Мистецтво Польщi романського перiоду
ЗмiстВступ
1. РЖсторичнi передумови розвитку мистецтва Польщi романського перiоду
2. Храмобудування i архiтектура
3. Скульптура Польщi
3.1 Рельiфний орнамент
3.2 Фiгурнi рельiфи порталiв французького i лотарiнгсько-мааського напряму.
3.3 Портальнi рельiфи iталiйського напряму
3.4 Скульптурний комплекс в Сштельно, походження, значення i вплив на архiтектуру того часу
4. Живопис
4.1 Бронзовi плоцкi i гнезненськi брами
4.2 Настiнний живопис
Висновок
Список використаноi лiтератури
ВступМистецтво польського раннього середньовiччя не обдiлено увагою польськоi громадськостi. Учених також не можна дорiкнути в недолiку iнтересу до цiii областi дослiджень. В останнi десятирiччя зроблено багато нових дослiджень, що увiнчалися вражаючими результатами - вiдкриттям зниклих або вiдновленням вигляду спотворених перебудовами пам'ятникiв романськоi архiтектури. Як окремими авторами, так i авторськими колективами написаний ряд фундаментальних робiт, що послужили пiдставою для подальших дослiджень. Великi заслуги в цьому належать таким вченим, як Марiан Морельовськiй, Мiхал Валiцкий, Ян Захватовiч. Ще в перiоду мiж двома свiтовими вiйнами вони почали глибоке вивчення мистецтва Польщi часiв Пястов i стали iнiцiаторами дослiджень в цьому напрямi в перше пiслявоiнне десятирiччя. При iх безпосереднiй участi, а частково i пiд iх керiвництвом були виданi багатотомнi монографii, присвяченi гнезненським брамам i гнезненському кафедральному собору в цiлому. Але перш за все слiд зазначити ВлПольське дороманське i романське мистецтвоВ», видане РЖнститутом мистецтвознавства Польськоi Академii Наук. Цi працi, а також ВлРоманська архiтектура ПольщiВ», видана РЖнститутом iсторii матерiальноi культури в серii ВлДжерела i дослiдження матерiальноi культуриВ», задовольняють поточнi потреби вузького кола фахiвцiв (iсторикiв, мистецтвознавцiв, архiтекторiв, реставраторiв, студентiв), що мають в своiму розпорядженнi до того ж достатньо багату лiтературу, що стосуiться окремих вузьких питань.
Враховуючи унiверсальний i синтетичний характер романського мистецтва, ми припускаiмо, що воно повинне впливати на уяву любителiв абстрактного i деяких iнших видiв сучасного мистецтва. Втiм, на будь-якого читача, сприйнятливого до мистецтва, спадщина польськоi романськоi епохи може справити бiльш глибоке i безпосереднi враження, нiж мистецтво тiii ж епохи iнших краiн, що знаходилися в подiбних iсторичних i географiчних умовах. У нас i пам'ятники, можливо, нечисленнi, але вiдмiннi величезною цiннiстю, як зiрки блискучi на небосхилi iвропейського мистецтва. Просторовий, пластичний i змiстовний задум романських кафедральних соборiв на Вавеле, колегiати в Тумi пiд Ленчицею, бронзових дверей кафедрального собору в Гнезно або рiзьблених колон норбертанскоi базилiки в Стшельно - плiд дивно зрiлоi переробки цiнностей культури, в коло якоi в кiнцi першого тисячолiття ввiйшла Польща Пястов. Володiння цими скарбами зобов'язало нас знати iх так, як ми повиннi знати музику перiоду Ренесансу i бароко, романтичну поезiю другоi половини ХIХ столiття. Все це цiлющi джерела, якими користуiться сучаснiсть.
1. РЖсторичнi передумови розвитку мистецтва Польщi романського перiоду
Пам'ятники архiтектури - свiдки iсторii, пов'язанi з ii етнiчно - географiчними основами набагато бiльш тiсно, нiж, наприклад, твори художнього ремесла, якi можна перенести куди бажано. Саме тому, щоб глибше зрозумiти архiтектуру якого-небудь народу, необхiдно знати його iсторiю. Для романського мистецтва Польщi, яке складаi, перш за все, монументальна архiтектура i супроводжуюча ii скульптура, зв'язок з iсторiiю маi виняткове значення. Тому необхiдно дати короткий огляд раннiй iсторii Польщi, щоб допомогти читачу, пов'язаному з такою геополiтичною територiiю, де iсторичнi процеси проходили iнакше.
З другоi половини IX столiття в РДвропi спостерiгаiться процес утворення нових держав. Вiн мав свiй специфiчний характер в захiднiй частинi континенту, де на розвалинах iмперii Карла Великого утворюються сувереннi монархii нацiонального характеру. На схiд вiд Лаби (Ельби) i в басейнi Дунаю невеликi i бiльш крупнi племiннi територii, навпаки, об'iднуються в загальнi державнi органiзми. Цей процес охопив також племена, що населяли басейн Одри i Вiсли, якi з незапам'ятних часiв були на цiй територii автохтонами. Олi створили загальну культуру, визначувану iнодi археологами назвою прапольською.
