РЖсторiя мiста Крижопiль

Крижопiль тАУ селище мiського типу (з 1938 р.), розташоване за 150 км вiд Вiнницi. Залiзнична станцiя. Населення тАУ 7701 чоловiк.

Крижопiль тАУ центр району, площа якого 0,9 тис. кв. км, населення тАУ 48 тис. чоловiк. 45 населених пунктiв пiдпорядкованi селищнiй Радi i 20 сiльським. У районi 16 колгоспiв, 1 радгосп. Район вiдомий високим розвитком зернового господарства, м'ясо тАУ молочного тваринництва, врожаями цукрових бурякiв. Працюють 13 промислових пiдприiмств, 142 магазини та 40 пiдприiмств громадського харчування. 50 шкiл, профтехучилище, музична школа, 46 клубiв та будинкiв культури, 7 бiблiотек, 61 кiноустановка. Вiдкрито 9 лiкарень, 31 фельдшерський та фельдшерсько тАУ акушерський пункт, 9 профiлакторiй, 5 колгоспних пологових будинкiв та тубсанаторiй.

Виникнення населеного пункту та залiзничноi станцii повтАЩязано з будiвництвом залiзницi Киiв тАУ Одеса, яке розпочалося влiтку 1866 року. Свою назву станцiя дiзналась вiд села Крижопiль, розташованого за 17 км вiд селища. Назва ВлКрижопiльВ», можливо, походить вiд географiчного положення села. Саме тут пролягаi кряж, що виходить за вододiл мiж басейнами Пiвденного Бугу i Днiстра. Слово ВлкряжВ» i ВлполеВ» утворюють ВлкряжопiльВ», що, очевидно, видозмiнилось згодом у Крижопiль. З часу створення i до 1923 року Крижопiль належав до Чоботарськоi волостi Ольгопiльського повiту.

В серпнi 1870 року через станцiю Крижопiль почався регулярний хiд поiздiв. Станцiю спорудили на землi помiщика Рубчинського, який скористався цим для особистого збагачення, спекулюючи земельними дiлянками. Поблизу неi виникло невелике селище. Першими забудовниками його були робiтники залiзницi. Поселення з часом стало перевалочним торговельним пунктом. Особливо багато перевозили товарiв з Крижополя до Ямполя та Сорок. У 80 тАУ х роках станцiя мала невелике паровозне депо, яке в 1892 роцi лiквiдували, коли на сусiднiй станцii Вапнярка збудували нове депо на 6 паровозiв.

У Крижополi 1892 року було 488 мешканцiв i 71 двiр (населенi мiста Подiльськоi губернii), а через 12 рокiв тАУ 690 чоловiк i 123 двори. Швидке зростання пояснюiться тим, що Крижопiль став важливим пунктом вiдвантаження цукровоi сировини. В 1896 роцi зi станцii вiдправили 582 тис. пудiв, а через два роки тАУ 1152 тис. пудiв вантажiв.

Важко було працювати на залiзницi. В серпнi 1903 року машинiсти й помiщики машинiстiв Пiвденно тАУ Захiдноi залiзницi звернулися до мiнiстра шляхiв сполучення зi скаргою. В нiй йшлося про дуже низьку заробiтну плату, про стягнення рiзних штрафiв тАУ за спiзнення, перевитрату вугiлля тощо. Залiзничники вимагали пiдвищити зарплату, але iм вiдмовили в цьому.

Революцiйнi подii 1905 тАУ 1907 рр. знайшли вiдгук i в Крижополi. 19 квiтня 1905 року на станцii було розповсюджено три прокламацii ВлДо залiзничних робiтникiв i службовцiвВ». На них стояли пiдписи: Вллiнiйнi службовцiВ», Влкиiвськi управлiнськi товаришiВ», ВлРосiйська соцiал-демократична робiтнича партiяВ». 16 червня 1906 року на станцii вiдбувся мiтинг, у якому взяли участь селяни навколишнiх сiл i залiзничники Крижополя.

