Мiжнародна економiчна iнтеграцiя як система господарських звтАЩязкiв рiзних краiн, ii розвиток i сучасний стан

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

МРЖЖНАРОДНИЙ СЛОВтАЩЯНСЬКИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ.ХАРКРЖВ

Факультет мiжнародних вiдносин

Кафедра мiжнародноi iнформацii

КУРСОВА РОБОТА

Мiжнародна економiчна iнтеграцiя як система господарських звтАЩязкiв рiзних краiн, ii розвиток i сучасний стан

Харкiв-2010

ЗМРЖСТ

Вступ

1 Поняття та основнi риси мiжнародноi економiчноi iнтеграцii

1.1 Передумови, сутнiсть та цiлi економiчноi iнтеграцii

1.2 Основнi етапи iнтеграцiйних процесiв

2 Розвиток регiональноi економiчноi iнтеграцii

2.1 Захiдноiвропейська iнтеграцiя

2.2 Процеси iнтеграцii в Пiвнiчнiй Америцi

2.3 Основнi iнтеграцiйнi обтАЩiднання в iнших регiонах свiту

3 РДвропейський напрямок регiональноi iнтеграцii Украiни

3.1 Забезпечення конкурентоздатностi економiки Украiни як засобу iнтеграцii до РДС

3.2 Експортний потенцiал Украiни в умовах iвроiнтеграцii

Висновки

Перелiк посилань

ВСТУП

Масштабнi суспiльнi перетворення, якi вiдбуваються в процесi формування iдиного глобалiзованого свiту, охоплюють усi без винятку аспекти людськоi активностi та визначають переважну бiльшiсть сучасних тенденцiй соцiально-економiчного розвитку держав ,окремих територiй та регiонiв, а також обумовлюють конкретнi обставини буття цiлих нацiй, верств населення. Розвиток iнтеграцiйних процесiв i найважливiшою характеристикою сучасного свiтового господарства. На сьогоднiшнiй день iнтеграцiя органiчно вплелась в усю структуру мiжнародного ринку. Вона пронизуi широку мережу економiчних взаiмовiдносин, що складаються мiж нацiональними господарствами. РЖнтеграцiйнi процеси стають одним з найважливих факторiв, що впливають на темпи економiчного росту, структуру, мiжгалузевi i народногосподарськi пропорцii держав, що iнтегруються, на внутрiшнi ринки, на виробництво в цiлому. В свою чергу динамiка i розмах iнтеграцiйних процесiв знаходиться в тiсному взаiмозвтАЩязку вiд виробничого механiзму краiн, що iнтегруються i ефективностi його функцiонування.

Сучасна епоха свiтових перетворень характеризуiться з одного боку, закономiрностями розвитку iнтеграцiйних процесiв за iнiцiативи високорозвинених краiн, а з iншоi строни проявилась i прямо протилежна тенденцiя тАУ дезiнтеграцiя краiн колишнього Радянського Союзу, яка охопила практичну усю iвразiйську територiю. Однак ,на думку багатьох спецiалiстiв обтАЩiднувальнi тенденцii переважають над розтАЩiднувальними. Тому iнтеграцiйна тематика, набуваючи все бiльшого практичного значення, вивчаiться сьогоднi як економiстами, так i представниками iнших сфер тАУ юристами, iсториками, полiтологами.

ОбтАЩктом дослiдження виступають iнтеграцiйнi процеси в свiтовому господарствi.

Предметом i мiжнародна економiчна iнтеграцiя як система господарських звтАЩязкiв рiзних краiн, ii розвиток i сучасний стан.

Задачi тАУ розкрити сутнiсть iнтеграцiйних процесiв в свiтовому господарствi, передумови виникнення iнтеграцiйних процесiв та визначити основнi цiлi, що ставлять перед собою краiни, що вступають в iнтеграцiйнi угруповання; дослiдити основнi етапи розвитку iнтеграцiйних процесiв та iх особливостi; Показати роль i мiсце регiональноi iнтеграцii в сучасних мiжнародних економiчних вiдносинах; дати характеристику основним регiональним iнтеграцiйним угрупованням, виявити iх специфiчнi риси, принципи функцiонування та значення для свiтовоi економiки в цiлому; визначити мiсце Украiни в системi мiжнародноi регiональноi iнтеграцii, ii потенцiал i невиявленi резерви.

Для розкриття теми використовувались такi методи дослiдження: системний пiдхiд, який дозволив показати економiчну iнтеграцiю як таку, що перебуваi в постiйному розвитку i взаiмодii з iншими соцiальними системами; iсторичнийметод, що дозволив дослiдити розвиток iнтеграцiйних процесiв у часi; порiвняльний метод та структурно-функцiональний аналiз.

В роботi використанi джерела .що дають загальне уявлення про iнтеграцiйнi процеси в свiтовому господарствi, монографii ,в яких бiльш детально i системно викладенi всi аспекти iнтеграцiйних процесiв в економiцi. Також використовувались перiодичнi видання, що допомогло визначити актуальнi проблеми в данiй сферi i дало змогу в ходi роботи керуватися останнiми дослiдженнями i даними в цiй областi.

