Дiяльнiсть ЛАД у врегулюваннi регiональних та локальних конфлiктiв на Близькому Сходi

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

на тему:

ВлДРЖЯЛЬНРЖСТЬ ЛАД У ВРЕГУЛЮВАННРЖ РЕГРЖОНАЛЬНИХ ТА ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛРЖКТРЖВ НА БЛИЗЬКОМУ СХОДРЖВ»

Вступ

Актуальнiсть теми. З початку iснування Лiги Арабських Держав основною проблемою в ii дiяльностi стало збереження i пiдтримання миру, а також запобiгання поглибленню конфлiктiв як у регiональному, так i у локальному масштабах. Безпека арабського свiту тАУ обтАЩiктивна необхiднiсть, котра i виразом його волi, прагнення арабiв до iдностi, що була порушена колонiзацiйним порядком у минулому i правлячими нацiональними елiтами в незалежних арабських державах пiсля деколонiзацii регiону. Суть концепцii загальноарабськоi безпеки полягаi в тому, що загроза будь тАУ якiй арабськiй державi як частинi арабського свiту i загрозою для загальноарабськоi безпеки. Зважаючи на посилення глобалiзацiйних процесiв та взаiмозалежностi держав у сучасному свiтi, спостерiгаiться тенденцiя до зростання важливостi мiжнародних органiзацiй у свiтовiй полiтицi. Лiзi Арабських Держав, враховуючи реалii сучасного Арабського Сходу, вiдводиться центральна роль у процесi розробки стратегii та формування механiзмiв гарантування безпеки.

Отже, актуальнiсть роботи полягаi в тому, що, з одного боку, теоретичне дослiдження iнституцiйно тАУ правових основ миротворчостi та врегулювання конфлiктiв Лiгою дасть можливiсть зтАЩясувати можливi шляхи розвтАЩязання iснуючих на сьогоднiшнiй день протирiч, спираючись на досвiд дiяльностi Лiги впродовж останнiх десятилiть. З цього випливаi i практичний аспект актуальностi дослiдження тАУ проаналiзувавши заходи, яких було вжито державами тАУ членами Лiги, можна запропонувати шляхи врегулювання сучасних конфлiктiв в рамках регiону, а також спрогнозувати можливi варiанти iх розвитку.

Актуальнiсть теми роботи обумовлена виключною важливiстю проблеми гарантування безпеки в сучасному свiтi; особливою роллю ЛАД у системi загальноарабськоi безпеки; значимiстю впливу стану безпеки арабського свiту на формування глобальноi системи безпеки; необхiднiстю осмислення нових загроз та викликiв, що постають перед арабським Сходом пiсля закiнчення Влхолодноi вiйниВ», а також необхiднiстю розробки в рамках системи мiжарабських вiдносин вiдповiдних механiзмiв протистояння цим загрозам.

ОбтАЩiктом дослiдження i система мiжнародних вiдносин на Близькому Сходi. Предметом дослiдження i дiяльнiсть Лiги Арабських Держав у врегулюваннi регiональних та локальних конфлiктiв в близькосхiдному регiонi. Метою i дослiдження концептуально-правових засад та практичноi дiяльностi ЛАД з врегулювання конфлiктiв на Близькому Сходi. Для досягнення мети потрiбно виконати наступнi завдання:

1. проаналiзувати механiзм та правовi засади врегулювання конфлiктiв в рамках Лiги;

2. розкрити характернi особливостi дiяльностi ЛАД в контекстi кожного iз конфлiктiв, що розглядаються;

3. визначити ефективнiсть вжитих Лiгою заходiв у кожнiй з конфлiктних ситуацiй та порiвняти результати втручання ЛАД в рiзнi конфлiктнi ситуацii;

4. узагальнити досвiд Лiги у справi врегулювання конфлiктiв.

Хронологiчнi рамки дослiдження охоплюють другу половину ХХ столiття тАУ вiд часу заснування Лiги у березнi 1945 року до сучасностi тАУ адже Лiга продовжуi свою дiяльнiсть, а конфлiкти, у врегулюваннi яких вона брала участь, не i вирiшеними до кiнця, деякi з них знаходяться у латентнiй фазi.

Джерельна база роботи включаi кiлька груп матерiалiв:

В· базовi документи ЛАД, що визначають концептуальнi рамки системи загальноарабськоi безпеки, а саме: Статут ЛАД (22 березня 1945); Договiр про спiльну оборону та економiчне спiвробiтництво арабських держав (13 квiтня 1950); Хартiя нацiональних економiчних дiй (26 листопада 1980);

В· виступи, заяви, iнтервтАЩю, матерiали прес-конференцiй, мемуари арабських, а також американських та iзраiльських державних дiячiв. Цi документи дають можливiсть оцiнити та проаналiзувати офiцiйну позицiю i пiдходи низки ключових держав свiту та регiону до тих ситуацiй на Близькому Сходi, якi вплинули суттiвим чином на розробку та розвиток концепцiй i механiзмiв здiйснення загальноарабськоi безпеки;

В· матерiали та рiшення ЛАД: резолюцii, комюнiке нарад голiв держав та урядiв арабських держав, Ради ЛАД, iнших органiв ЛАД, опублiкованi Секретарiатом ЛАД як збiрки документiв.