Низький життiвий рiвень мешканцiв, бруд та антисанiтарiя на вулицях i в житлах спричинялися до поширення iнфекцiйних захворювань. Епiдемiя холери, що спалахнула в 1908 роцi, змусила мiсцевi властi прискорити будiвництво новоi лiкарнi. РЖ все ж на медичне обслуговування витрачали мiзернi кошти. В 1912 роцi на утримання невеликоi лiкарнi (20 лiжок) вiдпустили 2 тис. крб. Наскiльки незначна ця сума, видно з того, що вона майже дорiвнювала рiчному заробiтку лiкаря цiii лiкарнi тАУ 1.5 тис. крб. Крижопiльська лiкарська дiльниця навiть перед першою свiтовою була iдиною на 20 тис. населення.

У 1898 роцi вiдкрито Крижопiльське двокласне залiзничне училище. Навчання було платним, тому багато робiтничих родин не могли вiддати дiтей до школи. У 1908 роцi з 82 дiтей дошкiльного вiку навчалося тiльки 58.

Пiд час вiйни Крижопiль перебував у прифронтовiй смузi.

Звiдси на фронт вирушали вiйськовi частини, йшли зброя, продовольство, паливо, тощо. Ось чому вiдгомiн iмперiалiстичноi вiйни доходив i до Крижополя та його околиць, посилюючи антивоiннi i революцiйнi настроi трудящих. В сiчнi 1917 року полiцейськi властi заарештували й погнали рити окопи за вияв таких настроiв працiвникiв телеграфу. У жовтнi солдати розквартированого в Крижополi 287тАУго пiхотного полку зiбрались на мiтинг, щоб заявити про свою вiдому йти на фронт.

Пiсля одержання звiстки про Жовтневе збройне повстання в Петроградi у мiстечку вiдбувся мiтинг робiтникiв-залiзничникiв, солдатiв i селян навколишнiх сiл. У сiчнi 1918 року тут було встановлено Радянську владу. На початку березня сюди вдерлися австро-нiмецькi iнтервенти. Трудящi Крижополя чинили опiр окупантам. Багато мiсцевих залiзничникiв та селян з Зеленянки, Чоботарки й Голубе чого пiшли в партизани. Пiсля вигнання австро-нiмецьких загарбникiв Крижопiль захопили петлюрiвцi, вiд яких мiстечко визволили частини Червоноi Армii на початку квiтня 1919 року.

У визволеному вiд ворога Крижополi було вiдновлено роботу органiв Радянськоi влади. Вони мобiлiзували всi сили на боротьбу з контрреволюцiiю. При власному ревкомi створили мобiлiзацiйний пункт, куди мали зтАЩявитися всi члени повiтового-волосних, селищних i сiльських ревкомiв та комбiдiв. Керувати доручили Л. Д. Фалаштинському, заступниковi голови повiтового ревкому. Наступ денiкiнцiв з пiвдня i куркульськi повстання змiцнили позицii петлюрiвцiв, i вони знову активiзували своi дii. Тому в липнi 1919 року третина працiвникiв радянських установ повiту прибула до Крижопiльського ревкому, щоб iти на фронт. Через Крижопiль пролягав шлях ВлПiвденного походуВ» - героiчноi операцii прориву петлюрiвсько-денiкiнського оточення, в якому опинилася Пiвденна група радянських вiйськ.

Цi буремнi роки пройнятi героiзмом, самовiдданою боротьбою з ворогами революцii. Трудящi Крижополя завжди памтАЩятатимуть тих, хто полiг у цiй борнi. В 1919 роцi Л. Д. Фалаштинський та його брат Арсен керували партизанами, якi дiяли на денiкiнському тилу. Народнi месники пускали пiд укiс ешелони, висаджували в повiтря мости. Пiд час однiii операцii у сiчнi 1920 року брати Фалаштинськi потрапили до рук ворога й були закатованi. Понiвеченi тiла пiдiбрали односельчани й поховали героiв у селi Голубечому. Щоб увiчнити iх пам'ять, у Крижополi iмтАЩям братiв Фалаштинських названо одну з вулиць.

