Моi улюбленi народнi свята

План:

1. Обрядовiсть зимового циклу

2. Обрядовiсть весняного циклу

3. Лiтнi звичаi та обряди

4. Осiннi звичаi та обряди

РД край, де найкращi у свiтi пiснi

РЖ цвiтом чаруi калина,

Де сонечко вперше всмiхнулось менi,

Де дiм мiй тАУ моя Украiна.

Щасливi ми, що народилися i живемо на такiй чудовiй землi тАУ багатiй i мальовничiй Украiнi. Кожна нацiя, кожен народ мають своi звичаi, що виробились протягом багатьох столiть i освяченi вiками. Звичаi розрiзняють i об¢iднують людей в один народ, одну нацiю. Вони вiдображають спосiб свiтосприйняття народу, те, як народ мислить, вiдчуваi навколишнiй свiт. Звичаi стають основою, з якоi виникаi усна народна творчiсть. Вони мають для нас особливий чар старовини. Менi подобаються свята, якi належать до рiзних природних циклiв: зимових, весняних, осiннiх, лiтнiх.

1. Обрядовiсть зимового циклу

Серед свят зимового циклу менi подобаються день памтАЩятi апостола Андрiя Первозванного (13 грудня), день памтАЩятi Миколи Чудотворця (19 грудня), Рiздво, Новий рiк (13 сiчня), Водохреща.

Одним iз свят, яке завжди вiдзначали нашi батьки, дiди, прадiди, було велике зимове свято, особливо важливе для молодi тАУ день Андрiя. Це свято вiдзначали 13 грудня. Починався вечiр з дiвочоi ворожби, пiсля заходу сонця. Перед початком гадань кожна дiвчина повинна зтАЩiсти хоча б один вареник. Пiсля цього брали ще по одному, клали на пiдлогу i впускали кiшку, яку цiлий день не годували. Чий вареник зтАЩiдала кiшка першим, та i замiж першою вийде, а чию не зачепить, то сидiти iй в дiвках.

РД ще одне ворожiння. Беруть велику миску з водою, але щоб вона не була наповнена вщерть. По краях вiшають перегнутi смужки паперу з записаними подiями: палке кохання, виграш, крадiжка, далека дорога, розлука. У половинi шкаралупи грецького горiха встановлюють маленький згарок свiчки. Човник пускають на середину миски. Залежно вiд того, до якого краю вiн пiдпливе i який папiрець пiдпалить, таке станеться з одним iз присутнiх, на кого ворожать. Увечерi влаштовували вечорницi, на якi сходилися i хлопцi. На Андрiя знiмають калитки у тих, хто зустрiчаiться. Цей звичай зберiгся в селах. Зняту калитку у дiвчини вiдносять до парубка, або навпаки. Або ще посипають мiж ними дорiжку соломою.

Вважають, що, якщо на Андрiя випаде снiг, то зима довго ще не настане, а якщо не випаде, то зима буде тепла та малоснiжна. Якщо iнiй на деревах у цей день тАУ буде добрий врожай гречки.

РЖ сьогоднi святкують Андрiя. Дiвчата продовжують ворожити, причому не тiльки в селах, але й в мiстах. Калитки на Андрiя знiмають у селах, в мiстах цей звичай не зберiгся.

Святого Миколу святкують 19 грудня. На Миколу нiчого не роблять, бо це велике свято. ПамтАЩятаю, коли я була зовсiм маленьким, мiй батько переодягнувся у святого Миколу i принiс подарунки. Кожен рiк я чекала цього свята. Коли я пiдросла, то батько вже не переодягався в Миколу, але подарунки пiд подушкою я все знаходила. Дiти дуже люблять це свято, вчать молитви, колядки. Колись менi батько казав, якщо я буду неслухняною i буду погано вчитися, то святий Микола до мене не прийде i подарункiв я не отримую.

