Афористика Бернарда Шоу на прикладi п'iси "Пiгмалiон"
Дипломна робота
з англiйськоi мови
Афористика Бернарда Шоу на прикладi птАЩiси тАЮПiгмалiонтАЭ
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Основнi положення теорii афористики
1.1 Афоризм як своiрiдний мiкро жанр фразеологii
1.2 РЖсторiя розвитку афоризму
Роздiл 2. Бернард Шоу тАУ майстер влучного слова
2.1 Афоризми Б.Шоу тАУ визначна риса творчостi письменника
2.2 Аналiз афоризмiв птАЩiси тАЮПiгмалiонтАЭ
2.3 Психологiчнi основи вживання афоризмiв у мовленнi письменника
Висновки
Список лiтератури
Вступ
В умовах сучасного розвитку лiтературознавства та лiнгвiстики усе бiльше зростаi iнтерес до афористичного жанру як джерела мудростi. ЗтАЩявляються окремi збiрники афоризмiв, розвиваiться наука про афоризми тАУ афористика, яка займаiться вивченням теорii та iсторii афоризму як лiтературного жанру. Афоризм був першою, а тому чи не основною стадiiю розвитку фiлософськоi думки з прадавнiх часiв, у якiй закладенi основи мудростi. Тому багато письменникiв рiзних лiтературних родiв, починаючи вiд прадавнiх часiв i до сьогодення, розвивали у своiй творчостi цей своiрiдний жанр лiтератури. Дослiдження афоризмiв окремих письменникiв тАУ широке поле дiяльностi щодо дослiдження свiтогляду письменника, його ставлення до реалiй дiйсностi, до людей. У багатьох афоризмах мiстяться дидактичнi настанови, якi не втрачають своii актуальностi з роками, а лише набувають нового змiсту в умовах сучасного контексту.
Творчiсть Б.Шоу тАУ цiкаве явище з погляду афористики. Його птАЩiси тАУ своiрiдна енциклопедiя мудрих виразiв. Афоризми Б.Шоу, сповненi яскравими переконливими образами, живим емоцiйним сприйняттям дiйсностi, не втрачають своii актуальностi й нинi i мають чiтко виражений повчальний характер. Дослiдження афористики Б.Шоу становить значний iнтерес через те, що авторський афоризм, в силу своii структурноi особливостi, лаконiчностi, виступаючи своiрiдним каталiзатором думки, приводить читача до особистого роздуму, вчить мислити i разом iз тим говорити. Сила афоризмiв у досконалостi мовного втiлення. Водночас iз тим, афоризми Б.Шоу не лише змушують читача розмiрковувати, а й допомагають уявити авторську картину свiту драматурга, а також окреслити вiдношення письменника до сучасноi йому дiйсностi. Тому дослiдження афоризмiв Б.Шоу залишаiться актуальною проблемою на сьогоднiшнiй день, тим бiльше, що саме афоризми Б.Шоу дослiдженi не повною мiрою. У деяких збiрках афоризмiв подаються окремi афоризми драматурга, але вони подаються вiдiрвано вiд контексту, не аналiзуються, що зменшуi емоцiйний вплив афоризму на читача. Б.Шоу вкладаi влучнi вирази в уста своiх героiв не випадково, а з метою зображення певноi iдеi, проблеми суспiльства, тому, сприйняття афоризмiв у контекстi цiлоi птАЩiси несе бiльшу емоцiйну настанову, сприяi кращому запамтАЩятовуванню влучних фраз.
Метою даного дослiдження i аналiз афоризмiв Б.Шоу, визначення iхньоi ролi в канвi драматичного тексту письменника та значення у планi впливу на читача або глядача. РозвтАЩязання поставленоi мети передбачаi вирiшення цiлого ряду завдань:
- визначити теоретичнi основи афористики;
- визначити ознаки, характернi для афоризму як жанру лiтератури;
- проаналiзувати афоризми в птАЩiсi тАЮПiгмалiонтАЭ Б.Шоу;
- видiлити типи афоризмiв Б.Шоу за тематикою, способом вираження та змiстовим наповненням;
- обТСрунтування психологiчноi обумовленостi вживання афоризмiв.
У процесi написання роботи ми користувалися такими методами дослiдження:
- описовий метод (вичленовування афоризмiв для аналiзу, iх класифiкацiя, функцiонування в системi драматичноi творчостi письменника);
- метод дистрибутивного аналiзу (аналiз афоризмiв у залежностi вiд контекстного оточення).
Матерiалом для дослiдження обраноi теми послужила птАЩiса Б.Шоу тАЮПiгмалiонтАЭ.
ОбтАЩiктом дослiдження стала сукупнiсть афоризмiв на сучасному етапi розвитку лiтературознавства. Предметом дослiдження стала безпосередньо афористика Б.Шоу, зокрема, афоризми, що зустрiчаються у птАЩiсi тАЮПiгмалiонтАЭ, як приклад майстерного дидактичного послання Б.Шоу своiм сучасникам та нащадкам. Предмет дослiдження тАУ складна проблема, адже задача дослiдження полягаi не просто у виокремленнi окремих афоризмiв iз птАЩiси тАЮПiгмалiонтАЭ, а аналiз видiлених афоризмiв в контекстному оточеннi та характеристика видiлених афоризмiв щодо впливу на розум i почуття читача або глядача.
Робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури з обраноi теми та додаткiв.
У вступi визначаiться обтАЩiкт, предмет дослiдження, мета та завдання, указана актуальнiсть роботи.
