Оцiнка перспектив i умов створення iдиноi валютноi зони на територii СНД

МРЖНРЖСТЕРСТВО освiти i НАУКИ УКРАРЗНИ

КУРСОВА РОБОТА

Запорiжжя тАУ 2010

Перелiк умовиних скорочень та одиниць вимiру

Обсяг роботи: 37 сторiнок, 1 таблиця, 5 малюнкiв, 14 джерел.

Цiль роботи тАУ розглянути основнi аспекти питання оптимальних валютних зон.

Об'iкт дослiдження тАУ оптимальнi валютнi зони.

Задачi роботи:

- огляд теорii оптимальних валютних зон i iснуючих теоретичних моделей, що описують умови, вигоди й витрати вiдмови вiд нацiональноi валюти й створення iдиноi валютноi зони;

- емпiричне дослiдження порiвняльноi динамiки макроекономiчних показникiв краiн - членiв СНД i iх зовнiшньоекономiчноi полiтики з погляду задоволення критерiям створення iдиноi валютноi зони;

- оцiнка перспектив i умов створення iдиноi валютноi зони на територii СНД.

Методи дослiдження тАУ аналiз iснуючих положень теорii оптимальних валютних зон, а також висновкiв з формальних моделей.

Ключовi слова: валютна зона, грошi, краiна, звтАЩязки, iнтеграцiя, зовнiшньоекономiчнi стосунки, нацiональна валюта, оптимальнiсть, аналiз, розвиток, перспективи.

ВСТУП

1. ТЕОРРЖЯ ОПТИМАЛЬНИХ ВАЛЮТНИХ ЗОН

1.1 Поняття оптимальноi валютноi зони

1.2 Традицiйний пiдхiд до визначення розмiрiв оптимальноi валютноi зони

1.3 Альтернативний пiдхiд до визначення розмiрiв оптимальноi валютноi зони

2. ЕМПРЖРИЧНИЙ АНАЛРЖЗ ТЕОРРЖРЗ ОВЗ

3. ДОСЛРЖДЖЕННЯ ВАЛЮТНОРЗ РЖНТЕГРАЦРЖРЗ СТОСОВНО ДО КРАРЗН СНД

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

Валютнi зони - валютнi угруповання держав, створенi пiд час i пiсля Другоi свiтовоi вiйни на основi довоiнних валютних блокiв для проведення погодженоi полiтики в галузi мiжнародних валютних вiдносин. Як правило, охоплюють краiни, якi перебувають у певнiй фiнансово-економiчнiй або полiтичнiй залежностi вiд держави, що очолюi певну зону. Цi краiни пiдтримують курс своiх валют вiдповiдно до валюти краiни-гегемона; повиннi тримати своi основнi золотовалютнi резерви у банках цiii краiни; купувати ii державнi цiннi папери тощо.

Основними правилами валютноi зони i: провiдна валюта використаiться як платiжнi кошти i як резервнi кошти, за допомогою цiii валюти здiйснюються "зовнiшнi платежi", вiльне перемiщення валют з однiii краiни в iншу.

Останнi десятилiття ознаменувалися iстотним ростом iнтересу рiзних краiн свiту до процесiв економiчноi й валютноi iнтеграцii. Митнi союзи й багатостороннi торговельнi угоди, лiбералiзацiя валютних i фiнансових ринкiв - от далеко не повний перелiк iнтеграцiйних процесiв, що протiкають у свiтi наприкiнцi XX - початку XXI ст. Утворення РДвропейськоi валютноi системи i ii наступна трансформацiя в РДвропейський валютний союз - одне iз самих головних досягнень iвропейських краiн на шляху економiчноi й, зокрема, валютнiй iнтеграцii.

