Украiнськi легенди та перекази про комах, риб та ракiв

Реферат на тему

1. Украiнськi легенди та перекази про комах

Свiт комах у цiлому знайшов собi доволi блiде вiдображення в украiнських народних легендах та переказах. Бiльшiсть iз них, являючи собою дрiбнi уламки загально-арiйських космогонiчних поглядiв, водночас набули порiвняно пiзнiше християнсько-апокрифiчного забарвлення: а деякi, тАФ дуже, втiм, небагато тАФ належать до галузi так званих "побрехеньок".

З-помiж усiх комах легенди особливим ореолом оточують бджолу, до якоi на Украiнi, як i у Великороси, додаiться епiтет свята.

Бджола (звичайна тАФ Apis mellifica) вiдiграi досить помiтну роль у космогонiчних легендах рiзних народiв. У монгольських казках i в стислому виглядi у казках пiвденних слов'ян, грекiв i румунiв (у останнiх тАФ як далеке вiдлуння монгольських космогонiчних переказiв) бджолi приписуiться участь навiть у самому свiтотвореннi. Украiнськi космогонiчнi легенди не зберегли нiчого такого про бджолу. Вони вiдзначають лише наступний факт, що належить до цiii сфери. Бджола просила Бога, щоб помирав кожен, кого вона вжалить. "Та нехай краще сама ти помиратимеш", тАФ вiдповiдав iй Бог на це прохання.. тАФ "Ти, бджiлко, вподiбнишся до свiчi й канону". Цей невиразний переказ доволi близько прилягаi до переказу кавказьких татар, де бджола поiднуiться iз змiiю. Змiя й бджола звернулися до одного пророка з питанням: яка доля чекаi на них? Пророк вiдповiв, що змiя завжди страждатиме на головний бiль, та за це той, кого вона вкусить, помиратиме, тодi як сама вона залишатиметься живою; i навпаки, бджола не страждатиме на головний бiль, та коли вжалить когось, то сама помре. Професор М. Ф. Сумцов у цьому переказi кавказьких татар схильний бачити рештки давнього космогонiчного мiфа, що зберiгся в деяких схiдних казках i легендах. Така, примiром, монгольська казка, в якiй говориться, що цар-птиця Хан-гарудi послала двох птахiв тАФ ремеза й ластiвку i з ними бджолу на землю скуштувати, чиi м'ясо найсмачнiше. Коли вони повертались, iх зустрiв бурхан (монгольський iдол) i спитав, чиi м'ясо найсмачнiше. Вони вiдповiдали, що людське. Бурхан, аби врятувати людину, умовив iх не розповiдати цього цар-птицi Хан-гарудi. Ремез i ластiвка погодилися, i, не поклавшись на бджолу, вирiзали iй язик. Тодi, прилетiвши першими до Хан-гарудi, вони сказали, що найсмачнiше м'ясо у змii, як порадив iм сказати бурхан. Невдовзi прилетiла й бджола, та на питання Хан-гарудi могла вiдповiсти лише незрозумiлим бунчанням.

У монгольському варiантi роль бджоли граi оса (звичайна тАФ Vespa vulgaris). За монгольським повiр'ям, оса походить вiд чорта (шулмуса). Хан шулмусiв послав осу (дзю-гу) довiдатись, чиi м'ясо найсмачнiше. Вона жалила рiзних тварин i куштувала iхню кров; нарештi, вирiшила, що найсмачнiша кров тАФ людська, i з цим повiдомленням полетiла до хана шулмусiв. Зустрiла ii ластiвка, розпитала i, аби вiдвести вiд людини небезпеку, що iй загрожувала, вiдкусила язика в оси, й та нiчого не могла сказати хановi шулмусiв, а тiльки сичала.

