РЖсторiя архiтектури Болгарii

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл РЖ. Архiтектура епохи Першого Болгарського царства

РЖ.1 Столицi Плиска i Преслава. Фортецi в Мадарi та Охридi

РЖ.2 Культова архiтектура

РЖ.3 Архiтектура житла

Роздiл РЖРЖ. Архiтектура епохи Другого Болгарського царства

РЖРЖ.1 Фортифiкацiйна та культова архiтектура

РЖРЖ.2 Культове будiвництво

Роздiл РЖРЖРЖ. Архiтектура ХV- XVIII столiть

IРЖРЖ.1 Архiтектура житла

IРЖРЖ.2 Культова архiтектура

Висновок

ВСТУП.

Болгарiя займаi пiвнiчно-схiдну частину Балканського пiвострова, де ще з часу бронзового столiття жили фракiйськi племена, що вже в V в. до н.е. мали свою державну органiзацiю. У VII i VI ст. до н.е. на захiдному узбережжi Чорного моря виникло кiлька грецьких колонiй. Вони вели оживлену торгiвлю з мiсцевим населенням i внесли в його первiсну культуру багато еллiнiстичних елементiв. З початку I ст. краiна знаходився пiд владою римлян, що проклали вiйськовi i торгiвельнi шляхи, перетворили фракiйськi поселення в адмiнiстративнi центри, спорудили фортецi i заклали новi прикордоннi i внутрiшнi мiста.

У мiстобудiвному вiдношеннi цi римськi мiста мали багато загального з мiстами схiдних еллiнiстичних провiнцiй. Вони були забудованi величними суспiльними, культовими i приватними будинками, площi i вулицi були прикрашенi колонадами i статуями, а в оздобленнi палацiв i гробниць широко застосовувалися декоративний живопис i мозаiка. Римськi мiста, розкиданi по всiй краiнi, справляли великий економiчний i культурний вплив на мiсцеве фракiйське населення. До V-VI ст. переважна частина його втратила свою мову i почала говорити на латинськiй або грецькiй мовi.

До кiнця античноi епохи Римська iмперiя, ослаблена глибокими соцiальними протирiччями, уже не могла захищати своi границi вiд набiгiв пiвнiчних народiв. У IV-V ст. готи i гуни жорстоко спустошували землi Балканського пiвострова. Багато сiл i мiст лежало в руiнах, а тi з них, що вцiлiли пiд прикриттям своiх фортечних стiн, вели обмежене економiчне i культурне iснування.

На початку VII ст., що прийшли з пiвночi через Дунай, пiвденнословтАЩянськi племена густо заселили схiдну половину Балканського пiвострова, у тому числi Македонiю i частину Грецii. До середини того ж столiття народ тюркського походження тАФ праболгари, тАФ залишивши свою батькiвщину тАФ береги Азовського моря i передгiр'я Кавказу, тАФ оселився поруч зi слов'янами в пiвнiчно-схiднiй частинi пiвострова, мiж Дунаiм, Балканами i Чорним морем.

Слов'яни, що оселилися на балканському пiвостровi, переживали процес розкладання первiснообщинного ладу. На новiй батькiвщинi слов'янськi племена утворили не родовi, а територiальнi об'iднання, займалися винятково землеробством i знали вже приватну власнiсть на землю. У VII ст. процес додавання суспiльних класiв серед слов'ян привiв до утворення полiтичних об'iднань, що обумовили державотворення.

Також оселилися на Балканах праболгари мали сильну вiйськову органiзацiю i рiзко видiлився клас знатi. Це також сприяло становленню ранньофеодального ладу, заснованого, як i в слов'ян, на землеробствi.

В умовах ранньофеодальних вiдносин слов'яни i праболгари пiсля успiшноi вiйни з Вiзантiiю утворили в 680 р. свою власну державу. Основне населення його складали вже не фракiйцi або залишки римського i грецького населення, а слов'яни. Вони асимiлювали старе мiсцеве населення i своiх праболгарських союзникiв i передали як одним, так i iншим свою слов'янську мову i спосiб життя. По iменi праболгар, у руках яких на початку знаходилася вiйськова i полiтична влада, нова держава була названа Болгарiiю, а його населення - болгарами.

Ставши фактичними господарями краiни, слов'яни незабаром проникнули в села i мiста фракiйцiв, грекiв i римлян. Однак, за нових умов вони, як i праболгари, не могли зберегти усi своi старi традицii i вiдгородити iх вiд впливу мiсцевоi, бiльш високоi культури. Болгарськi державнi дiячi i зодчi засвоiли багато нового в старих мiстах цiii частини краiни i застосовували цi пiзнання при побудовi новоi держави i його столицi тАФ Плиски. В цих мiстах вони ознайомилися ще глибше з римсько-вiзантiйським способом побудови фортець, iз системою i водопостачанням поселень, з високорозвиненою суспiльною i житловою архiтектурою римлян i вiзантiйцiв. Вони збагатили своi будiвництво середземноморською будiвельною технiкою i сприйняли у своiй практицi мiсцевi будiвельнi матерiали тАФ тесаний камiнь, цеглу, черепицю, цеглу сирець i вапняний розчин, застосування яких iм не було вiдомо на iхнiй старiй батькiвщинi.

