РЖсторико-культурна спадщина Криму часiв античностi i середньовiччя та ii використання у туризмi

Курсова робота

На тему:

"РЖсторико-культурна спадщина Криму часiв античностi i середньовiччя та ii використання у туризмi"

Киiв 2007

Вступ

РЖсторико-культурна спадщина Кримського пiвострова тАУ це найдавнiшi мiста, це перехрестя культур та цивiлiзацiй, поiднання iсторii далекоi та недавньоi. Але Крим тАУ це також заповiднi лiси, вихiд до двох морiв, мальовничi Кримськi гори та цiлющi мiнеральнi води. Саме тому на протязi останнiх десяткiв рокiв переважаючий розвиток курортно-лiкувального туризму обумовлював другоряднiсть вивчення iсторико-культурного потенцiалу Криму.

На сьогоднiшнiй день ця тема i досить актуальною, адже iсторико-культурнi ресурси все бiльше перетворюються на вагомий чинник вiдновлення психiчного здоровтАЩя людей у всьому свiтi в цiлому, i в нашiй краiнi зокрема. Частково питання цiнностi iсторико-культурноi спадщини Кримського пiвострова часiв античностi i середньовiччя дослiджуються в працях Толстiкова В.П., Якобсона А.Л., Зубаря В.М. та iнших науковцiв. Проблеми оцiнки iсторико-культурноi спадщини висвiтлюються в працях О.О. Бейдика, С. Кузика та В.РЖ. Стафiйчука.

ОбтАЩiктом дослiдження даноi теми i iсторико-культурна спадщина Кримського пiвострова часiв античностi та середньовiччя.

Предметом дослiдження виступають памтАЩятки iсторii i культури, археологiчнi, мiстобудiвнi та iншi памтАЩятки, залишенi по собi народами, якi населяли територiю пiвострова в перiод часу, визначений iсториками як античнiсть та середньовiччя; а також використання вищезазначених памтАЩяток у туризмi.

В роботi було використано такi методи дослiдження: монографiчний, дедуктивний, iндуктивний, аналiтичний, систематичний, системно-структурний, статистичний, порiвняльно-географiчний, порiвняльний, суспiльно-географiчного районування, метод сучасних комп'ютерних технологiй.ВаВаВаВаВаВа

Мета роботи тАУ визначити i дослiдити найбiльш значущi iсторико-культурнi памтАЩятки Криму, залишенi рiзними народами за певний промiжок часу (VI ст до н.е. - XV н.е.) та ступiнь цих обтАЩiктiв в туристичних маршрутах.

Головними завданнями роботи i

- виявлення та вивчення пам'яток iсторii i культури Криму часiв античностi та середньовiччя

- дослiдження iсторii формування iсторико-культурноi спадщини даного перiоду

- оцiнка сучасного стану, охорони та використання обтАЩiктiв дослiдження в туризмi

Робота складаiться з трьох роздiлiв:

1) Теоретико-методологiчний тАУ включаi в себе визначення поняття iсторико-культурноi спадщини, методи та проблеми оцiнки iсторико-культурних ресурсiв.

2) Основний роздiл тАУ етапи формування iсторико-культурноi спадщини Криму часiв античностi та середньовiччя, якi були визначенi, взявши за критерiй подiлу народи, що населяли територiю Криму в даний перiод часу.

3) Останнiй роздiл тАУ сучасний стан використання iсторико-культурних ресурсiв Криму (iсторико-культурний потенцiал спадщини античностi та середньовiччя, ступiнь збереженостi та охорона iсторико-культурноi спадщини Криму, а також питання iсторико-культурноi спадщини пiвострову як обтАЩiкту туризму).

Отже, в данiй курсовiй роботi представлена спроба дослiдження iсторико-культурноi спадщини Кримського пiвострову часiв античностi i середньовiччя, аналiз ступеню збереженостi памтАЩяток iсторii i культури, а також приклади використання iсторико-культурних обтАЩiктiв цiii доби в туризмi на сучасному етапi розвитку туристськоi справи в Украiнi.

1. Теоретико-методологiчнi основи дослiдження iсторико-культурних ресурсiв

1.1 Поняття iсторико-культурних ресурсiв

РЖсторико-культурнi ресурси i важливою складовою туристсько-рекреацiйного потенцiалу. ПамтАЩятки iсторii i культури вiдiграють особливу роль в розвитку туристичноi дiяльностi, являючи собою наочне свiдчення таланту украiнського народу, його тисячолiтньоi iсторii. Крiм того, iсторико-культурнi ресурси являють собою важливе джерело поповнення державного та регiонального бюджетiв.