На цьому тлi спостерiгаiться пiдвищена увага до проблем мiжнацiональноi iнтеграцii на територii краiн Спiвдружностi Незалежних Держав. Пiсля розпаду СРСР i утворення на його основi цiлого ряду незалежних держав пiшов перiод трансформацii нацiональних економiчних систем, викликаний переходом вiд плановоi економiки до ринкового, розривом сформованих господарських зв'язкiв мiж пiдприiмствами, опинившимися на територii рiзних держав. Споконвiчно цей процес супроводжувався iстотним падiнням економiчноi активностi в даних краiнах i зниженням рiвня життя населення, високими темпами iнфляцii, низькою ефективнiстю бюджетноi й податковоi полiтики. Крiм цього, глобальна криза 2002-2003 р. завдав серйозного удару не тiльки по Росii, але й по iнших краiнах - членам Спiвдружностi.

Разом з тим саме пiсля кризи в краiнах СНД спостерiгалося полiпшення економiчноi кон'юнктури, що супроводжуiться ростом ВВП, помiтним зниженням iнфляцii, пiдвищенням ефективностi податковоi й бюджетноi полiтики поряд з деяким зм'якшенням напруженостi в соцiальнiй сферi й полiпшенням ситуацii iз платiжним балансом. Стабiлiзацiя курсiв валют даних краiн стосовно валют найбiльш розвинених краiн миру також можна розглядати як одне з iстотних досягнень економiчноi полiтики.

Почасти всi вищевказанi фактори, що свiдчать про стабiлiзацiю економiк краiн Спiвдружностi, дозволили iм приступитися до розробки середньо- i довгостроковоi стратегiй розвитку. Безумовно, важливу роль у цьому процесi повинна грати консолiдацiя економiчного простору краiн СНД, заснована на розвитку ринкових вiдносин мiж державами регiону. Яскравим пiдтвердженням цьому i укладене мiж рядом краiн СНД (Росiiю, Бiлорусiiю, Казахстаном i Украiною) угода про утворення РДдиного економiчного простору на територii цих краiн i курс на його подальший розвиток. Вiдповiдно до згаданоi угоди особлива увага повинне придiлятися розширенню торговельних вiдносин мiж державами, створенню умов для безперешкодного перемiщення капiталу й робочоi чинностi, зближенню податковоi, грошово-кредитноi й валютно-фiнансовоi полiтики.

У зв'язку iз цим усе бiльш активно ведеться полемiка щодо умов, при яких iнтеграцiйнi процеси виявляться взаiмовигiдними для всiх краiн, що беруть участь. Для рiшення даноi проблеми необхiдно чiтко розумiти й усвiдомлювати всi вигоди й витрати, з якими сполученi процеси економiчноi iнтеграцii. Найчастiше аргументацiя прихильникiв iнтеграцiйних процесiв на пострадянському просторi ТСрунтуiться винятково на досвiдi РДвропейського валютного союзу: пропонуiться повторити шлях, по якому пройшли краiни РДвропи до дiйсного моменту. Однак a priori не можна затверджувати, що копiювання чужого досвiду принесе очiкуванi результати, оскiльки сформованi на територii краiн СНД економiчнi й полiтичнi умови докорiнно вiдрiзняються вiд умов, у яких перебували краiни РДвропи iз самого початку iнтеграцiйних процесiв.

Таким чином, основними цiлями нашого дослiдження i:

- вивчення основних теоретичних i економiко-полiтичних проблем, що виникають при створеннi iдиноi валютноi зони;

- оцiнка ступеня готовностi окремих держав - членiв СНД до вступу у валютний союз iз погляду основних положень теорii оптимальних валютних зон;

- аналiз можливих вигiд i витрат такого рiшення для окремих держав - членiв СНД.

Основними завданнями роботи i:

1. огляд теорii оптимальних валютних зон i iснуючих теоретичних моделей, що описують умови, вигоди й витрати вiдмови вiд нацiональноi валюти й створення iдиноi валютноi зони;

2. емпiричне дослiдження порiвняльноi динамiки макроекономiчних показникiв краiн - членiв СНД i iх зовнiшньоекономiчноi полiтики з погляду задоволення критерiям створення iдиноi валютноi зони;

3. оцiнка перспектив i умов створення iдиноi валютноi зони на територii СНД.

Методологiя дослiдження будуiться на основi аналiзу iснуючих положень теорii оптимальних валютних зон, а також висновкiв з формальних моделей, що визначають вигоди й витрати валютноi iнтеграцii.

