Географiя Фастiвського району

1. ЗАГАЛЬНРЖ ВРЖДОМОСТРЖ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ РАЙОНУ

1.1. Загальнi данi

Фастiвський район, згiдно природно-сiльськогосподарського районування, в основi якого лежить ландшафтно - генетичний принцип, розташований на територii трьох природно-сiльськогосподарських районiв. Його пiвнiчна частина вiдноситься до Фастiвського, пiвденна до Сквирського, а схiдна до Бiлоцеркiвсько-Миронiвського природно-сiльськогосподарських районiв Лiсостеповоi зони.

Район знаходиться в захiднiй частинi Киiвськоi областi i межуi на пiвночi з Макарiвським, на сходi - з Василькiвським, на пiвденному сходi - з Бiлоцеркiвським, на пiвднi - зi Сквирським районами Киiвськоi областi, на заходi - з Коростишевським та Попiльнянським районами Житомирськоi областi.

Фастiвський район, як адмiнiстративно-територiальну одиницю, утворено в 1923 роцi. В 1930 - 1931 роках в Украiнi лiквiдовано губернii та округи i в 1932 роцi створено 5 областей, в тому числi i Киiвську. Таким чином, започатковано новий адмiнiстративний устрiй в державi - область, район, сiльська рада (рис. 1.1.)

На даний час на територii Фастiвського району, як облiково - кадастрова одиниця, iснуi 23 сiльських i 2 селищних ради.

Загальна площа земель району становить 89695 га або 3,2 % вiд територii областi. Адмiнiстративним i культурним центром району i Фастiв, мiстоВа

обласного пiдпорядкування, яке розташоване на р. Унавi, в центральнiй частинi району i знаходиться на вiдстанi 64 км вiд столицi УкраiниВа м. Киiва. Фастiв вiдомий ще з 1390 р. Статус мiста йому присвоiно в 1938 р.

На територii району розмiщено 49 населених пунктiв, з них два селища - Борова та Кожанка, а решта 47 - сiльськi населенi пункти. Чисельнiсть сiльського населення (станом на 1.01.2002р.) складаi 37,7 тис чол., в тому числi в селищах тАУ 11,9 тис. чол. Щiльнiсть населення 42 чол. на 1 км² .

Фастiвський район маi досить розвинуту шляхову мережу, яка забеспечуi внутрiшнi i зовнiшнi зв'язки, а сам районний центр i великим залiзничним вузлом. Залiзничними станцiями також i Мотовилiвка (Борова) та Кожанка. Протяжнiсть автомобiльних шляхiв загального користування складаi 286,6 км, у тому числi з твердим покриттям - 171,4 км. Основними магiстралями i автомобiльнi дороги державного значення такi як: Киiв тАУ Бишiв тАУ Фастiв та Фастiв тАУ Митниця; обласного значення тАУ Фастiв тАУ Кожанка, межа Житомирськоi областi, Бiла Церквава тАУ Фастiв та Кожанка тАУ Фурси тАУ Володарка. Через територiю району пролягаi Пiвденно-Захiдна залiзниця у напрямках Киiв тАУ Фастiв, Фастiв тАУ Козятин, Фастiв тАУ Миронiвка.

Сiльськогосподарськi пiдприiмства району спецiалiзуються на вирощуваннi зернових культур та цукрового буряка, а в твариницькiй галузi переважаi молочно-м'ясний напрямок та свинарство.

Промисловiсть району представлена рядом пiдприiмств, провiдними серед яких i Кожанський цукровий та Трилiський спиртовий заводи, Фастiвська меблева та швейна фабрики, а також ряд пiдприiмств по обслуговуванню залiзничного транспорту; заводи машинобудування, електротермiчного устаткування, газомазутних пристроiв та газовикористовуючоi апаратури, якi розмiщенi в м.Фастiв, та деревообробний комбiнат в селищi Борова.

Пам'ятки архiтектури на територii району представленнi Покровською церквою - 18 ст. (1740 р.) та костьолом (1903-11 рр.) i знаходяться пiд охороною держави. Об'iктами туризму в фастiвському районi i будинок, в якому в 1919-1922 р.р. жив украiнський композитор К. Г. Стеценко, музей композитора та пам'ятник на його могилi знаходяться в с.Веприк.