В румунськiй космогонiчнiй казцi про бджолу говориться, що бджола була посланцем Бога, причому спочатку вона була вся бiлою. Одного разу Бог вагався, скiльки створити сонць тАФ одне або ж декiлька, й послав бджолу до сатани спитати його думку. Бджола сiла на голову сатани й дiзналась, що сатана думав. А думав вiн, що при багатьох сонцях спека на землi буде сильнiшою за пекельний жар, i ночi тодi зовсiм не може бути. Бджола полетiла до Бога, а сатана, помiтивши, що вона дiзналась про його потаiмну думку, вдарив ii батогом, через що й вийшов тонкий розрiз на тiльцi бджоли, i замiсть чистого бiлого кольору вона набула жовтавого й подекуди чорного.

Надто рiзко виражений у цiй казцi дуалiзм мимоволi наводить на думку про можливiсть у даному разi несторiанського лiтературного впливу, який свого часу був доволi сильним у середнiй Азii.

П. Кулiш наводить ще такий, як вiн каже в пiдрядниковiй примiтцi, "безобразний уламок якоiсь легенди, що замiнюi для народу природну iсторiю тварин". Сокiл побратався з бджолою i одного разу каже iй: "Злетимо вгору. Ти далеко чуiш, а я далеко бачу: я за сiм миль бачу, а ти за сiм миль чуiш". Узяв сокiл людську волосинку, за яку вхопилась бджола, й пiднялися вони вгору. РЖ каже сокiл: "Лети, бджоло, за мною". Злiтаi щодалi вище сокiл, пiднiмаiться за ним i бджола. "Ну, тАФ каже сокiл, тАФ дивись, бджоло, вниз, чи велика земля?" тАФ "Така, як дiжа, в якiй баби хлiб мiсять". Пiднiмаються вони пiсля того ще вище й вище. Знову каже сокiл: "А поглянь, тАФ каже, тАФ зараз, бджоло, чи велика земля?" тАФ "Вже, тАФ вiдповiдаi бджола, тАФ така, як тодi, коли баба вибере з дiжi тiсто й посадить маленький засадчичок (хлiбець з решток тiста, яке пристало до стiнок дiжi). тАФ "Ну, спускайся ж тепер донизу, бджоло, та пускай поперед себе й саму волосинку.. Що чуiш?" тАФ "Чую, немовби реве". тАФ "А я, тАФ каже сокiл, тАФ нiчого не чую. Ну, лети ж, тАФ каже, тАФ тепер та припади до землi й послухай, як удариться та волосинка.. А що, бджоло, чула?" тАФ "Чую: аж гупнула й пiдскочила тодi вгору на 12 сажнiв". тАФ "Тож залишайся ти, бджоло, в тому краю й дiставай собi споживок за сiм миль довкола; а я полечу в такi краi, де тебе зовсiм не буде. Там я за 7 миль вбиватиму птахiв i годуватиму дiтей своiх".

Священне значення бджоли, з одного боку, ТСрунтуiться на переказi, що вона спочатку жила в раю; з другого тАФ на легендi, в якiй мовиться про те, що начебто завдяки бджолi циган не вбив п'ятого цвяха в груди Спасителя, коли прибивав Його до хреста за наказом "жидiв"; нарештi, на вживаннi воскових свiчок при богослужiннi. Бджола просила в Бога дозволу брати для себе споживок з квiток. Бог вiддав у п розпорядження всi квiти "вiд моря до сходу: "Лiтай, тАФ сказав Господь, тАФ по свiту i з усiх рiчок, з усiх берегiв, збирай хвiру (офiру) Богу; i людям принось, i для себе припасай".

Священне значення присвоюiться бджолам й багатьма iншими народами. У нiмцiв бджола маi назву божоi пташки.

За легендами чехiв, бджоли прилетiли до розiп'ятого Христа й пили пiт, що проступив на Його обличчi. За однiiю пiвденнослов'янською легендою, Спаситель пiд час мандрiвки по землi був поранений однiiю скнарою жiнкою. З його рани вийшло дещо подiбне до мухи. "Поглянь, Петре, тАФ сказав Спаситель, тАФ ця маленька iстота бджола. Вона завжди готуватиме вiск, без якого не обiйдеться жодне церковне богослужiння".