РЖсторiографiя. На сьогоднiшнiй день достатньо вивченими i палестинське та лiванське питання, а також проблеми врегулювання у Перськiй затоцi, тодi як захiдносахарська та iранська проблема потребують ретельнiшого вивчення та аналiзу. Зокрема, недостатньо дослiдженою i дiяльнiсть Лiги Арабських Держав у справi врегулювання цих проблем. Дiяльнiсть ЛАД щодо вирiшення регiональних конфлiктiв та криз потребуi узагальнення.

Ряд робiт зарубiжних, зокрема, арабських дослiдникiв (Абдулганi Джабран Ель-Захар [9, 13], Джоржос Ханна Аюб [22], Аммер Хуснi Мехдi [36]) виявились корисними для досягнення мети дослiдження, оскiльки в них мiститься аналiз окремих аспектiв палестинськоi, лiванськоi та захiдносахарськоi проблем. Посiбники з iсторii та полiтики держав тАУ учасниць ЛАД (Саудiвськоi Аравii, РДгипту, Лiвану тощо) дали змогу глибше зрозумiти механiзм впливу окремих держав на процес прийняття рiшень всерединi Лiги. Цiнними виявились роботи росiйських вчених Александрова РЖ.А. [48], Сажина В.О. [47], Кiсельова В.РЖ. [19, 20], Тузмухаммедовa Р.А. [12], Левина З.РЖ. [2].

Перебiг арабо тАУ iзраiльського конфлiкту дослiджували такi росiйськi вченi, як Колобов А., Корнилов А. [17], Копiн А.В [16], Кисельов В.РЖ. [19, 20], Чистяков А. [43], Милославскоi Т.Л., Милославського Г.В [23]. Oсобливо ретельно розглядаючи перiод Шестиденноi вiйни, вiйни Влсудного дняВ» та укладення iгипетсько тАУ iзраiльськоi угоди у Кемп тАУ Девiдi. Дисертацiя Аль тАУ Рукiбат Хайела ВлДiяльнiсть Лiги арабських держав по врегулюванню палестинськоi проблеми (80-i тАУ перша половина 90-х рокiв)В», пiдготовлена та захищена в РЖнститутi мiжнародних вiдносин Киiвського унiверситету iменi Тараса Шевченка, зосереджуi увагу на особливостях врегулювання арабо тАУ iзраiльського конфлiкту на початку постбiполярного перiоду.

Проблема захiдносахарського врегулювання розкриваiться у роботах таких науковцiв, як Куделiв В.В [38], Мохаммед Салек Али [41] та Бiкла О.В [39]. В роботах цих авторiв дослiджено змiни статусу Захiдноi Сахари пiд управлiнням РЖспанii, позицii iспанського, марокканського та мавританського урядiв, а також ГА ООН з цього питання. Окремо в цих джерелах розглянуто дiяльнiсть фронту ПОЛРЖСАРРЖО, що проголосив незалежнiсть Сахарськоi Арабськоi Демократичноi Республiки, а також спроби врегулювання захiдносахарського питання Лiги Арабських Держав та Органiзацii Африканськоi РДдностi.

РЖранська проблема знайшла своi вiдображення у працях таких росiйських науковцiв, як В.О. Сажин [47], Александров I.О. [48], Фененко А.В. [53], спiвробiтникiв РЖнституту сходознавства РАН Мамедова Н.М. та Мехдi Санаi [50]. Окрiм особливостей iранськоi ядерноi програми, в цих роботах проаналiзовано позицii окремих держав ЛАД щодо цiii програми та можливий вплив ядерноi полiтики РЖрану на безпеку у близькосхiдному регiонi. В роботi широко використано матерiали перiодичних видань, що мiстять хронiку подiй, повтАЩязаних з iранською проблемою, заяви провiдних полiтичних дiячiв арабських та захiдних держав.

Доробок украiнських науковцiв, що займаються даною темою: Скороход Ю.С. [1, 7, 28, 30, 31, 34, 35] та Скороход Л.РЖ. [1, 7], Коппель О.А [10, 44], Гуцало С.РД. [21]. Праця Ю.С. Скорохода ВлМiжнародний аспект урегулювання лiванського конфлiктуВ» тАУ грунтовне дослiдження участi окремих держав i мiжнародних органiзацiй, в тому числi, ЛАД, у врегулюваннi лiванських криз 1958 року та 80-х рокiв. Особлива цiннiсть цього дослiдження полягаi у аналiзi еволюцii концептуальних пiдходiв ЛАД до вирiшення лiванського питання. Участь ЛАД у розвтАЩязаннi палестинського питання всебiчно розкрита у працi С.РД. Гуцала ВлЛига арабских государств и проблемы ближневосточного урегулирования, 1978тАУ1989 гг.В». Роботи О.А. Коппель, використанi у ходi дослiдження, висвiтлюють такi аспекти теми, як кувейтська криза 1990 року, а також проблеми мiжарабськоi iнтеграцii та субрегiонального спiвробiтництва.

Методика дослiдження включаi в себе такi традицiйнi методи, як iсторичний, який передбачаi цiлiсний пiдхiд до обтАЩiкта вивчення, розгляд його у процесi виникнення та розвитку. Також використано системний пiдхiд, сутнiсть якого полягаi у комплексному дослiдженнi великих та складних обтАЩiктiв, таких, як мiжнародна органiзацiя, дослiдженнi iх як iдиного цiлого з узгодженим функцiонуванням усiх елементiв та частин, в даному випадку, держав тАУ учасниць. При аналiзi результатiв дiяльностi Лiги iз врегулювання конфлiктiв в регiонi було застосовано також i компаративний метод, що полягаi у порiвняннi результатiв дiяльностi Лiги в рiзних ситуацiях за визначеними критерiями.

