Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприiмства та ii роль у розвитку нацiональноi економiки

ЗМРЖСТ

Вступ

1. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприiмства та ii роль у розвитку нацiональноi економiки

1.1 Суть та особливостi зовнiшньоекономiчноi полiтики Украiни

1.2 Система регулювання зовнiшньоекономiчноi дiяльностi в Украiнi. Нормативно - законодавча база регулювання ВЭД

1.3 Управлiння зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю пiдприiмства

1.4 Органiзацiйна структура управлiння зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю

2. Практичнi аспекти ЗРДД пiдприемства ВАТ ВлСтаханiвський завод феросплавiвВ»

2.1 Загальна характеристика ЗАТ ВлСтаханiвський завод феросплавiвВ»

2.2 Аналiз макро-маркетингового та мiкро-маркетингового середовища пiдприiмства

2.3 SWOT-аналiз дiяльностi пiдприiмства

2.4 Аналiз зовнiшньоекономiчноi дiяльностi ЗАТ ВлСтаханiвський завод феросплавiвВ»

Вступ

Становлення в Украiнi ринкових вiдносин вимагаi нового економiчного мислення, зовсiм iнших пiдходiв до керування економiкою, освоiння сучасноi теорii виробничо-комерцiйноi i зовнiшньоекономiчноi дiяльностi. А для цього необхiдно добре знати як внутрiшнiй, так i зовнiшнiй ринки, iхню iнфраструктуру, закономiрностi функцiонування, а також причини, що обумовлюють той чи iнший стан ринку.

Економiчнi реформи в Украiнi включають у якостi одного з найважливiших напрямкiв i реформу ЗЕД. У процесi реформи ЗЕД вiдбуваiться децентралiзацiя i поступове вiдмовлення держави вiд монополii на зовнiшню торгiвлю. Пiдприiмства одержали право самостiйного виходу на зовнiшнiй ринок. Особисту участь у ЗЕД приймають сьогоднi сотнi великих i тисячi середнiх пiдприiмств. При самостiйному виходi на зовнiшнiй ринок пiдприiмству доводиться вирiшувати широке коло питань, зв'язаних з експортною дiяльнiстю: вивчення свiтового ринку в цiлому, вибiр партнера по ЗЕД, аналiз дiяльностi закордонних фiрм i мiжнародний маркетинг, сучаснi форми реалiзацii продукцii i пiсля продажного обслуговування.

ОбтАЩiктом дослiдження цiii роботи i ЗАТ ВлСтаханiвський завод феросплавiвВ». [1]

ЗАТтАЬiЗтАЭ заснований у 1873 роцi як промислове пiдприiмство. Сьогоднi його продукцiя вiдома далеко за межами Украiни.

Продукцiя заводу користаiться великим попитом у промислових пiдприiмств Украiни, а також на ринку краiн СНД. Але для полiпшення фiнансового стану i пiдвищення ефективностi зовнiшньоекономiчноi дiяльностi необхiдний пошук нових ринкiв збуту продукцii.

Предмет дослiдження тАУ органiзацiйна структура вiддiлка ЗРДД на пiдприемствi.

Тому метою даноi роботи i розробка комплексу заходiв щодо пiдвищення ефективностi зовнiшньоекономiчноi дiяльностi ЗАТ ВлСтаханiвський завод феросплавiвВ».

Задачi даноi роботи:

1.Теорiя та методологiя дослiджуваноi проблеми.

2.Аналiз основних технiко-економiчних, фiнансових показникiв та ЗРДД пiдприiмства .

3.Вибiр нового закордонного ринку для збуту продукцii та розробка маркетинговоi стратегii.

4.Розробка оптимiзацii органiзацiйноi структури управлiння ЗРДД пiдприiмства.

5.Визначення збутовоi стратегii i стратегii просування товару на новому закордонному ринку з метою пiдвищення ефективностi ЗЕД.

Актуальность дипломной работи зв язана з необхiднiстю оптимiзацii органiзацийноi структурi вiддiлку ЗРДД пiдприемств Украiни, т.к. ця частина в структурi пiдприемства граi важливу роль у структурi пiдприемства та у реалiзацii його ЗРД дiяльностi.

Рiшення поставлених задач було досягнуто при допомозi методiв системного аналiзу, графового моделювання та методом економiко тАУ математичного планування.

1. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприiмства та ii роль у розвитку нацiональноi економiки

Серед процесiв, якi визначають особливостi розвитку сучасного свiту, провiдним i процес iнтернацiоналiзацii господарського життя. Його суть полягаi в тому, що нацiональнi економiчнi системи можуть ефективно розвиватися лише за умови iх мiжнародноi взаiмодii та переплетiння. Тому нинi важко назвати краiну, яка б не була суб'iктом мiжнародних економiчних вiдносин i не зазнавала впливу зовнiшнього (мiжнародного) середовища.