Робота складаiться з тьох роздiлiв,вступу, висновкiв, перелiку посилань, мiстить в текстi таблицi. В першому роздiлi даiться загальне уявлення про iнтеграцiю, ii передумови ,цiлi та основнi етапи. В другому роздiлi показанi особливостi регiональноi iнтеграцii i специфiчнi риси найбiльших регiональних обтАЩiднань. В третьому роздiлi розглядаiться iвропейський напрямок економiчноi iнтеграцii Украiни ,зокрема питання конкурентоспроможностi ii економiки та експортного потенцiалу.

1 ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНРЖ РИСИ МРЖЖНАРОДНОРЗ ЕКОНОМРЖЧНОРЗ

РЖНТЕГРАЦРЖРЗ

1.1 ПЕРЕДУМОВИ, СУТНРЖСТЬ ТА ЦРЖЛРЖ ЕКОНОМРЖЧНОРЗ РЖНТЕГРАЦРЖРЗ

Мiжнародна iнтеграцiя тАУ це економiчна категорiя, якою позначаiться обтАЩiктивна закономiрнiсть розширення взаiмодii краiн в глобальному масштабi, на основi iдностi цiлей та iнтересiв, внаслiдок всезростаючоi iнтернацiоналiзацii господарськоi дiяльностi, розвитку системи мiжнародного подiлу працi i полiтичноi взаiмодii. РЖснуi достатньо багато визначень iнтеграцii, але в самому загальному виглядi мiжнародна економiчна iнтеграцiя (в перекладi з латинськоi тАУ зрощування частин в iдине цiле) означаi процес утворення однорiдного, внутрiшньо злитого господарського органiзму.

Розвиток iнтеграцiйних процесiв став закономiрним результатом росту мiжнародного руху товарiв i факторiв iхнього виробництва, що зажадало створення бiльш надiйних виробничо-збутових зв'язкiв мiж краiнами й усунення численних перешкод на шляху мiжнародноi торгiвлi i пересування факторiв виробництва. Це виявилося можливим зробити тiльки в рамках мiждержавних iнтеграцiйних обтАЩiднань на основi багатостороннiх полiтичних угод.З другоi половини XX столiття унаслiдок швидкого економiчного розвитку головних iндустрiальних краiн i удосконалення засобiв мiжнародного транспорту i комунiкацiй вiдбувся бурхливий розвитокмiжнародноi торгiвлi товарами i послугами. Мiжнародна торгiвля стала усе бiльш доповнюватися рiзними формами мiжнародного руху факторiв виробництва (капiталу, робочоi сили, технологii), у результатi якого за кордон стали перемiщатися вже не тiльки готовий товар, але i фактори його виробництва. Закономiрним результатом розвитку мiжнародноi торгiвлiтоварами i послугами i мiжнародним рухом факторiв виробництва стала економiчна iнтеграцiя. РЖнтеграцiйнi процеси призводять до розвитку економiчного регiоналiзма, у результатi якого окремi групи краiн створюють мiж собою бiльш сприятливi умови для торгiвлi, а в рядi випадкiв i для мiжрегiонального пересування факторiв виробництва. Незважаючи на очевиднi протекцiонiстськi риси, економiчний регiоналiзм не вважаiться негативним фактором для розвитку мiжнародноi економiки, тiльки якщо група краiн, що iнтегруються, лiбералiзуючи взаiмнi економiчнi зв'язки, не встановлюi менш сприятливi, чим до початку iнтеграцii умови для торгiвлi з третiми державами. РЖншими словами, економiчний регiоналiзм, спрощуючи економiчнi зв'язки мiж краiнами однiii групи, не повинний приводити до iхнього ускладнення з всiма iншими краiнами. Доти поки регiоналiзм, принаймнi, не погiршуi умови для торгiвлi з iншим свiтом, вiн може вважатися позитивним фактором розвитку мiжнародноi економiки [15,с.47].

У сучасному свiтi нацiональнi економiки держав тiсно взаiмодiють мiж собою, доповнюючи одна одну i поступово об'iднуючись у iдине цiле. Однак це об'iднання у рiзних регiонах свiту iде з рiзними темпами, тому утворилося або знаходиться на стадii декiлька центрiв мiжнародноi економiчноi iнтеграцii, якi активно взаiмодiють мiж собою, але характеризуються вiдносною самостiйнiстю. Якщо пiд глобалiзацiiю розумiти процес утворення iз окремих держав та iх груп iдиноi суспiльно-економiчноi системи, то мiжнароднаекономiчна iнтеграцiя представляi собою один iз проявiв глобалiзацii.

Мiжнародна економiчна iнтеграцiя тАУ це процес взаiмодii, групування та об'iднання нацiональних економiчних систем з метою створення розширеногоекономiчного простору, в якому можуть вiльно обертатися товари, послуги, робоча сила, фiнанси та iнвестицii. У процесi мiжнародноi економiчноi iнтеграцii важлива роль належить правовим механiзмам, оскiльки держави-учасницi iнтеграцiйного об'iднання так чи iнакше зменшують або взагалi усувають адмiнiстративно-економiчнi перешкоди обiгу товарiв, послуг, робочоi сили, фiнансiв, iнвестицiй, та унiфiкують правовi режими дiяльностi фiзичних i юридичних осiб краiн-партнерiв.

