Полiтика США в Азiйському регiонi

Полiтика США в Азiйському регiонi

План

1. Азiйський вектор зовнiшньоi полiтики США. Фактори впливу на формування американськоi полiтики в Азii

2. Конфлiктно-проблемнi питання у стосунках США i КНР: iсторiя i сучаснiсть

3. Американо-японськi вiдносини

4. Полiтика Вашингтона щодо РЖндii i Пакистану

1. Азiйський вектор зовнiшньоi полiтики США. Фактори впливу на
формування американськоi полiтики в Азii

Головним фактором, який визначаi напрямки полiтики США в рiзних регiонах Азii на рубежi XX - початку XXI столiття, i вiдчуття незаперечноi могутностi та вiдсутнiсть конкурента. Традицiйний суперник часiв Влхолодноi вiйниВ» (СРСР) зник, Свропейський Союз не маi амбiцiй, нi сил для активноi полiтики в Азii. Натомiсть США мобiлiзувались й активiзувались пiсля терактiв 11 вересня 2001 року: домоглись легкоi перемоги у вiйни у Перськiй затоцi на початку 1990-х рокiв, бомбардування Сербii також не зустрiло серйозноi протидii у свiтi, до того ж пiд час операцii на Балканах США не втратили жодноi людини. Економiка краiни наприкiнцi 1990-х рокiв стрiмко зростала, бiржевi iндекси били всi рекорди. США досягли апогею своii могутностi.

РЖншим формуючим фактором полiтики США як у свiтi, так i Азii, стало усвiдомлення ними своii вразливостi. Провiдну роль у цьому зiграли терористичнi атаки на американськi мiста у 2001 роцi. Технологiчна революцiя у поширеннi iнформацii i у комунiкацiях, а також глобальна тенденцiя приватизацii цих сфер перерозподiлила ролi у свiтовiй полiтицi - вiд великих до бiльш менших краiн i вiд держави до приватних осiб. Цей перерозподiл можливостей впливу на мiжнародну полiтику торкнувся у першу чергу невеликих держав, неурядових органiзацiй (НУО), а iнколи i приватних осiб наносити шкоду великим державам i всiй системi мiжнародноi безпеки. У свiтовiй полiтицi розвиваiться явище, яке можна назвати Влприватизацiiю права на застосування силиВ», або, за висловом Дж.Ная, Влприватизацiя вiйниВ».

Третiм фактором стало вiдчуття американцями своii винятковостi i, як це не парадоксально, самотностi у свiтi. ООН i все менш ефективною органiзацiiю i i затiсною для iдиноi наддержави. Союзники в Свропi i Азii мало що можуть запропонувати у якостi допомоги вiйськово-полiтичнiй машинi США. До того ж iхнi бачення сучасного свiтопорядку розходиться з американським. Новi регiональнi держави поки що не виглядають в очах США рiвними та гiдними партнерами.

Четвертим фактором, який впливаi на формування зовнiшньополiтичноi дiяльностi США в Азii, i iнтенсивна iдеологiзацiя iхньоi зовнiшньоi полiтики. Йдеться про американський месiанiзм, який фактично з'явився з часу появи США на мiжнароднiй аренi, вiн мав мiсце пiд час Влхолодноi вiйниВ» i особливо набрав сили з початком 1990-х рокiв. З приходом до влади Б.Клiнтона американцi остаточно утвердились в тому, що розповсюдження iдеалiв свободи i демократii у свiтi - найкращий гарантiя захисту рiзноаспектних американських iнтересiв, у тому числi i iнтересiв нацiональноi безпеки.

Необхiдно видiлити ще один фактор, який дав адмiнiстрацii Буша бiльшу свободу у визначеннi американськоi зовнiшньоi полiтики. Йдеться про втрату пересiчними американцями наприкiнцi 1990-х рокiв iнтересу до зовнiшньополiтичноi проблематики. Про це свiдчать опитування громадськоi думки. Прикладом цього твердження може слугувати i те, що упродовж 1990- 2000 рокiв провiднi американськi телекомпанii на двi третини скоротили свою кореспондентську мережу за кордоном. РЖнша тенденцiя, яка окреслилась в американському суспiльствi, стосуiться його зростаючоi зверхностi. Все бiльше американцiв мають непохитну впевненiсть у всемогутностi i невразливостi своii краiни i тому, з iхньоi точки зору, спiвпраця з iншими краiнами не i вкрай важливою.

Свiтогляднi основи i прiоритети полiтики США в Азii. Американське бачення сучасного свiту значною мiрою базуiться на теоретичних концепцiях свiтовоi конфлiктностi (так званi алармiстськi концепцii), яка наступила пiсля завершення Влхолодноi вiйниВ», висунутими американськими експертами, полiтологами i соцiологами. Найбiльш впливовi моделi конфлiктностi були розробленi такими вiдомими вченими, як Ф. Фукуяма, С. Хантiнгтон, Т.Фрiдмен, П.Кеннедi, Р.Каплан та iншими.

Ф.Фукуяма у своiй теорii Влкiнця iсторiiВ» вважаi, що з розпадом СРСР завершився один перiод iсторii, для якого було характерним iснування тоталiтарних держав, i розпочався новий, полiтичною вершиною якого i перехiд держав до лiберально-демократичного устрою, характерного для краiн сучасного Заходу. Джерелом конфлiктностi у нову епоху, за Фукуямою, буде протистояння ВлiсторичнихВ» краiн (тi, якi ще йдуть по шляху iсторичного розвитку) i Влпостi сторичнихВ» (лiберальних демократiй). Американський вчений вважаi, що з переходом всiх краiн до лiберальних демократiй припиниться конфлiктнiсть у свiтi.