Але було б помилковим вважати традицii античностi, що вгасала, iдиними стимулами цiii багатоi i рiзноманiтноi культурноi творчостi. Вона розгорталася також i в результатi живого впливу тодiшнього середземноморського свiту i, зокрема, Вiзантii. Цей вплив проникав в краiну протягом усього перiоду iснування болгарськоi держави як через християнство, так i за посередництвом державного апарата.

Проголошення в 865 р. християнства офiцiйною релiгiiю Болгарii вплинуло на розвиток болгарськоi культури.

Починаючи з VI ст. на територii Болгарii встановлено чотири головних архiтектурних типи християнського храму:

1) базилiка;

2) однонефна церква;

3) хрестоподiбна церква;

4) церква з центричним планом.

Слiд розрiзнити три варiанти базилiки: еллiнiстичний, склепiнчастий та купольний.

Дана робота присвячена закономiрностям розвитку та еволюцii Болгарськоi архiтектури вiд часу ii становлення загалом та перiоду середньовiччя - в цiлому. Перiод формування та становлення середньовiчноi архiтектури Болгарii, залишив по собi памтАЩятки фортифiкацiйноi, житловоi та культовоi архiтектури, що i до сьогоднi являються особливим досягненням свiтового мистецтва.

Хронологiчнi межi охоплюють перiод РЖРЖV-ХVРЖРЖРЖ столiть.

Територiальнi рамки тАУ тогочаснi межi Болгарськоi держави, що в силу обставин мали можливiсть змiнюватись протягом часових меж визначених для даного дослiдження.

ОбтАЩiкт даного дослiдження тАУ болгарська архiтектура та закономiрностi ii розвитку.

Предмет дослiдження тАУ середньовiчнi памтАЩятки фортифiкацiйноi, житловоi та культовоi архiтектури Болгарii.

Метою даноi роботи i тАУ дослiдити памтАЩятки архiтектурноi спадщини як феномен винятковостi болгарського мистецтва.

Вiдповiдно до даноi мети постають такi завдання:

1) Ознайомитись з найрiзноманiтнiшими джерелами, що стосуються теми.

2) Дослiдити iсторичнi передумови розвитку та еволюцii болгарськоi архiтектури.

3) Визначити закономiрностi появи нових напрямкiв та етапiв в архiтектурi Болгарii.

4) Докладно описати найвизначнiшi архiтектурнi памтАЩятки епохи Першого та Другого Болгарського царств.

5) Визначити роль та мiсце, яке посiдаi архiтектура Болгарii в свiтовому мистецтвi.

Наукова новизна даного дослiдження полягаi у спробi вiднайти особливi риси свiтосприйняття болгарського народу в IIV- XVIII столiттях, що мають своi мiсце у мистецтвi цього часу.

Актуальнiсть теми. Наше сьогодення з його технократiiю та поверхневим сприйняттям мистецтва рухаiться в тривожному напрямку. Чудовi приклади гармонii зi свiтом надаi нам середньовiчна архiтектура Болгарii. Структура роботи. У вступi представлений короткий огляд тогочасного мистецтва, визначений обтАЩiкт, предмет, мета та завдання дослiдження, означенi новизна й актуальнiсть теми. У першому роздiлi мова йде про закономiрностi розвитку архiтектури епохи Першого Болгарського царства. У другому - докладно визначаiться розвиток архiтектури Болгарii Другого царства. Третiй роздiл присвячений занепаду середньовiчноi архiтектури у XV- XVIII столiттях. Додаються iлюстрацii.

РЖ.АРХРЖТЕКТУРА ЕПОХИ ПЕШОГО БОЛГАРСЬКОГО ЦАРСТВА

РЖ.1 Столицi Плиска i Преслава. Фортецi в Мадарi та Охридi

Особливе значення для створення болгарськоi архiтектури i формування ii характерних рис мало утворення в 680 р. Першого Болгарського царства. На основi синтезу культури, зокрема будiвельних традицiй, слов'ян i праболгар, з одного боку, i безпосереднього впливу античноi спадщини, традицii якого продовжували жити у Вiзантii i Болгарii, з iншого, склалася як болгарська народна архiтектура, так i архiтектура панiвних класiв.

Державi в особi хана i його вiйськовоi аристократii, що оточувала, були потрiбнi фортецi для захисту вiд зовнiшнiх i внутрiшнiх ворогiв. Неприступними як фортецi i величними по розмiрах i архiтектурi повиннi були бути палаци хана i чертоги бояр. Християнськiй церквi теж були необхiднi монументальнi i багато прикрашенi храми.

Але поряд з панiвними класами iснував простий народ, житла якого були бiдними i нескладними за планом i будiвлею. РЖсторичнi основи болгарськоi народноi архiтектури коренилися переважно в будiвельних традицiях слов'ян, що збагатилися пiзнiше впливом народноi архiтектури античноi епохи.

Самi старi i значнi пам'ятники болгарського зодчества знаходяться в перших болгарських столицях тАФ Плисцi i Преславi. Цi мiста, що виникли один пiсля iншого, були не тiльки резиденцiями ханiв i царiв, але i великими культурними i господарськими центрами.

