Комплексне краiзнавче дослiдження Тернопiльськоi областi

Комплексне краiзнавче дослiдження Тернопiльськоi областi

Вступ

Могутнiм i невичерпним джерелом духовностi, моральностi i культури сучасноi людини i ii любов до рiдного краю, його безцiнних багатств, глибока шана до вiковiчних традицiй свого народу.

Тернопiльщина тАУ край, багатий на культурну спадщину сукупнiсть успадкованих вiд попереднiх поколiнь об'iктiв, що донесли до нашого часу цiнностi археологiчного, етнографiчного, iсторичного, мистецького, наукового i художнього значення, якi i скарбницею украiнськоi культури. Адже тут з давнiх-давен селилися люди, вирувало життя, вiдбувалися важливi iсторичнi подii.

Для розвитку нашоi Батькiвщини ми повиннi дбати про розвиток краiзнавчих обтАЩiктiв. На теренах нашоi землi iх безлiч.

Головнi завдання, якi ми ставимо перед собою:

В· Збереження краiзнавчих обтАЩiктiв.

В· Вiдновлення iх.

В· Популяризацiя серед учнiв, студентiв, молодi.

В· Збирання i вiдтворення краiзнавчих матерiалiв.

В· Облаштування мережi краiзнавчих маршрутiв.

В· Створення i публiкацiя туристично-краiзнавчих каталогiв, туристичних путiвникiв.

Загальна характеристика областi

Тернопiльська область належить до невеликих областей Украiни. РЗi площа тАУ 13,8 тис. км2, що становить 2,3% вiд територii держави. Область була утворена 4 грудня 1939 року на територii Тернопiльського воiводства, яке складалося з 17 повiтiв i входило до складу Польщi. У 1939 роцi з утворенням областi та уведенням нового адмiнiстративно-територiального подiлу зi складу колишнього Тернопiльського воiводства вiдiйшло 5 повiтiв: Бродiвський, Кам'янко-Струмилiвський, Золочiвський, Радехiвський та Перемишлянський, якi в економiчному та транспортному вiдношеннi тяжiли до Львова й увiйшли до складу Львiвськоi областi. До складу Тернопiльськоi областi увiйшов Кременецький повiт, який ранiше належав до Волинського воiводства.

Область розташована в захiднiй частинi Украiни мiж 24В°44' i 26В°44' сх. д. та 48В°30' i 50В°16' пн. ш. РЗi крайнi пункти тАУ с. Дуляби (захiдний), с. Окопи (схiдний), с. Переморiвка (пiвнiчний), с. Бiлiвцi (пiвденний). Тернопiльщина межуi з Рiвненською, Львiвською, РЖвано-Франкiвською, Чернiвецькою, Хмельницькою областями Украiни. Межi областi на значному протязi природнi: на сходi тАУ р. Збруч, на пiвднi та пiвденному заходi тАУ р. Днiстер, на пiвнiчному заходi тАУ Кременецьке горбогiр'я.

За своiм виглядом на картi область нагадуi трикутник. Вона видовжена з пiвночi на пiвдень на 195 км, а iз заходу на схiд у середнiй частинi тАУ на 129 км. Значна ii протяжнiсть iз пiвночi на пiвдень позначаiться на розподiлi сонячноi радiацii по територii областi, зумовлюi вiдмiнностi в температурному режимi в пiвнiчнiй i пiвденнiй ii частинах.

Область лежить у внутрiшнiй частинi РДвропи, у районах панування захiдних вiтрiв, i це впливаi на формування на ii територii помiрно континентального клiмату, рослинного i тваринного свiту лiсостепу. А положення ii в захiднiй частинi Подiльськоi височини, недалеко вiд гiрськоi системи Карпат (й пiвденного заходу) i Полiськоi низовини (iз пiвночi) визначаi особливостi формування природних комплексiв на ii територii.

Географiчне положення Тернопiльськоi областi в господарському вiдношеннi i доволi вигiдним. РЗi розмiщення в захiднiй частинi правобережного лiсостепу тАУ у зонi з родючими грунтами i достатнiм зволоженням тАУ сприяi розвитку сiльськогосподарського виробництва, а положення поблизу iндустрiального Прикарпаття i Львiвсько-Волинського вугiльного басейну тАУ розвитку рiзноманiтних галузей промислового виробництва.

