Свiтова торгiвля

МIНIСТЕРСТВО ОСВΙТИ I НАУКИ УКРАÏНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ ТЕХНIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

ТАВРIЙСЬКИЙ РЕГIОНАЛЬНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КафедраЕкономiчноi теорii

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплiни: ВлПОЛΙТЕКОНОМIЯВ»

на тему: ВлСВΙТОВА ТОРГРЖВЛЯВ»

Виконала студентка гр. 1еЕП

Буштрук К.В.

Перевiрив ст. викладач

Чернявський В.В.

Каховка 2010/11

ЗМΙСТ

Вступ

Ι. Суть та значення мiжнародноi торгiвлi

1. Економiчна основа мiжнародноi торгiвлi

2. Специфiчнi риси мiжнародноi торгiвлi

3. Значення мiжнародноi торгiвлi

II. Структура та динамiка мiжнародноi торгiвлi

1. Територiальний аспект структури та динамiки мiжнародноi торгiвлi

2. Структура мiжнародноi торгiвлi за групами та видами продукцii

3. Структура мiжнародноi торгiвлi за товарними формами

4.Структура мiжнародноi торгiвлi за рiвнем торгiвельних потокiв

ΙΙΙ. Торгiвельна полiтика

1. Двi тенденцii в мiжнароднiй торгiвельнiй полiтицi

2. Проблеми орiiнтацii торгiвельноi полiтики краiн, що розвиваються

3. Торгiвельна полiтика краiн з перехiдною економiкою

4. Державний вплив на мiжнародну торгiвлю

5. Протекцiонiстськi iнструменти торгiвельноi полiтики

6. Економiчнi iнститути, що регулюють мiжнародну торгiвельну полiтику

7. Альтернативнi методи пiдвищення конкурентоспроможностi свiтового ринку

Висновки

Список використаноi лiтератури

ВСТУП

Функцiональною сферою свiтовоi економiки, в якiй вiддзеркалюiться рух рiзноманiтних ресурсiв, що перемiщуються мiж краiнами, регiонами, фiрмами, та юридичними особами, i мiжнародний обiг, свiтова торгiвля.

Найважливiшi тенденцii в розвитку мiжнародноi торгiвлi спричиненi вирiшальним впливом на ii динамiку й структуру сучасноi науково - технологiчноi революцii, радикальних змiн, що вiдбуваються в системi Влнаука тАУ технiка - виробництвоВ». Рiзко загострюiться конкуренцiя на свiтових ринках товарiв i послуг, посилюються регiоналiзацiя мiжнародноi торгiвлi та вiдповiдна сегментацiя iдиного свiтового ринку; зростаi iнтерналiзацiя торгiвлi, тобто вiдносно вiдокремлюiться мiж фiрмовий товарообмiн з метою економii на ринкових трансакцiях; дедалi виразнiше проявляються процеси натуралiзацii товарообмiну (бартер) особливо мiж державами колишнього СРСР, що загрожуi вiдкинути цi вiдносини на рiвень простоi форми обмiну.

Курсова робота розкриваi питання мiжнародноi торгiвлi та торгiвельноi полiтики. Робота складаiться з трьох головних роздiлiв. Перший роздiл розповiдаi про економiчну основу, специфiчнi риси i значення мiжнародноi торгiвлi. Другий роздiл присвячений вивченню структури та динамiки мiжнародноi торгiвлi. Третiй роздiл характеризуi мiжнародну торгiвельну полiтику, ii проблеми та тенденцii розвитку.

Мета курсовоi роботи тАУ вивчити обсяг, напрями та структуру свiтовоi торгiвлi.

Ι. СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МIЖНАРОДНОÏ ТОРГIВЛI

Мiжнародна торгiвля посiдаi особливе мiсце в складнiй системi свiтогосподарських зв'язкiв. Хоча в сучасних умовах головною формою мiжнародних економiчних вiдносин i не вивiз товарiв, а зарубiжне iнвестування, все ж мiжнародна торгiвля за своiми масштабами й функцiями в загальному комплексi мiжнародних економiчних вiдносин зберiгаi винятково важливе значення. Вона опосередковуi практично всi види мiжнародного спiвробiтництва, включаючи спiльну виробничу дiяльнiсть рiзнонацiональних суб'iктiв, мiжнародний трансфер технологiй i т. п.