Мiсцевого походження була також династiя Пястов, члени якоi правили до перiоду пiзнього середньовiччя. Ця династiя походила з Великоi Польщi, з ii населеними пунктами мiського типу, такими, як Гнезно i Познань. Четвертий, якщо не п'ятий член цiii династii Мешко I (960тАФ992) стояв на чолi добре органiзованоi держави iз значною вiйськовою силою, що пiдтверджуiться в описах сучасних йому арабських мандрiвникiв. Мешко I пiдпорядкував собi територiю, головними складовими частинами якоi, разом з Великою Польщею, була Мала Польща з Краковом, i Силезiя з Вроцлавом. Продовжуючи посилюватися, Польща перших Пястов на пiвднi межувала з Чехiiю Пржемисловiчей - династii, що мала подiбнi Пястам коренi. На сходi польськi землi досягли територii Киiвськоi Русi, якою управляли нащадки норманнiв (варягiв). На заходi ж дiйшло до першого зiткнення з експансивними устремлiннями нiмецьких феодалiв, що бажали пiдпорядкувати собi слов'янськi племена басейну Ельби. Там створювалися так званi схiднi маркграфства, за рахунок яких i збiльшувалась територiя нiмецькоi iмперii на сходi. Щоб протистояти цiй експансii, що пiдтримувалася авторитетом iмператорiв династii Оттонов, що претендували на повсюдне владицтво, молода польська держава повинна була вчинити корiннi перетворення, тiльки це давало можливiсть змагатися з монархiями Захiдноi РДвропи. Шляхом до таких перетворень було ухвалення християнства, першi центри якого iснували вже в Малiй Польщi, що знаходилася якийсь час залежно вiд ефемерноi великоморавскоi держави, а потiм вiд Чехii. Так само, як угорськi Арпади, що випробували загрозу нiмецькоi експансii, як iншi правителi захiдних i пiвденних слов'ян - чеськi i хорватськi князi, Мешко I звернувся до римськоi церкви. З цiii пори латинь стала церковною мовою Польщi, а також мовою вчених всiх територiй, де був прийнятий латинський алфавiт. Так пролягла релiгiйно-iсторична межа, що вiддiляi Центральну РДвропу вiд Киiвськоi Русi, що ввiйшла шляхом ухвалення християнства з Вiзантii в коло православно-грецькоi культури. Завдяки браку з княжною Дубравкою (965) Мешко I сприяв хрещенню Польщi через посередництво Чехii, не ставлячи Польщу в залежнiсть вiд нiмецькоi церковноi органiзацii. Цiй же самiй метi служило символiчне пiдкорення держави Риму тАФ апостольськiй столицi, що поклало початок Влособливим вiдносинамВ» мiж Польщею i папською курiiю.
Пiсля низки iсторичних подiй трон переходити Владиславу Герману
Владислав не користувався визнанням сучасникiв i нащадкiв. Вiн не володiв честолюбством своiх попередникiв, був тiсно пов'язаний з кругом iмператорiв, особливо, коли в другому браку його дружиною стала сестра iмператора Генрiха IV. Перiод правлiння цього неенергiйного князя (1059тАФ1102) характеризували втрати територii, безуспiшна боротьба з язичницьким Помор'ям i конфлiкт мiж могутнiм можновладцем Сецехой i юними синами Владислава - Збiгневом i Болеславом. Незважаючи на свою роздробленiсть, Польща в XII i XIII столiттi стояла на шляху швидкого розвитку i економiчного прогресу. В XI столiттi ведучим був тип господарства, що спиралося на невеликi територii орних земель, в якому велику роль грала дань, одержувана вiд скотарства, полювання i експлуатацii лiсiв. У XII столiттi розвиваiться крупне землеволодiння i бiльш рацiональне використовування сiльськогосподарських угiдь. В XIII столiттi великi територii оброблялися пiд торгове зерно (пшеницю, жито, овес),тАФ на княжих землях, на землях феодалiв, або на землях, що належали католицькiй церквi.
Все бiльш спецiалiзуiться ремесло. Ремiсник-фахiвець замiнив колишнi службовi повинностi, якими обкладали села i якi вiдобразилися в назвах сiл. Наприклад, Гротникi тАФ село, що проводило гроти, вiстря для стрiл; Щитники тАФ щити; Злотникi - золотi вироби; Вiняри - вино; Псари займалися розведенням собак i т.п. Ремiсники зосереджуються в посадах, на периферii адмiнiстративного центру, резиденцii князя або його намiсника. Таким чином створюються поселення мiського типу, що сприяють товарному обмiну.
Цi поселення, що з'iднувалися з торговою площею, мали свiй приходський костьол, пiзнiше стануть основою, на якiй виростуть регулярнi мiста. Процес цей, вiдомий пiд назвою локацii (пiдстави мiста), полягав у визнаннi мiстам права вiдповiдно до захiдних зразкiв i в наступному за цим впорядкуваннi територii шляхом введення регулярноi мережi вулиць i вимiрювання будiвельних дiлянок. У процесi локацii на основi так званого магдебурзького мiського права велику роль грали нiмецькi колонiсти. Проте на вiдмiну вiд колонiзацii на землях Ордена хрестоносцiв i Ордена мечоносцiв процеси, якими керували польськi князi, полягали, перш за все, у впорядкуваннi вже iснуючих поселень iз збереженням первинного населення. Тiльки найпiзнiшi з представлених в цiй книзi споруд були зведенi в мiстах, заснованих на магдебурзькому правi. Велика ж частина споруд пов'язана з поселеннями, що виникли ще до магдебурзького права.