У першому роздiлi тАЮОсновнi положення теорii афористикитАЭ розглядаються теоретичнi питання афоризму як окремоi одиницi фразеологii з погляду лiнгвiстики, а також як своiрiдного жанру лiтератури з погляду лiтературознавчоi науки. Визначаються характернi риси афоризму, iх значення. Розглядаiться iсторiя розвитку афоризму як фiлософськоi думки.
У другому роздiлi тАЮБернард Шоу тАУ майстер влучного словатАЭ даiться коротка характеристика творчостi Б.Шоу, загальний огляд його видатних птАЩiс. Бiльш детально характеризуiться птАЩiса тАЮПiгмалiонтАЭ, робиться аналiз та класифiкацiя афоризмiв, що зустрiчаються на сторiнках птАЩiси. Афоризми класифiкуються за способом вираження, за змiстовим наповненням та за тематикою. Також розглядаються психологiчнi основи вживання афоризмiв у мовленнi письменника.
У додатках поданi найбiльш вiдомi афоризми Б.Шоу.
Дана робота маi практичне значення. Оскiльки предметом дослiдження стала сукупнiсть афоризмiв Б.Шоу у птАЩiсi тАЮПiгмалiонтАЭ, результати дослiдження можуть бути використанi на уроках зарубiжноi лiтератури пiд час вивчення творчостi вiдомого англiйського драматурга, теоретична частина дослiдження може бути використана пiд час розгляду лiтературознавчих понять та понять лiнгвiстики (афоризм як тип фразеологiчноi одиницi, афоризм як жанр лiтератури тощо). Обрана тема заслуговуi на подальшу розробку. Так, можна розширити межi теми й дослiджувати афористичне надбання Б.Шоу на основi не окремоi птАЩiси, а усього лiтературного надбання драматурга.
Роздiл 1. Основнi положення теорii афористики
1.1 Афоризм як своiрiдний мiкрожанр фразеологii
Афоризм (греч. αφορισμός, ВлвизначенняВ») тАУ оригiнальна завершена думка, висловлена або записана в лаконiчнiй текстовiй формi, легкiй для запамтАЩятовування, яка часто цитуiться iншими людьми в процесi спiлкування. В афоризмi досягаiться значна концентрацiя безпосереднього спiлкування й того контексту, у якому думка сприймаiться оточуючими слухачами або читачами.
Теорiю афоризму з погляду приналежностi його до лiнгвiстики слiд вивчати в нероздiльнiй iдностi з теорiiю фразеологii, оскiльки афоризм тАУ окремий тип фразеологiчних сполучень.
Фразеологiя (гр. phrasis тАУ вислiв + logos тАУ учення) тАУ наука, що вивчаi складнi за своiм складом мовнi одиницi стiйкого характеру. Фразеологiiю також називають усю сукупнiсть мовних одиниць, якi мають стiйкий характер тАУ фразеологiзми тАУ у мовнiй системi в цiлому або в мовленнi того чи iншого письменника, у мовi конкретного твору.
Фразеологiзми, на вiдмiну вiд лексичних одиниць, мають ряд особливостей, якi також притаманнi й афоризму:
1. Характерною i складна структура. Фразеологiзми утворюються поiднанням декiлькох компонентiв, що мають, як правило, окремий наголос, але не зберiгають при цьому значення самостiйних слiв: to be dog-tired (втомитися, як собака), to love smth as the horse loves the whip (любити що-небудь як собака палку).
2. Фразеологiзми характеризуються семантичною iднiстю, мають iдине, нероздiльне значення, яке можна виразити одним словом: to put a spoke in a smbтАЩs wheel тАУ заважати, fifth wheel тАУ зайвий. Однак, ця особливiсть стосуiться не всiх фразеологiзмiв. РД такi, що дорiвнюються цiлому описовому висловлюванню. Такi фразеологiзми виникають у результатi образного переосмислення вiльних сполук.
3. Фразеологiзми на вiдмiну вiд вiльних словосполучень характеризуються постiйним складом. Той чи iнший компонент фразеологiзму не можна замiнити близьким за значенням словом, у той час як вiльнi словосполучення допускають таку замiну.
Однак, деякi стiйкi звороти можуть мати варiанти: whole-heartedly = from the bottom of oneтАЩs heart. Але iснування варiантiв не означаi, що у подiбних стiйких зворотах можна довiльно змiнювати слова.
4. Фразеологiзми вiдрiзняються вiдтворюванiстю. На вiдмiну вiд вiльних словосполучень, що безпосередньо створюються в процесi мовлення, фразеологiзми використовуються у готовому виглядi, такими, якими вони закрiпилися в мовленнi, якими iх зберiгаi наша памтАЩять.
5. Бiльшiсть фразеологiзмiв характеризуються стiйкою структурою: до iх складу не можна довiльно включати будь-якi елементи.
Структурною особливiстю окремих фразеологiзмiв i наявнiсть у них усiченоi форми поряд з повною: to drink the cup of woe (to drink to the dregs). Усiчення складу фразеологiзмiв у подiбних випадках свiдчить про прагнення економii мовних засобiв.
6. Фразеологiзмам притаманна стiйкiсть граматичних форм iх компонентiв: кожен член фразеологiчного сполучення вiдтворюiться в певнiй граматичнiй формi, яку не можна змiнити: The blind leading the blind; а drop in the bucket.
7. Для бiльшостi фразеологiзмiв характерною i чiтка закрiпленiсть порядку слiв. Не можна помiняти мiсцями компоненти фразеологiзмiв: The camel and the needleтАЩs eye.