За визначенням, iсторико-культурнi рекреацiйнi ресурси тАУ це памтАЩятки культури, створенi людиною, якi мають суспiльно-виховне значення, становлять пiзнавальний iнтерес i можуть бути використанi для задоволення духовних потреб населення. Вони вiдзначаються великою рiзноманiтнiстю i включають iсторико-архiтектурнi, археологiчнi та iсторичнi памтАЩятки, твори монументального мистецтва, етнографiчнi особливостi територii, традицiйнi промисли i ремесла (народнi традицii, вiрування, образотворче мистецтво тощо). [2]

До складу архiтектурно-iсторичних РТР входять шiсть основних типiв архiтектурно-мiстобудiвних споруд (споруди громадськоi, промисловоi, культовоi архiтектури, садово-паркового мистецтва, архiтектурнi монументи та скульптурнi памтАЩятники). [1]

ПамтАЩятками iсторii i культури i споруди, памтАЩятнi мiсця i предмети, повтАЩязанi з iсторичними подiями в життi народу та розвитком суспiльства i держави, витвори матерiальноi i духовноi творчостi, якi мають iсторичну, наукову, художню або iншу культурну цiннiсть. [2]

Серед всiх видiв iсторико-культурних ресурсiв, видiлених О.О. Бейдиком, даноi теми безпосередньо стосуiться iсторико-архiтектурна спадщина, що i однiiю з видiв суспiльно-iсторичних рекреацiйно-туристських ресурсiв. При визначеннi видiв iсторико-архiтектурноi спадщини, памтАЩяткоохоронна методика базуiться на iсторико-географiчному, мистецькому, науковому критерii, а також враховуi iншi аспекти суспiльно-iсторичноi значущостi обтАЩiктiв iсторико-культурноi спадщини. Для кожного з видiв памтАЩяток той чи iнший аспект суспiльноi цiнностi буде визначальним. Стосовно ж памтАЩяток мiстобудування та архiтектури, кожна окрема памтАЩятка в сукупностi певною мiрою становитиме i iсторичну, i наукову, i мистецьку цiннiсть. Таким чином, памтАЩяткою архiтектури i будь-який твiр архiтектурно-будiвельноi дiяльностi людини, який становить ля суспiльства iсторичну, наукову, мистецьку або iншу культурну цiннiсть. Розумiння сутностi памтАЩятки архiтектури, усвiдомлення ii суспiльноi значущостi i важливою передумовою вирiшення комплексну питань, повтАЩязаних з ii охороною, реставрацiiю та використанням.

РЖсторична цiннiсть памтАЩяток архiтектури полягаi передусiм в iх пiзнавальнiй ролi як джерел iсторичноi iнформацii. ПамтАЩятки архiтектури своiми формами, ВлритмамиВ», образами здатнi вiдбивати матерiальне й духовне життя суспiльства певного iсторичного перiоду: суспiльний устрiй, рiвень розвитку економiки, свiтогляд, культуру, побут, традицii населення. Як результат колективноi творчостi iнодi цiлого поколiння, памтАЩятка архiтектури вбираi в себе цiлий пласт суспiльного досвiду, iнтегруi науку i культуру багатьох поколiнь людей. Навiть кожен окремо взятий iсторико-архiтектурний обтАЩiкт i хранителем певного досвiду, певних культурно-iсторичних традицiй нацii. Ця функцiя значно пiдсилюiться, якщо ми розглядаiмо iсторико-архiтектурнi комплекси, iсторичнi центри мiст або останнi в цiлому.

Важливим показником, який визначаi наукову значущiсть памтАЩятки архiтектури, i хронологiчний: чим давнiша памтАЩятка, чим вищий вiдсоток автентичностi, збереженостi ii матерiальноi структури, тим вищий ступiнь науковоi, iсторичноi, туристсько-пiзнавальноi цiнностi обтАЩiкта. Суттiвим i урахування науковоi значущостi матерiальноi структури памтАЩяток архiтектури зi складною iсторiiю будiвництва тАУ таких, якi не раз перебудовувалися.

Важливим аспектом суспiльноi значущостi памтАЩяток архiтектури i естетична цiннiсть, яка обумовлена художнiми достоiнствами архiтектурноi форми, виразнiстю архiтектурних деталей декоративних елементiв. Таким чином, iсторична, наукова, естетична, художня цiннiсть пам'ятки становлять суть ii iсторико-культурного змiсту. Крiм перелiчених чинникiв суспiльно-iсторичноi цiнностi iсторико-архiтектурних обтАЩiктiв, на збереженнi памтАЩяток i iх iсторико-культурному змiстi позначаiться утилiтарна значущiсть (можливiсть iх використання в сучасних умовах). Отже, iсторико-архiтектурнi обтАЩiкти, архiтектурна форма i матерiальна структура яких втiлюi в собi культурно-мистецькi досягнення певного iсторичного перiоду або ж увiбрали нашарування наступних етапiв розвитку i i хранителями iнформацii, що становить iсторико-культурний, рекреацiйно-пiзнавальний iнтерес, мають бути збереженi як документи iсторii, твори архiтектури i мистецтва, рекреацiйно-туристськi обтАЩiкти.

Таким чином, памтАЩятки архiтектури та мiстобудування i характернi, традицiйнi або ексклюзивнi, унiкальнi, громадськi, культовi, промислово-виробничi, вiйськовi споруди, парки-памтАЩятки садово-паркового мистецтва, архiтектурнi монументи та скульптурнi памтАЩятники (памтАЩятники монументального мистецтва), якi зберегли свою автентичнiсть i становлять iсторичну, наукову, мистецьку та iншу iсторико-культурну цiннiсть.ВаВаВаВаВаВаВаВа

Ще одним видом iсторико-культурних ресурсiв, видiлення якого знайшло пiдтримку лише серед деяких науковцiв, на думку О.О. Бейдика, i подiйнi РТР.

