Основнi тенденцii та перспективи розвитку естрадно-вокального ансамблю Украiни
Основнi тенденцii та перспективи розвитку естрадно-вокального ансамблю Украiни
В
ступ
Актуальнiсть дослiдження. В даний час в Украiни, разом з радикальними полiтичними, економiчними, соцiальними перетвореннями, вiдбуваються серйознi змiни в областi культури, мистецтва i суспiльноi свiдомостi. У цих умовах мистецтво цирковоi естради займаi особливу нiшу в художнiй культурi Украiни.
Музичне мистецтво вокальноi естради розглядаiться як культурологiчний феномен, в якому сполученi масова культура i музичне мистецтво. Поняття масовоi музичноi культури, популярноi музики, в цьому напрямi розвитку вокальних ансамблiв взаiмозв'язанi.
Важливе значення мають фiлософськi роботи вiтчизняних та зарубiжних авторiв, що розкривають дiалектико-матерiалiстичну теорiю пiзнання, соцiальну суть людини i культурно-iсторичну обумовленiсть його становлення: Б. Р. Ананьева, Л.С. Виготського, В. У. Давидова, В. П. Зiнченко, А. Н. Леонтьева, К. К. Платонова i iн.
- фiлософськi теорii про суть i особливостi соцiалiзацii та значення естрадного мистецтва : Л. А. Беляiва, Р. Р. Гуровоi, А. С. Зубра, В. Т. Лiсовського, В. А. Никiтiна i iн.
- концепцii, що розглядають особу як суб'iкт дiяльностi i вiдносин: А. А. Бодальова, Л.С. Виготського, В. У. Давидова, А. Н. Леонтьева С. Л. Рубiнштейна i iн.
Мета дослiдження: теоретично обгрунтувати основнi тенденцii та перспективи розвитку естрадно-вокального ансамблю в Украiнi
Об'iкт дослiдження тАУ естрадно-вокальнi ансамблi в Украiнi.
Для реалiзацii поставленоi мети визначенi наступнi завдання:
- Здiйснити теоретичний аналiз проблеми i уточнити суть складеного поняття естрада, вокальне мистецтво.
- Проаналiзувати iсторiю розвитку естради;
- Виявити, теоретично обгрунтувати розвиток естрадно-вокальних ансамблiв в Украiнi.
тАУ визначити поняття i основнi види мистецтва естради;
тАУ обгрунтувати iсторичнi етапи становлення i розвитку естрадного мистецтва
тАУ виявити особливостi композицiйноi побудови, драматургii програми, естрадних номерiв вокальних ансамблiв Украiни.
Методологiчна основа дослiдження. Проведене дослiдження носить комплексний мiждисциплiнарний характер, в ходi його реалiзацii використовувалися методи, що забезпечують вiддзеркалення багатоаспектноi проблеми циркового мистецтва естради в художнiй культурi Украiни в перiод нач. ХХ нач. XXI столiття.
Системний пiдхiд дозволив дослiджувати циркове мистецтво естради як цiлiсне явище, що динамiчно розвиваiться в художнiй культурi Украiни.
Дане дослiдження поiднуi iсторичний, музично-аналiтичний i культурологiчний пiдходи, представляючи дослiдження еволюцii циркового мистецтва естради в Украiни.
РЖсторичний пiдхiд дав можливiсть послiдовно прослiдкувати витоки виникнення, розвиток i становлення цього напряму.
Широко застосовувався аналiз наукових публiкацiй i документiв, метод порiвняльного аналiзу.
Проведене дослiдження носить комплексний мiждисциплiнарний характер, в ходi його реалiзацii використовувалися методи, що забезпечують вiддзеркалення багатоаспектноi проблеми мистецтва естради в художнiй культурi Украiни.
Роздiл 1.
Теоретичнi основирозвитку вокальноi естради
1.1 Естрада, як компонент культурно-досуговой дiяльностi
Слово "естрада" походить вiд латинського "strata", що означаi "настил", "помiст", "пiднесений майданчик". Цей сенс зберiгся i в нашi днi, але очевидно, що не iдиний. Адже i "театр" в первинному значеннi не бiльше нiж "мiсце для видовища". У словнику Даля - це тiльки помiст, пiднесений майданчик, наприклад, для музики". У словнику Ушакова дане i iнше значення цього слова: "мистецтво малих форм, область музичних для видовища уявлень на вiдкритiй сценi". У Великiй Радянськiй енциклопедii за 1934 рiк опублiкована стаття, присвячена тому, що естрада i областю малих форм мистецтва, але при цьому нiяк не торкнулося питання про жанровий склад естради. Увага, таким чином, придiлялася не скiльки естетичному, скiльки морфологiчному змiсту даного термiну. Цi формулювання не випадковi, вони вiдображають картину пошукiв 30-40-х рокiв, коли рамки естради розширювалися майже безмежно. У цi роки, як пише Е. Гершунi, Влестрада в повний голос зробила заявку на рiвноправ'я з ВлвеликимВ» мистецтвом..В»[1]
. Перш за все це пов'язаний iз зародженням в Радянськiй Украiни передвiсника сучасного мистецтва PR- соцiальнiй технологii управлiння масами. По сутi справи масовик-витiвник (зазвичай мiсцевий профспiлковий активiст) брав пiд iдеологiчний контроль не тiльки свята, але i повсякденне життя. Звичайно, жодне свято не проходил без естрадного концерту[2]
. Слiд зазначити, що i сам массовик- витiвник, в повсякденному життi, як правило, володiв естрадним вiдчуттям. Адже йому завжди необхiдно бути в центрi уваги, розважати i бавити публiку.