Неоднорiднiсть структури ряду фразеологiзмiв пояснюiться тим, що фразеологiя обтАЩiднуi доволi рiзноманiтний мовний матерiал, причому межi деяких фразеологiчних одиниць окресленi недостатньо визначено.
Як вiдомо, фразеологiзми виникають iз вiльного сполучення слiв, яке використовуiться в переносному значеннi. Поступово переноснiсть забуваiться, стираiться, i сполучення слiв стаi стiйким. В.В.Виноградов розробив класифiкацiю фразеологiзмiв з позицii семантичного злиття компонентiв. В залежностi вiд того, наскiльки стираються номiнативнi значення компонентiв фразеологiзму, наскiльки сильним i переносне значення, дослiдник подiляi фразеологiзми на три типи: фразеологiчнi зрощення, фразеологiчнi iдностi та фразеологiчнi сполуки [5, 89].
Якщо розглядати цi три типи фразеологiзмiв, якi видiлив В.В.Виноградов, стосовно англiйськоi мови, то фразеологiчнi зрощення, або iдiоми слiд розглядати як абсолютно неподiльнi стiйкi сполучення, загальне значення яких не залежить вiд:
- значення складових слiв: kick the bucket (розм.) тАУ загнутися, померти, простягти ноги; send smb. to Coventry тАУ бойкотувати кого-небудь, припинити спiлкування з ким-небудь; at bay тАУ загнаний, у безвихiдному становищi; be at smb.тАЩs beck and call тАУ бути завжди готовим до послуг, бути на побiгеньках; to rain cats and dogs тАУ лити як з вiдра (про дощ); be all thumbs тАУ бути неповоротким; Kilkenny cats тАУ смертельнi вороги.
Фразеологiчнi зрощення виникли на базi переносних значень iх компонентiв, але згодом цi переноснi значення стали зрозумiлими з точки зору сучасноi мови. тАЮОбразнiсть фразеологiчних зрощень розкриваються лише iсторичнотАЭ [27, 35]. Так, наприклад, слова тАЮbayтАЭ тАУ тАЮглухий куттАЭ , та тАЮbeckтАЭ тАУ тАЮзмах рукитАЭ тАУ архаiзми, якi нiде окрiм згаданого вище фразеологiзму не вживаються. Або, наприклад, фразеологiзм to be all thumbs iсторично склався iз висловлювання oneтАЩs fingers are all thumbs.
Таким чином, у фразеологiчних зрощеннях втрачаiться звтАЩязок мiж прямим та переносним значенням, переносне значення стало основним. Саме тому фразеологiчнi зрощення складно перекладати iншою мовою [13, 36].
Фразеологiчнi зрощення мають ряд характерних ознак:
1) до iх складу можуть входити так званi некротизми тАУ слова, якi нiде, крiм даного зрощення, не використовуються, тому не зрозумiлi з точки зору сучасноi мови;
2) до складу зрощень можуть входити архаiзми;
3) зрощення синтаксично неподiльнi;
4) не допускають до свого складу додаткових слiв.
Втрачаючи своi самостiйне лексичне значення, тАЮслова, що входять до структури фразеологiчного зрощення, перетворюються на компоненти складноi лексичноi одиницi, що за значенням наближаються до значення окремого словатАЭ [42, 73]. Тому деякi фразеологiчнi зрощення синонiмiчнi словам: kick the bucket тАУ to die; send smb. to Coventry тАУ to ignore и т.д.
РЖнший тип фразеологiзмiв в англiйськiй мовi тАУ фразеологiчнi iдностi. Це стiйкi сполучення слiв, у яких за наявностi загального переносного значення чiтко зберiгаються ознаки семантичноi роздiльностi компонентiв: to spill the beans тАУ видати таiмницю, to burn bridges тАУ спалювати мости; to have other fish to fry тАУ мати бiльш важливi справи; to throw dust into smb.тАЩs eyes тАУ заговорювати зуби; to burn oneтАЩs fingers тАУ обпектися на чомусь; to throw mud at smb. тАУ поливати брудом; to be narrow in the shoulders тАУ не розумiти жартiв; to paint the devil blacker than he is тАУ перебiльшувати; to put a spoke in smb.тАЩs wheel тАУ вставляти палки в колеса; to hold oneтАЩs cards close to oneтАЩs chest тАУ тримати в таiмницi, не розголошувати що-небудь = тримати язик за зубами; to gild refined gold тАУ прикрасити щось i без того гарне = to paint the lily.
Фразеологiчнi iдностi дещо схожi з фразеологiчними зрощеннями своiю образнiстю, метафоричнiстю [34, 50]. Але на вiдмiну вiд фразеологiчних зрощень, де образний змiст розкриваiться лише дiахронiчно, у фразеологiчних iдностях образнiсть, переносне значення осмислюiться з точки зору сучасноi мови. Саме тому, на думку академiка В.В.Виноградова, образнiсть i характерною ознакою саме фразеологiчних iдностей. тАЮЗвтАЩязок мiж компонентами фразеологiчних iдностей мотивований, чiтко вiдчуваiться метафоризацiятАЭ [34, 51]. Для розумiння фразеологiчноi iдностi ii компоненти слiд сприймати в переносному значеннi. Наприклад, змiст висловлювання make a mountain out of a molehill тАУ робити з мухи слона (дослiвно тАУ робити гору з пагорбкiв норки крота) розкриваiться лише у тому випадку, якщо слово molehill розглядати у значення тАЬщось незначне, маленькетАЭ, а слово mountain тАУ тАЬщось дуже великетАЭ. У складi фразеологiчних iдностей немаi слiв, не зрозумiлих з точки зору сучасноi мови.