Мiжнародна економiчна iнтеграцiя i особливою формою мiжнародного економiчного спiвробiтництва, якiй властива низка специфiчних ознак. До таких ознак можна вiднести:

тАУпри мiжнароднiй економiчнiй iнтеграцii вiдбуваiться взаiмне проникнення таоб'iднання нацiональних економiк, тодi як при iнших формах економiчногоспiвробiтництва маi мiсце лише координацiя iх дiяльностi;

тАУутворюiться iнтеграцiйний центр, якому держави учасницi об'iднання передають частину своiх суверенних повноважень;

тАУу межах iнтеграцiйного об'iднання утворюiться iдиний правовий режим рухутоварiв, послуг, робочоi сили, фiнансiв, iнвестицiй. Пiд дiю цього режимупiдпадають лише держави-учасницi i вiн не може надаватися за принципомнайбiльшого сприяння третiм державам, якщо iнше не передбачено при створеннiтакого об'iднання;

тАУмiжнароднi органiзацii, що створюються з метою координацii дiяльностi iнтеграцiйних обтАЩiднань мають специфiчну органiзацiйну структуру, до якоi входять як органи, що представляють нацiональнi iнтереси держав-учасниць, так i органи, що забезпечують реалiзацiю спiльних наднацiональних iнтересiв усього об'iднання. Такi органи надiляються владнимиповноваженнями щодо держав-учасниць;

тАУу межах iнтеграцiйних об'iднань утворюiться система правових норм i принципiв, якi мають наднацiональний характер i i обов'язковими для держав-учасниць. Ця система норм i вiдносно самостiйною i в мiру розвитку може перетворюватися в окрему пiдсистему мiжнародного публiчного права, як це вiдбуваiться у процесi становлення права РДвропейського Союзу.

Розвиток мiжнародноi економiчноi iнтеграцii передбачаi наявнiсть певних умов. Передумови iнтеграцii наступнi:

1)близькiсть рiвнiв економiчного розвитку i ступеня ринковоiзрiлостi краiн, що iнтегруються. РЗх економiчнi механiзми повиннi бути сумiсними. Як правило, iнтеграцiя i найбiльш мiцною i ефективною, якщо краiни, що iнтегруються знаходяться в стадii економiчного пiдйому.За рiдкiсним винятком мiждержавна iнтеграцiя розвиваiться або мiж iндустрiальними краiнами, або мiж краiнами, що розвиваються. Навiть у рамках iндустрiальних i в рамках краiн, що розвиваються, iнтеграцiйнi процеси йдуть найбiльше активно мiж державами, що знаходятьсяна приблизно однаковому рiвнi економiчного розвитку. Спроби об'iднань iнтеграцiйного типу мiж iндустрiальними i державами,що розвиваються, хоча i мають мiсце, але знаходяться на ранньому етапi становлення, що не дозволяi поки зробити однозначнi висновки про ступiнь iхньоi ефективностi. У цьому випадку через споконвiчну несумiснiсть господарських механiзмiв вони звичайно починаються з рiзного роду перехiдних угод проасоцiацiю, спецiальне партнерство, торгових преференциях i т.iн., термiн дii яких розтягуiться на багато рокiв доти, поки в менш розвинутiй краiнi не будуть створенi ринковi механiзми, що можуть зрiвнятися по ступенi зрiлостi з механiзмами бiльш розвинутих краiн;

2)географiчна близькiсть краiн, що iнтегруються, наявнiсть у бiльшостi випадкiв загальноi границi й iсторично сформованих економiчних зв'язкiв. Бiльшiсть iнтеграцiйних об'iднань свiту починалися з декiлькох сусiднiх краiн, розташованих на одному континентi, у безпосереднiй географiчнiй близькостi один вiд одного, що мають транспортнi комунiкацii i нерiдко говорять на однiй мовi. До споконвiчноi групи краiн - iнтеграцiйному ядру, що стали iнiцiаторами iнтеграцiйного об'iднання, пiдключалися iншi сусiднi держави;

3)спiльнiсть економiчних i iнших проблем, що стоять передкраiнами в областi розвитку, фiнансування, регулювання економiки, полiтичного спiвробiтництва i т.д. Економiчна iнтеграцiя покликана вирiшити набiр конкретних проблем, що реально стоять перед краiнами, що iнтегруються. Очевидно тому, що, наприклад, краiни, головна проблема яких - створення основ ринковоi економiки, не можуть iнтегруватися з державами, у яких розвиненiсть ринку досягла такого рiвня, що вимагаi введення загальноi валюти. Також i краiни, у яких головною i проблема забезпечення населення водою i iжею, не можуть поiднуватися з державами, що обговорюють проблеми свободи мiждержавного руху капiталу;

4)наявнiсть взаiмодоповнюючих структур економiки краiн, що iнтегруються;

5)так званий "демонстрацiйний ефект". У краiнах, що створили iнтеграцiйнi об'iднання, звичайно вiдбуваються позитивнi економiчнi зрушення (прискорення темпiв економiчного росту, зниження iнфляцii, рiст зайнятостi i т.д.), що чинить визначений психологiчний вплив на iншi краiни, що, звичайно, стежать за змiнами, якi вiдбуваються. Демонстрацiйний ефект проявився, наприклад, найбiльше яскраво в бажаннi багатьох краiнколишньоi рублевоi зони якнайшвидше стати членами РДС, навiть не маючи для цього скiльки-небудь серйозних макроекономiчних передумов;

6)"ефект домiно". Пiсля того як бiльшiсть краiн того чи iншого регiону стали членами iнтеграцiйного об'iднання, iншi краiни, що залишилися за його межами, неминуче вiдчувають на собi деякi труднощi, пов'язанi з переорiiнтацiiю економiчних зв'язкiв краiн, що входять в угруповання, один на одного. Це нерiдко призводить навiть до скорочення торгiвлi краiн, що опинилися за межами iнтеграцii. Деякi з них, навiть не маючи iстотного первинного iнтересу в iнтеграцii, висловлюють зацiкавленiсть у пiдключеннi до iнтеграцiйних процесiв просто через побоювання залишитися за ii межами.