Подiйнi рекреацiйно-туристськi ресурси тАУ найсуттiвiшi прояви соцiального та природного руху, знаковi подii в iсторii певноi територii (держава, регiон, мiсто), у даному дослiдженнi тАУ знаковi прояви часу та територii; складова диверсифiкованого ресурсно-рекреацiйного поля. Подiйнi РТР включають полiтичнi, вiйськовi, культурнi, економiчнi, екологiчнi подii Влза модулемВ». Подiйнi РТР тАУ специфiчний вид iнформацiйних ресурсiв, якi можуть вiдображуватися в меморiальному лiтописi вiдповiдноi територii.

РЖсторичнi подii тАУ сфера дослiдження iсторичноi науки. А оскiльки обтАЩiктом i предметом iсторико-географiчного, iсторичного (в рядi випадкiв i рекреацiйно-географiчного) пiзнання i минуле (у даному дослiдженнi тАУ подii, що вже вiдбулись), яке неможливо спостерiгати безпосередньо, iнформацiя про нього мiститься в iсторичних, iсторико-географiчних, рекреацiйно-географiчних джерелах. До них належить уся сукупнiсть речових, письмових, образотворчих, фонiчних та iнших пам'яток i матерiалiв, в яких так чи iнакше вiдбито минуле.

Подii можуть пiдсилюватись матерiальними пам'ятками, а можуть зберiгатись лише в нечисленних i забутих лiтературних джерелах, а то i взагалi лише в памтАЩятi населення та окремих свiдкiв. [1]

Таким чином, iсторико-культурнi ресурси тАУ це i матерiальнi, i духовнi пам'ятки народу, якi вiдiграють велику роль як у формуваннi свiтогляду народу, так i для задоволення матерiальних, в т. ч. i туристичних потреб. [2]

1.2 Оцiнка iсторико-культурноi спадщини. Проблеми оцiнки

Важливим теоретичним аспектом методологii дослiдження туристсько-рекреацiйних ресурсiв i оцiнка iсторико-культурноi спадщини, адже памтАЩятки iсторii i культури i важливими рекреацiйними ресурсами, якi в багатьох випадках i основою рекреацiйноi iндустрii. Якщо питанню економiчноi оцiнки природних рекреацiйних ресурсiв придiляiться достатньо уваги в науковiй лiтературi, то оцiнка iсторико-культурних ресурсiв залишаiться практично не розробленою.

В свiтовiй практицi прийнята якiсна оцiнка iсторико-культурних памтАЩяток, якi в залежностi вiд художнього та iсторичного значення, стану збереження та унiкальностi розподiляються на 7 груп, причому найвищим балом оцiненi iсторико-культурнi обтАЩiкти свiтового значення. Всього таких обтАЩiктiв, взятих на облiк ЮНЕСКО, декiлька сотень. На основi рекомендацiй ЮНЕСКО в окремих краiнах розробленi власнi оцiночнi критерii iсторико-культурноi спадщини. В колишньому СРСР iснував подiл iсторико-культурних об'iктiв на пам'ятки загальносоюзного, республiканського та мiсцевого значення. Формально всi вони перебували пiд охороною держави, а фактично бiльшiсть з них методично руйнувалася. [2]

Оцiнка iсторико-культурного потенцiалу повинна включати кiлькiснi та якiснi показники. РЖснуi пряма залежнiсть мiж рекреацiйною цiннiстю територii i кiлькiстю та якiстю памтАЩяток iсторii та культури, розташованих на нiй. В зв'язку з цим пропонуiться оцiнювати територii за густотою памтАЩяток iсторii та культури на 100 км² площi. Враховуючи, що рiзнi територii мають рiзну кiлькiсть якiсно вiдмiнних iсторико-культурних памтАЩяток, необхiдно окремо визначити густоту памтАЩяток найвищого класу (загальнонацiонального та мiжнародного класу).

С. Кузик оцiнюi iсторико-культурнi об'iкти на основi визначення iх рекреацiйного значення, а також ступеня придатностi та доступностi iх для органiзацii культурно-пiзнавальних занять. Таким чином, автор дослiджуi не вартiсть конкретного iсторико-культурного об'iкту, а визначаi пiзнавальну цiннiсть об'iкта, необхiдну для органiзацii рекреацiйних занять. Сутнiсть даноi методики полягаi в тому, що оцiночнi бальнi шкали побудованi на роздiленнi компонентiв, якi складають окремi блоки iсторико-культурних ресурсiв, у вiдповiдностi до iх важливостi i тривалостi часу, необхiдного на iх огляд. Чим довший час огляду, тим вище пiзнавальна цiннiсть обтАЩiкта. Шляхом сумування окремих балiв за компонентами iсторико-культурних рекреацiйних ресурсiв отримуiться загальна сума балiв, яка характеризуi пiзнавальну цiннiсть iсторико-культурних ресурсiв окремоi мiсцевостi.

Недолiком даноi методики i iгнорування художньоi та iсторичноi цiнностi iсторико-культурних обтАЩiктiв та дещо механiчне поiднання рiзних за сутнiстю iсторико-культурних обтАЩiктiв. [2]

Пiдсумовуючи вищесказане, можна говорити про слабку розробленiсть методiв i критерiiв оцiнки iсторико-культурноi спадщини, що ускладнюiться розбiжностями в пiдходах до проблеми.