В процесi розвитку радянського мистецтва змiст термiну ВлестрадаВ» продовжувало змiнюватися. З'явилося поняття естрадного мистецтва, яке визначалося як Влвид мистецтва, об'iднуючий т.з. малi форми драматургii, драматичне i вокальне мистецтва, музики, хореографii, циркуВ» 3. БСЕ третього видання декiлька конкретизуi поняття ВлестрадаВ» вважаючи, що це - вид сценiчного мистецтва, що сполучаi в уявленнi (концертi) рiзноманiтнi жанри в номерах, що i окремими закiнченими виступами одного або декiлькох артистiв. Подальший текст переконуi в тому, що мова йде про жанрах, надiлених особливими ознаками (Вл для естради характерне пряме звернення артистiв до залу для глядачiвВ»
До теперiшнього часу склалася певна традицiя у вивченнi естрадного мистецтва, яка зберiгаiться i при вивченнi музичного мистецтва естради. Базою дослiдження з'явився матерiал, накопичений в областi культурологii, соцiологii, соцiальноi психологii, музикознавства, а також публiкацii фактологического характеру, освiтлюючi iсторiографiю питання.
РЖсторико-теоретичне дослiдження внутрiшньоi будови миру мистецтв, взаiмовiдношення сiмейств, видiв i рiзновидiв мистецтва, а також пологiв i жанрiв дано в працi М.С.Кагана ВлМорфологiя мистецтваВ». Проте недостатня розробленiсть в науцi даноi теми робить деякi положення дискусiйними, цi ж проблеми важливi для сучасного музичного життя М.С.Каган продовжуi дослiджувати в працi ВлМузика в свiтi мистецтвВ». Автор розглядаi музику як сiмейство видiв музичноi творчостi. У дослiдженнях М.С.Кагана показане, що види музичного мистецтва потiм розпадаються на ВлпологиВ» i ВлжанриВ», таким чином, музика як вид мистецтва володii складною багатовимiрною структурою.
У працях К.Е.Разлогова особлива увага придiлена мiсцю, яке займаi мистецтвознавство серед джерел i складових частин культурологii. З погляду семiотики мистецтвознавство, як i лiтературознавство (i на вiдмiну вiд мовознавства), вивчаi так званi вториннi моделюючi системи, тобто воно стосуiться образотворчого i звукового ряду, зокрема музики, театральних дiй, скульптури i архiтектури, творiв екрану, якi виходять за межi природноi мови, користуються iншими знаковими системами, званими ВлмовамиВ» лише умовно, аналогiчно. К.Е.Разлогов дослiджуi глобальну i масову культури, аналiзуючи витоки зародження масовоi культури, автор вважаi, що масова культура в рамках XX столiття, протистояла модернiстським i авангардистським напрямам, елiтарнiй культурi.
Важливими для вибраноi теми i працi С.Н.РЖконниковоi, В.Т.Лiсовського, С.РЖ.Льовiковоi, К.Г.Мяло, А.РЖ. Мазаiва в яких розглядаються проблеми спадкоiмностi поколiнь, вiкова специфiка свiдомостi i поведiнки молодiжноi субкультури, особливостi рiзних груп молодi, вiдмiнних вiд культури суспiльства[3]
.
Дослiдженням художньоi дiяльностi присвяченi працi Ю.У.Фохта-бабушкина i Н.А.Хренова. Музичне мистецтво в контекстi росiйськоi культури XX в. розглядаiться в працях Н.В.Голiк. Проблеми мiжкультурних комунiкацiй в iсторii свiтовоi художньоi культури дослiдженi в роботах Е.П.Борзовоi. Взаiмозв'язки сучасноi музики з iншими формами культури вивчаються в роботах РЖ.В.Кондакова. Проблеми, пов'язанi з особливостями культури в iнформацiйному суспiльствi розглядаються в роботах А.В.Костiной. Морфологiя i семiотика мистецтва, сучасна класифiкацiя видiв мистецтв висвiтленi в працях С.Т.Махлiной. Мистецтво джазу i доля-музика розглядаються в роботах Т.В.Адорно.
У думках Е.М.Кузнецова, ученого i практика, що багато зробив для осмислення iсторii i теорii естради i цирку, можна побачити найбiльш iмке визначення естрадного мистецтва:
"Естрадне мистецтво об'iднуi рiзноманiтнi жанровi рiзновиди, спiльнiсть яких полягаi в легкiй пристосовностi до рiзних умов публiчноi демонстрацii, в короткочасностi дii, в концентрованостi його художнiх виразних засобiв, сприяючiй яскравому виявленню творчоi iндивiдуальностi виконавця, а в областi жанрiв, пов'язаних з живим словом, - в злободенностi, гострiй суспiльно-полiтичнiй актуальностi тих, що зачiпають тим, в переважаннi елементiв гумору, сатири i публiцистики" "З минулого росiйськоi естради".
Основнi етапи розвитку росiйськоi естради дослiдженi одним з перших iсторикiв вiтчизняноi естради Е.Кузнецовим. Особливий iнтерес для вибраноi теми представляють фундаментальнi працi Е.Д.Уваровоi в областi вiтчизняноi естради[4]
. Подальше детальнiше вивчення творчого процесу в естрадному мистецтвi було здiйснене в дослiдженнях РЖ.А.Богданова.