1.1 Поняття оптимальноi валютноi зони

Уже кiлька десятилiть пильна увага наукового спiвтовариства залучаi проблема оптимальних валютних зон. Основна iдея, обумовлена термiном Влоптимальна валютна зонаВ» (ОВЗ), укладаiться в тiм, що для деяких краiн споконвiчно може виявитися неоптимальним використання власноi валюти для здiйснення транзакцiй як усерединi краiни, так i iз зовнiшнiм миром.

Оптимальна валютна зона - оптимальна у географiчному змiстi область, на територii якоi загальновживаними коштами платежу i або iдина валюта, або група валют, двостороннi обмiннi курси яких жорстко фiксованi, тодi як стосовно iнших свiтових валют використаiться режим змiнного обмiнного курсу.

Крiм того, можуть використатися й iншi термiни, якi тiсно пов'язанi з поняттям оптимальноi валютноi зони: Влвалютна iнтеграцiяВ» i Влвалютний союзВ». Обоi цих термiна позначають групу краiн, на територii яких звертаiться iдина валюта (нова валюта або валюта однiii iз краiн)1.

Аналiз проблеми ОВЗ тiсно пов'язаний з питанням вибору режиму обмiнного курсу й, зокрема, з обговоренням порiвняльних переваг i недолiкiв фiксованих i плаваючих обмiнних курсiв. Затверджувалося, що краiнам, де цiни й заробiтнi плати по тимi або iнших причинах недостатньо гнучкi, плаваючi обмiннi курси необхiднi для пiдтримки внутрiшнього (оптимальне спiввiдношення iнфляцii й безробiття) i зовнiшнього (рiвновага платiжного балансу) балансу. Теорiя ОВЗ затверджуi, що iснують умови, коли для деяких краiн фiксований обмiнний курс i бiльше кращим з погляду досягнення внутрiшнього й зовнiшнього балансу. Вивченню такого роду умов присвячена велика кiлькiсть робiт, серед яких публiкацii не тiльки закордонних, але й вiтчизняних авторiв [7, с.82].

Умовно можна видiлити два пiдходи до аналiзу проблеми визначення оптимальних валютних зон - традицiйний (критерiальний) i альтернативний. У рамках першого з них - традицiйного - автори прагнуть видiлити рiзнi економiчнi характеристики й показники, якi дозволять iдентифiкувати розмiри й контури оптимальних валютних зон у свiтi. РЖншими словами, у рамках даного пiдходу пропонуiться деякий критерiй для визначення оптимальноi валютноi зони. Основи даного пiдходу минулого закладенi в 60-х роках минулого сторiччя в роботах Манделла, Маккиннона, Кинена, причому представленi в цих роботах аргументи ТСрунтувалися головним чином на порiвняльному аналiзi переваг i недолiкiв режимiв плаваючих i фiксованого обмiнних курсiв при впливi на економiку краiни або групи краiн рiзних шокiв.

Альтернативний пiдхiд визнаi обмеженiсть традицiйного пiдходу й розглядаi проблему визначення ОВЗ трохи iнакше, видiляючи й зiставляючи рiзнi вигоди й витрати, з якими може зштовхнутися краiна при валютнiй iнтеграцii. В iдеалi для повного вивчення можливостi подiлу всiх краiн миру на незалежнi валютнi зони необхiдно розробити аналiтичний апарат, що дозволяi врахувати всi можливi економiчнi характеристики цих краiн. Вирiшити подiбне завдання в цей час неможливо, тому в рамках альтернативного пiдходу остаточний висновок про приiднання до вже iснуючоi валютноi зони або утвореннi новоi валютноi зони пропонуiться приймати пiсля зiставлення всiх вигiд i витрат. При цьому, на вiдмiну вiд традицiйного пiдходу, дослiдження проводиться для кожноi окремоi краiни або регiону з урахуванням суверенiтету й сформованих нацiональних границь [4. с.91].