Характернi ознаки фразеологiчноi iдностi:
1) яскрава образнiсть i як результат можливiсть збiгу з паралельно iснуючими словосполученнями (порiвняймо: to throw dust into smb.тАЩs eyes, to be narrow in the shoulders, to burn oneтАЩs fingers, to burn bridges);
2) збереження семантики окремих лексем (to put a spoke in smb.тАЩs wheel);
3) неможливiсть замiни одних компонентiв iншими (to hold oneтАЩs cards close to oneтАЩs chest);
4) емоцiйно-експресивне забарвлення вiдiграi провiдну роль (to throw dust into smb.тАЩs eyes, to paint the devil blacker than he is);
5) здатнiсть вступати в синонiмiчнi звтАЩязки з окремими словами або iншими фразеологiзмами (to gild refined gold = to paint the lily).
РЖнший тип фразеологiзмiв тАУ фразеологiчнi сполучення тАУ стiйкi обороти, до складу яких входять слова як iз вiльним, так i фразеологiчно звтАЩязаним значенням. Наприклад: a bosom friend тАУ щирий друг, a pitched battle тАУ жорстока схватка, (to have) a narrow escape тАУ чудом врятуватися, to frown oneтАЩs eyebrows тАУ насупити брови, AdamтАЩs apple тАУ адамове яблуко, a Sisyfean labor тАУ сiзiфова праця, rack oneтАЩs brains тАУ ламати голову, to pay attention to smb. тАУ звертати увагу на когось тощо.
На вiдмiну вiд фразеологiчних зрощень та фразеологiчних iдностей, якi мають цiлiсне, нероздiльне значення, тАЮфразеологiчнi сполучення характеризуються тим, що iх можна розкласти за змiстомтАЭ [42, 75]. У цьому планi вони зближуються з вiльними словосполученнями.
Характернi ознаки фразеологiчних сполучень:
1) у них допускаiться варiативнiсть одного з компонентiв (a bosom friend / a bosom buddy );
2) можлива синонiмiчна замiна основного слова (a pitched battle тАУ a fierce battle);
3) можливе включення означень до складу фразеологiчних сполук (he frowned his thickeyebrows);
4) допускаiться перестановка компонентiв (a Sisyfean labor тАУ a labor of Sisyphus);
5) обовтАЩязковим i вiльне вживання одного з компонентiв i звтАЩязне вживання iншого (a bosom friend тАУ but not enemy or smb else).
Вiдтворюванiсть у якостi основноi ознаки фразеологiзмiв дозволили професору Н.М.Шанському розвинути класифiкацiю академiка В.Виноградова i видiлити четвертий тип фразеологiчних одиниць тАУ так званi тАЮфразеологiчнi виразитАЭ [42, 76].
До фразеологiчних виразiв вiдносяться такi стiйкi за своiм складом i вживанням фразеологiчнi обороти, якi повнiстю складаються зi сiв тАЮiз вiльним номiнативним значенням i семантично подiльнiтАЭ [42, 76]. РЗхня iдина особливiсть тАУ вiдтворюванiсть: вони використовуються як готовi мовнi одиницi з постiйним лексичним складом i семантикою.
Фразеологiчнi вирази тАУ це лише обороти з буквальним значенням компонентiв. До складу фразеологiчних виразiв входять англiйськi прислiвтАЩя та приказки, якi вживаються в прямому значеннi, не мають образного, алегоричного змiсту: live and learn; better untaught than ill taught; many men, many mind; easier said then done; nothing is impossible to a willing heart.
Ця класифiкацiя фразеологiчних одиниць заснована на рiзному рiвнi iдеоматичностi (немотивованостi) компонентiв, якi входять до складу фразеологiзму.
Цiкавою i типологiя фразеологiзмiв за походженням. Якщо розглядати афоризм як певний вид фразеологiзму, то тут доцiльно згадати про походження певного фразеологiзму. Деякi фразеологiзми виникли як наслiдок запозичення певних крилатих слiв, влучних виразiв iз шедеврiв свiтовоi лiтератури, з античноi лiтератури, з бiблii. Такi влучнi вирази стають загальновживаними, уживаються в певному контекстi, набуваючи певного емоцiйно-експресивного забарвлення. Такi влучнi вирази варто зараховувати до такого типу фразеологiчних одиниць, як фразеологiчнi вирази (за Н.М.Шанським).
Афоризм (сентенцiя, апофегма) тАУ коротке влучне судження, висловлене в образнiй, iнодi парадоксальнiй i незвичайнiй формi. [18, 34] Оскiльки афоризм маi вигляд завершеного умовиводу, вiн еквiвалентний реченню за своiю структурою. Деякi дослiдники ототожнюють афоризми й крилатi вислови. Однак слiд розмежовувати цi два поняття. Вiдмiннiсть афоризмiв вiд крилатих слiв полягаi в тому, що крилатi слова тАУ це зазвичай простi поняття i, таким чином, вони виступають еквiвалентами словам. Крилатi слова часто мають метафоричний характер, афоризми ж мають пряме значення. У звтАЩязку iз цим можна говорити про афоризми не просто як про рiзновид фразеологiзму, а як про незалежний лiтературно-фiлософський жанр.
Афоризм належить до того жанру, навiть можна сказати, мiкрожанру, у якому стислiсть доведена до максимуму. Частiше за все вiн складаiться iз однiii фрази. Це орiiнтуi читача на роздуми, асоцiацii.
Афоризм тАУ глибока, завершена думка, що прагне iстини узагальнення. Це думка певного автора в максимально стислiй, високохудожнiй формi [39, 215].