РЖдейний змiст польськоi романськоi архiтектури, ii полiтичне i художнi значення знайшло вiддзеркалення в самiй книзi. Тут же варто розглянути дiяльнiсть романських будiвельних майстерних з iншоi точки зору. У краiну, яка до цього знала тiльки дерев'яне будiвництво, цi майстернi принесли важке умiння зводити кам'янi споруди. Вони були добре органiзованi, в них був розподiл працi i iндивiдуальна вiдповiдальнiсть за створену справу. Про це свiдчать знаки каменярiв, якi можна побачити на стiнах деяких об'iктiв. Як мистецтво обробки каменя, що iнодi вражаi високим рiвнем, так i постiйне вживання геометричних конструкцiй i науковоi системи пропорцiй, спиралися на традицii теорii i практики античноi архiтектури. Цi умiння приносили з собою артiлi будiвникiв, що прибувають iз заходу. Джерела цих умiнь знаходилися, ймовiрно, i в таких наукових центрах, якими були монастирi i школи при кафедральних соборах. Вiдомий факт, що монастир в Тшемешно мав свiй в розпорядженнi твори Вiтрувiя. Велике значення для досягнення такого високого рiвня i вибору зразкiв, навiяних мистецтвом Заходу, мали прагнення правителiв i суспiльства, викликанi нацiональною свiдомiстю, про яку можна судити по фактах, що вiдносяться вже до початку XII столiття, що рано прокинулася. Це не припущення, не якiсь там гiпотези. Пiдтвердження ми знаходимо в хронiках Галла Анонiма, поза всяким сумнiвом прибулого з романських краiн i дiючого при дворi Болеслава Крiвоустого на початку XII столiття, а також в написаному через сто рокiв i вражаючого своiю ерудицiiю творi вченого, кракiвського iпископа Вiнцента. Перiод раннього середньовiччя зi всiма його досягненнями, у тому числi i з романським будiвництвом, сидить в свiдомостi сучасних полякiв бiльш глибоко, нiж в свiдомостi iнших народiв Середньоi i Схiдноi РДвропи. Польща уникнула монгольського ярма, турецького владицтва i релiгiйних воiн, чим була затьмарено життя Киiвськоi Русi, Угорщини, Чехii i Схiдноi Нiмеччини. Для полякiв романське мистецтво - це не тiльки археологiчнi цiнностi, його змiст живий до справжнього дня.
2. Храмобудування i архiтектураЦiлям змiцнення панування феодалiв служило i мистецтво, перш за все церковна архiтектура, скульптура i живопис. Монументальнi храми, що будувалися згiдно пануючим у феодальному суспiльствi смакам, повиннi були укрiплювати авторитет католицькоi церкви, що була у той час вищою санкцiiю феодального ладу. Вони були розрахованi на те, щоб пригнiчувати своiю величчю вiдчуття вiруючих, створювати, у них уявлення про непорушнiсть iснуючих соцiальних вiдносин.
В першi столiття пiсля ухвалення Польщею християнства будувалися переважно круглi, у вiзантiйському стилi, увiнчанi куполами, спочатку дерев'янi, потiм кам'янi храми. Такi гранiтний кафедральний костьол в Познанi (966 р.), побудований при Мешко I костьол в Лодгродii Гнезно (до 980 р.), костьол св. Фелiкса i Адаукта на Вавелi в Краковi (пiсля 990 р.), костьол на островi Леднiца (мiж Познанню i Гнезно) i iн. У спорудах епохи Казимира I вiдчуваiться вплив староруськоi архiтектури, тiii, що iстотно перетворила вiзантiйськi канони.
На початку XI ст. стали з'являтися костьоли в романському стилi. При Болеславi Хороброму був збудований в цьому стилi кафедральний костьол на Вавеле в Краковi. Такого ж типу споруджений з гранiту Болеславом Смiливим костьол монастиря в Могильний. В другiй половинi XI ст. було закiнчено будiвництво в романському стилi кафедрального костьолу в Гнезно i в Познанi.
Починаючи з XII ст. романський стиль робиться пануючим i витiсняi вiзантiйський. В 1142 р. закiнчене спорудження другого кафедрального костьолу на Вавелi в Краковi. До цих же часiв вiдносяться кафедральнi костьоли в Плоцке i Вроцлавi, костьоли в Опатовi, в Тумi пiд Ленчицею, в Крушвiце, в Червiньське, спорудженi Петром Властом костьоли у Вроцлавi.
Все це були монументальнi кам'янi, часто гранiтнi громади, переважно в два поверхи, з чотирикутними баштами, з бiйницями, не стiльки церкви, скiльки обороннi споруди. Вони завжди складають iдиний архiтектурний ансамбль з прилеглим до них княжим дерев'яним палацом, який вони повиннi були прикривати пiд час ворожих нападiв. В цьому ж стилi був збудований ряд менших костьолiв в Краковi, Гече, Люблiнi, Бiтомi i iнших мiсцях.