У цей час теорiя оптимальних валютних зон займаiться головним чином визначенням умов, при яких чистий виграш краiни вiд вступу у валютний союз буде позитивним, а також пошуком вiдповiдi на питання про можливий подiл всiх краiн миру по окремих валютних зонах. Однак необхiдно враховувати ту обставину, що всi висновки теорii ОВЗ отриманi при розглядi двох полярних випадкiв, коли обмiнний курс повнiстю фiксований або, навпроти, може вiльно коливатися внаслiдок змiн попиту та пропозицii валюти. У реальному ж життi уряду можуть коректувати як фiксований, так i змiнний курс, що вплине на результати застосування теоретичних положень. Слiд зазначити, що поштовхом для розвитку теорii ОВЗ послужили процеси iвропейськоi iнтеграцii, коли була створена РДвропейська валютна система. На ii базi згодом сформувався РДвропейський валютний союз, члени якого замiнили власнi валюти iдиною iвропейською валютою тАУ iвро [6, с.95].

Далi в роботi докладно розглянутi найцiкавiшi й значимi, на наш погляд, теоретичнi й емпiричнi роботи, а також проаналiзованi iхнi основнi висновки й висновки. Два пiдроздiли присвяченi послiдовному вивченню двох пiдходiв (традицiйного, або критерiального, i альтернативного) до аналiзу проблеми оптимальних валютних зон, пiсля чого розглядаються деякi формальнi моделi, що охоплюють основнi положення теорii ОВЗ.

1.2 Традицiйний пiдхiд до визначення розмiрiв оптимальноi валютноi

зони

Як було вiдзначено вище, традицiйний пiдхiд до аналiзу оптимальностi валютноi зони заснований на припущеннi, що ii границi можуть бути визначенi виходячи з якого-небудь одного обраного критерiю. Задовольняючи обраному критерiю, краiна, що вступаi у валютну зону або валютний союз, здатна щонайкраще досягти основних цiлей економiчноi полiтики - повноi зайнятостi, стабiльностi внутрiшнiх цiн, рiвноваги платiжного балансу. Саме з погляду даних цiлей дослiджуються переваги й недолiки фiксацii двостороннього обмiнного курсу на постiйному рiвнi або введення iдиноi валюти.

У рамках даного пiдходу в рiзних роботах пропонуiться використати цiлий ряд критерiiв оптимальностi:

- мобiльнiсть факторiв виробництва;

- вiдкритiсть економiки i ii розмiр;

- диверсифiкованiсть економiки; подiбнiсть темпiв iнфляцii; економiчна iнтеграцiя; полiтична iнтеграцiя;

- iншi критерii (так називанi ВлпроксiВ»-критерii) [7, 117].

Невiд'iмним елементом валютного об'iднання i полiтичнi й iнституцiональнi аспекти. Уряди краiн повиннi гарантувати виконання всiх узятих на себе зобов'язань по пiдтримцi фiксованого обмiнного курсу, а також якщо буде потреба по проведенню бiльше твердоi фiскальноi й грошово-кредитноi полiтики в перiод об'iднання, що може знадобитися для приведення у вiдповiднiсть фундаментальних показникiв економiчного розвитку розглянутих краiн.

У лiтературi пропонуються й iншi, бiльше формальнi критерii оптимальностi валютних зон. Серед них у першу чергу видiлимо так називанi ВлпроксiВ»-критерii - це, наприклад, кореляцiя шокiв i волатильнiсть реального обмiнного курсу. Такого роду критерii заснованi лише на аналiзi динамiки макроекономiчних iндикаторiв, на вiдмiну вiд критерiiв, заснованих на фундаментальних характеристиках краiн, що сприяють об'iднанню.

Наприклад, у роботi Вобеля як критерiй оптимальностi пропонуiться використати волатильнiсть реального обмiнного курсу, оскiльки вона, на думку автора, являi собою показник, що визначаi готовнiсть краiни вступити у валютний союз. Вiдповiдно до його логiки, якщо на економiку впливаi невелике число шокiв, для коректування яких необхiднi змiни обмiнного курсу, те волатильнiсть реального обмiнного курсу буде невисокою. Для таких краiн витрати вiдмови вiд гнучкостi номiнального обмiнного курсу як iнструмента стабiлiзацii при входженнi або утвореннi валютного союзу будуть мiнiмальнi. Представленi аргументи були перевiренi емпiрично, зокрема, у роботi фон Хагена й Ноймана.

