Структура Органiзацii Об'iднаних Нацiй

Вступ

1. РЖсторiя створення ООН

2. Структура ООН i напрямки дiяльностi основних пiдроздiлiв

3. РЖсторiя дiяльностi ООН у ролi свiтового уряду

4. План реформування ООН

5. Криза ООН

6. Подальший розвиток кризи ООН

Висновки

Список використаноi лiтератури

У сучасних мiжнародних вiдносинах мiжнародним органiзацiям придiляiться значна роль. Починаючи з 19 столiття, прагнення до iнтернацiоналiзацii багатьох сторiн життя суспiльства викликало необхiднiсть створення новоi форми мiжнародного спiвробiтництва. Новим етапом у розвитку свiтового спiвтовариства з'явилася установа перших мiжнародних унiверсальних органiзацiй - Всесвiтнього телеграфного союзу в 1865 р. i Всесвiтнього поштового союзу в 1874 р. У даний час нараховуiться бiльш 4 тисяч мiжнародних органiзацiй, що мають рiзний правовий статус.

У XX столiттi в збройних конфлiктах загинуло бiльше людей, чим за всю попередню iсторiю людства. Вiн став самим руйнiвним i кровопролитним. Конфлiкти перетворилися в один з ведучих факторiв нестабiльностi на землi. Сучаснi конфлiкти являють собою загрозу не тiльки для учасникiв конфлiкту, але i для усього свiтового спiвтовариства. РЖ, незважаючи на завершення холодноi вiйни, у свiтi усе ще iснуi погроза ядерноi вiйни з боку великих ядерних держав. У той же час у сучасному динамiчному, що швидко розвиваiться, свiтi мiждержавнi конфлiкти перемiнилися громадянськими вiйнами. Розпад бiполярного свiту привiв до створення нових держав, з'явилися новi види погроз мiжнародному свiту i безпецi, що визначило необхiднiсть активiзацii дiяльностi унiверсальноi мiжнародноi органiзацii - ООН. Полiтичнi процеси, що вiдбуваються на даному етапi розвитку суспiльства, виявляють необхiднiсть у дослiдженнi конфлiктiв, аналiзi iхнiх причин i наслiдкiв.

ООН - унiверсальна мiжнародна органiзацiя, створена з метою пiдтримки свiту i мiжнародноi безпеки i розвитку спiвробiтництва мiж державами. Статут ООН обов'язковий для всiх держав i його преамбула говорить: "Ми, народи об'iднаних нацiй, сповненi рiшучостi избавить прийдешнi поколiння вiд нещасть вiйни, знову затвердити вiру в основнi права людини, у достоiнство i цiннiсть людськоi особистостi, у рiвноправнiсть чоловiкiв i жiнок i в рiвнiсть прав великих i малих нацiй i створити умови, при яких можуть дотримуватися справедливiсть i повага до зобов'язань i в цих цiлях виявляти терпимiсть i жити разом, у свiтi один з одним, як добрi сусiди, об'iднати нашi сили для пiдтримки мiжнародного свiту i безпеки, забезпечити, щоб збройнi сили застосовувалися не iнакше, як у загальних iнтересах, вирiшили об'iднати нашi зусилля для досягнення цих цiлей.

1. РЖсторiя створення ООН

Система Органiзацii Об'iднаних Нацiй (далi ООН) у ii сучасному видi складалася протягом тривалого часу, i потрiбне правильне розумiння причини появи всiх ii елементiв.

Система ООН зародилася бiльш 100 рокiв тому як механiзм керування свiтовим спiвтовариством. У серединi дев'ятнадцятого сторiччя з'явилися першi мiжнароднi мiжурядовi органiзацii. Поява цих органiзацiй бути викликано двома взаiмовиключними причинами. По-перше, утворенням у результатi буржуазно-демократичних революцiй, що прагнуть суверенних держав, що прагнуть до нацiонального незалежностi, i, по-друге, успiхами науково-технiчноi революцii, що породили тенденцiю до взаiмозалежностi i взаiмозв'язку держав.

Як вiдомо, гасло невiд'iмностi i непорушностi суверенiтету народу i держави був одним з найбiльш значимих у часи буржуазно-демократичних революцiй у багатьох iвропейських краiнах. Новий правлячий клас прагнув закрiпити своi панування за допомогою сильноi, незалежноi держави. У той же час розвиток ринкових вiдносин стимулювало прискорення науково-технiчного прогресу, у тому числi в сферi знарядь виробництва.

Науково-технiчний прогрес, у свою чергу, привiв до того, що iнтеграцiйнi процеси проникнули в економiку всiх розвитих краiн РДвропи i викликали всебiчний зв'язок нацiй один з одним. Бажання розвиватися в рамках суверенноi держави i неможливiсть робити це без широкого спiвробiтництва з iншими незалежними державами - i привела до появи такоi форми мiждержавних взаiмозв'язкiв, як мiжнароднi мiжурядовi органiзацii.

Спочатку, головною метою мiждержавного спiвробiтництва в рамках мiжнародних органiзацiй можна було вважати контроль над iнтеграцiйними процесами. На першому етапi за мiжурядовими органiзацiями закрiплювалася скорiше технiчно-органiзацiйна, чим полiтична функцiя. Вони були покликанi розвивати iнтеграцiйнi тенденцii з метою залучення держав-членiв. Звичайна сфера спiвробiтництва - зв'язок, транспорт, вiдносини з колонiями.