Наукова традицiя вивчення вiтчизняноi естради вiдбита в роботах Ю.А.Дмiтрiiва,д.Золотнiцкого, М.РЖ.Зiльбербрандта, В.Я.Калiша, Н.РЖ.Смiрнова, Е.Д.Уваровоi, В.Б.Фейертага, Н.Е.Шереметьевськой (ВлНариси iсторii росiйськоi радянськоi естрадиВ», з 1917 по 1977 рр.)[5]
; [6]
; [7]
.
Вивченню синтетичних жанрiв музичного мистецтва естради мюзиклу i кiномюзиклу присвяченi роботи Г.Александрова, М.Йона, Е.Кампуса, Т.Кудiновоi, Т.Лахусена, В.М.Лебедева, Д.М.Флiнна, РЖ.М.Шиловоi.
Вельми значними для усвiдомлення картини епохи, що пiшла, представляються публiкацii в перiодичних виданнях, що вiдображають хронiку подiй в областi музичного мистецтва естради 20тАУ50-х рр. А.Альшванга, С.Гинзбурга, М.Горького, С.Д.Дрейдена, М.С.Друськина, В.РЖгнатовiча, А.Луначарського, М.А.Малько, Н.Мiнха, П.Монте, С.Прокофьева, РЖ.Соллертiнського, С.Фiнкельстайна, А.Хачатуряна, М.С.Шагинян, Г.Шнiiрсона,ю.Б. Борева[8]
.
Роль музики в культурi XXст. найяскравiше опинилася пiсля Другоi свiтовоi вiйни (1939-1945рр.) Нiколи ранiше потреба людей в нiй не була такою гострою. Музичнi стилi, жанри i напрями входили в життя всiх без виключення поколiнь, нацiональностей i прошаркiв суспiльства. Местомом проведення концертiв i музичних уявлень стали не тiльки жорсткi рамки оперних театрiв або концертних залiв, але i стадiони, мiськi площi, монументальнi визначнi пам'ятки архiтектура, в якiй можна зiбрати десятки тисяч глядачiв. А завдяки сучаснiй технiцi аудио- i вiдеозаписи спiлкування з музикою стало можливим в дорогих умовах.
Музиканти другоi половини XX ст. вiдчули тiсний зв'язок iз слухачем. Вони прагнули до iднання з аудиторiiю, нерiдко провокували ii на безпосередню реакцiю i ставили слухача в умови живого дiалогу з музикою. Саме тепер музиканти змогли реалiзувати властивiсть свого мистецтва сумiщати людей, умiло створюючи у величезноi аудиторii могутнi емоцiйнi пориви тАУ як позитивнi, так i негативнi.
Сучасна класична музика, джаз i доля тАУ три головних гiлцi музичноi культури другоi половини XX ст. Важливою сферою музичного життя цього перiоду стала i поп-музика тАУ складний комплекс популярних музичних напрямiв i iндустрii розваг. У класики, джазу i року i загальний корiнь тАУ традицii фольклору. Народна музика незмiнно пiдтримувала творчi пошуки професiйних музикантiв, хоча самi вони не завжди це усвiдомлювали. Коiпозiторi XIX ст. працювали в основному з мiським фольклором, що достатньо часто вже пройшов професiйну обробку. XXcт. вiдкрило сiльську народну музику, ii драматизм i незвичайну гостроту звучання, що одночасно i лякала, i заворжувала. Система мислення, виявлена в старовинному фольклорi, була спiвзвучною трагiчному духовному досвiду сучасноi людини.
Пошуки в цьому напрямi вплинули на виникнення в 50-х роках фатальноi музики тАУ явища, що в короткий термi перевернуло музичний мир. Дати визначення фатальнiй культурi дуже важко. Це особливий спосiб життя в музицi, в якiй об'iдналися композиторська творчiсть i iмпровiзацiя, музика i сценiчне дiйство, живе звучання голосу або iнструменту i складнi ефекти електронноi технiки. Виникнувши пiд впливом фольклору, ця культура нiколи не пов'язувала себе з конкретними нацiональними традицiями: мова року iнтернацiональна i направлена на об'iднання людей рiзного походження i свiтогляду. Ведуча роль у фатальнiй музицi належить психологiчному i емоцiйному впливу, який виходить часом вiд одного слова або звуку. Величезне значення маi вплив звуковоi потужностi музики на психiчний стан слухача: пiд час виступiв, як правило, використовуiться могутня i складна звукопидсилювальна апаратура. Творчiсть фатальних музикантiв неможлива без колективу. Його учасники не тiльки виконують, але нерiдко i творять музику разом. Проте на сценi кожен з них знаходить iндивiдуальнi форми самовираження, вступаючи в свiй особистий дiалог iз слухачем. Залежно вiд напряму фатальноi музики i мети, яку ставлять перед собою виконавцi, композицiя може спонукати до глибоких роздумiв, або, навпаки занурити слухача в стан глибокоi апатii, або викликати спалах агресii. У фатальнiй музицi, як в дзеркалi вiдтворилися потрясiння, через якi пройшли пiслявоiннi поколiння молодi, тАУ стихiйнi соцiальнi виступи i тАЬсексуальна революцiятАЭ, рухи хiппi i панкив, трагедiя наркоманii тАУ i духовнi пошуки.