В основi концепцii Влзiткнення цивiлiзацiйВ», запропонованiй С.Хантiнгтоном, лежить визнання того, що сучасний свiт не i iдиним i унiверсальним, а, навпаки, складаiться з декiлькох чiтко окреслених цивiлiзацiй. Лiнii, якi роздiляють цi цивiлiзацii, i, за С. Хантiнгтоном, основними лiнiями конфлiктiв.

За Т.Фрiдменом, основне джерело конфлiктностi у сучасному свiтi полягаi у зiткненнi iнтересiв тих краiн, якi скористались плодами глобалiзацii, i тими, якi залишились на узбiччi сучасного технологiчного розвитку. Вiн вважаi, що конфлiкти будуть вiдбуватись мiж ВлшвидкимВ» (постiндустрiальним) свiтом i ВлповiльнимВ» свiтом.

П.Кеннедi i Р.Каплан запропонували теорiю анархii, яка незабаром, на iхню думку, може охопити чимало краiн Пiвдня, де iснують неефективнi державнi моделi i вiдсутнi умови для економiчного розвитку. На iхню думку, основна лiнiя розколу сучасного свiту проходить мiж бiдним Пiвднем, який до того ж втрачаi керованiсть, i багатою i самовдоволеною Пiвнiччю (Влзолотим мiльярдомВ»).

США, виходячи з цих теорiй, вважають, що конфлiктний потенцiал Азii зростатиме i iм необхiдно бути готовими до розв'язання найрiзноманiтнiших проблем, незважаючи на те, що Азiйський континент вiддалений вiд американського.

Взагалi американцi сповiдують манихейське розумiння природи формування мiжнародних вiдносин, тобто як результату протистояння двох абсолютiв - сил зла i добра (Р.Рейган - СРСР-Влiмперiя злаВ»; Дж.Буш- молодший - Влвiсь злаВ» (РЖрак, РЖран, Пiвнiчна Корея).Так само на протязi десятирiч у США iснуi двi школи вивчення мiжнародних вiдносин. Одна iз них лiберальна, яка постулюi систему мiжнародних вiдносин як похiдну вiд внутрiшнього устрою держави. Яскравим прикладом цього пiдходу може слугувати вислiв Б.Клiнтона про те, що Влдемократii не воюють одна з одноюВ» i звiдси концепцiя його зовнiшньополiтичноi дiяльностi Вл розширення i залучення до демократiiВ».

РЖнша школа - реалiстична, яка джерело мiжнародноi стабiльностi вбачаi насамперед у у балансi сил i легiтимностi гравцiв на мiжнароднiй аренi (прикладом може слугувати зовнiшня полiтика Нiксона-Кiссiнджера).

На ставленнi США до азiйських краiн типу РЖрану позначаiться неприйняття ними ВлнецивiлiзованоiВ», як вважають американцi, поведiнки таких краiн, якi не дотримуються загальноприйнятих правил гри. Головне, що викликаi вiдторгнення з боку США, це девiантна поведiнка краiн, якi попали до категорii ВлпроблемнихВ». В одному випадку це може бути побудова iсламськоi держави в РЖранi, в iншому - спроби РЖраку змiнити нафтовий статус-кво у Перськiй затоцi. Типова реакцiя США на такi випадки зводилась до того, що поведiнки таких держав повинна бути змiнена i повернена у русло ВлзагальноприйнятоiВ», тобто прийнятноi для США, практики.

У списку зовнiшньополiтичних прiоритетiв США Азiя займаi друге мiсце пiсля РДвропи, випередивши таким чином i Латинську Америку i Африку. Щоправда, термiн ВлАзiяВ» американцi тлумачать по - своiму, iхнi бачення рiзниться вiд класичного географiчного подiлу. Пiд ВлАзiiюВ» американськi полiтики розумiють насамперед Пiвнiчно-Схiдну Азiю, в центрi якоi лежить американо-японський союз, американо-китайськi вiдносини i конфлiкт довкола Тайваню. До Близького Сходу США залучають не тiльки власне Близький Схiд, але й частину Середнього Сходу (РЖран, Афганiстан), частину Пiвденноi Азii (Пакистан) i частину Африки (Магриб, Судан). Центральна Азiя, на iхню думку, включаi не тiльки колишню радянську Середню Азiю, але i Монголiю. Скажiмо Перську затоку американцi, як правило, видiляють в окремий геополiтичний регiон зi своiю проблематикою. Пiвденна Азiя традицiйно володii порiвняно нижчим прiоритетом в американськiй полiтицi на азiйському напрямку. Але сьогоднi цей регiон привертаi бiльш активну увагу США з трьох причин: через протистояння РЖндii та Пакистану i наявнiсть у ньому ядерного фактору; через використання Пакистану як союзника у боротьбi проти талiбiв в Афганiстанi i пошуку Усами бен Ладена; через активiзацiю спiвпрацi з РЖндiiю як одного iз важливих союзникiв.