Загальна мiстобудiвна й оборонна система Плиски складалася з зовнiшнього земляного укрiплення i внутрiшньоi цитаделi (iл. **8,1). Земляне укрiплення являло собою в планi прямокутник, утворений ровом i насипом, що оточував простiр 23,3 км2. У серединi цього простору пiднiмалася внутрiшня цитадель площею 0,5 км2. Вона була обнесена кам'яними стiнами з великих правильно отесаних блокiв на червоному розчинi. Товщина стiн складала 2,4м, а висота досягала 10м. Зверху вони завершувалися платформою з парапетом i зубцями. Кожен кут фортецi був укрiплений круглою вежею; iншi вежi були п'ятигранними. До фортецi вели четверо монументальних ворiт тАФ по одним з кожноi сторони. Вхiд знаходився мiж двома симетрично розташованими подвiйними чотиригранними вежами. Вiд цих ворiт починалися чотири вулицi, спрямованi до центра цитаделi. Там пiднiмалися монументальнi спорудження ханського палацу: тронний зал, житловi примiщення, церква i господарськi будiвлi. Цитадель забезпечувалася водою по водопроводах iз глиняних труб.

Територiя зовнiшнього мiста, тобто простiр мiж кам'яною цитаделлю i земляним укрiпленням, цiлком не дослiджена. Самим значним пам'ятником, виявленим тут, i монастир, розташований на вiдстанi 1400м. вiд цитаделi i зв'язаний з ханським палацом вимощеною великими камтАЩяними плитами дорогою, що починалася у схiдних ворiт цитаделi i закiнчувалася у ворiт монастирськоi церкви. Крiм того, на територii зовнiшнього мiста розкопками виявлено близько 30 маленьких церков, i приблизно стiльки ж церков очiкуi розкриття i дослiдження.

Початок iсторii другоi болгарськоi столицi тАФ Преслава вiдноситься до 893 р., а кiнець ii розквiту тАФ 972 р., коли схiдна половина Болгарii разом з ii столицею пiдпала пiд владу Вiзантii. Археологiчнi дослiдження встановлюють, що столиця царя Симона, безпосереднi продовження Плиски, мала таке ж планування (iл. **8,2). Тут також було двi фортецi тАФ зовнiшня i внутрiшня, тiльки менших розмiрiв, i обидвi кам'янi, побудованi з кам'яних блокiв на бiлому розчинi. Ворота внутрiшньоi фортецi точнiсiнько вiдтворюють ворота Плиски. РЖ тут внутрiшня фортеця мала по кутах круглi вежi, але iншi вежi були чотиригранними, а не п'ятигранними, як у Плисцi.

РЖншим прикладом болгарськоi фортифiкацiйноi архiтектури i фортеця над скелями в околицi с. Мадара (Коларовградский район). Тут оборона забезпечувалася з однiii сторони неприступнiстю скель, а з iншого боку - кам'яною стiною (iл. ***9,1) i частково земляним валом. Мадарська фортеця мала один головний вхiд, увiнчаний двома п'ятигранними вежами. Три кам'янi сходини вели на бойову площадку стiни. Стiна була складена з добре обтесаних кам'яних блокiв i з дрiбних каменiв на бiлому розчинi з домiшкою великих шматкiв товченоi черепицi. У цiй фортецi не виявлено залишкiв монументальних споруджень. Знайдено тiльки фундамент маленькоi однонефноi церкви i двох однокiмнатних будинкiв. Цi будинки, як i церква, були побудованi з ламаного каменю i глини.

До числа фортець перiоду Першого Болгарського царства вiдноситься i фортеця царя Самуiла, побудована на пiдвищеннi бiля мiста Охриди. РЗi стiни, складенi з ламаного каменю на бiлому розчинi, i донинi пiднiмаються над землею. Збереглися в декiлькох мiсцях i кам'янi сходи. Величне враження справляють фортечнi ворота, увiнчанi двома значними круглими вежами (iл.** 9,2).

Царськi палаци в Плисцi i Преславi являли собою обнесенi мiцними стiнами архiтектурнi комплекси, що задовольняли всi потреби особистого й офiцiйного життя iхнiх мешканцiв. Царський палац у Плисцi складався з парадного тронного залу, житлових i господарських примiщень, язичницьких, а згодом християнських храмiв. Археологiчнi данi про преславський палац, якi маi наука в даний час, усе ще досить незначнi.