Якщо доля-музика говорить вiд iменi iнтернацiональноi аудиторii, то джазова культура довгий час була голосом конкретного етнiчного середовища тАУ афро-американського населення США. Вплив фольклорних традицiй вiдчуваiться в нiй ще сильнiше, нiж в роцi. Джаз також спосiб життя. Його основа тАУ iмпровiзацiя, яка для музиканта i формою пiзнання свiту через звуки. Саме вiд джазу доля перейняла своi основнi риси тАУ потяг до iмпровiзацii i колективних форм творчостi. Проте, на вiдмiну вiд року, джазова iмпровiзацiя розрахована на камерне спiлкування iз слухачем (навiть в умовах великого концертного залу). Вiд публiки джазовий музикант чекаi не фанатичного поклонництва (на що нерiдко претендуi доля-музикант), а зрiлого розумiння, не спалаху емоцiй, а занурення в духовний свiт виконавця. Джазовi музиканти виступають, як правило, в невеликих залах i клубах, прагнучи сформувати тАЬсвоютАЭ публiку i орiiнтуючись на тонких знавцiв. Виникнувши бiльше столiття тому, джаз в XX-му столiттi перейшов початковi етнiчнi межi. Зараз це iнтернацiональний вид творчостi з багатьма регiональними i стильовими рiзновидами.
У 50-х роках минулого столiття поп-музикою (англ. pop music, вiд popular music тАУ тАЬпопулярна, загальнодоступна музикатАЭ) називали долю-музику; пiзнiше цi поняття роздiлилися. Поп-музiка тАУ розважальна масова музика, яка використовуi стилi, жанри i форми року. У цьому ii вiдмiннiсть вiд популярноi музики в широкому розумiннi слова тАУ найбiльш вiдомих музичних творiв (у тому числi i класичних). Провести межу мiж рок- i поп-музикою непросто, хоча на практицi дорогий прихильник музики легко вiдрiзнить два цих полюси музичноi культури.
Сучасна система мистецтв складаiться на основi двох тенденцiй розвитку тАУ тенденцii синтезу, взаiмозбагачення рiзних видiв художньоi практики i тенденцii самовизначення, видiлення рiзноманiтних видiв мистецтв. Розвиток художньоi практики i естетичних потреб суспiльства зумовлюi синтез окремих видiв мистецтв, якi кожний окремо не мають синтетичного характеру (наприклад, архiтектура та живопис в iхньому синтезi).
РЖснуi три типи синтезу, кожний з яких обтАЩiднуi рiзнi види художньоi дiяльностi на основi якогось визначеного виду мистецтва:
тАУ синтез пластичних мистецтв (архiтектура, образотворче мистецтво i декоративно-прикладне мистецтво), що вiдбуваiться на основi архiтектури;
тАУ синтез серед видовищних мистецтв (театр, кiно, телебачення, естрада, цирк), якi прийнято називати синтетичними; в них взаiмодiя вiдбуваiться в основному на основi творчостi актора (в документальних жанрах тАУ реальноi особи);
тАУ синтез окремих пар мистецтв, повтАЩязаних з лiтературою: лiтератури i музики (пiсня та iншi вокальнi жанри), лiтератури та образотворчого мистецтва (напр., художньо iлюстрованi видання) 1.
При взаiмодii мистецтв кожне з них робить в синтетичне цiле свiй внесок, збагачуi цей цiлiсний художнiй твiр притаманними даному виду мистецтва специфiчними рисами.
Синтез мистецтв тАУ це не механiчне обтАЩiднання окремих видiв мистецтва, це тАУ створення органiчноi художньоi цiлiсностi, якiй притаманнi новi якостi, що iх не було у жодного з мистецтв до того, як вони увiйшли до нового цiлого. Окремi види мистецтва створюють iдину цiлiснiсть i пристосовуються як один до одного, так i до синтетичного цiлого. Синтез мистецтв реалiзуiться в iдиному художньому образi або системi образiв, обтАЩiднаних iднiстю стилю, задуму, виконання, але створених за законами рiзних видiв мистецтва. В основi синтезу пластичних мистецтв тАУ архiтектурна споруда, що доповнюiться творами мистецтва: скульптури, декоративного живопису. В цьому випадку мистецтва, якi беруть участь у синтезi, зберiгають своi вiдносно самостiйне образне значення, а синтез досягаiться завдяки iдиному задуму i стилю. Але в цьому випадку не виникаi такого явища, яке можна назвати синтетичним мистецтвом.
У наш час взаiмодiя архiтектури з iншими видами мистецтва розширюi своi кордони, включаi рiзнi компоненти внутрiшнього i зовнiшнього облаштування споруди. Дiапазон просторового синтезу розширюiться як з боку архiтектури (завдяки одночасному створенню грандiозних комплексiв i ансамблiв), так i з боку образотворчих мистецтв (живопис, скульптура) i необразотворчих (музика та iн.), пластичних i непластичних мистецтв.
На сьогоднi сфера синтетичного мистецтва розширюiться. Цей процес знаходить своi вiдображення в тому, що елемент синтетичного все частiше зтАЩявляiться в рiзних мистецтвах, а також в тому, що зтАЩявляються новi синтетичнi мистецтва.
Внутрiшньою основою будь-якого синтезу мистецтв i дiяльнiсть людини, що дозволяi абсолютно несхожим видам творчостi обтАЩiднатися в органiчну iднiсть i робить цю синтетичну iднiсть цiкавою, правдивою i переконливою. Розвиток художньоi практики i естетичних потреб суспiльства веде до синтезу i таких мистецтв, якi самi по собi не мають синтетичного характеру.