Регiональнi прiоритети американськоi зовнiшньоi полiтики в Азii час вiд часу змiнюються. Так, у 1990-х роках найважливiшою для США була тайванська проблема; пiсля ядерних випробувань в РЖндii i Пакистанi у 1998 роцi цей регiон на деякий час став головним для США. РЖнший приклад. Пiсля початку вiйни проти РЖраку у 2003 роцi, розгортання партизанськоi вiйни та критики Бiлого дому проблема ядерноi програми КНДР вiдiйшла на другий план.

Проте всi напрямки американськоi полiтики в Азii необхiдно розглядати комплексно, оскiльки Штати застосовують iдину стратегiю. У перiод дiяльностi першоi адмiнiстрацii Буша ця стратегiя називалась як Влстримування проблемних краiнВ», пiзнiше вона була розширена i поглиблена i стала базуватись на iдеях розповсюдження в Азii свободи i демократii.

ВлПроблемнi краiниВ»- термiн, запроваджений адмiнiстрацiiю Буша у 2001-2002 роках для визначення краiн Влтретього свiтуВ», якi своiми дiями або бездiяльнiстю створюють загрозу безпецi глобальним iнтересам США. До ВлпроблемнихВ» вiдносяться як краiни з репресивними режимами, якi проводять антиамериканську полiтику i прагнуть отримати доступ до зброi масового знищення, насамперед ядерноi, так i Влкраiни-банкротиВ», якi втратили керованiсть через розвал державного апарату чи громадянських вiйн, в деяких випадках i новi ядернi держави, особливо тi, що втягнутi в регiональнi конфлiкти i де iснуi можливiсть застосування ядерноi зброi. Саме така ситуацiя неодноразово виникала в Пiвденнiй Азii мiж новими регiональними державами.

Вiдносини США - КНР: боротьба за лiдерство. Обговорення китайського фактору i проблеми iнтеграцii КНР у планетарну систему вiдносин як гравця глобального чи регiонального масштабу тАФ важлива складова свiтовоi сучасноi дискусii щодо лiдерства. Наукова спiльнота роздiлилася на прихильникiв однополярного свiту i багатополярного ( маiться на увазi, якщо не зараз свiт багатополярний, то у майбутньому вiн таким стане). Мало хто сьогоднi заперечуi домiнуючу роль США, як i iхнiй наддержавний статус. Враховуючи наявнiсть нинi iдиноi наддержави, i всi пiдстави стверджувати , що на даному етапi iсную якась перехiдна система мiжнародних вiдносин, яку можна умовно назвати Влнесиметричною багатополярнiстюВ», Влплюралiстичною монополярнiстюВ». Рано чи пiзно повинно вiдбутися ВлвирiвнюванняВ» системи з урахуванням бурхливого, передовсiм економiчного, розвитку АТР i нового етапу розвитку РДвропи.

Китай не вписуiться в iiрархiю монополярностi сучасних мiжнародних вiдносин i навряд чи погодиться на роль другого плану, придатка чи, тим бiльше, сателiта групи найрозвиненiших краiн свiту. Китай маi всi параметри, якi характернi для лiдера: територiя, населення, вигiдне географiчне розташування, ядерний статус, обсяг ВВП у 2004 роцi становив 7,2 трлн. дол., що вiдповiдало приблизно 5600 дол. на душу населення (для порiвняння: США - 11,7 трлн. дол. i 40600 дол. вiдповiдно). За доходами на душу населення Китай перебуваi приблизно на 100 мiсцi. Його вплив на свiтову фiнансову i валютну систему залишаiться вiдносно обмеженим.

Нинiшнi вiдносини США i КНР, тобто на початку XXI столiття, все бiльше сприймаються як головнi системоутворюючi елементи перехiдноi системи м/в i як такi, якi мають найпотужнiший вплив на динамiку мiжнародних вiдносин. Це стосуiться практично всiх вимiрiв цих вiдносин - геостратегiчного, вiйськово-силового, полiтичного, економiчного, культурно- цивiлiзацiйного, ресурсно-екологiчного тощо.

Варто нагадати прiоритети зовнiшньоi полiтики КНР, якi зводяться до наступного: мир i розвиток, вiдмова вiд використання сили у розв'язаннi мiжнародних конфлiктiв, не втручання у внутрiшнi справи iнших держав, оборонний характер китайськоi вiйськовоi стратегii, зобов'язання першими не застосовувати ядерну зброю, пiдтримання статусу зон, вiльних вiд ядерноi зброi, вiдмова вiд розмiщення своiх збройних сил на iноземнiй територii. Разом з тим, необхiдно враховувати амбiцiйний характер китайськоi програми розвитку i модернiзацii, а також пiдхiд Китаю до використання сили, спрямований скорiше на превентивний удар, анiж на пасивну оборону.