1.2. Клiмат

Клiмат району помiрно-континентальний з досить теплим лiтом та помiрно холодною зимою.

Середньорiчна температура повiтря складаi +6,7В°, найбiльш холодного мiсяця сiчня (-6,2В°), а найтеплiшого мiсяця (липня) - (+19.1В°). Вiд цих середнiх багаторiчних показникiв в окремi роки спостерiгаються вiдхилення.

Абсолютний максимум температури досягаi (+38В°) , мiнiмум - (-33В°), що засвiдчуi можливiсть вимерзання в малоснiжнi зими озимих та пошкодження плодових багаторiчних насаджень, а в окремi перiоди сухого жаркого лiта спостерiгаiться пiдгорання озимих та ярих зернових.

Тривалiсть безморозного перiоду, досягаi в середньому 160-170 днiв, а вегетацiйний перiод продовжуiться з другоi декади квiтня до третьоi декади жовтня з сумою активних температур 2650-2800В°. Цих природних факторiв достатньо для вирощування районованих сiльськогосподарських культур та багаторiчних насаджень.

Середньорiчна сума опадiв складаi 560 мм, але розподiл iх по мiсяцях року рiвномiрний. Найбiльша кiлькiсть опадiв випадаi в липнi (77 мм). В посушливi роки обливо мало опадiв випадаi в травнi, що пагубно впливаi на сходи рослин.

Для зимового перiоду характерно нестiйке коливання температур та висота снiгового криву, яка коливаiться вiд 10 до 22 см. Досить часто спостерiгаiться випадання зимових опадiв у виглядi дощу, що в свою чергу призводить до утворення льодяноi кiрки i негативного впливу на сiльськогосподарськi культури.

Глибина промерзання грунту в середньому становить 40 см. Вона залежить не тiльки вiд температури i глибини снiгового покриву, але також вiд типу грунтiв та iх механiчного складу.

Вiдносна вологiсть досягаi свого максимуму восени i взимку - 80-85%. Посушливих днiв з вiдносною вологiстю менше 30% в середньому за рiк буваi вiд 15 до 20, з них бiльшiсть припадаi на травень.

Фастiвський район вiдрiзняiться значним випаровуванням вологи, яке досягаi 420-460 мм рiк, а тому, незважаючи на позитивний баланс вологи, в окремi роки спостерiгаiться посуха. Кожна пора року характерна своiми позитивними та негативними клiматичними умовами, перехiд вiд однiii пори року до другоi, як правило вiдбуваiться поступово.

Весна затяжна, нестiйка, з частими змiнами холодноi i теплоi погоди. Початком весни вважають кiнець другоi i початок третьоi декади березня. Танення снiгу, в зв'язку з наявнiстю великих площ лiсiв, вiдбуваiться повiльно i протяжнiсть снiготанення в середньому становить 20-25 днiв.

Лiто тепле, але не спекотне, дощове. В окремi роки найбiльша кiлькiсть опадiв, якi випали Ванегативно впливаi на сiльськогосподарськi культури, а разом з тим призводить до вимокання та вилягання хлiбiв або створюються несприятливi умови для збору врожаю. В деякi роки непоправну шкоду сiльському господарству наносить град. Влiтку переважають пiвiчно-захiднi вiтри.

Перехiд до осенi поступовий, з частим поверненням теплоi погоди. Перша половина осенi, як правило, суха i тепла. Похмура, прохолодна та з дощем вона починаiться наприкiнцi жовтня. Снiг починаi випадати з листопада.ВаВаВаВа

Зима м'ягка, похмура, з частими вiдлигами. Пiд час вiдлиг вiдбуваiться танення снiгу, iнколи до повного його зникнення. Через деякий час снiговий покрив встановлюiться знову i деколи це явище може повторюватись декiлька разiв. Взимку переважають пiвденно-схiднi вiтри.

В цiлому клiматичнi умови району по кiлькостi тепла, свiтла, вологи сприятливi для вирощування всiх районованих сiльськогосподарських культур.

