Мiжнародна економiка

МРЖНРЖСТЕРСТВО ФРЖНАНСРЖВ УКРАРЗНИ

УКРАРЗНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ ФРЖНАНСРЖВ ТА МРЖЖНАРОДНОРЗ ТОРГРЖВЛРЖ

МРЖЖНАРОДНА ЕКОНОМРЖКА

КОНСПЕКТ ЛЕКЦРЖЙ

(для студентiв усiх спецiальностей, окрiм спецiальностi "Мiжнародна економiка")

РЖ.Д. ЯКУШИК,

В.РД.ПОЛРЖВАНОВ,

В.РЖ. САВЧУК

КИРЗВ 2010

УДК 339 (075.8)

ББК 65.5

Авторський колектив:

д.е.н., професор Якушик РЖ. Д.,

к.е.н., доцент Полiванов В.РД.,

к.е.н., доцент Савчук В. РЖ.

Рецензенти: Румянцев А.П., д.е.н., професор,

Фiлiпенко А.С., д.е.н., професор,

Якушик РЖ.Д., Полiванов В.РД., Савчук В.РЖ.

Мiжнародна економiка: Курс лекцiй. - К.:, 2010. -

У навчальному посiбнику розглядаються актуальнi питання та важливi тенденцii розвитку сучасноi мiжнародноi економiки. Основна увага придiлена мiжнароднiй торгiвлi товарами i послугами, перемiщенню капiтала i робочоi сили, свiтовiй валютнiй системi та мiжнародним розрахункам. Висвiтлюються процеси мiжнародноi регiональноi iнтеграцii та глобалiзацii свiтовоi економiки.

Для студентiв вищих навчальних закладiв i тим, хто цiкавиться проблемами свiтовоi економiки i мiжнародних економiчних вiдносин.

Змiст

Вступ

Модуль I. Мiжнародна економiчна дiяльнiсть та основнi сегменти свiтового ринку

Тема 1. Мiжнародна економiчна система

1. Мiжнародна економiка як складова частина економiчноi теорii

2. Поняття мiжнародноi економiчноi системи та ii структурнi елементи

3. Основнi чинники виникнення мiжнародноi економiчноi системи

Тема 2. Мiжнародна економiчна дiяльнiсть

1. Сутнiсть та субтАЩiкти мiжнародноi економiчноi дiяльностi

2. Вiдкритiсть нацiональноi економiки як умова розвитку мiжнародноi економiчноi дiяльностi

3. Середовище мiжнародноi економiчноi дiяльностi

Тема 3. Свiтовий ринок товарiв та послуг

1. Сутнiсть та основнi риси свiтового ринку

2. Свiтовий ринок товарiв

3. Свiтовий ринок послуг

Тема 4. Свiтовий фiнансовий ринок

1. Поняття i структура свiтового фiнансового ринку

2. Учасники мiжнародного фiнансового ринку

3. Сучаснi свiтовi фiнансовi центри

Тема 5. Прямi iнвестицii та мiжнародне виробництво

1. Сутнiсть та класифiкацiя iноземних iнвестицiй

2. ТНК та вивезення капiталу

3. Мiжнародне виробництво

Тема 6. Мiжнародний кредит

1. Форми й види мiжнародного кредитування

2. Свiтова криза заборгованостi

3. Мiжнароднi валютно-кредитнi органiзацii

Тема 7. Свiтовий ринок працi

1. Передумова формування та сутнiсть свiтового ринку працi

2. Нацiональнi моделi ринкiв працi та iх особливостi

3. Роль Мiжнародноi органiзацii працi в регулюваннi свiтового ринку працi

Модуль РЖРЖ. Сучаснi форми мiжнародних економiчних вiдносин.

Тема 1. Мiжнародна трудова мiграцiя

1. Сутнiсть, напрями та форми мiжнародноi трудовоi мiграцii

2. Економiчнi та соцiальнi наслiдки трудовоi мiграцii

3. Мiжнародне регулювання мiграцiйних процесiв

Тема 2. Свiтова валютна система

1. Етапи становлення та розвитку свiтовоi валютноi системи

2. Валюта, валютний курс, свiтовi валютнi ринки

3. Валютна полiтика та ii iнструменти

Тема 3. Мiжнароднi розрахунки

1. Поняття та особливостi мiжнародних розрахункiв

2. Форми мiжнародних розрахункiв

3. Мiжнароднi платiжнi системи

Тема 4. Платiжний баланс та макроекономiчна рiвновага.