Костьоли вiдрiзнялися розкiшшю внутрiшньоi обробки. Стiни, стелi, дверi, колони були покритi чудово виконаним рiзьбленням то у виглядi простого геометричного орнаменту, то химерних, що не зустрiчаються в природi кольорiв i листя, як на стiнах Тумського костьолу пiд Ленчицею, то фантастичних тварин, як у кафедральному костьолi в Краковi. Якнайдавнiшi зразки рiзьблення (XI ст.) вiдомi в монастирях в Тиньце i на горi Собутке. Прекраснi портали костьолiв в Червiньське, в Туме пiд Лiiчицей, в монастирi св. Вiнцента у Вроцлавi. Видатними пам'ятниками образотворчого мистецтва цього часу i покритi рiзьбленням колони в костьолi в Стшельно, а особливо дверям кафедрального костьолу в Гнезно, цiлком вiдлитi з бронзи, прикрашенi барельiфом, що зображаi сцени з життя св. Войцеха.
Разом з рiзьбленням застосовувався стiнний живопис. Найцiннiшi ii пам'ятники в Туме пiд Ленчицей (Христос в оточеннi дванадцяти апостолiв, XII ст.) i в Червiньськом монастирi (початок XIII ст.).
На початку XIII ст. в Польщi розповсюдився новий стиль тАФ готичний. Спочатку елементи готики з'явилися в будiвлях романського стилю. Такi цистерцiанськi костьоли в Енджiiвi, Копшивнiце, Сулiiвi. Особливi багато таких елементiв в костьолi у Вонхоцке. Але поступово готика стала витiсняти старiший стиль. Францисканськi костьоли в Краковi, Завiхосте, в Старому i Новому Сонче, домiнiканський костьол св. Якуба в Сандомезке збудованi в готичному стилi з деякою тiльки домiшкою елементiв стилю романського. Пiсля татаро-монгольського нашестя в 1241 р. став перебудовуватися в готичному стилi романський кафедральний костьол у Вроцлавi. В другiй половинi XIII ст. закладений в готичному стилi костьол св. Марii в Краковi, спорудженi костьоли св. Яна в Торуне, i iн.
Новий стиль зажадав i новий будiвельний матерiал. Камiнь поступово поступився мiсцем цеглинi.
Змiнювалася i внутрiшня обробка храмiв. Значно простiше рiзьблення в цистерцианських костьолах початку XIII ст., архiтектура яких носить вже риси готичного стилю. Зникли фантастичнi тварини, рослини i людськi фiгури, скромнiше став орнамент. Зразки свого мистецтва художники починають запозичати з навколишньоi природи. Пам'ятниками скульптури цього часу i Мадонна у Висотiцах, портали в Старому Мiсцi пiд Конiним, в РЖновроцлаве i ряду мiсць в Силезii, рiзьблення в монастирях в Сулiiве, Вонхоцке, Копшивнiце, Парадiже, Генрiхове, Тшебнiце, Колбаче i iн. Все бiльше початку практикуватися стiнний живопис. Слiди такого живопису збереглися в костьолах монастирiв в Червiньське, Енджiiве, Сулiiве, Стшельно i iн.
Вiдомий i станковий живопис. Костьоли i монастирськi келii прикрашалися чинами. На жаль, до наших днiв зберiгся тiльки один подiбний образ тАФ у францисканському монастирi в Краковi, що маi явнi слiди староруського впливу. Набагато бiльше збереглося зразкiв древнепольскоi мiнiатюри цього часу. Якнайдавнiшим пам'ятником цього роду мистецтва i 29 мiнiатюр, що прикрашають бiблiю плоцького кафедрального костьолу. Вони виконанi пером i розфарбованi. Одна з них пiд виглядом Давида зображаi князя Болеслава Кучерявого сидячим на тронi, спiваючим i граючим на арфi, iнша тАФ пiд виглядом Есфiрi княгиню Анастасiю з дiадемою на головi, в платтi вiзантiйсько-росiйського крою, з факелом в руках. Мiнiатюрами прикрашенi i iншi книги релiгiйного змiсту (Влкнига восьми пророкiвВ», Тшебнiцкий псалтир i iн.). Загальною межею iх i реалiстична тенденцiя.
Кращим зразком цiii новоi течii служать мiнiатюри в ВлКнизi буттяВ», що зображають яскравi побутовi сцени на бiблiйнi мотиви.
Пам'ятникiв свiтськоi феодальноi архiтектури, що вiдносяться до перiоду до XIV ст. фактично не збереглося, за винятком залишкiв крiпосних споруд деяких мiст. Збереглися слiди замка на островi Леднiце (до 1000 р.), замка XI ст. на Вавеле в Краковi тАФ з житловими примiщеннями i великим рицарським залом. Княжi палаци i замки феодалiв були, мабуть, ще дерев'яними. Але i вони, звичайно, подiбно церковним будiвлям, i розмiрами i розкiшшю обробки виннi пiдкреслювати пануюче положення iх власникiв i тим самим сприяти змiцненню iх влади.
З того часу почав встановлюватися в польськiй села, який в основному був нею збережений до недавнiх часiв.