Якщо розглядати економiку краiни з точки зору функцiональноi орiiнтацii, то вона складаiться з двох секторiв: внутрiшньоi та зовнiшньоi економiки. Призначення внутрiшньоi економiки тАФ задоволення потреб споживачiв за рахунок внутрiшнього виробництва, зовнiшньоi тАФ вихiд на мiжнароднi ринки товарiв, послуг та факторiв виробництва з метою пiдвищення загальноекономiчного добробуту краiни. Таким чином, основний критерiй видiлення цих двох секторiв тАФ наявнiсть економiчних зв'язкiв мiж господарськими одиницями, якi репрезентують рiзнi краiни.

Виходячи з цього, можна дати визначення зовнiшньоекономiчних зв'язкiв як комплексноi системи рiзнобiчних форм мiжнародного спiвробiтництва держав та iх суб'iктiв у рiзних галузях економiки.[2]

В iсторичному аспектi зовнiшньоекономiчнi зв'язки i продуктом цивiлiзацii, так як виникають з появою держави i еволюцiонують водночас з ii розвитком. В економiчному тАФ зовнiшнi економiчнi зв'язки тАФ це операцii, пов'язанi з обiгом товарiв, послуг, грошей i капiталу мiж рiзними економiчними i валютними зонами.

Серед основних причин, якi стимулюють розвиток зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, слiд видiлити такi: нерiвномiрнiсть економiчного розвитку рiзних краiн свiту; вiдмiнностi в сировинних ресурсах; вiдмiнностi в людських ресурсах; нерiвномiрнiсть розмiщення фiнансових ресурсiв; характер полiтичних вiдносин; рiзний рiвень науково-технiчного розвитку; специфiка географiчного положення, природних i клiматичних умов.

Нерiвномiрнiсть економiчного розвитку рiзних краiн свiту. Кожна держава проводить власну економiчну полiтику, що базуiться на певному розвитку промисловостi, сiльського господарства, транспорту, сфери обслуговування та iнших галузей економiчноi системи, спецiалiзуючись при цьому в тих сферах економiки, якi дозволяють мати значнi переваги.

Вiдмiнностi в сировинних ресурсах. Бiльшiсть краiн свiту, маючи обмежену ресурсну базу i вузький внутрiшнiй ринок, не в змозi виробляти з достатньою ефективнiстю товари, якi необхiднi для внутрiшнiх потреб. Для таких краiн зовнiшньоекономiчнi зв'язки i способом отримання необхiдних товарiв. Краiни з великим сировинним потенцiалом базують своi економiчнi системи на основi реалiзацii експорту потенцiалу.[4]

Вiдмiнностi в людських ресурсах. Щорiчно в результатi пошуку роботи в свiтi перемiщуiться бiльше двадцяти п'яти мiльйонiв чоловiк iз краiн, що мають надлишок трудових ресурсiв: РЖндiя, Китай, Бангладеш, Пакистан, Нiгерiя. В основному цей потiк направлений у регiони, якi потребують додаткового притоку робочоi сили: Захiдна РДвропа, США, Близький Схiд. Тому даний процес маi об'iктивний характер i сприяi розширенню зовнiшньоекономiчних зв'язкiв.

Нерiвномiрнiсть розмiщення фiнансових ресурсiв. Однiiю з закономiрностей розвитку економiчних мiжнародних вiдносин i функцiонування свiтового iнвестицiйного ринку. В 90-х роках у свiтi сталося значне пiдвищення рiвня прямих iноземних iнвестицiй, якi сягнули близько 300 млрд дол. США щорiчного iнвестицiйного потоку.

Характер полiтичних вiдносин. Розвиток зовнiшньоекономiчних зв'язкiв стимулюi пошук оптимальних форм розв'язання суперечностей мiж краiнами. При цьому вони дозволяють погасити полiтичну конфронтацiю, яка зазвичай призводить до негативних наслiдкiв (розрив економiчних вiдносин, економiчна i полiтична блокада, вiйна i т.п.). У свою чергу, полiтична стабiльнiсть створюi сприятливi умови для розвитку мiжнародних економiчних вiдносин.

Рiзний рiвень науково-технiчного розвитку. При посередництвi зовнiшньоекономiчних зв'язкiв краiни вирiшують проблеми не тiльки модернiзацii процесу виробництва, а й задачi диверсифiкацii товарноi номенклатури (асортименту), отримання нових технологiй, ноу-хау. Обмiн мiж краiнами студентами, науковими спiвробiтниками, спецiалiстами дозволяi пiдтримувати високий iнтелектуальний i технологiчний рiвень у краiнi, стимулюi розвиток наукоiмних виробництв, допомагаi реалiзувати iнтелектуальний потенцiал краiни на свiтовому ринку.

Специфiка географiчного положення, природних i клiматичних умов. Реалiзацiя економiчного потенцiалу краiни на свiтовому ринку можлива не тiльки завдяки рiзному рiвню виробничих умов краiн, а й особливостям природно-географiчного положення. Завдяки зовнiшньоекономiчним зв'язкам краiни реалiзують свiй потенцiал у туристичному, рекреацiйному напрямках, що дозволяi iм отримати значнi валютнi надходження (Швейцарiя, РЖталiя, РДгипет, Францiя, Угорщина). Вигiдне географiчне положення краiни даi можливiсть iй отримувати кошти вiд транзиту вантажiв через ii територiю (Польща, краiни Прибалтики).