Структура роботи представляi собою вступ, два роздiли та висновок. Перший роздiл i переважно теоретичним оглядом особливостей органiзацiйного механiзму ЛАД iз врегулювання конфлiктiв; другий роздiл зосереджуi увагу на конкретних конфлiктних ситуацiях (палестинська проблема, лiванська криза, захiдносахарське питання, криза у Перськiй затоцi, iранське питання) та аналiзуi особливостi втручання ЛАД у перебiг цих конфлiктiв.

1. Механiзм врегулювання конфлiктiв в рамках органiзацii Лiги Арабських Держав

1.1 РЖнституцiйна система ЛАД

РЖнституцiйна структура Лiги Арабських Держав обумовлена особливостями становлення та функцiонування цiii органiзацii. З концептуальноi точки зору, створення Лiги у ii сьогоднiшньому виглядi i компромiсом мiж двома основними теоретичними поглядами тАУ Влiдиного територiально тАУ нацiонального i культурного простору арабського свiтуВ» (نطولا) та Влдержави тАУ краiниВ» (روقلا) [1]. Важливо мати на увазi, що Лiга функцiонуi згiдно з принципом поваги до незалежностi та суверенiтету кожного ii члена. Саме це зумовлюi колегiальнiсть та представницький характер органiзацii. Вiдносно велика, як для регiональноi органiзацii, кiлькiсть членiв та розбiжностi у iх позицiях щодо регiональних проблем частково i передумовами набуття Нарадою керiвникiв держав та урядiв де тАУ факто статусу головного органу Лiги. Поки що це не знайшло вiдповiдного юридичного оформлення в конституцiйному документi органiзацii, Пактi Лiги, прийнятому 22 березня 1945 року. Характерною рисою структури Лiги i ii постiйна еволюцiя та видозмiнення, якi вiдбуваються як пiд дiiю зовнiшнього фактору (насамперед, арабо тАУ iзраiльського конфлiкту), так i внутрiшнього (зростання кiлькостi субтАЩiктiв та розширення системи мiжарабських вiдносин).

Варто згадати i про такий аспект, як власне форму союзу чи обтАЩiднання. Саме це питання викликало багато суперечок на етапi становлення Лiги. Тодi, на початку 40-х рокiв, майбутнi держави тАУ засновницi мали два рiзних погляди на те, яка iнституцiйна структура Лiги була б найбiльш доцiльною. Перший варiант тАУ це союз, що передбачав би наявнiсть виконавчоi влади. Остання, в свою чергу, спиралась би на асамблею чи подiбний до неi орган, в якому держави тАУ учасницi були б представленi пропорцiйно чисельностi iх населення та розмiру бюджетiв. Передбачалось також утворення центрального комiтету, рiшення якого були б обовтАЩязковими для всiх держав, навiть якщо самi держави з цими рiшеннями не згоднi. Згiдно з другим варiантом, майбутнiй союз мiг би обiйтись, принаймнi, на перших порах, без виконавчоi влади. Рiшення органiзацii мали б обовтАЩязковий характер лише для тих держав, якi з ними згоднi. Норма представництва тАУ одна для всiх. Бiльшiсть арабських держав пiдтримали, власне, другий варiант. [2] Тому пiдхiд держав тАУ членiв Лiги до обтАЩiднання можна назвати функцiональним тАУ поглиблення спiвробiтництва в прiоритетних галузях мало бути пiдТСрунтям, фундаментом для утворення певноi форми полiтичного союзу, спiльних органiв, можливого набуття органiзацiiю наднацiональних рис. Федеративний пiдхiд бiльшiстю держав вважався небажаним i навiть шкiдливим, що не позбавлено сенсу, з огляду на негомогеннiсть регiону в економiчному, полiтичному, соцiальному та ресурсному вiдношеннях. Звiдси бере початок концепцiя Влекономiзацii полiтикиВ» тАУ iдея взаiмозалежностi i формування регiонального економiчного ядра, навколо якого сформувалась би нова регiональна система мiжнародних вiдносин, подiбно тому, як це сталось з РДвропейським Союзом. Представники Саудiвськоi Аравii вважали, що обтАЩiднання арабських народiв в iдинiй державi може призвести до конфлiкту i пропонували для початку розвивати мiжарабську спiвпрацю з економiчних та культурних питань, а розгляд проблеми полiтичноi спiвпрацi вiдкласти на майбутнi. Отже, сама форма обтАЩiднання та iнституцiйна структура ЛАД були зумовленi особливостями iнтеграцiйного процесу в регiонi та його потребами на певний момент часу. Фактор збереження дружнiх вiдносин мiж державами та недопущення конфлiктних ситуацiй вiдiгравав в даному випадку одну з ключових ролей. [3]

На сьогоднi членами Лiги i 20 суверенних держав i одне державно тАУ полiтичне утворення (Держава Палестина, представлена Органiзацiiю Визволення Палестини). Первинними членами ЛАД i сiм держав тАУ РДгипет, РЖрак, Лiван, Сирiя, Саудiвська Аравiя, Йорданiя (на момент пiдписання угоди про створення ЛАД тАУ тодi ще Трансйорданiя) та РДмен (в 1990 роцi Пiвденний РДмен обтАЩiднався з Пiвнiчним). Пiзнiше до Лiги приiдналися: Лiвiя (1953), Судан (крiм пiвдня та центра краiни) (1956), Марокко та Тунiс (1958), Кувейт (1961), Алжир (1962), Бахрейн, Катар, Оман и ОАЕ (1971), Мавританiя (крiм пiвдня тАУ 1973), Сомалi (1974) та Джибутi (1977). ОВП приiдналася до Лiги у 1976 роцi. [4]

