних органiзацiях. Вiд 1975 р. тАУ викладач кафедри бухгалтерського облiку в промисловостi ТАНГу. 1982-87 рр. тАУ на викладацькiй роботi у мiстi Кострома (РФ). Пiсля повернення до Тернополя тАУ у ТАНГ. Вiд 2003 тАУ директор iнституту облiку i аудиту. Автор 110 наукових праць, зокрема двох монографiй, сiмох навчальних посiбникiв.

У Бiлоскiрцi також народились iсторик Ярослав Стоцький i громадсько-полiтичний дiяч, народний депутат Украiни Василь Деревляний.

Пiслявоiннi роки. Культурне життя села.

25 жовтня 1948 р. в селi було створено колгосп iменi Богдана Хмельницького.

В кiнцi 50-х тАУ у першiй половинi 60-х рокiв було укрупнено i райони i колгоспи. Колгоспники Бiлоскiрки були обтАЩiднанi в один колгосп iз колгоспниками Грабiвця i Баворова.

На 1960 р. в селi дiяла 4-класна початкова школа, в котрiй навчалося 35 учнiв.

Вiд 1913 р. в селi дiяла читальня тАЬПросвiтитАЭ. Працювали кредитна спiлка, двокласна школа.

З кiнця 19 столiття були фiльварок, який належав помiщику О. Созанському, корчма, млин.

На даний час в селi дiють ЗОШ 1-го ступеня, клуб, бiблiотека, ФАП, крамниця.

Колгоспна земля приватизована (в середньому 2,5 га на особу, котра працювала в колгоспi i вiддана в оренду селянськiй спiлцi або фермерському господарству).

РЖсторiя села Козiвка

село культурний iсторiя тернопiльська

Центр сiльськоi ради. Розташоване за 25 км вiд Тернополя i 8 км вiд найближчоi залiзничноi станцii Прошова. Село знаходиться на пiвденний схiд вiд Тернополя i простягаiться на 4 км по обидва береги р. Сорока, притоки р. Гнiзна.

Кiлькiсть жителiв за даними перепису (2001 р.) становила 790 осiб.

Походження села. Легенди та перекази.

Первiсне поселення вперше згадуiться у письмових джерелах за 1564 р. пiд назвою Лозiвка.

За переказами старих людей давнi поселення знаходилось у Яру, який називали Бендери, на пiвдень вiд теперiшньоi Козiвки. Пiд час Татарських нападiв поселення було зруйноване, а люди, що врятувалися, переселились поблизу р. Сороки, береги якоi вкривали розкiшнi густi лози. Саме з цим повтАЩязують первiсну назву села тАУ Лозiвка. Згодом у цих мiсцях почали розводити кiз i, напевно, через це село змiнило свою назву на теперiшню.

Цiкаву iсторiю розповiв житель села Василь Назар, яка повтАЩязана з iменем о. Д. Бiлинського, який був парохом Козiвки у 1835 тАУ 1851 рр. Пiвтора столiття тому отець Дмитро лiтнього дня поглянув на небо i побачив, що з боку Грабiвця на Козiвку насуваiться величезна чорна хмара. тАЬБути бiдiтАЭ тАУ подумав отець. пiдпираючись палицею (був у дуже поважному вiцi), вийшов парох на церковнi поля i почав ревно молитися, просити у Господа прощення за провини людей. Благав вiдвести бурю, що мала завдати великоi шкоди селу i полям. При цьому вiн палицею нiби вiдганяв грiзну хмару. Великою була вiра отця Дмитра, а Божа сила iще могутнiша, бо загроза стихii минула. у подяку господу за спасiння людей i iхньоi працi о. Д. Бiлинський вiдправив у старiй деревтАЩянiй церквi не одну лiтургiю. А перед святом Божого Тiла попросив запрягти пару сильних i гарних волiв i взяв з собою двох вродливих хлопцiв-одинакiв, яким не виповнилося 18 рокiв. Разом вони йшли навколо Козiвки з молитвами i плугом оборювали поля. На кожному кутi поля читалося РДвангелii. Пiсля процесii перед церквою о. Дмитро мав велику проповiдь перед парафiянами у кiнцi якоi мовив: тАЬДоки iснуi Козiвка, село буде захищене вiд бурi, градобою, вогнютАЭ. Вiдтодi нiяких великих природних стихiй у Козiвцi не було. РЗРЗ жителi вiрять, що божа сила iх береже. Традицiя виходу на поля церковного брацтва перед святом божого тiла збереглася i зараз. Нинiшнiй парох Козiвки о. Василь Брегiн кропить свяченою водою землю, а люди спiльно моляться за добрий врожай, за мир i спокiй в Украiнi.