Таким чином, бiльшiсть краiн свiту, маючи обмежену ресурсну базу i вузький внутрiшнiй ринок, не в змозi виробляти з достатньою ефективнiстю товари, якi необхiднi для внутрiшнiх потреб. Для таких краiн зовнiшньоекономiчнi зв'язки i способом отримання необхiдних товарiв. Краiни з великим сировинним потенцiалом базують своi економiчнi системи на основi реалiзацii експортного потенцiалу.

Отже, необхiднiсть iснування зовнiшньоекономiчних зв'язкiв обумовлюiться тим, що рiзнi краiни мають рiзнi виробничi умови. Виходячи з цього, краiни спецiалiзуються на виробництвi такоi продукцii, яка значною мiрою дешевша вiд зарубiжних аналогiв, що в кiнцевому пiдсумку приносить прибуток кожнiй краiнi-учасницi, задовольняi потреби споживачiв у продукцii кращоi якостi.

Зовнiшньоекономiчнi зв'язки можна класифiкувати за двома ознаками:

тАФ за напрямком товарного потоку;

тАФ за структурною ознакою.

Залежно вiд напрямку товаропотоку зовнiшньоекономiчнi зв'язки класифiкуються на експортнi, коли товари вивозяться iз краiни, iмпортнi _ при ввезеннi товарiв до краiни та транзитнi, тобто товаропотiк йде через краiну до iнших держав.

За структурною ознакою взаiмозв'язки з суб'iктами господарювання iнших краiн подiляються на кiлька груп: зовнiшньоторговельнi, фiнансовi, виробничi, iнвестицiйнi.[8]

Якщо взяти за критерiй об'iкт зовнiшньоторговельноi операцii, то даний вид взаiмовiдносин систематизуiться на товарнi операцii, надання послуг у сферi зовнiшньоекономiчноi дiяльностi та операцii з iнтелектуальною власнiстю. Зовнiшньоторговельнi операцii з товаром можуть здiйснюватись у рiзних формах. Це може бути купiвля-продаж, тобто безпосереднiй перехiд права власностi на товар вiд продавця до покупця, або опосередкована торгiвля (консигнацiйнi, дилерськi, агентськi й под.) Рiзнобiчнi форми операцiй зустрiчноi торгiвлi (бартер, компенсацiйнi угоди, зустрiчнi закупки й под.)

Останнiм часом у сферi зовнiшньоекономiчноi дiяльностi зростаi питома вага не продажу товарiв, а надання рiзного виду послуг: iнжинiрингових, страхових, послуг зв'язку, дiяльнiсть у сферi iнформацiйного обмiну та транспортного обслуговування, роялтi та лiцензiйнi послуги.

Але найбiльш прогресуючим видом зовнiшньоторговельних операцiй i торгiвля iнтелектуальною власнiстю тАФ франчайзинг, ноу-хау, консалтинг.

Серед фiнансових операцiй у сферi зовнiшньоекономiчних зв'язкiв домiнують взаiмовiдносини з мiжнародного кредитування, страхування, обслуговування мiжнародних платежiв, депозитнi та iншi банкiвськi операцii.

До виробничих операцiй вiдносяться взаiмовiдносини з орендного використання промислового обладнання (лiзинг), рiзного виду кооперацiя при випуску спiльноi продукцii та спiльне пiдприiмництво.

Досить поширеними на сучасному етапi розвитку зовнiшньоекономiчноi дiяльностi i вiдносини у сферi мiжнародних iнвестицiй. При цьому вони iснують у самих рiзнобiчних формах: пряме iнвестування, тобто вкладення капiталу в пiдприiмництво та нерухомiсть, портфельнi iнвестицii, вкладення капiталу в цiннi папери.[9]

1.1 Суть та особливостi зовнiшньоекономiчноi полiтики Украiни

Процес ефективного функцiонування будь-якоi економiчноi системи залежить вiд багатьох чинникiв, але основними i такi: вибiр оптимальноi моделi господарювання; визначення головних рушiйних сил, якi стимулюють рух у певному напрямку; вiдпрацювання механiзму реалiзацii даного вибору. Всi цi питання вирiшуються при формуваннi економiчноi полiтики держави.

Однiiю з основних складових економiчноi полiтики i зовнiшньоекономiчна полiтика. Зовнiшньоекономiчна полiтика тАФ це сукупнiсть цiлеспрямованих державних заходiв щодо реалiзацii економiчного потенцiалу краiни на зовнiшньому ринку та задоволення власних потреб за рахунок товарiв i послуг iноземного виробника.[6]

Так як зовнiшньоекономiчна полiтика i складовою економiчноi полiтики, то вiд загальноi концепцii побудови економiчноi системи залежить напрямок руху, етапи формування, механiзм функцiонування полiтики держави у сферi мiжнародних економiчних зв'язкiв. При цьому реалiзуються як економiчнi цiлi, так i полiтичнi, оскiльки зовнiшньоекономiчна полiтика i частиною зовнiшньоi полiтики.