Легенда, подiбна до цiii, i й серед кальтицького населення Валлiса. Осетини-дигорцi вшановують бджiл й моляться iхньому покровителю Анiголу.

Бджiльництво й нинi становить на Украiнi улюблену й "благословенну" галузь сiльського господарства. За народним вiруванням, коли на Хрещення влаштовують "Йордань" на рiцi, то вбивають "у голову" хреста кiлка для того, щоб бджоли носили мед у вулики до самоi голови; хто потiм, по закiнченнi свячення води, витягне цього кiлка своiми руками, в того водитимуться бджоли. Таку ж силу мають й палички, на якi священик кладе хреста пiд час освячення води, внаслiдок чого буваi звичайно велика штовханина, тому що багато хто бажаi заволодiти цими паличками.

З усiх iнших комах на Украiнi ставляться з повагою ще до сонечка (бедрика, божоi корiвки). Це тАФ маленька комаха. В неi пiв-округлi червонi або жовто-червонi крильця з бiлими або чорними цяточками (дванадцяти-крапкове сонечко тАФ Мiсгазрiв сiиосiесiтрипсiаiа; семикрапкове тАФ Соссiпеiiа Берiетрипсiаiа; рябе; двокрапкове тАФ власне, украiнське сонечко (обл. бедрик) - рiзноманiтне, або мiнливе). Крильця сонечко щiльно складаi на спинцi, i тодi кругленький блискучий червоний або жовто-червоний вигляд його справдi дещо нагадуi собою сонце. Розчавити сонечко вважаiться великим грiхом, i ось чому. За стародавнiх, вiддалених часiв жили, кажуть, велетнi, що звалися королями. Тодi Господь створив невелику людину, звичайну, таку, як ми. Виiхав цей невеличкий чоловiк з погоничами у поле й почав орати чотирма парами волiв. Прийшов великий чоловiк, "король", забрав людей i волiв у кишеню, пiшов до Бога й питаi: "Що це, Господи, за корiвки такi?" тАФ "Не займай iх, тАФ рече Господь, тАФ це люди такi будуть, а вам зараз смерть настане". Зокрема, щодо власне сонечка, то повiр'я про нього позначенi релiгiйно-мiфiчним характером, мають найтiснiший зв'язок iз сонцем, зумовлений, мабуть, зовнiшнiм виглядом i способом життя цiii комахи, й почасти тАФ з вирiiм, краiною свiтла й тепла тАФ цiлком iмовiрно тому, що сонечко у великiй кiлькостi з'являiться ще напровеснi й любить повзати на осоннi. Дiти беруть звичайно у руки сонечко, кладуть його на долоню й кажуть: "Сонечко, сонечко! Одсунь вiконечко та скажи менi: куди замiж йти?" (або: "де я буду жениться?"). В якому напрямку, розпрямивши крильця, полетить сонечко, там i живе суджений тiii, хто питаi, або суджена того, хто питаi. У Сербii в цiii комахи дiвчата питають про своi замiжжя. У Львовi й Перемишлi дiти, пiдкидаючи сонечко, питають: "Чи до неба, чи до, пекла?" тАФ i якщо комаха розгорне крильця й полетить, значить, той, хто питаi, пiде на небо; а якщо вона впаде, то той, хто питаi, потрапить до пекла. У деяких мiсцевостях Галичини в сонечка питають про те, яка буде наступного дня погода i т.iн. У чехiв вважаiться доброю прикметою знайти сонечко; а якщо хтось розчавить його ногою, навiть коли ненавмисне, то, за повiр'ям галичан, в родинi цiii людини хтось помре.

