Методика вокально-хорового виховання
Змiст
ВСТУП
1. Роздiл 1. Органiзацiя хорового колективу
2. Роздiл 2. Вiковi особливостi голосового апарату
3. Роздiл 3. Основнi спiвацькi навички
4. Роздiл 4. Основнi хоровi навички
5. Роздiл 5. Репертуар як засiб музичного виховання
6. Роздiл 6. Хорове сольфеджiо
ПЕРЕЛРЖК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ
ВступВлМузика, мелодiя, краса музичних звукiв тАУ важливий засiб морального та розумового виховання людини, джерело благородства серця i чистоти душiВ».
В. Сухомлинський
В епоху духовного вiдродження Украiни прiоритетна роль належить розвитку нацiональноi системи освiти i виховання, яка маi забезпечити вихiд молодоi незалежноi держави на свiтовий рiвень. Невiд'iмною складовою частиною нацiонального виховання i музично-пiсенна спадщина украiнського народу, його традицii, звичаi та обряди.
Державною нацiональною програмою ВлОсвiтаВ» (Украiна XXI ст.) передбачено, що нацiональне виховання в Украiнi маi ТСрунтуватися на глибокому засвоiннi молодим поколiнням духовних надбань украiнського народу, забезпеченнi духовноi iдностi поколiнь, формуваннi духовноi культури особистостi. Освiта покликана сформувати новi цiнностi до яких належать: духовнiсть, солiдарнiсть i консолiдацiя людей, iднання iх з природою та розумiння роботи як процесу, що приносить насолоду. Головна мета освiти тАФ виховати здорове, розумне, творче, духовно багате поколiння.
Можливостi формування духовного свiту людини засобами музики не викликають сумнiву. Але як iх реалiзувати? В якому вiцi можна починати музичне виховання i як його здiйснювати? З якою iнтенсивнiстю необхiдно проводити музичнi заняття? Що включати до iхнього змiсту на рiзних етапах музичного розвитку? Як спонукати дiтей i пiдлiткiв до активноi музичноi дiяльностi, як ввести iх у свiт великого музичного мистецтва? Цi, та багато iнших питань хвилюють нинiшнiх студентiв та майбутнiх педагогiв.
Дуже часто освiчена людина легко сприймаi живопис, архiтектуру, але неспроможна розiбрати за нотами просту пiсеньку, а прослухавши музичний твiр, зрозумiти його.
Свого часу ще Вiктор Гюго говорив, що три фактори мають вирiшальне значення в успiшному розвитку кожного народу: лiтера, цифра i нота. Якщо лiтера iснуi для нас як засiб спiлкування, цифра тАУ для мислення, то нота тАУ для серця.
Елементарними основами музичноi освiти у цивiлiзованому суспiльствi володiють усi без винятку його члени. Отже, найперше завдання часу полягаi в тому, щоб пiдiбрати такi форми та методи роботи, якi були б доступнi i зрозумiлi в масовому музичному навчаннi.
Мета навчально-методичного посiбника тАУ сформувати комплекс умiнь i навичок учнiв, необхiдний для органiзацii рiзних форм класного, позакласного i позашкiльного музично-естетичного виховання та освiти.
1. Роздiл 1. Органiзацiя хорового колективуХоровий спiв i дiiвим засобом виховання дiтей. Вiн об'iднуi iх у iдиний дружний колектив, органiзовуi i дисциплiнуi, а головне тАУ розвиваi музикальнiсть дiтей, пам'ять, мислення, мовлення, сприйняття та iншi психiчнi процеси.
Рiвень i якiсть розвитку музичних здiбностей повнiстю залежить вiд застосування дiiвих методiв навчання.
В хоровому колективi потрiбно постiйно проводити вокальну роботу з метою розвитку дитячих голосiв.
Невiд'iмною частиною вокальноi роботи i виховання здатностi емоцiйно передавати музичнi думки i виразно вимовляти словесний текст пiд час спiву.
Все це досягаiться за допомогою комплексу хорових вправ, добору репертуару з урахуванням вiкових вокальних можливостей спiвакiв, регулярного контролю за станом спiвацького апарату i рiвнем засвоiння вокальних навичок кожним хористом, за вокальною позицiiю i виразнiстю спiву пiд час навчання та концертного виконання рiзних творiв.
Працюючи з хором, керiвник несе велику вiдповiдальнiсть за правильне виховання спiвочого голосу своiх вихованцiв. Навiть найзвичайнiший голос потрiбно правильно направляти i розвивати. Що ж вимагаiться вiд керiвника хору для успiшноi роботи? По-перше, це знання особливостей розвитку голосу. По-друге, йому самому необхiдно володiти хорошим музичним слухом, правильно говорити, спiвати та розвивати у дiтей увагу. Навчити дитину слухати i чути те, про що говорить керiвник, що вiн спiваi i граi, можна тiльки при вiдповiднiй увазi з боку дiтей, а тому, з перших занять потрiбно викликати у них iнтерес до музики i прагнення професiйно оволодiти музичним мистецтвом.