Еволюцiя розвитку мiжнародних економiчних вiдносин тАФ це водночас i еволюцiя розвитку та вдосконалення системи державного регулювання даного виду взаiмовiдносин. Так як у сукупностi мiжнародних економiчних вiдносин задiянi i взаiмопов'язанi iнтереси не тiльки рiзних соцiальних груп та верств населення, а й рiзних краiн, держава неминуче стаi одним iз основних суб'iктiв регулювання даного виду взаiмовiдносин.

Централiзовано-планова модель господарювання передбачала досить жорстку iiрархiчну систему регулювання економiкою, тому основним постулатом, на якому базувалась зовнiшньоекономiчна полiтика, була монополiя держави на проведення будь-яких операцiй у сферi мiжнародних економiчних вiдносин. Тобто, тiльки держава могла надiлити певнi органи правом дiiздатностi на зовнiшньому ринку.

Ринкова модель передбачаi зовсiм iншу побудову системи господарювання. В данiй моделi для суб'iктiв господарювання немаi принциповоi рiзницi, на якому ринку працювати тАФ внутрiшньому чи зовнiшньому, головне тАФ реалiзацiя економiчних iнтересiв згiдно з iснуючим правовим полем.[9]

При визначеннi зовнiшньоекономiчноi полiтики як економiчноi категорii слiд акцентувати увагу на двох суттiвих моментах: наступальному i захисному. Ефективнiсть функцiонування зовнiшньоекономiчноi полiтики залежить вiд реалiзацii обох функцiональних задач. Неможлива реалiзацiя наступальноi функцii без чiткого вiдпрацювання захисноi. На наш погляд, це глибоко взаiмопов'язанi процеси.

Наступальна функцiя спрямована передусiм на отримання краiною порiвняльних та абсолютних переваг у результатi участi у свiтогосподарських вiдносинах, тобто на реалiзацiю економiчного потенцiалу краiни на свiтовому ринку.

З великого спектра проблем, якi розв'язують краiни, беручи участь у сферi мiжнародних економiчних вiдносин, основною i проблема збереження суверенiтету. Йдеться не стiльки про полiтичну незалежнiсть, скiльки про економiчний суверенiтет краiни, який означаi свободу держави у виборi форм i шляхiв збереження та захисту своii нацiональноi економiки вiд будь-якого втручання з боку iноземних держав, зокрема iхньоi економiчноi дiяльностi, в тому числi й у сферi мiжнародного подiлу працi.

Захисна функцiя реалiзуiться з метою формування народногосподарськоi структури у вiдповiдностi з нацiональними iнтересами i цiлями зовнiшньоекономiчноi полiтики. Основними причинами введення i пiдтримання захисних заходiв i:

тАФ створення системи регулювання iмпорту з метою захисту вiтчизняного ринку вiд iноземноi конкуренцii;

тАФ необхiднiсть захисту певних галузей i пiдприiмств у перiод становлення нових виробництв, структурноi перебудови i подолання кризових явищ. Такий протекцiонiстський захист зазвичай носить вибiрковий i тимчасовий характер i i результатом компромiсу мiж зацiкавленими вiтчизняними виробниками, з одного боку, i мiсцевими iмпортерами i споживачами тАФ з iншого, вiдповiдно до ступеня iхнього впливу на структури влади, якi визначають зовнiшньоекономiчну полiтику;

тАФ необхiднiсть захисту за будь-яких обставин певних стратегiчних галузей i пiдприiмств, якi забезпечують безперервнiсть процесу вiдтворення (енергетика, транспорт, зв'язок i т.п.) або обороноздатнiсть краiни. Через мiжнароднi домовленостi такий державний контроль покриваi також оборот продукцii i технологiй подвiйного призначення;

тАФ необхiднiсть мати резерв торговельно-полiтичних поступок в обмiн на аналогiчнi поступки краiн-партнерiв, важливих для вiтчизняного експорту. Потреба в цьому i особливо нагальною при вступi до Свiтовоi органiзацii торгiвлi (СОТ) та приiднаннi до ii правовоi системи, основу якоi становить Генеральна угода з тарифiв i торгiвлi (ГАТТ), i проведеннi перiодичних раундiв переговорiв про лiбералiзацiю умов торгiвлi. Тому iмпортний режим бiльшостi краiн свiту диктуiться, як правило, розумним протекцiонiзмом. Цей самий резерв використовуiться також i у внутрiшнiй полiтицi з метою залучення дiлових кiл, якi зацiкавленi в протекцiонiзмi, як союзникiв партiй i рухiв, що знаходяться при владi;

тАФ сучасний протекцiонiзм здебiльшого i iнструментом проведення вибiрковоi структурноi полiтики, нiж джерелом поповнення державного бюджету, хоча безперечно данi фiскальнi заходи вiдiграють значну роль у краiнах, якi розвиваються;