1. Сутнiсть i види балансiв мiжнародних розрахункiв

2. Структура платiжного балансу

3. Методи балансування платiжного балансу

Тема 5. Мiжнародна регiональна iнтеграцiя

1. Сутнiсть та основнi ознаки мiжнародноi регiональноi iнтеграцii

2. Передумови i переваги регiональноi iнтеграцii

3. Основнi форми регiональноi економiчноi iнтеграцii

Тема 6. Глобалiзацiя економiчного розвитку

1. Сутнiсть процесiв глобалiзацii свiтовоi економiки

2. Фактори i форми прояву глобалiзацii

3. Суперечностi i проблеми глобалiзацii

Тема 7. РЖнтеграцiя Украiни у свiтову економiку

1. Економiчнi та полiтичнi передумови iнтеграцii Украiни у свiтову економiку

2. Основнi напрями iнтеграцii Украiни у свiтове економiчне середовище

3. Вiдносини Украiни з мiжнародними економiчними органiзацiями

Використана лiтература

Серед дисциплiн, якi формують систему економiчних знань сучасного фахiвця, велике значення маi мiжнародна економiка. Курс теорii мiжнародноi економiки, поряд з полiтекономiiю, мiкро- i макроекономiкою, i важливою складовою загальноi економiчноi теорii. Сьогоднi стаi очевидним, що чим активнiше краiна включаiться в систему свiтогосподарських звтАЩязкiв, тим динамiчнiше i результативнiше розвиваiться ii економiка, що i основою для пiдвищення добробуту суспiльства i його громадян.

Особливо актуальним i вивчення дисциплiни "Мiжнародна економiка" зараз, коли взаiмозвтАЩязок i взаiмозалежнiсть нацiональних економiк впливаi не тiльки на зовнiшньополiтичне життя краiни, а й внутрiшньоекономiчне. Фiнансовi й економiчнi кризи, що виникають в окремих краiнах, набувають, як правило, глобального характеру. Тому стаi зрозумiлим, що жодна краiна свiту не може успiшно вирiшувати своi економiчнi проблеми, не координуючи власну економiчну полiтику з полiтикою, яка проводиться iншими краiнами.

Вивчення дисциплiни "Мiжнародна економiка" дозволяi студентам привити вмiння аналiзувати iз загальних економiчних позицiй складнi процеси сучасноi свiтовоi економiки.

Мета дисциплiни - дати студентам теоретичнi знання про свiтову економiку як про цiлiсну систему, формування умiнь та практичних навичок в галузi мiжнародноi економiки, форм, методiв та механiзмiв реалiзацii мiжнародних економiчних вiдносин.

Навчальне завдання дисциплiни: вивчення сутностi мiжнародноi економiчноi системи та закономiрностей ii розвитку, методiв аналiзу полiтико-правового, економiчного, соцiально-культурного середовища, iнфраструктури мiжнародноi економiчноi дiяльностi; здобуття знань про регулювання мiжнародних економiчних вiдносин, мiжнародну валютну систему, методологiю мiжнародних розрахункiв, процеси мiжнародноi економiчноi iнтеграцii; набуття вмiнь використовувати одержанi знання у практичнiй зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi Украiни.

ОбтАЩiктом вивчення дисциплiни i: процеси i явища, що вiдбуваються в умовах розвитку свiтового господарства, системи мiжнародних економiчних вiдносин.

Предметом вивчення i: система мiжнародних економiчних вiдносин, що складаються мiж субтАЩiктами мiжнародноi економiки у звтАЩязку з торговельною, виробничо-iнвестицiйною, валютно-фiнансовою дiяльнiстю.

У результатi вивчення цiii навчальноi дисциплiни студент повинен знати: понятiйно-категорiальний апарат мiжнародноi економiки; процес розвитку i структуру мiжнародноi економiчноi системи; суть мiжнародноi економiчноi дiяльностi; основнi форми мiжнародних економiчних вiдносин та методи iх регулювання; основнi ознаки та етапи розвитку свiтовоi валютноi системи; закономiрностi та етапи розвитку мiжнародноi економiчноi iнтеграцii; сутнiсть i проблеми глобалiзацii свiтовоi економiки; процеси iнтеграцii Украiни у свiтову економiку та проблеми, повтАЩязанi з ними.

Студент повинен вмiти: аналiзувати основнi форми мiжнародноi економiчноi дiяльностi i мiжнародних економiчних вiдносин; робити висновки i прогнози, узагальнення, передбачати змiни контАЩюнктури свiтового i нацiонального ринкiв товарiв та послуг; визначати тенденцii глобалiзацii свiтового економiчного розвитку; застосовувати набутi теоретичнi знання у практичнiй зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi.

Змiст посiбника охоплюi всi теми передбаченi програмою з дисциплiни "Мiжнародна економiка".

Сучасна економiчна теорiя включаi, як вiдомо, такi три складовi частини: мiкроекономiку (microeconomics); макроекономiку (macroeconomics); i мiжнародну економiку (international economics).

Мiкроекономiка i першою i найбiльш старою частиною економiчноi теорii. РЗi виникнення вiдноситься до останньоi третини XIX столiття i повтАЩязано з працями таких економiстiв як Л.Вальрас, К. Менгер, А. Маршалл та iн.

Основи макроаналiзу пов`язують з працями Дж. Кейнса, зокрема, в першу чергу, з його роботою "Загальна теорiя зайнятостi, вiдсотка i грошей", 1936р., в якiй в 30-х роках започатковано дослiдження макроекономiчних проблем, що виникли пiд час Великоi депресii (1929-1933рр.).