Питання про виникнення першоi мiжнародноi органiзацii дотепер залишаiться спiрним. Правоведи-международники найчастiше називають такий Центральну комiсiю судноплавства по Рейну, що виник у 1815 роцi. Крiм iвропейських i американських комiсiй з мiжнародних рiк, що характеризуються строго спецiальною компетенцiiю, у 19 столiттi створювалися так називанi квазиколониальние органiзацii, такi як наприклад Захiдний РЖриан, що проiснували недовго, а також адмiнiстративнi союзи.

Саме адмiнiстративнi союзи виявилися найбiльш придатною формою розвитку мiжурядових органiзацiй.

По образi i подобi адмiнiстративних союзiв, головною задачею яких було спiвробiтництво держав у спецiальних областях, мiжурядовi органiзацii розвивалися в плинi цiлого столiття.

Початок двадцятого сторiччя ознаменувало кiнець спокiйного розвитку багатьох держав. Протирiччя властивому початку розвитку капiталiзму породили свiтову вiйну. Перша свiтова вiйна не тiльки затримала розвиток мiжнародних органiзацiй, але i привела до розпуску багатьох з них. У той же час усвiдомлення згубностi свiтових воiн для всiii людськоi цивiлiзацii вплинуло на на появу проектiв створення мiжнародних органiзацiй полiтичноi орiiнтацii з метою запобiгання воiн.

РЖдея створення глобальноi мiжурядовоi органiзацii для запобiгання воiн i пiдтримки свiту займала розуми людства вiддавна.

Один з таких проектiв лiг в основу Лiги Нацiй (1919) так i не стала ефективним iнструментом полiтичного i мiжнародного спiвробiтництва.

У цiлому за час вiд першоi до другоi свiтовоi вiйни розробка проблем органiзацii мiжнародного свiту i безпеки рухався дуже повiльно.

Друга свiтова вiйна в силу ii масштабiв, методiв терору, застосовуваних фашистськими армiями, дала могутнiй поштовх урядовiй i суспiльнiй iнiцiативi по органiзацii свiту i безпеки.

На урядовому рiвнi впорос створення органiзацii мiжнародноi безпеки виник, по сутi справи, з перших днiв вiйни.

У науковiй лiтературi iснують розбiжностi про тiм, хто iз союзникiв i в якому документi першим запропонував створення Органiзацii Об'iднаних Нацiй. Захiднi вченi таким документом назвали Атлантичну хартiю Рузвельта i Черчiлля вiд 14 серпня 1941 року. Радянськi дослiдники цiлком обТСрунтовано посилалися на Радянсько-польську декларацiю вiд 04 грудня 1941 року.

Однак,14 серпня 1941 р. президент США Франклiн Делано Рузвельт i прем'iр-мiнiстр З'iднаного Королiвства Уинстон Черчиль пiдписали документ, де зобов'язалися "працювати разом з iншими вiльними народами, як у вiйнi, так i у свiтi". Звiд принципiв мiжнародного спiвробiтництва в пiдтримцi свiту i безпеки одержав впоследствие назву Атлантичноi хартii. Першi контури ООН були накресленi на конференцii у Вашингтонi на засiданнях, що проходили у вереснi-жовтнi 1944 р., де США, З'iднане Королiвство, СРСР i Китай домовилися про цiлях, структурi i функцiях майбутньоi органiзацii. 25 квiтня 1945 р. делегати 50 краiн зiбралися в Сан-Франциско на Нараду Об'iднаних Нацiй (назва вперше запропонована Рузвельтом) i прийняли Статут, що складаiться з 19 глав i 111 статей. 24 жовтня Статут був ратифiкований 5-ю постiйними членами Ради Безпеки, бiльшiстю його держав, що пiдписали, i набрав сили. З тих пiр 24 жовтня в мiжнародному календарi називаiться Вдень ООН.

Важливим етапом на шляху створення ООН стала конференцiя союзних держав у Москвi в 1943 роцi.

У декларацii вiд 30 жовтня 1943 року пiдписаноi представниками СРСР, США, Великобританii i Китаю, цi держави проголосили, що "вони визнають необхiднiсть установи в можливо короткий термiн загальноi мiжнародноi органiзацii для пiдтримки мiжнародного свiту i безпеки, заснованоi на принципi суверенноi рiвностi всiх миролюбних держав, членами якоi можуть бути всi такi держави - великi i малi".

Особливостями цiii органiзацii варто назвати яскраво виражений полiтичний характер, що виявляiться в орiiнтацii на питання свiту, безпеки, i гранично широку компетенцiю у всiх сферах мiждержавного спiвробiтництва. Цi характеристики не були властивi колишнiм мiжурядовим органiзацiям.

Подальший хiд пiдготовки новоi мiжнародноi мiжурядовоi структури добре вiдомий i докладно описаний у багатьох iсторико-правових дослiдженнях. Найважливiшими етапами в створеннi ООН обТСрунтовано називають конференцiю в Думбартон-Оксе (1944 р.), на якiй були погодженi основнi принципи i параметри механiзму дiяльностi майбутньоi органiзацii. Кримська конференцiя в Ялтi в лютому 1945 року, за участю глав трьох урядiв - радянського, британського й американського - обговорила запропонований конференцiiю в Думбартон-Оксе пакет документiв, доповнивши його в рядi пунктiв, i прийняла рiшення про скликання конференцii Об'iднаних Нацiй у США в квiтнi 1945 року.