В нашому селi люди казали, що святий Микола, як щедрий Бог iз небес, часто заходив до помешкання багатодiтних чи хворих людей i обдаровував iх. Також розповiдали, що святий Миколай допомагав мандрiвникам та подорожнiм, а особливо запорозьким козакам. Вони за цю помiч побудували йому понад 30 храмiв, названих його iменем. На його честь складено багато вiршiв та пiсень.

Святого Миколу в наш час святкують вiруючi православнi люди. Звичай обдаровувати дiтей подарунками в це свято майже не зберiгся.

Рiздво тАУ родинне свято, зустрiчали його урочисто, схвильовано. До свята готувалися заздалегiдь: бiлили хату, прибирали ii святковими рушниками, килимами. На вечiрнiй зорi найстарiший член сiмтАЩi ( дiд або батько) вносив в хату снiп жита чи ячменю. Називався снiп ВлдiдухомВ» або ВлколядоюВ». Вiн i виконував функцiю ялинки. Найстарiша жiнка в сiмтАЩi (баба або мати) ставила бiля ВлдiдухаВ» горщик з кутею, узвар i свячену воду. Бiля свяченоi води запалювали свiчку. До 12 години ночi сини i батько обходили обiйстя iз святим хлiбом, благословляючи все живе, заклинаючи його вiд напастi. На воротях i на дверях сараю ставилися обереги i вiшалися пучечки трави з полину, кропиви, чебрецю, щоб вiдiгнати нечисту силу. Сигналом до вечерi була поява першоi зiрки на небi, яка сповiщала про народження Божого дитяти. На столi ставилося 12 страв, щоб кожен мiсяць був щедрим. Батько ховався за стiл, питаючи, чи його не видно, i отримував ствердну вiдповiдь. Потiв вiн вiдповiдав: ВлЯк ви мене не бачите зараз, то щоб цiлий рiк з-за хлiба не бачилиВ» i бажав врожаiв та достатку. Господиня iмiтувала квочку чи якусь iншу бажану в господi птицю.

Першою iли кутю з медом, потiм оселедцi, рибу, голубцi з пшоном. ОбовтАЩязковими стравами були пирiг i вареники.

У Святий вечiр колядували тiльки дiти. Старшi колядники обходили хати з наступного дня. Парубочi ватаги колядникiв ходили з ВлзвiздоюВ», дiвочi тАУ з лiхтарем. Серед колядникiв були ВлдiдВ», i ВлбабаВ», i ВлкозаВ», i ВлциганВ». Господарi щедро обдаровували колядникiв, кладучи дарунки iм в торбину.

РЖ сьогоднi святкують Рiздво. РЖ в наш час обовтАЩязковою стравою i кутя. Однак звичай заносити в хату снiп жита чи ячменю не зберiгся. Цю функцiю у нас виконуi ялинка. У багатьох селах зберiгся звичай ставити на стiл 12 страв. Сьогоднi колядують у Святий вечiр i наступного дня.

Водохреща святкували 19 сiчня. Вечiр пiд Водохреща називали Влдругим свят-вечоромВ» або Влголодною кутеюВ». Як прийде день Голодноi кутi (18 сiчня), то святять воду в дiжцi коло церков. Жiнки варять й печуть все те, що й перед Рiздвом. Тiльки на Голодну кутю од самого рання не можна нiчого iсти i пити, поки не зiйде вечiрня зiрка i не наптАЩiшся свяченоi води.

Воду святять коло церкви. Цiiю свяченою водою господар кропить хату, подвiртАЩя, худобу, город.

Вважалося, що в нiч пiд Водохреща чарiвною стаi вода в криницях чи потаках. Тому господарi, як тiльки проспiвали опiвночi пiвнi, бiгли до рiчки набрати цiлющоi води. Рано всi йдуть до церкви. Пiсля цього вдома сiдали обiдати. Частувалися як i на Рiздво.