Афоризм як лiтературний жанр характеризуiться певними ознаками.
Перша ознака афоризму тАУ глибина думки, що прагне iстини. Автор, торкаючись серйозноi проблеми, намагаiться передати своi думки, своi погляди стосовно цiii проблеми.
Друга ознака тАУ узагальнення. Афоризм по праву вважаiться узагальненням, яке сприяi передачi глибини та iстинностi думки.
Третя ознака афоризму тАУ стислiсть. Це суттiва ознака афоризму. Максимальна стислiсть афоризму поглиблюi його змiст i, крiм того, сприяi його кращому запамтАЩятовуванню.
Четверта ознака тАУ чiткiсть, точнiсть та виразнiсть думки.
ПтАЩята ознака тАУ завершенiсть думки. Афоризм маi бути завершеним за змiстом i зрозумiлим без додаткових пояснень.
Шоста ознака тАУ художнiсть афоризму. Афоризм маi передавати не лише мудрий змiст, але й бути вдало оформленим з погляду стилiстики, уживання певноi лексики. В афоризмi вдало поiднуються дотепнiсть, глибина думки, ii краса, яка досягаiться використанням цiii думки та ii оформленням.
На думку Л.С Сухорукова, афоризм тАУ це роман в одному рядку [33, 47].
Отже, незважаючи на велику кiлькiсть дослiдницьких робiт з афористики, теоретичнi уявлення про неi досить нечiткi. До нашого часу триваi спiр мiж вченими про те, чи i афоризм рiзновидом крилатих слiв чи це крилатi слова i рiзновидом афоризму. тАЮАфоризм (вiд грецьк. aphoridzo тАУ вiдокремлюю, визначаю) тАУ коротке, лаконiчне судження, яке в стислiй, зручнiй для запамтАЩятовування формi мiстить глибоку думкутАЭ [19, 42]. Вiн мiстить у собi завжди бiльше значення, нiж висловлено, вiн нiколи не аргументуi, але впливаi на свiдомiсть виразною неординарнiстю судження. Тому часто афоризми називають тАЮкрилатими словамитАЭ. Особливiсть афоризму полягаi в тому, що це гранично стисле i водночас вичерпне визначення предмета чи ситуацii, яке конденсуi набутий досвiд суспiльного життя, реальностi, що оточуi людину. Афоризм тАЮпередаi узагальнену закiнчену думку повчального або пiзнавального змiсту в лаконiчнiй увиразненiй формiтАЭ [36, 48].
Джерелами афористики i фольклор, художня лiтература, науковi твори, висловлювання видатних людей. У фольклорi до афористичних засобiв належать прислiвтАЩя, у лiтературних та наукових, зокрема фiлософських, творах тАУ лаконiчнi художнi та логiчнi узагальнення, якi своiрiдно виражають важливий змiст, а вiдтак набувають самостiйного значення.
Афоризми подiляються на вставнi (наявнi у творах рiзних жанрiв) та вiдокремленi (власне афористичний лiтературний жанр); за викладом змiсту розрiзняють афоризми логiчнi й поетичнi. Найбiльш повно класифiкацiю лiтературних афоризмiв дав Анатолiй Ткаченко у монографii тАЮМистецтво словатАЭ [35, 290]. Лiтературнi афоризми вiн подiляi за походженням на анонiмнi та авторськi; за способом висловлення тАУ дефiнiтивнi та лозунговi; за змiстовим наповненням тАУ повчально-однозначнi та парадоксально-багатозначнi, практичноi i теоретичноi спрямованостi.
У наш час iнтерес до афористичного жанру як джерела мудростi зростаi. ЗтАЩявляються окремi збiрники афоризмiв, виникла i розвиваiться наука про афоризми тАУ афористика, яка вивчаi теорiю та iсторiю афоризму як лiтературного жанру [39].
Основою нашого дослiдження послужили афоризми з творчоi спадщини Бернарда Шоу, зокрема, афоризми iз птАЩiси тАЮПiгмалiонтАЭ.
За одним словником афоризм тАУ тАЮкоротке лаконiчне судження, яке в стислiй, зручнiй для запамтАЩятовування формi мiстить глибоку думкутАЭ [19, 3], за iншим тАУ тАЮкороткий влучний оригiнальний вислiв, узагальнена, глибока думка, виражена в лаконiчнiй формi, подеколи несподiвано парадоксальнiй (Поспiшай повiльно тАУ Октавiан Август)тАЭ. Афоризм завжди мiстить в собi бiльше значення, нiж мовлено, вiн нiколи не аргументуi, але впливаi на свiдомiсть виразною неординарнiстю судження [20, 71]. Афоризм, в силу своii структурноi особливостi, лаконiчностi, виступаючи своiрiдним каталiзатором думки, приводить читача до особистого роздуму, вчить мислити i разом з тим говорити. Сила афоризмiв у досконалостi мовного втiлення. тАЬАфоризми дiйсно життiва мудрiсть та сiль лiтературитАЭ, тАУ писав Г.С. Сковорода [30, 114]. Економiя слiв, глибина семантики, яскрава образнiсть роблять афоризми стилiстичними шедеврами, якi збагачують мистецтво риторики, стають дiiвим засобом у боротьбi з одноманiтнiстю i сiрiстю людськоi думки.
Так у лаконiчнiй формi афоризму постаi мудра цiлiснiсть нашого свiту. У всi часи афористика осягаi тАЬвiчнi питаннятАЭ, важливi для людини.