Численнi iнтеграцiйнi об'iднання, що виникають i розвиваються в сучаснiй мiжнароднiй економiцi, ставлять перед собою в принципi схожi задачi. Першочерговим завданням iнтеграцii i зближення нацiональних економiк i забезпечення ефективного спiльного вирiшення економiчних проблем. Також серед основних цiлей iнтеграцii слiд вiдмiтити:

тАУ забезпечення розширення розмiрiв ринку, скорочення трансакцiйних витрат i здобуття iнших переваг на основi теорii економiки масштабу. Це, у свою чергу, дозволить залучити прямi iноземнi iнвестицii, що з бiльшим iнтересом приходять на ринки значних розмiрiв, на яких маi сенс створювати самостiйнi виробництва, що задовольняють iхнi потреби. Цiлi збiльшення регiональних масштабiв особливо чiтко вираженi в iнтеграцiйних угруповань Центральноi Америки й Африки;

тАУ створення сприятливого зовнiшньополiтичного середовища. Найважливiшою метою бiльшостi iнтеграцiйних об'iднань i змiцнення взаiморозумiння i спiвробiтництва краiн, що беруть участь, у полiтичноi, вiйськовоi, соцiальноi, культурний iнших неекономiчних областях. Для краiн, розташованих географiчно близько один вiд одного i схожих проблем, якi вони мають, в областi економiчного розвитку тАУ наявнiсть добрих вiдносин iз сусiдами, пiдкрiплених взаiмними економiчними зобов'язаннями, i найважливiшим полiтичним прiоритетом. Краiни Пiвденно-Схiдноi Азii i Близькi Схiд, створюючи iнтеграцiйнi об'iднання, ясно ставили перед собою саме цю мету;

тАУ вирiшення задач торговоi полiтики. Регiональна iнтеграцiя нерiдко розглядаiться як спосiб змiцнити переговорнi позицii краiн, що беруть участь, у рамках багатобiчних торгових переговорiв у ВТО. Вважаiться, що погодженi виступи вiд iменi блоку краiн бiльш вагомi i ведуть до бiльш бажаних наслiдкiв в областi торговоi полiтики. Бiльш того, регiональнi блоки дозволяють створити бiльш стабiльне i передбачуване середовище для взаiмноi торгiвлi, нiж багатобiчнi торговi переговори, iнтереси учасникiв яких дуже сильно вiдрiзняються. РЖнтеграцiйнi об'iднання в Пiвнiчнiй Америцi, Латинськiй Америцi i Пiвденно-Схiднiй Азii покладають особливi надii на колективнi зусилля в рамках багатобiчних торгових переговорiв;

тАУ сприяння структурнiй перебудовi економiки. Пiдключення краiн, що створюють ринкову економiку чи здiйснюють глибокi економiчнi реформи, до регiональних торгових угод краiн з бiльш високим рiвнем ринкового розвитку розглядаiться як найважливiший канал передачi ринкового досвiду, гарантiя незмiнностi обраного курсу на ринок. Бiльш розвиненi краiни, пiдключаючи своiх сусiдiв до процесiв iнтеграцii, також зацiкавленi в прискореннi iхнiх ринкових реформ i створеннi там повноцiнних i iмних ринкiв. Такi цiлi переслiдували багато захiдноiвропейських краiн, пiдключаючись в тiй чи iншiй формi до РДС;

тАУ пiдтримка молодих галузей нацiональноi промисловостi. Навiть якщо iнтеграцiйне об'iднання не передбачаi дискримiнацiйних заходiв проти третiх краiн, воно нерiдко розглядаiться як спосiб пiдтримати мiсцевих виробникiв, для яких виникаi бiльш широкий регiональний ринок. Такi протекцiонiстськi настроi превалювали в краiнах Латинськоi Америки й у краiнах Африки особливо в 60-70-i роки.

Незважаючи на помiтну строкатiсть в розвитку iнтеграцiйних об'iднань, можна виокремити деякi iх спiльнi риси й закономiрностi, якi найбiльш концентровано проявилися в конкретних формах iнтеграцii. Причому форми мiжнародноi економiчноi iнтеграцii залежать вiд того, на якому рiвнi здiйснюються iнтеграцiйнi процеси: на мiкрорiвнi чи макрорiвнi.

На макрорiвнi iнтеграцiя розвиваiться на основi формування економiчних обтАЩiднань краiн з тим чи iншим ступенем узгодженостi iхнiх нацiональних полiтик (регiональна iнтеграцiя) та через про iнтеграцiйну дiяльнiсть мiжнародних економiчних органiзацiй (СОТ,МВФ та iн.).