Пiсля розгрому денiкiнцiв на початку 1920 року в Крижополi заново створено ревком, настало мирне життя, але ненадовго. На початку травня банда Тютюнника зайняла Ольгопiль, Бершадь. Бандити захопили станцiю Крижопiль i розiбрали залiзничне полотно. Крижопiльський ревком, перебуваючи в подiллi, очолив боротьбу трудящих проти ворога. У Крижополi вибухнуло повстання, що послабило позицii контрреволюцiйних сил у цьому в районi. 10 травня 538-й полк при пiдтримцi бронепоiзда № 90 несподiвано для ворога увiрвався в Крижопiль. За цю смiливу операцiю командарм РЖ. П. Уборевич представив командира полк РДфiмова й командира бронепоiзда Яковлева до нагороди орденом Червоного Прапора. Розгром банди Тютюнника в районi Крижополя було завершено частинами Червоноi Армii пiдтриманими партизанами й мiсцевим населенням, 15 травня 1920 року.

Розгорнулось радянське будiвництво. Було органiзовано сiльревком, який очолив А. Д. Деркач. У 1920 тАУ 1921 рр. нацiоналiзували та передали комунгоспу електростанцiю.

Допомогу в радянському будiвництвi у Крижополi подавали повiтовi органи влади. Восени 1920 року Ольгопiльський ревком органiзував у селах повiту ВлТиждень селянина i червоного добровольцяВ». 2 жовтня в Крижополi вiдбувся мiтинг, пiд час якого виступили представники полiтвiддiлу Одеського вiддiлення Пiвденно-захiдноi залiзницi i провели запис добровольцiв до Червоноi Армii.

Партосередок у Крижополi виник 2 грудня 1920 року в складi 4 членiв та 11 кандидатiв у члени партii. А в червнi 1921 року вiн зрiс до 24 чоловiк. Тодi ж почала протистояти комсомольська органiзацiя.

Численнi банди, якi лютували у Ольгопiльський волостi, перешкоджали нормальнiй роботi органiв Радянськоi влади. Це й було однiiю з причин переiзду окремих волосних установ з Чоботарки до Крижополя. Восени 1921 року тут розмiстився вол-комнезам на чолi з М. А. Вихристюком. Вiд рук бандитiв гинули радянськi працiвники тАУ на початку квiтня 1922 року був убитий секретар Крижопiльського райкому комсомолу Козаченко. Для боротьби з бандитизмом створили загiн особливого призначення. До нього входили комунiсти, комсомольцi i члени КНС.

В сiчнi 1921 року засновано райпартком. Секретарем його комунiсти обрали А. РЖ. Баiва. Райпартком здiйснював широку органiзаторську роботу в Крижополi i в навколишнiх селах. Передусiм комунiсти мобiлiзували залiзничникiв на боротьбу з розрухою та за успiшне виконання зобовтАЩязань щодо перевезень народногосподарських вантажiв. Органiзували 2 суботники, взяли участь у недiльнику, пiд час якого прибирали майстернi, ремонтували обладнання та вивантажували матерiали тощо. У березнi були проведенi тижнi дитини, чистоти, а в день 50-рiччя Паризькоi комуни мiсцевi культармiйцi органiзували мiтинги, влаштували для населення безкоштовнi спектаклi.

Крижопiльськi комунiсти для розтАЩяснення рiшень Х зтАЩiзду РПК(б) виiжджали в села. Райпартком включав до свого складу в 1921 тАУ 1922 рр. Пiщанський i М'ясткiвський волосередки. Безпосередньо на мiсцях комунiсти й комсомольцi допомагали налагодити роботу культурно-освiтнiх закладiв, пiднести рiвень сiльського господарства та виконати продподаток.

У Крижополi мiстився зсипний пункт ВлЗаготзернаВ». Тут велику роботу провели заготовляючи сировину для промислових центрiв краiни, хлiб для робiтничого класу, продовольство i фураж для Червоноi Армii, члени Крижопiльськоi продгрупи. Куркулi чинили опiр цим заходам, розправлялися з активiстами. В груднi 1921 року вони тяжко поранили бiйця продгрупи Д. Г. Перенчука.

Трудящi Крижополя й сусiднiх сiл у 1921 роцi подали велику допомогу голодуючим Поволжя. Райпартком створив спецiальну комiсiю, яка зiбрала на користь потерпiлих понад 2 млн. крб., 200 пудiв хлiба, 110 пудiв овочiв тощо.