Синтез мистецтв може розглядатися i як особливий тип художньоi творчостi, який обтАЩiднуi групи синтетичних мистецтв, тАУ театру, кiно, телебачення, естради, цирку. Загальною рисою кожного з цих мистецтв i синтетичнiсть, але у кожного з них i своi специфiчнi видовi особливостi, i характер синтезу у кожного з цих видiв мистецтва iнший.
РЖснують суттiвi, принципiальнi вiдмiнностi мiж поняттями синтезу в просторових мистецтвах i синтетичних. При всiй значущостi синтезу архiтектури i образотворчого мистецтва в розвитку естетичноi культури очевидним i той факт, що кожне з цих видiв мистецтва може iснувати i iснуi самостiйно. Виразна образнiсть архiтектурноi споруди стаi якiсно новою, коли вона виступаi у взаiмодii з iншими мистецтвами. Але архiтектура так само, як i живопис, i скульптура, iснуi як самостiйний вид мистецтва зi своiм арсеналом виражальних засобiв. Особливiстю ж синтетичних мистецтв i те, що вони поза таким органiчним обтАЩiднанням рiзних видiв мистецтва не можуть iснувати. Синтез i основою цих мистецтв. При художньому обтАЩiднаннi мистецтв кожне з них робить свiй внесок у цей синтез, що найочевиднiше у видовищних видах мистецтва. Навколо акторськоi дii обтАЩiднуються i служать йому всi iншi мистецтва тАУ музика i т. д. (власне, всi iснуючi мистецтва можна включити в сценiчну дiю).
У театральному мистецтвi взаiмодiють драматична лiтература, мистецтво режисури, акторська майстернiсть, музика, живопис, архiтектура i т.д. Синтетичнiсть театрального мистецтва не просто в тому, що театр використовуi рiзнi види мистецтва, а в тому, що мистецтва цi i необхiдними компонентами сценiчного образу. Театральне мистецтво взаiмодii з iншими видами мистецтва i посилюi свiй вплив на глядача, використовуючи iхнi виражальнi засоби i технiку. Використання сучасним театром виражальних засобiв живопису, скульптури, архiтектури, музики допомагаi створенню художньоi цiлiсностi спектаклю, але переслiдуi рiзнi цiлi.
Взаiмодiя окремих видiв мистецтва iснуi в рiзних взаiминах тАУ i в розвитку синтетичних мистецтв, i у використаннi окремими мистецтвами виражальних засобiв та художньоi мови iнших видiв мистецтва.
Поп-музiка орiiнтуiться на посереднiй смак, тому при ии створеннi використовуються вже випробуванi музичнi стандарти. Проте з кожного правила iснують виключення, i якнайкращi представники поп-музики, такi, як, наприклад, шведська група АВВА або австралiйська Bee Gees, тАУ i високопрофесiйними музикантами, чиi композицii користуються заслуженою популярнiстю.
Вокальна (вокально-инструментальная) мiнiатюра, що набула широкого поширення в концертнiй практицi. На естрадi нерiдко вирiшуiться як сценiчна "iгрова" мiнiатюра за допомогою пластики, костюма, свiтла, мiзансцен ("театр пiснi"); великого значення набуваi особа, особливостi таланту i майстерностi виконавця, який у рядi випадкiв стаi "спiвавтором" композитора.
Жанри i форми пiснi рiзноманiтнi: романс, балада, народна пiсня, куплет, частушка, шансонетка i др.; рiзноманiтнi i способи виконання: сольна, ансамблева (дуети, хори, вок.-инстр. ансамблi).
Радянська естрада в цi роки мозаiчна як нiколи. У 30-i роки продовжують жити i розвиватися романс, циганська пiсня, кiтч, танцювально-побутова пiсня.
Вiйна (1941-1945гг.) РЖсаковський М. - "Священна вiйна". Загальновiдома роль пiсень в днi Великоi Вiтчизняноi. Кращi з них все ж таки не маршi, а лiрика, пiснi про рiдних i близьких, про будинок, про коханих - "Землянка" Листiв, "Дорогi" Новiков, "Темна нiч" Богословський. Вiйна розкрила рiзноманiття таланту такого росiйського автора, як Соловьев-седой. За чотири вiйськовi роки вiн в спiвдружностi з поетом А.Фатьяновим написав близько 60 пiсень, серед яких "Солов'i", "На сонячнiй поляночке" i iн. Пiсня звучала на фронтових концертах, в госпiталях, в польових умовах. Серед найбiльш улюблених виконавцiв - Круч, Русланова, Бернес. Розцвiтаi талант Шульженко - "Андрюша" (РЖ.Жак), "Синя хусточка" (Е.Петербургський).