I iсторично, i логiчно iнтернацiоналiзацiя господарського життя почалася зi сфери товарного обороту. Вiд епiзодичноi мiновоi (без посередництва грошей) торгiвлi розвиток iшов до локальних ринкiв. Великi географiчнi вiдкриття стимулювали закордонну торгiвлю (це стало однiiю з найважливiших передумов становлення капiталiзму в Англii та на РДвропейському континентi). В XVΙ- XVIΙ ст., за доби так званого первiсного нагромадження капiталу, вiдбулося об'iднання локальних центрiв мiжнародноi торгiвлi в iдиний свiтовий (капiталiстичний) ринок.

Таким чином, становлення свiтового ринку як системи, як результату потужного i невпинного процесу iнтернацiоналiзацii виробництва й обмiну пов'язане з промисловим переворотом, з розвитком розширеного вiдтворення на iндустрiальнiй основi. Поглиблення мiжнародного подiлу працi в умовах сучасноi техногенноi цивiлiзацii веде до подальшого бурхливого розвитку свiтового товарообороту.

Каналами зовнiшньоi торгiвлi щорiчно проходить 1/5 всiii виробленоi у свiтi продукцii, i ця частка постiйно зростаi, особливо в умовах мiжнародноi iнтеграцii.

Мiжнародна торгiвля тАУ сфера мiжнародних товарно тАУ грошових вiдносин, специфiчна форма обмiну продуктами працi (товарами i послугами) мiж продавцями i покупцями рiзних краiн. Мiжнародна торгiвля являi собою сукупнiсть зовнiшньоi торгiвлi всiх краiн свiту.

Пiд термiном Вл зовнiшня торгiвляВ» розумiють торгiвлю будь тАУ якоi краiни з iншими краiнами, що складаiться з оплачуваного ввозу (iмпорту) й оплачуваного вивозу (експорту) товарiв.

1. Економiчна основа мiжнародноi торгiвлi

В теорii мiжнародноi торгiвлi центральними i проблеми:

В· Чому iснуi торгiвля, якими i ii економiчнi основи?

В· Наскiльки вигiдна торгiвля для кожноi краiн тАУ учасниць?

В· Що обрати для економiчного зростання: свободу торгiвлi чи протекцiонiзм?

Пояснення першопричин, що породжують мiжнародну торгiвлю, ТСрунтуiться на законi порiвняльних (вартiсних) переваг. Суть його полягаi в тому, що кожна краiна маi порiвняльнi переваги у виробництвi якого тАУ небудь товару (тобто виготовляi його з меншими витратами) i отримуi виграш, спецiалiзуючись на його виробництвi i обмiнюючи на товари, котрi вона сама неспроможна ефективно виготовляти. А. Смiт писав: Вл Якщо яка тАУ небудь чужа краiна може постачати нас яким тАУ небудь товаром за бiльш дешевою цiною, нiж ми самi в змозi виготовляти його, набагато краще закуповувати його у неi на деяку частину продукту нашоi власноi промисловоi працi, що докладаiться в тiй галузi, в котрiй ми володiiмо деякою перевагоюВ».

А. Смiт перший, доводячи вигiднiсть для краiни вiльноi торгiвлi, розробив теорiю абсолютних переваг. Згiдно з цiiю теорiiю краiни, що володiють природними перевагами (пов'язаними з клiматичними умовами i природними ресурсами) та придбаними перевагами (пов'язаними з розвитком технологii та високою квалiфiкацiiю працiвникiв) у виробництвi тих чи iнших товарiв, можуть виготовляти iх бiльш ефективно, нiж iншi. Якщо торгiвля не буде обмежена, стверджував А. Смiт, то кожна краiна спецiалiзуватиметься на виробництвi тих товарiв i послуг, в якому вона маi абсолютну перевагу. Обмiн мiж краiнами надлишками спецiалiзованоi продукцii i вигiдним для кожноi краiни, оскiльки дозволяi:

В· реалiзувати надлишки конкурентоспроможного виробництва;

В· придбати на отриманий доход бiльшу кiлькiсть iмпортного товару, нiж вона сама могла б виготовити.

Д. Рiкардо розвинув доводи А. Смiта на користь вiльноi торгiвлi i розширив зону порiвняльних переваг для вигiдноi мiжнародноi торгiвлi, ввiвши принцип вiдносноi переваги.