ПамтАЩятки села.

Церква св. Миколая (камтАЩяна) побудована в 1888 р. Капличка мiж Козiвкою та Сороцьким побудована в 1991 р. Збереглася козацька могила. В центрi села встановлено памтАЩятний хрест на честь скасування паншини. У 1990 р. насипано могилу Сiчовим стрiльцям. Споруджено памтАЩятник воiнам-односельцям, полеглим у РЖРЖ свiтовiй вiйнi (1968 р.). Перший в областi памтАЩятник Степану Бандерi (1992 р., скульптор Б. Григоренко). Навпроти нього поставлено фiгуру Матерi Божоi (1998 р.). Народний дiм споруджено протягом 1933-1934 рр., в якому були розмiщенi всi украiнськi органiзацii. Новий корпус школи побудовано в 1975 р.

Нацiонально-визвольний рух на селi.

23 листопада 1918 р. польський вiддiл пiд командою полковника Ч. Рибiнського, сформований в Одесi, перейшов кордон пiд Сатановим i направився до Тернополя. Вiн складався з 22 офiцерiв i 700 жовнiрiв. Полковник ЗУНР Дмитро Вiтовський вислав назустрiч сiчовикiв, якi 27 листопада пiд с. Козiвка оточили польський загiн i взяли у полон. Решта групи, яка залишилася в Микулинцях склала зброю. Полонених вiдвезли до Тернополя.

В селi було створено вiйськову органiзацiю тАЬСтшелiцтАЭ, члени якоi жорстоко били тих украiнцiв, якi носили вишитi сорочки. Було органiзовано й iншi польськi товариства (тАЬШкола ЛюдоватАЭ, тАЬКулко РольнiчетАЭ).

Осередок ОУН в селi було створено в 1939 р. Його очолювали Поляк Михайло, Гурин Йосип та Петрик РЖван.

22 березня 1944 р. в село повернулась бiльшовицька влада. Поляки iз сусiднiх сiл разом з карателями НКВД здiйснювали облави в селi, грабували i палили хати, вбивали невинних людей i переслiдували членiв ОУН. Першою iх жертвою став Петрик Василь. Пiзнiше заарештували Петрика РЖвана та Сампару Ярослава, жителя с. Прошова, якого на другий день у с. Сороцьке було вбито при спробi втекти.

15 листопада 1944 р. пiд час облави на Козiвку бiльшовики вбили члена ОУН Омеляна Сагана. 26 сiчня 1945 року пiд час облави загинув член ОУН Михайло Рiй. 28 сiчня того ж року в бою з енкаведистами загинули члени ОУН Осип Бадовський та Михайло БабтАЩяк (псевдо тАЬДубтАЭ). 16 березня 1945 р. пiд час облави загинув симпатик ОУН Василь Боднарчук.

Докладний перелiк жителiв села, якi тим чи iншим чином були повтАЩязанi з ОУН та УПА див. додаток 1. Серед основних слiд видiлити Лютого РЖлярiя (тАЬЧугайстертАЭ) 1912 р.н., с. Ремезiвцi, нинi Золочiвського р-ну Львiвськоi обл. тАУ 24.01.1945 р., с. Козiвка, нинi Тернопiльського р-ну. дiяч ОУН i УПА. Вiд 1941 тАУ районний провiдник Перемишлянщини (нинi Львiвська обл.). Вiд 1942 р. тАУ повiтовий вiйськовий референт Зборiвщини, 1943 р. тАУ обласний вiйськовий референт Тернопiльщини. На початку 1944 р. тАУ член штабу воiнноi округи тАЬЛисонятАЭ, начальник персонального вiддiлу в ранзi старшого булавного, восени тАУ командир куреня. Загинув в бою разом з окружним господарчим тАЬТетивоютАЭ.