1.3. Рельiф

Фастiвський район по умовах рельiфу являi собою слабкохвилясте лесове плато, яке складаi ландшафтний фон поверхнi з окремими морено - зандровими гребенями, пiвнiчна частина району - погорбована, а пiвденна - частково еродована ( яри, балки).

Лесове плато розчленоване долинами рiчок РЖрпiнь, Унава, Каменка, Стугна та мережею балок з досить значним поширенням iх в пiвденно-схiдну та пiвнiчну частину району. Рiчковi долини мають неширокi заболоченi заплави i переважно одну, рiдше двi, вираженi в рельiфi надзаплавнi тераси. Корiннi береги рiчок мають пологi схили з незначними проявами ерозii, схили балок обумовлюють досить значний розвиток ерозii.

В пiвнiчнiй частинi району на переходi вiд слабохвилястого плато до заплав рiчок зустрiчаються вузькi боровi тераси. Заплави рiчок неширокi вiд 100 до 500 метрiв, як правило, заболоченi i в основному використовуються для сiнокосiння. Незначна частина iх осушена i розорюiться. Орнi землi розмiщенi в основному на слабохвилястому плато, що в свою чергу дозволяi iнтенсивно використовувати iх в сiльськогосподарському виробництвi.

1.4. Гiдрографiя i гiдрологiя

Територiя Фастiвського району характеризуiться густою рiчковою мережею. Загальна протяжнiсть рiчок та струмкiв на територii району складаi 261 км. Всi рiчки належать до басейнуДнiпраВа iВа дляВа нихВа характернiВа схiдноiвропейський режимВа стоку зВа переважанням снiгового живлення, доля якого перевищуi 50% рiчкового стоку (для малих рiчок вона доходить до 80%). Другим за значенням джерелом живлення рiчок i пiдземнi води. Найбiльш крупною водною артерiiю району i р.РЖрпiнь, яка протiкаi в пiвнiчно-захiднiй частинi району. Протяжнiсть ii в межах району складаi 30 км, ширина русла коливаiться вiд 3-5 20-50 метрiв, а глибина вiд 1 до 2 метрiв. Ширина рiчковоi долини в середньому становить 2 км, заплава рiчки мiсцями заболочена.

Рiчки тАУ Стугна, Унава та Каменка вiдносяться до малих рiчок i характеризуються чiтко вираженими, високими весняними паводками, низьким лiтньо-осiннiм рiвнем води, який порушуiться незначними дощовими паводками.

Середнi схили поверхнi вiдносно невеликi. Рiчки Стугна, Унава, Каменка вiдносяться до рiчок рiвнинного типу. В даний час русла рiчок, майже на всiй iх протяжностi, зарегульованi ставками. Площа водного зеркала ставкiв та водоймищ на територii району складаi 1012 га. Вони використовуються в основному для риборозведення, зрошення та iнших господарських потреб, а також i мiсцем вiдпочинку населення.

Грунтовi води мають рiзну глибину залягання, яка коливаiться в залежностi вiд рельiфу. Глибина залягання ТСрунтових вод на широких водороздiльних плато до 10-15 м , а на вершинах водороздiлiв до 25-30 м. Найвищий iх рiвень в заплавах рiчок та по днищах балок - 1,5-2,0 м. На територii району розмiщено чотири водоносних горизонти. Основним з них i водоносний горизонт, який вiдноситься до крупнозернистих пiскiв юрського перiоду. Цей водоносний горизонт широко експлуатуiться мiсцевим населенням безпосередньо шахтними колодязями та свердловинами.