Теорiя вiдносноi переваги у витратах стверджуi, що мiжнародна торгiвля вигiдна для будь тАУ якоi краiни i для тiii, котра нi в чому не маi переваг, i для тiii, котра маi переваги абсолютно для всiх товарiв. В кожнiй краiнi (без урахування абсолютних переваг) завжди знайдеться товар, виробництво якого бiльш ефективне (щодо спiввiдношення витрат), нiж виробництво решти товарiв. Краiна отримаi бiльший виграш, якщо сконцентруi своi ресурси на бiльш ефективних виробництвах. Краiнi не вигiдно розвивати навiть тi галузi, де витрати виробництва нижчi, нiж в iнших краiнах, але рiзниця в витратах менша, нiж на виробництво продукцii найбiльш продуктивноi галузi в данiй краiнi. Товар, для якого вiдносна вигода i найбiльшою, i повинен експортуватись.

Мiжнародна торгiвля збiльшуi доход i рiвень життя краiн, що торгують мiж собою. Нацiя, яка iгноруi принцип порiвняльних переваг, iмовiрно поплатилася б зниженням життiвого рiвня населення i уповiльненням темпiв економiчного зростання.

У першiй половинi XX столiття шведськi економiсти Елi Хiкшер i

Бертiн Олiн одними з перших запропонували систематизоване пояснення джерел порiвняльних переваг, вiдоме як теорiя вiдносноi забезпеченостi чинниками виробництва Хекшера тАУ Олiна. Е. Хекшер i Б. Олiн помiтили, що держави надiленi виробничими ресурсами (капiтал, праця, земля) у рiзнiй степенi. В однiй краiнi вiдносно багато робочоi сили, в другiй тАУ мiнеральних ресурсiв, в третiй тАУ велика кiлькiсть орних земель. Ιнакше кажучи, однi чинники можуть бути в надлишку, iншi тАУ в дефiцитi. Вважаiться, що краiна маi надлишок (або дефiцит) чинника, якщо в неi спiввiдношення мiж його якiстю i рештою чинникiв i вищим (або нижчим), нiж у рештi свiту. Це з одного боку. З iншого боку, у витратах виробництва рiзних товарiв рiзне спiввiдношення витрат рiзних чинникiв. Продукт вважаiться трудомiстким, капiталомiстким, земле мiстким, коли частка витрат на вiдповiдний чинник в його вартостi i вищою, нiж у вартостi iнших продуктiв. Вiдмiнностi мiж краiнами у порiвняльних перевагах саме пояснюються тим, що:

В· у виробництвi рiзних товарiв чинники використовуються в рiзних спiввiдношеннях;

В· неоднакова вiдносна забезпеченiсть краiн чинниками виробництва.

Теорiя Хекшера тАУ Олiна стверджуi, що кожна краiна прагнутиме до спецiалiзацii i експорту тiii продукцii, при виготовленнi якоi iнтенсивно використовуються надлишковi, а вiдтак бiльш дешевi чинники виробництва, а отже i до iмпорту тих продуктiв, чинники виробництва яких, через вiдносну рiдкiснiсть iх, в цiй краiнi i дорогими.

Наприклад, в Гонконгу i на Тайванi значно бiльше трудових ресурсiв, нiж земельних, отже вигiдно спецiалiзуватись на виробництвi товарiв i послуг, що бiльш iнтенсивно використовують працю, а не землю. Саме тому Гонконгу вигiдно експортувати продукцiю швейного виробництва, котре розмiщуiться в багатоповерхових фабриках, а iмпортувати автомобiлi, виробництво котрих потребуi великоi площi на одного виробника. Туреччина ж, де земля i в надлишку по вiдношенню до кiлькостi населення, згiдно з теорiiю Хекшера тАУ Олiна, експортуватиме сiльськогосподарську продукцiю.

Отже, теорiя спiввiдношення чинникiв виробництва стверджуi, що спiввiдношення частки землi, трудових ресурсiв i капiталу зумовлюi iх порiвняльну вартiсть. Цi витрати, у свою чергу, визначають, якi товари краiна може виробляти бiльш ефективно i експортувати.

Чи пiдтверджуi iснуюча структура мiжнародноi торгiвлi висновок теорii Хекшера тАУ Олiна, що краiни експортують продукти iнтенсивного використання надлишкових чинникiв i iмпортують продукти iнтенсивного використання дефiцитних чинникiв?