На кiнець 1945 р. в зонi дiй сiл Прошова, Козiвка, КиптАЩячка дiяла боiвка районного провiдника Володимира Демкiва (тАЬВтАЩятичатАЭ) чисельнiстю 21 особа, а також боiвка кущового провiдника тАЬНечаятАЭ (6 повстанцiв) тАУ зона дiй села Константинiвка, Прошова, Козiвка.

З сiчня 1946 р. у с. Застiнка пiд час облави енкавнедисти оточили Володимира Демкiва та 2 повстанцiв. В. Демкiв застрелився.

У серединi 1947 р. в селах Козiвка, Прошова, Остальцi та Сущин дiяла боiвка тАЬДиратАЭ.

У сiчнi 1945 та 7 липня 1946 рр. на хуторi Боднарка внаслiдок боiв енкаведистiв iз повстанцями полягло вiдповiдно 7 i 6 повстанцiв.

У сiчнi 1945 р. загинули 7 повстанцiв, серед яких були мешканець Козiвки Гарматiй Михайло (тАЬЗахартАЭ), тАЬЧерешняктАЭ iз с. Турiвка та житель с. Великi Гаi, прiзвище невiдоме, псевдо тАЬРЖваськотАЭ. Можливо, це був Брик РЖван Дмитрович, 1921 р.н. Спочатку iх поховали на хуторському цвинтарi, де ховали людей, котрi померли вiд холери, але на другу нiч iх тiла перенесли на сiльський цвинтар.

7 липня 1946 р. на подвiртАЩi сiмтАЩi РЖвана Бучковського вiдбувся бiй 6 повстанцiв з енкаведистами. Сили були нерiвнi, тому що на допомогу Великобiркiвському гарнiзону прибула допомога iз Скалата та Теребовлi. Всi 6 повстанцiв загинули: РЖван Бучковський з дочкою Катериною, брати Бунт Михайло та Бунт Йосип, невiдомий повстанець з Хоросткова i провiдник тАЬВихортАЭ з Львiвщини. У 1995 р. на цьому подвiртАЩi насипали могилу борцям за волю Украiни, а у колишнiй криiвцi облаштували музей.

18 квiтня 1950 р. у Великих Гаях вiдбувся останнiй бiй повстанцiв iз енкаведистами. Загинули пiдпiльники, якi квартирували у селi. Серед них i Богдан Потiха (тАЬДарiйтАЭ) з Козiвки.

Загалом за участь у визвольному русi було репресовано 119 молодих людей села.

Культурне та господарське життя села.

Колгосп в Козiвцi було створено в 1945 р. У селi дiють ЗОШ РЖ-РЖРЖ ст., Будинок культури, бiблiотека, ФАП, вiддiл звтАЩязку.

Першу школу в селi вiдкрили у 1850 р. Навчання велося украiнською мовою i навчав дiтей лише один вчитель. В 1894 р. було добудовано ще одну класну кiмнату та закрiплено ще одного вчителя. Управителями школи були поляки (Лiбасовський, Роговський, Чеснiковський, Рутка), а вчителями украiнцi (Пастушенко, Паливода, Горошко, Федишин, Завадович, Петровський, Гриценiвна (Грицина). Хоч школа офiцiйно була з украiнською мовою навчання, проте уже в 1 класi дiти вчилися за польським букварем.

Ще з часiв панськоi Польщi залишилося 2 фiльварки: один з них належав Мохнацькому, а другий тАУ Созанському.

Перед РЖРЖ свiтовою вiйною в селi було майже 500 господарств та проживало 2500 мешканцiв, в тому числi 85 полякiв i 46 iвреiв.

До Козiвки приiднано хутiр Боднарка, на якому i джерело сiрчаноi води.

тАЬПросвiтатАЭ в селi почала дiяти з 1896 р., коли було засновано хату-читальню. Першим головою читальнi був Павлик, а його наступником РЖ. Петрик.

В 1906 р. було створено першу споживчу кооперативу, яка мала власний будинок, в якому були розташованi крамниця i магазин.

В 1907 р. в Козiвцi було засновано фiлiю товариства тАЬСiчтАЭ, до якоi записалося бiля 80 чоловiк.

Тодi ж у селi було створено церковний хор пiд керiвництвом дяка Крушельницького. Органiзовано також драматичний гурток, який ставив час вiд часу птАЩiси для жителiв села.