Лiричний настрiй зберiгався i в пiслявоiннi роки - (46-52гг.) "Де ж ви тепер, друзi-однополчани" Соловьев-седой, "Самотня гармонiя" Мокроусов, "Яким ти був" i "Ой, квiтне калина" Дунаiвського (з музики до фiльму "Кубанськi козаки"), "За фабричною заставою" Фрадкин, "Летять перелiтнi птахи" Блантер. Паралельно з лiричною пiснею процвiтаi "офiцiйна" пiсня, пiсня "муцзыкальных плакатiв", пiсня торжеств i ходiв - "Гiмн демократичноi молодi" Новiков, "Якби хлопцi" Соловьев-седой". Провiдним композитором цiii офiцiозноi пiснi стали С.Тулiков "Ленiн завжди з тобою", В.Мураделi "Партiя - наш рульовий". Услiд за викриттям культу особи Сталiна знов замiсть гимнов-славлений почали переважати пiснi лiричнi. Наприклад, музичним символом 6 Всесвiтнього фестивалю молодi i студентiв в Москвi (1957) стала некваплива, мрiйлива мелодiя Соловьева-Седого "Пiдмосковнi вечори".
Доба "Вiдлиги" принесла цiлу групу нових iмен, молодих авторiв, кожен з яких став широко вiдомий. 60-i рр. Островський "А у нас у дворi" i "Як проводжають пароплави", Калмановський "Я люблю тебе, життя", Френкель "Росiйське поле" i "Журавлi", Петров "Я крокую по Млськве", Шаiнський "Дрозди" i iн. Провiдною фiгурою 60-х стаi А.Пахмутова "Пiсня про тривожну молодiсть", "Пiсня геологiв", Головне, хлоп'ята, серцем не старiти", "Надiя", "Як молодi ми були" i iн.
З середини 50-х акутуальною стаэ пiсня в танцювальних ритмах (фокстрот, танго, вальс).
Популярною мелодiiю стаi, наприклад, пiсенька А.Лепiна "П'ять хвилин" (з фiльму "Карнавальна нiч", 1956), яку спiвала Л.Гурченко, перший вiтчизняний твiст "Чорний кiт" Саульського. Вiдомi естраднi виконавцi кiнця 50-х-начала 70-х Н.Дорда, РЖ.Бржевськая, Г.Велiканова, Г.Отс, М.Крiсталiнськая, Е.Пьеха, РЖ.Кобзон, М.Магомаiв, Е.Камбурова, Е.Хиль, Л.Зикина, С.Ротару i iн.
Разом з пiснею професiйною розцвiтала самодiяльна, "бардiвська" або "авторська". Барди, як правило, смоединяли в однiй особi автора слiв, автора музики, спiвака i гiтариста - Бюокуджава, Ю.Вiзбор, М.Ножкин, В.Висоцкий.
Набувають поширення дитячi естраднi мелодii - Шаiнський "Хай бiжать незграбно", "Разом весело крокувати", "Коник", "Антошка" i iн.
У 50-60-i рр. почали з'являтися невеликi ансамблi, вокальнi групи - "Дружба" А.Броневiцкого, жiночий квартет "Усмiшка", "Орера" в Грузii i iн. Найбiльш могутнiй напрям з початку 70-х рр. ВРЖА (бiт-пiсня) - потiк поп-и рок-записей-подражание захiдному шлягеру ("Бiтлз", "Роллiнг стоунз" i iн.). Першою радянськими бит-группой стали ленингр. "Спiваючi гiтари" пр А.Васильева, "Веселi хлоп'ята" П.Слободкина, "Песняри" В.Мулявiна. Опiсля два-три роки таких колективiв налiчувалися сотнi. З ВРЖА спiвробiтничали вiдомi автори - Фельцман ("Квiти"), Пахмутова ("Песняри"), Фрадкин ("Самоцвiти"). У ВРЖА вiдкрилися i своi молодi автори-виконавцi - А.Градський, Ю.Антонов.
З 70-х рр. почали з'являтися радянськi, загальносоюзного калiбру, зiрки - Кобзон, Ротару, Пугачова, Леонтьев.
До середини 80-х наголошуiться криза радянськоi пiснi. Хоча вона знаходить нове життя то в "ретро"-звучании окремих груп - "Браво", "Доктор Ватсон", то в iнтонацiях "кавалерiйських" мелодiй - "Любi", О.Газманова.
До кiнця 80-х рр. слабшаi цензура - це час рок-концертiв "стадiонiв". Потiм нове розмежування - доля i розважальна "попса".
Жанри та види мистецтва не тiльки взаiмодiють тАУ вони доповнюють одне одного, спiльними зусиллями створюють досить повну картину свiту (що не пiд силу кожному з них окремо). Тобто окремi види мистецтва тАУ це елементи iдиноi системи, що тАЬзнаходяться мiж собою у взаiминах i звтАЩязкахтАЭ; вони створюють iднiсть, цiлiснiсть, вони i вiдокремленi один вiд одного, i в той же час взаiмозалежнi.
Перший досвiд iсторико-теоретичного дослiдження взаiмин мiж основними видами мистецтва, а також закономiрностi розпаду поезii на роди належить Гегелю (початок ХРЖХ ст.). Великий фiлософ даi найстрункiшу i повну (порiвняно зi своiми попередниками) систему класифiкацii, показуi рух i трансформацiю видiв мистецтва вiд тАЬнижчихтАЭ форм (архiтектура) до тАЬвищихтАЭ (живопис, поезiя, музика). Третю частину своiх лекцiй з естетики Гегель назвав тАЬСистема окремих мистецтвтАЭ, i з того часу термiн тАЬсистематАЭ став загальновживаним. Треба вiдзначити, що цей термiн показуi характер взаiмин мiж видами, пiдкреслюючи взаiмозвтАЩязок i взаiмозалежнiсть.