1.2 РЖсторiя розвитку афоризму
РЖсторiя свiтовоi культури тАУ це не лише парова машина та атомний реактор, закон Архiмеда, перший мiкроскоп та космiчнi кораблi. РЖсторiя свiтовоi культури тАУ не лише величнiсть iндiйського храму Тадж-Махал, фрески Рубльова, полотна Рембрандта, музика Чайковського. Це також глинянi клинописнi таблички, iгипетськi папiруси, пергаментнi свитки, записи на каменi та берестi i, звичайно, книги, у яких навiки закарбувалися думки людей, що iх створили, фiлософiв, учених, письменникiв. Людина постiйно вдосконалювала себе й своi думки на шляху технiчного прогресу.
Далеко не всi цiнностi духовноi культури, якi створило людство, збереглися до наших днiв. Багато цiнних думок не дiйшли до нас через переслiдування iх авторiв, через певнi заборони. Починаючи з давнiх часiв твори багатьох видатних прогресивних мислителiв часто знищувалися разом iз iхнiми авторами. Лише у часи Середньовiччя десятки тисяч так званих тАЮiритикiвтАЭ (i звичайно iхнi твори) були спаленi на кострах тАЮсвятоiтАЭ iнквiзицii.
Не дивно, тому, що з усiх творiв видатного давньогрецького матерiалiста-дiалектика Гераклiта до нас дiйшли лише декiлька десяткiв фрагментiв, а про видатного мислителя Грецii, учителя Демокрита тАУ Левкiппi нам майже нiчого не вiдомо, крiм його iменi. Безлiч безцiнних думок були втраченi людством через ряд iнших причин. Близько 700 тисяч свиткiв зберiгалося, наприклад, у вiдомiй Олександрiйськiй бiблiотецi, де зберiгалися не лише усi твори античноi лiтератури й науки, але й багато творiв схiдних лiтератур, перекладенi грецькою мовою. У 47 роцi до н.е. ця унiкальна бiблiотека зазнала збиткiв вiд пожежi, а пiзнiше всi ii фонди взагалi загинули. Ось чому таку велику цiннiсть являють собою думки видатних дiячiв культури минулих епох, афоризми, якi збереглися до нашого часу.
Афоризми, що дiйшли до нас iз прадавнiх часiв тАУ енциклопедiя народноi мудростi, де тiсно словам, але достатньо мiсця для думки. Бiльшiсть iз афоризмiв, в узагальненiй формi виражаючи сутнiсть складних явищ, настiльки значимi, що сприймаються наступними поколiннями вже не як думка якоiсь конкретноi особи, а як вираження настрою цiлоi епохи. Лаконiчнiсть, змiстовнiсть, глибина багатьох афоризмiв, якi збереглися до наших днiв, являються собою не лише велику пiзнавальну цiннiсть, але й набувають сучасного звучання [37, 68]. Так, ми не можемо не погодитися з афоризмом Пiфагора, висловленим майже двi з половиною тисячi рокiв тому: тАЮСтатую прикрашаi зовнiшнiй вигляд, а людину тАУ ii дiяннятАЭ.
Уперше термiн тАЮафоризмтАЭ був винесений у заголовок медичного трактату Гiппократа. РЖз розвитком писемностi та книгодрукування афоризми оформлюються в тематичнi та авторськi збiрники. РЗх випуск стаi традицiйним, починаючи з виходу збiрника тАЮАдажиiтАЭ Еразма Роттердамського. Переважно афористами ставали гострослови та люди, гострi на розум, iз фiлософськими поглядами на життя. Композицiйна та змiстова довершенiсть у кращих афоризмах досягаiться шляхом створення художнього образу, у якому заявлена iнтелектуальна задача або робиться натяк на ii вирiшення [39, 65]. Майстрами афористики були пророки Старого завiту, антики, ученi та поети середньовiчного Сходу, полководцi, видатнi дiячi РДвропи епохи Просвiтництва, мислителi та романiсти ХХ ст. На думку деяких дослiдникiв, сучасний афоризм зазнав впливу з боку наукових досягнень у сферi кiбернетики, математичноi лiнгвiстики тощо.
Здатнiсть афоризму в яскравiй формi лаконiчно виражати глибокi до ступеня узагальнення думки у свiй час породила навiть окремий лiтературний жанр тАУ афористичну лiтературу. Оскiльки твори цього жанру були чимось промiжним мiж фiлософськими та художнiми творами, цьому жанру вiддавали належне як фiлософи (Б.Паскаль, М.Монтень), так i лiтератори-моралiсти (Ф.Ларошфуко, Ж.Лабрюйер), а також письменники (Г.Гейне, О.Уайльд). Подiбна лiтература iснуi й досi. Варто згадати iмтАЩя видатного чеського письменника Карела Чапека, росiйського iсторика В.Ключевського, сучасного польського фiлософi й письменника Тадеуша Котарбинського, автора численних тАЮповедзоноктАЭ. В афористичному стилi витриманi тАЮЛогiко-фiлософський трактаттАЭ i тАЮФiлософськi дослiдженнятАЭ австрiйського фiлософа-позитивiста Людвiга Вiтгенштейна.
Але уже у ХРЖХ ст. лiтература цього жанру набуваi бiльше яскраво вираженого сатиричного характеру. Своiрiдним i найбiльш яскравим твором цього плану (i певною мiрою пародiiю на сам лiтературний жанр афористики) i вiдомi тАЮАфоризмитАЭ Козьми Пруткова (лiтературний псевдонiм, творцями якого були О.К.Толстой та брати Жемчужникови). Афоризми Козьми Пруткова як виразник обмеженого розуму, але самозадоволеноi глибокоi думки нерiдко з iронiiю цитуiться в нашi днi.
