Комерцiйна дiяльнiсть на ринку товарiв та послуг

Украiна

Центральна спiлка споживчих товариств

Укоопспiлка

Навчально-методичний центр "Укоопосвiта"

Комерцiйна дiяльнiсть на ринку товарiв та послуг

Методичнi рекомендацii та iндивiдуальнi завдання для самостiйноi роботи студентiв кооперативних технiкумiв i коледжiв

Киiв-2005

Методичнi рекомендацii

При вивченнi цього питання необхiдно звернути увагу на те, що у маркетингу i комерцiйнiй дiяльностi спiльним i те, що, у маркетинговiй дiяльностi набуваi значення здiйснення комерцiйноi дiяльностi. В широкому розумiннi маркетинг i управлiння ринком з метою здiйснення обмiну для задоволення потреб споживача. Науковi маркетинговi пiдходи, концепцii, програми значною мiрою формують теоретичну i методичну базу курсу "Комерцiйна дiяльнiсть на ринку товарiв i послуг". Крiм того, результати маркетингових дослiджень, маркетинговi прогнози використовуються практично в комерцiйнiй дiяльностi.

Маркетинговi дослiдження ринку включають вивчення та прогнозування його кон'юнктури, розрахунок його мiсткостi, визначення прогнозних показникiв збуту продукцii, аналiз поведiнки споживачiв i конкурентiв, а також конкурентного середовища в цiлому.

Особливу актуальнiсть у системi маркетингових дослiджень ринку маi вивчення поведiнки споживачiв: якiсний i кiлькiсний склад покупки, що i навiщо вони купують, хто бере участь у процесi купiвлi, коли, де i за яку цiну вони купують.

У сучасному розумiннi поведiнка споживачiв - це всi тi економiчнi, соцiальнi i психологiчнi аспекти, якi мають мiсце у процесi пiдготовки i здiйснення купiвлi, а також використання придбаного продукту, включаючи передавання набутого досвiду iншим; це дii, що здiйснюють окремi особи, купуючи i використовуючи продукцiю чи послуги, це розумовi й соцiальнi процеси, якi передують цим дiям або настають за ними.

При вивченнi цього питання потрiбно уяснити, що основними маркетинговими рiшеннями роздрiбного й оптового торговельного пiдприiмства i вибiр цiльового ринку, товарного асортименту та комплексу послуг; визначення цiни та стимулювання збуту, мiсце розмiщення свого торговельного пiдприiмства.

Необхiдно роз'яснити значення кожного маркетингового рiшення, а також звернути увагу на необхiднiсть створення на пiдприiмствах маркетингових служб, iх завдання та функцii, методи маркетингових дослiджень.

Маркетинговi дослiдження ринку включають вивчення та прогнозування його кон'юнктури, розрахунок мiсткостi, визначення прогнозних показникiв збуту продукцii, аналiз поведiнки споживачiв i конкурентiв, а також конкурентного середовища в цiлому.

Кон'юнктура ринку - це реальна економiчна ситуацiя, яку характеризують спiввiдношення мiж попитом та пропозицiiю, рiвень i динамiка цiн, товарних запасiв, а також iншi показники та чинники.

У процесi маркетингових дослiджень вивчаiться як загальноекономiчна кон'юнктура, так i кон'юнктура конкретних товарних ринкiв. Дослiдження загальноекономiчноi кон'юнктури включають вивчення величини i спiввiдношення попиту та пропозицii товарiв, аналiз стану й динамiки платоспроможностi, рiвня та змiни значень оптових i роздрiбних цiн номiнальних i реальних доходiв, механiзму функцiонування ринку цiнних паперiв i грошового обiгу, динамiки продуктивностi працi, обсягiв капiталовкладень, величини основних макроекономiчних показникiв i т. п.