Коренi сучасних американо-китайських вiдносин вiдносять до давнiх часiв: перший двостороннi договiр було пiдписано у 1844 роцi. Точкою вiдлiку сучасних вiдносин можна вважати 1972 рiк - втаiмничений вiзит Р.Нiксона до Пекiна (Влшок НiксонаВ»). З того часу i до 1979 року пiдтримувались мiждержавнi вiдносини без формального дипломатичного визнання. У 1979 роцi цi вiдносини стали i дипломатичними. Перiод з 1979 по 1989 роки прийнято називати Влзолотим десятирiччямВ» чи Влмедовим перiодомВ» у вiдносинах США i КНР. Нагадаю, що Китай був тодi найбiльше стурбований небезпекою з боку СРСР, i не заперечував жодних позицiй США у регiонi. Це було закрiплено у Шанхайському комюнiке, пiдписаному Мао Цзедуном i Нiксоном у лютому 1972 року. Китай запевнив тодi, що не вдаватиметься до дiй, якi дестабiлiзують ситуацiю в РЖндокитаi, фактично погодився з присутнiстю американських вiйськ у регiонi. Так само США i КНР домовились Вл спiльно протидiяти спробам будь-якоi держави встановити свiтове пануванняВ». Скорiше всього Влмедовий перiодВ» у стосунках США i КНР - це мiф. Прикладом може стати одномiсячна китайсько-в'iтнамська вiйна (17 лютого - 17 березня 1979 року).США не пiдтримали Китай i навiть зажадали виведення в'iтнамських вiйськ з

Камбоджi, а китайських з В'iтнаму. Треба пригадати реакцiю США на подii у квiтнi 1989 року на головнiй площi китайськоi столицi Тяньаньмень (розстрiл студентiв, якi вимагали лiбералiзацii полiтичноi системи): Штати призупинили полiтичний дiалог i виплату кредиту на суму в 1,3 млрд. дол.

Загалом для американо-китайських вiдносин другоi половини XX столiття характерна ВлрванаВ» динамiка розвитку двостороннiх вiдносин переважно за схемою Влвiд максимум до мiнiмумуВ» чи Влвперед - назадВ».

Пiсля завершення холодноi вiйни i руйнацii тристоронньоi конфiгурацii СРСР-США-КНР Сполученим Штатам довелося проаналiзувати свою стратегiю в цьому регiонi. Тодiшнi американськi адмiнiстрацii не могли дати однозначноi вiдповiдi на питання:В»Що представляi собою сучасний Китай i що очiкувати вiд його бурхливого розвитку?В». Звiдси вiдсутнiсть iдиноi лiнii поведiнки щодо Китаю. У рiзних джерелах КНР називали краiною Влдружньою для СШАВ», Влвiрогiдним стратегiчним партнером СШАВ», Влпотенцiйним противникомВ», Влможливим стратегiчним суперникомВ».

У 1992 роцi Пентагоном було пiдготовлено для слухання у конгресi чотири доповiдi, одна з яких ВлСтратегiчнi орiiнтири для Азiйсько- Тихоокеанського регiонуВ». В нiй зазначалось, що уже упродовж двох столiть iнтереси США в Азii залишаються незмiнними: економiчний доступ до регiону, свобода мореплавства, недопущення появи в Азii держави-гегемона чи коалiцii таких держав. Загалом можна констатувати, що урядування демократичного уряду Б.Клiнтона американськi стратегiчнi настанови в АТР на початку 1990-х рокiв суттiво не змiнились. США зберiгали в АТР свою вiйськову структуру i вiйськовi союзи з п'ятьма державами (Японiя, Республiка Корея, Австралiя, Фiлiппiни i Таiланд), як, за висловом пентагонiвських очiльникiв, i становим хребтом американськоi регiональноi стратегii безпеки i головним елементом стабiльностi в АТР.

Нагадаю, що Тихоокеанське командування i одним з найбiльших у США. Зона його вiдповiдальностi тягнеться вiд американського захiдного узбережжя до схiдного узбережжя Африки площею понад 1699 млн. кв.км. У розпорядженнi цього командування перебуваi 300 тис. воякiв, з яких 100 тис. - вiйська передовоi присутностi, чотири повiтрянi армii, два оперативних флоти, одна сухопутна армiя, понад 800 бойових лiтакiв, 320 гармат i мiнометiв, до 150 танкiв, 100 бойових кораблiв, включаючи 6 авiаносцiв.

З приходом до влади республiканцiв на чолi з Дж.Бушем-молодшим окреслились новi пiдходи до вiйськовоi стратегii в АТР. Головна причина i водночас звiдси головна тенденцiя - зростання значення китайського фактору у вiйськово-полiтичнiй стратегii США в регiонi. Але пiд час першоi каденцii Дж.Буша-молодшого прихильники силових варiантiв щодо КНР залишались у тiнi. Причини цього: 1. на перше мiсце висунулась боротьба проти мiжнародного тероризму, яку очолив Вашингтон i який потребував пiдтримки Пекiна цiй боротьбi; 2.Китай став третiм за обсягом торговельним партнером США, вiдтiснивши з цього мiсця Японiю; 3. побутувала думка про значне вiдставання Китаю вiд США як у вiйськовому, так i економiчному планi. Експерти переконували, що китайськi збройнi сили вiдстають вiд штатiвських принаймнi на 20 рокiв. Водночас ще на початку 2001 року на засiданнi Об'iднаного комiтету начальникiв штабiв ЗС США Китай вперше був офiцiйно вiднесений до категорii Влвiрогiдних противникiв.В»