Можливо зробити загальний висновок: в основi мiжнародноi торгiвлi лежить рiзна здатнiсть краiн ефективно виробляти рiзнi товари, що ТСрунтуються на природних, та набутих порiвняльних переваг, таких як вiдмiнностi у спiввiдношеннi чинникiв виробництва, в рiвнi застосовуваноi технологii, що визначають виробничi можливостi i призводять до рiзницi у витратах виробництва. Порiвняльнi переваги i також наслiдком рiвня культури, прiоритетiв в освiтi, наукових дослiдженнях. Так, здатнiсть США утримати порiвняльнi переваги у виробництвi багатьох товарiв залежить не лише вiд розмiрiв працi i капiталу, але й вiд здатностi Влвирощувати i захищати iдеiВ».

Ι ще одне зауваження: концепцiю порiвняльноi переваги не можна розумiти спрощено, застосовувати без урахування специфiки тiii чи iншоi краiни, того чи iншого перiоду розвитку свiтового спiвтовариства. Так , наприклад, якщо в краiнi iснуi негнучка заробiтна плата, якщо проводиться недалекоглядна фiскальна i грошова полiтика, тодi благо вiд дешевих iмпортних товарiв (внаслiдок мiжнародноi спецiалiзацii) може обернутися злом безробiття.

Вигiднiсть спецiалiзацii i торгiвлi, напрями торгових потокiв (експорт тАУ iмпорт) визначаються не лише законом порiвняльних переваг (тобто пропозицiiю), але й вiдмiнностями в перевазi споживачiв ( тобто попитом). Якщо краiна не маi у виробництвi якого тАУ небудь товару порiвняльних переваг, а на цей товар i пiдвищених попит на свiтовому ринку, то цей товар експортуватиметься. Вiдмiнностi у перевагах споживачiв самi по собi навiть за вiдсутностi у партнерiв вiдмiнностей в умовах пропозицii, можуть слугувати основою для взаiмовигiдноi торгiвлi, оскiльки вона дозволяi досягти бiльш високого рiвня задоволення потреб.

На свiтовому ринку, як i на внутрiшньому , попит i пропозицiя спiльно визначають як обмiн i структуру експортованих та iмпортованих товарiв, так i цiни на них. Рiвень свiтових цiн i важливим чинником, що визначаi, якi саме товари i куди експортуватимуться тiiю чи iншою краiною i якi i звiдки тАУ iмпортуватимуться, бо вiд спiввiдношення свiтових цiн прямо залежить розподiл мiж партнерами виграшу вiд свiтовоi торгiвлi. Вiдтак економiсти придiляють велику увагу умовам торгiвлi, або вiдношенню експортних цiн даноi краiни до ii iмпортних цiн.

Коефiцiiнт обмiну (або умови торгiвлi) дуже важливий тим, що вiд його фактичного значення залежить розподiл вигоди мiжнародноi торгiвлi мiж краiнами. Фактичне значення коефiцiiнта мiжнародного бiзнесу встановлюiться мiж верхнiм i нижнiм рубежем, в залежностi вiд свiтового попиту i пропозицii на товари.

Для розрахунку умов торгiвлi на реальнiй статистицi спочатку будуiться iндекс експортних та iмпортних цiн ( в одиницях нацiональноi або iншоi валюти) виду:

Для експортних цiн Pχ = Σι χι ρι

де χι тАУ частка кожного (i-го) товару в сумарнiй вартостi експорту в

базисному роцi, а ρι тАУ вiдношення поточноi цiни на цей товар до його цiни в базисному роцi;

Для iмпортних цiн Pμ = Σι μι ρι

де μι тАУ частка кожного (i-го) товару в сумарнiй вартостi iмпорту в базисному роцi, а ρι тАУ вiдношення поточноi цiни на цей товар до його цiни в базисному роцi.

Умови торгiвлi дорiвнюють вiдношенню двох iндексiв:

Т = Pχ / Pμ

Зростання цього показника звичайно називають ВлполiпшеннямВ» умов торгiвлi. Однак самий по собi показник умов торгiвлi ще не свiдчить нi про вигiднiсть торгiвлi, нi про змiну добробуту. Цей показник потрiбно використовувати поряд з iншими даними тАУ про обсяги торгiвлi та причини змiни цiн. Наприклад, краiна знайшла бiльш ефективний спосiб вирощування пшеницi i значно збiльшила ii пропозицiю на свiтовому ринку. Це призвело до зниження цiн i ВлпогiршанняВ» умов торгiвлi. Але це не означаi, що торгiвля стала менш вигiдною. Краiна одночасно може отримати виграш як вiд зростання ефективностi виробництва, так i вiд збiльшення обсягу експорту пшеницi за бiльш низькою цiною.