Заступництвом користуються також "комашки" тАФ мурахи, якi вважаються нешкiдливими, через що iх грiх убивати. Розрiзняють мурашок червоних (червона тАФ Formica sanguinea; руда тАФ Formica rufa) i чорних (чорна тАФ Lasius filiginosus; бура тАФ Lasius niger). Першi звуться "дiвчачими" й кусають нiбито тiльки дiвчат; а другi тАФ "хлоп'ячими" й кусають нiбито тiльки хлопцiв. Якщо зруйнувати мурашник, то буде сильний вiтер. На тому мiсцi, де був мурашник, не можна зводити оселi: "хвороба i смертность буде"; а сараi i скотарнi можна будувати: "прибиток скотини буде".

Коли побачиш уперше навеснi мурашок, добре набрати iх у пригорщу й потерти себе по обличчю: не будеш з волами потрапляти у шкоду. Дiти, побачивши мурашник, устромляють в нього палички, змоченi слиною, примовляючи: "Комашка, комашка! На тобi медку, а менi дай сирiвчику (квасу)". Вийнята з мурашника паличка береться мурашиною кислотою, яку дiти облизують. Якщо мурашки роблять великi мурашники, то взимку треба чекати сильних морозiв.

Деякi селяни варять мурашок в окропi, цим вiдваром паряться вiд ломоти (гостця), а також парять волам хворi шиi.

А всi iншi комахи вважаються бiльш чи менш "нечистими" i часто притому шкiдливими, за винятком, щоправда, безневинного загалом цвiркуна (польовий тАФ Gryllus campestris; хатнiй тАФ Gryllus domesticus), який надворi цвiрiньчить на негоду, а в хатi тАФ на достаток.

Якщо пiзно ввечерi проти недiлi i святкових днiв прибирати в хатах, то, на кару, в них заводиться всяка погань: таргани, багатонiжка, рогатки, мокрицi тощо. Таргани (прусак тАФ Blatta germanica; чорний тАФ Periplaneta orientalis), зокрема, заводяться також i вiд того, що пiдмiтають вiником припiчок. Якщо заведуться в хатi таргани, то треба чекати лиха.

В однiй хатi, де жила досить велика родина, розвелось якось багато тарганiв. Одного разу невiстка надвечiр принесла два вiдра води й поставила iх на вiдничку (полиця в кутку сiней). Вночi чули, що на горищi щось грюкало. Вранцi невiстка встала й пiшла брати воду, та обидва вiдра виявилися порожнiми, навколо було сухо, й нiхто з родини води не брав. Сусiди пояснили, що це тАФ перед "причиною" (лихом). РЖ справдi, через тиждень пiсля цього загадкового випадку втопилася в копанцi свекруха названоi невiстки; чоловiка ii, який пiшов було на Донщину, задавило в млинi; а невдовзi потому перевелася помалу й уся родина.

Щоб знищити тарганiв, треба знайти старий личак або черевик, прив'язати до нього двi нитки, посадити туди декiлькох тарганiв i, взявшись удвох за нитки, витягти личак або черевик на роздорiжжя i там кинуги. При цьому хтось маi супроводжувати тарганiв й жартома тужити за ними. Роблять ще й так: прив'язують таргана ниткою, за яку потiм береться вся родина, i якнайсерйознiше, без смiху й жартiв, тягнуть його нiбито насилу, надимаючись, скiльки i духу, з хати на перехрестя, де й кидають. Кажуть, що як у тому, так i в другому випадку таргани скочують з хати.

У народнiй медицинi чорних тарганiв вживають вiд зараження сказом (приймають iх усередину).

Вошi (головна тАФ Pediculus capitis; одежна тАФ Pediculus vestimenti) заводяться з тiла людини вiд журби, вiд клопоту, вiд поганоi води, а також у тих, хто п'i сiк граба (Сагрiпш Betalus L.). У Проскурiвському повiтi вважають ознакою великого нещастя, якщо в когось зовсiм немаi вошей. Бити iх на столi й на вiкнi грiх, тому що стiл тАФ престол, а крiзь вiкно янголи лiтають. Щоб не заводились i не кусалися вошi, треба золити сорочку натщесерце (Старобiльський повiт).