Розташування областi в регiонi з високою щiльнiстю населення зумовлюi переважання трудомiстких галузей господарства. Тернопiльська область розташована поблизу кордону нашоi держави з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунiiю. Разом iз тим, у сучасних умовах переходу економiки Украiни до ринкових вiдносин область, маючи вiдносно високий ступiнь забезпеченостi трудовими ресурсами, може стати регiоном для вкладання iнвестицiй (капiталу) iноземних фiрм. Цьому сприяi розташування областi на важливих транспортних магiстралях, якi з'iднують Киiв зi Львовом, Чопом. Таке положення дозволяi пiдтримувати тiснi економiчнi зв'язки областi зi схiдними регiонами Украiни, безпосередньо iз сусiднiми областями та краiнами РДвропи.

Розташування територii областi на важливих транспортних шляхах та центральне положення ii обласного центру тАУ Тернополя (49В°33'пн. ш.; 25В°34' сх. д.) тАУ сприяють розвитку вантажо тАУ та пасажироперевезень мiж рiзними частинами областi.

В адмiнiстративно-територiальному вiдношеннi Тернопiльська область подiляiться на 17 адмiнiстративних районiв, якi вiдрiзняються за своiм географiчним положенням, площею, кiлькiстю населення, особливостями соцiально-економiчного розвитку. Данi про iхню площу i населення поданi в таблицях 2 i 8 (додатки).

Обласний центр займаi територiю 3,8 тис. га, у ньому станом на 1.01.2003 року проживало 226,3 тис. осiб. В областi нараховуiться 35 мiських поселень, iз яких тiльки Тернопiль i мiстом обласного пiдпорядкування, шiстнадцять тАУ районного. В областi i 1018 сiл.

РЖсторiя краю

Мiсцевiсть, де розташований Тернопiль, була заселена здавна. На його околицях збереглася стоянка доби мезолiту, що iснувала тут 10тАУ9 тисяч рокiв тому, виявлено залишки поселення трипiльськоi культури (III тисячолiття до н. е.) та могильник VIIIтАУVII ст. до нашоi ери.

Перша письмова згадка про Тернопiль припадаi на 1540 рiк. Того року польський король Сигiзмунд РЖ дав грамоту кракiвському магнату Яну Тарновському на мiсцевiсть Тернопiлля в Теребовлянському повiтi з умовою побудувати за рiчкою Серетом фортецю. Назва ВлТернопiлляВ», мабуть, означала тернове поле. Спорудження фортецi почалося в 1540 роцi i закiнчилося 1548 року зведенням високих кам'яних стiн. Навколо неi почали осiдати люди. У 1548 роцi мiсто дiстало магдебурзьке право, йому були дозволенi три ярмарки на рiк i щотижневi торги.

Власник одержував з мiста значнi прибутки. Тi жителi, якi мали в тимчасовому, користуваннi невеликi земельнi надiли, сплачували податки збiжжям або вiдробляли на панських ланах. Ремiсники й дрiбнi торговцi за кожен будинок платили грiшми. Окремо доводилося сплачувати за проживання на центральних вулицях, за право торгiвлi, користування панською броварнею, лiсом. Мiщани мали давати безплатно тягло, житло для жовнiрiв, якi прибували в мiсто.

У першi десятилiття пiсля виникнення мiста бiльшiсть населення була зв'язана з сiльським господарством, займалася хлiборобством i скотарством, а також мисливством i бортництвом. Вигiдне розташування Тернополя на торгових шляхах сприяло швидкому зростанню ремесла й торгiвлi. Тернопiльськi купцi пiдтримували зв'язки з Росiiю, а також великим на той час торговельно-ремiсничим центром тАУ Львовом.

Вже в 1566 роцi королiвський уряд i дозволив створити в Тернополi склади для зберiгання товарiв, що надходили з росiйських та iнших земель.

3 розвитком ремесла створюються цеховi органiзацii ремiсникiв. У 1566 роцi власник мiста затвердив статут першого тут цеху шевцiв. Пiзнiше, у 1636 роцi виник цех кравцiв. Цехи були невеликими, в них об'iднувалося по кiлька чоловiк. Вступ у. цехи був дуже обмежений. Учнi не одержували плати, бiльше того, ще вносили певну суму за навчання. Пiдмайстер одержував за свою роботу малу платню, його робочий день, як правило, тривав 15тАУ16 годин на добу.