На даному етапi дослiдження туристсько-рекреацiйних ресурсiв вiдбуваiться переосмислення ролi iсторико-культурноi спадщини, яка набуваi все бiльшого значення, а в деяких регiонах краiни i основним джерелом прибутку на ринку туристичних послуг.На сьогоднiшнiй день теоретико-методологiчнi основи дослiдження iсторико-культурних ресурсiв потребують подальшого обТСрунтування та комплексного вивчення, про що свiдчить неоднорiднiсть пiдходiв до оцiнки iсторико-культурноi спадщини.

2. Етапи формування iсторико-культурноi спадщини Криму часiв античностi i середньовiччя

2.1 Скiфська спадщина

Регiон Кримського пiвострова маi своiрiдну iсторичну долю й унiкальну архiтектурно-мiстобудiвну спадщину. Вона представлена античними памтАЩятками, середньовiчними фортецями й печерними мiстами, культовими спорудами рiзних свiтових релiгiй i конфесiй та палацовими ансамблями. На державний облiк узято 992 памтАЩятки мiстобудування i архiтектури, з яких 193 тАУ загальнодержавного значення.

Кiлькiснi показники пам'яток архiтектури та мiстобудування на територii Криму вiдносно iнших областей Украiни наведенi в таблицi, складенiй на основi Довiдника державного реiстру нацiонального культурного надбання. [додаток 1] З таблицi бачимо, що Крим займаi друге пiсля Львiвськоi областi мiсце за кiлькiстю iсторико-культурних ресурсiв, що пояснюiться наявнiстю на територii пiвострова давньогрецьких полiсiв Херсонесу (Севастополь), Пантiкапею (Керч), Керкiнiтiди (РДвпаторiя), а також найдавнiших з вiдомих печерних мiст тАУ Ескi-Кермену (VтАУVI), Мангуп-Кале (VIтАУXV), Чуфут-Кале (XтАУXVIII) та iнших памтАЩяток давнини.

Беручи до уваги усi цi фактори, було доцiльним видiлити декiлька етапiв формування iсторико-культурноi спадщини Криму часiв античностi i середньовiччя, вважаючи основним критерiiм подiлу народи, що заселяли територiю пiвострову в даний перiод часу.

Скiфи. Скiфами називають народ, що населяв схiдноiвропейськi степи, обмеженi рiчками Дон та Дунай, а також Пiвнiчний Кавказ в VIIтАУIV ст. до н.е. В III ст. до н.е. територiя перебування скiфiв значно скоротилася. Степова частина Криму була заселена скiфами i належала iм в часи перського Царя Дарiя (522тАУ486 рр. до н.е.). Про це свiдчать згадки Геродота з тiii частини, де вiн розповiдаi про пiдготовку скiфiв до вiйни. Про скiфiв, що жили поблизу захiдного узбережжя Криму, писемнi джерела не повiдомляють майже нiчого.

Якщо розглядати бiосоцiальнi ресурси того часу на територii Кримського пiвострова, то слiд вiдмiтити Анахарсiса, як одного з найвiдомiших синiв Скiфii. Про нього до нас дiйшла величезна кiлькiсть найрiзноманiтнiших та цiкавих свiдчень давнiх авторiв. РЖ це не випадково. Адже Анахарсiс
, як повiдомляють античнi мислителi, був визнаний одним iз семи мудрецiв стародавнього свiту. Анахарсiс (638тАУ559 рр. до н.е.) прожив дуже яскраве i трагiчне життя. Античний автор повiдомляi наступне: ВлСкiф Анахарсiс був сином Гнура та братом Кадуiда, царя скiфського; мати його була гречанкою, тому вiн володiв обома мовами. Вiн писав про скiфiв та еллiнiстичних звичаях, про засоби та дешевизну життя, вiн також написав вiсiмсот вiршiв
про вiйськовi справи. Видiлявся свободою словатАжВ». Вiн був автором багатьох технiчних винаходiв, наукових трактатiв i навiть являвся винахiдником одного з рiзновидiв гри у шашки, якi згодом так i називали тАУ скiфськi.
Анахарсiс жив у Неаполi, де i був вбитий стрiлою ворога. Згiдно легендам, й понинi iснуi скальний виступ, звернений в долину Салгiру, на якому стояв мудрець, роздумуючи про закони свiту. [13]

Неаполь Скiфський. У 1827 р. у Сiмферополi любителю старожитностей, мiсцевому жителю, зустрiлася гружена камiнням пiдвода, що спускалася вiд урочища Керменчик, де брали камiння для будiвельних потреб. Випадково, цей чоловiк звернув увагу на двi плити: на однiй було викарбовано зображення вершника, на iншiй тАУ напис на давньогрецькiй мовi. Про знахiдку стало вiдомо вченим. Пiсля проведення на мiсцi картАЩiру розкопок, ними був знайдений уламок мармурового барельiфу iз зображенням старика та молодого юнака, знайденi також грецькi та римськi монети. В одному з написiв згадувався скiфський цар Скiлур, який жив бiльше 2 тисяч рокiв тому. Це iмтАЩя вже було вiдоме з описiв давньогрецького географа та iсторика Страбона та по монетам Ольвii. Порiвнявши зображення на монетах та барельiфi, вченi впевнилися, що на плитi зображений цар Скiлур. Так було зроблене сенсацiйне вiдкриття столицi пiзньоскiфськоi держави тАУ Неаполя Скiфського або Неаполiса (вiд грецькоi Влнове мiстоВ»).