Поступово змiнювався Крижопiль. До 1917 року це було брудне, занедбане мiстечко з 243 будiвель, розкиданих на 14 вулицях. За Радянськоi влади тут виникали новi пiдприiмства, установи, зростало населення. На початку 1923 року в Крижополi проживало 2683 чоловiка. Про якiснi змiни в розвитку населеного пункту свiдчив склад жителiв за фаховою ознакою. На крижопiльських пiдприiмствах працювали залiзничники, металiсти, харчовики, будiвельники, службовцi. У березнi 1923 року Крижопiль став центром району, до складу якого входили 13 сiльрад.

Одним з першочергових завдань у вiдбудовi й розвитку господарства Крижополя було налагодження роботи залiзничного транспорту. Пiднесення промисловостi та сiльського господарства вимагало розширення його пропускних спроможностей. Де добре зрозумiли залiзничники, якi немало робили для безперебiйного надходження i вiдправки рiзних вантажiв. З 1923 по 1926 рiк обсяг завозу й вивозу вантажiв майже вдвiчi бiльше.

Пiд час непу в Крижополi розширюiться торгiвля. Спочатку вона була зосереджена на головним чином в руках непманiв. Але вже 1922 року виникаi кооперативне споживче товариство ВлПролетарiйВ», одне з кращих у повiтi. Крижопiльський кооператив обтАЩiднував 95 % всього трудового населення. Приватна торгiвля почала скорочуватися тАУ бiльшiсть товарiв населення купувало в магазинах райспоживспiлки. Створювалися виробничi кооперативи.

Одночасно з соцiалiстичними перетвореннями в господарствi полiпшувалася охорона здоровтАЩя, розгорталася культурна революцiя. Ще в травнi вiдкрилася зуболiкарська амбулаторiя, розширилася лiкарня, продовжував працювати медпункт при залiзничнiй станцii.

Здiйснювалися заходи щодо лiквiдацii неписьменностi. Активну участь брали вчителi, комунiсти й комсомольцi. До 1923 року 80 % жителiв Крижополя оволодiли грамотою. В семирiчнiй та початковiй школах викладало 100 вчителiв, а навчалося 390 дiтей. Вiдкрилася також агротехнiчна профшкола. З 1925 року при станцii Крижопiль дiяв клуб профспiлки залiзничникiв. Тут була бiблiотека, працював драматичний гурток, оркестр. Крiм клубу, на територii парку мiстилося примiщення театру на 400 мiсць. Вся дiяльнiсть клубу й театру проводилась на громадських засадах.

Багато уваги райпартком та виконком районноi Ради депутатiв придiляли розвитку сiльського господарства, залученню селянства до споживання сiльськогосподарськоi кооперацiй. На 15 квiтня 1929 року в районi працювало 15 колгоспiв. Велику роботу щодо змiцнення економiки колгоспiв виконала Крижопiльська МТС, яка почала своi iснування 1932 року. 10 тракторних бригад станцii обслуговували 22 колгоспи. По-ударному трудилася бригада РЖ. М. Побережного. 2 трактори цiii бригади працювали по 20 годин на добу i за 4 тАУ 5 днiв виорали 89 га. Полiтвiддiл МТС органiзовував полiтмасову роботу в бригадах, спрямовував дiяльнiсть партосередкiв, колгоспного активу, провiв перший районний злiт бригадирiв колгоспних виробничих бригад. У 1936 роцi МТС перетворилася на найбiльше пiдприiмство Крижополя. Вона обслуговувала тодi 28 колгоспiв.

Електроенергiю для пiдприiмств Крижополя в 30-i роки виробляли 3 невеликi електростанцii. Одна з них давала струм з 1923 року. Двi iншi електростанцii стали до ладу 1935 року. Електроенергiя мiцно ввiйшла в побут жителiв.

Зростала полiтична активнiсть трудящих проявилась пiд час виборiв до Верховноi Ради СРСР. Крижопiльцi обрали своiм депутатом учасника громадськоi вiйни, голову райвиконкому РД. Т. Перенчука.

Перед вiйною в Крижополi було 6 промартiлей, якi займалися пошиттям i ремонтом взуття, пошиттям i фарбуванням одягу, виготовленням лозових виробiв, мила, безалкогольних напоiв. В 1958 роцi в цих промартiлях трудилося 363 чоловiка. Лише в артiлi ВлЧервона робiтницяВ», що випускала вироби з лози й соломи, працювало 105 робiтникiв.