Це рiшення реалiзувалося на конференцii в Сан-Франциско, що проходили з 25 квiтня по 26 червня 1945 року i завершившейся прийняттям установчих документiв Органiзацii Об'iднаних Нацiй. 24 жовтня 1945 року пiсля передачi на збереження п'ятьма постiйними членами Ради Безпеки i бiльшiстю iнших держав ратифiкацiйних грамот Статут ООН ввiйшов у силу.

Поява новоi мiжнародноi органiзацii, зi створенням якоi зв'язувалися чекання мiцного свiту, давало надiю i на розвиток спiвробiтництва всiх держав у питаннях економiчного i соцiального розвитку.

Слiд зазначити, що спочатку представлення про обсяг компетенцii новоi мiжурядовоi органiзацii в держав-союзникiв значною мiрою не збiгалися. Радянський уряд розглядало ООН у першу чергу як органiзацiю по пiдтримцi мiжнародного свiту i безпеки, покликану уберегти людство вiд новоi свiтовоi вiйни. РЖ союзними державами така орiiнтацiя розглядалася як одна з найважливiших, що дозволило досить безконфлiктно домовитися про створення ради Безпеки - органа широкоi компетенцii в питаннях свiту i безпеки. У той же час радянський проект Статуту ООН, запропонований у Думбартон-Оксе, передбачав, що "органiзацiя повинна бути саме органiзацiiю безпеки i до ii компетенцii не слiд вiдносити питання економiчнi, соцiальнi i взагалi гуманiтарнi, для цих питань повиннi бути створенi спецiальнi, особливi органiзацii".

Представники захiдних держав iз самого початку розглядали ООН як органiзацiю широкою компетенцiiю, що сприяi спiвробiтництву держав в областi економiки, соцiального забезпечення, науки, культури i т.д. РЖнакше кажучи, вiдповiдно до пропозицiй союзних держав ООН повинна сполучити контроль за iнтеграцiiю держав-членiв як у полiтичних, так i в соцiально-економiчних питаннях. При цьому передбачалося, що компетенцiя Органiзацii в обох сферах повинна бути рiвновеликоi.

Дана пропозицiя зустрiла вiдсiч ряду держав. Мотивацiя вiдмовлення вiд надiлення ООН широкими функцiями в сферi економiки була рiзноi i найбiльше повно виразилася в позицiях СРСР i Великобританii.

Радянськi представники висловлювали думку, що регулювання економiчних вiдносин i питанням сугубо внутрiшньодержавноi компетенцii. Пропозицii про мiжнародно-правове регулювання економiчних вiдносин входять у суперечнiсть iз принципами поваги державного суверенiтету i невтручання у внутрiшнi справи держав.

Великобританiя виразила позицiю тих держав, що вважали, що створення мiжурядовоi органiзацii в сферi економiки несумiсно з принципами ринкового лiбералiзму. У першу чергу недоторканностi приватноi власностi й обмеження утручання у внутрiшнi економiчнi зв'язки держав.

Таким чином, по питанню компетенцii ООН у соцiально-економiчнiй сферi в держав-засновникiв iдностi не було. Висловлювалися два дiаметрально протилежних пiдходи - про широку компетенцiю Органiзацii в цьому питаннi i про неправомiрнiсть ii повноважень сферi мiждержавного соцiально-економiчного розвитку. В остаточному пiдсумку пiсля використання дипломатичних мiр було прийнято компромiсне рiшення про надiлення ООН функцiiю координацii мiждержавного соцiально-економiчного спiвробiтництва (Статут п.3 ст.1). Задачi координацii були сформульованi в загальнiй формi i покладенi на Економiчну i Соцiальну Раду (ст.62 ЕКОСОС). На вiдмiну вiд Ради Безпеки ЕКОСОС споконвiчно володiв у своiй сферi дуже урiзаними повноваженнями. Остання обставина не дозволяла ООН стать серйозним центром спiвробiтництва держав у соцiально-економiчних питаннях. Дана область мiжнародних вiдносин вiдрiзнялася складнiстю i уключала воiстину неосяжну кiлькiсть мiждержавних взаiмозв'язкiв. З цих причин координацiя економiчного мiждержавного спiвробiтництва з iдиного центра представлялася малоймовiрноi. Бiльш реалiстичним був названий пiдхiд з позицii функцiональноi децентралiзацii.

У силу того, що структурнi параметри самоi ООН для цих процесiв виявилися вузькi, треба було створення системи мiжурядових iнститутiв, для яких ООН виступала координацiйним центром. У цю систему ввiйшли iснуючi i знову створенi спецiалiзованi мiжурядовi органiзацii.

Досвiд Лiги Нацiй у цьому питаннi був врахований у Статутi ООН, що у ст.57 i 63 декларував що, спецiалiзованi мiждержавнi установи встановлюють зв'язок з ООН у порядку висновку спецiальних угод з ЕКОСОС ООН.