Тронний зал у Плисцi (iл.** 10) був побудований безпосередньо пiсля 811 р. над руiнами бiльш старого палацу, при цьому використовувалась частина його блокiв i навiть деякi з його стiн. Новий тронний зал також являв собою iзольовану будiвлю; до наших днiв збереглися тiльки нижнi частини ii стiн. Судячи з масивних i товстих стiн (2,2тАФ2,6м.), викладеним подiбно стiнам внутрiшнього мiста з великих кам'яних блокiв на червоному розчинi, тронний зал походив скорiше на фортецю, чим на спорудження, призначене для урочистих церемонiй. Тронний зал був прямокутним у планi, довжиною 52 i шириною 26,5м. У планi першого поверху виступаi з однiii сторони *переддень*, роздiлений на двох частин зламаноi в планi стiною, що пiдтримувала пiдлогу верхнього поверху. На протилежнiй сторонi була апсида, включена в контур будiвлi i увiнчана двома прямокутними примiщеннями. Судячи з ii сьогоднiшнього стану, головна частина будинку складалася з чотирьох довгастих розташованих паралельно одне iншому примiщень. По сутi, це *субструкция* великого залу верхнього поверху, що складався iз середнього i двох бiчних нефiв. Пiдлога середнього нефа лежала на двох рiвнобiжних цегельних зводах рiзноi ширини. По обидва боки цих примiщень тяглися склепiннi коридори, що вiдповiдали бiчним нефам верхнього поверху. В зовнiшнiх стiнах першого поверху, як i в стiнах середнього залу, було по чотири розташованих в один ряд входи, через якi можна було проходити по всьому першому поверсi. У верхньому поверсi цим проходам вiдповiдали *iнтерколумнii* колонад, що роздiляла нефи, i вiкна його зовнiшнiх стiн. Про архiтектурне оздоблення тринефного залу можна судити лише по знайденим у руiнах фрагментам, мармурових колон, мармуровiй базi i декiльком капiтелям трапецiiподiбноi форми; звертаi на себе увагу одна композитна капiтель з iонiчними волютами i подвiйними трилистими пальметами мiж ними.

Тронний зал у Преславi пiднiмався майже в серединi царського палацу. Вiд нього збереглися лише руiни, по яких можна вiдновити план тiльки загалом. Судячи з залишкiв першого поверху, преславський зал був такою ж монументальною будiвлею, як i зал у Плисцi, незважаючи на меншi розмiри (34х23м). Вiн також являв собою окрему прямокутну в планi будiвлю з масивними стiнами. Верхнiй поверх складався з одного залу з передоднем i апсидою, роздiленого мармуровими колонами на два нефи. При розкопках були виявленi фрагменти колон з рiзного каменю i з рiзними поперечниками, мармуровi рiзьбленi плити з акантовими пальметами, мармуровi *аттические* бази i капiтелi.

Поряд iз тронними залами важливе мiсце в царських палацах у Плисцi й у Преславi займали житловi будiвлi царськоi родини. Цi будiвлi були менше тронних залiв, але, подiбно iм, були побудованi з каменю i мали монументальний характер.

Житловий палац у Плисцi (iл. *11*) здiймався у великому прямокутному дворi (128 х 84м.), де знаходилося i кiлька iнших культових i господарських будiвель. Сам палац складався з двох прямокутних будинкiв розмiрами 14х19м, майже однакових за планом i кладкою; можна думати, що це двi половини одного цiлого. РЗхнi стiни товщиною 1,12м були викладенi з кам'яних блокiв на червоному розчинi з залiзними скобами. Перший поверх складався з квадратного в планi примiщення з передоднем, що вiдкривався до пiвдня. Зi сходу i заходу уздовж цих двох примiщень проходили обходи, роздiленi поперечними стiнами на три маленькi частини, зв'язанi мiж собою i з центральними примiщеннями. Залишки сход показують, що житловi палаци в Плисцi мали верхнiй поверх, а знайденi при розкопках частини карнизiв (iл. *12*) дають деяке представлення про оздоблення iхнiх фасадiв. План житлового палацу в Преславi, також побудованого з кам'яних блокiв, ще не встановлений.

РЖ.2 Культова архiтектура

Незабаром пiсля оголошення християнства офiцiйною релiгiiю, у 865 р., князь Борис (852тАФ889 р.) заснував у Плисцi монастир, у якому була побудована найбiльша в той час церква в Болгарii, вiдома в лiтературi за назвою ВлВелика базилiкаВ». Це була одна iз семи соборних церков, будiвлю яких iсторичнi джерела приписують цьому болгарському правителевi.

До нашого часу зберiгся тiльки фундамент ВлВеликоi базилiкиВ», але незважаючи на це вона дослiджена порiвняно добре. РЗi довжина складаi 99м, ширинатАФ 29,5м. Вона складаiться з атрiуму, нартекса i тринефноi церкви з трьома апсидами. Атрiум являi собою прямокутний в планi двiр з колонадами тiльки з пiвнiчноi i пiвденноi сторiн. З захiдноi сторони атрiуму було п'ять примiщень; крайнi з них були по всiй iмовiрностi вежами, а середнi служило проходом до атрiуму (iл. 13).

На схiднiй сторонi атрiуму розмiщався тричастинний зовнiшнiй нартекс iз двома чотиригранними вежами по кутах. У них знаходилися сходи, що вели до верхнього поверху внутрiшнього нартекса i до галерей над бiчними нефами. Внутрiшнiй нартекс церкви був роздiлений двома парами колон на три частини, що вiдповiдали трьом нефам.

Довжина церкви складала 40,3м, а ширинатАФ 29,5м. До ii бiчних нефiв примикали квадратнi в планi примiщення, за яких у тригранних апсидах знаходилися жертовник i дiаконник.