На мiкрорiвнi економiчна iнтеграцiя здiйснюiться через взаiмодiю капiталу окремих господарюючих суб'iктiв (пiдприiмств, фiрм) сусiднiх краiн шляхом формування системи економiчних угод мiж ними, створення фiлiалiв за кордоном i т. iн. На мiкрорiвнi мiжнародна економiчна iнтеграцiя виступаi у формiспiльного будiвництва господарських об'iктiв, спiльного виконання проектно-конструкторських робiт, створення спiльних пiдприiмствспецiалiзацii та кооперацii виробництва, прямих зв'язкiв тощо. Цi форми не завжди iснують в "чистому" виглядi. На практицi найбiльш часто фiрми створюють спiльнi виробництва, де тiсно поiднуються наукова, виробнича i торгово-збутова дiяльнiсть.Основою таких виробництв i спiльнi пiдприiмства, тобто пiдприiмства, в яких маi мiсце об'iднання матерiальних, науково-технiчних, трудових та фiнансових ресурсiв партнерiв з метою досягнення максимального прибутку.

В економiчнiй лiтературi розрiзняють екстернальну та iнтернальну iнтеграцiю. Екстернальна iнтеграцiя являi собою розширення мiжнародноi дiяльностi фiрми за рахунок використання конкурентних переваг своiх партнерiв на зарубiжних ринках. РЖнтернальна iнтеграцiя являi собою органiзацiю фiрмою власних закордонних фiлiалiв або дочiрнiх компанiй i набуття нею контролю над вже дiючими зарубiжними фiрмами. Екстерналiзацiя та iнтерналiзацiя як шляхи iнтеграцii на мiкрорiвнi найбiльш активно застосовуються транснацiональними корпорацiями (ТНК). Такi корпорацii здiйснюють як горизонтальну, такi вертикальну iнтеграцiю. Горизонтальна iнтеграцiя являi собою злиття фiрм, якi виробляють подiбнi або однорiднi товари, з метою реалiзацii своiх товарiв через спiльну систему розподiлу i отримання при цьому додаткового прибутку. Така iнтеграцiя посилюiться через органiзацiю виробництва за кордоном товарiв, аналогiчних тим, що виробляються в краiнi базування фiрми-засновницi.Вертикальна iнтеграцiя являi собою об'iднання фiрм, якi функцiонують у рiзних виробничих циклах. Розрiзняють три форми вертикальноi iнтеграцii:iнтеграцiя, яка передбачаi приiднання пiдприiмства-виробника сировини чи напiвфабрикатiв до фiрми, яка веде головне виробництво. Таку iнтеграцiю називають iнтеграцiiю "вниз";iнтеграцiя, яка передбачаi приiднання пiдприiмства-виробника готовоi продукцii до фiрми, яка виробляi для нього сировину, матерiали, напiвфабрикати тощо. Таку iнтеграцiю прийнято називати iнтеграцiiю "вгору";невиробнича iнтеграцiя "вгору", яка являi собою приiднання до фiрми сфер розподiлу [8,с.31].

Наведенi форми мiжнародних iнтеграцiйних об'iднань свiдчать про те, що в сучасних умовах учасники iнтеграцiйного процесу ставлять перед собою рiзнi цiлi. Реалiзуючи iх, iнтеграцiйнi угруповання, як цього вимагаi Свiтова органiзацiя торгiвлi (СОТ), не повиннi погiршувати умови торгiвлi з третiми краiнами. Щоб визначити, наскiльки створення того чи iншого iнтеграцiйного об'iднання вiдповiдаi iнтересам мiжнародноi економiки в цiлому, спецiалiстиСвiтового банку сформулювали такi критерii:регiональнi торговi угоди повиннi охоплювати всi галузi економiки без винятку;перiод становлення узгодженого iнтеграцiйного об'iднання не повинен перевищувати 10 рокiв i включати чiткий графiк лiбералiзацii торгiвлi в кожнiй галузi;лiбералiзацiя торгiвлi на умовах режиму найбiльшого сприяння повинна передувати або супроводити утворення будь-якоi новоi iнтеграцiйноi групи, особливо якщо до цього тарифи i високими;спiльний митний тариф, що вводиться в рамках митного союзу, неповинен перевищувати найнижчий тариф, що iснував в краiнi знайнижчим тарифом у вiдповiднiй галузi, або навiть найнижчий тариф в рамках режиму найбiльшого сприяння;правила прийому нових членiв в iнтеграцiйне об'iднання повиннi бути достатньо лiберальнi i не перешкоджати його розширенню;правила визначення краiни походження товару повиннi бути прозорими i не виступати знаряддям протекцiонiзму всерединi iнтеграцiйного угруповання; необхiдний швидкий перехiд вiд менш розвинутих до бiльш розвинутих форм iнтеграцii, якi забезпечують бiльш рацiональний розподiл i використання факторiв виробництва; пiсля створення iнтеграцiйного об'iднання антидемпiнговi правила не повиннi бiльше застосовуватися у вiдносинах мiж його членами, а у вiдносинах з третiми краiнами повиннi бути встановленi яснi правила iх застосування.