У наступнi десятилiття основу економiчного життя мiста становили ремесло й торгiвля. Значного розвитку набули гончарство, млинарство, бондарство, виникли ковальськi, слюсарнi, будiвельно-керамiчнi майстернi та невеликi пекарнi.

Пiсля того, як Тернопiль став окружним центром, змiнився його вигляд. В центрi були прокладенi дерев'янi, а потiм кам'янi тротуари, почалося будiвництво адмiнiстративних будинкiв. Одним з них була двоповерхова будiвля магiстрату, споруджена 1809 року.

З розвитком капiталiстичних вiдносин у першiй половиш XIX ст. в мiстi зтАЩявилися першi невеликi пiдприiмства мануфактурного типу тАУ слюсарнi, ковальськi, шевськi, кравецькi та переробки сiльськогосподарськоi продукцii. Дiяли шкiряне, цегельне, тютюнове пiдприiмства. Кiлькiсть робiтникiв на них була невелика, працювали вони за вiльним наймом. Це були вихiдцi з навколишнiх сiл, вiдпущенi шляхтою на оброк. Цехове ремесло тодi в мiстi майже занепало. Значна кiлькiсть жителiв мiста не поривала з сiльським господарством. Крiм землеробства, займалися тваринництвом i бджiльництвом. Тi, хто тримав пасiки, вiддавали феодалу десяту частину меду.

З березня 1810 до серпня 1815 року Тернопiль був адмiнiстративним центром земель, якi за Шенбрунським перемир'ям мiж Францiiю i Росiiю вiдiйшли до Росii. Це мало прогресивне значення для Тернополя. Перебування його в складi Росiйськоi держави дещо полегшило економiчне й полiтичне становище населення. Обмежувалося свавiлля iзуiтiв, якi мали тут сильнi позицii. Розгорнулося деяке цивiльне будiвництво, було вiдбудовано старий замок, упорядковано вулицi. Пiсля вторгнення армii Наполеона в Росiю Тернопiль був оголошений на воiнному становищi. Населення мiста допомагало росiйськiй адмiнiстрацii охороняти його, пiдтримувати належний порядок на державному кордонi, що проходив поблизу Тернополя.

Пiсля реформи 1848 року Тернопiль все бiльше втягувався в капiталiстичний розвиток. Зростанню економiки значно сприяло будiвництво залiзниць. Особливо велике значення мала лiнiя Львiв тАУ Пiдволочиськ через Тернопiль, яка стала до ладу 1870 року. В цьому ж роцi завершено будiвництво вокзалу. Це була перша залiзнична магiстраль на Тернопiльщинi. В кiнцi XIX ст. залiзнична колiя з'iднала його з Бережанами. У 1906 роцi проклали залiзницю вiд Тернополя до Збаража. Водночас будували й шосейнi шляхи. 1895 року Тернопiль був з'iднаний шосе з Теребовлею, Збаражем, Пiдволочиськом. На початку XX ст. у мiстi дiяли, крiм згаданих пiдприiмств, електростанцiя, збудована у 1900 роцi, спиртовий завод на Загребеллi та фабрика сиру. Всi пiдприiмства були дрiбними.

РЖ в наступнi роки промисловiсть розвивалася дуже повiльно, кiлькiсть робiтникiв не зростала, а часом, у зв'язку з кризовими явищами в економiцi Австро-Угорщини, скорочувалася. У 1902 роцi в промисловостi було зайнято 1230 робiтникiв, а в 1910 роцi iх зменшилося до тисячi.