Бiльшiсть теорiй оцiнюють вигiднiсть (виграш) мiжнародноi торгiвлi з точки зору краiни. Але торгiвлi не буде до тих пiр, поки фiрми не бачитимуть вигоди експорту тАУ iмпорту для себе. Фiрми можуть бути зацiкавленi у свiтовiй торгiвлi, щоб використати надлишковi потужностi, знизити витрати виробництва або розподiлити ризик. Але вони не завжди можуть взяти участь в мiжнароднiй торгiвлi або через незнання свiтових ринкiв, недостатнiсть iнформацii про механiзм торгiвлi та торговельних обмежень, або через те, що вважають зарубiжнi операцii надто ризикованими.

Лише з'ясувавши питання про те, якi вигоди здобувають фiрми, можливо отримати повне уявлення про економiчнi умови свiтовоi торгiвлi, кiстяк яких створюють порiвняльнi переваги у виробництвi товарiв в рiзних краiнах та вiдмiнностi у перевагах споживачiв.

2. Специфiчнi риси мiжнародноi торгiвлi

Мiжнародна торгiвля тАУ це особлива сфера мiжнародних економiчних вiдносин. Вона маi ряд специфiчних рис, котрi вiдрiзняють мiжнародну торгiвлю вiд внутрiнацiональноi:

В· наявнiсть рiзних валют;

В· державне втручання i контроль;

В· вiдмiнностi в здатностi до перемiщення чинникiв виробництва мiж краiнами i всерединi краiни;

В· багаторiвнева структура сучасноi свiтовоi торгiвлi;

В· глобальний характер конкурентноi боротьби i множиннiсть цiн;

В· наявнiсть двох взаiмопов'язаних видiв торгiвельних операцiй: експорт та iмпорт.

Що уявляють собою окремi специфiчнi риси мiжнародноi торгiвлi?

Наявнiсть рiзних валют.

Кожна краiна використовуi рiзнi валюти. У зв'язку з цим французька фiрма, яка займаiться збутом автомашин ВлМерседесВ» i ВлФiатВ» у Францii, повинна купувати нiмецькi марки та iталiйськi лiри для того, щоб розрахуватись з нiмецькими та iталiйськими виробниками. Але мова йде не лише про iснування окремих нацiональних валют, але й про можливу змiну iх цiнового спiввiдношення. Це змiни ускладнюють валютний обмiн.

Державне втручання i контроль.

В кожнiй краiнi i не лише своя власна валюта, але й свiй власний уряд, який активно втручаiться i пiддаi жорстокому контролю вiдносини мiжнародноi торгiвлi i пов'язанi з торгiвельними операцiями валюто тАУ фiнансовi вiдносини. Уряд кожноi суверенноi краiни своiю торгiвельною та фiнансово тАУ бюджетною полiтикою породжуi свою власну систему мита та обмежень на iмпорт, експортних субсидiй, своi власне податкове законодавство тощо.

Вiдмiнностi у перемiщеннi чинникiв виробництва.

Мобiльнiсть чинникiв виробництва породжуi тенденцiю до вирiвнювання доходiв на рiзнi чинники виробництва всерединi краiни, але не мiж краiнами. Звiдси, висновок: якщо чинники виробництва не можуть вiльно перемiщуватись мiж краiнами, то рух товарiв i послуг ефективно заповнюi цю прогалину.

Мовнi та культурнi бар'iри, i мiграцiйнi закони ставлять жорсткi перешкоди на шляху трудовоi мiграцii. Капiтал також перемiщуiться всерединi краiни бiльш вiльно, нiж мiж краiнами, що зумовлено наявнiстю iнституцiйних бар'iрiв, вiдмiнностями у податкових законодавствах, в iнших заходах державного регулювання економiки та бiзнесу.

Мiжнародна торгiвля заповнюi прогалину, породжену вiдмiнностями в ступенi мобiльностi ресурсiв всерединi краiни i мiж краiнами, виступаi в якостi замiнника мiжнародноi мобiльностi ресурсiв.

Багаторiвнева структура свiтовоi торгiвлi.

За визначенням, мiжнародна торгiвля i обмiн товарiв та послуг мiж краiнами (фiрмами рiзних краiн), пов'язаний з проходженням товарiв через нацiональнi митнi кордони окремих держав.