тАФ необхiдна реалiзацiя даноi функцii при розв'язаннi проблеми екстерналiзацii, тобто перекладання на iншi нацiональнi господарськi системи своiх проблем, витрат, складнощiв. Це проявляiться в тому, що економiчно розвинутi краiни екстерналiзують своi витрати шляхом розширення зовнiшньоекономiчноi сфери, iмпорту дешевоi сировини i палива, експорту готовоi продукцii i капiталу, перенесення екологiчно забруднених виробництв на територiю iнших краiн, переважно тих, якi знаходяться на свiтогосподарськiй периферii.[12]

Слiд акцентувати увагу на важливiй методологiчнiй посилцi тАФ зовнiшньоекономiчна полiтика i каталiзатором ринкових перетворень у краiнi, вона безперечно стимулюi рух у даному напрямку, але основний фундамент створення ефективноi економiчноi системи тАФ це функцiонування внутрiшнiх економiчних вiдносин. За рахунок ефективного функцiонування зовнiшньоекономiчних вiдносин можливе вирiшення цiлого ряду локальних задач, але питання стратегii реалiзуються на рiвнi внутрiшнiх економiчних взаiмовiдносин.[15]

Використання тих чи iнших iнструментiв зовнiшньоекономiчноi полiтики маi передбачати аналiз механiзму iх реалiзацii та наслiдкiв iх дii як для свiтового спiвтовариства в цiлому, так i для економiки конкретноi краiни зокрема. При цьому дана проблема маi кiлька аспектiв.

тАФ По-перше, всi iнструменти зовнiшньоекономiчноi полiтики мають власнi механiзми дii.

По-друге, реалiзацiя того чи iншого iнструменту зовнiшньоекономiчноi полiтики супроводжуiться як певними здобутками, так i певними видатками. В кожному конкретному випадку той чи iнший iнструмент впливу на експортнi чи iмпортнi потоки приносить одним зовнiшньоекономiчним суб'iктам реальний виграш, тодi як економiчне становище iнших погiршуiться.

По-третi, економiчнi наслiдки використання iнструментiв зовнiшньоекономiчноi полiтики доцiльно розглядати в двох основних вимiрах:

тАФ безпосереднi змiни, якi вiдбуваються на ринку того товару, що i об'iктом державного регулювання;

тАФ опосередкованi змiни (вториннi ефекти) ринку iнших товарiв. Такi змiни i результатом того, що оскiльки кожний окремий ринок товарiв i елементом нацiональноi економiчноi системи, який тiсно взаiмодii з iншими ii складовими, то очевидно, що цi складовi (ринки iнших товарiв) також реагують на вiдповiднi змiни на ринку окремого товару.

Тому приймаючи рiшення про використання тих чи iнших iнструментiв зовнiшньоекономiчноi полiтики, уряд краiни повинен оцiнювати iх сукупний вплив на характер економiчноi полiтики i можливi дii у вiдповiдь за принципом Влдiя тАФ протидiяВ» з боку iнших краiн.

При застосуваннi того чи iншого iнструменту зовнiшньоекономiчноi полiтики необхiдно проаналiзувати цiлий ряд питань, вiдповiдь на якi дадуть можливiсть спрогнозувати наслiдки його використання: Який очiкуiться економiчний виграш для галузi або фiрми i яку кiлькiсть робочих мiсць буде створено або збережено в результатi здiйснення даного заходу? Наскiльки збiльшаться доходи бюджету або якi потрiбнi будуть бюджетнi видатки на здiйснення того чи iншого заходу? Наскiльки збiльшаться внутрiшнi цiни i скоротиться споживання в результатi застосування даного заходу? Який вплив матиме даний захiд на структуру вiдповiдного ринку i на конкуренцiю на ньому? Чи дозволить даний захiд у перспективi забезпечити структурну перебудову галузi i вивести ii на конкурентоспроможний рiвень, чи вiн лише законсервуi iснуючу вiдсталiсть? Який вплив матиме даний захiд на сумiжнi галузi, особливо тi, якi купують i продають свою продукцiю в тi галузi, на захист яких вiн спрямований? Як вiдреагують iншi краiни на застосування даного заходу i який його потенцiйний вплив на них? Чи вiдповiдаi очiкуваний захiд багатостороннiм i двостороннiм угодам, в яких бере участь краiна?

тАв Основнi складовi зовнiшньоекономiчноi полiтики держави:

тАв Зовнiшньоторговельна полiтика;

тАв Валютна полiтика;

тАв Полiтика у сферi залучення iноземних iнвестицiй;

тАв Митно-тарифна полiтика.

Зовнiшньоторговельна полiтика тАФ це державна полiтика, яка впливаi на зовнiшню торгiвлю через податки, субсидii, прямi обмеження експортних та iмпортних операцiй. Об'iктом регулювання зовнiшньоторговельноi полiтики i товаропотоки мiж краiнами. Залежно вiд спрямованостi товаропотокiв розрiзняють експортну та iмпортну полiтику держави.

Експортна полiтика держави спрямована на реалiзацiю на зовнiшнiх ринках товарiв, стосовно яких краiна маi порiвняльнi переваги, стимулювання конкурентоспроможностi вiтчизняних пiдприiмств, пiдвищення серiйностi (масштабностi) вiтчизняного виробництва конкурентоспроможноi продукцii з метою розширення ii вивозу на зовнiшнi ринки, тобто експортна полiтика спрямована на реалiзацiю економiчного потенцiалу краiни на зовнiшнiх ринках.