Проте з початком другоi каденцii Дж.Буша посилюiться антикитайська риторика у виступах цивiльних та вiйськових чiльникiв США. 16 лютого 2005 року директор ЦРУ П.Гровс заявив, шо Влзростаючi вiйськовi можливостi Китаю представляють загрозу американським ЗС в регiонi.В» Цього ж року поставили пiд сумнiв тезу про значне вiйськове вiдставання Китаю вiд США. Почали говорити про недолiки i промахи американськоi розвiдки, яка ВлпроТСавилаВ» низку моментiв щодо КНР: по-перше, розробку Китаiм новоi крилатоi ракети великоi дальностi; 2. спуск з трапiв нових бойових кораблiв; 3. будiвництво нового пiдводного човна; 4.розробку новоi високоточноi зброi, включаючи ракети класу Влповiтря-земляВ» з вдосконаленою боiголовкою; 5. що Китай врахував досвiд останнiх бойових кампанiй на Балканах i у РЖранi i усвiдомив, як багато важить вiд розвитку ВМС, тобто вiд здатностi авiаносноi групи морського базування вийти на ударну позицiю ( як у РЖраку) i випустити ракети по цiлях у глибинi краiни;

6. щоКитай попереджаi про можливiсть ним застосування ядерноi зброi проти США, якщо вони втрутяться в iхнiй внутрiшнiй конфлiкт з Тайванем;

7. За свiдченням експертiв Пентагону, у вiйськових колах Китаю рiзко негативно поставились до агресii США в РЖраку, яка продемонструвала беззастережну перевагу Америки у вiйськово-технологiчному планi. Ефективнi безконтактнi бойовi дii США пiд час операцii ВлБуря у пустелiВ», якi можна назвати Влреволюцiiю у воiннiй сферiВ», стимулювали внутрiшнi дебати в Народно-визвольнiй армii Китаю про наслiдки Влреволюцii у воiннiй справiВ» (нинiшня китайська армiя за структурою, технiчною оснащенiстю i доктринальними принципами нагадуi розгромлену саддамiвську армiю). Керiвництвом КНР визначено заходи: необхiднiсть якiсного пiдвищення управлiння, контролю, комунiкацii, комп'ютеризацii, отримання надiйних розвiдданих, розвиток засобiв i можливостей ведення iнформацiйноi вiйни, вдосконалення засобiв ПРО, високоточноi зброi i воiнноi логiстики. Не дивно, що витрати на армiю у КНР зросли майже у шiсть разiв за перiод 2000 по 2006 рiк - з 14 млрд. до 81 млрд. дол.

Так само необхiдно наголосити, що США не налаштованi апрiорi на конфронтацiю з Китаiм. Багато залежатиме, на думку американцiв, вiд самих китайцiв, якщо вони прозоро пояснюватимуть необхiднiсть нарощування своii вiйськовоi потуги, витрати, доктрини, мету вiйськових навчань тощо.

Разом з тим, американське керiвництво поводиться досить обережно стосовно Китаю, не допускаючи прямого чи побiчного зiткнення iнтересiв. РЖ США i Китай прекрасно розумiють цiну вiйськового конфлiкту мiж ними. Серед причин цього можна назвати наявнiсть у Китаю ядерноi зброi, значноi сухопутноi армii (понад 1 млн. осiб). Рiвень полiтичного впливу Китаю на свiтовiй аренi надто малий, щоб вiн спецiально загострював стосунки з такою державою, як США.

Але найважливiше у такiй поведiнцi США щодо КНР полягаi насамперед в економiчних iнтересах. США не можуть пожертвувати таким економiчним партнером заради збереження всiх своiх полiтичних iнтересiв. У 2001 роцi товарообiг мiж обома краiнами становив 116 млрд. дол., прямi американськi iнвестицii в Китай на цей же рiк дорiвнюють 26 млрд. дол.; на початок 1990-х рокiв Китай стабiльно 4-е мiсце серед експортерiв товарiв в США. РЖмпорт США з КНР в 1999 роцi становив 75 млрд. дол., а експорт з США в Китай - 15 млрд.дол., тобто США мав дефiцит у торгiвлi з КНР у 60 млрд. дол. На Китай припадаi 7,8% американського iмпорту i понад 2% експорту. Незважаючи на цi цифри, все ж Китай i одним з найбiльших експортних ринкiв США, який до того ж маi тенденцiю до розширення. Безперечно, у сферi торгiвлi у США i КНР iснують проблеми. Так, американську керiвництво звинувачуi Китай в демпiнговiй полiтицi. Штати втрачають робочi мiсця для американцiв у результатi напливу дешевого китайського iмпорту. Незважаючи на це, у 2000 роцi в США пiсля тривалих суперечок був все-таки прийнятий закон про надання Китаю режиму нормальних торговельних вiдносин.

Нинi, у 2010 роцi, знову прогнозують повномасштабну торговельну вiйну США i КНР. Америка звинувачуi Пiднебесну, що та штучно занижуi вартiсть своii нацiональноi валюти - юаня, щоб таким нехитрим способом сприяти власним експортерам (лише у червнi 2007 року американський торговельний дефiцит з Китаiм становив майже 27 млрд. дол.). Китай не залишаiться у боргу i погрожуi Вашингтону: якщо вiн запровадить санкцii, щоб Пекiн пiдняв вартiсть юаня, то Китай почне розпродажу американських державних боргових зобов'язань. Погрози Пекiна китайськi ЗМРЖ вже охрестили Влкитайським ядерним варiантомВ», а Вашингтонi - Влборговим тероризмомВ». Рiч у тому, що станом на березнь 2010 рiк Китай володii валютними резервами у розмiрi понад 2 трлн.дол. США i майже 1 трлн. дол. - у виглядi американських державних боргових зобов'язань ( нагадаiмо, що загальнi борговi зобов'язання американськоi економiки з урахуванням корпоративних боргiв становить 31 трлн. дол. або 230% ВВП; державний борг США станом на березень 2009 року дорiвнював 11 трлн. дол. або 77% ВВП).