Таким чином, спецiалiзованi мiждержавнi установи залишалися самостiйними мiжурядовими органiзацiями, iхнiй зв'язок з ООН носила характер спiвробiтництва i координацii дiй.

У 1946 роцi пiд егiду ООН увiйшла Мiжнародна органiзацiя працi (Женева 1919) - МОП, у 1947 роцi - найстарша мiжнародна органiзацiя - Мiжнародний союз електрозв'язку (МСЕ, 1865, Женева), у 1948 роцi - Всесвiтнiй поштовий союз (ВПС, 1874, Берлiн), у 1961 роцi - Всесвiтня метеорологiчна органiзацiя (ВМО, 1878, Женева).

У цi ж роки утворяться новi мiжурядовi структури. У 1944 роцi почалося створення фiнансово-економiчноi групи системи ООН. Почали дiяти Мiжнародний валютний фонд (МВФ), статутною метою якого було оголошене забезпечення упорядкованих вiдносин у валютнiй областi, подолання конкурентного знецiнення валют, i Мiжнародний банк реконструкцii i розвитку (МБРР), покликаний зробити допомога вiдновленню i розвитку держав-членiв. У наслiдку МБРР послужив основою створення групи органiзацiй, що склали Свiтовий банк (СБ). У МБ увiйшли три структури, що володiють iдентичними механiзмами i подiбними функцiями: сам ММРР, Мiжнародна фiнансова корпорацiя (МФК, 1956), що маi метою надання допомоги у фiнансуваннi приватних пiдприiмств, Мiжнародна асоцiацiя розвитку (МАР, 1960), нацiлена на надання допомоги краiнам, що розвиваються, на пiльгових умовах. МБ функцiонуi в тiсному зв'язку з МВФ, при цьому всi його органiзацii зв'язанi угодами про спiвробiтництво в ООН.

У 1946 роцi були створенi наступнi мiжурядовi органiзацii - Органiзацiя Об'iднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури (ЮНЕСКО, Париж), Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я (ВООЗ, Женева), i Мiжнародна органiзацiя по справах бiженцiв ООН (РЖРА, припинила своi iснування в 1952 роцi). У цьому ж роцi були встановленi контакти ООН з Органiзацiiю Об'iднаних Нацiй з питань продовольства i сiльського господарства (ФАО, Рим. 1945). У 1947 роцi статус спецiалiзованоi установи одержала Мiжнародна органiзацiя цивiльноi авiацii (РЖКАО, Монреаль, 1944). В наступнi роки в процесi створення спецiалiзованих установ йшов не настiльки iнтенсивно, у 1958 роцi з'явилася Мiжнародна морська органiзацiя (РЖМО, Лондон), у 1967 роцi - всесвiтня органiзацiя iнтелектуальноi власностi (ВОРЖВ, Женева), у 1977 роцi - Мiжнародний фонд сiльськогосподарського розвитку (РЖФАД). Саме "молоде" спецiалiзована установа ООН - Органiзацiя Об'iднаних Нацiй по промисловому розвитку (ЮНРЖДО), створена в 1967 роцi як допомiжний орган ООН. У рамках ЮНРЖДО ще в 1975 роцi було прийняте рiшення про ii перетворення в спецiалiзовану установу ООН, пророблена велика робота з вироблення установчого документа - Статуту, i пiсля його ратифiкацii 80 державами-членами ЮНРЖДО в 1985 роцi одержала цей статус.

У системi ООН вiдомою своiрiднiстю вiдрiзняiться положення двох мiжнародних органiзацiй - МАГАТЕ i ГААТТ. Мiжнародне Агентство по атомнiй енергii (Вiдень, 1956) дii пiд егiдою ООН, тому що зв'язано з останньоi не через ЕКОСОС, а через Генеральну Асамблею. Складнiше зв'язок ООН у Генерального угода з тарифiв i торгiвлi, що формально не i спецiалiзованою установою, але зв'язано iз системою ООН через угоди з Конференцiiю по торгiвлi i розвитку (ЮНКТАД, 1966) i групою МБ. Розвиток ГАТТ припускаi створення новоi мiжнародноi органiзацii в областi торгiвлi.

У ходi функцiонування системи ООН, що уключала вже названi елементи ООН, спецiалiзованi установи, МАГАТЕ i ГАТТ, з'являiться необхiднiсть у створеннi мiжурядових iнститутiв особливого роду. Створення iх було викликано мiнливими потребами мiжнародного економiчного i соцiального спiвробiтництва, що маi тенденцiю до поглиблення i розширення. Крiм того, у другiй половинi двадцятого сторiччя на мiждержавне спiвробiтництво могутнiй вплив зробили, по-перше. Нацiонально-визвольний рух колонiальних народiв, по-друге, поява проблем, вiднесених до розряду глобальних, - запобiгання ядерноi вiйни, демографiчна, продовольча, енергетична, екологiчна проблеми.