Щодо первiсного походження блiх (звичайна тАФ Fulex irritans) у Харкiвському повiтi записано таку "побрехеньку". Жила собi дуже старезна баба, така старезна, що вже нiчого майже не могла робити, а все бiльше сидiла. А вiдомо, що сидiти без усякого дiла тАФ так нудно! Ось вона якось i молиться: "Гошподи! Хоч би Ти менi хоч манешеньку яку втiху пошлав!" Бог i вкинув iй у пазуху клубок блiх. Як почали вони ii кусати та стрибати! А стара знай своi весь час каже: "Гошподи! Яке втiшне! РЖ куша, i штриба, i плига!" Вiдтодi й повелись блохи на свiтi.

У Старобiльському повiтi кажуть, нiби блохи плодяться тому, що. розливають воду по хатi, коли вмиваються на Рiздво i на Великдень. РД, мiж iншим, повiр'я, що того лiта, коли буваi багато блiх, буде великий урожай гречки. Не слiд бити блiх на Рiздво, iнакше вони будуть дуже кусати влiтку.

Сарана (перелiтна тАФ Pachytylus migratorius; пiвденноафриканська тАФ Gryllus devastator) вважаiться Божою карою, причому на крилах у неi i напис, щоразу новий, про те, за якi саме грiхи людськi цього разу послано Господом сарану. Як кара Божа, сарана жодними засобами не може буги винищена; навпаки, чим бiльше вбивати ii i гнати, тим бiльше завдасть вона шкоди. А звiльнитися вiд сарани можна тiльки молитвою (Старобiльський повiт).

Про комарiв (звичайний тАФ Culex pipiens) у Сумському повiтi записано таку космогонiчну оповiдь. Прикро стало комарам, що тiльки-но вкусить комар людину, так та враз вiзьме й розiтре його, тАФ i комара як не бувало на свiтi. Ось вони якось пiшли до Бога та й кажуть: "За вiщо Ти, Господи, образив нас? Тiльки-но комар вкусить людину, людина враз розчавить його, тАФ i комара як не бувало на свiтi! Зроби, Господи, так, щоб людина не могла розтерти наших кiсток, а щоб вони валялися по свiту, й чумаки вiдбивали б об них осi!" тАФ "А хто ви такi?" тАФ питаi Бог. тАФ "Ми тАФ пiвчi святого Петра". тАФ "Ну, то приходьте на Рiздво i проспiвайте Менi". тАФ "Е нi, Господи! Коли прийде Спас (свято Преображення Господнього, 6 серпня. тАФ за старим стилем. тАФ Ред.), половини не стане нас!" тАФ "Так нехай же все й залишиться, як i", тАФ вiдказав на це Господь.

Починаючи з травня, на Украiнi з'являються великi мухи тАФ ТСедзi яких народ називаi оводами, дроком. Дрок безумовно i лихом рогатоi худоби. Найбiльша кiлькiсть дрока буваi звичайно пiд час Петрового посту, i тодi переслiдувана ними рогата худоба зi страшним ревiнням скаче полями, городами, i нема рiшуче нiякоi змоги хоч якось впоратися з нею, коли вона дрочиться. Мiж тим тАФ говорить легенда, тАФ ранiше ж нiчого такого не було, нiхто не знав нiякоi дроковицi. Та ось одного разу Господь схотiв Сам особисто поглянути, як люди годують жебракiв. Одягся жебраком i вирушив (дiло було влiтку, на Петрiв пiст) мандрувати й спостерiгати помiж людей. Дивиться тАФ в полi пастухи худобу стережуть i якраз iдять хлiб. Бог i попросив у них хлiба, але пастухи не дали Йому. "Ну, тАФ сказав тодi Господь, тАФ якщо так, то нехай же ваша худоба мучиться вiд дроку!" З того часу й нападаi саме о цiй порi дрок на худобу (Нiжинський повiт).