В наш час святкують Водохреща. РЖ в селах, i в мiстах йдуть до церкви, освячують воду, а потiм вдома кроплять хату, подвiртАЩя, худобу. Таким чином вiдганяють нечисту силу. У мiстах майже не зберiгся звичай Голодноi кутi. Цього звичаю в основному дотримуються у селах.

За тиждень пiсля коляди тАУ Щедрий вечiр. Це стародавнiй дохристиянський звичай, який святкують напередоднi Нового церковного року. За християнським календарем тАУ це день преподобноi Меланii. На Щедрий вечiр батько ховаiться вiд дiтей за пирогами тАУ символ щедростi, багатства. Парубок вбираiться в ВлМеланкуВ». З ним ходять ряженi тАУ орач, сiвач, дiд, ведмiдь, коза, журавель, циган, чорт. Ця весела компанiя граi, спiваi, танцюi. Заходять в оселi, де збираються дiвчата, щедруючи. По черзi кожен iз ватаги спiваi своi пiснi. Коли щедрiвка скiнчилась, хлопцi скидають своi вбрання i на запрошення дiвчат сiдають до столу. Дiвоча ВлМеланкаВ»: найвродливiша з дiвчат одягаi вiнок, стрiчки, намисто, а друга вбираiться за молодого i зветься ВлВасилемВ». Дiвчата знаходять час i поворожити. Ворожать так само, як i на ВлАндрiяВ».

На Новий рiк, або свято Василя, як тiльки розвидняiться, йдуть посiвати. Перший посiвальник приносить щастя до хати, але тiльки хлопець.

У перший день Нового року пильно приглядаються до всього, бо все маi значення.

Так, якщо нiч проти Нового року тиха i ясна, то буде щасливий рiк, якщо iнiй рясно вкриваi всi дерева тАУ на врожай. Снiг випаде тАУ щасливий рiк буде.

Мало що збереглося в наш час зi свята Василя та Щедрого вечора. У мiстах i селах ПриднiстровтАЩя i зараз зустрiнеш посiвальникiв. Не зберiгся звичай щедрувати пiд вiкнами.

2. Обрядовiсть весняного циклу

До свят весняного циклу належать Стрiтення, Масниця, Великдень, Благовiщення.

Перша зустрiч весни вiдбуваiться на свято Стрiтення (15 лютого). За переказами Бiблii в цей день благочестивий Симеон зустрiв бiля храму маленького РЖсуса. На честь Стрiтення у церквах робили вiдправи, святили воду й свiчки. Посвяченою водою в цей день лiкували хворi мiсця. А увечерi цього ж дня надвiр виставляли миски iз насiнням. Вранцi дивилися, котре з насiння бiльше покрите iнеiм, те й треба садити, добрий врожай буде.

Моя мати готувала на Стрiтення колодiiв напiй, який надавав сили та здоровтАЩя, вiн завжди був на столi. Напiй пили Влпо колуВ», щоб примиритися зi своiми ворогами, навмисно поруч садили свекруху та невiстку, зятя i тещу, сусiдiв, якi весь час сваряться. В цей день закликали весну, примовляючи: ВлЗбори зиму, весно!В» А ще у нас в селi кажуть: ВлНа Стрiтення зима з лiтом зустрiчаiтьсяВ».

В наш час свято Стрiтення святкують вiруючi люди. В мiстах i селах люди ходять до церкви i святять воду i свiчки. Свяченою водою лiкують хворi мiсця, а посвяченi свiчки допомагають вiд грому.