Мiжнародна економiка i самою молодою частиною економiчноi теорii, яка динамiчно розвиваiться. РЗi виникнення як самостiйну наукову i навчальну дисциплiну повтАЩязують iз вступом свiтового господарства у другiй половинi XX ст. на якiсно нову сходинку свого розвитку. Перехiд свiтового господарства на нову сходинку свого розвитку вiдбувся пiд впливом таких подiй як завершення краху колонiальноi системи, розпад свiтовоi соцiалiстичноi системи i перехiд колишнiх соцiалiстичних краiн до ринкових вiдносин. Ринкова економiка стала практично мiжнародною.

Ознаками мiжнародноi економiки i:

1. Розвинута сфера мiжнародного обмiну товарами та послугами на основi мiжнародноi торгiвлi;

2. Розвинута сфера мiжнародного руху факторiв виробництва, перш за все у формi вивезення/ввезення капiталу, робочоi сили, технологii;

3. Мiжнароднi форми виробництва на пiдприiмствах, розташованих в кiлькох краiнах, в першу чергу в рамках ТНК;

4. Самостiйна фiнансова сфера, не повтАЩязана з обслуговуванням нi мiжнародного руху товарiв i послуг, нi руху факторiв виробництва;

5. Система мiжнацiональних i наднацiональних мiждержавних i недержавних механiзмiв мiжнародного регулювання;

6. Економiчна полiтика держав, яка базуiться на принципi вiдкритоi економiки.

В рамках предмета мiжнародна економiка охоплюi не тiльки першi три ознаки, якi були характернi для свiтового ринку (1) i для свiтового господарства (2-3), а й три абсолютно новi ознаки (4-6). Отже, якщо ознака перша виступаi характеристикою свiтового ринку, ознаки 1-3 в сукупностi характеризують свiтове господарство, то ознаки 1-6 разом i характеристиками мiжнародноi економiки вцiлому.

Мiжнародна економiка вивчаi економiчнi закономiрностi взаiмодii нацiональних економiк, вона розглядаi рух потокiв товарiв, послуг i платежiв всерединi свiтового спiвтовариства, економiчну полiтику, яка визначаi i регламентуi цi потоки.

Отже, обтАЩiктом вивчення в курсi "мiжнародна економiка" i процеси i явища економiчного життя суспiльства на мiжнародному рiвнi. Предметом "Мiжнародноi економiки" i система економiчних вiдносин, що виникають мiж економiчними субтАЩiктами у процесi iх дiяльностi, якi виходять за межi державних кордонiв i реалiзуються в рiзних формах мiжнародного бiзнесу. До субтАЩiктiв мiжнародноi економiки вiдносяться окремi держави та iх обтАЩiднання, мiжнароднi економiчнi органiзацii, транснацiональнi корпорацii, юридичнi та фiзичнi особи, дiяльнiсть яких виходить за нацiональнi кордони.

На початку XXI ст. свiтове господарство представляi собою iдиний економiчний простiр (мегаекономiку), в якому субтАЩiктами господарських вiдносин i, в першу чергу, багатонацiональнi компанii та iх альянси, регiональнi обтАЩiднання, мiжнароднi органiзацii, а також держави, асоцiацii, якi в сукупностi утворюють свiтове спiвтовариство.

Поняття "система" в системнiй теорii розглядаiться як сукупнiсть елементiв, що знаходяться у взаiмодii один з одним. З формальноi точки зору система (Sy) передбачаi наявнiсть складу ii елементiв (с), специфiчнi взаiмозвтАЩязки мiж ними, структуру (S) i середовище (Е). Елементи - простi складовi частини системи. Структура - спiввiдношення елементiв системи. Середовище - це те, що впливаi на систему i з чим вона взаiмодii. Розрiзняють два види середовища: зовнiшнi середовище i внутрiшнi середовище.

Мiжнародна економiчна система - це сукупнiсть нацiональних господарств, повтАЩязаних мiжнародним подiлом працi, економiчними i полiтичними вiдносинами, якi пiдкоряються iдиним законам розвитку.

Перетворення суми нацiональних господарств в систему вiдбуваiться в процесi розвитку мiжнародних економiчних вiдносин, iнтернацiоналiзацii i iнтеграцii нацiональних економiк, в основi яких лежать вiдмiнностi мiж краiнами:

- природно-географiчнi, що обтАЩiднують особливостi природних умов, природних ресурсiв, величини територii, чисельностi населення, географiчного положення та iн.;

- технiко-технологiчнi, якi включають кiлькiснi i якiснi параметри технiчного оснащення, структуру виробництва, рiвень технологii, науково-дослiдницькi розробки, досвiд, науковий потенцiал;

- соцiально-економiчнi, що обтАЩiднують рiзнi показники економiчного i соцiального розвитку, механiзми органiзацii виробництва, його культури та iн.

Перерахованi вiдмiнностi визначають, з одного боку, системнiсть свiтовоi економiки, iснування в нiй подiбних за тим чи iншим критерiiм груп краiн. З iншого боку - нерiвномiрнiсть розподiлу ресурсiв, рiзнi можливостi iх ефективного використання, що стають факторами мiжнародного подiлу працi.