Деякi заможнi селяни почали посилати своiх дiтей вчитися у Тернопiль. Першим мешканцем села, який закiнчив гiмназiю та теологiчнi студii, а згодом став священиком був О. Яросевич. Михайло Добромиль став лiкарем, працював у Гримайловi, а потiм у Тернополi. Микола Бунт, Ольга Шептицька, Василь Задорожний i Микола Шевчук здобули фах учителя. Михайло Снiтинський закiнчив Торговельну академiю у Вiднi, був директором тАЬСоюзу кооперативтАЭ. Микола Петрик закiнчив теологiчнi студii, але священиком не став, а пiшов захищати рiдну землю i загинув на Схiднiй Украiнi у 1918 р.

Декiлька хлопцiв закiнчили у Гримайловi столярську школу i стали квалiфiкованими ремiсниками.

В селi було створено також ковальсько-технiчну робiтню братiв Росолинських, в якiй працювало понад 10 працiвникiв.

Видатнi постатi села.

Бiлинський Йосип РЖларiонович (1859 / 1860 тАУ 1925 / 1926). народився в с. Козiвка. Закiнчив гiмназiю у Самборi та фармацiйне вiддiлення фiлософського ф-ту Львiвського унiверситету. У 1880-х рр. прибув до РДгипту, де займався аптекарською справою, опановував арабську медицину, пiзнiше став власником аптеки в Каiрi та предворним аптекарем iгипетського хедива. Пiдтримував стосунки з рiдним краiм, давав кошти на видання творiв украiнських письменникiв, зокрема РЖ. Франка, випуск перiодичних видань, на пiдтримку студентського руху у Львовi за перетворення унiверситету в украiнський, на розвиток освiти, зокрема на будiвництво бурс у Тернополi та Новому Сончi (Польща). Коштами допомагав навчанню дiтей бiдних селян, сприяв лiкуванню в РДгиптi Лесi Украiнки, Дмитра Яворницького, Бориса Грiнченка, а також пiдтримував дружнi стосунки з Соломiiю Крушельницькою, яка була на гастролях у РДгиптi. Навеснi 1912 р. приiжджав у Козiвку вклонитися могилi батька. На початку РЖ свiтовоi вiйни став одним iз органiзаторiв забезпечення украiнських полкiв медичним персоналом i медикаментами, пожертвував велику суму грошей на органiзацiю медичного обслуговування в Галичинi. Останнi роки життя провiв у маiтку Монтус (Швейцарiя), де i помер. Його сестра Марiя Бiлинська (1864, м. Тернопiль тАУ 30.XII. 1937, м. Львiв) тАУ педагог, громадська дiячка, дружина Василя Бiлецького (1857 тАУ 1931) тАУ професора iсторii в гiмназiях Самбора, Тернополя i Львова.

Довголiтнiми парохами села були отцi Бiлинськi (батько i син). Один з них служив церквi 55 рокiв. Пiсля його смертi парохом став о. Клиш, який був прихильником москвофiльства i пiд час РЖ свiтовоi вiйни втiк на схiд. Тодi парафiю адмiнiстрував о. Онуферко Антонiй, але незабаром помер i його змiнив о. Волошинський.

У 1830 р. дочка священика Д. Бiлинського Домiнiка вийшла замiж за священика Григорiя Григоровича Барвiнського (1802 тАУ 1880). Вiд цього шлюбу народилися видатнi дiячi украiнськоi культури Володимир, РЖван, РЖполит, Олександр та Осип Барвiнськi.

Гесюк Володимир Федорович 1892 р.н. стрiлець УГА. Працював головним бухгалтером тАЬПлодовочторгутАЭ (м. Харкiв). Заарештований 28. IV. 1938 р. за участь в антирадянськiй нацiоналiстичнiй органiзацii i засуджений до 5 рокiв виправно-трудових таборiв. Звiльнений помер у 1942 р.

Дацик РЖван (31. РЖРЖРЖ. 1897, с. Козiвка тАУ 29.VII. 1983, м. Садбурн, Канада) тАУ громадський дiяч, кооператор. До РЖ свiтовоi вiйни навчався в Тернопiльськiй гiмназii. У 1918 р. тАУ доброволець УГА. Пiсля вiйни закiнчив учительську семiнарiю. В 1928 р. виiхав до Канади. Фiнансово пiдтримував украiнськi громадськi органiзацii, зокрема був меценатом Енциклопедii украiнознавства.