Розвиток афористики тiсно повтАЩязаний з розвитком фiлософii [39, 34]. Усi форми людськоi творчостi поступово диференцiювалися вiд первiсного релiгiйно-магiчного ставлення людини до свiту тАУ мова, культура, полiтика, право, економiка, наука й фiлософiя.
Задатки лiтературних форм, у яких проявляiться фiлософська винахiдливiсть, слiд шукати у виразах, прислiвтАЩях та приказках, де збережено те, що можна назвати фiлософським фольклором. Цiкавим i той факт, що Гегель, видатний мислитель, ставився до народноi мудростi дещо високо мiрно. Вiн писав, що тАЮна покiйному ложi здорового людського смислу природне фiлософствування у кращому разi даi риторику тривiальних iстинтАЭ.
Зовсiм iншi погляди Платона на це питання. У своiх творах вiн часто використовував прислiвтАЩя, цiнуючи гостроту й дотепнiсть багатьох iз них. У його творах згадуються прислiвтАЩя, що стосуються релiгii, iсторii, географii, домашнього й культурного життя, iгор, ремесел, фiлософii, театру та тварин. У курсах iсторii давньоi фiлософii обмежуються переважно вказiвкою на висловлювання тАЮсеми мудрецiвтАЭ, що пiзнiше поiдналися в семивiршi.
Мiж тим народнi прислiвтАЩя та загадки взагалi являi собою iнтерес, але не як форма тАЮприродного фiлософствуваннятАЭ, а як ТСрунт, на якому зародилася найпростiша форма фiлософського винаходу тАУ афоризм. Центр тяжiння в народних прислiвтАЩях лежить не у теоретичному, пiзнавальному змiстi, а в iх вiдношеннях до практичних iнтересiв життя. Перетворення прислiвтАЩя на фiлософський афоризм здiйснюiться лише тодi, коли центр тяжiння духовних iнтересiв перемiщуiться з областi практичноi до областi теоретичноi.
Афоризм тАУ найбiльш проста форма вираження фiлософськоi думки, яка i особливо характерною для ii перших крокiв. Ця форма переважаi в до сократiвськiй фiлософii грекiв, але й пiзнiше вона зустрiчаiться протягом усiii iсторii фiлософii. Паскаль, Ларошфуко, Лiхтенберг, Нiцше тАУ зразки цiii форми. У глибинi початковоi фiлософськоi думки, як i поетичному сюжету, передуi образ, метафора, у якiй вiддiлено проступаi фiлософська iдея. Так, давня вивiска, що зображувала ваги в рiвновазi, натякала на iдею скептичноi iзостенii, тобто рiвноваги доводiв тАЮзатАЭ i тАЮпротитАЭ однiii й тiii ж думки. До цiii iдеi скептикiв примикаi iдея парi Паскаля. РЖдеi парi Паскаля, у свою чергу вiдповiдаi iдея четвертоi антиномii Канта.
Друга форма фiлософського винаходу, яку започаткував Сократ, i яка знайшла iдейне вираження у творчостi Платона, тАУ дiалог. У дiалозi фiлософська iдея подаiться не у формi тези, в антитетичному виглядi.
РЖ третя, остання, форма фiлософського винаходу тАУ система, де проблема поставлена, внутрiшнi протирiччя знято, i iй знайдено чiтке рiшення. Творцем такого типу фiлософii був Аристотель, Демокрит.
Отже, як бачимо, афоризм був першою, а тому чи не основною стадiiю розвитку фiлософськоi думки, у якiй закладенi основи мудростi. Тому багато письменникiв пiзнiше розвивали цей жанр у своiй творчостi або й взагалi працювали виключно у жанрi афоризму.
Роздiл 2. Бернард Шоу тАУ майстер влучного слова
2.1 Художня своiрiднiсть птАЩiс Бернарда Шоу. Афоризми тАУ визначна творча риса письменника
Творчiсть Бернарда Шоу тАУ видатного англiйського драматурга, одного iз засновникiв реалiстичноi драми ХХ ст., талановитого сатирика, гумориста, майстра парадоксу тАУ i до сьогоднiшнiх днiв викликаi загальний iнтерес. Б.Шоу вивiв англiйську драму кiнця ХРЖХ ст. iз глухого кута, що створився комерцiйними театрами або сентиментальними птАЩiсами, вiн вiдкрив перед нею широкий шлях соцiальноi та проблемноi драматургii. Ще до початку першоi свiтовоi вiйни англiйська буржуазна iнтелiгенцiя перестала iдеалiзувати свiй свiт та його духовнi цiнностi i втратила той оптимiзм, iз яким вона колись виступала у ХРЖХ ст. Уже перше десятилiття ХХ ст. ознаменувалося появою в Англii ряду драматургiв, якi прагнули говорити правду про соцiальне життя краiни, про безправнiсть робочого класу, про нерiвнiсть жiнок, про ненормальнi родиннi вiдносини тощо. Усi вони, так чи iнакше, повтАЩязанi з творчiстю Бернарда Шоу, натхненнi його прикладом.
Бернард Шоу народився в РЖрландii. Дитинство майбутнього письменника не можна назвати щасливим. Не закiнчивши школу, з птАЩятнадцяти рокiв почав працювати клерком. Через скрутне матерiальне становище Б.Шоу не мав можливостi отримати подальшу освiту. ПтАЩять рокiв Шоу працював клерком у земельнiй конторi. Вiн ненавидiв свою службу. Любив лише мистецтво i прагнув присвятити йому своi життя, хоча не знав достеменно який вид мистецтва це маi бути тАУ живопис, лiтература чи музика. Майбутнiй письменник почував себе одиноким, разючi соцiальнi контрасти великого мiста кидалися йому в очi й змушували страждати. Цей життiвий досвiд покладений автором у його птАЩiси.
