Рiзновиди украiнських народних пiсень

Контрольна робота

По дисциплiнi Украiнське народознавство

Тема

Студентки Микульските С.И.

г. Симферополь

2008 тАУ 2009 уч. год.

План

Вступ

1. Календарно-обрядовi пiснi. Народнi пiснi про природу

2. Трудовi пiснi

3. Пiснi-игри

Висновок

Лiтература

Вступ

Украiнська народна пiсеннiсть тАУ дорогоцiнне надбання народу, нев'януча окраса його духовноi культури.

Украiнська народна пiсня тАУ знана й шанована в усьому свiтi. Один з перших збирачiв народноi пiснi М. Максимович зазначав, що в украiнських пiснях звучить душа украiнського народу i нерiдко тАУ його iстинна iсторiя. Високу оцiнку нашiй пiсенностi дали сотнi дiячiв культури рiзних народiв. Наприклад, Лев Толстой таку глибоку й мiстку оцiнку нашiй нацiональнiй скарбницi: тАЮНiякий iнший народ не виявив себе в пiснях так яскраво й гарно, як народ украiнський". тАЮЩасливi ви, народилися серед народу з багатою душею, народу, що вмii так вiдчувати своi радощi i так чудово виливати своi думи, своi мрii, своi чуття заповiтнi. Хто маi таку пiсню, тому нiчого жахатись за свою будучнiсть. Його час не за горами. Вiрите чи нi, що нi одного народу простих пiсень я не люблю так, як вашого. Пiд iх музику я душею спочиваю. Стiльки в них краси i грацii, стiльки дужого, молодого чуття й сили".

Увесь вiк людину супроводять пiснi тАУ тАЮвiд колиски до могили, бо нема такоi значноi подii в життi народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в украiнськiй пiснi чи нiжнiстю струни, чи рокотом грому", - говорив М. Стельмах. Народнi пiснi i вагомим внеском краiни в загальнослов'янську й свiтову художню творчiсть. Незлiченне й рiзноманiтне iхнi багатство. Вважають, що тiльки цих творiв записано понад двi тисячi.

Пiснi породжувались подiями та явищами суспiльного життя, громадського й родинного побуту, трудовою дiяльнiстю, боротьбою проти iноземних загарбникiв, нацiонального та соцiального гноблення i палкою любов'ю до Вiтчизни. У народнiй пiснi майже немаi розповiдноi основи, уся увага зосереджена на вiдтвореннi внутрiшнього свiту людини (психiчного стану, думок, бажань, надiй, страждань i т. iн.).

1. Календарно-обрядовi пiснi. Народнi пiснi про природу

Календарно-обрядовi пiснi тАФ це пiснi, якi виконувались пiд час рiзних народних свят та обрядiв. Цi пiснi тiсно зв'язанi з язичницькими вiруваннями. Слов'яни вiрили в сили природи, в духiв природи та вважали, що обрядовими пiснями можуть вплинути на них та примусити iх дiяти в бажаному напрямку.

Обрядова поезiя дуже тiсно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем. У рiзнi пори року виконувались рiзнi обрядовi (календарно-обрядовi пiснi). Цi пiснi повиннi були забезпечити успiхи в господарюваннi, добрий урожай, щастя в родинному життi.

До цих пiсень можна вiднести:

- веснянки й гаiвки;

- русальнi пiснi;

- купальськi пiснi;

- жниварськi пiснi;

- колядки;

- щедрiвки.

Веснянки (гаiвки, гагiлки, ягiлки, риндзiвки) тАФ назва старовинних слов'янських обрядових пiсень, пов'язаних з початком весни i наближенням весняних польових робiт. Веснянки спiваються майже завжди одночасно з танцями та iграми, якi мають ВлзакликатиВ» весну та добрий урожай. У захiдних регiонах Украiни веснянки називають гагiлками, гаiвками, а на Яворiвщинi тАФ риндзiвками. Мелодii веснянок побудованi на багаторазовому повтореннi однiii-двох поспiвок у межах невеликого дiапазону.