Виховання вокальних навичок повинно вiдбуватися в комплексi. Наприклад, працюючи над дикцiiю, потрiбно в той же час стежити за диханням дiтей i якiстю вiдтвореного звуку. Вiдомо, що органи слуху, голосовi органи (гортань, глотка, голосовi складки, м'яке пiднебiння, ротова i носова порожнини) i органи дихання (легенi, дiафрагма, мiжреберна мускулатура, трахея i бронхи) тАУ являють собою складний спiвочий органiзм, яким потрiбно навчитися володiти.
Органiзацiя хорового колективу починаiться з набору майбутнiх спiвакiв.
Вимоги до вiдбору такi:
- дитина повинна виконувати пiснi без супроводу;
- спiвати ту саму пiсню вiд рiзних звукiв;
- повторювати голосом зiграну на iнструментi коротеньку мелодiю;
- у старших школярiв перевiряiться гармонiчний слух тАУ потрiбно зiграти iнтервали i попросити заспiвати iх у мелодичному викладi;
- дiтей старшого шкiльного вiку варто прослухати два рази для бiльш чiткого визначення властивостей голосу.
Всi характеристики записуються в зошит. Кiлькiсний склад хору молодшого вiку може бути вiд 20-30 до 50-60 дiтей, а старших класiв i середнiх тАФ вiд 30-40 до 50-60. Заняття хору проводиться два рази на тиждень по пiвтори години.
Для успiшноi роботи хору велике значення маi правильний вибiр примiщення та розмiщення дiтей. iх потрiбно розсадити пiвколом, за зростом так, як спiватимуть вони на концертах.
Мiж двома рiзними партiями повиннi знаходитися бiльш досвiдченi спiваки з гарним слухом. Обираiться староста хору i старостат партiй, тобто рада хору, яка готуi проведення вечорiв вiдпочинку, а також займаiться рiзними культурно-масовими заходами. У хорi проводиться виховна робота. Значне мiсце вiдводиться репертуару, iндивiдуальнiй роботi та здачi партiй вивчених творiв. Також проводиться суспiльно-корисна робота, яка включаi концерти, присвяченi знаменним датам, зустрiчi з письменниками, композиторами, цiкавими людьми та iншими художнiми колективами. Такi контакти збагачують творче життя колективу.
2. Роздiл 2. Вiковi особливостi голосового апарату
За перiод навчання у школi голос учнiв проходить кiлька стадiй розвитку. Цi стадii пов'язанi з формуванням статi, фiзичним i нервово-психологiчним розвитком дитини. Розрiзняють чотири основнi стадii розвитку голосу.
У дошкiльному вiцi звукоутворення вiдбуваiться лише за рахунок натягування голосових складок, бо голосовий м'яз ще не розвинутий. Краi мають нерiвну м'яку слизову поверхню i лише при систематичних заняттях стають рiвними. У молодших школярiв до 10 рокiв голос маi чисте дитяче звучання. Звук голосу легкий, нiжний, про нього говорять: Влголовне звучанняВ» або Влвисоке резонуванняВ», Влфальцетне звучанняВ». Вiн зароджуiться в гортанi i утворюiться на кiнцях голосових складок при коливаннi. Голосовi складки змикаються не повнiстю. У вiцi 7-10 рокiв рiзницi в голосовому апаратi хлопчикiв i дiвчаток немаi.
З 11-14 рокiв в гортанi розвиваiться голосовий м'яз, який управляi роботою голосових складок, коливання iде по всiй голосовiй складцi i голос стаi сильнiшим i компактнiшим, з'являiться грудний регiстр, збiльшуiться дiапазон. РЖдуть змiни в органiзмi, а також i в голосi. В 12-14 рокiв наступаi мутацiйний перiод, який продовжуiться до 16-18 рокiв. У хлопчикiв рiст гортанi вiдбуваiться швидко i збiльшуiться у 1,5-2 рази, голосовi складки стають довшi i товстiшають, голос мiняiться i переходить у малу октаву. Вiк, у якому починаiться мутацiя, коливаiться вiд 10-12 рокiв до 18-19 рокiв. У цей перiод треба звернути увагу на навантаження голосового апарату. Кiнцева стадiя мутацii характеризуiться тим, що впродовж цього перiоду закрiплюються всi елементи механiзму звукоутворення дорослоi людини. Спостерiгаiться, що пiдлiтки, якi постiйно спiвають у хорi, значно легше переносять перебудову голосового апарату в мутацiйний перiод.