Поступово вiдходили в минуле старi окольницi i овальницi, улiцувка замiнялася новим типом села ВлланцугувкоюВ». У нiй, як i в улiцувцi, хати двома довгими (на один-два з гаком кiлометра) рядами пнулися по обох сторонах дороги-вулицi, але тепер вони стояли не тiсно, майже впритул, а на вiдомому i притому рiвнiй вiдстанi одна вiд одноi, правильним ланцюжком (польск. оancuch тАФ ланцюг). До хати примикав двiр з господарськими спорудами. Звичайно, хати i споруди були дерев'яними. За хатами йшли городи i сади, а далi тАФ поля. Поля розташовувалися не як ранiше тАФ без жодноi системи i порядку, уперемiж з косовицями, перелiсками i iн., а всi разом, роздiленi на рiвнi, однаковоi форми i розмiру дiлянки, витягнутi перпендикулярно до вулицi.
У мiру зростання мiст як торгово-ремiсничих центрiв початку складатися своiрiдна культура середньовiчного польського мiста. На жаль, пiзнiше розвиток писемностi на польськiй мовi дуже ускладнюi вивчення мiського фольклору, а отже, i взагалi свiтогляди широких верств населення польських мiст XIтАФXII ст. Набагато виразнiше ми можемо уявити собi зовнiшнiй вигляд польського мiста цього часу.
Центральне мiсце в мiстi XIII ст. вiдводилося ринку, вiд нього на схiд i захiд, пiвнiч i пiвдень розходилися пiд прямим кутом основнi вулицi, що дiлили мiсто на квартали. Паралельно цим вулицям виникали новi, взаiмно що перехрещувалися мiж собою. Мiста були укрiпленi. Познань, наприклад, в 1277 р. мала вже кам'янi стiни з чотирма. Стiни в серединi XIII ст. виросли i навкруги Кракова. Змiцнювалися i меншi мiста. Наприклад, ровом були укрiпленi Мендзижеч, кельне, РЖлжа, Славков, Тарчек. На стiнах споруджувалися башти, через рови перекидалися пiдйомнi мости. У разi небезпеки цi мости пiдiймалися i перетворювалися на могутню барикаду, що прикривала ворота. Вночi всi ворота закривалися, i варта не мала права вiдкривати iх без дозволу мiських властей нiкому, навiть найбiльшим сановникам.
У центрi мiста на ринковiй площi будувалися торговi ряди, тут же знаходилися ратуша i приходський костьол. На ратушi пiдносилася башта з годинником i дзвоном. Уздовж вулиць, немощених i тонучих в брудi, безладно тiснилися одноповерховi житловi будинки з вiкнами, затягнутими мiхуром. Цi будiвлi звичайно були дерев'янi, рiдко тАУ кам'янi.
Розвиток мiськоi культури в середньовiчнiй Польщi виразився, зокрема, в появi фiлософii. На 70-i роки XIII ст. падаi розквiт дiяльностi одного з перших польських фiлософiв тАФ Вiтелло з Силезii. Вiтелло займався багато натурфiлософiiю i узагальнив своi дослiдження по геометричнiй i фiзiологiчнiй оптицi в багатотомнiй працi на латинськiй мовi ВлPerspectivaВ». Вiн спирався на результати вишукувань арабського вченого Альхазена (XI ст.), але продовжив розробку цих проблем самостiйно.
Узагальнення Вiтелло були використанi пiзнiше Леонардо да Вiнчi, який посилаiться на них в своiму ВлАтлантичному кодексiВ». Вiдомi також доповнення Кеплера до працi Вiтелло.
Вiтелло додав матерiалiстичне тлумачення категорii ВлеманацiiВ», висунутоi неоплатонiками, i iнтерпретував ii як фiзичне явище закiнчення свiтла з центрального свiтила.
У перiод феодальноi роздробленостi в Польщi створилися мiсцевi культурнi центри (наприклад, Плоцк в Мазовii, Вроцлав в Силезii i iн.). Мiжусобнi вiйни, вороже нашестя нерiдко спричиняло за собою знищення культурних цiнностей. У цiлому, проте, польська культура продовжувала швидко розвиватися i в цей перiод.
У XIIтАФXIII ст. посилилися польсько-чеськi культурнi зв'язки. Особливо вони вiдчутнi в територiально найближчiй до Чехii Силезii, але iх вплив позначався i в iнших польських землях. Розвивалися культурнi зв'язки i з Руссю, змiцненню яких, проте, активно заважала католицька церква. Культурнi зв'язки пiдтримувала Польща i з краiнами Захiдноi РДвропи тАФ РЖталiiю, Францiiю, Нiмеччиною.
Нiмецькi монастирi, нiмецьке рицарство, що поповнювало вищi, придворнi круги, нiмцi-патрицii, що осiдали в польських мiстах, несли з собою своi звичаi, порядки, одяг i т. д., нарештi, свою мова. Часто вони з презирством вiдносилися до польськоi культури, мови i звичаi Проникнення настроiв цих елементiв в привiлейованi шари суспiльства, особливо в захiдних польських землях, негативно виявлялося на розвитку нацiональноi культури.
Хранителями самобутньоi польськоi культури були народнi маси.