На думку багатьох вчених, не завжди можна вiдразу оцiнити, наскiльки створення того чи iншого iнтеграцiйногооб'iднання вiдповiдаi iнтересам мiжнародноi економiки в цiлому i краiн-учасниць.РЖнколи наслiдки проявляються на бiльш пiзнiх етапах функцiонування об'iднання.

1.2 ОСНОВНРЖ ЕТАПИ РЖНТЕГРАЦРЖЙНИХ ПРОЦЕСРЖВ

регiональна мiжнародна економiчна iнтеграцiя

Економiчна модель кожного iнтеграцiйного угруповання тАУ це результат тривалого iсторичного процесу, на протязi якого вибудовуiться спiввiдношення елементiв, що формують регiональний господарський комплекс, укрiплюючи механiзм iх взаiмодii. Саме тому кожна iнтеграцiйна система унiкальна i механiчне запозичення ii досвiду малоефективне. Однак проведення порiвняльного аналiзу iснуючих iнтеграцiйних утворень i торгово-економiчних груп говорить i про певнi загальнi закономiрностi розвитку iнтеграцii, послiдовного проходження ii через ряд етапiв, кожному з яких притаманнi особливi характернi риси, рiзний ступiнь iнтенсивностi iнтеграцii, ii глибина i масштаби. Розглянемо кожен з цих етапiв (типiв угод) детальнiше.

Спiвробiтництво прикордонних територiально-адмiнiстративних одиниць.

В багатьох випадках такого роду спiвробiтництво знаходить свiй прояв в створеннi зони прикордонного спiвробiтництва. Такi зони i найважливiшим механiзмом зближення краiн РДС.Створення зон прикордонного спiвробiтництва не призводить до взаiмноi торговоi лiбералiзацii. Розвиток торгiвлi i iнших форм економiчноi взаiмодii здiйснюiться на рiвнi територiально-адмiнiстративних одиниць. Частiш за все спiвробiтництво маi мiсце в окремих областях економiчноi дiяльностi i соцiального партнерства на рiвнi регiонiв.

Асоцiацii i форуми економiчного спiвробiтництва (предiнтеграцiйна стадiя). Виступають пiдготовчим етапом бiльш глибоких iнтеграцiйних процесiв. Предметом економiчного спiвробiтництва виступаi певна координацiя питань торгiвлi, транснацiонального iнвестування, конкурентноi полiтики i т. iн. Цю форму iнтеграцii називають "вiдкритим регiоналiзмом", так як вона не заснована на торгових преференцiях i не стимулюi побудову бiльш жорстких вiдносин з зовнiшнiм свiтом.

Преференцiйнi торговi угоди невзаiмного характеру (предiнтеграцiйна стадiя). Утворюють зону преференцiйноi торгiвлi, що формуi сприятливий режим для краiн-експортерiв, без взаiмних поступок для краiн-iмпортерiв, тобто краiна скорочуi мито на iмпорт iз краiн-партнерiв, зберiгаючи своi початковi тарифи для решти краiн свiту. Дана стадiя i початковою в iнтеграцiйнiй взаiмодii. Подiбнi угоди виступають результатом дво- i багатостороннiх консультацiй, так як на даному етапi iнтеграцiйноi взаiмодii не створюються мiждержавнi органи управлiння. Вiдповiдно такi угоди можуть пiдписуватися або на двостороннiй основi мiж двома державами, або мiж вже iснуючим iнтеграцiйним угрупуванням i окремою краiною чи групою краiн.

Наступним етапом i створення зони вiльноi торгiвлi. У сучасному розумiннi це преференцiйна зона, у рамках якоi пiдтримуiться вiльна вiд митних i кiлькiсних обмежень мiжнародна торгiвля товарами. Разом з тим по вiдношенню до третiх краiн кожний учасник ЗВТ маi право проводити свою власну зовнiшньоторгову полiтику. В рамках ЗВТ не допускаються дискримiнацiйнi податки, квоти, тарифи, iншi торговi бартАЩiри. Як правило, конкретнi угоди про вiдповiднi зони передбачають створення ЗВТ промисловими товарами протягом певного перiоду.

До позитивних рис таких угод варто вiднести бiльш стабiльний i передбачуваний характер торговельноi полiтики краiн-учасниць. Функцiонування ЗВТ дозволяi краiнам бiльш чiтко виконувати прийнятi на себе зобовтАЩязання в рамках "Уругвайського раунду", удосконалювати всю систему зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, бiльш гнучко пристосовуватися до мiжнародноi практики. Разом з тим слiд зазначити, що взаiмодiя краiн-учасниць ЗВТ, регулювання дiяльностi у вiдповiднiй сферi вiдбуваiться без створення постiйно дiючих наднацiональних систем управлiння або прийняття спецiальних загальних рiшень. Усi рiшення, як правило, приймаються вищими посадовими особами краiн-учасниць i керiвниками мiнiстерств i вiдомств (зовнiшньоторговельних, фiнансових тощо). Цi рiшення вже на данiй стадii повиннi носити обовтАЩязковий характер, забезпечуючи скоординованiсть крокiв i обовтАЩязковiсть сторiн.