Дiапазон молодших школярiв тАУ мi1 тАУ сi1.
У перехiдному вiцi тАУ до1 тАУ мi2 тАУ /фа/2.
У перiод мутацii тАУ сi тАУ до1 тАУ фа2, соль2, а у юнакiв тАУ ре тАУ ре1.
Яким же повинен бути нормальний спiвочий звук? Це маi бути звук, нормально сформований, завжди активний, легкий, емоцiйний, без форсування, йому характерна дзвiнкiсть, рiвнiсть звучання.
2. Роздiл 3. Основнi спiвацькi навички
Розвиток спiвацьких навичок проходить у тiсному зв'язку з розвитком музичного слуху i ритму. Однiiю з важливих умов виховання навичок спiву i спiвоча постава: розправленi, чуть вiдведенi назад плечi, легкий вигин хребта в поясницi, вiльно опущенi вниз або на колiна руки, пряма, без напруження голова i обов'язково внутрiшня посмiшка, що допомагаi утворенню чудового спiвочого тону.
Не менш важливим i спiвацьке дихання. Правильно дихати пiд час спiву повиннi навчитися навiть наймолодшi спiваки. Бiльшiсть малюкiв звикла дихати поверхнево, пiднiмати плечi пiд час вдиху i робити короткий видих. РД дiти, що дихають пiсля кожного другого, третього проспiваного слова, тому виспiвування тривалоi фрази на одному диханнi багатьом дiтям даiться непросто.
Займаючись з групою наймолодших спiвакiв, керiвник стежить, щоб дитина вдихала повiтря безшумно через нiс, трохи вiдкривши рота i не пiднiмаючи при цьому плечей. Хормейстери по-рiзному навчають дiтей правильно дихати: професор О.В. Свешнiков пропонуi хористам позiхнути, вiдомий методист Н.Л. Гродзенська понюхати квiтку, а хоровий диригент М.Я. Венедiктов Влдихати як кошенята тАУ животикамиВ».
Не дозволяiться вдихати дуже глибоко, набирати занадто багато повiтря. Потiм дитина привчаiться видихати повiтря якомога повiльнiше, плавно, без судомин.
Для розвитку правильного дихання корисна така вправа: пiсля вдиху згаданим методом, спiвак повiльно вимовляi приголосний або, пiд час видиху, багато разiв поштовхами вимовляi Влп-п-пВ» чи ВлкафВ» (це допомагаi вiдчувати рух дiафрагми).
Можна запропонувати спiваку на одному видиху рахувати вiд 1 до 15-25 разiв.
Всi цi вправи треба виконувати жваво, весело, але при концентрованiй увазi дiтей з елементами змагання мiж собою.
Щоб навчити молодших спiвакiв повiльного видиху, можна запропонувати спiвати звук середньоi висоти (фа1, соль1) на одну з ВлтемнихВ» голосних або невелику музичну фразу з поступовим рухом мелодii у дуже повiльному темпi. З цiiю метою, до репертуару молодших груп,можна взяти твори з плавним рухом мелодii i вiдносно довгими музичними фразами.
Частина молодших спiвакiв мляво атакують звук, мляво користуються своiм диханням пiд час спiву. Тому iм корисно, крiм вправ, проспiвати кiлька пiсень штрихом маркато. Але пiд час виконання слiд уникати занадто великоi активностi дiтей, це може спричинити форсований спiв.
В практицi спостерiгаюься рiзнi типи дихання та iх комбiнацii, але найбiльш поширенi з них такi:
Верхньореберне або ключичне дихання.
Це дихання створюiться верхньою частиною легенiв майже без участi дiафрагми та черевного преса. Воно коротке i маi малий запас повiтря, а тому неповноцiнне.
Дихання з випинанням живота вiдбуваiться за допомогою нижнiх черевних м'язiв, що теж i неповноцiнним.
Дiафрагматичний або черевний тип дихання сприяi природному i правильному звучанню голосу спiвака.
Спiваки старшого хору повиннi оволодiти справжнiм косто-абдомiнальним (нижньореберним дiафрагматичним) типом дихання, а в дiтей молодшого вiку переважаi грудне дихання. Корисно робити додатковi дихальнi вправи, наприклад, пiсля глибокого вдиху частими активними поштовхами дiафрагми вимовляти короткi склади Влха-хаВ» або Влхо-хоВ». Видих можна зробити дуже плавно i повiльно, на повторюваний, пiсля коротких пауз, приголосний Влп-п-пВ», при повнiй нерухомостi розширеноi грудноi клiтки.