Якщо китайцi реалiзують свою погрозу i швидко розпродадуть фiнансовi зобов'язання Америки, то долар, який i нинi перебуваi на спадi, перетвориться на зовсiм безвартiсну валюту. Щоправда, подiбнi дii Китаю маловiрогiднi, оскiльки наслiдки будуть несприятливими для нього: 1. економiчна криза у США загальмуi продаж китайських товарiв на американському ринку; 2. падiння долара зменшить вартiсть американських зобов'язань, якими володiють китайцi.

Сподiвання, що фiнансово-економiчна криза 2008-2009 рокiв сповiльнить темпи розвитку КНР не справдились. Бiльше того, ця криза дала Пекiну новий шанс. Рiч у тiм, що пiд час кризи краiни свiту продемонстрували неспроможнiсть дiяти спiльно у подоланнi спiльних загроз, котрi, як у випадку з фiнансовою кризою, позначилися на чималiй частинi всього людства. Китай, де проживаi його шоста частина, вирiшив дiяти самостiйно, вважаючи, що чекати, коли за ним пiдтягнуться iншi, означаi загибель для краiни. У мiру поглиблення кризи, китайська влада чiткiше почала усвiдомлювати площини, у яких мiстяться нацiональнi iнтереси краiни, i напрями, з яких виходять або потенцiйно можуть виходити загрози. Так, орiiнтований на експорт китайський виробничий сектор виввився найбiльш незахищеним перед кризовими явищами через падiння свiтового споживання , насамперед у США. В цих умовах китайцi за короткий термiн переорiiнтували частину свого експорту на новi ринки, а надлишки т овару, що не пiшов за кордон, спрямували на внутрiшнiй ринок. Цим розв'язали проблему стимулювання внутрiшнього споживання з метою збереження високих темпiв економiчного зростання.

Водночас значнi фiнансовi стимули з пiдтримання економiки в умовах кризи були реалiзовнi у Китаi через конкретнi проекти пiдтримки й розвитку реального сектору економiки, великi проекти в iнфраструктурному будiвництвi, тодi як, наприклад, в РДвропi i США набагато бiльшi суми витрачали на позички фiнансовому сектору. У 2010 роцi КНР продовжить полiтику стимулювання i навiть розширить ii за рахунок соцiальних програм, iнвестицiй в науку та iнновацii.

КНР також вiдмовилася пiд час кризи вiд зовнiшнiх запозичень, як це робить решта свiту. Бiльше того, беручи участь у 2009 роцi в засiданнi Влвеликоi двадцяткиВ», китайське керiвництво погодився допомогти свiтовiй економiцi вийти з кризи. Китай був готовий надати МВФ 100 млрд. дол. взамiн на пiдвищення своii ролi та iнших краiн, що розвиваються, в ухваленнi рiшень щодо глобальних економiчних питань. Ця пропозицiя не була прийнята. У результатi суму внеску в антикризовий резерв МВФ було зменшено Пекiном удвiчi.

Китай у другiй половинi 2009 року застосував нову тактику та особливо активiзував проникнення свого капiталу на ринки РДвропи, Америки, краiн Азii й Африки, скуповуючи стратегiчно важливi або перспективнi для розвитку для самого Китаю пiдприiмства - гiрничодобувнi i високотехнологiчнi.

Стисло результат першого року боротьби з кризою в Китаi можна охарактеризувати такими фактами. Зростання ВВП - 8,7 % у 2009 роцi. За розмiрами номiнального ВВП Китай вийшов на друге мiсце у свiтi пiсля США. Випередивши Нiмеччину, вiн став найбiльшим у свiтi експортером своiх товарiв.

Водночас Китай хотiв би також конвертувати цi своi реальнi економiчнi успiхи в iншi сфери - це i вiйськова могутнiсть, науковий потенцiал, полiтичнi дивiденди i мiжнародний престиж. До того ж всерединi краiни формуiться громадська думка, щоб iхня краiна перестала позицiонувти себе слабкою i показа свiтову свою реальну силi та мiць. 80% опитаних китайцiв прагнуть, щоб Китай став супердержавою iз сильною армiiю. Виразниками цих iдей стали, серед iншого, вiйськовi. Прикладом може слугувати одна з робiт пiд iмкою назвою ВлКитайська мрiяВ», написана полковником Лю Мiнфу.

ВлСтати глобальним лiдером - це одвiчна мрiя Китаю. Щоб цього домогттися, потрiбно мати найпотужнiшу економiку у свiтi, доповнену вiдповiдною вiйськовою мiццюВ», - пише вiн. На думку цього китайського полковника, потрiбно буде 90 рокiв, щоб Китай став безаперечним свiтовим лiдером, випередивши США за ВВП у найближчi 30 рокiв, за вiйськовою мiццю - за 60, за середньодушовим доходом - до кiнця столiття: Вл У XXI столiттi настала черга для Китаю стати свiтовим лiдеромВ».