Необхiднiсть рiшення цих проблем викликала характернi структурнi змiни в системi ООН. Насамперед це виразилося в тiм, що в рамках самоi ООН з'явилися допомiжнi органи зi структурою i функцiями мiжурядових органiзацiй, що володiють самостiйними джерелами фiнансування. До допомiжних органiв ООН, створеним по резолюцii Генеральноi Асамблеi, вiдносяться: Дитячий фонд ООН (ЮНРЖСЕФ, 1946), створений з метою надання допомоги дiтям пiслявоiнноi РДвропи, а згодом колонiальних i посада колонiальних краiн, Конференцiя по торгiвлi i розвитку (ЮНКТАД, 1966), покликана сприяти торгiвлi мiж краiнами, що знаходяться на рiзному рiвнi економiчного розвитку. Програма розвитку ООН (ПРООН, 1965) переслiдуi мети надання технiчноi i перед iнвестицiйноi допомоги краiнам, що розвиваються.

2. Структура ООН i напрямки дiяльностi основних пiдроздiлiв

До дiйсного моменту сформувалася стiйка система ООН, що мiстить у собi головнi органи:

В· Генеральну Асамблею ООН,

В· Рада безпеки ООН,

В· Економiчна i Соцiальна Рада ООН,

В· Рада по Опiцi ООН,

В· Мiжнародний Суд ООН, Секретарiат ООН.

У систему також включаються i спецiалiзованi установи :

В· Мiжнародний валютний фонд,

В· Мiжнародний банк реконструкцii i розвитку,

В· Мiжнародна фiнансова корпорацiя,

В· Мiжнародна асоцiацiя розвитку,

В· Мiжнародна морська органiзацiя,

В· Мiжнародна органiзацiя цивiльноi авiацii,

В· Мiжнародна органiзацiя працi,

В· Мiжнародний союз електрозв'язку,

В· Всесвiтнiй поштовий союз,

В· Органiзацiя Об'iднаних Нацiй з питань утворення, науки i культури,

В· Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я,

В· Всесвiтня органiзацiя iнтелектуальноi власностi,

В· Органiзацiя Об'iднаних Нацiй по промисловому розвитку,

В· Продовольча i сiльськогосподарська органiзацiя Об'iднаних Нацiй,

В· Всесвiтня метеорологiчна органiзацiя,

В· Мiжнародний фонд сiльськогосподарського розвитку,

В· Мiжнародне агентство по атомнiй енергii

Напрямки дiяльностi ООН визначаються в бiльшiй мерi профiлем тих чи iнших органiв i установ системи. Тому варто розглянути напрямки дiяльностi не ООН у цiлому, а розглянути повноваження i дiяльнiсть кожного з них, а також тi питання якi не вiдносяться до iх компетенцii, чи в питаннях у який iснуi обмеження повноважень.

Генеральна Асамблея.

Це орган, у якому представленi всi держави тАУ члени ООН. Генеральна Асамблея надiлена рядом дуже важливих функцiй: повноваженням розглядати загальнi принципи спiвробiтництва в справi пiдтримки мiжнародного свiту i безпеки, у тому числi принципи, що визначають озброiнь, а також обговорювати широке коло проблем спiвробiтництва держав у полiтичнiй, економiчнiй, соцiальнiй, екологiчнiй, науково-технiчнiй i iнших областях i виносити рекомендацii з iм.

Генеральна Асамблея проводить щорiчнi регулярнi сесii, що у груднi кожного року лише перериваються i продовжуються до початку наступноi сесii. Пленарнi засiдання вiдкриваються у вiвторок пiсля другого понедiлка вересня. Созиваются такi спецiальнi (з 1946 по 2000р. iх було 24) i надзвичайнi спецiальнi(з 1946 по 1999р. iх було 10) сесii. Попереднiй порядок денний черговоi сесii складаiться Генеральним секретарем i повiдомляiться членам ООН не менш чим за 60 днiв до вiдкриття сесii.

Характерною рисою дiяльностi Генеральноi Асамблеi в останнi роки i те, що усi великi значення в ii роботi, та й роботi всiх органiв ООН здобуваi вперше застосований у 1964р. у Радi Безпеки i широко використовуваний у Генеральноi Асамблеi метод вироблення i прийняття резолюцiй на основi принципу узгодження (консенсусу), тобто досягнення загальноi згоди без проведення голосування по вiдповiдному рiшенню.

Резолюцii Генеральноi Асамблеi не i юридично обов'язковим для держав, але i не можуть квалiфiкуватися як простi чи заклики побажання. Держави повиннi ретельно i сумлiнно розглядати резолюцii Генеральноi Асамблеi.

Резолюцii i декларацii Генеральноi Асамблеi i найважливiшим еталоном формування мiжнародного права. В ООН склалася наступна практика розробки мiжнародно-правових документiв. Спочатку приймаiться декларацiя по якому-небудь питанню (наприклад, Загальна декларацiя прав людини), а потiм на основi таких декларацiй вироблялися мiжнароднi договори i конвенцii (два Мiжнародних акти про права людини, Договiр про нерозповсюдження ядерноi зброi й iн.).

Генеральна Асамблея i справдi демократичним представницьким органом суверенних держав. Кожен член Генеральноi Асамблеi незалежно вiд розмiрiв територii, чисельностi населення, економiчноi i вiйськовоi моцi маi один голос. Рiшення Генеральноi Асамблеi по важливих питаннях приймаються бiльшiстю в 2/3 присутнiх i Асамблеi, що беруть участь у голосуваннi членiв.