Що ж до керiвних органiв Лiги, то до них на сучасному етапi належать: вищезгадана Нарада керiвникiв держав та урядiв (дii з 1964), Рада ЛАД, Рада спiльноi оборони, Економiчна та соцiальна Рада та Генеральний секретарiат. Фактично всi цi керiвнi органи, окрiм Економiчноi та Соцiальноi Ради, володiють механiзмами i важелями для здiйснення функцiй пiдтримання миру та вирiшення конфлiктiв всерединi Лiги. По-перше, Рада Лiги може скликатись на надзвичайну сесiю на вимогу щонайменше двох членiв органiзацii у будь тАУ який час, коли цього вимагатимуть обставини, або ж на вимогу одного члена органiзацii, якщо вiн зазнаi агресii або ж знаходиться пiд загрозою нападу (зазвичай Рада збираiться на черговi сесii двiчi на рiк тАУ у березнi та жовтнi). В Пактi також передбачено ситуацiю, коли уряд краiни, яка стала жертвою агресii, не в змозi пiдтримувати звтАЩязок iз Радою тАУ тодi право вимагати негайного скликання Ради матиме будь тАУ яка iнша держава тАУ член Лiги. Механiзм прийняття рiшень протягом перiоду функцiонування Лiги видозмiнювався; наразi процедура голосування залежить вiд характеру проблеми, що винесена на розгляд тАУ рiшення можуть бути прийнятi як на основi одностайностi, так i бiльшiстю голосiв. Одностайностi вимагають рiшення, що стосуються агресii або загрози агресii проти однiii з держав тАУ членiв Лiги, а в тому випадку, якщо агресором i держава тАУ член ЛАД, то ii голос не береться до уваги. Бiльшiстю голосiв можуть бути прийнятi обовтАЩязковi для виконання рiшення, що стосуються питань персоналу, бюджету, внутрiшнього регламенту та закритих сесiй. Такий метод прийняття рiшень, як бiльшiсть у двi третини голосiв, використовуiться для внесення змiн та доповнень до Пакту ЛАД, а також призначення Генерального секретаря органiзацii. Як у багатьох iнших мiжурядових органiзацiях, у ЛАД зберiгаiться порядок, згiдно з яким рiшення Ради ЛАД, прийнятi одноголосно, i обовтАЩязковими для всiх держав тАУ членiв Лiги; рiшення ж, прийнятi бiльшiстю голосiв, обовтАЩязковi лише для тих держав, якi за них голосували. Рада, по сутi, стала центральним елементом системи колективноi безпеки Лiги i маi широкi повноваження щодо врегулювання конфлiктних ситуацiй. [5]

Створення Ради Спiльноi Оборони, а також Економiчноi та Соцiальноi Ради, а разом з ними i ПостiйВа ного Вiйськового Комiтету, i Консультативноi Вiйськовоi органiзацii, було закрiплено у Договорi 1950 року про спiльну оборону та економiчне спiвробiтництво. Його пiдписання членами ЛАД, було, у свою чергу, зумовлено обтАЩiктивними тенденцiями мiжнародного життя та розвитком подiй на Близькому Сходi, зокрема. Пiсля першоi арабо тАУ iзраiльськоi вiйни 1948тАУ1949 та поразки у нiй арабських держав на переднiй план вийшло обтАЩiднання зусиль арабських держав у сферi обороноздатностi та у вiйськовiй сферi. Вiдповiдно, змiн вимагала сама структура ЛАД тАУ необхiдно було створити ефективну систему колективноi безпеки. РЗi основою стала Рада Спiльноi Оборони, що складаiться з мiнiстрiв закордонних справ та мiнiстрiв оборони арабських краiн. Згiдно зi статтею 6 Договору, Рада Спiльноi Оборони дii пiд безпосереднiм керiвництвом Ради ЛАД та уповноважена надавати допомогу арабським краiнам, що зазнали агресii; вживати заходiв колективноi самооборони для вiдбиття агресii та вiдновлення миру i безпеки; органiзацiя спiвробiтництва та координування зусиль держав тАУ членiв для досягнення вищезазначених цiлей. Рiшення Ради спiльноi оборони, прийнятi бiльшiстю у двi третини голосiв, i обовтАЩязковими для всiх учасникiв Договору (це закрiплено у п. 3 статтi 7). [6] Ще одним органом забезпечення колективноi безпеки став Постiйний вiйськовий комiтет тАУ один з постiйних комiтетiв Лiги, що складаiться iз представникiв генеральних штабiв краiн тАУ учасниць. До компетенцii цього органу входить: розробка планiв спiльноi оборони; здiйснення заходiв з пiдвищення боiздатностi збройних сил краiн тАУ учасниць Договору; пiдготовка планiв та органiзацiя спiльних навчань i маневрiв тощо; поточне та щорiчне звiтування Радi спiльноi оборони про результати своii роботи. Роботу Постiйного вiйськового комiтету контролюi Консультативна вiйськова органiзацiя тАУ вiйськова нарада начальникiв генеральних штабiв збройних сил краiн тАУ учасниць Договору, створена вiдповiдно до додаткового протоколу №1 до Договору про спiльну оборону та економiчне спiвробiтництво. Пiдписання Договору i заснування з його допомогою нових структурних пiдроздiлiв органiзацii стало спробою виправити помилки, яких припустилась спiльнота арабських народiв протягом першоi Палестинськоi вiйни i створити автоматичну систему колективноi безпеки.