У зв'язку з регiональною економiчною iнтеграцiiю поряд з iсторично розвинутими торгiвельними зв'язками мiж краiнами, виникли такi види торгiвлi як внутрiрегiональна та мiжрегiональна, коли внутрiшнi митнi кордони мiж краiнами, що входять до регiональних торгiвельних союзiв, перетворились в загальний кордон регiону.

Виникнення i швидке зростання числа транснацiональних корпорацiй (ТНК) ознаменували появу ще одного рiвня мiжнародноi торгiвлi, тобто торгiвлi мiж пiдроздiлами, дочiрнiми пiдприiмствами (однiii i тiii ж ТНК). На сьогоднi транснацiональнi корпорацii контролюють 40% промислового виробництва i половину зовнiшньоi свiтовоi торгiвлi.

Для забезпечення всього спектра торгiвельних вiдносин дедалi частiше застосовуiться термiн Влсвiтова торгiвляВ», а термiном Влмiжнародна торгiвляВ» вiдзначають не лише торгiвлю мiж краiнами, але й усi iснуючi типи торгiвельних потокiв.

В економiчнiй лiтературi видiляють чотири типи ринку, кожний з яких ставить своi проблеми в галузi конкуренцii i цiноутворення:

1. ринок чистоi конкуренцii;

2. ринок монополiстичноi конкуренцii;

3. олiгополiстичний ринок;

4. чиста монополiя.

На свiтовому ринку переважаi олiгополiстична конкуренцiя, тобто конкуренцiя декiлькох великих фiрм, що контролюють значну часину виробництва i збуту того чи iншого товару. Олiгополiстична конкуренцiя передбачаi наявнiсть стимулiв до погодження дiй або таiмноi змови (тобто встановлення монополii) при визначеннi обсягiв виробництва та цiн або iх змiнi. Олiгополiсти, як правило, мають значнi фiнансовi ресурси, щоб використати новизну, прогресивнiсть, надiйнiсть конструкцii, оперативнiсть технiчного обслуговування i т. iн. як ключовi чинники конкурентоспроможностi.

Особливiстю мiжнародноi конкуренцii i ii глобальний характер. Стратегiя конкурентноi боротьби на свiтовому ринку безпосередньо залежить i вiд загального стану свiтового господарства, i вiд соцiально тАУ економiчного становища рiзних краiн, iх торгiвельноi, валюто тАУ кредитноi полiтики, вiд дiй мiжнародних економiчних угруповань та мiжнародних економiчних органiзацiй. У зв'язку з цим мiжнародному бiзнесу доводиться вирiшувати дiлеми:

В· диференцiацiя продукцii по краiнах або стандартизацiя;

В· адаптацiя стратегii та методiв конкуренцii до мiсцевих умов або орiiнтацiя на глобальнi пiдходи (наприклад, використання так званого Влефекту переливуВ» - розробка програми маркетингу на ряд краiн);

В· пiдвищення ефективностi за рахунок фiлiй в окремих краiнах, або пiдвищення ефективностi в глобальному масштабi тощо.

Глобальнiсть мiжнародноi конкуренцii породжуi множиннiсть цiн мiжнародноi торгiвлi. Множиннiсть цiн означаi, що на один i той же товар може бути ряд цiн в залежностi вiд умов ринка тiii чи iншоi краiни, регiону та характеру угод: цiни за програмами допомоги тощо. При видiленнi з багатьох цiн свiтовоi цiни використовують, як правило, два основних критерii:

В· за цiiю цiною вiдбуваються великi комерцiйнi угоди, що передбачають непов'язанi експортнi та iмпортнi операцii;

В· свiтовими визначаються цiни угод, здiйснених у найважливiших центрах свiтовоi торгiвлi.

Для орiiнтацii в рiвнi свiтових цiн необхiдно знайти основнi види цiн, що публiкуються:

а) довiдковi цiни, якi публiкуються у спецiальних бюлетенях, експортних прейскурантах;

б) цiни статистики зовнiшньоi торгiвлi, якi вiдображають цiни реальних угод в мiжнароднiй торгiвлi;

в) бiржовi котировки, якi показують реальнi цiни на бiржi;

г) цiни аукцiонiв, що фiксують реальнi цiни угод на аукцiонах;

д) публiкованi цiни фактичних угод i контрактiв.

Зростання в мiжнароднiй торгiвлi питомоi ваги внутрiшньокорпорацiйних товарних потокiв iстотно пiдвищуi в системi свiтових цiн значення трансфертних (внутрiшньо фiрмових) цiн.