Цiлiснiсть мiжнародноi економiчноi системи проявляiться в:

- стiйких взаiмозвтАЩязках, регулярному русi продукту в глобальному масштабi, що роблять нацiональнi господарства взаiмозалежними одне вiд одного;

- iдинiй цiлi усiх ii пiдсистем - задоволення потреб людини;

- мiжнародному характерi ресурсiв, що використовуються для задоволення потреб населення окремих краiн i свiту в цiлому;

- функцiонуваннi мiжнародних ринкiв, якi взаiмодiють з нацiональними;

- напрацюваннi загальних правил i формуваннi iнститутiв взаiмодii нацiональних господарств.

Мiжнародна економiчна система, як економiчне явище маi дуже складну i неоднопорядкову структуру. Вона може розглядатися з рiзних вихiдних точок зору. З точки зору окремих груп краiн, то до основних структурних елементiв мiжнародноi економiчноi системи вiдносяться:

− краiни з розвинутою ринковою економiкою;

− краiни, що розвиваються;

− краiни з перехiдною економiкою.

В цьому структурному секторi мiжнародноi економiчноi системи постiйно вiдбуваiться перехiд окремих краiн з однiii iз зазначених вище груп до iншоi.

Центральне мiсце у першiй групi краiн займають краiни - члени Органiзацii економiчного спiвробiтництва i розвитку (ОЕСР). Сьогоднi ОЕСР обтАЩiднуi 30 найбiльш розвинених краiн свiту (краiни Захiдноi РДвропи, Пiвнiчноi Америки, Японiя, Республiка Корея, Нова Зеландiя, Турцiя, а також ряд краiн Центральноi i Схiдноi РДвропи).

РЖснуi ряд критерiiв, за якими можна визначити мiсце краiни i свiтовiй економiцi:

ступiнь вiдкритостi економiки (участь у мiжнароднiй торгiвлi, мiжнародному перемiщеннi капiтала i валютно-розрахунково вiдносин);

рiвень економiчного розвитку краiни (рiвень iндустрiалiзацii, частка ВВП на душу населення, структура виробництва);

рiвень технологiчного i наукового потенцiалу;

тип економiчного розвитку (екстенсивний чи iнтенсивний);

соцiальна орiiнтацiя економiки (характер i форми реалiзацii власностi);

гуманiзацiя економiки (витрати на медицину, освiту, культуру);

екологiзацiя економiки (законодавчо-правовi норми i фiнансування заходiв щодо захисту навколишнього середовища) та iн.

Серед основних чинникiв, що формують економiчну iднiсть свiту як систему, можна видiлити iнтернацiоналiзацiю виробництва i обiгу, мiжнародну господарську iнтеграцiю, науково-технiчну революцiю, необхiднiсть спiльного вирiшення глобальних проблем людства та iн.

РЖнтернацiоналiзацiя господарського життя, що виражаiться у постiйному зростаннi взаiмозвтАЩязкiв i взаiмозалежностi рiзних краiн i регiонiв свiту, господарюючих субтАЩiктiв рiзного рiвня (вiд малих пiдприiмств до найбiльших мiжнародних корпорацiй) розпочалась за епохи великого машинного виробництва. Видiляють три основнi етапи розвитку iнтернацiоналiзацii господарського життя. На першому етапi (приблизно кiнець XVIII ст. - кiнець XIX ст.) iнтернацiоналiзацiя виробництва ТСрунтувалася переважно на взаiмодii нацiональних господарств завдяки простiй кооперацii. Основною формою звтАЩязкiв була зовнiшня торгiвля. РЖнтернацiоналiзацiя виробництва i обiгу стала однiiю з найголовнiших передумов формування свiтового господарства.

На другому етапi (кiнець XIX ст. - середина XX ст.) iнтернацiоналiзацiя виробництва переходить в iншу стадiю, повтАЩязану з розвитком складноi кооперацii. Характерною ознакою складноi кооперацii i те, що вона ТСрунтуiться на основi мiжнародного подiлу працi, який стаi визначальним чинником поглиблення iнтернацiоналiзацii господарського життя та формування свiтового господарства.

На третьому (сучасному) етапi, що розпочався iз середини XX ст. iнтернацiоналiзацiя виробництва набуваi комплексного характеру, тобто охоплюi всi краiни свiту, всi галузi виробничоi та невиробничоi сфер.

Вузькiсть внутрiшнiх ринкiв, нестача ресурсiв сировини, палива, засобiв виробництва компенсуються широкою участю краiн у свiтогосподарських процесах на основi розширення i поглиблення iнтернацiоналiзацii виробництва i обiгу. РЖнтернацiоналiзацiя обтАЩiднуi структурнi елементи й субтАЩiкти свiтового господарства в iдине цiле, тому вона i одним iз системоутворюючих чинникiв мiжнародноi економiчноi системи. З поглибленням процесу iнтернацiоналiзацii виробництва посилюiться iднiсть свiтового господарства, зростаi його органiчна цiлiснiсть.