1.5. Геологiчна будова та грунтоутворюючi породи

В геоструктурному вiдношеннi територiя Фастiвського району вiдноситься до пiвнiчно-схiдного схилу Украiнського кристалiчного щита. Украiнський кристалiчний щит зазнав впливу денудацiйних процесiв, розвиток яких за час вiд архею до третинного перiоду зумовив виникнення хвилястоi денудацiйноi рiвнини, складеноi дислокованими кристалiчними породами докембрiю. Кристалiчнi породи представленi гранiтами та гранiто тАУ гнейсами. Поверхня кристалiчних порiд покрита осадовими породами третинноi та четвертинноi систем. Верхнi шари четвертинних вiдкладень i грунтоутворюючими породами. Це перш за все леси, на яких сформувались найбiльш родючi в районi чорноземи типовi та опiдзоленi грунти. На водно-льодникових та давньоалювiальних вiдкладах утворилися бiднi в агрономiчному вiдношеннi дерново - пiдзолистi грунти.

Делювiальнi та алювiально-делювiальнi вiдкладення розмiщеннi в днищах балок та заплавах рiчок. На них утворилися намитi, лучно - чорноземнi, дерновi та болотнi грунти. На сучасних алювiальних вiдкладеннях, утворених при розливах рiчок, утворилися також дерновi та болотнi грунти.

1.6. ТРрунтовий покрив

Клiматичнi умови, грунтоутворюючi породи, рельiф, геологiчна будова, рослиннiсть та агрокультурна дiяльнiсть людини тАУ основнi чинники ТСрунтоутворення.

ТРрунтовий покрив району представлений переважно чорноземами типовими (43,8%) та опiдзоленими грунтами (33,4%). Менш поширенi лучно-чорноземнi, дерново-пiдзолистi, лучнi i чорноземно-лучнi, болотнi та iншi грунти (див. Рис. 1.6.1). Склад грунтового покриву сiльськогосподарських угiдь наведений у табл. 1.1.

Найбiльш продуктивнi грунти унiверсального використання - чорноземи типовi займають площу 22,9 тис.га сiльськогосподарських угiдь. Використовуються вони в основному пiд орнi землi.

Зосередженi чорноземи типовi головним чином в схiднiй частинi району, де вони складають вiд 45 до 90% площ сiльськогосподарських угiдь. Гумусований профiль чорноземiв типових маi потужнiсть 80 тАУ 100 см, вмiст гумусу в орному горизонтi складаi 2,5-3,5%. Реакцiя ТСрунтового розчину слабокисла тАУ рН в середньому 5,6. Цi грунти мають значнi запаси валових та рухомих форм поживних речовин, сприятливi фiзико-хiмiчнi властивостi та водно-повiтряний режим, проте схильнi до запливання i утворення кiрки. Вони мiстять також значно бiльше глинистих часток, внаслiдок чого здатнi накопичувати органiчну речовину та утворювати агрономiчно цiнну структуру. Значна товщина гумусових горизонтiв i достатня кiлькiсть гумусу в них дозволяють поглиблювати орний шар.

Таблиця 1.1.

Структура грунтового покриву сiльськогосподарських угiдь

№, п/п	Назва генетичних груп грунтiв	Сiльськогосподарськi угiддя
		Усього		В т.ч. рiлля
		га	%	га	%
1	Дерново-пiдзолистi грунти	3382	6,2	3170	6,5
2	Опiдзоленi грунти	17511	33,4	17265	35,4
3	Чорноземи типовi	22982	43,8	22309	45,7
4	Лучно-чорноземнi грунти	4853	9,2	4748	9,7
5	Лучнi i чорноземно-лучнi	657	1,2	407	0,8
6	Болотнi грунти	1855	3,6	419	0,9
7	Дерновi грунти	1009	1,9	366	0,7
8	Намитi грунти	239	0,5	83	0,2
9	Виходи порiд i розмитi грунти	94	0,2	4	0,1
	Разом обстежено	52482	100	48771	100
	Не обстежено	7556	х	2550	х
	Всього по облiку	60038	х	51321	х

Внесення органiчних i мiнеральних добрив забезпечуi пiдвищення родючостi грунту i врожаю сiльськогосподарських культур. Для нейтралiзацii кислотностi грунти потребують вапнування. Опiдзоленi грунти в районi займають 17,5 тис. га (33,4%) сiльськогосподарських угiдь, з них майже половина використовуiться пiд орними землями. Поширенi вони головним чином в пiвнiчно-захiднiй частинi району, де складають основний фон. Цi грунти в переважнiй бiльшостi сформувалися на карбонатних лесових породах. Гумусовий горизонт у них маi товщину 20-30 см. Кiлькiсть гумусу у верхньому горизонтi буваi досить низькою тАУ 1,0-1,8, а у змитих вiдмiнах тАУ 0,5-0,8%.