Квадратнi примiщення з входами в жертовник, дiаконник i нефи складають особливiсть ВлВеликоi базилiкиВ», викликану, iмовiрно, особливими практичними потребами. Мармуровi колони, що роздiляли нефи, були узятi з бiльш старих будiвель. Вiдсутнiсть достатньоi кiлькостi таких колон змусило будiвельникiв застосувати i чотириграннi стовпи. Стелi нефiв були, iмовiрно, дерев'яними. Кладка стiн тАФ змiшана, з тесаного каменю i цегли.

За складом i формами ВлВелика базилiкаВ» у Плисцi близька до вiзантiйських базилiк VI ст., що були i на територii Болгарii. Подiбно iм вона мала витягнутий iз заходу на схiд обтАЩiм з апсидою наприкiнцi середнього нефа. Сполучаючи в собi еллiнiстичнi i константинопольськi конструктивнi i стилiстичнi елементи, вона була одним iз самих закiнчених i величних здобуткiв болгарськоi архiтектури IX ст.

Однак ВлВелика базилiкаВ», побудована князем Борисом у дворi монастиря, не могла задовольнити релiгiйнi потреби населення зовнiшнього мiста. Тому там було побудовано вiсiм тринефних базилiк, зовсiм однакових по розмiрах, плановi, формам i кладцi. Довжина кожноi з них 17,2м, ширинатАФ 13,2м. РЗхнi нефи були вiддiленi один вiд iншого парою стовпiв. До середнього нефа примикала зi сходу тригранна апсида (iл. *14,5*). Нартекс являв собою iдине примiщення i мав по одному входi в кожен неф.

Наземнi частини цих восьми базилiк не збереглися. Однак якщо врахувати iхньоi особливостi, що зближають iх з доболгарскими базилiками, то можна допустити, що середнiй неф пiднiмався над бiчними. Вiн мав дерев'яне кроквяне перекриття, що лежало на вiдносно тонких стiнах з тесаного каменю i глини. Але перекриття, вiвтарних частин було склепiнним, про це свiдчать змiцненi частини подовжнiх стiн у жертовнику, дiаконнику i середньоi частини вiвтаря. Стiни цих маленьких базилiк не мали нiяких членувань нi зовнi, нi усерединi. Були вiдсутнi й елементи декоративного оздоблення, i цi вiсiм однотипних базилiк, незважаючи на iхнi гарнi пропорцii, були *скромними* по своiй конструкцii й обробцi будiвлями.

На територii зовнiшнього мiста було виявлено ще кiлька невеликих базилiк, що мали велику подiбнiсть з тiльки що згаданими вiсьма базилiками, але маючi i деякi особливостi. Обидвi подовжнi стiни однiii з цих церков, зовсiм гладкi з внутрiшньоi сторони, були розчленованi чотирма рiзноi ширини глухими арками, що спиралися на гладкi пiлястри. Тимпани глухих арок, як ненавантаженi, були складенi з iншого будiвельного матерiалу i бiльш недбалою кладкою.

На пiвнiчному i пiвденному фасадах iншоi церкви спостерiгаються залишки п'яти пiлястр, також несучих глухi арки. Таке членування фасадiв не вiдповiдаi внутрiшньому членуванню будiвлi (iл. *14*). Отже, пiлястри не грали конструктивноi ролi. Це були псевдо конструктивнi пiлястри, на якi спиралися глухi аркади, i iхнi призначення, як i призначення аркад, було чисто декоративним: вони повиннi були своiм ритмом оживляти одноманiтну поверхню протяжних стiн. Цей декоративний прийом став згодом однiii з особливостей староi болгарськоi архiтектури, що вiдрiзняла ii вiд вiзантiйськоi.

Церковне будiвництво в Преславi почалося пiзнiше, коли вплив Константинополя мiг проникнути в нову столицю вiльнiше, нiж у стару. Але незважаючи на це в преславськiй архiтектурi продовжувалися традицii Плиски, i великi церкви продовжували будуватися у виглядi базилiк. Нам вiдомi руiни трьох таких базилiк: у Делiдушцi, Черешето i Гебеклисi.

Базилiка в мiсцевостi Делiдушка мала 29,3м у довжину i 14,5м у ширину. Два ряди колон по п'ять в кожнiм роздiляли ii на три нефи, середнiй з яких був дуже широкий (7,4м при бiчних по 2м). Напiвкругла апсида зi слiдами синдрону примикала зi сходу до середнього нефа. З захiдноi сторони знаходився притвор, що вiдрiзнявся вiд притворiв iнших базилiк у Болгарii (iл. *14,2*). Його захiдна стiна без звичайного в цих випадках головного входу посерединi була товстiшою, нiж всi iншi, довшою ширини церкви i, повертаючи на схiд, утворювала разом з колонадою з п'яти колон подобу двох бiчних притворiв. На сходi вони стикалися з двома прямокутними з планi примiщеннями, що примикали до бiчних нефiв базилiки. Стiни базилiки побудованi з ламаного каменю i глини. РЗх незначна для такоi великоi будiвлi товщина (1,1м), iхня слабка кладка i велика ширина середнього нефа говорять про порiвняно легку верхню частину i дерев'яне кроквяне перекриття.

Базилiка в мiсцевостi Черешето являла собою монастирську тринефну церкву. РЗi план i розмiри вiдомi нам тiльки по ii фундаментах.