Загалом, iнституцiйна структура Лiги та механiзм прийняття рiшень у нiй вiдображають потреби органiзацii та ii характернi особливостi органiзацii. Фактором, який ускладнюi процес прийняття рiшень всерединi Лiги, i диференцiйована система голосування, коли обовтАЩязковими i лише рiшення, прийнятi одностайно, а тi, що прийнятi бiльшiстю голосiв тАУ лише для тих держав, що за них голосували. З iншого боку, цей принцип голосування не даi зовсiм завести голосування у глухий кут, адже одностайнiсть, особливо з приводу конфлiктних ситуацiй, трапляiться нечасто, тим паче в таких негомогенних органiзацiях, як ЛАД. Можна також стверджувати, що Лiга досить гнучко реагуi на потреби на виклики часу: коли того вимагали обставини, були сформованi i Рада Спiльноi Оборони, i Економiчна та Соцiальна Ради, а разом з ними i Постiйний Вiйськовий Комiтет, i Консультативна Вiйськова органiзацiя; змiнився статус Наради керiвникiв держав i урядiв. Тому i пiдстави характеризувати Лiгу як органiзацiю, що розвиваiться згiдно з тенденцiями мiжнародного життя та подiями регiонального масштабу.

1.2 Концептуально-правовi засади та механiзм миротворчоi дiяльностi ЛАД

лiга арабський iранський криза

Конфлiкти мiж державами тАУ членами Лiги арабських держав можна умовно роздiлити на двi групи: територiально тАУ прикордоннi суперечки та суперечки по звинуваченню однiii iз сторiн у втручаннi у внутрiшнi справи iнший. У особливу групу слiд видiлити конфлiкти всерединi держав тАУ членiв, що створюють загрозу для миру i безпеки регiону i потребують втручання з боку мiжнародноi мiждержавноi регiональноi органiзацii. На жаль, для арабського свiту в рiзнi перiоди були властивi всi три типи суперечок. Серед найбiльш масштабних i ефективних дiй ЛАД по врегулюванню конфлiктних ситуацiй серед ii членiв можна видiлити врегулювання кувейтськоi кризи 1961 р. i дiяльнiсть ЛАД, направлену на припинення громадянськоi вiйни в Лiванi.

Дiяльнiсть Лiги у сферi миротворчостi варто розглядати у трьох взаiмоповтАЩязаних аспектах: мирного вирiшення суперечок, колективноi безпеки та пiдтримки миру. [7] Основою для аналiзу правового пiдТСрунтя цiii дiяльностi i конституцiйний документ ЛАД тАУ Пакт Лiги. В ньому опосередковано визнаiться принцип мирного вирiшення суперечок, а саме у статтi 5 ВлтАжзабороняiться вдаватись до сили для врегулювання суперечок, якi можуть виникнути мiж двома державами тАУ членами ЛiгиВ». В тому разi, якщо держави самi вирiшать звернутись до Ради Лiги для вирiшення своii суперечки, то рiшення, прийняте Радою, матиме для них остаточний та обовтАЩязковий характер, але тiльки якщо ця суперечка Влне стосуiться незалежностi, суверенiтету та територiальноi цiлiсностi державВ». Характерно, що ЛАД не зосереджуiться на обовтАЩязковому вирiшеннi всiх суперечок мiж ii державами тАУ членами, що видно також i у формулюваннях положень Договору про спiльну оборону та спiвробiтництво мiж державами тАУ членами ЛАД (вiд 13 квiтня 1950) про ВлбажанняВ» (саме бажання, а не зобовтАЩязання) держав тАУ членiв дотримуватись на практицi принципу мирного вирiшення суперечок. В Пактi наголошено, що Рада Лiги Влзапропонуi своi послугиВ» у вирiшеннi будь тАУ якоi суперечки, що може призвести до вiйни, i мiж членами самоi Лiги, i мiж державою тАУ членом Лiги та третьою стороною. [8] У своiй миротворчiй дiяльностi ЛАД використовувала такi засоби, як посередництво, переговори, примирення, мiсiя добрих послуг. Особливоi уваги заслуговуi механiзм арбiтражу, який в iсторii Лiги було використано лише один раз: в травнi 1949 року, коли мiж Лiваном та Сирiiю виникла суперечка з приводу вторгнення озброiноi групи сирiйцiв на лiванську територiю. РЖ навiть в цьому випадку застосування арбiтражу не вiдповiдало повнiстю необхiдним умовам: iнiцiатива виходила не вiд безпосереднiх учасникiв суперечки (як це маi бути, згiдно з Пактом), а вiд Саудiвськоi Аравii та РДгипту. Цi двi держави свого часу пропонували спецiально видiлити арбiтраж серед iнших засобiв миротворчоi дiяльностi i запровадити процедуру обовтАЩязкового арбiтражу суперечок, якi виникають мiж державами тАУ членами ЛАД. РЖ хоча цей проект не було прийнято через позицiю Лiвану та РЖраку (на iхню думку, обовтАЩязковiсть арбiтражу порушила б принцип повагу до суверенiтету держав), Пакт ЛАД не заперечуi можливiсть створення Вларабського арбiтражного судуВ». [9]