РЖншим критерiiм оптимальностi i кореляцiя шокiв, або, що практично те саме, спiввiдношення мiж числом симетричних i асиметричних шокiв. Якщо високо корельованiсть шокiв для розглянутих краiн, то вони будуть схожим образом впливати на економiку й, очевидно, зажадають схожих мiр стабiлiзацii. Тому витрати, пов'язанi з неможливiстю використання незалежноi грошово-кредитноi полiтики, а також зi змiною режиму обмiнного курсу, для цих краiн будуть менше. Разом з тим слабка корельованiсть шокiв може зажадати застосування рiзних iнструментiв стабiлiзацii, одним iз яких i змiнний обмiнний курс. Тому витрати вiдмови вiд такого роду полiтики будуть високi.

У лiтературi втримуються й iншi аргументи, що стосуються кореляцii шокiв. Наприклад, у роботi Алезiни, Барро й Тенрейро пiдкреслюiться необхiднiсть облiку не тiльки кореляцii шокiв, але i iх волатильностi. Зокрема, при аналiзi шокiв пропонувалося використати вiдношення дисперсiй випуску краiни-претендента i якорi-краiни-якорi. Очевидно, що даний коефiцiiнт буде вiдображати й ступiнь корельованiстi шокiв, i розходження в рiвнi волатильностi. Наприклад, випуск малоi краiни може бути висококоррельован з випуском у Сполучених Штатах Америки, однак його волатильнiсть iстотно вище, нiж у США. РЖз цiii причини грошово-кредитна полiтика США буде недоречна для розглянутоi малоi краiни [8, 56].

Огроднiк у своiй роботi аналiзуi iнший критерiй, пов'язаний iз шоками, - необхiднiсть розгляду джерел шокiв, що впливають на економiку. Вiдповiдно до цього критерiю, оскiльки режим змiнного обмiнного курсу дозволяi успiшнiше протидiяти впливу зовнiшнiх шокiв, краiнам, пiдданим впливу зовнiшнiх шокiв, рекомендуiться використати змiнний курс, тодi як для краiн, пiдданих впливу внутрiшнiх шокiв, бiльше пiдходить фiксований курс. Разом з тим вiдзначаiться, що внутрiшнi шоки однiii краiни i зовнiшнiми для iншоi, тому даний критерiй варто застосовувати з обережнiстю для групи краiн [11, с.83].

Резюмуючи сказане вище, хотiлося б вiдзначити, що перерахованi в даному пiдроздiлi критерii (волатильнiсть обмiнного курсу, волатильнiсть i кореляцiя шокiв) мають певнi переваги й недолiками. У числi переваг важливо видiлити можливiсть iхнього застосування на практицi, що неможливо для бiльшостi iнших критерiiв. Проте цi критерii допомагають лише визначити перелiк краiн або регiонiв, готових до валютноi iнтеграцii, але не дозволяють видiлити причини iснуючих розходжень для краiн i, таким чином, запропонувати способи iхнього усунення. РЖнший аспект проблеми полягаi в тому, що перерахованi критерii заснованi на iсторичних даних i не дозволяють оперативно враховувати можливi структурнi змiни в економiках розглянутих краiн, якi можуть пiдвищити або, навпроти, понизити необхiднiсть валютноi iнтеграцii для краiни.

1.
3 Альтернативний пiдхiд до визначення розмiрiв оптимальноi

валютноi зони

Представленi критерii оптимальностi були запропонованi в раннiх роботах, присвячених розробцi теорii оптимальноi валютноi зони. Цi критерii в основному визначали умови, при яких змiни обмiнного курсу виявлялися або неефективними, або практично непотрiбними в iснуючих умовах з погляду коригувального механiзму. Тому краiна потенцiйно була готова до того, щоб стати частиною iснуючоi валютноi зони (союзу) або утворити нову валютну зону або союз iз iншими краiнами. У тих же випадках, коли використання змiнного обмiнного курсу дозволяло усунути неравновесность внутрiшнього й зовнiшнього балансiв, автори намагалися визначити умови, при яких витрати переходу до режиму фiксованого обмiнного курсу були б мiнiмальнi.