Заможно й культурно жили трудящi Крижополя напередоднi вiйни. В селищi було 3 клуби, 3 бiблiотеки, працювала середня школа.

Коли почалася Велика Вiтчизняна вiйна, на пiдступах до Крижополя вiв обороннi боi з ворогом 160-й окремий артилерiйський дивiзiон протитанкових гармат. Фашисти безперервно бомбили позицii радянських вiйськ. Часто артилеристам доводилося вiдбиватися гвинтiвками й гранатами, йти в рукопашну. Дорогою цiною платили гiтлерiвцi за кожну птАЩядь нашоi землi. 21 липня, стримавши шалений натиск противника, бiйцi дивiзiону контратакували його i вiдкинули на 15 км. В бою пiд Крижополем загинув командир батареi старший лейтенант Н. Г. Дворник. Осколок мiни влучив йому в серце, пробивши партквиток. З воiнськими почестями Н. Г. Дворника поховали в Крижополi.

Фашистськi загарбники вдерлися в Крижопiль 22 липня 1941 року. Вони становили режим кривавого терору i свавiлля. Населення не корилося окупантам, мужньо боролося проти ворогiв. Кожний день приносив вiстi про помсту: то виявлялась розiбраною залiзнична колiя, то горiли склади з пальним, то знаходили трупи ворожих солдатiв. Пiдпiльники, що дiяли спершу по одинцi, 1943 року були обтАЩiднанi керiвником Пiщанськоi пiдпiльноi органiзацii М. Ф. Пiдгаiцьким. Пiд його керiвництвом восени 1943 року патрiоти Крижополя вели активну пiдготовку до створення партизанського загону. Провокатори виказали патрiотiв, i в Крижополi почалися масовi арешти. Наприкiнцi вересня 1943 року до Крижопiльськоi втАЩязницi було кинуто 128 пiдпiльникiв. Заарештованi пiд час допитiв зазнавали мордувань. Але боротьба проти Влнового порядкуВ» не припинялася.

Мужньо билися з ненависним ворогом 902 жителi Крижополя на фронтах Вiтчизняноi вiйни.

23 червня 1944 року пiд Яссами 3-я стрiлецька рота 2-го Червонопрапорного полку 50 тАУ i Червонопрапорноi Запорiзько-Кiровоградськоi стрiлецькоi дивiзii, ведучи важкi боi з переважаючими силами ворога, опинилася в оточеннi. Скориставшись з цього, противник увiв у бiй 16 танкiв та багато пiхоти. В цей критичний момент виявив справжнiй героiзм червоноармiiць Р. С. Смiщук. Пiдпускаючи ближче ворожий танк, радянський воiн виводив з ладу ходову частину, а потiм пляшкою КС пiдпалював.

Так було знищено один за одним 6 птАЩятдесятитонних танкiв, озброiних шiстьма 75-мiлiметровими гарматами i 12 важкими кулеметами. Фашистськi танки, не витримавши поiдинку, вiдiйшли. Особовий склад роти, натхнений винятковим героiзмом Р. С. Смiщука, прорвав кiльце оточення. Золоту Зiрку прикрiпив до грудей героя командуючий вiйськами 2-го Украiнського фронту Р. Я. Малиновський.

За мужнiсть i вiдвагу, виявленi в боях, звання Героя Радянського Союзу присвоiно О. А. Бичковському, який учився в Крижопiльськiй середнiй школi. В бою за плацдарм при форсуваннi Днiпра вiн знищив 3 фашистськi танки. Смертельно поранений лейтенант продовжував керувати боiм. Четверту атаку ворога солдати його батареi вiдбивали з вигуками: ВлЗа командира! Вперед!В». У пам'ять про героя цю батарею назвали його iменем. РЖмтАЩя патрiота носить також середня школа № 1.

17 березня 1944 року вiйська 2-го Украiнського фронту визволили Крижопiль. Кривавий слiд залишили по собi загарбники. Вони розстрiляли, повiсили й закатували 1574 мешканцi. Окупанти зруйнували 18 примiщень державних установ, кооперативних органiзацiй, багато житлових будинкiв.

Боротьбу за вiдбудову Крижополя очолили комунiсти селища. У вереснi 1944 року працювало 3 первиннi парторганiзацii та 2 партiйно-кандидатськi групи.