Дослiдження кон'юнктури конкретного товарного ринку передбачаi визначення показникiв попиту та пропозицii конкретного товару (обсяги, структура, динамiка, еластичнiсть), пропорцiйнiсть (спiввiдношення попиту та пропозицii, товарна структура товарообороту, частки ринку, структура покупцiв та продавцiв, регiональна структура), тенденцii розвитку обсягiв продажу, цiн, товарних запасiв, iнвестицiй, даних про стiйкiсть та циклiчнiсть ринку, стану його дiловоi активностi (портфель замовлень, кiлькiсть, розмiр, частота та динамiка угод), аналiз ризикiв, характеристику масштабiв ринку (кiлькiсть продавцiв та покупцiв, рiвень приватизацii та монополiзацii, стан конкуренцii i т. п.).

Прогноз кон'юнктури товарного ринку - це об'iктивне ймовiрне судження про динамiку його найважливiших характеристик та iх альтернативнi варiанти за умови справдження певних припущень.

Потенцiйна мiсткiсть ринку(ринковий потенцiал) - це максимально можливi обсяги продажу товарiв за конкретний промiжок часу, яких можна досягти завдяки реалiзацii вiдповiдних маркетингових програм.

Можливi два пiдходи до визначення мiсткостi ринку:

тАв ринкове агрегування: ринок розглядають як одне неподiльне цiле; тАв ринкове сегментування - ринок розподiляють на окремi однорiднi частини (сегменти) або проводять типологiзацiю споживачiв за окремими однорiдними групами.

Ринкове сегментування може бути проведене з використанням двох пiдходiв.

Перший пiдхiд - сегментування за характерними ознаками продукцii (призначення, вартiсть, вiдповiднiсть модi, популярнiсть, технiчна складнiсть, ступiнь новизни тощо).

За другим пiдходом сегментування здiйснюiться з використанням характеристик та особливостей поведiнки споживачiв:

тАв за географiчними ознаками: краiна, регiон, тип населеного пункту, клiмат, густота населення;

тАв за демографiчними ознаками: вiк, стать, сiмейний стан, склад сiм'i;

тАв за психографiчними ознаками; спосiб та стиль життя, тип особистостi;

тАв за соцiально-економiчними ознаками: соцiальний клас, вид занять, рiвень доходiв, структура витрат;

тАв за культурними ознаками: освiта, релiгiя, традицii, цiнностi;

тАв за параметрами поведiнки: причини купiвлi, статус користувача, ступiнь потреби в продукцii, емоцiйне ставлення до продукту.

Прогноз збуту (продажу) - це визначення того, що пiдприiмство розраховуi продати виходячи з iснуючоi кон'юнктури, ринкового потенцiалу, власних можливостей. Вiдомi некiлькiснi та кiлькiснi методи прогнозування збуту.

Некiлькiснi методи - це експертна оцiнка майбутнiх обсягiв збуту пiдприiмства. Як експертiв використовують працiвникiв вищого та середнього менеджменту пiдприiмства, торговельних агентiв, покупцiв, незалежних фахiвцiв.

З-помiж кiлькiсних методiв найвiдомiшими i множинна регресiя (пошук рiвнянь, якi описують залежнiсть майбутнiх обсягiв збуту вiд набору незалежних змiнних), кореляцiйний аналiз, аналiз рядiв динамiки, прогнозування на основi частки ринку, метод стандартного розподiлу ймовiрностi та iн.

Для оцiнки поведiнки споживачiв використовуiться iнтердисциплiнарний пiдхiд. Так економiчнi науки допомагають знайти вiдповiдь на запитання, який дохiд мають споживачi i як вони його розподiляють, за якою цiною вони хотiли б придбати той чи iнший продукт, як можна оцiнити величину попиту i пропозицii товарiв тощо. Психологiчнi науки допомагають зрозумiти мотиви i стимули поведiнки споживачiв; етнографiя особливостi походження, розселення, стосункiв, культури i побуту народiв; симптоматологiя - зовнiшнi ознаки як виявлення сутностi явищ; герменевтика - пояснити та iнтерпретувати тексти та iн.