3. Скульптура ПольщiВ раннiх польських спорудах збереглося декiлька прикладiв рельiфно виконаноi плетiнки. Найстародавнiшим пам'ятником цього роду i кам'яна плита, перенесена в нинiшнiй кафедральний собор на Вавеле. Можливо, що вона походить вiд своii дороманськоi попередницi. Роздвоiна тасьма створюi ряди круглих петель, нанизаних на ii трикутнi або зигзагоподiбнi (як, наприклад, по краю) злами. Ця iррегулярна композицiя справляi враження вiльного контура, нанесеного вiльною рукою в наслiдування бiльш регулярноi, геометричноi ломбардноi або кроацькоi плетiнки. Вiдмiнна риса вiзерунка вавельскоi плити в порiвняннi з переважно, iвропейських орнаментiв полягаi в роздiленнi тасьми на двi, а не на три смуги, як це було в стародавнiх пам'ятниках РЖрану. Цiлком вiрогiдно, що плита вiдноситься до перiоду iнтенсивного будiвництва на Вавелi, тобто до X столiття.
Орнамент плетiнки, тiльки в бiльш регулярному виглядi i вже з тасьмою, що складаiться з трьох смуг, з'являiться на Вавелi ще раз бiля середини XI столiття як декор капiтелi i стовбура колони кафедрального собору Казимира Восстановителя. У цей час плетiнка вже втрачаi своi привiлейоване положення, яке вона займала протягом двох столiть. Вона стаi однiiю з багатьох мотивiв романського орнаменту, що використовуються в самому рiзному художньому середовищi. Дуже красива, з гострим овалом, з тасьмою, роздiленою на три смуги, полiхромована плетiнка, зелена або блакитна на червоному фонi, прикрашаi ахривольту порталу в Прандоцинi. Вiдноситься вона до першоi четвертi XII столiття. Через сто рокiв на капiтелях цистерцианського костьолу в Сулеюве з'явилася зигзагоподiбна, з вплетеними кiльцями плетiнка, а ii хвилястий варiант з вплетеними стрiчками - на його захiдному порталi. До цистерцианского кола вiдноситься також багата, вiртуозно виконана композицiя з плетiнки на плитi з абатства у Вонхоцке.
На рубежi XI i XII столiть разом з геометричними мотивами плетiнки з'являються стрiчково-рослиннi мотиви, поки що в дуже площинному i умовному трактуваннi. Саме таким i декор з пальметт капiтелей-близнят у внутрiшнiй тiнецькоi галереi. Судячи з трапецiiвидноi форми, цей декор належить до ранньовiзантiйського типу. На однiй з тiнецьких капiтелей по обох сторонах дерева представлена пара протистоячих птахiв, схожих на орлiв, з головами в рiзнi боки. Цей вельми старий мотив, вiдомий по шовкових вiзантiйських тканинах, зустрiчався також в iлюстрованих рукописах, наприклад, в ВлПултуiськом кодексiВ». Рельiф з птахами з тiнецькоi капiтелi тАФ це найранiше разом з фрагментами притолоки вавельського кафедрального собору рiзьблення на територii Польщi. Фрагмент притолоки тАУ крилатий дракон з собачою головою i хвостом, що переходить в лист пальметти. Скульптурного зображення людей доведеться чекати ще майже пiвстолiття. До постiйного репертуару орнаментальних мотивiв романського мистецтва в Польщi, разом з плетiнкою, вiдноситься пальметта, пiвпальметта, птахи, що клюють кетяг винограду, i дракони. Знов вони зустрiчаються в самому кiнцi цього перiоду, стилiзованi в бiльш натуралiстичному дусi, потрактованi бiльш пластично i живописно. Буйнi, соковитi пальметти капiтелей емпор костьолу в Костелец-Прошовському, капiтелi з птахами з монастирського костьолу в Любенже, дракони керамiчних архивольт у домiнiканцiв в Сандомiрi можуть служити прекрасним прикладом використовування цих дуже старих мотивiв, що за часом спiвпадаi з початком готичних споруд, коли в архiтектурну класику була введена мiсцева флора i фауна.
Фiгурний кам'яний рельiф трiумфально входить в польську романську архiтектуру в той перiод, коли ii iдейнi i естетичнi функцii в сакральних спорудах вже визначилися, а форма давно вийшла iз стадii пошукiв i експериментiв. Рельiф увiйшов до архiтектури не в примiтивному народному виглядi, а у формi, досконалiсть якоi добивалася декiлькох поколiнь скульптурiв-рiзьбярiв по каменю одного з найчудовiших, якщо не найчудовiшого художнього кола. Бенедiктiнськiй костьол св. Вiнцентiя на Олбiне, поставлений на засоби Петра Влостовiца 1139 року що знаходився ще у стадii будiвництва, був чудово оформлений рельiфами, цiлком гiдними цiii найбiльшоi в Польщi романськоi споруди. Сюди вiдноситься група втрачених рельiфiв, вiдомих тiльки по бiльш пiзнiх малюнках i по двох фрагментах, що збереглися.