Трансфертнi цiни тАУ умовно тАУ розрахунковi цiни, використовуванi в межах ТНК для встановлення господарських зв'язкiв мiж iх пiдроздiлами, що знаходяться в рiзних краiнах. Вони формуються в залежностi вiд стратегii ТНК i становлять предмет комерцiйноi таiмницi.

Специфiкою мiжнародного обмiну i наявнiсть двох рiзних видiв торгiвельних операцiй: експорту та iмпорту.

Експортна операцiя являi собою продаж iноземному покупцевi товару з вивозом його з краiни продавця за кордон. Особливим рiзновидом експорту i реекспортна операцiя. Остання являi собою купiвлю товару у iноземного продавця, ввезення його в краiну покупця, а потiм перепродаж даного товару (без його перероблення) за кордон iноземного покупцевi.

РЖмпортна операцiя являi собою купiвлю товару у iноземного продавця i ввезення його в краiну покупця. Рiзновидом iмпорту слiд вважати реiмпортну операцiю, тобто зворотне ввезення iз-за кордону вiтчизняного товару, який не пiддавався там переробленню.

Конституюючим елементом зовнiшньоторговельних операцiй i контракт. В якостi його предмета може виступати: купiвля тАУ продаж товару; виконання пiдрядних робiт; оренда; мiна.

У вiдповiдностi з предметом договору видiляють такi види зовнiшньоторговельних контрактiв:

В· контракт купiвлi тАУ продажу;

В· контракт оренди;

В· пiдряднi контракти;

В· контракт при зустрiчнiй торгiвлi.

3. Значення мiжнародноi торгiвлi

Для бiзнесу значення свiтовоi торгiвлi визначаються тим, що вона i

актом реалiзацii додатковоi вартостi, вмiщеноi в експортованих товарах, i чинником, що дii проти тенденцii норми прибутку до зниження (зниження витрат виробництва).

Всi краiни так чи iнакше залежать вiд мiжнародноi торгiвлi. Але мiра залежностi i рiзною. Вона визначаiться як вiдношення вартостi мiжнародноi торгiвлi (експорт та iмпорт) до внутрiшнього нацiонального продукту:

Д_зал.= ((Е+I) / ВНП) В·100

Для малих розвинутих краiн (Бельгiя, Нiдерланди, Швейцарiя, Данiя, Швецiя та iн.) цей показник варiюiться значеннями вiд 40 до 90%.

Для великих розвинутих краiн (Нiмеччина, Англiя, Францiя тощо) тАУ вiд 25 до 35%. Для США та Японii тАУ близько 11%.

Для краiн, що розвиваються, залежнiсть вiд мiжнародноi торгiвлi велика. Включення цих краiн в мiжнародний та свiто господарський подiл працi повинно орiiнтуватись на взаiмозалежнiсть у мiжнароднiй торгiвлi.

Швидкi темпи розширення свiтовоi торгiвлi сприятливо впливають на економiку краiн. Таке прискорення свiтовоi торгiвлi пов'язано перед усiм з посиленням процесу лiбералiзацii мiжнародних вiдносин, пiдвищенням цiн на сировину, посиленням попиту на промисловi товари, частка котрих у сукупному обсягу свiтового експорту досягаi 70%. Середньорiчне зростання експорту краiн, що розвиваються, у 90-i роки, за даними Всесвiтнього банку, складаi 10%, що бiльш нiж у 3 рази перевищуi аналогiчний показник 80-х рокiв.

Свiтова органiзацiя торгiвлi (СОТ) прогнозуi зростання обсягiв мiжнародноi торгiвлi у XXI столiттi. Реалiзму прогнозам СОТ надаi те, що ця органiзацiя виходить з багатофакторного аналiзу в прогнозуваннi основних тенденцiй розвитку мiжнародноi торгiвлi: полiпшення господарськоi кон'юнктури в розвинутих iндустрiальних краiнах, а також в краiнах Пiвденно тАУ Схiдноi Азii та Латинськоi Америки; активне включення до мiжнародноi торгiвлi краiн Центральноi та Схiдноi РДвропи тощо.