Основними формами прояву iнтернацiоналiзацii господарського життя i:

- великомасштабнi потоки мiжнародноi торгiвлi товарами i послугами;

- набуття великих розмiрiв мiжнародноi мiграцii робочоi сили;

- початок функцiонування систем мiжнародного виробництва;

- посилення розвитку транспортноi iнфраструктури та iнфраструктури звтАЩязку;

- сформованiсть елементiв iдиного свiтового iнформацiйного простору;

- прояв тенденцii цiлiсностi фiнансовоi системи сучасного свiту, розвиток iнтеграцiйних процесiв у валютно-кредитнiй сферi на регiональному рiвнi тощо.

Важливим чинником формування мiжнародноi економiчноi системи i, також посилення процесiв глобалiзацii, де провiдну роль вiдiграють транснацiональнi корпорацii (ТНК).

Питання для обговорення:

1. В чому вiдмiннiсть понять "свiтова економiка" i "мiжнародна економiка"?

2. Назвiть субтАЩiкти i обтАЩiкти свiтовоi економiки.

3. Якi iснують точки зору з приводу етапiв розвитку свiтового господарства?

4. Якi критерii покладенi в основу класифiкацii краiн свiтового господарства?

5. Якi фактори визначають розвиток сучасноi свiтовоi економiки?

6. В чому вiдмiннiсть свiтовоi ринковоi економiки сьогодення вiд свiтовоi економiки середини ХХ ст.?

7. Якi ознаки i структура системи свiтовоi iнформацiйноi економiки?

8. В чому сутнiсть iндексу розвитку людського потенцiалу?

9. Що таке "нова економiка", ii основнi риси i особливостi?

10. Назвiть основнi риси сучасноi мiжнародноi економiчноi системи.

Мiжнароднi господарськi звтАЩязки протягом вiкiв залишаються однiiю з основних форм спiлкування людства. Традицiйною i найстарiшою формою мiжнародних економiчних звтАЩязкiв була i залишаiться торгiвля. З розвитком цивiлiзацii вiдбуваiться постiйне втягнення окремих держав у мiжнароднi господарськi звтАЩязки, що веде до виникнення iдиноi свiтовоi економiки. Свiтова економiка - це сукупнiсть нацiональних господарств i недержавних структур, а також iх економiчних взаiмовiдносин. Органiчною частиною свiтовоi економiки i мiжнароднi економiчнi вiдносини (МЕВ).

Матерiальною основою системи свiтового господарства виступаi мiжнародний подiл працi, сутнiсть якого проявляiться у iдностi двох процесiв: розподiлу виробництва (мiжнародна спецiалiзацiя) та його обтАЩiднання (мiжнародна кооперацiя виробництва).

На початку XXI ст. формуiться нова модель свiтовоi економiки - система багатомiрних економiчних взаiмозалежностей i взаiмодiй, яка спираiться на складне поiднання механiзмiв конкуренцii, кооперацii i партнерства на макро- i мiкрорiвнях, розширеннi рiзноманiтних зовнiшньоекономiчних звтАЩязкiв.

Зовнiшньоекономiчнi звтАЩязки - це комплексна система рiзноманiтних форм мiжнародного спiвробiтництва держав та iх субтАЩiктiв у всiх галузях економiки. Зовнiшньоекономiчнi звтАЩязки i iсторичною та економiчною категорiiю. Як iсторична категорiя зовнiшньоекономiчнi звтАЩязки i продукт цивiлiзацii. Як економiчна категорiя зовнiшньоекономiчнi звтАЩязки являють собою систему економiчних вiдносин, що виникають при перемiщеннi ресурсiв усiх видiв мiж державами i економiчними субтАЩiктами рiзних краiн. За структурною ознакою зовнiшньоекономiчнi звтАЩязки подiляються на: зовнiшньоторговельнi, фiнансовi, виробничi, iнвестицiйнi та iн.

На основi зовнiшньоекономiчних звтАЩязкiв розвиваiться мiжнародна економiчна дiяльнiсть, яка охоплюi всi форми господарювання, до яких залучаються рiзнi за нацiональним походженням та мiсцем перебування субтАЩiкти пiдприiмницькоi та регуляторноi дiяльностi.

Мiжнародна економiчна дiяльнiсть - це цiлiсна система господарських звтАЩязкiв мiж нацiональними економiками рiзних краiн, iх субтАЩiктами господарського життя, мiжнародними органiзацiями. До ключових господарських субтАЩiктiв у мiжнароднiй економiцi, якi формують мiжнародний бiзнес вiдносяться:

- транснацiональнi корпорацii (ТНК) - це як правило, великi господарськi комплекси з мiжнародною сферою дiяльностi;

- довгостроковi стратегiчнi альянси ТНК;

- транснацiональнi банки (ТНБ);

- транснацiональнi iнституцiональнi iнвестори (страховi компанii, недержавнi пенсiйнi фонди, iнвестицiйнi фонди);

- транснацiональнi фiнансово-промисловi групи (iнтеграцiя ТНК i ТНБ);

- свiтовi фiнансовi центри;

- великi бiржi.