Дослiджуючи поведiнку споживачiв, удаються до кiлькох

теоретичних пiдходiв. Найвiдомiшi з них такi:

тАв економiчна теорiя розглядаi рiшення покупцiв як наслiдок рацiональних, тобто логiчних послiдовних пiдрахункiв. Покупець намагаiться витратити свiй дохiд на товари з таким розрахунком, щоб найбiльшою мiрою задовольнити своi попити i смаки. Проте за певними оцiнками лише 25 % купiвель здiйснюiться в такий спосiб;

тАв мотивацiйна теорiя стверджуi, що справжнi причини купiвлi товарiв не завжди мають свiдомий характер. Мотивацiя, що лежить в основi поведiнки людей, i наслiдком постiйного взаiмовпливу комплексу свiдомих i несвiдомих, чуттiвих, iнтелектуальних, а також культурних i фiзiологiчних потреб.

Нинi вiдправним моментом дослiдження поведiнки споживачiв i побудова i вивчення вiдповiдних моделей. Моделi поведiнки споживачiв - це концентральнi схеми, якi систематизують iнформацiю про те, як i чому приймаються рiшення про купiвлю товарiв (послуг). Завдяки використанню таких моделей можна краще зрозумiти поведiнку споживачiв, а отже, ефективнiше використати маркетинговий iнструментарiй. Згiдно з цими моделями, процес прийняття рiшень споживачем про купiвлю здiйснюiться внаслiдок впливу таких груп чинникiв:

тАв чинники зовнiшнього впливу, у тому числi маркетинговий iнструментарiй та зовнiшнi соцiально-економiчне середовище;

тАв чинники так званоi "чорноi" скриньки споживачiв;

тАв ситуацiйнi впливи,

Ядром цiii моделi i процес попереднього осмислення споживачем свого намiру, прийняття конкретного рiшення щось придбати i-наступного усвiдомлення здiйсненого.

Вихiдний момент прийняття рiшення про купiвлю - розумiння проблеми, тобто рiзницi мiж бажаною i реальною ситуацiiю. Розумiння проблеми може бути простим (констатацiя браку в споживача певних товарiв) або складним (вiдчуття дискомфорту, погiршення iмiджу), що констатуiться самостiйно або стимулюiться зовнiшнiми чинниками (наприклад, рекламою).

Розумiння проблеми пiдводить споживача до пошуку iнформацii стосовно способiв та методiв ii розв'язання. Тут передусiм використовуiться внутрiшнiй пошук, тобто намагання знайти iнформацiю у власному досвiдi. Якщо цього замало, а ризик прийняття неправильного рiшення дуже великий, починаiться зовнiшнiй пошук (перiодичнi видання, рекламнi буклети, виставки, презентацii, досвiд iнших споживачiв тощо).

Кiнцевий результат пошуку iнформацii - створення набору альтернатив чи варiантiв купiвлi, якi споживач маi оцiнити з погляду найефективнiшого розв'язання своii проблеми, а також iз погляду наявних обмежень. Оцiнювання альтернатив здiйснюiться на пiдставi використання об'iктивних i суб'iктивних критерiiв.

Однак досить часто споживач приймаi рiшення - вибираi альтернативу - iмпульсивно, тобто стихiйно, пiд впливом емоцiй та почуттiв, а не фактiв. Саме так здiйснюiться близько третини всiх купiвель.

Останнiй етап цього процесу - поведiнка пiсля купiвлi, тобто порiвнювання споживачем придбаного товару зi своiми надiями чи сподiваннями. У результатi споживач вiдчуваi задоволення чи розчарування. Якщо мас мiсце останнi - слiд з'ясувати причини такоi ситуацii.