Дiтям, яким важко навчитись косто-абдомiнальному диханню, можна порадити таку вправу: лягти на спину, зiгнути ноги в колiнах i в такiй позицii спокiйно дихати. Вiдчуття вдиху i видиху у лежачому станi треба шукати пiд час спiву стоячи. Для того, щоб знайти спiвацьке дихання, багатьом допомагаi самоконтроль над дихальними рухами (одну руку кладемо на пояс, другу тАУ на нижню частину грудноi клiтки).
Виробленню глибокого дихання допомагають багато вправ, у тому числi побудованих на висхiдному русi мелодii, на чергуваннi штрихiв стаккато i легато в однiй i тiй же поспiвцi, аналогiчно тАУ forte i piano. У вправi, заснованiй на проспiвуваннi послiдовностi голосних а-о-е-у-i, кожна наступна голосна потребуi бiльшоi витрати дихання, нiж попередня. Спiваючи цю вправу, ми вимагаiмо вiд хору рiвноi динамiки, а тим самим примушуiмо спiвакiв мимоволi активiзувати дихання. Дослiди пiдтвердили, що при нормальному спiвi використовуiться змiшане дихання, а не iншi iзольованi типи дихання.
Робота над диханням триваi на всiх наступних етапах розвитку спiвакiв. У пiдготовчому хорi подовжуються фрази, якi дiти повиннi спiвати на одному диханнi, вводиться ВлланцюговеВ» дихання, активiзуiться затримка дихання перед видихом.
В основному хорi вiд дiтей вимагаiться бiльш низький i глибокий вдих, нiж у попереднiх хорах (молодшому, середньому). На цьому етапi дiти привчаються до рiзних видiв атаки звука, залежно вiд характеру твору.
Момент утворення звука називаiться атакою. Розрiзняються три види атаки: тверда, мтАЩяка i придихальна.
Тверда атака: складки змикаються щiльно, звук виходить енергiйний, твердий.
МтАЩяка атака: складки змикаються менш щiльно, звук виходить мтАЩякий.
Придихальна атака: складки змикаються неповнiстю, пропускають повiтря. Частiше всього придихальна атака попереджуi про: хворобу горла, вузли на складках, слабкий вдих i видих. Для нормального вокального виховання дiтей рекомендуiться використовувати м'яку атаку звука. Тверда атака використовуiться як засiб виразу /героiчний характер, маршовий/, якого вимагаi змiст пiснi, але не допускаються сильнi акценти, що призводять до форсування звука. Спокiйний вдих маi плавний ритмiчний видих, а тому i спiв буде нормальний не форсований. Правильний звук не потребуi рiзкого поштовху, а вимагаi виразноi вимови слова.
Артикуляцiя i дикцiя
Чiтка артикуляцiя не лише правильно формуi звук або слово, а й стимулюi роботу дихального апарату. У молодшому хорi це, мабуть, iдиний засiб активiзацii роботи дихання. До артикуляцiйного апарату належать: рот, губи, зуби, язик, тверде i м'яке пiднебiння.
Нечiткiсть роботи артикуляцiйного апарату пiд час спiву i в розмовнiй мовi зустрiчаiться у людей рiзного вiку, але найчастiше у дiтей. Найпоширенiшi дефекти артикуляцii тАФ це млявiсть губ, язика i м'язiв, якi рухають нижню щелепу. У деяких дiтей щелепа буваi надто напружена пiд час спiву, що заважаi широко розкривати рот, а це необхiдно для формування якiсного вокального звука.
Через недостатню увагу дитини до чiткоi вимови слiв, а також через наявнiсть згаданих артикуляцiйних дефектiв, дикцiя маi багато вад. Основою дикцii i правильне спiввiдношення голосних i приголосних пiд час спiву. Голоснi слiд проспiвувати протяжно, довго, приголоснi ж, навпаки, тАУ активно, коротко. Особливо швидко слiд вимовляти свистячi (с, з) i шиплячi (ж,ш,ч,щ) звуки. Якщо вимовляти iх мляво, у мову проникатиме неприiмний посвист i шипiння. Пiд час спiву порушуiться граматичний подiл слiв на склади. Всерединi фрази приголоснi переносяться на наступну звучну голосну.
Необхiдно стежити за точною i своiчасною вимовою приголосних в кiнцi фраз: мрiють, цвiт. Якщо стоять поряд двi однаковi приголоснi, то iх слiд проспiвати активно, окремо, не зливаючи. Наприклад: ВлВ нас святоВ». Слово, що закiнчуiться на ВлйВ», вимовляiться чiтко, але тягнеться не звук ВлйВ», а голосна, що йому передуi (ВлКра-йВ», Влга-йВ»).
Артикуляцii та дикцii слiд придiляти в хорi серйозну увагу. З дiтьми, якi мають значнi дефекти артикуляцii РЖ дикцii, доводиться працювати iндивiдуально.