У ХРЖХ тАУ на початку ХХ ст. украiнська культура на захiдноукраiнських землях перебувала в особливо тяжкому становищi. Насильна полонiзацiя й онiмечування населення, переслiдування украiнськоi мови, офiцiйне усунення ii шкiл згубно позначалося на всiх дiлянках культури. До 1817 року в Тернополi не було жодноi украiнськоi школи. В 1820 роцi вiдкрилася гiмназiя, якою спочатку заправляли iзуiти костьолу домiнiканцiв. У зв'язку з тим, що гiмназiя давала право вступу до унiверситету, властi особливо пильно слiдкували за контингентом ii учнiв. Доступ у гiмназiю навiть для дiтей украiнськоi заможноi верхiвки був дуже обмежений. Так, у 1895/96 навчальному роцi з 583 учнiв було тiльки 6 украiнського походження, решта тАУ поляки, нiмцi та iн. В 1855 роцi вiдкрилася чотирикласна реальна школа. Але потрапити до неi могли лише дiти заможноi верхiвки мiста, тому що навчання коштувало дуже дорого: вступний внесок становив 96,6 злотих, рiчна плата за навчання тАУ у 1859 роцi 298 злотих, а в 1876 роцi вже 903 злотих. 1875 року в Тернополi вiдкрилась учительська семiнарiя, яка готувала учителiв в основному для сiльських початкових шкiл. Але, незважаючи на те, що в селах переважна бiльшiсть, а часом i все населення без винятку розмовляло украiнською мовою, майже половину учнiв становили особи польськоi нацiональностi. У 70-х роках XIX ст. в мiстi працювали 2 чотирикласнi народнi школи (чоловiча й жiноча), якi утримував магiстрат мiста, але видiляв вiн на них мiзернi кошти. У 1895/96 навчальному роцi в усiх чотирьох школах навчався лише 491 учень. У 1891 роцi для пiдготовки квалiфiкованоi робочоi сили в мiстi вiдкрилася дворiчна промислова школа. Вона готувала робiтникiв-майстрiв кiлькох спецiальностей. Контингент учнiв був дуже обмежений. У 1901/02 навчальному роцi тут навчалося лише 88 дiтей. Якщо взяти до уваги, що 1890 року в мiстi проживало 26 тис. чоловiк, то стане зрозумiлим, що наявних шкiл було далеко недостатньо i лише незначна частина дiтей трудящих могла одержати навiть початкову освiту.

Навеснi 1864 року у Львовi органiзувався перший професiйний украiнський театр товариства ВлРуська бесiдаВ». В червнi 1865 року театр вперше приiхав на гастролi до Тернополя. З цього часу жителi мiста почали знайомитися з кращими творами украiнськоi класичноi драматургii. Своi виступи театр розпочав п'iсою РЖ. Котляревського ВлНаталка-ПолтавкаВ». Були також показанi ВлНазар СтодоляВ» Т. Шевченка, ВлСватання на ГончарiвцiВ» Г. Квiтку-ОсновтАЩяненка та iншi. В 1875 роцi з театром товариства ВлРуська бесiдаВ» в Тернополi виступав видатний украiнський драматург, актор i режисер, основоположник украiнського реалiстичного театру М.Л. Кропивницький. У листопадi 1903 року в мiстi побував композитор М.В. Лисенко. Вiн зустрiчався з дiячами культури, робiтниками, учнями гiмназii. У 1905тАУ1906 pp. у Тернополi виступали М.К. Садовський (Тобiлевич) та М.К. Заньковецька.

Тернопiльський ревком багато уваги придiляв розвитку мистецтва. 15 серпня 1920 року в Тернополi розгорнув роботу Украiнський радянський драматичний театр. Органiзатором його був М.М. Крушельницький, який починав тут свою сценiчну дiяльнiсть ще 1915 року актором театру ВлТернопiльськi театральнi вечориВ», створеного О.С. Курбасом.

Краiзнавчi обтАЩiкти Тернопiльськоi областi

Область маi 421 об'iкт природно-заповiдного фонду, в тому числi заповiдник ВлМедобориВ», 12 пам'яток природи, серед яких Кременецькi гори; печери Вертеба, Кристальна, Млинка, Озерна, Оптимiстична, Перлина, Ювiлейна та iн.; Гермакiвський i Хоросткiвський дендропарки; 4 пам'ятки садово-паркового мистецтва (Бiльче-Золотецький, Вишневецький, Раiвський, Скала-Подiльський парки). Знаменита липова алея, закладена в XVII ст., тягнеться вiд Бережан до с. Рай. Основними природними об'iктами, на базi яких розвиваiться екскурсiйний туризм, i Товтровий кряж, Кременецькi гори, Днiстровський каньйон, карстовi печери (з яких дослiджено понад 60). Карстовi печери поблизу Борщова тАУ найбiльшi у свiтi.

Сприятливi клiматичнi умови, мальовничi ландшафти, лiсовi масиви, джерела мiнеральних вод, лiкувальнi грязi складають рекреацiйний потенцiал областi. Вiдомий клiматичний курорт тАУ Залiщики.