Перед Сполученими Штатами постало питання, наскiльки така тiсна iнтеграцiя з Китаiм вiдповiдаi iнтересам i нацiональнiй безпецi краiни. Своiм вiзитом до Пекiна восени 2009 року Барак Обама прагнув продемонструвати певнi успiхи його новоi китайськоi полiтики. До того ж, Обама став першим американським лiдером, який вiдвiдав Китай у перший рiк свого президенства. За пiдсумками вiзиту офiцiйнi ЗМРЖ КНР писали: Вл Однополярний свiт, яким США насолоджувалися пiсля закiнчення холодноi вiйни, добiг кiнця, а нова ера, коли Китаю i США доведеться дивитися в обличчя глобальним викликам разом, тiльки починаiтьсяВ».

У 2010 роцi Вашингтон вирiшив перейти вiд оборони до наступу щодо Китаю. Барак Обама оголосив про бажання виконати стару обiцянку свого попередника: продати Тайваню американських озброiнь на 6,4 млрд. дол. Так само американський президент зустрiвся з тибетським духовним лiдером у вигнання Далай-ламою 14-м. Одночасно Вашингтон вiдновив масовану критику Пекiна за недотримання прав людини та утиски свободи слова. У конгресi США бiльш як сотня законодавцiв зажадали вiд адмiнiстрацii Барака апровадити санкцii проти Пекiна та китайських товарiв (передбачаiться 25% мито на весь iмпорт). На думку американських експртiв та полiтикiв, курс китайського юанядо долара маi бути як мiнiмум на 40% вищий, щоб у торгiвлi зi США не накопичувалося вiд'iмне сальдо.

У цьому зв'язку несподiваною для США була тональнiсть вiдповiдi КНР, а саме, погроза заморозити вiйськовi контакти та запровадити санкцii проти тих американських компанiй, якi братимуть участь у реалiзацii поставок зброi на Тайвань. Стало очевидним, що Китай не буде миритися з дiями США, якi суперечать китайським нацiональним iнтересам. Зараз у Вашингтонi чекають 15 квiтня 2010 року: цього дня американський мiнфiн маi оприлюднити доповiдь, у якiй Китай може бути оголошений Влвалютним манiпуляторомВ». Ця заява може стати пiдставою для запровадження всiх перелiчених вище санкцiй.

Нова зустрiч китайського та американського вищого крiвництва повинна вiдбутися якраз 15 квiтня 2010 року у Вашингтонi на мiжнародному самiтi з ядерноi безпеки.

Заходи Китаю. Насамперед нагадаiмо, що географiчне становище Китаю справдi i унiкальним. Китай - це трансазiйська величина, яка розташована у двох частинах Азii - Схiднiй i Центральнiй. Водночас краiна маi вихiд до океану i глибоко ВлзануренаВ» у континентальну РДвразiю. Китай нiби нависаi над пiвостровом РЖндо стан i Пiвденно-Схiдною Азiiю. КНР маi на суходолi кордон з 11 азiйськими краiнами, з Афганiстаном (Середнiй Схiд) i межуi з iвроазiйською

Росiiю. Треба не забувати морське сусiдство з Японiiю, Пiвденною Кореiю, Тайванем, якi i вiдомими економiчними потугами Схiдноi Азii та враховувати переважаючi вiйськовi й економiчнi позицii США в АТР, якi, з одного боку, перешкоджають, а, з iншого, - стимулюють зростання зовнiшньополiтичного та економiчного впливу КНР у цьому регiонi. Отже, цей напрям можна вважати прiоритетним у зовнiшнiй полiтицi сучасного Китаю. Бiльше того, можна стверджувати, що Китай прагне утвердитись у ролi гегемона на регiональному рiвнi, як i, до речi, i глобальному.

Це пiдтверджуiться аналiзом великих успiхiв у напрямку посилення своiх позицiй в АТР, яких КНР досягла вiд початку масштабних реформ. 1). Передовсiм активний розвиток саме приморських провiнцiй КНР, якi оголошенi Влвiльними зонамиВ», що без сумнiву сприяi активiзацii зовнiшньоi полiтики Китаю на азiйсько-тихоокеанському напрямку; 2). Краiнi вдалося мирним шляхом повернути до свого складу колишнi iвропейськi колонii:

Макао i Гонконг; 3). Вихiд на новий рiвень вiдносин з Японiiю, якi передбачають тiсну економiчну спiвпрацю, яка розвиваiться попри наявнi полiтичнi складнощi у вiдносинах i наявнiсть територiальних суперечок навколо островiв Сенкаку; 4). Китай увiйшов до числа тих краiн, якi беруть активнi участь у розв'язаннi пiвнiчнокорейськоi ядерноi проблеми i займаi активну позицiю у ходi шестистороннiх мiжнародних переговорiв з цього приводу (окремi раунди переговорiв вiдбуваються мiж представниками КНДР, Республiки Корея, США, КНР, Японiя, Росiя); 5). Китай розвиваi активно вiдносини з краiнами Пiвденно-Схiдноi Азiiб у листопадi 2001 року Китай i краiни АСЕАН пiдписали договiр про створення станом на 2010 рiк (без Японii) зони вiльноi торгiвлi, яка буде найбiльшою у свiтi зоною вiльноi торгiвлi, у якiй промиватиме 1,7 млрд. осiб; 6). Китай продовжуi модернiзувати своi збройнi сили i за визначенням американських експертiв здатен щороку виробляти 10-12 нових мiжконтинентальних балiстичних ракет (ICBMS - Intercontinental missiles) i тисячi нових ракет переважно малого радiусу дii протягом найближчого десятирiччя; 7). Нарештi, у Китай вже упродовж двох десятирiч спостерiгаiться бурхливе економiчне зростання: щорiчно ВВП збiльшуiться на 8-10% ( у 2001 роцi цей показник склав понад 12%). На основi цих показникiв можна зробити висновок про те, що за збереження нинiшнiх темпiв економiчного росту, вже через 10-15 рокiв ВВП Китаю може перевершити ВВП США.