Немало зусиль доклали, щоб Крижопiльська МТС зразу ж змогла широким фронтом розгорнути веснянi польовi роботи в колгоспах. Як i до вiйни, вона обслуговувала 28 колгоспiв. План тракторних робiт за 1944 рiк МТС перевиконала. Тракторна бригада, очолювана Т. В. Гичаком, виконала завдання на 200 %. Вчасне проведення весняноi сiвби, збирання та обмолоту врожаю дало можливiсть завершити хлiбозаготiвлю, здати понад план до фонду Червоноi Армii 45 тис. пудiв хлiба.

Вiдновилася робота райпромкомбiнату i рай харчокомбiнату, якi не тiльки задовольняли потреби населення, але й виготовляли продукцiю для Червоноi Армii.

Поряд з вiдбудовою рiдного селища трудящi Крижополя подали шефську допомогу вугiльнiй шахтi № 19/20 комбiнату ВлСталiнвугiлляВ». У Донбас йшли iндивiдуальнi та колективнi посилки з продовольством i речами.

Повсякденний героiзм у працi проявляли жiнки, на плечi яких лiг основний тягар, тАУ вони пiднiмали з руiн господарство. У березнi 1945 року в Крижополi вiдбулася районна конференцiя дружин фронтовикiв. РЗi учасницi звернулися iз закликом до всiх жiнок взяти активну участь у пiдготовцi й проведеннi посiвноi кампанii, у змiцненнi колгоспiв.

Важливе народногосподарське значення мала залiзнична станцiя Крижопiль. Уже 1944 року вiдновлено ii господарство, обладнано вокзал. Завдяки широкому розмаху змагання залiзничникiв станцiя Крижопiль добилась у 1945 роцi безаварiйноi роботи i виконання рiчного плану перевезень на 150 %. Вона посiла одне з перших мiсць у Котовському вiддiленнi залiзницi.

Партiйнi i радянськi органи Крижополя зробили все, щоб середня школа могла вчасно приступити до занять. На посаду директора призначили РЖ. П. Маiвську, енергiйну комунiстку, досвiдчену вчительку. Нове двоповерхове примiщення школи зруйнували окупанти, тому дiти навчалися в трьох окремих будинках. До занять приступило 658 учнiв, яких виховували 24 вчителi.

Трудящi активно включалися у всенародне змагання за здiйснення четвертоi птАЩятирiчки за 4 роки. Серед крижопiльських виробничих колективiв перед вели залiзничники. В 1948 тАУ 1949 рр. вони виконали на 145 % план перевезень зерна. Добре працювала Крижопiльська МТС. Значних успiхiв у достроковому завершенi птАЩятирiчного плану вiдбудови й розвитку народного господарства добились також колективи рай харчокомбiнату, млинообтАЩiднання. 1949 року почав давати продукцiю маслозавод.

Урочисто вiдзначили трудiвники селища 300-рiччя воззтАЩiднання Украiни з Росiiю. Вiдбулася ювiлейна сесiя райради депутатiв трудящих. Цiй рiчницi присвятили день пiснi, виставку народноi творчостi. У травнi в Крижополi приймали гостей з братнiх республiк тАУ Молдавii та Узбекистану.

Бiльшiсть пiдприiмств селища тiсно повтАЩязанi з виробництвом сiльськогосподарськоi продукцii i ремонтом сiльськогосподарськоi технiки. З грудня 1962 року тут працюi комбiнат хлiбопродуктiв, де приймають, просушують, сортують i переважують колгоспне зерно. На комбiнатi i елеватор, електростанцiя, побудовано завод обробки гiбридного насiння кукурудзи. На комбiнатi тепер тАУ 27 спецiалiстiв з вищою та середньою спецiальною освiтою, 102 тАУ з середньою освiтою. Тiльки у 1963 тАУ 1968 рр. здобули освiту в заочних вузах i технiкумах 56 чоловiк. На комбiнатi 172 ударники комунiстичноi працi i 9 бригад комунiстичноi працi. 1969 року цьому обтАЩiднанню присвоiне звання пiдприiмства комунiстичноi працi.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

About Canada

Economy in South Korea

РЖнституцiональнi напрямки в економiчнiй теорii