Вiд базилiки, вiдомоi за назвою Гебеклисе, до нас теж дiйшли тiльки фундаменти. Вона також була тринефною iз трьома апсидами. РЗi стiни були викладенi з ламаного каменю на бiлому розчинi; у вiвтарних частинах вони були значно потовщенi, щоб нести важкi кам'янi або цегельнi зводи (iл. *14,4*).

У третьому культурному центрi Болгарii IX i X ст. тАФ Захiдноi Македонii тАФ типом великоi церкви також i базилiка.

Два ii самих характерних варiанти знаходяться в столицяхтАФ Охридi i Преспi.

Собор Софii в Охридi (iл. *15*) зберiгся до наших днiв з бiльш пiзнiми прибудовами i перебудовами. Спочатку це була тринефна купольна базилiка з подобою трансепту. Купол спочивав на квадратнiй пiдставi, утворенiй перетинанням цього трансепту iз середнiм нефом. Зi сходу до кожного нефа примикало по апсидi: середня з них була п'ятигранною. З захiдноi сторони притвор був двох'ярусним. Перша реконструкцiя собору Софii вiдбулася в XI ст., а в 1317 р. був прибудований зовнiшнiй притвор iз двома крилами. У своiму теперiшньому станi церква також тринефна, але не маi купола, i ii зводи знаходяться пiд загальною двосхилою покрiвлею. РЖнтер'iр собору суворий i простий. Стiни широкi i не розчленованi, а масивнi стовпи переходять безпосередньо в арки.

Однiii з великих церков у Захiднiй Македонii була базилiка св. Ахiлла на одному з островiв Преспанського озера (iл. *16*). Вона також маi три нефи, роздiлених чотиригранними стовпами, що, як i в Охридскому соборi, переходять безпосередньо в арки. До середнього нефа примикала широка апсида, а наприкiнцi бiчних нефiв були видiленi як окремi примiщення жертовник i дiаконник, покритi куполами. Покрiвельна конструкцiя базилiки була дерев'яною, а арки i зводи у вiвтарних частинах були викладенi з цегли.

Церкви з центричним планом були рiдким явищем у болгарськiй церковнiй архiтектурi IX-XI ст., як i в мiсцевiй до-болгарськiй архiтектурi. РДдина для розглянутого часу церква знаходилася в Преславi; ii план, композицiю й архiтектурнi форми важко зв'язати безпосередньо з мiсцевою архiтектурною традицiiю доболгарськоi епохи.

Кругла церква в Преславi складалася з трьох частин: круглого храму з поперечником 10,5м, притвору й атрiуму. До центрального круглого простору примикало 12 напiвкруглих екседр. Одна з них, на сходi, мала бiльш значнi розмiри i доповнювалася квадратним примiщенням перед нею. Три захiдних екседри були вiдкритими й утворювали три входи в храм. Незважаючи на цi три входи i вiвтарне примiщення, iднiсть центрального круглого простору не порушувалося. Навпроти, його пiдкреслював i пiдсилював вiнець з 12 мармурових колон, що знаходилися перед захованими в стiнах масивними стовпами, що складали конструктивну основу круглого будинку. З зовнiшньоi сторони кожнiй колонi вiдповiдала пiлястра. У серединi як центр усiii композицii знаходився високий мармуровий амвон, над яким пiднiмався напiвсферичний купол церкви (iл. *17*).

По сторонах нартекса пiднiмалися цилiндричнi вежi. Двi пари мармурових колон роздiляли його на три частини. Вiн був двох'ярусним; на другий поверх вели сходи, що знаходилася в пiвнiчно-захiднiй вежi.

На захiд вiд нартекса постилався майже квадратний в планi атрiум, оточений, як i церква, екседрами з рядами колон перед ними. Узагалi, характерну рису цiii церкви складаi сполучення закруглених, опуклих i увiгнутих поверхонь, що докорiнно вiдрiзняi ii вiд церков у Плисцi, Преславi, Охридi i Преспi з iх простими, гладкими, прямими стiнами.

Кругла церква в Преславi вiдрiзнялася вiд староболгарських базилiк також i своiм внутрiшнiм i зовнiшнiм архiтектурним оздобленням. При розкопках у нiй знайшли безлiч фрагментiв внутрiшнiх i зовнiшнiх карнизiв з мармуру i вапняку з найрiзноманiтнiшими профiлями й обробкою, конструктивнi i декоративнi колони з тих же матерiалiв, античнi (коринфськi) капiтелi, застосованi поряд iз середньовiчними, трапецiiподiбними, усiлякi профiльованi й орнаментованi плити i т.д. Особливо характернi для цього будинку мармуровi карнизи i багатограннi стовпчики, iнкрустованi рiзнобарвними керамiчними вставками (iл. *18*). Пiдлога була викладена плитами з мармуру i шиферу, що утворювали геометричнi фiгури. Нижнi частини стiн були облицьованi мармуром, а над ними були розмiщенi багатобарвнi мозаiки. Багатство мозаiк i мармурiв доповнювалося прекрасними кольоровими орнаментами й iконами, намальованими на поливних глиняних плитках, що покривали зовнi деякi частини стiн.

Створенням Круглоi церкви в Преславi, що вiдноситься до 900-х рокiв, болгарська архiтектура досягла вершини свого розвитку.