Крiм цього, до субтАЩiктiв мiжнародноi економiчноi дiяльностi також належать:

нацiональнi держави;

сувереннi утворення (регiональнi i мiсцевi органи влади);

союзи пiдприiмцiв;

торговi палати;

свiтовi економiчнi та фiнансовi iнститути та iн.

В процесi мiжнародноi економiчноi дiяльностi виникають певнi форми мiжнародних економiчних вiдносин:

мiжнародна торгiвля товарами i послугами;

мiжнародний рух капiталу;

мiжнародна мiграцiя робочоi сили;

мiжнародний обмiн технологiями;

мiжнароднi валютно-фiнансовi та кредитнi вiдносини;

мiжнародна економiчна iнтеграцiя.

В основi розвитку економiчних вiдносин мiж субтАЩiктами мiжнародноi економiчноi дiяльностi лежить мiжнародний подiл працi та вiдкритiсть нацiональних економiк.

Однiiю iз провiдних тенденцiй свiтогосподарського розвитку кiлькох останнiх десятилiть i послiдовний перехiд багатьох краiн свiту вiд замкнутих нацiональних господарств до економiки вiдкритого типу, орiiнтованоi на зовнiшнiй ринок.

Вiдкритою називають нацiональну економiку, яка природним шляхом зiнтегрована у свiтове господарство, достатньо повно реалiзуi переваги мiжнародного подiлу працi, активно використовуi рiзнi форми свiтогосподарських звтАЩязкiв, якi напрацьованi сучасною практикою. РЖншими словами, вiдкрита економiка - це економiка при якiй: а) краiни експортують i iмпортують значну частину товарiв i послуг, що виробляються; б) краiни, отримують i надають кредити на свiтових фiнансових ринках.

Поняття "вiдкрита економiка" ширше поняття "свободи торгiвлi" i включаi окрiм власне торгiвлi товарами i послугами свободу пересування мiж краiнами факторiв виробництва (трудових ресурсiв, капiталу, iнформацii), а також взаiмообмiн нацiональними валютами.

В якостi показникiв, що використовуються для оцiнки рiвня вiдкритостi економiки, частiше всього застосовуiться експортна та iмпортна квота. Експортна квота являi собою кiлькiсний показник, що характеризуi значимiсть експорту для економiки в цiлому i для окремих галузей по тим чи iншим видам продукцii:

Ке = .

де Ке - експортна квота; Е - вартiсть експорту; ВВП - Валовий внутрiшнiй продукт.

РЖмпортна квота являi собою кiлькiсний показник, що характеризуi значимiсть iмпорту для народного господарства i окремих галузей рiзних видiв продукцii:

Кi = .

де Кi - iмпортна квота; РЖ - вартiсть iмпорту;. ВВП-Валовий внутрiшнiй продукт.

Зовнiшньоторговельна квота базуiться на оцiнцi значимостi експортно-iмпортних операцiй вiдносно ВВП для нацiональноi економiки:

Кзв =

де Кзв - зовнiшньоторговельна квот; Е - вартiсть експорту; РЖ - вартiсть iмпорту; ВВП - Валовий внутрiшнiй продукт.

Перехiд конкретноi нацiональноi економiки до полiтики вiдкритостi забезпечуi краiнi:

поглиблення спецiалiзацii та кооперацii виробництва;

розповсюдження свiтового досвiду через систему розвинутих мiжнародних вiдносин;

зростання конкуренцii мiж вiтчизняними виробниками;

зростання добробуту населення.

Вiдкритiсть економiки не i синонiмом безконтрольностi та вседозволеностi у зовнiшньоекономiчних звтАЩязках, мiжнароднiй економiчнiй дiяльностi. Вiдкрита економiка вимагаi iстотного втручання держави в таку дiяльнiсть. Мета такого втручання - послiдовно вiдстоювати економiчнi iнтереси своii краiни, забезпечувати конкурентоспроможнiсть, ефективнiсть нацiональноi економiки, нацiональну безпеку краiни.

Виходячи з цього, державi необхiдно вирiшувати проблеми оптимiзацii структури експорту та iмпорту, руху капiталу, митноi, валютноi, податковоi, кредитноi та iнвестицiйноi полiтики. Отже, держава повинна iстотно впливати як на масштаби, так i на форми взаiмодii нацiональноi економiки iз зовнiшнiм свiтом, в системi свiтового господарства.

Основними факторами, що впливають на ступiнь вiдкритостi економiки, масштаби та iнтенсивнiсть економiчних звтАЩязкiв нацiональних господарств i такi: рiвень економiчного розвитку краiни, який вимiрюiться величиною нацiонального доходу на душу населення; ступiнь розвитку структури нацiонального (суспiльного) продукту; наявнiсть в краiнi виробничих ресурсiв, в т.ч. природних (сiльськогосподарськi угiддя, кориснi копалини та iн.); характер внутрiшнього ринку. РДмний внутрiшнiй ринок сприяi розширенню економiчних звтАЩязкiв з iншими краiнами. Таким чином, вiдкритою економiкою можна назвати нацiональний господарський комплекс, який бере активну участь в системi мiжнародного подiлу працi та опосередковуi в процесi мiжнародноi кооперацii вагому частку сукупного продукту.