Що стосуiться сфер спiвробiтництва в рамках ЗВТ, то на початковому етапi це, вiдповiдно, зовнiшня торгiвля. ЗВТ це перш за все, угода мiж краiнами про лiквiдацiю всiх тарифних i кiлькiсних обмежень на взаiмну торгiвлю. Основою такоi угоди i правила походження. Вони перешкоджають iмпорту товарiв з третiх краiн в ЗВТ. При умовi iснування такоi зони виникаi ситуацiя, коли знiмаються всi бартАЩiри на шляху торгiвлi товарами i послугами мiж краiнами-учасницями. Споживачi отримують доступ до найбiльш дешевого джерела пропозицii в усiй зонi в цiлому i в результатi отримують виграш вiд торгiвлi.

При створеннi ЗВТ маi мiсце i цiлий ряд негативних моментiв, що уповiльнюють процес зближення, але не мають руйнiвного характеру.Створення ЗВТ приводить до посилення конкуренцii на внутрiшньому ринку, що не завжди сприятливо впливаi на якiсть i технiчний рiвень товарiв в нацiональнiй промисловостi. Лiбералiзацiя iмпорту створюi серйозну загрозу для нацiональних виробникiв товарiв, збiльшуi небезпеку банкрутства тих з них ,що не можуть конкурувати з бiльш якiсними iмпортними товарами. Без пiдтримки iх з боку держави велика небезпека того, що iноземнi виробники витиснуть вiтчизняних зi свого ж внутрiшнього ринку.

Наступним етапом мiжнародноi економiчноi i митний союз (МС) тАУ угода двох або бiльше держав про скасування митних податкiв i зборiв у торгiвлi. Головна рiзниця мiж ЗВТ та митним союзом полягаi в тому, що в першому випадку передбачаiться поступове зниження митних податкiв, усунення нетарифних бартАЩiрiв i т.д. В остаточному пiдсумку ЗВТ покликана забезпечити безмитну торгiвлю мiж краiнами-учасницями. У рамках митного союзу iснуi безмитна торгiвля мiж краiнами-членами i спiльний митний тариф стосовно краiн, якi не входять у союз.

У рамках митного союзу вiдбуваються серйознi зрушення у структурi виробництва i споживання краiн-учасниць. По-перше, проводячи iдину зовнiшньоторгову полiтику стосовно митних тарифiв, рiзнi зовнiшнi преференцii, протекцiонiзм i т.д., краiни регулюють товарнi потоки з урахуванням рiвня зовнiшнього тарифу i результуючих цiн.

Можливi два варiанти розвитку подiй: установлюваний на зовнiшнiх границях МС зовнiшнiй тариф на будь-який товар може бути вище середньозваженого тарифу, що iснував до виникнення даноi iнтеграцiйноi структури, або нижче. Якщо зовнiшнiй тариф вище, то краiнам-членам МС доводиться вiдмовлятися вiд бiльш дешевого зовнiшнього джерела постачання на користь внутрiшньосоюзних ресурсiв, бiльш дорогих [20,с.48].

Таким чином, регулювання зовнiшньоторгового тарифу певним чином впливаi на розвиток iнтеграцiйних процесiв усерединi МС. Досвiд показуi, що регулювання зовнiшнього тарифу в цiлому сприятливо впливаi на розвиток внутрiшнього ринку товарiв i послуг. Вiдбуваiться зниження або уповiльнення зростання цiн, пiдсилюiться конкуренцiя мiж товаровиробниками i постачальниками iмпортних товарiв у рамках МС. Велике значення для митного союзу маi наявнiсть у складi союзу однiii-двох великих держав. Функцiонування МС потребуi змiн у пiдходi до управлiння iнтеграцiйними процесами. Як уже зазначалося вище, дiяльнiсть у рамках ЗВТ не обумовлюi створення постiйно дiючих органiв. Для МС уже виникаi необхiднiсть у регулюючих iнститутах. Це повтАЩязано з тим, що по-перше, перехiд до iдиних митних податкiв i спiльного здiйснення координацiйних заходiв потребуi iстотного перегляду пiдходiв до розвитку багатьох галузей нацiональноi економiки в кожнiй краiнi. По-друге, необхiдна координацiя розвитку окремих галузей на макроекономiчному рiвнi, що призводить до появи нових проблем в iнших сферах дiяльностi. По-третi, виникаi потреба в переговорах про узгодження не лише митно-тарифноi полiтики, але i координацii або пристосування внутрiшнiх ринкiв до спiльних iнтересiв. У звтАЩязку з цим постаi питання про створення наднацiональних органiв, що будуть розробляти, координувати, контролювати дiяльнiсть окремих сфер зовнiшньоi торгiвлi i виробництва. Практика iнтеграцii показуi, що цей етап i найбiльш складним в процесi досягнення домовленостей, так як нацiональнi уряди при митному союзi залишаються незалежними.

Якiсно бiльш високою сходинкою iнтеграцii i спiльний ринок (СР). Нинi цей етап iнтеграцiйного розвитку реалiзований у РДС, на основi досвiду якого можуть бути зробленi практичнi висновки i оцiнки. Переростання митного союзу у спiльний ринок обумовлюiться як суто економiчними факторами, так i полiтичними. Спiльний ринок тАУ це обтАЩiднання нацiональних ринкiв декiлькох краiн в iдиний великий ринок з вiльним перемiщенням в його межах капiталiв, товарiв, послуг i робочоi сили. У процесi вирiшення знаходяться такi питання як повне узгодження економiчноi полiтики , вирiвнювання економiчних показникiв тощо.