Руiни невеликих церков у с. Вiнiци й у монастирi Патлейна тАФ обидвi поблизу Преславши тАФ характернi для преславськоi архiтектурноi школи X ст. Вони мали середню квадратну в планi частину, цiлком покриту напiвсферичним куполом, покладеним за допомогою сферичних вiтрил на ii зовнiшнi стiни. Завдяки цьому, пiд купольний простiр складав iдине цiле; численнi нiшi оживляли його стiни.

Церква в селi Вiнiци була квадратною в планi, але здавалася закругленою завдяки чотирьом великим напiвкруглим екседрам, що врiзались у масивнi подовжнi стiни (iл. *19*). Криволiнiйнi поверхнi екседр оживляли зовнiшнiй i внутрiшнiй вигляд церкви, але вони не були пiдпорядкованi суворому ритмовi i конструктивнiй логiцi, як екседри Круглоi церкви в Преславi. У цьому вiдношеннi церква в с. Вiнiци була кроком назад у порiвняннi з високим мистецтвом, виявленим будiвельником Круглоi церкви.

Церква в Патлейнi вiдрiзнялася вiд Вiнiцькоi церкви тим, що вона мала вiвтарний простiр. Зовнi до цим трьох частин примикали багатограннi апсиди. Тут функцiю притвору виконували два прямокутних примiщення, прибудованих до захiдного фасаду. Церква в Патлейнi була багато прикрашена мармуром, а деякi частини ii стiн були облицьованi керамiчними плитками, на яких кольоровими вiтками були намальованi геометричнi i рослиннi орнаменти.

Перша чотиристовпна одно купольна церква в Болгарii, побудована ще в X ст., була зв'язана з житловим палацом у Плисцi. Велика кiлькiсть таких церков знаходилося в Преславi. Виявленi дотепер у Преславi чотиристовпнi церкви з куполом знаходяться на територii зовнiшнього мiста й у мiсцевостi, що прилягаi до правого берега р. Тiчi. Усi вони належать до складного константинопольського типу з передапсидним простором, що подовжувало церкву до сходу i дозволяло улаштовувати по обидва боки його зручнi примiщення для жертовника i дiаконника (iл. *19,2*).

Преславскi чотиристовпнi церкви були невеликi: сама маленька з них мала приблизно 10м у довжину, а найбiльшатАФ близько 15м. Усi цi церкви, що належали до однiii i тiii же архiтектурноi школи i до одного часу (X ст.), були однаковi по композицii. Пiдкупольнi опори, у них були монолiтними або складеними з окремих цилiндричних блокiв колонами. Принцип розчленовування фасадiв глухими аркадами, що ми спостерiгали в деяких церквах у Плисцi, застосовувався в Преславi бiльш послiдовно, i зовнiшнi членування вiдповiдали тут внутрiшньоi композицii простору i розмiщенню в ньому конструктивних елементiв.

Для обробки i горизонтального членування iнтер'iра i фасадiв у деяких преславських церквах застосовувалися профiльованi карнизи i паски з вапняку i мармуру. Пiд-покрiвельнi карнизи, зробленi переважно з вапняку, були сильнiше профiльованi i мали один або два ряди гострих або чотирикутних зубцiв. У деяких преславських церквах були i половi настили з розмальованих кольоровими глазурями керамiчних плиток, iнкрустованих у плити вапняку.

У Захiднiй Македонii чотиристовпна купольна церква була побудована в с. Герман у Преспанського озера (iл. *19*,3). По всiй iмовiрностi вона була споруджена царем Самуiлом у 1006 р. Це iдина добре збережена церква того часу, що може дати уявлення i про зруйнованi церкви цього типу в Плисцi i Преславi. Ця церква належить до простого варiанта чотиристовпних купольних церков. Вона квадратна в планi з трьома напiвкруглими апсидами i нартексом з iдиним входом у захiднiй стiнi. Купол лежить на чотирьох стовпах квадратного перетину i на чотирьох зводах, кiнцi яких лежать безпосередньо на вiдповiдних зовнiшнiх стiнах. Барабан купола тАФ низький i цилiндричний з чотирма вузькими вiкнами. З зовнiшньоi сторони навколо барабана чiтко виступають усi чотири зводи, що завершуються трикутними фронтонами. Низькi кутовi частини церкви перекритi цилiндричними зводами. Церква побудована переважно з ламаного каменю, але в окремих мiсцях застосована цегла. Простi i суворi фасади позбавленi декоративних елементiв, зате церква вiдрiзняiться красивими пропорцiями й урiвноваженiстю всiх частин.

РЖ.3 Архiтектура житла

Археологiчнi дослiдження староболгарськоi житловоi архiтектури усе ще не дають досить матерiалу для того, щоб хоча б загалом скласти уявлення про житло болгар у перiод з VII по X ст. Однак, не можна сумнiватися в тiм, що i на Балканському пiвостровi бiльшiсть слов'янських населень продовжувало жити в бiдних хатинах, описаних Прокопiiм. На територii зовнiшнього мiста з Плисцi було виявлено трохи землянок. На початку X ст. РЖоанн Екзарх писав про солом'янi хатини в околицях Преслава, а арабський письменник РЖбрагiм iбн-якуб повiдомляв у 965 р., що македонськi слов'яни в захiднiй частинi Балканського пiвострова живуть у дерев'яних будинках.