У 1876 роцi Б.Шоу емiгрував до Англii i з тих пiр не бачив своii батькiвщини майже 30 рокiв.
Наприкiнцi 70-х рокiв Шоу остаточно обрав нелегкий шлях письменника. Першi його авторськi спроби виявилися невдалими й пройшли непомiченими.
У 80-х роках перед Б.Шоу вiдкрився шлях публiциста. У 1885 роцi вiн став лiтературним рецензентом тАЮПелл Мелл газеттАЭ, а наприкiнцi 80-х рокiв тАУ музичним критиком у газетi тАЮСтартАЭ. Блискучi, оригiнальнi за своiю думкою i парадоксальними за своiю формою статтi користувалися попитом. Ще з тих пiр Б.Шоу зарекомендував себе як майстер парадоксу та влучного виразу. Парадокс тАФ вислiв чи судження, що суперечить загальноприйнятiй думцi чи (на перший погляд) здоровому глузду, вiдрiзняiться оригiнальнiстю, дотепнiстю, зухвалiстю. Згодом влучнi вирази Б.Шоу стануть широковживаними, будуть цитуватися.
У 1885 роцi Б.Шоу працюi над своiю першою птАЩiсою тАЮБудинки вдiвцятАЭ, яка вийшла лише 1892 року. ПтАЩiса була задумана пiд впливом Вагнера i мала повторювати за сучасних умов сюжет тАЮЗолотого РейнутАЭ. Але у процесi роботи Б.Шоу залишив свiй задум. Життя внесло своi корективи в надуману схему, зламала штучний сюжет, замiнило модернiзованих вагнровських героiв живим людьми [11,283].
тАЮБудинки вдiвцятАЭ i наступнi птАЩiси тАЮПрофесiя мадам УорентАЭ, тАЮВолоцюгатАЭ Б.Шоу обтАЩiднав у цикл, який назвав тАЮНеприiмнi птАЩiситАЭ. Це були роки, коли Шоу шукав вiдзиву на охопивши його ненависть до капiталiзму всюди тАУ у тАЮКапiталiтАЭ К.Маркса, у птАЩiсах РЖбсена, в операх Вагнера, у вiршах Блейка та Шеллi. Не дивно, що тАЮНеприiмнi птАЩiси, написанi з такими думками, вiдрiзняються безпощадним реалiзмом i назавжди залишаться однiiю з вершин англiйськоi драматургii.
Наступний цикл Б.Шоу тАУ тАЮПриiмнi птАЩiситАЭ. До цього циклу увiйшли птАЩiси тАЮВiйна i людинатАЭ (1894), тАЮКандiдатАЭ (1895), тАЮОбранець долiтАЭ (1895) та тАЮНiколи ви не можете сказатитАЭ (1895), Сама назва тАЮприiмнi птАЩiситАЭ сповнена скритою iронiiю, оскiльки i у цьому циклi читач зустрiчаiться з доволi рiзкою критикою буржуазноi моралi, буржуазних iдеалiв. У птАЩiсах цього циклу вперше чiтко проступаi антимiлiтаристська тенденцiя Шоу, прагнення викрити вдавану героiку захватницьких вiйн.
ПтАЩiсi тАЮВiйна i людинатАЭ Б.Шоу зобовтАЩязаний своiм загальним сценiчним визнанням. ПтАЩiса була поставлена 1894 року на сценi тАЮНезалежного театрутАЭ. Успiх був сенсацiйним. Серед глядачiв був присутнiй американський актор та режисер Менсфiлд. Повернувшись до Америки, Менсфiлд поставив птАЩiсу Б.Шоу у Нью-Йорку, де вона також мала значний успiх. В Англii загальний ентузiазм, що був викликаний птАЩiсою, скоро зменшився: буржуазiя зрозумiла, нарештi, антивоiнну спрямованiсть птАЩiси й вiдступила. В Австрii Оскар Штраус перетворив птАЩiсу на оперету пiд назвою тАЮГалантний солдаттАЭ, яка пiзнiше зтАЩявилась на англiйськiй сценi пiд назвою тАЮШоколадний солдатиктАЭ.
У цiй птАЩiсi Б.Шоу задумав протиставити iдеалiста та реалiста, показати перемогу дiловоi людини над романтиком. Справжнiм героiм мрiйливоi героiнi Райни Петковоi стаi не палкий офiцер Саранов з його шумним геройством, а спокiйний, насмiшкуватий Блюнчлi, швейцарський солдат на сербськiй службi. Свою птАЩiсу Б.Шоу розпочинаi вдалою сценою, тим самим вiдкривши в собi притаманне йому вiдчуття експозицii, тАУ сербський офiцер, якого переслiдують болгарськi солдати, ховаiться у кiмнатi болгарки Райни. Сцени, коли Райна вiдчуваi жалiсть до незнайомця i рятуi його вiд переслiдувачiв, написанi з великою драматичною силою. Б.Шоу змушуi читача полюбити свого героя двома прийомами: апелюючи до людяностi, а також показуючи страждання живоi людини i вiйни, я
Вместе с этим смотрят:
"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)
"Донские рассказы" Михаила Шолохова
"Живопись слова" в японской поэзии
"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского
"Симплициссимус" Г. Гриммельсгаузена как роман воспитания