Разом з тим у рамках альтернативного пiдходу зiзнаiться неадекватнiсть визначення оптимальностi валютноi зони з погляду якогось одного критерiю. Пропонуiться оцiнювати всi витрати й вигоди вiд вступу кожноi окремоi краiни у валютний союз. Перевагою даного пiдходу до визначення оптимальностi i багатобiчний аналiз всiх аспектiв проблеми об'iднання. По одним критерiях краiнi буде вигiдно об'iднатися з iншими краiнами, по iншимi - невигiдно. У цьому випадку кожний з авторiв робiт iз традицiйним пiдходом по-рiзному визначив би границi оптимальних зон. При цьому альтернативний пiдхiд дозволить зважити всi ВлзаВ» i ВлпротиВ» i на основi отриманого результату сформулювати остаточнi рекомендацii [5, с.79].

Бiльше того, альтернативний пiдхiд у деякому змiстi дозволяi ввести в аналiз елемент динамiки. Це важливо, оскiльки в реальнiй економiцi багато процесiв адаптацii, у тому числi й адаптацiя платiжних балансiв, забирають певний час. Процес введення iдиноi валюти може зайняти досить тривалий промiжок часу, тому оцiнка переваг i недолiкiв валютноi iнтеграцii не може проводитися в рамках статичного аналiзу вигiд i витрат у термiнах стабiльностi рiвня цiн, зайнятостi, рiвноваги платiжного балансу.

Незважаючи на очевиднi переваги, основним недолiком альтернативного пiдходу i вiдсутнiсть розумiння того, яким образом порiвнювати всi можливi вигоди й витрати. Найчастiше неможливо формалiзувати всi вигоди й витрати або, якщо це все-таки вдалося зробити, зрiвняти iх мiж собою через розходження в одиницях вимiру. Проте цей пiдхiд виявляiться бiльше кращим у порiвняннi з однокритериальным аналiзом.

Перш нiж приступитися до аналiзу можливих вигiд i витрат для краiни-учасницi у випадку валютного союзу й валютноi зони, необхiдно нагадати, що iхнi спiввiдношення буде рiзним для цих двох випадкiв, оскiльки в останньому випадку краiни лише фiксують двостороннi обмiннi курси, але продовжують використати власну валюту. Деякi витрати будуть залишатися навiть при вступi краiни у валютний союз. Разом з тим валютна зона характеризуiться практично тими ж вигодами, що й валютний союз, але в трохи меншому масштабi. Подальший аналiз буде заснований переважно на аналiзi саме валютноi iнтеграцii, тобто наслiдкiв введення iдиноi валюти на територii декiлькох краiн.

Вище були розглянутi положення теорii оптимальноi валютноi зони. На основi проведеного аналiзу можна видiлити ряд характеристик, якi повиннi враховуватися при розглядi питання про валютне об'iднання двох або декiлькох краiн. Серед таких характеристик - мобiльнiсть факторiв виробництва, рiвень вiдкритостi економiки i ii розмiр, ступiнь диверсифiкованостi економiки, швидкiсть iнфляцiйних процесiв, рiвень розвитку фiскальних iнструментiв, ступiнь асиметричностi шокiв, що впливають на економiку держав. Кожний iз цих критерiiв у тiм або iншому ступенi визначаi вигоди або витрати, пов'язанi з валютною iнтеграцiiю. Адекватнiсть перерахованих характеристик в основному пiдтверджуiться результатами, отриманими з формальних моделей теорii оптимальноi валютноi зони.

Немаловажну роль у процесi iнтеграцii грають рiзнi полiтичнi фактори, якi, без сумнiву, визначають можливiсть створення валютного союзу мiж краiнами i його подальшою пiдтримкою. Деякi змiни в економiчнiй полiтицi, необхiднi для успiшного початку процесу iнтеграцii, можуть бути сполученi зi значними витратами для окремих краiн союзу. Саме готовнiсть краiн iти на поступки в благо всього союзу i визначальним чинником успiху й у той же час демонструi нерозривний зв'язок мiж економiчною й полiтичною сторонами питання [10, с.66].