Мистецтва доповнюють i взаiмозбагачують одне одного, але гранi мiж ними i рухливими i мiнливими, вони змiнюються, але видова специфiка не зникаi. Бiльше того, надмiрне iх зближення, спроба зруйнувати кордони, що роздiляють мистецтва, може завдати шкоди. Про це говорив ще Гете: тАЬВаятеля может сбить с пути живописец, живописца тАУ мимист, и все трое могут так запутать друг друга, что ни один из них не устоит на ногахтАЭ 2. Особливо важливим це попередження i для митцiв, що працюють у синтетичних видах мистецтва.Характеризуючи синтез мистецтва, вiдомий росiйський вчений Ю. Б. Борiв видiляi кiлька типiв, або форм, такого синтезу.
Концентрацiя i трансляцiйне сполучення характернi для так званих тАЬтехнiчних мистецтвтАЭ.
Як уже буловыдзначено, виокремленню видiв мистецтва передував синтетичний характер проявiв творчостi людини, що стало пiзнiше продуктом художнього розвитку. Первiсний синкретизм, в якому трудова дiяльнiсть i початковi форми первiсноi художньоi творчостi були представленi в органiчнiй iдностi, вiдзначався i тим, що в ньому були органiчно обтАЩiднанi рiзнi типи художнього освоiння дiйсностi тАУ мистецтва словеснi i музичнi, раннi форми хореографii i пантомiми та iн.
З того часу як мистецтво почало розвиватися у виглядi окремих галузей художньоi творчостi, проблему синтезу не тiльки не було знято, але вона знову i знову виникала на рiзних етапах розвитку культури, i на кожному з них набувала iншого змiсту.
Для сучасних масових видовищ взаiмодiя рiзних видiв мистецтва, iх синтез i головним i теоретично визначальним моментом. Тут синтез мистецтв проявляiться своiрiдно; iнодi це вiдбуваiться за загальними закономiрностями синтезу, а iнодi вони порушуються та змiнюються. На вiдмiну вiд архiтектурного, театрального i кiносинтезу, синтез сучасних масових видовищ вiдбуваiться, як правило, на рiвнi органiзацiйного тАЬцiлоготАЭ, що маi не стiльки художнi, скiльки естетичне значення. У цьому випадку синтез будуiться на обтАЩiднаннi всього комплексу сучасних видiв мистецтва, iхнiх жанрiв та елементiв, а також естради, цирку i нових засобiв, якi народжуються на основi досягнень науки i технiки. Сучасне масове видовище створюiться за сценарiiм, готуiться як вистава, у якiй так само, як i у середньовiчних мiстерiях, обовтАЩязковою i участь самодiяльноi творчостi, що виникла нiби з самого життя, з гри. Масовi видовища i свята по-новому синтезують свiтло, кольори, звук, людськi голоси, рiзноманiтнi шуми тощо.
Роздiл 2. Естраднi вокальнi ансамблi Украiни
2.1
Ансамбль ВлСмерiчкаВ»
Ансамбль ВлСмерiчкаВ» як своiрiдний музичний колектив, ще до появи ВлЧервоноi рутиВ» i ВлВодограюВ», вже зробив свiй помiтний творчий внесок у розвиток украiнськоi естради взагалi, бо вже тодi мав велику популярнiсть в Украiнi, дивуючи потужним репертуаром з кiлькох концертних вiддiлiв, якi складали пiснi В. Михайлюка, В. Громцева, В. РЖвасюка.
ВлСмерiчкаВ» стала своiрiдною естрадною творчою лабораторiiю i однiiю з лiдерiв у сучаснiй поп-музицi не тiльки в Украiнi, а й на теренах колишнього Союзу, була прикладом для наслiдування iншими спiваками, музикантами та молодими композиторами.
Вокально-iнструментальний ансамбль (ВРЖА) ВлСмерiчкаВ»! Мабуть не було серед молодi i людей старшого поколiння всього СРСР та й за його межами таких, якi б в кiнцi 60-х тАУ на початку 70-х рокiв минулого столiття не чули про цей ансамбль i не слухали його музики та пiсень. Вiн потужним вихором увiрвався з популярними украiнськими естрадними пiснями не тiльки на обласнi й республiканськi сцени, але й на московську.
Вiдомi артисти ВлСмерiчкиВ» тАФ соло-гiтариста i саксофонiста Олександра Шкляра, виконавцiв на духових iнструментах Валерiя Бурмича i Леонiда Сiренка, тАФ студентiв Вижницького училища прикладного мистецтва (ВУПМ) ударника Юрiя Шорiна, спiвака i гiтариста Олексiя Гончарука, бас-гiтариста Вiктора Музичка, обдарованого природою багатими талантами Василя Зiнкевича. Сьогоднi мало хто знаi, що до того, як В. Зiнкевич почав виступати, як спiвак, вiн був учасником, а згодом керiвником народного самодiяльного танцювального колективу ВлСмеречинаВ» при Вижницькому будинку культури. ПамтАЩять зберегла й те, коли прибули на роботу та навчання у Вижницю й Вижницький район юнi дiвчата Лiдiя Шевченко, Марiя РЖсак, Мирослава РДжеленко, Раiса Хотимська, Марiя Наголюк, Стела Фрунзе, Неля Чабанова, Зоя Маслова, студентки ВУПМ Одарка Джурумiя, Галина Мокрецова, вiдомий буковинський спортсмен i спiвак Володимир Матвiiвський тАФ майбутнi учасники ВлСмерiчкиВ», якi володiли надзвичайно чарiвними, дзвiнкими голосами. Куди там до них сьогоднiшнiм тАЬфонограмним зiркамтАЭ. Та й сам органiзатор i керiвник ВлСмерiчкиВ» стрункий, худорлявий, енергiйний двадцятитрьохрiчний юнак Левко Дуткiвський, який пiсля закiнчення Мукачiвського музично-педагогiчного училища та служби в Армii прийшов у Вижницю, мав вигляд вiсiмнадцятилiтнього. Це ж можна сказати й про першого модельiра естрадних стилiзованих костюмiв для учасникiв ВлСмерiчкиВ», вiрного Левкового супутника й помiчника тАФ Аллу Дутковську, надзвичайно скромну i соромтАЩязливу студентку Вижницького училища прикладного мистецтва. Всiх iх обтАЩiднувала любов до пiснi й музики.