Для досягнення чiткоi дикцii в хорi, можна застосовувати такi прийоми:
тАв особливу увагу придiляти формi рота i ступеню напруження губ пiд час формування голосних;
тАв колективне читання вiршiв, текстiв пiсень, скоромовок беззвучним шепотiнням, але при цьому вимовляти слова треба так, щоб значення слiв можна було зрозумiти по пiдкреслено чiткому руху артикуляцiйного апарату. Цей прийом сприяi активностi артикуляцii;
тАвдля вiльного руху нижньоi щелепи роблять дуже короткi вправи: дiтям пропонуiться нiби вiдкусити кiлька великих шматкiв вiд уявного смачного пирiжка або яблука; вiдразу ж, пiсля цiii гiмнастики рота, слiд проспiвати просту вправу на склад ВлдайВ», ВлбайВ», стежачи, щоб спiваки широко розкривали рота, опускаючи щелепу пiд час спiву, вiльно без напруження. Ще можна протягом певного часу тримати палець на нижнiй щелепi. Це теж допомагаi роботi над артикуляцiiю.
Розвитковi м'якого пiднебiння сприяi така вправа: спiв iз закритим ротом одного звука на крещендо з переходом на склади ВлмаВ» або ВлнаВ».
Для активiзацii роботи язика корисно використовувати вправу зi звуком ВллВ» (Вллюлечки-люлiВ»), а для тренування губ, спiвати вправи на склади ВлбриВ», ВлброВ», ВлбраВ», ВлграВ», ВлгреВ», ВлгрiВ» та приголоснi ВлбВ», ВлпВ», ВлмВ»;
Корисно спiвати гамоподiбнi вправи у висхiдному та низхiдному напрямах на одну з голосних, стежачи за тим, щоб голосна не змiнювала своii ВлформиВ» i забарвлення при змiнi теситури. Слiд допомогти спiвакам зберегти при спiвi одну манеру формування голосноi.
Наймолодшi спiваки мають схильнiсть до спiву ВлбiлимВ», ВлвiдкритимВ» звуком, а тому, слiд починати роботу над округленням звука якнайшвидше.
Визначити потрiбний рiвень ВлокругленняВ» звука тАУ справа вокального слуху i смаку педагога. Правильним можна вважати такий рiвень, при якому спiвак не втрачаi природностi звучання голосу, характерного для певного вiку.
За правильнiстю i чiткiстю дикцii доводиться стежити не лише пiд час початкового розбору твору, а й пiд час художнього виконання.
Щоб досягти дикцiйноi синхронностi у творi iз складним ритмiчним рисунком, що виконуiться у швидкому темпi, можна вивчати його на один склад (ВлдоВ», ВлдуВ», ВлзуВ»), а потiм окремо, багато разiв прочитати словесний текст у ритмi твору. Тiльки пiсля засвоiння ритмiчного рисунка в музику вводиться словесний текст.
Вокальна позицiя
На всiх етапах розвитку дитячого голосу багато уваги слiд придiляти формуванню спiву у високiй позицii. Штучний грудний тембр, гортанний звук чи занадто вiдкритий, так званий Влбiлий звукВ», спiв через нiс тАУ усе це легко почути. Цi дефекти звукоутворення усуваються при систематичнiй роботi над форсуванням звука в пiснях i вправах. Основою правильного спiву i мтАЩякий, обтАЩiмний звук без напруження. Для формування об'iмного спiву можна вдатися до виспiвування голосних ВлаВ», ВлоВ», ВлуВ» (при цьому ВлаВ» мусить наближатися до ВлоВ» тАУ округленим ротом, з вiльно опущеною нижньою щелепою) вправи на йотованi голоснi ВлйоВ», ВлйаВ» та на склади ВлльоВ», ВлляВ».
Вирiвнюванню регiстрiв i збереженню iдиноi вокальноi позицii сприяi виконання вправи привiдкритим ротом з застосуванням штриха ВлморморандоВ».
Музичний твiр iз словесним текстом спiваiться пiсля того, коли був проспiваний у iдинiй вокальнiй позицii всiма партiями на один склад. Найчастiше використовують склади ВлноВ», ВлдуВ», ВлляВ». Виконуючи твiр зi словами необхiдно стежити, щоб не втрачалася, набута ранiше, висока вокальна позицiя.
Розширення дiапазону та рухливiсть голосiв
Для розширення дiапазону дитячого голосу слiд застосовувати такi прийоми i методи:
тАв спiвати звуки тризвукiв i септакордiв у висхiдному напрямку полегшеним звуком на стаккато, а у низхiдному тАУ на легато;
тАвкрайнi верхнi звуки спiвати особливо легко, наче намагатись iх ВлуколотиВ»;
тАврозспiвувати хор на звуках вищих за тi, що зустрiчаються у творах;
тАв вивчений твiр, який добре звучить у вокальному вiдношеннi, транспонувати у бiльш високi тональностi;
тАв особливу увагу звертати на подачу дихання i правильну позицiю рота пiд час спiву довготривалих, крайнiх високих звукiв.