Легенда, записана в Куп'янському повiтi, пов'язуi походження дроковицi з апостолом Петром тАФ мабуть, тому, що час появи найбiльшоi кiлькостi дрока збiгаiться з Петровим постом. Колись, тАФ говорить легенда, тАФ було так, що вiвцi дрочились, а рогата худоба спокiйно стояла собi в гуртi, як тепер спокiйно стоять вкупi вiвцi в дроковицю. Та ось якось святий Петро йшов полем i страшенно схотiлося йому пити тАФ зовсiм у горлi пересохло. Пiдiйшов вiн до чередника, котрий пас рогату худобу. Чередник ледаче носить за собою ослiнця, всядеться на нього й сидить собi: худоба не бiгаi, стоiть на одному мiсцi, як укопана. Дiло було якраз у Петрiвку. Пiдiйшов оце святий Петро й каже: "Дай менi, чоловiче добрий, води напитися!" А чередник у цей час сидiв на ослiнчику й латав свиту. "Багато, тАФ каже, тАФ вас таких вештаiться тут, якi просять води напитися, тАФ де ж менi наноситися ii для всякого пройди! Йди собi геть!. А втiм, коли вже хочеш напитися, так бачиш, де вода?" тАФ i при цьому, не пiдводячись з ослiнця, вказав ногою на глек з водою, який стояв тут же бiля нього. Тодi святий Петро пiшов до вiвчаря, котрий неподалiк пас овець. Бiдний вiвчар тiльки й знаi, що все бiгаi за вiвцями та переймаi iх нема йому нi хвильки спокою. Пiдiйшов до нього святий Петро та й каже: "Дай менi, будь ласка, води напитися, а то зовсiм помираю вiд спраги!" тАФ "Та в мене й була вода, вiдповiдаi вiвчар, тАФ та недавно я всю випив". тАФ "То пiди принеси". тАФ "Я пiшов би й принiс, та ось, бач, лихо яке: якщо тiльки я пiду, то всi вiвцi розбiжаться, так що я потiм жодноi не знайду". тАФ "Йди, тАФ каже святий Петро, вiвцi не розбiжаться, спокiйно стоятимуть, поки ти вернешся". Вiвчар швидесенько побiг i принiс води. Святий Петро напився, подякував йому й каже: "З цього часу вiвцi нiколи вже бiльше не будуть дрочитися, а стоятимуть i пастимуться спокiйно, на одному мiсцi; а рогата худоба буде сильно дрочитися, так що ii й не перейме нiхто". Тiльки-но вiн вимовив це, як ураз i почала бiгати на всi боки худоба чередника, котрий не дав святому Петру води напитися. Чередник кинув i свого ослiнця та весь час бiгаi за худобою, не маючи нi хвильки спокою; а вiвцi стояли на мiсцi, спокiйно собi паслися й бiльше вже не дрочились. Вiдтодi рогата худоба дрочиться, а вiвцi тАФ нiколи. РЖ сьогоднi, коли дрочиться рогата худоба, то всi пастухи проклинають того чередника, котрий не дав води святому Петру i тим розсердив його. А якби вiн не розсердив святого Петра, то рогата худоба нiколи б не дрочилася, а то ось через одного та й усiм лихо.

2. Украiнськi легенди та перекази про риб i ракiв

Хоч слова "рибка", "рибочка", "рибонька" досить часто зустрiчаються в украiнських народних пiснях як найсердечнiшi найменування палко коханоi дiвчини, попри все це роздiл легенд i вiрувань про риб i вкрай бiдним i ТСрунтуiться виключно на апокрифах. Украiнськi легенди та перекази стосуються тiльки лиш "однобокоi" риби тАФ камбали; почасти в'юна, скойок i ракiв.