Процес прийняття рiшень про купiвлю, як правило, вiдбуваiться за рiзних ситуацiйних впливiв. Це вносить вiдповiднi корективи, сприяi або заважаi прийняттю вiдповiдних рiшень. Такими ситуацiйними впливами i:

тАв фiзичне оточення: географiчне розмiщення виробництва чи торговельного закладу, його оформлення, звуки, запахи, освiтлення, зовнiшнiй вигляд товару тощо;

тАв соцiальне оточення: присутнiсть iнших людей, iх особистi якостi, поведiнка;

тАв час купiвлi: день, тиждень, година доби, мiсяць, сезон, кiлькiсть днiв до чи пiсля виплати заробiтноi плати;

тАв мета купiвлi: для кого чи для чого купуiться товар;

тАв психологiчний стан: хороший чи поганий настрiй, добре самопочуття чи втома;

тАв iнформацiйне забезпечення; рiвень iнформацiйного забезпечення, органiзацiя та форма надання iнформацii.

Для вивчення етапiв процесу прийняття рiшень про купiвлю, мiри iх значущостi, ситуацiйних впливiв можуть бути використанi такi методи:

тАв iнтроспекцiя - спроба уявити себе на мiсцi покупця;

тАв ретроспекцiя - опитування покупцiв про те, що сприяло купiвлi товарiв у минулому;

тАв проспекцiя - опитування покупцiв про те, як саме вони хочуть здiйснити купiвлю;

тАв уявлень - опитування споживачiв, як вони собi уявляють iдеальний процес купiвлi.

Важливим моментом побудови моделi поведiнки споживачiв i визначення групи чинникiв зовнiшнього впливу.

Перше мiсце з-помiж них посiдають, безперечно, iнструменти та методи маркетинговоi полiтики, у тому числi цiновоi, товарноi, комунiкацiйноi та розподiльчоi. До цiii групи вiдносять також чинники соцiокультурного впливу, а саме:

тАв культуру - сукупнiсть матерiальних та духовних цiнностей, iдей, створених суспiльством протягом свого розвитку, моральних вимог, якi стають для людини складовою звичок i навичок, що виявляються в ii щоденнiй поведiнцi, побутi, стосунках з iншими людьми, а також у користуваннi предметами матерiальноi культури;

тАв субкультуру - релiгiйнi, етнiчнi, расовi, нацiональнi пiдгрупи в рамках загальноi (нацiональноi) культури; -

тАв соцiальнi класи - вiдносно постiйнi й однорiднi суспiльнi групи, що об'iднують людей з подiбними iнтересами, цiнностями, поведiнкою i способом життя;

тАв референтнi групи - сукупностi людей, якi можуть впливати на позицiю споживача. Це стосуiться й окремих видатних особистостей, характер, кар'iру чи спосiб життя яких пересiчний споживач часто бере за основу для самооцiнки або за джерело особистих стандартiв;

тАв сiм'я: склад, ролi окремих членiв, порядок прийняття рiшень про купiвлю.

У процесах маркетингових дослiджень найбiльшi складностi постають пiд час вивчення чинникiв так званоi "чорноi" скриньки споживачiв. З-помiж них можна видiлити не тiльки вже вiдомi нам потреби, цiнностi та побажання, а ще й такi як:

тАв мотиви - чинники, що стимулюють людину до певних дiй з метою задоволення потреб;

тАв психологiя особистостi - сукупнiсть вiдмiтних психологiчних характеристик людини, що обумовлюють ii вiдносно постiйнi i послiдовнi реакцii на впливи чинникiв навколишнього середовища;

тАв спосiб життя - форма буття людини в свiтi, яка виражаiться в ii дiяльностi, iнтересах, поглядах;

тАв сприйняття - процес, за допомогою якого людина вибираi, органiзовуi чи iнтерпретуi iнформацiю для створення виразноi картини навколишнього середовища;

тАв ризики - ймовiрнiсть пiзнiшоi негативноi оцiнки людиною зробленоi нею покупки;

тАв орiiнтацiя - потенцiйна готовнiсть людини у вiдповiдний спосiб реагувати на дiю чинникiв навколишнього бiзнес - середовища;

тАв емоцii - приiмнi чи неприiмнi вiдчуття, психологiчнi збудження, якi впливають на сприйняття, працездатнiсть i поведiнку споживачiв;

тАв пiзнавальнi дисонанси - суперечнiсть мiж уявленнями споживача про товар i його справжньою якiстю, що виявляiться вже пiсля придбання товару.