У роботi Генеральноi Асамблеi можуть брати участь держави тАУ не члени ООН, що мають постiйних спостерiгачiв при ООН (Ватикан, Швейцарiя) i не мають iх. Крiм того, одержали право брати участь як спостерiгачiв Палестини i представники ряду мiжнародних органiзацiй (спецiалiзованих установ ООН, ОАГ, ЛАГ, ОАЕ, РДС, СНД i iн.).

Рада Безпеки.

Рада Безпеки складаiться з 15 членiв: п'ять членiв Ради тАУ постiйнi (Росiя, США, Великобританiя, Францiя i Китай), iнших десять членiв (по термiнологii Статуту тАУ "не постiйнi") обираються в Раду вiдповiдно до процедури, передбаченоi Статутом (п.2 ст.23).

Рiшення по процедурних питаннях у Радi Безпеки вважаються прийнятими, якщо за них поданi голоси не менш дев'яти будь-яких членiв Ради.

Основною формою прийнятих Радою Безпеки рекомендацiй i резолюцiя. РЗх прийнято за бiльш нiж пiввiку бiльш 1300.

У ходi багаторiчноi дiяльностi Ради Безпеки склалися цiлком визначенi методи i форми його реагування i впливу на тi чи iншi подii у свiтi. Одним з таких методiв i осуд Радою тiii чи iншоi держави за зробленi iм протиправнi дii в порушення цiлей i принципiв Статуту ООН. Наприклад, Рада неодноразово засуджувала у своiх рiшеннях ПАР за проведення злочинноi полiтики апартеiду. Нерiдко Рада Безпеки прибiгав до такого методу, як констатацiя полiтичного факту, того чи iншого сформованого положення. Саме так визначалася в численних резолюцiях Ради Безпеки обстановка на Пiвднi Африки, створена агресивними дiями Преторii проти "прифронтових " африканських держав.

Найбiльше часто використовуваним прийомом тАУ закликом до держав, i спосiб улагоджування конфлiктiв Радою Безпеки. Вiн неодноразово звертався з закликом припинити воiннi дii, дотримувати припинення вогню, вивести вiйська i т.д. У ходi розгляду комплексу проблем югославського врегулювання, iрано-iракського конфлiкту, положення в Анголi, Грузii, у Таджикистану й уздовж Таджицько-афганськоi границi.

Рада Безпеки нерiдко виконував i функцii примирення сторiн у суперечках i конфлiктах. З цiiю метою Рада призначала посередникiв, особливо часто доручав Генеральному чи секретарю його представнику виконати функцii надання добрих послуг, посередництва i примирення сторiн. Цi функцii використовувалися Радою при розглядi палестинського, кашмiрського питань, положення в колишнiй Югославii й iн.

З 1948р. Рада Безпеки став прибiгати до такого методу, як напрямок груп вiйськових спостерiгачiв i мiсiй спостереження за виконанням вимог про припинення вогню, умов угод о перемир'i, полiтичному врегулюваннi i т.д. До 1973 р. вiйськовi спостерiгачi комплектувалися майже винятково з числа громадян захiдних краiн. Вперше в 1973р. радянськi офiцери тАУ спостерiгачi були включенi до складу Органа за спостереженням за виконанням умов перемир'я в Палестинi (ОНВУП), що дотепер здiйснюi кориснi функцii на Близькому Схiд. Мисси за спостереженням направлялися, крiм того, у Лiван (ЮНОГРЖЛ), РЖндiю i Пакистан (ГВНООНРЖП), Уганду i Руанду (МНООНУР), Сальвадор (МНООС), Таджикистан (МНООНТ) i iн.

Важливою сферою дiяльностi Ради Безпеки i його взаiмодiя з регiональними органiзацiями. Таке спiвробiтництво здiйснюiться в рiзних формах, у тому числi шляхом проведення регулярних консультацiй, надання дипломатичноi пiдтримки, за допомогою якоi та чи iнша регiональна органiзацiя може брати участь у миротворчiй дiяльностi ООН (наприклад, ВРЖВСРЖ в Албанii), шляхом рiвнобiжного оперативного розгортання миротворчих мiсiй (наприклад, мiсiя спостереження ООН у Лiберii (МНООНЛ) була розгорнута разом iз групою спостереження (ЕКОМОГ) екологiчного спiвтовариства захiдно-африканського держав(ЕКОВАС) у Лiберii, а мiсiя ООН за спостереженням у Грузii (МООННГ) дii в спiвробiтництвi з миротворчими силами СНД у Грузii) i шляхом спiльних операцiй (наприклад, Мiжнародна цивiльна мiсiя ООН i ОАГ у Гаiтi (МГМГ).

Рада Безпеки вiдiграi важливу роль у сферi раннього виявлення i виявлення конфлiктiв, що зароджуються. В останнi роки виникла насущна потреба в створеннi систем раннього попередження об виникнення вогнищ напруженостi, небезпеки ядерноi аварii, про екологiчнi погрози, масовi пересування населення, стихiйних лихах, погроза голоду i поширення хвороб i епiдемiй. Такого роду iнформацiю можна було використовувати для того, щоб оцiнити, чи iснуi погроза свiту, i проаналiзувати, якi дii можуть бути початi Органiзацiiю Об'iднаних Нацiй для ii зменшення i якi превентивнi дii i мiри можуть бути прийнятi Радою Безпеки й iнших органiв ООН.