валютний зона нацiональна

РЖснуюча теорiя оптимальних валютних зон пропонуi цiлий ряд критерiiв або умов, при яких об'iднання краiн у валютний союз буде виправдано з економiчноi точки зору або витрати вiд валютного об'iднання (або валютноi iнтеграцii) виявляться менше потенцiйних вигiд. Разом з тим, як було вiдзначено вище, емпiрична перевiрка висновкiв теорii ОВЗ скрутна через вiдсутнiсть необхiдноi макроекономiчноi статистики, непорiвнянностi iснуючих данiй або розрахованих на iхнiй основi показникiв або неможливостi безпосередньоi оцiнки потенцiйних вигiд або витрат.

Незважаючи на iстотнi труднощi для повного емпiричного аналiзу, у лiтературi по теорii оптимальних валютних зон, а також по питанню валютноi iнтеграцii (переважно вiдносно iвропейських краiн) можна видiлити ряд пiдходiв, що дозволяють у тiм або iншому ступенi оцiнити привабливiсть валютноi iнтеграцii для розглянутоi краiни або групи краiн. Бiльше того, економiчною основою валютноi iнтеграцii в РДвропi стало Маастрихтська угода й, зокрема, так називанi Влкритерii збiжностiВ», якi визначали умови, вiдповiднiсть яким вiдкривало доступ краiни в РДвропейський валютний союз. Нижче приводиться огляд вищевказаних пiдходiв, що дозволить видiлити серед них лише застосовнi для аналiзу можливостей валютноi iнтеграцii на територii краiн СНД.

РЖснуi досить велика кiлькiсть робiт, у яких розглядаються окремi критерii теорii ОВЗ i вживаi спроба iхньоi емпiричноi перевiрки.

У своiй роботi Байомi й Айхенгрiн однi з перших спробували емпiрично перевiрити висновки теорii оптимальних валютних зон i, зокрема, умови для вступу у валютний союз стосовно до краiн РДвропи. Була запропонована методика розрахунку показника, що вiдображаi волатильнiсть номiнального обмiнного курсу, що автори назвали iндексом ОВЗ i на основi якого зробили висновки щодо готовностi тiii або iншоi краiни iз числа розглянутих краiн РДвропи для входження в РДвропейський валютний союз. Вiдповiдно до теорii ОВЗ можна видiлити ряд характеристик, якi визначають вигоди або витрати вiд стабiлiзацii валютного курсу й грошовоi унiфiкацii, пов'язанi з фiксацiiю обмiнного курсу. Автори обмежилися розглядом асиметричних шокiв випуску, показникiв зовнiшньоi торгiвлi й переваг використання iдиноi валюти для здiйснення трансакцiй. Гiпотеза, що перевiряi, полягала в тому, що перерахованi вище характеристики рiзних iвропейських краiн в остаточному пiдсумку визначають необхiднiсть використання обмiнного курсу як iнструмент стабiлiзацii. Це, у свою чергу, буде приводити до росту волатильностi номiнального обмiнного курсу й, таким чином, визначати готовнiсть (неготовнiсть) краiни до вступу у валютний союз. Слiд зазначити, що деякi з розглянутих краiн були членами РДвропейськоi валютноi системи, у рамках якоi коливання обмiнних курсiв були обмеженi. Разом з тим при проведеннi емпiричного аналiзу в роботi передбачалося, що спостережуванi розходження у волатильностi обмiнних курсiв вiдображають не тiльки розходження в режимах обмiнного курсу (плаваючоi або фiксованого), але й вiдмiнностi краiн по фундаментальних економiчних характеристиках [3, с.82].