Однак, говорячи про бiднi солом'янi хатини IX i X ст., не слiд вважати, що за три столiття, що пройшли пiсля переселення слов'ян на Балкани, усi слов'янськi племена, i особливо iхнi вищi верстви, не пiдвищили своii житловоi культури i свого будiвельного умiння i що вони продовжували жити в тих же первiсних будiвлях, у яких жили на пiвночi вiд Дунаю. Безсумнiвно, що на iсторичний розвиток болгарського житла справило свiй вплив i старе мiсцеве будiвництво, що, головним чином у мiстах, було на високому рiвнi. РЖоанн Екзарх у своiму цитованому вище свiдченнi дуже виразно розмежовуi архiтектуру столицi й архiтектуру тодiшнього села.

Про мiськi боярськi житла в Плисцi i Захiдноi Македонii, що характеризуються своiю специфiчною побудовою i бiльш складним архiтектурним оформленням, говориться в житii Климента Охридського, написаному Феофiлактом (XI ст.). Коли учнi Мефодiя прибули в Плиску, князь Борис велiв надати iм житла, що були визначенi для бояр Есхача i Чеслава. У тiм же житii ми знаходимо iнформацiю про те, що князь Борис подарував Клименту три будинки в Деволi, що вiдрiзнялися багатством оздоблення i належали одному боярському родовi. На жаль, не надаiться подробиць про iхню архiтектуру, кiлькiсть i розподiл примiщень та оздоблення.

РЖI. АРХРЖТЕКТУРА ЕПОХИ ДРУГОГО БОЛГАРСЬКОГО ЦАРСТВ

РЖРЖ.1 Фортифiкацiйна та палацова архiтектура

В епоху Другого Болгарського царства з'явилися всi передумови для вiдтворення болгарськоi феодальноi культури, однак ii розвиток уже не мiг пiти по тiм iсторичному шляху, що намiтився в епоху Першого Болгарського царства. Це вiдноситься в першу чергу до староi офiцiйноi культури, традицii якоi зникли пiд час вiзантiйського ладу. Другому Болгарському царству через його нестабiльне зовнiшнi i внутрiшнi становище також були необхiднi фортецi. Але при феодальнiй роздробленостi краiни роздробленими були i ii обороннi сили. Нечисленнi дружини царiв i феодалiв не могли обороняти великi фортецi. Тому новi фортецi на вiдмiну вiд фортець Першого царства будувалися на високих пагорбах, природно захищених стрiмкими скелями i рiками. Цi мiсця були майже недоступнi навiть для самих удосконалених облогових машин i могли захищатися порiвняно невеликими силами.

Кожна фортеця складалася з мiцноi кам'яноi стiни, що замикала визначений простiр i пiдкорялася рельiфовi мiсцевостi. На стiнах пiднiмалися цилiндричнi, чотириграннi або багатограннi вежi. З бiльш доступних сторiн фортеця була захищена глибоким ровом. Але рiвень будiвельноi технiки понизився. Фортечнi стiни будували переважно з ламаного каменю на недоброякiсному, що обсипався бiлому розчинi, а для вирiвнювання кам'яних рядiв у стiни закладали дерев'янi балки.

Новi або вiдновленi пiд час Другого Болгарського царства мiста не являли собою iдиного замкнутого цiлого. Вони складалися звичайно з фортецi, що пiднiмалася на самому неприступному мiсцi, i з житлових кварталiв, розташованих у ii пiднiжжя. Типовими представниками таких середньовiчних мiст Болгарii були столиця Тирново, Червен, Ловеч i iншi.

Царський палац у Тирново являв собою складний архiтектурний комплекс, головними частинами якого були тронний зал, церква i житловi примiщення. Вiн побудований на майже неприступному пагорбi. Усi його частини безпосередньо примикали одна до iншоi, майже без дворiв мiж ними, утворити замкнутий блок. Спочатку в палацi був один однонефний зал з передоднем i п'ятигранною апсидою. Пiзнiше замiсть цього залу був побудований iнший, бiльш значних розмiрiв (довжина 32м, ширина 19м), що мав вигляд тринефноi базилiки з передоднем i напiвкруглою апсидою на схiднiй сторонi середнього нефа. Цей зал був багато прикрашений мозаiкою, стiнним живописом i декоративними елементами.

Палацева церква була порiвняно невеликою чотиристовпною купольною будiвлею, прикрашеною усерединi мозаiкою i мармуром, а з зовнiшньоi сторони тАФ зеленими i жовтими керамiчними розетками i кружками, розмiщеними по вигнутих частинах глухих стiнних аркатур.

РЖРЖ.2 Культове будiвництво

Особливо оживлене церковне будiвництво розгорталося в Тирново й у Месемврii, у Тирново тАФ як у столицi, а в Месемврii тАФ як у важливому торговельному

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Культура": типология определений

French Culture. Traditions and Customs

Old and new wedding customs and traditions in Great Britain and the USA

ВлМадонна АннунциатаВ» Симоне Мартини из Государственного Эрмитажа