При цьому пiд експортним потенцiалом розумiють певний обсяг товарiв та послуг, якi нацiональна економiка в змозi виробити й реалiзувати за межами своiх кордонiв без збиткiв для себе i з максимальним прибутком.

Вибираючи експортно-орiiнтовану модель економiчного розвитку, краiна використовуi зовнiшнi свiтовi ринки як додатковий фактор економiчного зростання.[14]

РЖмпортна полiтика, як правило, спрямована на регулювання iмпорту з метою захисту вiтчизняного ринку вiд iноземноi конкуренцii та задоволення власних потреб за рахунок товарiв iноземного виробництва.

Основними напрямами iмпортноi полiтики i: обгрунтована полiтика iмпортозамiщення та вiдповiднi протекцiйнi заходи стосовно товарiв iноземного виробництва. При цьому основними iнструментами регулювання iмпорту i досить жорстка митно-тарифна система та застосування нетарифних бар'iрiв.

Валютна полiтика тАФ це сукупнiсть дiй держави з метою пiдтримання економiчноi стабiльностi i створення основних засад розвитку мiжнародних економiчних вiдносин за рахунок впливу на валютний курс i на валютнi вiдносини. Основними складовими валютноi полiтики i дисконтна та девiзна полiтика держави.

Пiд дисконтною полiтикою розумiють систему економiчних та органiзацiйних заходiв, якi використовуються при застосуваннi дисконтноi ставки (вiдсотка) при регулюваннi iнвестицiй та збалансуваннi платiжних зобов'язань. Дана полiтика орiiнтована передусiм на коригування валютного курсу з метою регулювання грошового потоку, динамiки i рiвня цiн, обсягу грошовоi маси та мiграцiю короткотермiнових активiв.

Основою механiзму девiзноi полiтики i застосування валютноi iнтервенцii та валютних обмежень на покупку та продаж валюти з метою збереження стабiльностi валютного курсу.

Полiтика в сферi стимулювання iноземних iнвестицiйпередбачаi реалiзацiю таких цiлей:

тАФ створення конкурентного середовища;

тАФ привнесення в краiну передовоi технологii i досвiду ринкового господарювання;

тАФ додатковий iнвестицiйний капiтал;

тАФ розширення масштабiв вiтчизняного накопичення за рахунок зовнiшнiх джерел фiнансування;

тАФ збiльшення нацiонального виробництва за рахунок iноземних вкладень;

тАФ сприяння структурнiй перебудовi економiки;

тАФ створення передумов для поiднання вiтчизняного та iноземного капiталiв.

Пiд митно-тарифною полiтикою розумiiться комплексна система заходiв, спрямованих на забезпечення економiчного суверенiтету краiни, охорони державних кордонiв, реалiзацii зовнiшньоекономiчноi стратегii через сферу митних вiдносин.[15]

Положення, що митнi вiдносини i однiiю зi складових сукупностi всiх ринкових вiдносин, даi змогу зробити висновок, що цiлi митно-тарифноi полiтики i похiдними вiд загальноекономiчних цiлей i визначаються прiоритетами останнiх.

Основними цiлями цiii полiтики i:

тАв забезпечення найбiльш ефективного використання iнструментiв митного контролю i регулювання товарообмiну на митнiй територii Украiни;

тАв участь у реалiзацii торговельно-полiтичних завдань щодо захисту внутрiшнього ринку;

тАв стимулювання розвитку нацiональноi економiки;

тАв сприяння проведенню структурноi перебудови та iнших завдань економiчноi полiтики Украiни.

За допомогою митно-тарифних регуляторiв держава коригуi товаропотiк i географiчну структуру експорту та iмпорту з урахуванням довготермiнових цiлей розвитку краiни, забезпечення макроекономiчноi стабiльностi, пiдтримання платiжного балансу, стабiльного курсу нацiональноi валюти, але основними завданнями митно-тарифноi полiтики i: створення оптимальних умов для конкуренцii мiж нацiональними й iноземними виробниками; забезпечення найбiльш ефективного використання iнструментiв митного контролю i регулювання товарообмiну на митнiй територii; участь у реалiзацii торговельно-полiтичних завдань щодо захисту ринку Украiни; стимулювання розвитку економiки; сприяння здiйсненню структурноi перебудови i реалiзацii iнших завдань економiчноi полiтики; забезпечення належного рiвня надходжень до Державного бюджету краiни.[21]

1.2 Система регулюваннязовнiшньоекономiчноi дiяльностi в Украiнi.Нормативно - законодавча база регулювання ВЭД

З прийняттям Верховною Радою (16 липня 1990 р.) Декларацii про державний суверенiтет Украiна самостiйно здiйснюi i регулюi зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, керуючись при цьому як внутрiшнiм, так i мiжнародним законодавством.[19]

Основоположними принципами, на яких базуiться система зовнiшньоекономiчноi дiяльностi в Украiнi, i такi: суверенiтет народу Украiни; свобода зовнiшньоекономiчного пiдприiмництва; рiвнiсть i недискримiнацiя всiх суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi перед законами Украiни; верховенство закону i захисту iнтересiв суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, еквiвалентнiсть обмiну.