Про назву мiста досi сперечаються. Деякi спецiалiсти сумнiваються, що воно носило таку назву i в давнi часи. Звичайно, навряд чи скiфи назвали одну iз своiх фортець грецьким iмтАЩям. Скорiш за все, греки чули назву цiii фортецi на скiфськiй мовi та переробили ii на свiй лад, перетворивши на зрозумiле iм слово ВлНеапольВ».

Мiсце для столицi скiфи обрали дуже вдало: територiя представляi трикутник, звернений на пiвнiч, з пiвнiчного сходу тАУ iдиний захист тАУ крутi Петровськi скелi, на заходi тАУ глибока тяжко доступна балка, по лiнii обриву якоi йшла захисна стiна. При царях Скiлурi та його синi Палакi (II ст. до н.е.) мiсто переживало часи розквiту, вело активну торгiвлю з Херсонесом, а згодом тАУ успiшнi воiннi дii проти нього. Розкопками встановлено, що Неаполь Скiфський, який займав площу бiльш нiж 20 га (хоча iснують данi, що набагато бiльше), був добре укрiплений та являв собою доволi крупний на той час торгiвельний центр. У III ст. вiн сильно постраждав вiд племен готоаланiв, а в наступному, IV ст. гуни, якi вторглися до Криму, довершили його руйнування. Збереглися гравюри iз зображенням Неаполя. Судячи з цих гравюр, великих капiтальних будiвель було немало в рiзних кiнцях городища. Але зараз вiд них не залишилося практично нiчого. В результатi археологiчних дослiджень в наш час вiдкритi головнi ворота мiста та пiвденна захисна стiна. [11, 12]

Особливий iнтерес викликаi скiфський мавзолей та iсторiя його розкопок. РЖз зовнiшньоi сторони захисноi стiни хтось iз жителiв вибрав глину для господарських потреб. Знайдено давнi поховання тАУ ряд погребальних ящикiв, якi покоiлися один над iншим. Коли дiйшли до скелi, вважали, що розкопки завершенi. Але в скелi виявилося заглиблення, прикрите плитою. Там знаходилося найдавнiше поховання, яке належало до II ст. до н.е. та, на вiдмiну вiд iнших, не пограбоване в давнину. Для людини, що знаходилася в камтАЩянiй гробницi, i був зведений мавзолей. Звичайно ж скiфи ховали своiх родичiв в курганах або склепах. Своiм багатством це поховання нагадувало гробницi великих курганiв. Вiдомий антрополог М.М. Герасимов вiдновив по черепу зовнiшнiсть покiйного. Так була знайдена гробниця самого царя Скiлура. Його мiсцезнаходження зайвий раз пiдтверджуi значення Неаполя як економiчного та культурного центру пiзньоскiфськоi держави, столицi Малоi Скiфii. Порiвняно нещодавно над мавзолеiм була зведена башта, що захищаi башту вiд розграбування. Однак в останнi роки дверi в башту були зламанi, так що всередину може потрапити кожен.

Плато, на якому розташоване городище Неаполь Скiфський, i одним з наймогутнiших ВлМiсць СилиВ» не тiльки в Криму, але й на територii колишнього СРСР. Сюди приiздять езотерики з рiзних краiн свiту в пошуках просвiтлiння. Тут часто можна зустрiти групи послiдовникiв рiзних течiй та шкiл, якi проводять там своi зiбрання. Важко сказати, чим це зумовлено тАУ енергетичними показниками самого плато чи спадщиною давнiх жителiв мiста. Скорiш за все, i тим, i другим. Але факт залишаiться фактом тАУ мiсце тут дуже незвичайне, що i приваблюi сюди тисячi туристiв з усього свiту.

Наступним обтАЩiктом дослiдження скiфськоi спадщини на територii Кримського пiвострова i пiзньоскiфське поселення перших вiкiв нашоi ери Золоте Ярмо.Воно розташоване в Центральному Криму, поблизу с. Дружнi, на схилi Дружньоi гори. ПамтАЩятка, загальною площею не бiльше 3 га, з пiвденноi сторони обмежена глибоким яром, в якому бере початок р. Малий Салгiр, зi сходу та заходу тАУ виступами скелi, що обриваiться в долину рiчки. Золоте Ярмо було вiдкрите у 1920-х рр. Н.Л. Ернстом, загальнi дослiдження проводилися Тавро-Скiфською Експедицiiю у 1950-тi рр. Масштабнi розкопки поселення були проведенi у 1990тАУ1991 рр. в рамках експедицii Сiмферопольського Держунiверситету. В результатi цiii експедицii вiдбулася реконструкцiя етнокультурного складу населення Золотого Ярма. Виходячи з археологiчних даних поселення виникло або в епоху пiзньоi бронзи, або на початку залiзного вiку. Про це свiдчать знахiдки уламкiв лiпних сосудiв, що безперечно належать до кизил-кобинськоi культури (VIIтАУIII ст. до н.е.). До цiii ж культури належить i знайдений наконечник стрiли, який датуiться VтАУIV ст. до н.е.