Суттiве значення в системi маркетингових дослiджень маi аналiз конкурентного середовища i конкурентiв.

Конкуренцiя - властиве товарному виробництву змагання мiж окремими економiчними суб'iктами (конкурентами), зацiкавленими у створеннi найвигiднiших умов виробництва та збуту товарiв. Класифiкацiю основних видiв конкуренцii наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Види конкуренцii

Згiдно з теорiiю М. Портера, аналiз конкурентного середовища доцiльно проводити через вивчення дii п'яти його сил.

тАв потенцiйних конкурентiв-пiдприiмцiв, якi можуть з'явитися на даному ринку i розпочати боротьбу за споживачiв iз дiючими тут пiдприiмствами;

тАв постачальникiв-пiдприiмств, що продають пiдприiмствам-споживачам продукцiю промислово-технiчного призначення, необхiдну для виробництва продукцii цими споживачами;

тАв покупцi в-пiдприiмств i кiнцевих споживачiв, якi виявляють iнтерес до придбання товарiв (послуг);

тАв товарiв-субстатутiв - продукцii iнших галузей, яка може змiнити товари пiдприiмства, оскiльки виконуi тi самi функцii для тих самих груп споживачiв;

тАв конкуренцiю в галузi - наявну на даному ринку загальну конкурентну ситуацiю, що визначаiться кiлькiстю пiдприiмств-конкурентiв, спiввiдношенням iхнiх сил, темпами зростання галузi, умовами диференцiацii дiяльностi тощо.

Аналiз конкурентiв пiдприiмства включаi оцiнку iх сильних та слабких сторiн, а також можливоi реакцii : конкурента.

Мотивацiя конкурента

Цiлi на майбутнi для рiзних сфер дiяльностi на всiх рiвнях управлiння

Поведiнка конкурента нинi та в майбутньому

До яких стратегiчних крокiв чи змiн може вдатися конкурент

Що i слабким мiсцем конкурента?

Уявлення про себе самого i галузь

Можливостi (сильнi та слабкi сторони)

Аналiз конкурентiв фiрми можна проводити за таким планом:

тАв скiльки конкурентiв у фiрми i хто вони;

тАв обсяг iхнього виробництва, частка ринку;

тАв у чому полягаi стратегiя iхньоi конкурентноi боротьби; .

тАв головнi чинники конкурентоспроможностi товарiв-конкурентiв;

тАв чим приваблюi упаковка товарiв-конкурентiв;

тАв рiвень сервiсного обслуговування у конкурентiв;

тАв практика розподiлу i збуту в конкурентiв;

тАв шанси конкурентiв на успiх;

тАв як конкуренти реагуватимуть на можливi стратегiчнi ходи iнших конкурентiв, на змiни в навколишньому бiзнес-середовищi;

тАв чого хочуть досягти конкуренти;

тАв можливi заходи для запобiгання контрзаходам конкурентiв.

Маркетинговi дослiдження пiдприiмства проводять, як правило, для визначення рiвня власноi конкурентоспроможностi.

Конкурентоспроможнiсть пiдприiмства - це його здатнiсть посiсти вiдповiдну позицiю на конкретному ринку. Найоб'iктивнiшим, з погляду маркетингу, i встановлення конкурентоспроможностi пiдприiмства на пiдставi його реальних конкурентних переваг. Згiдно з таким пiдходом, оцiнка конкурентоспроможностi пiдприiмства - це порiвняння його характеристик, властивостей чи марок товарiв, що ним продукуються, iз аналогiчними показниками прiоритетних конкурентiв (тобто з найкращими позицiями на даному ринку) для визначення того, що забезпечуi пiдприiмству переваги над конкурентами в конкретнiй сферi чи навiть у кiлькох сферах дiяльностi.

РЖснують зовнiшнi i внутрiшнi конкурентнi переваги.