Колективна безпека в рамках дiяльностi Лiги здiйснюiться у вiдповiдностi iз Договором 1950 року про спiльну оборону та економiчне спiвробiтництво, що заклав теоретичне пiдТСрунтя системи колективноi безпеки ЛАД. Змiст статтi 2 вiдображаi фундаментальний принцип колективноi безпеки та оборони: будь тАУ який акт збройноi агресii, здiйснений проти будь тАУ якого члена органiзацii або кiлькох з них, розглядатиметься як акт, спрямований проти них всiх. В такому випадку держави зобовтАЩязуються колективно або iндивiдуально прийти на допомогу державi чи державам, що стали обтАЩiктом агресii i Влвжити всi доступнi iм засоби для вiдбиття агресii та встановлення миру i безпеки, в тому числi i використання збройних силВ», у вiдповiдностi зi своiм правом на самооборону. Окремо у статтi 3 Договору зазначено про важливiсть проведення консультацiй мiж державами тАУ членами ЛАД, координування iхнiх дiй та погодження iхнiх планiв та оборонних заходiв у разi загрози територiальнiй цiлiсностi, незалежностi або безпецi будь тАУ якого з членiв органiзацii.

Дiяльнiсть ЛАД стосовно аспекту пiдтримання миру включаi в себе комплекс заходiв, спрямованих на перешкодження веденню вiйськових дiй ворогуючими угрупованнями всерединi краiни або на мiждержавному рiвнi. Специфiчною особливiстю в цьому питаннi i вiдсутнiсть офiцiйно закрiпленого та визначеного термiну Влпiдтримання мируВ» у Пактi Лiги. Проте, незважаючи на це, Лiга двiчi за iсторiю свого iснування формувала так званi Влмiжарабськi силиВ», якi на практицi виконували функцii з пiдтримання миру. Вперше такi сили було сформовано у 1961 роцi, аби убезпечити Кувейт вiд можливоi агресii з боку РЖраку (ВлОбтАЩiднанi сили Лiги арабських державВ»), а вдруге тАУ у 1976 роцi пiд час чергового загострення ситуацii в Лiванi (тодi було створено Мiжарабськi сили безпеки, пiзнiше трансформованi у Мiжарабськi сили стримування).

Якщо говорити про роль ЛАД у врегулюваннi конфлiктiв на Близькому Сходi, у тому числi й тих, однiiю зi сторiн яких виступають держави, що не i членами Лiги, то активнiсть Органiзацii в цьому вiдношеннi не завжди була однаково iнтенсивна, сама позицiя тАУ не завжди послiдовна. Це залежало вiд того, чи iснувала iднiсть пiдходiв усiх членiв Лiги до конфлiкту. [10] Наприклад, коли Англiя, Францiя й РЖзраiль вжили силових заходiв проти РДгипту у зв'язку з нацiоналiзацiiю Всесвiтньоi компанii Суецького каналу, дii ЛАГ великою мiрою сприяли прийняттю Генеральною Асамблеiю ООН постанови, що рiзко засуджуi агресiю. На Генеральнiй Асамблеi Лiга також неодноразово порушувала питання про звiльнення РЖзраiлем окупованих iм арабських територiй i отримувала позитивний вiдгук мiжнародного спiвтовариства.

Негативним було i ставлення ЛАД до Кемп тАУ Девiдських угод: Лiга почала внутрiшньорганiзацiйнi санкцii у вiдношеннi РДгипту, призупинивши його членство в органiзацii. Однак надалi дiяльнiсть Ради Лiги з врегулювання вiдносин з РЖзраiлем значною мiрою була паралiзована через рiзнi погляди членiв Ради на вихiд iз ситуацii, що склалась. Частина членiв Ради були прихильниками концепцii повернення арабських земель в обмiн на мир, iншi вважали, що окупованi землi повиннi бути повернутi РЖзраiлем без жодних умов. В цей час спостерiгаiться тенденцiя до зближення позицiй усiх членiв Ради Лiги пiд гаслом мирного врегулювання конфлiкту вiдповiдно до резолюцiй Ради Безпеки, а також вiдроджуiться iдея арабськоi iдностi.

Що стосуiться конфлiктiв всерединi ЛАД, кризових ситуацiй мiж членами Органiзацii, якi виникають час вiд часу, то з погляду ролi Лiги в iх врегулюваннi можна видiлити декiлька груп таких конфлiктiв [11]:

1. Конфлiкти, на вирiшення яких Лiга взагалi не реагувала i у врегулюваннi яких не зiграла скiльки-небудь серйозноi ролi (через розбiжностi мiж членами Ради ЛАГ): а) конфлiкт мiж Сiрiiю i Лiваном в 1947 р. у зв'язку з проникненням сiрiйського патруля на територiю Лiвану i вбивством палестинського громадянина через пiдозру в агентурнiй роботi за замовленням РЖзраiлю; б) конфлiкт мiж РЖраком i Лiваном в 1956 р. за нафтовий трубопровiд на територii Лiвану; в) конфлiкт мiж Йорданiiю i Палестиною у вереснi 1970 г.; г) агресiя РЖраку проти Кувейту в серпнi 1990 р.

2. Конфлiкти, у розвтАЩязаннi яких Лiга брала участь, але не досягла вагомих результатiв: а) iменська криза 1948 г.; б) конфлiкт мiж РДгиптом i Суданом 1958 г.; в) мароккансько тАУ алжирсько тАУ мавританський конфлiкт 1979 р.