Одним з найбiльше часто використовуваних Радою Безпеки iнструментiв i превентивна дипломатiя. Превентивна дипломатiя тАУ це дiя полiтичного, дипломатичного, мiжнародного, правового й iншого характеру, спрямованi на попередження виникнення споровши i розбiжностей мiж сторонами, недопущення iхнього переростання в конфлiкти й обмеження масштабiв конфлiктiв пiсля iхнього виникнення. Спiвробiтничаючи з Генеральним секретарем, Рада активно використовувала засобу превентивноi дипломатii, забезпечував умови для примирення, посередництва, добрих послуг, встановленням i iншими превентивними дiями.

Найбiльше часто використовуваним iнструментом, особливо останнiм часом, i операцii по пiдтримцi свiту (ОПМ), яких тiльки по лiнii ООН було проведено з 1948р. понад 50. Операцiя по пiдтримцi свiту тАУ сукупнiсть приймаiмих зi згоди взаiмозалежних конфлiктуючих сторiн, по цiлям, задачам, мiсцевi i часу дiй за участю безстороннього вiйськового, полiцейського i цивiльного персоналу в пiдтримку зусиль по стабiлiзацii обстановки в районах потенцiйних чи iснуючих конфлiктiв, проведених у вiдповiднiсть з мандатом Ради Безпеки чи регiональних органiзацiй i спрямованих на створення умов, що сприяють полiтичному врегулюванню конфлiкту, i чи пiдтримки вiдновлення мiжнародного свiту i безпеки.

У зв'язку зi штучно створеним деякими державами гострим фiнансовим кризам ООН намiтилася тенденцiя до усе бiльш частого використання Радою Безпеки в ходi проведення операцii по пiдтримцi свiту збройних контингентiв окремих регiональних структур закритого типу (НАТО, ЗЕС) i проведенню за уповноваженням Ради Безпеки вибiльних операцiй коалiцiями держав, причому деякi з них уключали дii по примусi до свiту i власне кажучи були примусовими операцiями (наприклад, операцiя "Бура в пустелi 1991р. в РЖраковi", "Об'iднаноi оперативноi групи" у 1992р. у Сомалi, Сил по виконанню Дейтонского угоди в Сходi (СВС) у 1996р., багатонацiональних сл по стабiлiзацii (УПС) у Биг у 1997р. i iн.)

Дiя (операцii) по примусi до свiту можуть бути квалiфiкованi як примусовi прийоми до пiдтримку полiтичних зусиль по пiдтримцi свiту, повиннi оснащуватися легкою стрiлецькою зброiю i зберiгають завжди невiд'iмне право на самооборону.

Важливим iнструментом миротворчоi дiяльностi ООН i ii Ради Безпеки i роззброювання тАУ сукупнiсть мiр, спрямованих на те, щоб зупинити необмеженi потоки озброiнь i поширення зброi масового знищення, збiр, забезпечення схоронностi i знищення звичайноi зброi, роззброювання збройних груп, розмiнування й iн. Першою миротворчою мiсiiю ООН, що сприяла роззброюванню i демобiлiзацii, стала Група спостерiгачiв ООН у центральнiй Америцi (ГНООНЦА), що була розгорнута в 1989р. такого роду акцii починалися Радою Безпеки на основi угод про загальне мирне врегулювання при проведеннi своiх операцiй у Сомалi, Сальвадору, Мозамбiковi, Анголi, Камбоджi й iн.

Рада Безпеки дуже часто, особливо в останнi роки, використовував такий iнструмент, як санкцii тАУ економiчнi, полiтичнi, дипломатичнi, фiнансовi й iншi примусовi мiри, не зв'язанi з використанням збройних сил, здiйсненi за рiшенням Ради Безпеки З метою спонукати вiдповiдна держава чи припинити утриматися вiд дiй. Погроз, що представляють собою, свiту, порушення чи свiту акт агресii.

Для контролю за здiйсненням санкцiй Радою був створений ряд допомiжних органiв, наприклад Рада керуючих Компенсацiйноi комiсii i Спецiальна комiсiя iз ситуацii у вiдносинах мiж РЖраком i Кувейтом, Комiтети iз санкцiй у вiдношеннi Югославii, Лiвii, Сомалi, Анголи, Гаiтi, Руанди, Лiберii, Судану, Сьерра-Леоне й iн. Результати застосування Радою проти них санкцiй i далеко не однозначним. Так, прийнятi Радою проти расистського режиму Пiвденноi Родезии економiчнi санкцii сприяли у вiдомiй мерi лiквiдацii расистського режиму, досягненню народом Зiмбабве своii незалежностi, вступу цiii краiни в 1980р. у члени ООН. Цiннiсть санкцiй як засобу врегулювання конфлiктiв наочно проявилася i при врегулюваннi iнших конфлiктiв, наприклад, в Анголi, Гаiтi, Пiвденнiй Африцi. Разом з тим не можна не визнати, що в бiльшостi випадкiв застосування санкцiй бути сполучено з цiлим поруч негативних наслiдкiв для населення й економiки краiн тАУ об'iктiв санкцiй i оберталося величезним матерiальним i фiнансовим збитком для сусiднiх i третiх держав, що дотримують рiшення Ради по санкцiях.