Класифiкацiя

1. Розвiйнi веснянки.

2. Любовно-еротичнi веснянки

3. Шлюбнi веснянки

4. Сатиричнi веснянки

А вже ж весна воскресла!

А що ж вона винесла? тАУ

Весняную росу,

Дiвоцькую красу..

Прийшла до нас весна красна,

Гаiвочку нам принесла,

Для панянок гаiвочку,

Для парубкiв вандрiвочку.

Станьте, панянки, в коло,

Заспiвайте си весоло

Русальнi пiснi тАФ окремий рiд украiнськоi народноi обрядовоi пiсенностi з частими згадками про русалок, зустрiчi з ними i iх ВлпроводиВ», подекуди з мотивами веснянок: про ворожiння з голосу зозулi, звивання вiнкiв, про милих i нелюбiв тощо.

Русальнi пiснi виконуються пiд час Зелених свят на початку або в серединi травня, в час найбiльшого замаювання землi зелами, квiтами й травами (впродовж Русального тижня). У християнствi це свято вiдоме як Трiйця i вiдбуваiться iз значним запiзненням через вiдставання ортодоксального календаря (змiщуiться вiд початку до кiнця червня, 50-й день пiсля Пасхи. У русальських пiснях помiтнi слiди культу русалок i ВлприносiвВ» на полi, влаштовуваних для приiднання душ померлих.

Проведу я русалочки до бору,

Сама вернуся додому!

Проводили русалочки, проводили,

Щоб до нас вже русалочки не ходили,

Да нашого житечка не ламали,

Да наших дiвочок не лоскотали,

Бо наше житечко в колосочку,

А нашi дiвочки у вiночку.

Купальськi пiснi - обрядовi пiснi, якi спiвали в час лiтнього сонцестояння, на РЖвана Купала,бiля ритуального вогнища.

Настають найкоротшi лiтнi ночi - свято Купайла, i звiдусiль: лiсiв, гаiв, берегiв рiчок линуть купальськi спiви. Через християнський вплив iх подекуди стали називати Влпетрiвочними пiснямиВ». Купальськi пiснi тАФ це переважно мрii дiвчат про замiжжя, прощання з вiльним життям, бо восени настаi пора весiль. Змiст цих пiсень язичницький, купальський.

Ой коли ми Петрiвочки (Купайлочки) дiждали,

То ми ii русу косу заплiтали.

Тепер же ми Петрiвочку (Купайлочку) проведемо,

Ми ж ii русу косу розплетемо.

Або:

Ой мала нiчка-петрiвочка (Купайлочка) тАФ

Не виспалася наша Наталочка.

Не виспалася, не нагулялася

РЖ з козаченьком не настоялася.

Коло Мареноньки ходили дiвоньки,

Стороною дощик iде, стороною.

Що на морi хвиля, а в долинi роса.

Стороною дощик iде, стороною,

Над нашею рожею червоною.

Ой на горi жито, а в долинi просо,

Стороною дощик iде, ще й дрiбненький,

Та на наш барвiнок зелененький.

Коли дiвчата ворожили на вiночках, щоб дiзнатися про свого судженого, спiвали:

Заплету вiночок.

Заплету шовковий,

На щастя, на долю,

На чорнi брови. (2)

Ой пущу вiночок

На биструю воду

На щастя, на долю,

На милого вроду. (2)

Ой поплинь, вiночку,

прудко за водою,

На щастя, на долю.

Милому зо мною. (2)

Жниварськi пiснi тАФ музично-поетичнi твори, що оспiвують початок, хiд та завершення жнив.

Жниварськi пiснi спiвали переважно жiночi гурти або окремi виконавцi одноголосно без iнструментального супроводу. Нинi виходять навiть iз пасивного репертуару спiвакiв старшого поколiння i незабаром стануть релiктовим календарним жанром.