В областi дiють З музеi з 22 вiддiлами. Фонди краiзнавчого музею в Тернополi налiчують понад 100 тисяч експонатiв. У художньому музеi зберiгаються старовиннi i сучаснi полотна вiдомих iвропейських i мiсцевих художникiв. У мiстi функцiонуi також картинна галерея.

Серед архiтектурних пам'яток областi тАУ замки XIVтАУXVII ст., католицькi i православнi храми, зразки церковного дерев'яного зодчества. 1178 пам'яток архiтектури i мiстобудування внесено до Державного реiстру нацiонально культурного надбання. На базi Збаразького замку в 1994 р. створено державний iсторико-архiтектурний заповiдник. Тернопiль заснований коронним гетьманом Яном Тарновським у 1540 р. як мiсто-фортеця на незаселенiй територii для оборони подiльських земель.

Давнi укрiплення не збереглися. Старий замок на початку XIX ст. був перебудований на палац. На мiсцi оборонних валiв зведений костьол iзуiтiв, пристосований пiд швейну фабрику. В мiстi збереглися давнi церкви оборонного призначення тАУ Воздвиженська (кiнець XVI ст.) i Рiздва Христового (1602тАУ1608).

У Тернополi навчалась видатна спiвачка Соломiя Кру-шельницька. На ii батькiвщинi, в с Бiла Бучачського району, створено меморiальний музей. Тут у 1887 р. перебував як кореспондент газети ВлКур'iр львiвськийВ» РЖван Франко. Лесь Курбас очолював створений ним театр ВлТернопiльськi театральнi вечориВ».

Перша письмова згадка про Бережани датуiться 1375 роком. Протягом 20 рокiв (1534тАУ1554) тривало будiвництво мiсцевого замку, який несе в собi риси, обумовленi тенденцiiю до перетворення замкiв iз споруд вiйськово-оборонного характеру на оборонно-житловi. Двiр по периметру оточують не обороннi мури, а житловi будинки, зовнiшнi стiни яких оснащенi бiйницями. У XVII ст. комплекс був доповнений пишно оздобленим палацом. Замок зазнав серйозних руйнувань пiд час Першоi свiтовоi вiйни i вiдтодi бiльше не вiдновлювався. До комплексу входить костьол Св. Трiйцi.

В Бережанах збереглись також костьол Св. Миколая (1630тАУ1683 pp.) з келiями (1716тАУ1742 pp.) i костьол Рiздва Пресвятоi Богородицi (1600 p.), православнi Миколаiвська дерев'яна церква (1691 р.) i Троiцький собор (1768, 1903 pp.), синагога з ознаками оборонноi споруди.

У примiщеннi ратушi (1811 р.) функцiонуi краiзнавчий музей.

У селi Буданiв зберiгся замок кiнця XVI тАУ початку XVII ст., сильно пошкоджений турками в 1675 р. У 1765 р. коштом Потоцьких частину замкових мурiв i двi башти перебудовано на костьол. Двi iншi башти межують з монастирем сестер Милосердя. Уцiлiв палац. Бiля замку простежуються слiди оборонних валiв.

Мiсто Бучач вперше згадуiться в документах 1397 р. В XVIтАУXVII ст. воно було добре укрiпленою фортецею з мiцними оборонними мурами. Вiд замку XIVтАУXVII ст. тут залишились самi руiни. В Бучачi збереглася Хрестовоздвиженська церква (1753тАУ1770 pp.) василiанського монастиря, корпус келiй. Серед мiських пам'яток тАУ оборонна церква Св. Миколая (1610 р.) з рiзьбленим iконостасом i розписом, Покровська церква (середина XVIII ст.) з унiкальним рiзьбленням по дереву, Успенський костьол (1761тАУ1763 pp.), руiни монастиря на г. Федор, (спалений у 1672 р.) i оборонноi церкви (XVI ст.) в урочищi ВлМонастирокВ» пiд Бучачем. Збереглась будiвля мiськоi ратушi, зведена в 1751 р. коштом М. Потоцького.

У мiстi в 1672 р. був пiдписаний договiр мiж Польщею i Туреччиною, що передбачав передiл Подiлля мiж двома сторонами. Кордон пройшов по рiчцi Стрипi. Досi збереглися прикордоннi каменi, що вiдмежовували турецькi володiння (схiдна частина) вiд польських (захiдна частина).