Зовнiшнi базуються на вiдмiнних якостях товару, що стають цiннiстю для покупцiв через те, що зменшують iхнi витрати або пiдвищують ефективнiсть iхньоi дiяльностi. Така перевага збiльшуi ринкову силу пiдприiмства, бо вона може примусити ринок погодитися навiть на вищу цiну продажу, нiж у конкурентiв.

Внутрiшнi конкурентнi переваги полягають у скороченнi витрат чи налагодженнi ефективнiшоi системи управлiння, нiж у конкурентiв, що даi змогу виробнику знизити собiвартiсть товарiв, а отже, i цiни, здобуваючи в такий спосiб прiоритет на ринку.

Оцiнити конкурентоспроможнiсть пiдприiмства можна також, аналiзуючи його сильнi та слабкi сторони, порiвнюючи отриманi данi з даними пiдприiмства-конкурента. Пiд час аналiзу необхiдно отримати вiдповiдi на такi питання:

тАв плани конкурентiв стосовно змiни частки ринку, пiдвищення рентабельностi виробництва, збiльшення обсягiв продажу;

тАв якоi ринковоi стратегii дотримуються конкуренти на даний час;

тАв з допомогою яких засобiв конкуренти забезпечують

реалiзацiю своiх стратегiй;

тАв сильнi i слабкi сторони конкурентiв;

тАв яких дiй варто чекати в майбутньому вiд нинiшнiх та можливих конкурентiв.

Головним результатом такого аналiзу i винайдення способiв i резервiв пiдвищення ефективностi дiяльностi пiдприiмства, його конкурентоспроможностi в цiлому.

Запитання для самоперевiрки

1. Що таке маркетинговi дослiдження?

2. Дайте характеристику ситуацiйних впливiв на поведiнку споживачiв, прийняття ними вiдповiдних рiшень про купiвлю.

Пояснять сутнiсть внутрiшнiх i зовнiшнiх конкурентних переваг пiдприiмства.

Методичнi рекомендацii

Вiдповiдаючи на дане питання, необхiдно звернути увагу на те, що, згiдно iз Законом Украiни "Про iнформацiю", iнформацiя - це документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про подii i явища, якi вiдбуваються в суспiльствi, оточуючому середовищi.

Комерцiйна iнформацiя - це вiдомостi про ситуацii на ринку рiзних товарiв i послуг.

Призначення комерцiйноi iнформацii в тому, що вона дозволяi фiрмам аналiзувати свою комерцiйну дiяльнiсть, планувати ii та здiйснювати контроль за результатами цiii дiяльностi, тобто за отримуванням прибутку.

Джерелами комерцiйноi iнформацii i:

тАв маркетинговi дослiдження конкретних товарiв;

тАв внутрiшнi матерiали i документи торговельноi фiрми;

тАв данi зовнiшньоi статистики;

тАв вiдомостi про стан ринку, якi публiкуються в засобах масовоi iнформацii.

Потрiбно з'ясувати поняття "комерцiйна таiмниця".

Комерцiйна таiмниця - це навмисно прихованi економiчнi iнтереси i вiдомостi про рiзнi сторони та сфери виробничо-господарськоi, управлiнськоi, науково-технiчноi, фiнансовоi дiяльностi фiрми, охорона яких обумовлена iнтересами, конкуренцiями та можливою загрозою економiчнiй безпецi фiрми.

Вивчаючи Постанову Кабiнету Мiнiстрiв Украiни "Про перелiк вiдомостей, якi не i комерцiйною таiмницею" вiд 09.08.93 № 611, потрiбно з'ясувати, якi вiдомостi не i комерцiйною таiмницею.

Вивчаючи пропоновану лiтературу, необхiдно ознайомитися iз заходами щодо захисту комерцiйноi таiмницi.