За обставинами виконання подiляються на три групи:

o зажинковi, що виконуються пiд час зжинання першого снопа;

o жнивнi тАФ виконуються найчастiше пiд час ходьби в поле, повернення з нього й на перепочинку;

o обжинковi тАФ оспiвують ритуал зжинання останнього снопа.

Зажинковi пiснi

Зажинковi пiснi тАФ ритуально-принагiднi й тому формульнi за структурою. В iх основi тАФ переважно дворядковi строфи семискладовоi будови зi структуротворчим повторенням першого речення, що змiстом розкривають процес зажинання першого снопа. Мелодика переважно речитативна, вузького ладового амбiтусу.

Жнивнi пiснi

Жнивнi пiснi здебiльшого строфiчноi будови. У них поiднанi заспiв та приспiвнi елементи, що нагадують старовинний гуртовий спiв. Мелодика, як правило, моторна, що вiдповiдаi обставинам виконання. В Жнивних пiснях фiгурують кiлька мотивiв тАФ висмiювання лiнивих косарiв чи женцiв, розкриття важкоi фiзичноi працi пiд час жнив тощо. Тому вони мають багато спiльних ознак iз групою жартiвливих i танцювальних пiсень, особливо на рiвнi ритмiчноi та силабомелодичноi будови.

Обжинковi пiснi

Обжинковi пiснi тАФ близькi до колядкових, адже iхнi головне призначення тАФ заворожувати щастя i багатство в родинi. Серед мотивiв тАФ хвала нивi за щедрий врожай, величання господаря й господинi, обжинковоi ВлбородиВ», плетення вiнка. За структурними компонентами обжинковi пiснi близькi до весiльних.

Там у полi криниченька,

Навколо пшениченька.

Там женчики жали,

Золотi серпи мали,

Срiбнii юрочки,

Що втАЩязали снопочки.

Добрii були женцi тАУ

Дiвчата й молодицi.

Дiвчата тАФ косатi,

А хлопцi тАФ вусатi,

Молодицi тАФ бiлолицi.

КолядкитАФ величальнi обрядовi пiснi зимового циклу, якi походять з глибокоi давнини. Колядки приуроченi до найголовнiшого свята тАФ Рiздва Христового. З'явилися колядки, в яких архаiчнi мотиви й образи переплiталися з бiблiйними (народження, життя, муки, смерть i воскресiння Христа). Окреме мiсце посiдають церковнi коляди авторського, книжного походження (ВлТиха нiч, свята нiчВ»; ВлНова радiсть сталаВ»; та iншi).

Колядки з'явилися ще у язичницькi часи i пов'язанi з днем зимового сонцестояння, яке називали святом Коляди, або Коротуна. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'iдаi змiй Коротун. Всесильна богиня Коляда в Днiпровських водах народжувала нове сонце тАФ маленького Божища. Язичники намагалися захистити новонародженого. Вони проганяли Коротуна, який намагався з'iсти нове Сонце, а потiм ходили вiд хати до хати, щоб сповiстити людей про народження нового Сонця, i зображення цього сонця носили з собою. Ця традицiя збереглася й до сьогоднi. А тiльки на небi сходила зоря, колядники заходили в двiр, будили господаря i спiвали його родинi величальних пiсень про сонце, мiсяць, зорi. Цi пiснi й стали називати колядами або колядками. Згодом, iз появою християнськоi релiгii обряд колядування був приурочений до Рiздва Христового. Виникли новi релiгiйнi колядки з бiблiйними образами, якi також набули великоi популярностi в народi. За обробку та вiдновлення колядок бралися видатнi композитори: Микола Лисенко, Станiслав Людкевич та iн. Колядки, за традицiiю вшановували всiх членiв родини: господаря, господиню, хлопця, дiвчину. Колядування поiднувалось iз вiдповiдними iграми, танцями, музикою. Колядували групами: ВлотаманВ», ВлзвiздарВ», ВлмiхоношаВ» та ВлряженiВ».

Добрий вечiр тобi, пане господарю, радуйся,