Рада Безпеки активно використовував у своiй миротворчiй дiяльностi i такий iнструмент, як пост-конфлiктне миростроительство, - сукупнiсть дiй держав i мiжнародних органiзацiй, спрямованих на усунення корiнних полiтичних, економiчних, соцiальних, гуманiтарних i iнших причин суперечки, приведшему до збройного конфлiкту, запобiгання поновлення конфлiкту, виявлення i пiдтримка структур, призначених для змiцнення свiту i вiдновлення найважливiших елементiв iнфраструктури i цивiльних iнститутiв держави.

Такi дii нерiдко включалися в мандат проведеноi Радою Безпеки ООН операцii по пiдтримцi свiту(наприклад, у Камбоджi Анголi, i iн.) i передбачали, зокрема, реiнтеграцiю колишнiх комбатантiв у продуктивне цивiльне життя, вiдновлення дiяльностi цивiльних iнститутiв, розмiнування, проведення виборiв i т.д.

Так, Рада Безпеки у своiй резолюцii (1037-1996р.) надав ВАООНВС мандат, що полягають в органiзацii виборiв, наданнi сприяння в iхньому проведеннi i посвiдченнi дiйсностi результатiв виборiв. Одна з особливостей миростроительства полягаi в тому, що в краiнi, зруйнованою вiйною, чи поновлення, по вкрай мерi, координацiю дiяльностi в областi миростроительства приходиться спочатку доручати багатофункцiональноi операцii по пiдтримцi свiту. В мiру досягнення такою операцiiю успiху в справi вiдновлення нормальних умов обов'язку, що виконувалися персоналами операцii, передавалися рiзним програмам, фондом i установою системи ООН, що займаiться видами дiяльностi, з яких складаiться миростроительство, а сама вiдповiдальнiсть Ради Безпеки за прийняття рiшень переходив до Генеральноi чи Асамблеi iншим мiжурядовим органам, що несуть вiдповiдальнiсть за продовження цивiльного миростроительства. Саме так обстояло справу при проведеннi операцiй ООН по пiдтримцi свiту в Мозамбiковi, Сальвадору й iн.

Рада Безпеки прибiгав до таких новаторських методiв впливу на держави, як установи мiжнародних карних трибуналiв як своi допомiжнi органи. Рада заснувала у вiдповiдностi зi своiю резолюцiiю 808(1993р.) вiд 22 лютого 1993р. Мiжнародний трибунал для судового переслiдування облич, вiдповiдальних за серйозне порушення мiжнародного гуманiтарного права, зробленi на територii колишньоi Югославii з 1991р. 8 листопада 1994р. Рада Безпеки у своiй резолюцii 955(1994р.) ухвалив заснувати Трибунал для судового переслiдування облич, вiдповiдальних за геноцид i iншi подiбнi порушення, зробленi в перiод з 1 сiчня по 31 грудня 1994р. у Руандi. Створення такого роду трибуналiв на основi рiшення органа ООН (а не угоди мiж державами) з мiжнародно-правовоi точки зору i далеко не безперечним.

Вiдповiдно до Статуту ООН, Рада Безпеки повинна функцiонувати безупинно i здiйснювати "швидкi й ефективнi" дii вiд iменi членiв ООН. З цiiю метою кожен член Ради Безпеки повинний завжди бути представлений у мiсцi перебування ООН. Вiдповiдно до правил процедури, промiжок мiж засiданням Ради Безпеки не повинний перевищувати 14 днiв, хоча на практицi це правило не завжди дотримувалося. У середньому Рада Безпеки проводили 77 офiцiйних засiдань у рiк.

Велике значення маi i, що одержав в останнiй час широке поширення в дiяльностi Ради Безпеки метод проведення гострих мiжнародних переговорiв на рiвнi держав i урядiв i мiнiстрiв iноземних для держав тАУ членiв Ради Безпеки. 31 сiчня 1992р. вiдбулася перше в iсторii засiдання Ради Безпеки на вищому рiвнi, що дало могутнiй iмпульс мiжнародному обговоренню ролi ООН у пiдтримали мiжнародного свiту i безпеки в нових умовах i послужило вiдправний точний поступального процесу висування початкiвця i розробок нових пiдходiв у сферi миротворчества. 7 вересня 2000р. вiдбулося друге в iсторii засiдання Ради Безпеки а вищому рiвнi, головною темою якого було змiцнення центральноi ролi ООН у XXI столiттi.

Багатогранна й ефективна дiяльнiсть Ради Безпеки на протяг усiii другоi половини XX сторiччя даi всi пiдстави думати, невiдчужувана легитимизирующая роль Ради Безпеки i ступiнь i масштаби його доброчинного впливу на стан i розвитку справжньоi безпеки стабiльностi на планетi не тiльки зберiгаiться, але i будуть поступально пiдсилюватися i змiцнюiться на благо свiту i процвiтання всього людства в XXI в.

Мiжнародний суд.

Важливе мiсце в структурi ООН займаi Мiжнародний суд. Вiн складаiться з 15 незалежних суддiв, обраних поза залежнiстю вiд iхнього громадянства, з числа облич високих моральних якостей, що задовольняють вимогою, пропонованим у iхнiх краiнах для

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)