Останнiй тиждень перед Великим постом називався Сирним, Масляним. В цей тиждень мтАЩяснi продукти iсти було не можна, тiльки тАУ молочнi. Цього тижня замiжнi жiнки ходили вiд хати до хати i чiпляли неодруженим парубкам та дiвчатам ВлколодкиВ». Це могла бути кольорова стрiчка чи хустина. Це було покарання за те, що не одружився протягом мтАЩясниць. Наступнi днi ходили i перевiряли, чи не знята ВлколодкаВ». Зняти ii могли пiсля того, як давали викуп, який заключався в даруваннi писанки на Великдень чи почастуваннi горiлкою з сиром в останнiй день Масницi. Дiвчата також ходили i чiпляли ВлколодкиВ» хлопцям. Весь тиждень тривали веселi сiльськi гостини, головною стравою були вареники з сиром та сметаною. В цей тиждень дуже багато танцювали, бо у Великий пiст танцювати не можна було. Це вважалося великим грiхом. Ходили один до одного у гостi, пили, iли, як умiли, досхочу. Все це супроводжувалося жартами, веселощами. Не обходилося без смачноi вишнiвочки чи сливтАЩяночки, а чоловiки мали дещо мiцнiше.

РЖ в наш час зберiгся звичай святкувати Масницю. Однак зараз замiжнi жiнки не ходять вiд хати до хати i не чiпляють неодруженим парубкам та дiвчатам ВлколодкиВ». РЖ зараз весь тиждень тривають веселi сiльськi гостини. Так як у ПриднiстровтАЩi переплелися украiнськi звичаi з росiйськими, то головною стравою у нас i не тiльки вареники з сиром та сметаною, а й млинцi.

Великдень тАУ головне християнське свято, встановлено на згадку Воскресiння РЖсуса Христа. Тиждень перед Великоднем називають Великим або Страсним, бо в ньому вiдбувались страстi Господнi. Найважливiшi днi цього тижня починаються вiд четверга, який називають Чистий. Великого значення надавали в цей день страсним свiчкам, якi тримали протягом усього богослужiння. РЖз запаленими свiчками намагалися повернутися додому, де ними випалювали хрести на сволоках, щоб лихе хату обминало. У Великий Четвер вбирали подвiртАЩя, згрiбали на купу рiзне смiття i спалювали його. У Страсну ПтАЩятницю пекли паску. Одну паску тримали на столi цiлий тиждень до Проводiв, Влщоб добре родила пшеницяВ». У Суботу виготовляли крашанки i писанки. На Великдень всi йшли до церкви, де було особливо урочисте i тривале богослужiння. Пiсля вiдправи вiдбувалося урочисте посвячення пасок i яiць.

На Великдень i в наступнi днi всi вiтали одне одного яйцями. Великоднi яйця приносили на кладовища, христосуючись з померлими.

В цей день треба з усiма вiтатися. Вiтальним словом i ВлХристос ВоскресВ», на що треба вiдповiдати ВлВоiстину ВоскресВ». На Великдень треба простити всiх своiх ворогiв, не можна було нi з ким сваритися.

В наш час всi люди святкують Великдень: печуть паски, виготовляють крашанки, iдуть до церкви i освячують iх там. Вiтальним словом i ВлХристос ВоскресВ», на що вiдповiдають ВлВоiстину ВоскресВ». РЖ зараз Великоднi яйця приносять на кладовища, христосуючись з померлими.

3. Лiтнi звичаi та обряди

Лiтом народ святкуi Зеленi свята, якi випадають через сiм тижнiв пiсля Великодня.

По церковному календарю це свято називаiться Трiйця i святкуiться два днi тАУ недiлю i понедiлок. Недiля називаiться Святою, а понедiлок тАУ Зiслання Святого Духа на апостолiв. Ще це свято називають ПтАЩятидесятницею, тому що вiдбуваiться на 50-тий день пiсля Великодня. Але в народi це свято триваi недiлю мiж сьомими i восьмими четвергами пiсля Великодня. Сьомий тиждень називали Зеленим або Русальним, а восьмий тАУ Троiцький. За народними повiртАЩями, у Зелений четвер ВлпрокидаютьсяВ» мерцi, тому в церквах в цi днi поминали покiйних.

В Зелений четвер починалася зустрiч русалок. Вважали, що саме в цей день русалки виходять iз ставкiв, рiчок. Вiд них залежала доля врожаю. Тому iх боялися. У Троiцький четвер iх проводжали. Дiвчата одягали на голову вiнки, а хлопцi розпалювали вогонь, дiвчата, перестрибуючи через вогонь, кидали у нього своi вiнки. Пiсля цього всi розбiгалися.