Вимоги до товарiв - об'iктiв комерцiйноi дiяльностi - детально описуються i регламентуються такими документами:

тАв стандартами: мiжнародними, державними (ДСТУ), галузевими (ГСТ), а також стандартами пiдприiмства (СТП);

тАв технiчними умовами (ТУУ), якi розробляються пiдприiмствами товаровиробниками i мають тимчасовий характер;

тАв угодами, контрактами мiж суб'iктами ринку;

тАв натуральними еталонами, товарними зразками. Крiм того, вимоги до рiзних характеристик товарiв мiстяться в спецiальних законах, нормативних i пiднормативних актах.

Гарантii якостi пiдтверджуються спецiальними сертифiкатами. Крiм того, на маркування наносяться вiдповiднi символи, знаки, свiдчення того, що товар сертифiкований i це гарантуi безпеку його використання.

У деяких товарах рiвень якостi визначаiться класами, категорiями, сортами. Якiсть товару виступаi провiдним фактором його конкурентоспроможностi. Саме на конкурентоспроможнiсть товарiв орiiнтуються суб'iкти ринку.

Пiд конкурентоспроможнiстю товару слiд зрозумiти спроможнiсть товару реально або потенцiйно задовольнити конкретнi потреби краще, нiж аналогiчний товарi представлений на цьому ринку.

По сутi, конкурентоспроможнiсть визначаi спроможнiсть товару витримати конкуренцiю на ринку.

Конкурентоспроможнiсть визначаiться такими складниками: якiсть товару; цiна; експлуатацiйнi витрати; вартiсть сервiсу товару. Кiлькiсна оцiнка конкурентоспроможностi товару визначаiться на основi параметрiв корисного ефекту i сукупних витрат експлуатацii.

Серйознi вимоги висуваi ринок до гарантiй, термiнiв експлуатацii, строкiв придатностi товару.

У бiльшостi товарiв продавець або виробник гарантують нормальну безперебiйну роботу, надiйне функцiонування, збереження або придатнiсть товару протягом конкретного термiну, який називаiться гарантiйним термiном. Розрiзняють такi гарантiйнi термiни:

тАв гарантiйний термiн придатностi товару для виробiв, споживнi властивостi яких помiтно знижуються з часом. До таких товарiв належать продукти харчування, насамперед тi, що швидко псуються, деякi товари побутовоi хiмii та iн. На етикетках таких товарiв проставляiться дата або мiсяць закiнчення термiну придатностi;

тАв гарантiйний термiн збереження надаiться на сировиннi матерiали, напiвфабрикати, консервовану продукцiю, хiмiчну продукцiю. На маркуваннi таких товарiв указуiться дата випуску i термiн зберiгання;

тАв гарантiйний термiн експлуатацii характерний для машин, обладнання, приладiв, товарiв культурно-побутового характеру, транспортних засобiв. Вiн визначаiться з дня продажу товару або пуску обладнання, про що робиться помiтка в технiчному паспортi продавцем.

Усi гарантiйнi термiни мають вiдповiдати за дотримання режимiв, кондицiй, умов зберiгання й експлуатацii товару. У комерцiйнiй практицi вимоги виникають не тiльки до якiсних характеристик, але й до кiлькiсних.

Кiлькiсть поставок товарiв може бути обмежена:

тАв у випадку дii порядку квотування стратегiчних товарiв, якi експортуються, iмпортуються або формують державний резерв;

тАв при закупiвлi товару на бiржi, де розмiр партii товару визначаiться стандартним лотом, наприклад, 100 бутелiв зерна, 200 барелей нафти тощо;

тАв якщо iснують мiнiмальнi норми вiдвантаження на залiзничному, морському або рiчковому транспортi;

тАв у випадку, коли обмеженi потужностi виробника або можливостi покупця.

З кiлькiстю товару тiсно пов'язаний його вимiр, причому надзвичайно рiзноманiтний: одиницi, кг, т, л, м, м² та iн. Багато товарiв надходить у торгiвлю у двох вимiрах - т i м; кг i л; пог. м i м . Одиниця iх вимiру може належати до неметричних систем, якi значно вiдрiзняються вiд мiжнародноi системи одиниць (СРЖ) (табл.2).

Таблиця 2