В пiвденно-схiднiй частинi поселення знайденi залишки прямокутноi камтАЩяноi будiвлi з невстановленою довжиною, шириною 3,6 м, збудованоi з використанням одношаровоi камтАЩяноi кладки, характерноi для пiзньоскiфських камтАЩяних прямокутних домiв. На пiвнiч вiд нього була розташована округла напiвземлянка, дiаметром 2,4 м., iз заглибленням у землю на 1,2 м. Особливiстю цiii будiвлi i повна вiдсутнiсть камiнного матерiалу для укрiплення його. Також на територii поселення обстежено бiльше 2-х десяткiв господарських ям. Основним матерiалом знахiдок i уламки амфор, виробiв iз скла, бронзи, залiза, камiння, кiстяка та глини, хронологiчно спiвпадаючих та характерних для пiзньоскiфськоi культури в Криму. Загибель поселення датуiться так само як i iншi пiзньоскiфськi памтАЩятки тАУ серединою III ст. н.е. Вiдомими на весь свiт i скiфськi погребальнi кургани. Курган Куль-Обарозташований в Схiдному Криму на територii некрополя Пантiкапею. Це iдиний з кримських курганiв, що стоiть на одному ряду з найбагатшими царськими курганами Скiфii, розташованими, головним чином, в районi Днiпровських порогiв (Чортомлик, Солоха, Александрiвський курган, Товста могила, Гайдаманова могила та iн.) Розкопаний у 1830 р. курган досягав декiлькох метрiв у висоту. Вiн був насипаний над монументальною спорудою тАУ склепом з перекриттям, складеним з добре оброблених камтАЩяних плит. Перекриття являло собою ступiнчатий свод птАЩятиметровоi висоти. До склепу вiв спецiальний коридор тАУ дромос. Поховання здiйсненi в майже квадратнiй гробницi, довжина сторiн яких перевищувала 4 м. Всi споруди складенi з крупних, добре оброблених камiнних плит. Всерединi камтАЩяного склепу, ймовiрно, була якась деревтАЩяна споруда iз матерчатим пологом, прикрашеним золотими бляшками. [13]

Головне чоловiче, вiрогiдно царське, погребiння було здiйснене на деревтАЩяному ложi. Одяг та головний убiр тАУ башлик тАУ розшити золотими бляшками з рельiфними зображеннями. На шию одягнена золота гривня з фiгурками на кiнцях скiфiв, що скачуть. На руках i ногах малися золотi браслети. Померлий супроводжувався дорогоцiнною зброiю: акiнаком (мечем), горитом (колчаном для стрiл), нагайкою. Поруч iз царем поставили золоту фiалу, орнаментовану рельiфними зображеннями. В гробницi знайденi також погребiння жiнки тАУ дружини чи наложницi царя, та слуги тАУ зброiносця. За словами грецького iсторика Геродота (V ст. до н.е.), на похованнi скiфських царiв вбивали iх улюблених дружин та слуг, щоб вони вирушили у свiт iний разом iз своiм володарем.

Погребiння в Куль-Обi демонструють поiднання набору ознак, характерних як скiфськiй, так i грецькiй культурам. До скiфських звичаiв слiд вiднести споруду курганного насипу, погребiння слуги та коня, велику кiлькiсть бляшок, нашитих на одяг, наявнiсть акiнаку, гориту, оселка та нагайки, котлiв iз заупокiйною iжею. Перерахованi предмети, як i дзеркало, що супроводжувало жiноче поховання, тАУ типових скiфських форм. Шароподiбнi кубки з дорогоцiнних металiв, подiбнi до тих, що стояли в ногах у жiнки, тАУ доволi розповсюджена приналежнiсть багатих скiфських погребiнь. Зачiска та одяг зображених на кубку та бляхах персонажiв також безперечно скiфськi. Варвари високого рангу зазвичай носили гривнi. Неможна не вiдзначити також наявнiсть речей, прикрашених в звiриному стилi, етнографiчнiй ознацi скiфськоi культури. [5]

Безперечно, участь у створеннi комплексу Куль-Оба приймали i греки. Ними, судячи з прийомiв обробки камiння та технiки кладки, був побудований склеп. За еллiнiстичним звичаiм жiноче погребiння здiйснено в саркофазi, форма i прикраси якого мають велику кiлькiсть аналогiй на територii Боспору та iнших античних держав. Усi вироби з дорогоцiнних металiв створенi античними майстрами, причому ножни меча i бляха у виглядi оленя помiченi iхнiми iменами. Деякi речi вони виготовляли спецiально для скiфiв, прикрашаючи iх у звiриному стилi; iншi, наприклад, намиста i пiдвiски, являли собою зразки власне еллiнського мистецтва. В цiлому, курган Куль-Оба добре iлюструi уявлення про багатого та дуже знатного скiфа, можливо, царя, який мав найтiснiшi звтАЩязки з Пантiкапеiм, а, можливо, i жив в цьому мiстi.

Таким чином, скiфи залишили по собi велику кiлькiсть iсторико-культурних памтАЩяток (переважно погребальноi архiтектури), якi на сучасному етапi дали змогу вченим та науковцям дослiдити комплекс матерiальноi культури, соцiальних вiдносин та релiгiйних уявлень скiфського етносу.

2.2 Давньогрецькi полiси

Грецькi колонii в Криму отримали статус полiсiв. Полiсом називалося незалежне мiсто-держава, що володiло власною сiльською територiiю тАУ хорою. Влада в полiсi належала всiм вiльно народженим громадянам. Кожен громадянин мав дiлянку землi на хорi, i, у випадку початку вiйни, ставав членом народного ополчення тАУ основи вiйськових сил полiсу.