З того часу пройшли десятилiття. Нюанси тогочасного культурного життя стали забуватися, а iнколи й навмисне замовчуватись. Нинi старше поколiння не завжди вiрно вiдтворюi iсторiю створення й дiяльностi ВлСмерiчкиВ». Навiть у солiдних публiкацiях з цього приводу трапляються перекручення i помилковi твердження. Сучасна ж молодь взагалi не маi уяви про тогочаснi естраднi колективи. Для тих, кому сьогоднi 15тАУ20, якi не уявляють себе без сучасноi електронноi музики, зародження перших ансамблiв з використанням електроiнструментiв стало далекою iсторiiю.
Створення самобутнiм музикантом i композитором Левком Дутковським вокально-iнструментального ансамблю ВлСмерiчкаВ», щоб молоде поколiння знало, у яких нелегких умовах створювався один з перших у СРСР ансамбль електромузики, котрий, використавши елементи поп i рок музики та украiнського фольклору, започаткував на Украiнi нову музичну хвилю. В Англii, у м. Лiверпуль народився ВлБiтлзВ», а в нас на Украiнi, в прикарпатському мiстечку Вижниця народився свiй ВлБiтлзВ» тАФ популярна ВлСмерiчкаВ».
В 60-тi роки минулого столiття на Заходi рiзко виросла технiзацiя музики, виникли електроiнструменти, мiкрофонно-пiдсилювальна апаратура. Вони зумовили змiни в музичнiй партитурi, в стилi рiзних музичних напрямкiв, в кiлькiсному складi учасникiв. Посилились функцii ритмiчноi групи, змiнилась музична фактура, мелодика, ритмiка, гармонiя, манера виконання. Виник новий музичний стиль бiТС-бiт. (Бiт (англ.) тАФ удар).
У цей час Украiна у складi СРСР була за тАЬзалiзною завiсоютАЭ. Все прогресивне замовчувалось, заборонялась пропаганда нового i в музичному естрадному мистецтвi. В Украiнi дiяли академiчнi естраднi колективи та спiваки, великi та малi джазовi оркестри, вокальнi жiночi ансамблi, що виконували пiснi в стилi мiського романсу. Зокрема на Буковинi iснували: великий джазовий естрадний молодiжний оркестр (ЕМО) Чернiвецького унiверситету, естрадний ансамбль (джаз-квiнтет) ВлБуковинаВ» Чернiвецькоi фiлармонii, вокальнi жiночi ансамблi ВлМарiчкаВ» iз Чернiвцiв, ВлМелодiяВ» iз Сокирян, ВлПролiсокВ» iз Сторожинця, вокальний квартет ВлБуковинкаВ» з Кiцманя та iн. Цi вокальнi колективи виконували лiричнi пiснi пiд iнструментальний супровiд, який в основному складався з баяна тАФ акордеона, кларнета тАФ саксофона, одноi гiтари та контрабаса.
В 1966 р. молодий музикант Левко Дуткiвський, ламаючи стереотипи радянськоi естради, створив при Вижницькому районному Будинку культури ансамбль електромузики, який складався з трьох електрогiтар (соло, ритм i бас), ударних та електрооргана. Цей ансамбль вiн назвав ВлСмерiчкоюВ», тобто завжди вiчнозеленою Карпатською ялинкою тАФ символом краси i молодостi Карпатських гiр. Новостворений ансамбль почав грати в новому музичному стилi бiТС-бiт.
Левко Дуткiвський почав поiднувати тогочаснi ритми, гармонiю поп та рок музики з народним гуцульським, буковинським, украiнським мелосом i фольклором, виробляючи таким чином свiй власний стиль. Ансамбль ВлСмерiчкаВ» швидко набрав популярностi серед молодi. На танцювальнi вечори, якi проходили у Вижницькому БК зтАЩiжджались шанувальники з навколишнiх районiв та з Чернiвцiв, щоб потанцювати моднi танцi рок-н-рол, твiст, блюз, шейк. Вижницький райком комсомолу на чолi з Фелiксом Карчевським пiдтримав нове починання i тому молодь почувала себе у Вижницi розкуто, вiльно i без допомоги влади сама пiдтримували належний порядок в Будинку культури.
Для концертноi дiяльностi ВлСмерiчкиВ», яка прискiпливо контролювались владою, Левко Дуткiвський створив скромнiшу i компромiснiшу програм
Вместе с этим смотрят:
"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть
"Культура": типология определений
"Русские сезоны" в Париже
French Culture. Traditions and Customs
Old and new wedding customs and traditions in Great Britain and the USA