Найважливiше значення для виховання рухливостi голосу маi розвиток слуху спiвака. Особливо велику увагу слiд придiляти розвитку внутрiшнього слуху хористiв.
З технiчного боку працювати над спiвом рiзноманiтних гамо-подiбних вправ у рiзних темпах iз змiнними ритмiчними акцентами та рiзними штрихами.
Для iнтонацiйноi i позицiйноi точностi, кожний окремий звук нiби ВлпiдпираiтьсяВ» поштовхом дiафрагми у повiльному темпi.
Рухливi вправи спiвають у всiх групах хору, вони сприяють природному розвитку голосу, вирiвнюванню регiстрiв, набуттю iдиноi спiвацькоi позицii, допомагають спiвакам запобiгти форсованому спiву, адже рухливий спiв обов'язково полегшуi звучання голосу.
Подвiйно корисна вправа для вирiвнювання звучання голосних i спiву на легато в старших хорах.
Для учнiв молодших класiв практикувати не окремi випадковi склади, а працювати з зрозумiлими словами: Влсонечко встаiВ», Влбiлii поляВ», Влбiлi лiлiiВ».
Подолати сипле звучання у першокласникiв допомагають спецiальнi вправи: наслiдування дзвiночка (дзiнь-дзiнь), сопiлки (тi-лi-лi). Спочатку спiвати на однiй висотi, а потiм тАУ арпеджiо.
Елемент гри, внесений у навчання, активiзуi дiтей.
4. Роздiл 4. Основнi хоровi навички
РЖнтонацiя
Найважливiшою умовою хорового звучання тАУ i точне за висотою виконання всiх звукiв у спiвi, виховання стiйкоi спiвочоi iнтонацii.
Якiсне iнтонування тАФ наслiдок двох факторiв: розвитку музичного слуху спiвакiв та оволодiння певними вокально-технiчними навичками. Хорове iнтонування часто залежить i вiд особливостей фактури виконуваного твору, але найвирiшальнiшим фактором, вiд якого залежить хорова iнтонацiя, i слух керiвника хору. Хор спiваi так, як чуi його диригент.
Розвиток мелодичного, гармонiчного i вокального слуху юних спiвакiв на уроках хорового сольфеджiо i на хорових заняттях, прищеплення iм правильних вокально-технiчних навичок пiд час спiву, i,водночас,i роботою над чистотою iнтонування.
При розучуваннi творiв, бажано менше звертатися до iнструменту, навiть, якщо твiр вивчаiться iз супроводом. Адже вiдомо, що акапельний спiв i вищою формою хорового виконавства.
Понижене iнтонування хору може виникнути з багатьох причин:
тАв теситура твору дуже висока, тому спiваки "не добирають верхнi ноти". Слiд взяти iнший твiр або вдатися до транспонування;
тАв твiр написаний у бадьорому темпi i на початковому етапi розучування виконуiться швидко, внаслiдок чого, спiваки не встигають точно i чiтко виспiвувати iнтервали або вимовляти текст. Потрiбно вивчати твiр у повiльному темпi;
тАв твiр не подобаiться спiвакам, вони спiвають його неохоче. Слiд переконати спiвакiв, показавши iм красу i цiннiсть твору, або замiнити iншим;
тАв у творi, в якому багато разiв повторюiться один i той самий звук, точне iнтонування часто буваi ускладненим, особливо для дiтей, увага яких швидко розсiюiться. Можливе ВлсповзанняВ» звука. Потрiбно попередити вiдповiдними рухом руки i словесною вказiвкою, що такi звуки спiваються з властивiстю до пiдвищення;
тАв спiваки мляво артикулюють. Слiд працювати над активiзацiiю дикцii i артикуляцii;
тАв спiваки мляво користуються диханням, погано ВлтримаютьВ» звук. Слiд вимагати бiльш активноi роботи дихального апарату;
тАв спiваки неправильно сидять (зiгнулися, згорбилися, оперлися лiктями) або стоять, надто розслабивши весь корпус. Можна запитати: ВлЯк поганi спiваки сидять, а як добрi?В», тАУ i це даi результат.
тАв спiваки стомленi. Бажано припинити спiв або пiдбадьорити iх цiкавою розповiддю i знову повернутися до того ж твору. РЖнодi корисно заспiвати його у бiльш високiй тональностi;
тАв через специфiку фактури твору або неуважнiсть спiвакiв втрачено високу вокальну позицiю. Цей стан можна вiдрегулювати, проспiвавши твiр на один склад, який допоможе повернути високу вокальну позицiю;
тАв слiд забороняти спiвати хворим дiтям, або дiтям в перiод загостреноi мутацii. Цi спiваки детонують;
тАв диригент веде репетицiю чи концерт мляво, не маi чiткого виконавського плану, не чуi наперед iнтонацiйно складнi мiсця.