Неподалiк вiд Бучача розташоване село Яблунiвка, в минулому вiдоме як мiсто Язловець, де була велика вiрменська колонiя, процвiтали ремесла, вiдбувались ярмарки. В серединi XV ст. мiстечко як торговельний центр було здатне конкурувати навiть зi Львовом. У ньому збереглись руiни замку (XIV ст.), навколо якого розкинувся нинi запущений парк. Серед iнших пам'яток тАУ церква Св. Миколая (до 1810 р. тАУ вiрменська), споруджена в 1551 p., Успенський костьол (1589тАУ1590 pp.), оточений оборонним муром з вежею. Збереглась також мiська ратуша.

Селище Вишневець було власнiстю сина литовського князя Ольгерда Дмитра-Корибута, який у 1395 р. розпочав будiвництво замку. В 1640 р. замок був перебудований воiводою РЖiремiiю Вишневецьким, а невдовзi зруйнований козаками i тАУ пiзнiше тАУ турками. Прийнявши католицтво, воiвода спорудив поруч iз замком костьол Св. Михайла (1645 р.), зруйнований уже в радянський час. Його син Михайло-Корибут Вишневецький, що пiзнiше став польським королем, на мiсцi колишнього замку спорудив палац (1720тАУ1744 p.), який зберiгся до наших днiв.

В садибi бували росiйський цесаревич Павло РЖ, польський король Станiслав Август, французький письменник Оноре де Бальзак.

Пiсля 1852 р. маiток неодноразово переходив вiд одного господаря до iншого, що супроводжувалось неминучою втратою значних художнiх цiнностей. Пiд час Першоi свiтовоi вiйни палац був остаточно пограбований i частково зруйнований. У 1920 р. його було вiдновлено за участю В. Городецького, але чотири роки потому споруду знищила пожежа. Вiдновлений у 1960-х роках, палац частково втратив свою архiтектурно-художню цiннiсть.

Англiйський парк, закладений у 1789 р., в радянський перiод зазнав серйозних втрат вiд стихiйних порубок, безсистемних насаджень i порушення початкового планування.

Збереглася замкова церква Воскресiння 1530 р. (перебудована у XVIIIтАУXIX ст.), в якiй похованi православнi предки Корибутiв-Вишневецьких. Вона вiдома ще й тим, що тут вiдбулися заручини Марини Мнiшек iз Лжедмитрiiм.

Попри всi досить вiдчутнi втрати, цей ансамбль i досi i одним iз найцiннiших серед iсторико-архiтектурних пам'яток Украiни.

Перша згадка про Гусятин вiдноситься до 1559 р. Давнi поселення було розташоване на обох берегах р. Збруч. У 1772 p., пiсля першого подiлу Польщi, кордон пройшов по рiчцi Збруч, i лiвобережна частина Гусятина стала територiiю Австрii. Вiдтодi iснуi два населених пункти тАУ селище в Тернопiльськiй i село в Хмельницькiй областi тАУ з однiiю назвою.

В Гусятинi збереглася синагога, споруджена у другiй половинi XVI ст. тАУ один iз найкращих зразкiв iудейськоi культовоi архiтектури в Украiнi. Серед пам'яток мiста тАУ Онуфрiiвська церква (XVI ст.) i монастир бернардинцiв (XVI ст.).

Палац, оточений парком, i костьол (XVIII ст.) збереглися в м. Залiщики. Залишки мiських укрiплень Збаража, зруйнованих ще в 1589 p., збереглися поблизу с Старий Збараж. Замок неодноразово зазнавав руйнувань i знову вiдбудовувався, але пiд час Другоi свiтовоi вiйни остаточно перетворився на руiни. Нинi продовжуються реставрацiйнi роботи, розпочатi ще в 1965 р. У 1994 р. замок включений до складу державного iсторико-архiтектурного заповiдника.

В селi Кривче знаходиться знаменита Кришталева печера, що i однiiю з найбiльших у свiтi гiпсових печер. У центрi села збереглися залишки замкових споруд, двi обороннi вежi (ХУП ст.). Зберiгся замок 1516 р. в селищi Заложцi. В Микулинцях крiм руiн замку середини XVI ст., ще два iсторико-архiтектурних об'iкти 1760-х рокiв тАУ Троiцький костьол i палацовий комплекс, перебудований у серединi XIX ст. Нинi в палацi розмiстилась обласна лiкарня, парк навколо нього запущений. Залишки замку, вiдомого як Влоборонна вежа ВолодиiвськогоВ» (напiвзруйнованi вежа, вали i рови), збереглися в с Новосiлка. В с Окопи вистояли Львiвськi i Кам'янецькi ворота, частково збереглись вали i обороннi рови.