Важливо вiдзначити, що зростання обсягiв мiжнародноi торгiвлi помiтно випереджаi зростання обсягiв виробництва. У 2000 р. зростання обсягу виробництва становило лише 5%. Це вiдбуваiться за рахунок поглиблення мiжнародного подiлу працi, становлення та розвитку нових видiв подiлу працi, котрi лежать в основi мiжнародноi економiчноi iнтеграцii та внутрiшньо фiрмового обмiну. Достатньо в зв'язку з цим зазначити, що в РДС тАУ найбiльш iнтегрованому мiжнародному економiчному угрупованнi тАУ торгiвля випереджала виробництво у 3 рази.

II. СТРУКТУРА ТА ДИНАМIКА МIЖНАРОДНОРЗ ТОРГРЖВЛРЖ

Свiтова торгiвля розподiляiться i змiнюiться нерiвномiрно як територiально, так i за видами продукцii, товарними формами та видами торгiвельних вiдносин. Сучаснi тенденцii в структурi та динамiцi свiтовоi торгiвлi зумовленi динамiкою розвитку суспiльного подiлу працi у свiтовогосподарськiй сферi. Знання структури свiтовоi торгiвлi та ii динамiки необхiднi для успiшного ведення мiжнародного бiзнесу.

1. Територiальний аспект структури та динамiки мiжнародноi торгiвлi

Географiчна структура свiтовоi торгiвлi вiдображаi як загальний стан свiтовоi економiки, так i ii структуру, що ТСрунтуiться на класифiкацii краiн, котра використовуiться в дослiдженнях та розрахунках установ та органiзацiй ООН. За цiiю класифiкацiiю краiни подiляються на три основнi групи (з пiдгрупами):

В· промислово розвинутi краiни (ПРК) з ринковою економiкою та високим рiвнем доходiв населення;

В· краiни с перехiдною економiкою (колишнi краiни з централiзовано плановою економiкою);

В· краiни, що розвиваються, включаючи новi iндустрiальнi краiни (НРЖК).

Пiсля другоi свiтовоi вiйни домiнуюче становище в торгiвлi займали США. У 1953 р. iх експорт перевищував сумарний експорт Англii, Францii та Нiмеччини. З тих пiр частка цих краiн в мiжнароднiй торгiвлi знизилась майже наполовину. В 1989 р. iх випереджаi ФРН, котра посiдаi перше мiсце серед свiтових експортерiв. Знизилась частка Англii, а Японiя, котра у 1963 р. посiдала лише 14-е мiсце, перемiстилась на 3-е мiсце, iстотно наблизившись до США. Полiпшили своi позицii Францiя i РЖталiя. В групi краiн, що розвиваються, зростання експорту вiдбулось в краiнах Перськоi затоки тАУ виробникiв нафти. У Пiвденно тАУ Схiднiй Азii значно збiльшили експорт Тайвань, Гонконг, Пiвденна Корея та Сiнгапур. Вчотирьох вони реалiзують 7,3 % свiтового експорту проти 9,3 % Японii. Цi краiни забезпечують 16 % загального iмпорту промисловоi продукцii в США та 29 % для Японii (головним чином високотехнологiчнi товари).

Такi краiни, як Бразилiя, Мексика, Аргентина, РЖндiя, а тепер i Китай, мають досить iмкий нацiональний ринок. Однi з них (Бразилiя, Мексика) бiльше орiiнтованi на експорт, iншi (РЖндiя, Аргентина, Китай) тАУ бiльше на внутрiшнiй ринок.

Конкуренцiя нових iндустрiальних краiн (НРЖК) проявляiться на трьох рiвнях: на внутрiшньому ринку деяких з них, на внутрiшнiх ринках всiii сукупностi краiн, що розвиваються, i на ринку промислово розвинутих краiн. На ринку промислово розвинутих краiн (ПРК), краiни що розвиваються завойовують такi сектори як текстиль, одежа, шкiри, транзистори, телевiзори та iнше.

Закон порiвняльних переваг невблаганно розширяi в ПРК ринки збуту для трудомiсткоi продукцii краiн, що розвиваються.

До першоi десятки лiдерiв свiтовоi торгiвлi за станом на 1990 р. належать такi краiни.

Основнi краiни тАУ експортери та iмпортери (в млрд. дол. США, 1990 р.)

Дев'яностi роки минулого сторiччя внесли помiтнi змiни щодо частки провiдних краiн в свiтовiй торгiвлi. Про свiдчать таблицi, що характеризують питому вагу найбiльших експортерiв та iмпортерiв в 1999 роцi.

Свiтова торгiвля Найбiльшi краiни тАУ експортери в 1999 роцi