Рiвень вiдкритостi економiки за звичай залежить вiд обсягiв зовнiшньоi торгiвлi краiни або вiд полiтичноi лiнii ii уряду.

Щоб розiбратись у причинах iстотних вiдмiнностей в органiзацii економiк рiзних краiн, вплив iх економiк на розвиток мiжнародноi економiки, необхiдно розглянути фактори, що впливають на розвиток нацiональних економiк. Мова йде про економiчне середовище в якому вiдбуваються економiчнi процеси тiii чи iншоi краiни. Економiчне середовище - сукупнiсть внутрiшнiх i зовнiшнiх чинникiв, що зумовлюють напрями i форми дiловоi активностi людини, суспiльства. Його основу складають, по-перше, природнi фактори, якi сформованi без участi людини, але впливають на здiйснення економiчноi дiяльностi, а по-друге, фактори, що сформувались пiд впливом i в результатi людськоi дiяльностi.

Природнi системи, що впливають на життя людини, можна роздiлити на бiосферу, ноосферу й антропосферу.

Мiжнародне економiчне середовище характеризуiться також, сукупнiстю економiчних умов, процесiв i причин, якi сприяють або гальмують розвиток мiжнародноi економiки, мiжнародноi економiчноi дiяльностi, мiжнародних економiчних вiдносин За визначенням економiста В.В. Липова мiжнародне економiчне середовище - сукупнiсть географiчних, природно-клiматичних, соцiокультурних, iдеологiчних, правових, полiтичних, економiчних чинникiв, що визначають напрямки розвитку й особливостi мiжнародних економiчних вiдносин.

Вплив вказаних чинникiв мiжнародного економiчного середовища на економiчну дiяльнiсть краiн, розвиток МЕВ доцiльно детально розглянути на семiнарському заняттi.

Питання для обговорення:

1. На якi основнi частини (групи) подiляються економiчнi ресурси свiту, краiни?

2. Яку конкретну роль виконують субтАЩiкти мiжнародноi економiчноi дiяльностi в цьому процесi?

3. Дайте характеристику основних змiн у галузевiй структурi свiтовоi економiки.

4. В чому вiдмiннiсть НТП вiд НТР?

5. Назвiть основнi форми органiзацii мiжнародного пiдприiмництва.

6. В чому основний змiст i сутнiсть мiжнародного подiлу працi?

7. В яких основних формах виступаi мiжнародний подiл працi i в чому iх сутнiсть?

8. Що i показником рiвня мiжнародноi спецiалiзацii i як вiн визначаiться?

9. Назвiть основнi моделi (типи) вiльних економiчних зон i дайте iм характеристику.

10. Назвiть основнi форми мiжнародноi економiчноi дiяльностi Украiни.

Розвиток мiжнародного подiлу працi заклав основи формування i динамiчного розвитку свiтового ринку. Сучасний свiтовий ринок сформувався у процесi тривалого iсторичного розвитку на основi внутрiшнiх ринкiв держав, перш за все, провiдних держав свiту, взаiмозвтАЩязки яких поступово виходили за нацiонально-державнi межi i розвивалися вже в системi МЕВ.

В теорii i на практицi використовуються рiзнi поняття, повтАЩязанi з ринком: внутрiшнiй, нацiональний, мiжнародний i свiтовий. Внутрiшнiй ринок - сфера економiчного обмiну, в рамках якого все вироблене i призначене для продажу реалiзуiться всерединi даноi краiни. Нацiональний ринок - це весь ринок даноi краiни, частина якого повтАЩязана з мiжнародним обмiном (експортом та iмпортом товарiв i послуг). Мiжнародний ринок - частина нацiонального ринку, яка безпосередньо повтАЩязана iз зарубiжними ринками i орiiнтована на iноземних покупцiв i продавцiв. Свiтовий ринок - поняття синтетичне, яке обтАЩiднуi ринки усiх краiн свiту в iдине цiле.

Основнi риси свiтового ринку:

− в його основi лежить розвинуте ринкове господарство, що виходить в пошуках сфер i обтАЩiктiв збуту, ефективноi мiжнародноi взаiмодii в цiлому за нацiональнi межi;

− свiтовий ринок знаходить свiй прояв у мiжнародному перемiщеннi товарiв, послуг i основних факторiв виробництва пiд дiiю не тiльки внутрiшнiх, а й зовнiшнiх факторiв попиту i пропозицii;

− свiтовий ринок в бiльшiй мiрi, нiж внутрiшнiй оптимiзуi використання факторiв виробництва, направляючи iх рух у найбiльш ефективнi сфери i галузi ринку;

− свiтовий ринок виступаi як своiрiдний фiльтр, який вираховуi iз мiжнародного обмiну тi чи iншi товари, якi не вiдповiдають мiжнародним стандартам якостi i не витримують жорстких вимог мiжнародноi конкуренцii. У звтАЩязку з цим у мiжнароднiй торгiвлi розрiзняють поняття так званих "торгуiмих товарiв", якi реалiзуються на зарубiжних ринках i "неторгуiмих товарiв", якi реалiзуються в тiй же краiнi, де вони виробленi.