Один з цих фрагментiв, погрудне зображення пророка або апостола з розгорненим сувоiм в руцi, дозволяi нам, Незважаючи на наявнi пошкодження, оцiнити, якою величезною втратою i для скульптури було руйнування абатства вроцлавських бенедиктинцiв. Цей рельiф характеризуiться стриманiстю художнього акцентування. Паралельнi жолобки стилiзованого волосся моделюють коло черепа i чiтко позначають два пасма, спадаючi на плечi. На iх фонi видаються прикритi плащем плечi. Багате, ретельно розроблене оздоблення тунiки навкруги шиi дуже ефектне в зiставленнi з делiкатним графiчним малюнком складок, що розходяться промiнням. Цей контраст не випадковий. Опуклий орнамент, схожий на вишивку, i нашитi коштовнi каменi, разом з нiмбом пiдкреслюють урочистий, сакральний характер благородноi фiгури.
У пошуках аналогii при розглядi стилю вроцлавського фрагмента ми повиннi звернутися до школи, до якоi вiдноситься цикл рельiфiв з Суйак в Керси тАФ одне з прекрасних творiнь романськоi пластики в пiвденнiй Францii. У розкиданих пасмах волосся, м'яко в'юнких кiнцях локонiв, що прикривають чоло, в ритмiчних складках i пишних оздобленнях одягу знаменитого ВлтанцюючогоВ» РЖсайi, у фiгурах Аврама i Йосипа з порталу в Суйак ми бачимо стилiстичний праобраз вроцлавського рельiфу. Переробка зразка вроцлавськими майстрами дана у напрямi його спрощення. З цiii точки зору, як паралельне явище, можна привести деякi рельiфи з Керси, створенi в колi майстра з Суйак, наприклад, фрагменти, що зберiгаються в музеi Массена в Брiв, що походять з мiсцевоi церкви св. Мартiна.
Фiгура вроцлавського пророка, судячи з розробки бiчноi стiнки плити, з якою вона спаiна, i за формою краю iншого, аналогiчного, тiльки гiрше зберiгся фрагмента, була спочатку призначена для примiщення ii на зовнiшнiй сторонi стiни, разом з iншими плитами, мабуть, також прикрашеними фiгурними рельiфами. Характерна структура плити, що розрахована на вмонтувавання ii в стiну, i ii вiдносно великi розмiри, в первинному виглядi що не багато поступалися натуральному людському зросту, показують, що первинним мiсцем ii призначення був портал. Фiгури пророкiв могли знаходитися з бокiв древнього отвору, прикритi разом з дверима i тимпаном зведеннями вiдкритого притвору, так, як це ми бачимо в рiшеннi порталу, що зберiгся в Лангедоцi. Рельiфи могли знаходитися також пiд карнизом балочного перекриття, що спираiться на колони, як в порталах Провансу. Припущення, що рельiф знаходився пiд захистом якихось архiтектурних елементiв, викликано чудовим збереженням як його поверхнi, так i скульптурного характеру рельiфу. Зроблений надзвичайно опуклим, вiн повинен був знайти мiсце поряд з такими ж пластичними архiтектурними елементами i помiщатися в нiшi або в якому-небудь просторi на темному фонi, що пiдкреслюi об'iмнiсть залитого сонячним свiтлом рельiфу.
Питання про первинну функцiю могло б торкатися i iншого рельiфу XII столiття, також вирваного з свого контексту, - Христа з колегiати в Туме. Рятiвник з пiднятою правою рукою зображений як пантократор тАФ володар всесвiту. Замiсть мандроли фiгура укладена в два пересiчнi кола, що указуi на зв'язок з iконографiчною традицiiю, усталеною ще в каролiнгський перiод. Менше, нижнi коло, на якому Христос сидить, як на тронi, представляi земний коло. Верхня, велика, тАФ небеснi сфери. Вiд напису, що йде, по обох цих кiльцях, збереглося тiльки одне слово LUX - свiтло i фрагмент передуючого йому iнiцiалу М. Весь напис мiстив рядок з пророцтва РЖсаi або з РДвангелiя вiд РЖоанна, яка визначала Христа, як видiляючого свiтло: Ego sum lux mundi, qui sequitur me, non ambulat in tenebris, sed habebit lumen vitae (РДвангелii вiд РЖоанна 8.12). РЖ в цьому випадку доля була нещадна. Права, благославляюча кисть руки Христа втрачена i не вистачаi цiлоi лiвоi руки, в якiй, найiмовiрнiше, вiн тримав розгорнену книгу.
Цi дефекти завдали великого збитку, але не позбавили пам'ятник нi художнього значення, нi його важливого змiсту. Творiння i тепер вражаi тонким мистецтвом майстра. Вiн моделював камiнь скульптури в такому опуклому рельiфi, як автор погрудного зображення вроцлавського пророка, але метод його був абсолютно iншим. Його не цiкавив контраст мiж великими площинами, жвавими абстрактними лiнiйними складками i дуже пластичною деталлю. Гладка поверхня, модельована в першiй стадii роботи, була потiм покрита арабескою лiнiй драпiровки при рiдкiсному чуттi автора до iх орнаментальних властивостей: роль виявлення умовноi анатомii тiла (акцентування вiльно зiгнутоi ноги) вони виконують як би мимовiльно. Подвiйнi жолобки, що позначають складки, оббiгають веретеноподiбно, як канелюри колон, праву руку, вiд лiктя створюючи iдеальну вертикаль. З цiлiстю цiii композицii iдеально гармонуi делiкатне перлове оздоблення, завершальне косi лiнii спадаючого плаща i складок нижньоi частини одягу, що вiялоподiбно розходяться. Обличчя Христа з правильними рисами, з опуклими очима, прикритими тонкими столiттями, обрамлено пасмами в'юнкого волосся, що створюi плавний, вишуканий контур, що нагадуi контурами витончену арку пiзньоготичноi архiтектури.