Зi всiма цими та iншими недолiками вiн повинен справлятися сам, аналiзуючи своi репетицii з хором.
Пiдвищене iнтонування хору може бути також викликане багатьма причинами:
тАву творi, що виконуiться у швидкому темпi i технiчно та iнтонацiйно важкi мiсця. Спiваки намагаються подолати iх активно, перевантажуючи своi зусилля.
Такi мiсця слiд спiвати спокiйнiше, стриманiше;
тАв веселий твiр для дiтей написаний у низькiй теситурi. Бажаючи передати характер твору, дiти пiдвищують тон. Потрiбно заспокоiти дiтей, проспiвати твiр стриманiше або спiвати його у транспонованому виглядi;
тАв дуже активне дихання спiвакiв, занадто мiцна опора. Потрiбно нагадати спiвакам, що дихання слiд брати i витрачати економно. Проробити вправи;
тАв колектив спiвакiв, особливо молодших дiтей, чимось схвильований.
Заспокоiвши дiтей, потрiбно проспiвати твiр тихо в повiльному темпi;
тАв дiти спiвають форсованим звуком. Необхiдно зняти надто голосне звучання хору;
тАв диригент дуже активно впливаi на хор, спонукаi брати занадто швидкий темп виконання пiснi, вживаi яскравi динамiчнi контрасти, дуже нервуi, i тим самим хвилюi спiвакiв. Або сам, радiсно настроiний, викликаi зайвi веселощi серед дiтей, внаслiдок чого вони втрачають слуховий контроль.
З усiма названими та iншими недолiками диригенту слiд справлятися самому.
Стрiй i ансамбль
Хоровий спiв, окрiм вокальних умiнь i навичок, потребуi оволодiння специфiчними для колективного спiву навичками хорового строю i ансамблю. РД два види строю: мелодичний (горизонтальний) i гармонiчний (вертикальний). Поняття мелодичного строю дуже близьке до iнтонацii. Гармонiчний стрiй залежить вiд мелодичного строю кожноi партii. Нестiйкi iнтервали несприятливi для строю, а тому, важливо виховувати у спiвакiв вiдчуття ладового тяжiння.
Основнi види роботи над строiм та ансамблем:
тАв попереднiй аналiз пiснi i видiлення складних мiсць в iнтонацiйному вiдношеннi. Кропiтка роботи над окремими фразами;
тАв поiднання iндивiдуальних i групових методiв;
тАв спiв закритим ротом (цей вид концентруi увагу на iнтонацii) не варто використовувати його з молодшими учнями, оскiльки це втомлюi голос;
тАв спiв у середньому темпi i динамiцi (в найбiльш зручних умовах роботи спiвочого апарату);
тАв метод транспонування: складнi iнтонацiйнi мiсця транспонувати у зручну теситуру;
тАв спiв без супроводу (можна використовувати iнструмент з молодшими дiтьми);
тАв спiв за нотами.
За Пiгровим, II, III, VI, VII ступенi мажорного ладу мають властивiсть до пониження звука, тому iх слiд спiвати гострiше.
Стосовно ансамблю (врiвноважене звучання голосових партiй хору). РД частковий ансамбль тАУ злите звучання голосiв у кожнiй партii. Ми знаiмо ансамбль ритмiчний, темповий, динамiчний, iнтонацiйний, тембровий, художнiй, виконавський тАУ це елементи загального ансамблю, якi виробляються внаслiдок тривалого тренування на окремих простiших вправах. Велике значення для ансамблю маi рiвновага голосiв та рiвновага звучання партiй. Всi технiчнi прийоми, повтАЩязанi з методами, необхiдними для роботи над строiм, використовуються для роботи над ансамблем, чiтким ритмом, нюансами. Досягненню iдиного виконання тексту всiма учнями допомагаi чiткий, ясний диригентський жест керiвника. Складнiсть ритмiчного ансамблю тАУ виконання пунктирного ритму та виконання синкоп. Необхiдно проспiвати запис ритмiчного рисунка в бiльш повiльному темпi на якийсь склад.
Складнiстю i затактовi вступи. Злиттю голосiв, необхiднiй умовi врiвноваження хорового звучання, сприяi: однакове формування голосних звукiв; округлене звучання верхнiх голосiв; бiльш легке, а також свiтле звучання нижнiх голосiв.