На Трiйцю люди прикрашали хати зеленим гiллям. РЖ сьогоднi Трiйця широко святкуiться приднiстровцями. Люди прикрашають своi будинки зеленим гiллям. Однак звичай проводжати русалок, коли дiвчата, перестрибуючи через вогонь, кидали у нього своi вiнки, не зберiгся.

У розпалi лiта вiдбувалося прадавнi свято тАУ Купала. Його вiдзначали напередоднi християнського тАУ Рiздва РЖвана Предтечi. Готувалися до цього свята заздалегiдь. Дiвчата ходили до лiсу, на поля i збирали рiзнi пахучi квiти. А хлопцi готували солому, дрова для вогнища, а також купальне деревце. Купальське деревце встановлювали в центрi села. Дiвчата прикрашали його квiтами, стрiчками. Вдень дiвчата разом з хлопцями iздили на возах по селу, запрошуючи всiх ввечерi вiдсвяткувати Купала. Всi, хто приходив, приносив iз собою щось до столу, а також дрова для вогнища. Дiвчата водили хороводи бiля купальського деревця i спiвали пiсень. А хлопцi розпалювали вогнище, бiля якого й була святкова вечеря. ПамтАЩятаю, ми й ще змагалися за це деревце. Хлопцi його хотiли розiрвати, а ми його боронили. Все одно хлопцi його розривали на частини. Дiвчата, схопивши гiлочку, бiгли якнайшвидше додому, для того щоб кинути ii на городi для доброi родючостi. Те, що залишалося вiд деревця, спалювали. Поки горiли залишки, всi намагалися перестрибнути через вогонь.

У мiстах цей звичай не зберiгся. У мiстах взагалi не святкують РЖвана Купала. А в селах молодь святкуi це свято. РЖ зараз вони розпалюють вогнище i перестрибують через нього. Однак хлопцi та дiвчата в наш час не надають такого значення цьому святовi, як ранiше.

4. Осiннi звичаi та обряди

Свято Маковiя святкують 14 серпня. Це свято називають ще Першим Спасом або Медовим Спасом. Напередоднi цього дня жiнки й дiти збирають квiти й трави. Серед них найпоширенiшими i чорнобривцi, мтАЩята, васильок, мак, колоски пшеницi. Все це завтАЩязують в один пучок маленькою хустиною або рушником. Цей пучок називаiться ВлМаковеiмВ». З цим пучком йшли до церкви, де його святив батюшка. В цей день святили мед, а також криницi. Цей пучок висушували i ховали. А коли хтось захворii, то маковiiве зiлля дуже допомагало. Це зiлля клали пiд подушку дiтям, щоб вiдвернути вiд них усяку нечисть. На Маковiя печуть коржi з маком. тАЮБез такого коржа, то й не МаковiйтАЭ, - кажуть на селi. Вiд Маковiя починаiться пiст, який триваi до Успiння Пресвятоi Богородицi (28 серпня).

РЖ в наш час святкують Маковiя, як в мiстi, так i в селi. Люди йдуть до церкви з медом i з пучком квiтiв, якi там освячують. РЖ сьогоднi люди вiрять, що маковiiве зiлля допомагаi при рiзних захворюваннях, тому бережуть його.

Другим важливим святом був день Преображення Господнього, у народi його називали Спас, Великий Спас i святкували 19 серпня.

Це свято повтАЩязували зi святом врожаю, адже припадаi вiн на той час, коли дозрiвають усi зеленi плоди. На Спаса освячують у церквi дари природи: яблука, сливи, грушi, обжинковi вiнки, бджолинi стiльники, мак, васильки, чорнобривцi, виноград. З чорнобривцiв готували купелi для немовлят. До Спаса не дозволялося iсти яблука, грушi, виноград, бо це вважалось грiхом. Але не всi додержувалися цього звичаю. Чоловiки не боялися грiха i iли яблука до Спаса. Однак мати, в якоi хоч одна дитина померла, нiзащо не стане iсти яблука до Спаса, бо на тому свiтi ii дитинi не дадуть райським яблучком погуляти. Скажуть iй: ВлТвоi яблуко мати зтАЩiлаВ». Це вiрування маi для матiрок велику силу.