3. Конфлiкти, у врегулюваннi яких Лiга досягла часткових успiхiв: а) конфлiкт мiж Лiваном i Йорданiiю, з одного боку, i Об'iднаною Арабською Республiкою тАУ з iншою (1958 р.); б) мароккансько-алжирська вiйна 1963 г.; в) iраксько-iранська вiйна 1980тАУ1988 рр.

4. Конфлiкти, врегульованi за участю Лiги: а) iраксько-кувейтський конфлiкт 1961 г.; б) громадянська вiйна в РДменi 1963 г.; в) конфлiкт мiж Пiвнiчним i Пiвденним РДменом 1972 г.; г) прикордонна iгипетсько тАУ лiвiйська вiйна 1977 р.

Для того, щоб зрозумiти причини такоi рiзноi реакцii членiв самоi Лiги

на рiзнi конфлiкти, потрiбно звернутися до механiзму пiдтримання миру в регiонi, закрiпленого в Пактi Лiги арабських держав. Пакт 1945 р. (вiдомий також як Олександрiйський протокол) забороняв вдаватися до загрози силою i ii застосування для врегулювання суперечок, якi можуть виникнути мiж державами тАУ членами Лiги (ст. 5). РЖ хоча тут не було прямоi вказiвки про мирне врегулювання суперечок, але сенс статтi 5 Пакту прямо витiкаi з цього. У Пактi не було вказiвок про дiю цiii норми по вiдношенню до iнших держав. Принцип Влмирного врегулюванняВ» був визнаний в Лiзi арабських держав в повному обсязi трохи пiзнiше, в результатi вступу ii членiв в ООН i зобов'язань, узятих ними на себе за ст. 1 (п. 1), ст. 2 (п. 3), ст. 33 (п. 1). [12]

Текст Договору про спiльну оборону i економiчне спiвробiтництво 1950 року мiстить чiтку вказiвку на обов'язки членiв Лiги вирiшувати всi спори мирними засобами. Щодо застосування примусових заходiв Лiгою арабських держав, то тут треба мати на увазi наступнi моменти. По-перше, Лiга не маi в своiй структурi такого органу, як Рада Безпеки в рамках ООН, який мiг би вирiшувати питання застосування таких заходiв, що були б обов'язковi для всiх членiв Лiги. По-друге, в рамках Лiги хоч i створена Об'iднана Рада оборони, куди входять мiнiстри закордонних справ i мiнiстри оборони, а також Постiйна вiйськова комiсiя (представники Генеральних штабiв Армii держав-членiв), пiдставою установи яких служить Договiр про сумiсну оборону i економiчне спiвробiтництво 1950 року, але не створенi об'iднанi озброiнi сили, як це маi мiсце в деяких iнших регiональних мiжнародних органiзацiях безпеки (наприклад, в НАТО); лише двiчi за майже сорокарiчну iсторiю iснування ЛАД в ii рамках було сформовано мiжарабськi сили для пiдтримування миру, але це, звiсно, не настiльки ефективно, як збройнi сили, що дiють на постiйнiй основi. Власне, самi принципи дiяльностi органiзацii Лiги не мiстять i механiзму, подiбного тому, який дii в ООН, i що передбачаi можливiсть укладати угоди з державами тАУ членами про надання у розпорядження Лiги певних вiйськових контингентiв. По тАУ третi, Рада Лiги, звичайно, в принципi може ухвалювати рiшення про примусовi заходи, проте внаслiдок того, що в цьому органi, в який входять всi члени Лiги, дii принцип одностайностi, ухвалити таке рiшення навряд чи можливо, принаймнi держава тАУ член, проти якоi передбачаiться приймати санкцii, мабуть, не голосуватиме ВлзаВ». [13]

Отже, вiрогiднiсть вживання примусових заходiв Лiгою проти держав, що входять в Органiзацiю, i дуже незначною. У бiльшостi випадкiв Пакт Лiги виходитиме з презумпцii, згiдно якоi для вирiшення конфлiкту мiж самими членами Лiги Пакт залишаi лише одну можливiсть: вирiшувати всi спори виключно мирним шляхом, тому всi зусилля Лiги у врегулюваннi таких конфлiктiв лежать у вказанiй площинi. Звiсно, Лiга маi право застосовувати примусовi заходи проти агресii ззовнi, з боку держав, що не i членами Лiги, оскiльки у неi iснуi право на колективну самооборону, закрiплене в ст. 51 Статуту ООН. РЖснуi думка, що механiзм пiдтримання миру, вироблений засновниками Лiги i закрiплений в його Пактi, хоча i маi низку переваг, все ж потребуi деякого вдосконалення. Це в першу чергу стосуiться процедури голосування в Радi Лiги. Тут можна було б використовувати досвiд такоi регiональноi органiзацii, як ОБСРД, де при вирiшеннi низки запитань застосовуiться формула Влконсенсус мiнус одинВ» i процедура Влконсенсус мiнус дваВ».