Бали економiчноi оцiнки по окупностi затрат, повнопрофiльних грунтiв в залежностi вiд кадастровогоВа районуВа складаютьВа вiд 37Ва доВа 54,Ва слабозмитихВа вiдповiдноВа -Ва вiд 34Ва до 48, середньозмитих - вiд 31 до 45. На повнопрофiльних грунтах i слабозмитих вiдмiнах, поширених одороздiльних плато i схилах до 3В° можна вирощувати всi районованi культури.

Темно-сiрi опiдзоленi грунти i чорноземи опiдзоленi (13,8 тис. га) мають бiльш високий рiвень родючостi. В них потужний (32-40 см), достатньо гумусований ( 3,9-2,5% гумуса в горизонтi ) профiль. Цi грунти, як i чорноземи типовi, унiверсального використання. Слабокисла реакцiя ТСрунтового розчину ( рН=5,7 ) сприяi деякому збiльшенню рухомостi iВаВа живлення рослин. Так, кiлькiсть рухомих форм фосфорноi кислоти становить 12-18, азоту 6-8, калiю 10-15 мг на 100 гр грунту.

Бали економiчноi оцiнки складають вiд 54 до 64 i навiть 72 ( глеiвi вiдмiни). В зонi поширення опiдзолених грунтiв мають мiсце низькопродуктивнi дерново-пiдзолистi грунти, якi в бiльшостi мають легкий механiчний склад. Це грунти обмеженого використання, вмiст гумусу в них низький тАУ 0,5-1,0%.

З цiii групи найбiльш бiдними на поживнi речовини i дерново-скритопiдзолистi та дерново-пiдзолистi дефльованi пiщанi грунти, якi крiм цього, завдяки легкому механiчному складу, i осередками вiтровоi ерозii. Покращення iх можливе шляхом посiву сидератiв та нанесення родючого шару грунту.

Лучнi та чорноземно-лучнi грунти сформувалися головним чином на терасах рiчок, по днищах балок та на найбiльш понижених дiлянках плато. Чорноземно-лучнi грунти формуються в мiсцях близького залягання ТСрунтових вод. За морфологiчними ознаками подiбнi до чорноземних грунтiв i вiдрiзняються вiд них оглеiнiстю нижчих горизонтiв. У бiльшостi випадкiв перевищують за вмiстом гумусу чорноземи. Реакцiя ТСрунтового розчину слабо-лужна (рН=7,3), мають значну кiлькiсть як валових, так i рухомих форм поживних речовин. Близьке залягання ТСрунтових вод i достатня кiлькiсть поживних речовин створюють досить сприятливi умови для вирощування високих урожаiв сiльськогосподарських культур. Здебiльшого цi грунти використовують пiд овочевi культури або пiд цiннi кормовi (кукурудзу на силос i зерно, коренеплоди та iн.).

Болотнi грунти (1,8 тис. га) поширенi по днищах балок та в заплавах рiчок. Негативною особливiстю в них i пiдвищена вологiсть, токсичнiсть неглибоко залягаючого оглеiного горизонту. Значна частина цих грунтiв використовуiться для сiнокосiння та пiд пасовища. Цi грунти мають високу потенцiальну родючiсть, але щоб iх використовувати, треба провести осушення.

Дерновi грунти (1,0 тис. га) поширенi в заплавах рiчок. Використовуються вони, головним чином, пiд кормовими угiддями, що i найбiльш ефективним. В складi орних земель на них рекомендусться розмiщувати овочевi культури.

Намитi грунти приуроченi до днищ балок i великого поширення не мають. Використовуються в основному пiд сiнокосiння.

Сiльськогосподарськi угiддя, розмiщенi бiля розмитих грунтiв та виходiв порiд становлять незначну площу. РЗх доцiльно засадити лiсом або використовувати пiд постiйним залуженням.