Про походження "однобокоi" риби (певно, мала плоскуша, або мала камбала тАФ Pleuronectes flesus, passer, roseus, Platessa flesus, marmorata) легенда, записана в Канiвському повiтi, розповiдаi таке. Коли Спаситель був розiп'ятий на хрестi i вже вiддав Свiй божественний дух, у суботу явився до Божоi Матерi архангел Гавриiл i сказав iй: "Твiй Син воскресне з мертвих". Матiр Божа саме в цей час снiдала маленькою рибкою, причому так об'iла на нiй м'ясо, що лишились самi лиш реберця. Почувши чудесне благовiстя архангела, Вона перехрестилась та й каже: "Тодi Мiй Син воскресне, коли оживе ця рибка". А рибка раптом тАФ плюсь!., i ожила.. "Однобока" риба зустрiчаiться iнодi в Днiстрi. Один бiк у неi тАФ зовсiм як у звичайноi живоi риби, а на другому видно самi лиш реберця, наче iх об'iдено кимось, тАФ так вона боком i виляi по водi.

До часу хресних страждань Спасителя вiдносить легенда, записана в Подiльськiй губернii, й походження камбали (справжня плоскуша, або справжня камбала тАФ Pleuranec- tes platessa, Platessa vulgaris). Сидiла якось Матiр Божа понад морем i iла сушену рибу. Щойно Богоматiр з'iла половину риби, як раптом iй кажуть, що ii Сина розп'яли. Вона як тримала ту рибу, так i впустила ii в море. Рибка зразу ж ожила, з неi й пiшла камбала.

В Ушицькому повiтi кажуть, що камбала перш мала звичайний вигляд i два ока; а теперiшнього плоского вигляду набула i з одним лиш оком лишилась пiсля того, як була проклята Божою Матiр'ю. Якось Божа Матiр iла камбалу, i коли ввiткнула iй в око виделку, то камбала впала з тарiлки на землю. Матiр Божа прокляла ii, i це прокляття тяжii на камбалi й досi, через що вона постiйно перебуваi на днi моря й нiколи не бачить сонця.

Легенди як про "однобоку" рибу, так i про камбалу, вiдомi лише в пiвденно-захiднiй Русi, легко могли скластися пiд впливом римсько-католицьких зображень Пресвятоi Богородицi з рибою, найкращим взiрцем яких i вiдома картина Рафаеля в мадрiдському Прадо.

В'юнiв (в'юн-пiчкур тАФ Misgurnus fossilis, Acanthopsis, Cobitus fossilis) у деяких мiсцевостях зовсiм не iдять через iхнiй зовнiшнiй вигляд i вважають, що вони тАФ "гадючi породи" (Старобiльський повiт).

Походження скойок (рiчковий молюск з роду Anadontu Unio) пов'язуiться легендою з ходiнням Спасителя по землi. Приходить, тАФ говорить легенда, тАФ якось раз Господь до одного чоловiка пiд виглядом жебрака, немовби, значить, попросити милостинi в нього. Чоловiк подав йому хлiба й каже: "Дав би дiдусевi й поiсти, та нема нiчого сьогоднi". А в самого на полицi стояла цiла макiтра вареникiв. Господь i питаi: "А то що ж у вас у макiтрi?" тАФ "То? Нiчого! Це, тАФ каже, тАФ жiнка скойки намочила". тАФ "Нехай будуть i скойки", тАФ промовив Господь i пiшов з хати. Коли той чоловiк до макiтри з варениками, а там i насправдi мокнуть скойки.

Своiрiдний вид рака (Cancer), що спричинився до загальновiдомого непорозумiння, наче в нього очi зовсiм не на мiсцi, i наче, рухаючись, вiн повзе не вперед, а задкуi, породив на Украiнi вельми оригiнальну легенду про те, чому в рака опинились очi зовсiм не на тому, де треба, мiсцi. Рак весь час просив Бога, аби Господь дав йому волячi (тобто величезнi) очi, а Господь принiс йому рачачi (маленькi) тАФ "Заткни iх, тАФ сказав ображений рак, тАФ у..!" Господь узяв i заткнув раку в.. очi (РЖзюмський повiт; цю ж легенду в цiлком тотожних виразах ми особисто чули в Бердянському повiтi).

Украiнське прислiв'я говорить: "Змилувавсь Бог над раком, та дав йому очi не там, де треба".

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

About Canada

Economy in South Korea

РЖнституцiональнi напрямки в економiчнiй теорii