Безперечно, заходи Китаю у протистояннi з США в АТР не i нинi такими масштабними i комплексними, але мають висхiдну тенденцiю. Китайське керiвництво розумii також значення Малаккськоi протоки i морських комунiкацiй у Пiвденно-Схiднiй Азii для забезпечення своii енергетичноi i вiйськовоi безпеки. Що для цього робиться з боку КНР? Передовсiм можна простежити два напрямки у цьому контекстi. Перший - це будiвництво альтернативних транскордонних шляхiв. Так за технiчноi й фiнансовоi допомоги КНР будуiться глибоководний порт Гвадар у Пакистанi зi спецiальним причалом, який прийматиме нафтоналивнi танкери з

Близького Сходу. Прибуття вантажiв до порту передбачаiться високогiрним Каракумським шоссе. РЖнший шлях - передбачаi змiцнення стосункiв з краiнами регiону у вiйськовiй сферi. Зокрема, КНР плануi створити Влнитку перлiвВ», тобто мережу баз i взаiмин з державами, розташованими на шляху доставки нафти з Близького Сходу до КНР. У контекстi цiii стратегii зроблено: 1. будiвництво бази у Гвадарi для обслуговування своiх ВМС; 2. встановлено засоби електронноi розвiдки для спостереження за Ормузькою протокою i Аравiйським морем; 3. налагоджено тiснi вiйськовi зв'язки з Мьянмою i будiвництво тут вiйськово-морськоi бази; 4. в листопадi 2003 року пiдписано угоду про вiйськову спiвпрацю з Камбоджею: КНР поставлятиме зброю i надасть допомогу у вiйськовому вишколi iхнiх воякiв.

У якостi доказу прагнення утвердження Китаiм глобального впливу, як i пошукiв альтернативних шляхiв енергоносiiв, i його iнтерес до прикаспiйського регiону, який називають Влгеополiтичним магнiтом XXI столiттяВ». Китайцi вдаються у цьому планi до образних визначень, говорячи, що хвiст китайського дракона дотягнувся вже до Каспiйського моря, а його голова занурена у води Тихого океану i повернута у бiк США. Значення Каспiю визначаiться насамперед покладами нафти, якi за своiм значенням займають друге мiсце пiсля Перськоi затоки. Китайська провiнцiя Сiньцзян (або Схiдний Туркестан) i своiрiдною сполучною ланкою мiж Китаiм i Захiдним Туркестаном або прикаспiйським регiоном. При цьому показово, що цi територii ще за iмператорського Китаю розглядались як важлива сфера мiжнародних iнтересiв Пiднебесноi. Землi нинiшнього Сiньцзяну i Тибету китайцi називали 2ближнiм захiдним краiмВ», а нинiшнiй Казахстан i сумiжнi краiни аж до Каспiю - Влдальнiм захiдним краiмВ».

Росiйський дослiдник О.Зотов вважаi, що КНР, будучи зацiкавленою у змiцнення своiх континентальних позицiй уже ВлзарезервувалаВ» Семирiччя (регiон Казахстану на схiд вiд о.Балхаш) як сферу своiх безпосереднiх життiво важливих iнтересiв. Нас правдi КНР доклала значних зусиль аби за короткий час за умов зростаючих зовнiшньополiтичних загроз у цьому регiону з боку, насамперед, Афганiстану, вивести своi вiдносини з Казахстаном, Киргизiiю, Таджикистаном на принципово новий рiвень. За участю Китаю та Росii було сформовано так звану Шанхайську п'ятiрку, а, згодом, пiсля приiднання Узбекистану, i Шанхайський форум. Мета цих органiзацiй - спiвпраця з проблем регiональноi безпеки.

Полiтична присутнiсть Китаю у колишнiй радянськi частинi центрально азiйського регiону створюi сприятливi умови для розв'язання питання безпосереднього доступу до енергоносiiв Прикаспiю. Друга половина 1990-х рокiв була позначена першими вiдповiдними кроками. У 1997 роцi Китай викупив у Казахстану за 4,3 млрд. дол.60% актюбiнських родовищ i стiльки ж нафтових полiв Узена за 1,3 млрд. дол. Вважаiться, що резерв актюбiнських нафтових родовищ становить 140 млн. тонн, а узенських - 200 млн. тонн. З 1997 року Китай почав iнвестувати кошти на будiвництво низки нафтопроводiв: з Каспiйського узбережжя через Казахстан довжиною 3 тис. км та вартiстю проекту у 3.5 млрд.дол.; з Каспiйського узбережжя через РЖран довжиною 1000 км - вартiсть проекту 2 млрд. дол.; спiльно з японською фiрмою ВлМiтсубiсiВ» розпочато реалiзацiю проекту прокладки нафтового i газового трубопроводу з району Каспiю довжиною 6130 км i вартiс

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)