Досвiд показуi, що узгодження широкого кола питань i досить складною справою i домогтися консенсусу вдаiться не завжди. Для досягнення успiху необхiдно реалiзувати наступнi задачi:

тАУ скасувати митнi обмеження мiж державами-членами;

тАУ розробити iдину торгiвельну полiтику розвитку окремих галузей i секторiв економiки. Вибiр iх повинен здiйснюватися виходячи з того, наскiльки це важливо для наступного закрiплення iнтеграцii, який буде соцiальний резонанс пiсля вживання вiдповiдних заходiв ,як це вiдобразиться на потребах конкретного споживача;

тАУ створити умови для вiльного руху капiталу, робочоi сили, послуг i iнформацii, що доповнюють безперешкодне перемiщення товарiв;

тАУ сформувати загальнi фонди сприяння соцiального i регiонального розвитку, що передбачаi поворот безпосередньо до iнтересiв i потреб споживача, орiiнтацiю на задоволення потреб на мiсцях, що дозволяi реально вiдчути переваги iнтеграцiйних процесiв. Цi економiчнi кроки обумовлюють узгодження серйозних заходiв для гармонiзацii й унiфiкацii нацiональних законiв. При цьому особливе мiсце придiляiться введенню системи заходiв, що запобiгають порушенню норм, що регулюють конкуренцiю. Тим самим визначаiться необхiднiсть формування спецiальних, у тому числi наднацiональних органiв управлiння i контролю. Так наприклад, в РДС це РДвропарламент, Рада мiнiстрiв, РДврокомiсiя.

Будiвництво спiльного ринку повинне завершитися створенням iдиного економiчного, правового й iнформацiйного простору i дати iмпульс для переходу iнтеграцiйного угруповання на якiсно новий рiвень тАУ економiчного i полiтичного союзу. Цi форми iнтеграцii передбачають повну економiчну iнтеграцiю, узгодження економiчноi полiтики, створення iдиноi валютноi системи, унiфiкацiю податковоi, соцiальноi полiтики, повну унiфiкацiю законодавчоi бази. В результатi цього зтАЩявляiться iдине неподiльне утворення.

Тривалiсть етапiв iнтеграцii визначаiться комплексом рiзноманiтних факторiв внутрiшньоекономiчного, зовнiшньоекономiчного i полiтичного характеру. Однак практика показала, що реальний процес iнтеграцii в силу своiх внутрiшнiх протирiч не може вiдбуватися так прямолiнiйно i поступально, як передбачаi розглянута вище логiчна схема. РЖсторiя свiдчить, що не iснуi нi строгих закономiрностей, нi автоматизму мiж фазами iнтеграцii: все залежить вiд конкретних iсторичних умов в мiжнародних економiчних вiдносинах в окремих краiнах, вiд економiчних i полiтичних iнтересiв даних краiн.

2 РОЗВИТОК РЕГРЖОНАЛЬНОРЗ ЕКОНОМРЖЧНОРЗ РЖНТЕГРАЦРЖРЗ

2.1 ЗАХРЖДНОРДВРОПЕЙСЬКА РЖНТЕГРАЦРЖЯ

Вже кiлька десятирiч у всьому свiтi маi мiсце стiйка тенденцiя до регiональноi мiждержавноi iнтеграцii. У серединi 90-х рокiв за даними ГАТТ/СОТ сформувалось понад 30 мiжнацiональних iнтеграцiйних угруповань рiзного типу. Вони iстотно рiзняться як за змiстом i характером вiдносин, що виникають мiж краiнами-учасницями так i за результатами (наслiдками) дiяльностi.

Великий досвiд i потенцiал регiональноi економiчноi iнтеграцii маi Захiдна РДвропа. Це пояснюiться як полiтичними та соцiально-економiчними особливостями розвитку даного регiону у перiод пiсля другоi свiтовоi вiйни, так i сучасними тенденцiями розвитку свiтовоi економiки, коли сформувалися три свiтовi економiчнi центри (Захiдна РДвропа, Пiвнiчна Америка з домiнуючою роллю США i Пiвденно-Схiдна Азiя з прiоритетом Японii).

Початком процесу iнтеграцii краiн Захiдноi РДвропи вважаiться 9 травня 1950 р., коли мiнiстр закордонних справ Францii Р. Шуман запропонував створити спiльний ринок вугiльноi i сталеливарноi продукцii Францii, ФРН та iнших захiдноiвропейських краiн. Ця пропозицiя була реалiзована в результатi пiдписання у 1951 р. Паризького договору про створення РДвропейського спiвтовариства вугiлля та сталi (РДСВС), до якого увiйшли шiсть краiн: Бельгiя, РЖталiя, Люксембург, Нiдерланди, Нiмеччина i Францiя ("iвропейська шiстка").

Згодом на основi досягнутого позитивного досвiду РДСВС об'iднавчий процес поширився на економiку в цiлому. Так, у 1957 р. було пiдписано Римський договiр про створення РДвропейського економiчного спiвтовариства (РДЕС) та РДвропейського спiвтовариства з атомноi енергii (РДвратому). Метою РДЕС визначалися створення митного союзу, усунення внутрiшнiх торговел

Вместе с этим смотрят:

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)

The Experience of transnational corporationsтАЩ development in the conditions of world financial crisis

The UK as a member of the EU