Принцип суверенiтету народу Украiни полягаi у:

тАв виключному правi народу Украiни самостiйно та незалежно здiйснювати зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть на територii Украiни, керуючись чинним законодавством Украiни;

тАв обов'язку Украiни з виконання договорiв i зобов'язань у сферi мiжнародно-економiчних вiдносин.

Принцип свободи зовнiшньоекономiчного пiдприiмництва реалiзуiться у:

тАв правi суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi добровiльно вступати в зовнiшньоекономiчнi зв'язки;

тАв правi суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi здiйснювати ii в будь-яких формах, якi прямо не забороненi законодавством Украiни;

тАв обов'язку дотримуватися при здiйсненнi зовнiшньоекономiчноi дiяльностi порядку, встановленого законодавством;

тАв виключному правi власностi суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi на всi одержанi ними результати даноi дiяльностi.

Основу принципу юридичноi рiвностi та недискримiнацii становлять:

тАв рiвнiсть перед законом усiх суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi;

тАв заборона будь-яких дiй держави, результатом яких i обмеження прав i дискримiнацiя суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi;

тАв неприпустимiсть обмежувальноi дiяльностi з боку будь-яких ii суб'iктiв.

Принцип верховенства закону це передусiм регулювання зовнiшньоекономiчноi дiяльностi тiльки законами Украiни та заборона застосування пiдзаконних актiв, що створюють менш сприятливi умови для функцiонування суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi.

Принцип захисту iнтересiв суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi реалiзуiться у:

тАв однаковому захистi iнтересiв усiх суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi на територii Украiни;

тАв однаковому захистi iнтересiв суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi за межами Украiни згiдно з нормами мiжнародного права;

тАв захистi державних iнтересiв як на територii Украiни, так i за ii межами.

Основоположною тезою принципу еквiвалентностi обмiну i неприпустимiсть демпiнгу при ввезеннi та вивезеннi товарiв.

Як джерела мiжнародного торговельного права варто розглядати насамперед двостороннi й багатобiчнi мiжнароднi договори. РЗх умовно можна роздiлити на:

- мiжнароднi торговельнi договори, що встановлюють загальнi умови спiвробiтництва держав в областi зовнiшньоi торгiвлi;

- мiжурядовi торговельнi угоди, що укладаються на основi договорiв про торгiвлю й утримуючi конкретнi зобов'язання сторiн вiдносно товарообiгу мiж ними;

- угоди про товарнi поставки (товарнi угоди) як рiзновид торговельних угод, що передбачають конкретний список взаiмнопостачальних товарiв;

- угоди про товарообiг i платежi (крiм iншого мiстять основнi умови й порядок розрахункiв за поставлений товар);

- клiринговi угоди, що передбачають порядок розрахункiв по взаiмних поставках шляхом залiку сум по експортi й iмпорту;

- i нарештi, торговельнi конвенцii, що визначають вiдносини мiж державами по спецiальних питаннях в областi торгiвлi (наприклад, митнi конвенцii).

До iнших джерел мiжнародного торговельного права можна вiднести:

- мiжнароднi торговельнi порядки, тобто мiжнародну практику, що повторюiться протягом тривалого перiоду в мiжнародних торговельних вiдносинах;

- судовi прецеденти мiжнародних судiв i арбитражiв;

-i рiшення й постанови мiжнародних органiзацiй, прийнятi в межах iхньоi компетенцii, якщо вони не суперечать принципам мiжнародного права.[22]

. У мiру глобалiзацii свiтовоi економiки й стрiмкого розвитку трансграничноi торгiвлi держави в усi бiльшому ступенi стали вiдчувати неадекватнiсть або щонайменше недостатню ефективнiсть своiх нацiональних коштiв регулювання ВЭД вiдносин. Виходячи iз цього, держави прийшли до необхiдностi створення глобальноi iнтеграцiйноi угоди. РЖз цiiю метою в 1947 роцi була укладена багатостороння Генеральна угода про тарифи й торгiвлю (ГАТТ), що доповнила пiслявоiнну Влмiжнародну економiчну конституцiюВ», засновану на Бреттон-Вудских угодах 1944 року, що, проте, залишилася незавершеною через не ратифiкацiю Гаванськоi хартii Мiжнародноi торговельноi органiзацii 1948 року. Первiсне число учасникiв Угоди рiвнялося 23, а до квiтня 1994 року воно зросло до 132. Розвиток ГАТТ згодом привело до утворення мiжнародноi органiзацii з постiйно дiючим Секретарiатом. Прогресивне перетворення ГАТТ iз тимчасового короткострокового договору про взаiмну лiбералiзацiю тарифiв у комплексну довгострокову систему з бiльш нiж 200 багатостороннiх торговельних угод досить вiдчутно позначилося на мiжнароднiй торгiвлi. ГАТТ вiдiгравало ключову роль у ii розвитку за допомогою проведення багатобiчних торговельних переговорiв (раундiв), що систематизували розвиток мiжнародноi торгiвлi, i створеннi норм i правил мiжнародного торговельного права, що надають системi мiжнародноi торгiвлi необхiдну яснiсть i юридичну чиннiсть.[25]