Декоративний ефект збiльшуiться симетричним розташуванням пасм цiii красивоi зачiски i чисто геометричним малюнком вусiв, який утворюiться паралельними жолобками, умовно позначаючими волосся.
Джерела цього зрiлого мистецтва, так само, як i у разi скульптурного зображення вроцлавського пророка, слiд шукати в пiвденнiй Францii, все в тiй же школi прекрасного майстра з Суйак. Творець пантократора з Тума пiшов по шляху деякого пом'якшення динамiчного драматизму. Вiн пiдхопив i розвинув тiльки лiнiю святковоi декоративноi композицii як один iз способiв виразу неземного явища величi Господа. В цьому вiдношеннi вiн близький тому, що iншому продовжуi традицii школи з Суйак, автору капiтелi з Катус з багатофiгурною сценою апостолiв.
Тумськiй рельiф був створений, мабуть, бiля середини сторiччя, в усякому разi до моменту освячення колегiати в 1161 роцi вiн вже iснував. Для нього немаi вiдповiдного мiсця серед порталiв, що збереглися на своiх колишнiх мiсцях. Тому можна припускати, що вiн входив в прикрасу iнтер'iру - був помiщений в пiдставi вiвтаря, знаходився на амбонi або в перегородцi, що вiддiляi вiвтар вiд пресбiтерiю. РЖз цього приводу немаi нiяких вказiвок, проте сам факт наявностi монументальних предметiв лiтургiйного характеру в iнтер'iрi такоi багатоi в архiтектурному вiдношеннi будiвлi не може викликати анiнайменшого сумнiву.
Змiст, час створення, школа в широкому розумiннi цього слова i особистi схильностi художника примушують нас вважати доцiльним i навiть необхiдним безпосередньо пiсля рельiфу пантократора з Тума обговорити тимпан вроцлавського костьолу святого Михайла. Цей тимпан увiчнив факт пожертвування Болеславом Кудрявим, Яксою i його дружиною Агатою, дочкою Петра Влостовiца, на побудову в передмiстi Битома базилiки святого Вiнцентiя i святого Михайла, що вiдносяться до комплексу бенедиктинського абатства на Олбiне. У зв'язку з цим явно видiляються двi тематичнi канви: позачасова тАФ релiгiйна i сучасна майстрам - що стосуiться пожертвування, i видом лiтописання.
Разом з Францiiю, вплив якоi позначився в нечисленних, але видатних витворах мистецтва, другим крупним художнiм центром, що знаходився в рiзного роду контактах з Польщею Пястов, була пiвнiчна РЖталiя. Рухливi ломбарднi будинки з територii Великих озер в XII столiттi доходили до самоi Скандинавii, а любимою територiiю iх експансii, так само, як i iх нащадкiв в XVI i XVII столiттях, була Центральна РДвропа. У Польщi атрибуцiя романськоi скульптури, що характеризуiться рисами мистецтва Ломбардii, виявляiться бiльш важкою, нiж в Австрii, Угорщини або в долинi Рейну. Якщо там слiд тiльки вiдрiзнити роботи прибульцiв через Альпи вiд робiт iх мiсцевих наступникiв, то в Польщi, крiм того, можуть виявитися ще роботи, що належать чужоземцям не iталiйцям, що перейняли манеру останнiх.
Монументальна архiтектурна скульптура iталiйського типу спочатку з'являiться як скульптура iз звiриною тематикою. Найстарiшим прикладом i гранiтнi леви з околиць гори Сленжi. Як вiдомо, на вершинi цього язичницького Олiмпу воiвода Петро Влостовiц намагався в 1110тАФ1148 роках заснувати абатство августинцiв. Проте почате будiвництво не було завершено унаслiдок вiдмови канонiкiв вiд робiт через суворi клiматичнi умови. Прикрасою абатства виннi бути семи левiв монументального масштабу, висiчених з гранiту, що збереглися, i скульптура грифа. Цi тварини, поза сумнiвом, повиннi були стерегти вхiд в монастирську базилiку, тому iх i треба було помiстити з бокiв дверних отворiв. Збереження iх неоднакове, при бiльш же ретельному вивченнi обробка виявляiться також рiзною. Всi леви з гори Сленжi сидять з низько опущеними головами. Серед портальноi iталiйськоi скульптури такi леви iснують разом з левами, у яких голови гордо пiднятi, що пiдкреслюi трiумф над переможеним супротивником, i з левами, що тримають в могутнiх лапах здобич.
Леви iз здобиччю зображенi в захiдному портику вроцлавського кафедрального собору. Во
Вместе с этим смотрят:
"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть
"Культура": типология определений
"Русские сезоны" в Париже
French Culture. Traditions and Customs
Old and new wedding customs and traditions in Great Britain and the USA