Пантiкапей та сусiднi полiси. В Криму налiчуiться немало давнiх мiст та поселень. Керч тАУ найдавнiша з них, вiк ii складаi 26 вiкiв. Це мiсто притягуi до себе багатьох туристiв насамперед своiми цiкавими памтАЩятками античностi та середньовiчноi архiтектури. А iх, тiльки позначених державним охоронним законом, бiльше ста тридцяти. Недарма Керч тАУ колишня столиця Боспорськоi держави тАУ включена до мiжнародноi програми ЮНЕСКО ВлШовковий шляхВ». В районi мiста археологи виявили залишки античних полiсiв Пантiкапею, Тiрiтаки, Нiмфею, Аполлонii, Акри та Кiтеi.

Розкопки давнього Пантiкапею в районi гори Митридат показують, що в еллiнськi часи мiсто було обнесено потужними стiнами. Гавань з доками могла одночасно приймати до тридцяти кораблiв. В центрi полiсу в II ст. до н.е. були побудованi театр та примiщення для мiськоi влади тАУ ВлпританiвВ» площею близько 450 м². У Британii iснував оточений колонадою та статуями двiр з алтарем для жертвоприношень. З багаточисленних храмiв особливою розкiшшю вiдрiзнялися храм Аполлона iз шестиколонним портиком та храм Аспурга. На вершинi Митридата розташовувався акрополь тАУ укрiплена цитадель iз прямокутною центральною баштою, втАЩiзними воротами, стiнами i бастiонами, вiд яких збереглися видовбанi в скелi площадки. [5]

Сьогоднi в багатьох мiсцях iз землi проступають ледве помiтнi кладки стiн давнiх майстерень ливарникiв, зброярiв та гончарiв. Декiлька сходинок у вузькому проходi мiж майстернями тАУ найдавнiший провулок мiста, збудований у VI ст. до н.е. Археологи назвали цей провулок Ремiсничим.

З гори Митридат добре видно розташований на протилежному вiд Пантiкапею боцi Керченськоi бухти давнiй еллiнський полiс Мiрмекiй, заснований в серединi VI ст. до н.е. Вiдстань мiж мiстами по березi моря тАУ чотири кiлометри. Розкопками вiдкритi житловi будинки, виноробнi з давильними майданчиками i резервуарами для збирання виноградного соку, ваннi для засолу риби. Оборонна стiна мiста занесена до Книги рекордiв Криму як найдавнiша оборонна споруда, що збереглася до наших часiв. РЗРЗ побудова датуiться третьою чвертю VI ст. до н.е. У 1834 р. були виявленi два мармурових саркофаги, якi зараз знаходяться в Ермiтажi.

На виiздi з Камиш тАУ Буруна на височинi перед морською заплавою ведуться розкопки античного поселення Тiрiтаки. Полiс виник в серединi VI ст. до н.е. як пiвденний фортпост Боспору. Тут починалася оборонна лiнiя, яка включала вал та рiв. У V ст. мiсто було укрiплене стiною з масивними баштами. В пiвнiчнiй частинi городища можна оглянути дiлянки оборонних стiн та кутову башту з чотирикутною амбразурою, складених з крупних грубо отесаних вапнякових блокiв, залишки мостовоi i обширний комплекс з 50 ванн для засолки риби.

Бiля поселення Героiвка знаходяться руiни Нiмфею. Згiдно Страбону, мiсто мало чудову гавань, було найбагатшим мiстом Боспору, торгувало хлiбом та карбувало власну монету. При розкопках Нiмфею були виявленi святилище грецькоi богинi плодючостi Деметри та пiдземних божеств Кабiрiв, обороннi стiни, житловi квартали, храми. Унiкальна фреска iз зображенням бiльш нiж ста кораблiв iз написами рiзного характеру зберiгаються в Ермiтажi. Вiдкритi також параднi сходи, якi вели до гаванi, висока оборонна стiна з рустованою кладкою. [14]

Херсонес.Херсонес Таврiйський, заснований за останнiми даними вихiдцями з Гераклеi Понтiйськоi та острова Делона у 422/421 р. до н.е. на мiсцi нинiшнього м. Севастополя, проiснував близько двох тисяч рокiв. Вiн являвся крупним полiтичним, економiчним, культурним центром регiону i вiдiграв значну роль в розвитку багатьох народiв давнини.

На сьогоднiшнiй день на мiсцi колишнього давньогрецького полiсу знаходиться Херсонеський державний iсторико-археологiчний музей-заповiдник, що розташований по вул. Давнiй у мiстi Севастополi. Це одна з найбiльш визначних памтАЩяток давньоi культури на територii Украiни, що маi свiтове значення. До заповiдника входять iсторико-археологiчний музей, фонди якого складають 200 тис предметiв, та городище. Серед експонатiв багато унiкальних, таких, як епiграфiчна памтАЩятка тАУ мармурова плита з текстом присяги громадян Херсонесу (III ст. до н.е.), фрагменти фрескового розпису, зразки грецькоi мозаiки. Особливий iнтерес у вiдвiдувачiв викликають розкопки античного мiста з його вулицями, майданами та окремим спорудами; колони базилiки, монетний двiр, театр IIIтАУII ст. до н.е. тАУ iдиний античний театр, який вдалося знайти на територii краiни. В пiвденно-схiднiй частинi мiста добре збереглися дiлянки оборонних стiн, башта Зенона, ворота (IVтАУIII ст. до н.е.).