В давньому мiстечку Пiдгайцi уцiлiли костьол 1634 p., синагога XVI ст. i церква Успення Пресвятоi Богородицi 1650тАУ1653 pp.

В мiстечку Скала-Подiльська (давня назва тАУ Ягельниця, до 1940 р. тАУ Скала-над-Збручем) i залишки замку 1538 р. (за iншими даними тАУ 1518 p.), перебудованого з бiльш давнього (XIVтАУXV ст.), який, у свою чергу, був споруджений на мiсцi давньоруського городища. Збереглися двi вежi, напiвзруйнований палац i фрагменти оборонних мурiв. Неподалiк тАУ костьол XVII ст. з мурами, вежею i бiйницями. Мiський парк-дендрарiй закладений на початку XIX ст.

Багато старовинних пам'яток i у м. Теребовля. Тут збереглися зведенi на горi вали давньоруського мiста (перша згадка про нього вiдноситься до 1097 p.), де пiзнiше було споруджено замок. Нинi вiд замку залишились лише руiни. В 1687 р. мiсто i замок були захопленi i спаленi татарами. Пам'ятки Теребовлi представленi комплексом будiвель монастиря кармелiтiв (1635тАУ1639) i церквою Св. Миколая (XVI ст.). На околицi мiста на високiй горi над глибоким урвищем збереглися руiни василiанського монастиря (XVI ст.), вiдомого пiд назвою ВлПiдгорянськийВ» (ВлУгорницькийВ»).

Потужний замок був споруджений у 1610 р. в м. Чорткiв. Вiд нього збереглися двi башти i обороннi мури. У XVIII ст. замок втратив оборонне значення, i його башти були перебудованi на палац.

В мiстi i також двi пам'ятки дерев'яноi архiтектури тАУ Воскресенська (1738 р.) i Успенська церкви (1635 р.) Збереглися домiнiканський костьол (1731 p.), монастир кармелiтiв (1635 p.), ратуша (XIX ст.).

В мiстi Кременець (iсторична Волинь) на вершинi однойменноi гори збереглися залишки замку IXтАУXVI ст, який згадуiться в рiзних джерелах 1064, 1227, 1241, 1255 рокiв. За лiтописними свiдченнями, замок не вдалося взяти нi угорському королевичу Андрiю, нi Бату-хану, нi хану Ку-ремсi. РЖ лише в серединi ХНРЖ ст. вiн був зруйнований за наказом Бурундая, хоча невдовзi його вiдбудував син Данила Галицького Мстислав Данилович (можливо, небiж Данила Володимир Василькович). Тодi ж була споруджена i замкова церква Св. Михаiла.

З 1536 р. упродовж 20 рокiв замком володiла дружина короля Сигiзмунда РЖ, королева Бона Сфорца. Пiсля зруйнування замку в 1648 р. козацьким загоном вiн бiльше не вiдновлювався. Частково збереглися лише мури i двi башти. Уцiлiли францiсканський костьол (тепер Миколаiвський собор) з келiями XVIтАУXVII ст. i Богоявленський монастир (1760 p.).

Ще однiiю пам'яткою i комплекс колегiуму у складi навчального корпусу, монастирських споруд i костьолу Св. РЖгнатiя Лойоли i Св. Станiслава Костки, зведений у 1731тАУ1734 pp. коштом князiв Вишневецьких. Це один iз найзначнiших барокових ансамблiв Украiни. В 1809 р. тут закладено парк iз ботанiчним садом.

У 1805 р. iзуiтський колегiум був перетворений на Вищу волинську гiмназiю, а 1819 р. тАУ на лiцей, у якому навчався польський поет Юлiуш Словацький (у будинку, де вiн жив протягом 1814тАУ1828 pp., створено музей). Пiсля придушення польського повстання 1831 р. лiцей був лiквiдований, його майно, в тому числi i бiблiотека, передано унiверситету Св. Володимира.