Виразний спiв, гнучке спiвоче нюансування-i також однiiю з обов'язкових умов хорового ансамблю. Навички ансамблевого спiву в учнiв виробляються поступово, протягом усiii вокально-хоровоi роботи, але вона неможлива без активного i свiдомого ставлення до неi.
Вокально-хоровi вправи та розвиток навичок багатоголосся
Спiвацькi навички формуються поступово в ходi хоровоi роботи, але вокально-хоровим вправам належить провiдна роль. При спiвi вправ, увага учнiв зосереджуiться на виконаннi певного завдання, на виробленнi певноi навички (звукоутворення, звуковедення, дикцii, строю i т.п.).
Вокально-хоровi вправи можна подiлити на: а) вправи, якi полегшують розучування пiснi;
б) вправи для розспiвування хору.
Вправи проводяться на кожному заняттi перед початком роботи над творами. Дуже важливо, щоб розспiвування мало систематичний, послiдовний характер. На розспiвування вiдводиться 5-7 хв. Вправа повинна зацiкавити учнiв, викликати бажання тАУ досягти поставленоi мети. Рекомендуiться починати розспiвування з настройки на примарний, найбiльш зручний тон, що забезпечуi природне ненапружене звукоутворення: соль, ля (першоi октави).
Пiсля настройки хору на примарний тон, застосовуються вправи на низхiдний рух вiд примарного звука. Завданням таких вправ i збереження високоi манери звукоутворення. Тут можливi рiзнi вправи.
Слiд прагнути до рiвного, плавного, без стрибкiв переходу вiд одного звука до iншого. Вправа сприяi розвитку дихання, повiльному, економному видиху. Треба стежити, щоб нижнi звуки дiти не спiвали глибоко Влна горлiВ». Цi самi вправи можна виконувати на нон легато.
Вправу можна спiвати, називаючи звуки та склади.
Початок слiд виконувати дуже звтАЩязно, другу половину легким нон легато. Пiсля настройки на високе звукоутворення, для розспiвування можна використати спiв мажорних i мiнорних гам у висхiдному i низхiдному русi, називаючи звуки та закритим ротом, або на рiзнi склади. Спiв гам вирiвнюi звук на рiзних ii вiдрiзках, сприяi розвитку i розширенню дiапазону. Гама спiваiться в поступовому русi, або у рiзних варiантах.
Наприклад:
Цю вправу добре спiвати на легато, називаючи звуки, стежити за плавнiстю переходу вiд одного звука до iншого. Темп можна поступово прискорювати i через кiлька урокiв спiвати у досить швидкому темпi легким нон легато, видiляючи сильнi i вiдносно сильнi долi.
Працюючи над чистотою iнтонацii i рiвнiстю звукоутворення при спiвi гами, добре використовувати образнi пiсеньки для розспiвування.
Текст сприяi поступеневiй iнтонацii гами вгору. Спiвати в помiрному темпi штрихом нон легато.
Навички чистого iнтонування хроматизмiв повиннi, в першу чергу, формуватися на вправах.
Наприклад:
Працюючи над iнтонуванням хроматичних ходiв, слiд гострiше спiвати пiвтони.
Роботi над багатоголосим хоровим спiвом мають передувати два пiдготовчi етапи: перший етап тАУ навчити учнiв чистого, некрикливого, унiсонного спiву; другий тАУ навчити спiвати канони.
Перш, нiж приступити до багатоголосого спiву/гармонiчного/, необхiдно виробити такi навички:
а)набуття певноi виконавськоi самостiйностi;
б)вироблення чистого унiсонного спiву;
в)iндивiдуальний спiв з акомпанементом;
г)виконання пiсень без супроводу.
Пiд час засвоiння гармонiчноi двоголосоi поспiвки слiд дотримуватися таких моментiв:
а)вчитель граi на iнструментi поспiвку тАУ дiти визначають на слух, по нотах або ступенях свою партiю;
б)вчитель акомпануi тАУ дiти розучують другий голос;
в)вчитель граi два голоси тАУ дiти спiвають другий голос;
г)вчитель граi або спiваi перший голос тАУ дiти спiвають другий голос.
У процесi роботи над другим голосом, першi голоси уважно стежать за засвоiнням його i запам'ятовують свою партiю.
Розучивши мелодiю з другим голосом, можна по черзi спiвати обидвi партii i назвати вивчення i повторення грою ВлЛунаВ». Вивченi партii, за сигналом учителя, спiвають одночасно.
Розглянемо приклади двоголосих вправ.
| Значно пiзнiше, корисно спiвати гамоподiбнi мотиви в терцiю. |
Вместе с этим смотрят:
"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть
"Культура": типология определений
French Culture. Traditions and Customs
Old and new wedding customs and traditions in Great Britain and the USA
ВлМадонна АннунциатаВ» Симоне Мартини из Государственного Эрмитажа