Останнiй, восьмий раунд багатобiчних торговельних переговорiв ГАТТ, що проходив з 1986 по 1993 рiк i получив назву Уругвайського раунду, був покликаний привести систему ГАТТ у вiдповiднiсть iз сучасними вимогами мiжнародноi торгiвлi. Заключний акт, що закрiплюi результати Уругвайського раунду, був пiдписаний на нарадi, що проходила на рiвнi мiнiстрiв, Комiтету з торговельним переговорам 15 квiтня 1994 р. у Маракеше (Марокко). Генеральна угода про тарифи й торгiвлю було значно вдосконалене й одержало назву ВлГАТТ-1994В». Була прийнята Генеральна угода про торгiвлю послугами (ГАТС) i Угода по торговельних аспектах прав iнтелектуальноi власностi (ТРИПС), i, нарештi, було укладено Маракешське угоду про створення Всесвiтньоi торговельноi органiзацii (ВТО), що набуло чинностi 1 сiчня 1995 р.

Угода про ВТО, прийняте 124 краiнами i РДС 15 квiтня 1994 р., не тiльки i самою довгою угодою, коли-або укладеним (мiстить понад 25 тис. сторiнки), але й найважливiшою всесвiтньою угодою iз часiв Уставу ООН 1945 року. Воно включаi преамбулу й 16 статей, що регулюють сферу дii й функцii ВТО, ii iнституцiональну структуру, правовий статус i вiдносини з iншими органiзацiями, процедури ухвалення рiшення й членство. Його правова комплекснiсть виходить iз 28 Додаткових угод i домовленостей, включених у чотири Додатки до Угоди про ВТО, i його внесення в Заключний акт, що поiднуi результати Уругвайського раунду багатобiчних/[27]

торговельних переговорiв, що включають 28 наступних мiнiстерських рiшень, декларацiй i одну домовленiсть вiдносно угод Уругвайського раунду.

Як глобальна iнтеграцiйна угода в областi мiжнародного руху товарiв, послуг, фiзичних осiб, капiталу й платежiв Угода про ВТО усуваi поточну фрагментарнiсть окремих мiжнародних угод i органiзацiй, що регулюють вiдносини в цих сферах. Пiсля 50 рокiв, що пройшли iз Бреттон-Вудськоi конференцii, набрання ним чинностi 1 сiчня 1995 р. завершило формування правовоi структури Бреттон-Вудськоi системи, заснованоi на Мiжнародному валютному фондi, групi Свiтового банку й ВТО. РЖ навiть бiльше того, тому що Устави МВФ i Свiтового банку мiстили тiльки кiлька iстотних правил, пов'язаних з урядовою полiтикою й урегулюванням суперечок, те ВТО була створена для виконання також конституцiйних i нормотворчих функцiй на додаток до своiх виняткових функцiй спостереження й урегулювання суперечок в областi зовнiшньоторговельноi полiтики краiн-членiв:

- ВТО сприяi виконанню, керуванню й реалiзацii положень Уругвайського раунду й будь-яких нових угод, якi

будуть прийнятi в майбутньому;

- ВТО i форумом для проведення подальших переговорiв мiж краiнами-учасницями з питань, охоплюваним укладеними Угодами;

- ВТО вповноважена дозволяти протирiччя й суперечки, що виникають мiж краiнами-учасницями;

- ВТО видаi перiодичнi огляди торговельноi полiтики краiн-учасниць.

Конференцiя ООН по торгiвлi й розвитку (ЮНКТАД) була заснована в 1964 роцi Генеральною Асамблеiю як допомiжний орган, однак давно вже переросла в самостiйний автономний орган ООН. ЮНКТАД i основним органом ГА ООН в областi торгiвлi й розвитку. ЮНКТАД - це координацiйний центр у рамках ООН для комплексного розгляду проблематики розвитку й взаiмозалежних питань в областi торгiвлi, фiнансiв, технологii, iнвестицiй i стiйкого розвитку.

Основними цiлями Конференцii i: максимальне розширення можливостей краiн, що розвиваються, в областi торгiвлi, iнвестицiй i розвитку й надання iм сприяння в рiшеннi завдань, пов'язаних iз процесом глобалiзацii й iнтеграцii у свiтову економiку на справедливiй основi.[28]

Для досягнення зазначених цiлей ЮНКТАД здiйснюi свою дiяльнiсть по наступних напрямках:

- глобалiзацiя й стратегiя в областi розвитку;

- мiжнародна торгiвля товарами й послугами й питання сировинних товарiв;

- iнвестицii, технологii й розвиток пiдприiмств;

- iнфраструктура послуг для розвитку й ефективностi торгiвлi;

-

Вместе с этим смотрят:

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)

The Experience of transnational corporationsтАЩ development in the conditions of world financial crisis