Почаiв (iсторична Волинь) уперше згадуiться пiд 1450 р. Головним туристичним об'iктом мiста i Свято-Успенська Лавра (заснована в 1597 р.) Ансамбль монастиря став формуватися в XVIIтАУXIX ст. Центром ансамблю i Успенський собор, який маi нетрадицiйну просторову орiiнтацiю: головний його фасад звернено на пiвдень, а вiвтар тАУ на пiвнiч. У товщi гори пiд Успенським собором мiститься триярусний печерний комплекс XVтАУXVI ст. з пiдземними церквами, там зберiгаiться камiнь iз вiдбитком ступнi Богородицi.

В 1906тАУ1912 pp. за проектом О. Щусiва споруджено Троiцький собор, стилiзований пiд новгородсько-псковську середньовiчну архiтектуру. В iнтер'iрi собору збереглись мозаiки, виконанi за ескiзами М. Рерiха. На початку XVII ст. в мiстi було засновано друкарню, яка дiяла до 1917 р.

В 1713 р. монастир перетворено з православного на унiатський, i на середину XVIII ст. вiн став провiдним серед василiанських монастирiв Украiни. В 1831 p., пiсля польського повстання, Почаiвський монастир був переданий Росiйськiй православнiй церквi. В 1838 р. монастир здобув статус лаври тАУ четвертоi в Росiйськiй iмперii пiсля Киiво-Печерськоi, Троiце-Сергiiвоi та Олександро-Невськоi.

В Почаiвi збереглись також церква Всiх Святих (1773тАУ1775) i Покровська церква (1643 p.; перебудована в 1746 p.).

Одним iз найвiдомiших у свiтi мiсць, пов'язаних iз вшануванням Божоi Матерi, i село Зарваниця. Тут був споруджений монастир (з 1922 р. тАУ Св. РЖоанна Хрестителя). В 1867 р. Папа Пiй IX благословив чудотворну iкону Божоi Матерi Зарваницькоi. Паломництво у святе мiсце триваi вiд дня Св. Юрiя (6 травня) до свята Покрови Пречистоi Дiви Марii (14 жовтня). В 1995 р. Зарваниця визнана мiсцем прощi вiруючих греко-католицькоi церкви, куди стiкаються сотнi тисяч прочан iз багатьох краiн свiту.

Висновок

Краiзнавство допомагаi формувати розумiння i почуття до свого народу, рiдного краю, побачити оточуючий свiт таким, який вiн i насправдi, паростки нового, паростки майбутнього. Краiзнавство допомагаi виховувати велике громадянське почуття, любов до рiдного краю, повагу до традицii землякiв, до iсторичних памтАЩяток, памтАЩять про героiв.

Дiзнавшись про безлiч природних i iсторичних скарбiв на теренах Тернопiльськоi областi (рiчки, печери, iсторичнi памтАЩятки, джерела, водоспад,) можна зробити висновок про величезнi можливостi краiзнавчих дослiджень. За допомогою краiзнавства ми можемо розвинути любов пiдлiткiв до рiдного краю. За допомогою наших зусиль ми покращимо i пiднесемо краiзнавство.

Список використаноi лiтератури

1. Я.О. Галана Де котить Стрий тАУ Тернопiль 1998

2. Г.Я. Баран Залiщики Львiв ВлКаменярВ» 1995

3. Арсенич П. З iсторii Галичини // Науковi записки РЖвано-Франкiвського краiзнавчого музею. тАУ 1993

4. Географiчна енциклопедiя Украiни: У 3 т. тАУ К.: Украiнська енциклопедiя iменi М.П. Бажана, 1993.

5. Грабовецький В. Народнi музеi Тернопiльщини. тАУ Л.: Книжно-журнальне видавництво, 1962.

6. Данилюк А. З глини, дерева i соломи. Пам'ятки народноi архiтектури Захiдного Подiлля. тАУ Тернопiль: Навчальна книга ВлБогданВ», 2003. тАУ 96 с

7. Данилюк А. Традицiйна архiтектура реТСiонiв Украiни: Полiсся:

8. Козицъкий А. Украiнськi краiзнавчi музеi Галичини в мiжвоiнний перiод // Вiсник Львiвського унiверситету. тАУ Серiя iсторична. тАУ 1999. тАУ Вип. 34. тАУ С 467тАУ477.

9. Папкова РД. В. Туристичне краiзнавство: Навч. посiб. тАУ К., 2003.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

About Canada

Economy in South Korea

РЖнституцiональнi напрямки в економiчнiй теорii