Ковальчук РДвген Йосипович (26. VI. 1948 р.) тАУ рiзбляр по дереву, живописець. Закiнчив ПТУ № 9 (1966) студiю образотворчого мистецтва (1968) у Тернополi, технiкум прикладного мистецтва у м. Косiв (1975). 1975 тАУ 1991 рр. тАУ художник-конструктор ВО з виготовлення меблiв i деревообробки в смт Микулинцi. Учасник обласних та республiканських виставок у мiстах: Тернопiль (1982, 1985 тАУ 1989, 1991 тАУ 1993, 1995, 1997 1999), Киiв (1991 тАУ 1992, 1994, 1999), персональних: Микулинцi (1996), Теребовля (1997). Вироби зберiгаються у ТОКМ, музеi м. Сан-Паулу (Бразилiя), приватних колекцiях у США i Канадi.

Йосип Сагаль тАУ учасник хоровоi капели ВО тАЬТернопiльський комбайновий заводтАЭ, яка дiяла з березня 1974 до 1989 р.

Володимир Снiтинський (11.II. 1948 р., с. Козiвка). Дитячi та юнацькi роки пройшли в с. Прошова. Закiнчив Баворiвську середню школу. У 1972 р. здобув вищу освiту у Львiвському зооветеринарному iнститутi (нинi Львiвська Ветеринарна Академiя iм. Степана Гжицького) на факультетi ветеринарii. 1973 р. тАУ кандидат бiологiчних наук, а з 1988 р. тАУ доктор бiологiчних наук зi спецiальностi тАЬбiохiмiятАЭ. З 1 липня 1998 р. призначений ректором Львiвського державного аграрного унiверситету. Автор понад 150 наукових праць, якi широко вiдомi не лише серед кола вчених Украiни, але i за ii межами.

Список використаноi лiтератури

1. Визначнi постатi Тернопiлля. тАУ Киiв: Днiпро, 2003.

2. ДАТО. тАУ Ф.п. тАУ Оп.1. тАУ Сп. 20. тАУ Арк. 1.

3. ДАТО. тАУ Ф.п. тАУ 12. тАУ Оп. 1.тАУ Сп. 8. тАУ Арк. 6.

4. ДАТО. тАУ Ф.п. тАУ 12. тАУ Оп. 1. тАУ Сп. 20. тАУ Арк.1.

5. ДАТО. тАУ Ф.п. тАУ Оп.1. тАУ Сп. 8. тАУ Арк. 65.

6. Жерела до iсторii Украiни-Руси. тАУ Львiв, 1901. тАУ Т. V.

7. За честь i славу, за народ! тАУ Збруч, 2003.

8. Земля Тернопiльська. Туристичний путiвник. Тернопiль: Джура. тАУ 2003 р.

9. РЖгор Дуда. Тернопiль 1914-1920. тАУ В кн.: Тернопiлля тАЩ95. Регiональний рiчник. тАУ Тернопiль, 1995. тАУ С. 26.

10. Йосифiнська (1785-1788) i Францисканська (1819-1820) метрики. Першi поземельнi кадастри Галичини: Покажчик населених пунктiв. тАУ К., 1865.

11. Лiтопис УПА. тАУ Торонто, 1985. тАУ Т. 11. тАУ С. 16.

12. Сергiйчук Володимир. Украiнський здвиг: Подiлля. 1939-1955. тАУ К.: Украiнська видавнича спiлка, 2005.

13. Тернопiлля тАЩ98 / тАЩ99. Регiональний рiчник. тАУ Тернопiль: Збруч, 2003. тАУ С. 237-239.

14. Тернопiльський Енциклопедичний Словник. тАУ Тернопiль: Збруч, 2005. тАУ Т. 2.

15. Худаш М.Л., Демчик М.О. Походження украiнських карпатських i прикарпатських назв населених пунктiв. тАУ К., 1991.

16. Шематизм духовенства Львiвськоi архiiпархii 1835-36. тАУ Львiв, 1935.

17. Ярослав Стоцький. Бiлоскiрки спалена сльоза. Поезii та iсторичний нарис. тАУ Тернопiль: Астон, 2002. тАУ 96 с.

Додаток

Учасники нацiонально-визвольного руху с. Козiвка