Разом з тим подiл товарiв на торгуiмi i неторгуiмi досить умовний. Це видно з аналiзу прийнятоi ООН Стандартизованоi промисловоi класифiкацii, яка визнаiться у бiльшостi краiн свiту. В нiй iз 9 груп товарiв торгуiмi складають 3 групи, а неторгуiмi - 6 груп.

Торгуiмi товари:

1. Продукцiя сiльського господарства, мисливства, лiсного господарства i рибальства;

2. Продукцiя видобувноi промисловостi;

3. Продукцiя обробноi промисловостi.

Неторгуiмi товари:

1. Комунальнi послуги i будiвництво;

2. Оптова i роздрiбна торгiвля, ресторани i готелi;

3. Транспортування, зберiгання, зв'язок, фiнансове посередництво;

4. Оборона i обовтАЩязковi соцiальнi послуги;

5. Освiта, охорона здоровтАЩя i господарськi роботи;

6. РЖншi комунальнi, соцiальнi i особистi послуги.

Зазвичай в цiй класифiкацii i i певнi винятки. Так, зокрема, все бiльше торгуiмими у мiжнароднiй торгiвлi стають сьогоднi освiтянськi послуги, будiвельнi роботи (будiвництво обтАЩiктiв за кордоном) та iн.

Розвиток мiжнародноi торгiвлi кiнця XX - початку XXI ст.ст. характеризуiться такими тенденцiями:

− прискорення темпiв розвитку мiжнародноi торгiвлi, що обумовлено рiзними чинниками;

− випереджаюче зростання мiжнародноi торгiвлi у порiвняннi iз ростом виробництва в реальних секторах економiки;

− змiна географii мiжнародноi торгiвлi у порiвняннi iз ростом виробництва в реальних секторах економiки;

− змiна внаслiдок НТП товарноi структури валового свiтового продукту i свiтовоi торгiвлi;

− розвиток РЖнтернет-комерцii, електронноi торгiвлi.

Вказанi тенденцii - прояв глобалiзацii свiтовоi економiки, посилення взаiмозалежностi краiн, росту ризикiв "ланцюговоi" нестабiльностi.

Традицiйною i найбiльш розвинутою формою МЕВ, як вiдомо, i зовнiшня торгiвля. На ii частку приходиться бiля 80% всього обсягу МЕВ.

Пiд термiном "зовнiшня торгiвля" розумiiться торгiвля будь-якоi краiни з iншими краiнами, яка складаiться iз оплачуваного ввезення (iмпорту) i оплачуваного вивезення (експорту) товарiв.

В статистичних довiдниках ООН приводяться данi про обсяги i динамiку свiтовоi торгiвлi, як суми вартостi експорту всiх краiн свiту. У 2007 роцi свiтовий експорт товарiв був на рiвнi 13,62 трлн.дол. Найбiльшим у свiтi експортом товарiв була Нiмеччина - 1,33 трлн.дол. (Китай - 1,22 трлн.дол., США - 1,16 трлн.дол.).

Видiляють два напрямки мiжнародноi торговельноi дiяльностi: торгiвля товарами i торгiвля послугами. Товар - продукт виробничо-економiчноi дiяльностi, що маi матерiально-речову форму i i обтАЩiктом купiвлi-продажу у ринковiй економiцi.

Структуру свiтового товарного ринку можна розглядати в рiзних аспектах: регiональному (географiчному), товарно-галузевому, з точки зору сфери виробництва, характеру використання товару тощо. Товарно-галузева структура свiтового ринку включаi:

− ринок машин i устаткування;

− ринок мiнеральноi сировини i палива;

− ринок сiльськогосподарськоi сировини;

− ринок продовольчих товарiв;

− ринок товарiв лiсу.

З точки зору сфери виробництва, це:

ринок промислових товарiв (сировина, продовольство, машини i устаткування);

ринок продукцii iнтелектуальноi творчостi (досягнення науки, технологii, ноу-хау, твори мистецтва, книги та iн.);

ринок споживчих товарiв.

o За характером кiнцевого використання, це:

− свiтовi ринки товарiв виробничого призначення;

− свiтовi ринки споживчих товарiв.

Сучасна мiжнародна торгiвля представляi собою багаторiвневу систему. Нижнiй рiвень - ринок базових товарiв - його утворюi продукцiя сiльського господарства i видобувноi промисловостi. Cереднiй - напiвфабрикати i трудомiсткi готовi вироби, тобто продукцiя низькотехнологiчних галузей (чорна металургiя, будiвельнi матерiали, текстиль та iнша продукцiя легкоi промисловостi), i середньотехнологiчних товарiв - станки, засоби транспорту, продукцiя основноi хiмii, гумотехнiчнi i пластмасовi вироби, продукцiя деревообробки.

Найбiльш динамiчними секторами мiжнародноi торгiвлi в останнi роки i обмiн товарами "високих технологiй" або науковоiмних галузей промислов

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)