Першi розкопки Херсонесу були здiйсненi у 1827 р., пiсля 400 рокiв з дня зруйнування мiста, яке було знищене золотоординцями. Музей був заснований у 1892 р. Засновником його був вчений К.К. Костюшко-Валужанич, який був керiвником розкопок на протязi 20 рокiв. У 1978 р. рiшенням украiнського уряду музей був перетворений на державний iсторико-археологiчний заповiдник, а у 1994 р. тАУ на нацiональний заповiдник.

За бiльш нiж пiвтора столiття серед розвалин античного Херсонесу були знайденi сотнi унiкальних знахiдок, що стали надбанням свiтовоi культури. Цей факт констатували учасники мiжнародноi науковоi конференцii, присвяченiй 170-рiччю з початку археологiчних розкопок в заповiднику ВлХерсонес ТаврiйськийВ». В гарному станi дiйшли до наших днiв шедеври античного живопису, архiтектури, предмети працi та побуту.

Завдяки самовiдданiй працi декiлькох поколiнь вiтчизняних археологiв та iсторикiв, можна познайомитися з iсторiiю та культурою цього унiкального центра людськоi цивiлiзацii, який в минулому столiттi образно називала Росiйською Троiю, а нинi UNESCO тАУ Органiзацiя ОбтАЩiднаних нацiй з питань освiти, науки i культури тАУ включила його до числа 150 найбiльш значимих давнiх памтАЩяток, де вiн стоiть в одному ряду з такими Влчудесами свiтуВ» як iгипетськi пiрамiди, афiнський Парфенон та римський Колiзей.

Керкiнiтiда (Каркiнiтiда, Коронiтiда).Це мiсто було, ймовiрно, найдавнiшим античним населеним пунктом пiвнiчно-захiдноi частини Кримського пiвострова. Автор одного з перших давньогрецьких географiчних трактатiв, Гекатей з Мiлету, називаi Каркiнiтиду Влскiфським мiстомВ». Знаючи, що ВлЗемлеописВ» Гекатея складений в другiй половинi VI ст. до н.е., ясно, що мiсто Керкiнiтiда було засновано не пiзнiше цього часу.

Невiдомо, вихiдцями з якого грецького полiсу були засновники Керкiнiтiди. З цього приводу iснуi двi гiпотези. Одна з них стверджуi, що засновниками Керкiнiтiди стали греки-дорiйцi, вихiдцi з Гераклеi Понтiйськоi, яка була i метрополiiю Херсонесу. Друга гiпотеза стверджуi, що Керкiнiтiду заснувало одне з iонiйських мiст. Ця гiпотеза основана на комплексi археологiчних знахiдок з раннiх шарiв городища, склад якого дуже схожий на комплекси з iнших iонiйських колонiй ПричорномортАЩя. Припущення про Керкiнiтiду як про дорiйську колонiю базуються на знахiдках бiльш пiзнього часу, коли мiсто потрапило до залежностi вiд Херсонесу, в результатi чого його культура потрапила пiд дорiйський (вiн же херсонеський) вплив.

Залишки Керкiнiтiди вiдкритi на мiсцi сучасного мiста РДвпаторii, на Карантинному мосту. На ранньому етапi життя, приблизно до середини IV ст. до н.е., Керкiнiтiда була невеликим самостiйним полiсом. В подальшому мiсто було включено до складу херсонеськоi держави. РЖснують рiзнi версii того, як i коли саме це вiдбулося. Протягом IIIтАУII ст. до н.е. Керкiнiтiда не раз i не два потерпала вiд нападу скiфiв i в кiнцi кiнцiв була ними захоплена. Можливо, саме тому деякi джерела бiльш пiзнього часу називають ii Влскiфським мiстомВ». В кiнцi II ст. полководець Дiофанта вигнав скiфiв з Керкiнiтiди. Подальша iсторiя Керкiнiтiди невiдома. Ймовiрно, життя тут припинилося у IIтАУIII ст. н.е.

Мiсто знаходилося на мисi, що видавався в море, та з трьох бокiв було оточене водою. Загальна площа Керкiнiтiди перевищуi 8 гектарiв. Його будiвництво велося по певному плану. Тут розкопанi залишки будинкiв з внутрiшнiми двориками тi вимощенi вулицi, вздовж яких тягнулися водостоки. Зi всiх бокiв мiсто було обнесено фортифiкацiйною стiною, пiдсиленою квадратними баштами розмiром 5x5 м. В епоху залежностi вiд Херсонесу культура Керкiнiтiди втрачаi свою своiрiднiсть та вбираi в себе ВлхерсонеськiВ» риси.

Паралельно iз самою Керкiнiтiдою росло i Влмiсто мертвихВ» тАУ некрополь, що примикав до оборонноi стiни з пiвнiчного заходу. В епоху незалежностi жителi Керкiнiтiди ховали померлих в могилах, стiнки яких були обкладенi плитами, i ще одна перекривала могилу зверху. Пiсля того, як мiсто увiйшло до складу херсонеськоi держави, змiнився i погребальний обряд. Тепер погребiння жителiв мiста стали схожi на могили херсонеситiв.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

About Canada

Economy in South Korea

РЖнституцiональнi напрямки в економiчнiй теорii