В якостi радикальнiших заходiв iз вдосконалення механiзму пiдтримання миру в рамках Лiги можна запропонувати два варiанти. Перший варiант полягаi у створеннi в рамках Лiги нового органу тАУ Ради (Комiтету) безпеки, що складався б iз обмеженого числа його членiв. Враховуючи, що в Раду Лiги входять всi члени Органiзацii (22 держави), то з них, ймовiрно, доцiльно мати в його складi не бiльше п'яти тАУ семи членiв. В результатi такоi реформи та частина системи органiв ЛАД, яка покликана забезпечити пiдтримку мiжнародного миру, могла б якоюсь мiрою по своiй подобi наблизитися до системи ООН. Проте повноi аналогii з Органiзацiiю Об'iднаних Нацiй тут, скорiше за все, бути не може. В Ради (Комiтету) безпеки ЛАД, звiсно, не може бути таких широких повноважень, як в Ради Безпеки ООН. В рамках ЛАД маi бути iнший характер взаiмин мiж Радою (Комiтетом) Безпеки i Радою Лiги, анiж мiж Радою Безпеки i Генеральною Асамблеiю ООН. Якщо в ООН на Раду Безпеки покладена головна вiдповiдальнiсть за пiдтримку мiжнародного миру, що прямо вказано в ст. 24 Статуту ООН, то члени ЛАД, якщо i погодяться на створення Ради (Комiтету) Безпеки в рамках Лiги i визнання за ним статусу одного з головних органiв цiii органiзацii, то навряд чи вони дозволять такому пiдроздiлу бути настiльки незалежним вiд Ради Лiги у вирiшеннi питань пiдтримки свiту, як це вiдбуваiться в ООН. Скорiше за все, такий орган, якщо вiн буде заснований, за будь тАУ яких обставин повинен буде працювати пiд керiвництвом Ради ЛАД, який, можливо, доцiльно перейменувати, скажiмо, в Генеральну Конференцiю ЛАД. В той же час Рада (Комiтет) Безпеки Лiги повинна зберегти певну самостiйнiсть, не перетворюючись на чисто допомiжний пiдроздiл Ради Лiги. Такий характер взаiмодii головних органiв мiжнародноi органiзацii вiдомий в сучаснiй практицi. Яскравим прикладом тут можуть служити взаiмини мiж Генеральною Асамблеiю i ЕКОСОР. Стаття 60 Статуту ООН пiдкреслюi, що ЕКОСОР здiйснюi свою дiяльнiсть пiд керiвництвом Генеральноi Асамблеi з виконання функцiй органiзацii в областi мiжнародного економiчного i соцiального спiвробiтництва. [14]

На Раду (Комiтет) безпеки Лiги в числi iнших функцiй можна покласти i здiйснення миротворчих акцiй Лiги в регiонi, включаючи операцii з пiдтримки миру iз застосуванням вiйськових засобiв для виконання рiзних цiлей (наприклад, роз'iднання конфлiктуючих сторiн, створення зон безпеки, спостереження, захисту населення вiд наслiдкiв вiйськових дiй, створення безпечних умов, що дозволяють здiйснювати розподiл гуманiтарноi допомоги, i т.д.). Як другий варiант радикальнiшоi реформи механiзму пiдтримки миру в рамках Лiги можна було б запропонувати пiдвищення статусу Об'iднаноi Ради оборони (куди входять мiнiстри закордонних справ i мiнiстри оборони), створеноi на основi Договору про спiльну оборону i економiчне спiвробiтництво, доручивши йому виконання тих же функцiй, якi були вказанi вище вiдносно запропонованоi Ради (Комiтету) Безпеки Лiги, змiнивши при цьому правила процедури. За основу можна було б взяти формулу Влконсенсус мiнус учасники суперечкиВ».

Найважливiшим положенням Договору стала ст. 10, яка зобовтАЩязувала членiв ЛАД Влне укладати жодних мiжнародних угод, несумiсних з Договором i не проводити в мiжнародних вiдносинах курс, що суперечить цiлям ДоговоруВ». Грунтуючись на цiй статтi, низка держав особливо рiзко критикувала РДгипет за пiдписання Кемп тАУ Девiдських угод. Хоча фактично положення статтi 10 i доволi невизначеними i провокативними, i його формулювання можна тлумачити по тАУ рiзному, в тому числi з полiтичною метою тАУ аби засудити невигiднi для себе зовнiшньополiтичнi кроки iншоi держави тАУ члена.

На позачерговiй сесii в Тунiсi в червнi 1979 року Рада ЛАД закликала до необхiдностi проведення реформ у методах роботи Лiги, внесення вiдповiдних змiн до Пакту та правил процедури. Нарада керiвникiв держав та урядiв арабських держав, що вiдбулася в листопадi 1979, у свою чергу, наголосила на необхiдностi прискорення процесу внесення змiн до Пакту та реконструкцii органiзацii в цiлому. Робота над доопрацюванням Пакту, який вiдповiдно до нового проекту, мав складатися iз 49 статей, була завершена у листопадi 1982. [15] Однак цi змiни не були формально прийнятi i, на думку деяких вчених, не будуть прийнятi i в найближчий час у звтАЩязку з вiдсутнiстю одностайностi iх оцiнок арабськими краiнами тАУ членами ЛАД.

Таким чином, можна стверджувати, що створення Лiги арабських держав стало результатом реалiзацii на практицi iдеi арабськоi нацiональноi iдностi i закономiрним пiдсумком арабського нацiонально тАУ визвольного руху. Проте неоднорiднiсть складу учасникiв Лiги та розбiжностi iхнiх iнтересiв ускладнили спiльну дiяльнiсть в рамках органiзацii. Це знайшло своi вiдображення i в Пактi ЛАД. Зокрема, мож

Вместе с этим смотрят:

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)

The Experience of transnational corporationsтАЩ development in the conditions of world financial crisis