1.7. Рослиннiсть

Природна рослиннiсть району характеризуiться великою рiзноманiтнiстю i багатством, але збереглася вона лише на нерозораних дiлянках крутих схилiв балок, iх днищах, рiдше тАУ на водороздiльних плато.

Лiсова рослиннiсть району представлена сосною, дубом, грабом, березою, кленом, липою та iн. Грабово-буковi лiси розмiщенi в основному на опiдзолених грунтах району i в даний час зустрiчаються рiдко. Зараз зустрiчаються тiльки окремi екземпляри порослi дуба i граба, чагарники лiщини, брусницi. На днищах балок в основному ростуть верба, вiльха та iн.

Серед травяноi рослинностi на схилах переважаi костер безостий, пирiй повзучий, тисячелистник, звiробiй, гвоздика та iншi рослини з проективним покриттям 50-60%. Навеснi тут з'являiться багато весняних багаторiчникiв: пролiскiв, фiалок, жовтякiв, тощо. З довговегетуючих ростуть тонконiг гайовий, куцонiжка лiсова, кострицi, зiрочки, купина лiкарська та iн.

На цiлинних дiлянках заплав Унави, РЖрпiня, Стугни, Каменки, а також по днищах балок, росте лучна та болотна рослиннiсть: осока, ситник, мiсцями очерет; iз вологолюбивих злакових тАУ тонконiг звичайний, вiвсяниця лучна, польовиця болотна; iз рiзнотрав'я тАУ герань лучна, вербозiлля лучне, калюжниця болотна, кiнський щавель. На переходi до напiвгiдроморфних грунтiв зустрiчаються бобовi рослини. Проективне покриття травами на таких дiлянках складас 70-80%. На орних землях, особливо серед просапних культур та багаторiчних насаджень поширенi рiзноманiтнi бур'яни - сурiпка, хвощ польовий, лобода бiла, волошка польова, осот, дика редька та iншi.

Рослиннiсть сiножатей, як бачимо, представлена трав'янистими та трав'яно-болотними групуваннями, якi формуються вiдповiдно до рельiфу та ТСрунтового покриву.

1.8. Кориснi копалини

Кориснi копалини територii Фастiвського району представленi рiзноманiтними породами, пов'язаними з характером геологiчного розвитку даноi мiсцевостi, а саме: будiвельними матерiалами та торфом.

Згiдно даних Украiнського територiального геологiчного фонду (УТГФ) у районi i будiвельний камiнь, пiсок, цегляно-черепична сировина.

Поклади будiвельного каменю (гранiту та iнших кристалiчних порiд) представленi Малоснiтинською, Кощiiвською та Ярошiвською дiлянками. Загальнi вiдкритi запаси iх складають 732 тис. м³.

Вiдкритi породи представленi пiском мiлкозернистим глинистим, алювiальним пiском та сильно вивiтреними гранiтами.

Розвiданi запаси будiвельного пiску складають 192 тис. м³. Корисна товща представлена сiрими та жовтувато-сiрими кварцевими пiсками потужнiстю вiд 0,4 до 10,0 м.

Поклади цегляно-черепичноi сировини (суглинкiв) розмiщенi бiля м. Фастiв. Родовище розробляiться мiсцевим цегляним заводом. Окрiм цього, в районi мають мiсце маловивченi поклади цегляноi сировини бiля с. Велика Офiрна; в урочищi тАЮУнава"; бiля сiл Трилiси та Пилипiвка, якi перiодично розробляються мiсцевими пiдприiмствами.

РЖз горючих корисних копалин на територii району виявленi родовища торфу. Загальна площа родовищ торфу складаi 475 га, а запаси тАУ 1,3 млн. тон.

Розробка родовищ ведеться пошарово тАУ поверхневим способом в обсягах 130-140 тис. тон Ващорiчно для виготовлення органiчних добрив.

Дiлянки, видiленi пiд торфорозробки, пiсля зняття шару торфу використовуються в Ваподальшому в складi тих угiдь, в яких були до розробки.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

About Canada

Economy in South Korea

РЖнституцiональнi напрямки в економiчнiй теорii