Спасiвський обiд готували з борошняних та овочевих страв i холодженоi риби. Спочатку iли яблука та мед, запиваючи виноградним та яблуневим вином, Влщоб садовина родилаВ», а потiм уживали iншi страви.

В Спасiвку день буваi сильно гарячий, але вночi буваi вже й ядерно. Тому i приказка: ВлПрийшов Спас тАУ держи й рукавицi про запасВ».

В наш час теж святкують Великий Спас. РЖ в мiстах, i в селах освячують у церквi дари природи: яблука, виноград, мед, грушi, васильки, чорнобривцi.

РЖ сьогоднi не всi додержуються звичаю не iсти яблука, виноград до Спаса. Багато людей навiть i не знають, що це вважаiться грiхом.

До осiннiх свят належить i Покрова Пречистоi Богородицi (14 жовтня).

ВлЯ памтАЩятаю, менi бабуся розповiла, як саме виникло це свято. Колись дуже давно, мiсто Царгород обложили араби. Люди всi молилися у церквi на честь Пресвятоi Богородицi. Молився там i святий Андрiй Юродивий, який пiд час служби побачив Пресвяту Богородицю у супроводi святих, яка своiю хусткою покрила весь народ у церквi. Пiсля цього все зникло, а вiд мiста вiдiйшли вороги. Звiдси i пiшла назва свята Покрова, яка i символом заступництва. З цим святом найтiснiше поiднанi весiльнi мотиви. Закiнчувалися всi роботи в полi i дiвчата готувалися до весiлля. Менi мати казала, що хто саме вийде замiж на це свято, буде щасливим, бо знаходитиметься пiд опiкою Пресвятоi Богородицi. В мене вийшло так, що я й сама вийшла замiж на це свято. В цей день також проводили ярмарки i рiзнi веселi забави. Хати на свято Покрова прикрашали квiтами й рушниками. В цей день пригощали один одного виноградним вином.В»

РЖ в наш час святкують Покрова Пресвятоi Богородицi i надають цьому святовi великого значення. РЖ сьогоднi на це свято дiвчата виходять замiж, бо вважають, що будуть щасливими i знаходитимуться пiд опiкою Пресвятоi Богородицi.

Чимало цiкавих звичаiв i у моii родини, i я завжди радо iх дотримуюся. Я переконана: шануючи звичаi, ми приiднуiмося до якогось невидимого космiчного пульсу, шануiмо одвiчнi закони природи, прямуiмо до могутньоi сили, iмтАЩя якiй родина, Украiна.

Лiтература

1.Грушевський М. З iсторii релiгiйноi думки на Украiнi. тАУ Львiв, 1925. тАУ 356 с.

2.Колядки та щедрiвки: Зимова обрядова поезiя трудового року. тАУ К., 1965. тАУ 205 с.

3.Митрополит РЖларiон. Дохристиянськi вiрування украiнського народу. тАУ К., 1995. тАУ 245 с.

4.Пономарьов М. РЖсторiя украiнськоi дiаспори. тАУ Львiв, 1990. тАУ 280 с.

5.Украiнське народознавство: Навчальний посiбник/ За ред. А.М. Богуш, Н.В. Лисенко тАУ К.: Вища школа, 2002. тАУ 407 с.

6.Украiнське народознавство: Навчальний посiбник/ За ред. С.П. Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчiва. тАУ Львiв: Фенiкс, 1994. тАУ 608 с.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

About Canada

Economy in South Korea

РЖнституцiональнi напрямки в економiчнiй теорii