Для емпiричноi оцiнки використалося кiлька показникiв. Як показник, що характеризуi величину шокiв випуску, розраховувалося стандартне вiдхилення логарифма вiдносини показникiв реального випуску двох краiн. Вiдповiдно до перевiряiмоi гiпотези для краiн, у яких цикли дiловоi активностi симетричнi, тобто розрахований показник буде порiвняно невеликим, волатильнiсть двостороннього номiнального обмiнного курсу буде менше, оскiльки в цьому випадку не повинне вiдбуватися частих змiн обмiнного курсу, необхiдних для цiлей економiчноi стабiлiзацii. Для облiку асиметрii шокiв також використався показник, що вiдображаi розходження в товарному поiздi експорту: галузевi шоки будуть симетричнi в тому випадку, якщо обидвi краiни спецiалiзуються на експортi того самого товару або товарiв однiii галузi промисловостi. Середня величина вiдносини експорту до ВВП використався як показник, що вiдображаi вплив зовнiшньоi торгiвлi: бiльше тiснi торговельнi зв'язки мiж краiнами повиннi вiдповiдати меншоi волатильностi номiнального обмiнного курсу й вiдповiдно до бiльшiй готовностi краiни до вступу у валютний союз. Крiм того, приймалася гiпотеза, що мала краiна бiльшою мiрою виграi вiд використання однiii валюти: для облiку даного ефекту використаiться середнi значення логарифмiв реального ВВП (у доларах США) для розглянутоi пари краiн. Передбачалося, що чим менше краiна, тим меншоi волатильнiстю характеризуiться динамiка обмiнного курсу ii нацiональноi валюти. У пiдсумку оцiнювалася наступна економетрична модель для всiх краiн вiдносно Нiмеччини як можливого якоря:

ВаВа Ва(2.1)

де SD(e_ij) - стандартне вiдхилення двостороннього номiнального обмiнного курсу валют краiн i та j;

SD ln(y_i)-ln(y_j) - стандартне вiдхилення рiзницi логарифмiв показника реального випуску краiн i та j;

DISSIM_ij - сума абсолютних значень рiзницi часток сiльського господарства, мiнеральноi сировини й промисловоi продукцii в експортi для пари краiн i та j;

TRADE_ij - середнi значення вiдносини експорту до ВВП для краiн i та j;

SIZE_ij - середнi значення логарифмiв реального ВВП, вираженого в доларах США, для краiн i та j [5, с.76].

Згiдно висунутим у роботi гiпотезам про зв'язок перерахованих показникiв i волатильностi номiнального обмiнного курсу повиннi виконуватися наступнi умови для знакiв коефiцiiнтiв: β₁ > 0, β₂ > 0, β₃ < 0,Ва β₄ > 0.

Оцiнка рiвняння проводилася для перiоду з 1983 по 1999 р. Отриманi результати свiдчили про те, що всi чотири фактори виявилися статистично значимими на 1%-м рiвнi й мали необхiдний знак, що, на думку авторiв, свiдчило про емпiричну застосовнiсть висновкiв теорii оптимальних валютних зон.

Отримана модель була використана для прогнозування залежноi змiнноi. Для цiii мети був побудований прогноз пояснюючих факторiв. Для змiнноi SD ln(y_i)-ln(y_j) прогноз будувався на основi оцiнок регресiйноi моделi даноi змiнноi на константу й часовий тренд за обраний пiдперiод (1971-1987р.). Показник подiбностi структури експорту прогнозувався шляхом екстраполяцii темпiв його змiни за два останнiх перiоди довжиною по 3 роки. Нарештi, для прогнозу показникiв розмiру економiки й вiдносини експорту до ВВП використалися моделi тимчасових рядiв. Прогнозне значення стандартного вiдхилення й було iндексом ОВЗ для розглянутих краiн. Використовуючи отриманi ряди, автори розрахували значення стандартного вiдхилення номiнального обмiнного курсу в 1987, 1999 i 2000 р.

На основi розрахованих значень всi краiни були роздiленi на три групи. Перша - це краiни, готовi приiднатися до Нiмеччини, у числi яких виявилися Австрiя, Бельгiя, Голландiя, РЖрландiя й Швейцарiя. Цi результати узгоджувалися iз iснуючим на той момент думкою про можливих кандидатiв на участь у третiй фазi iвропейськоi валютноi iнтеграцii. Виключення становило присутнiсть Швейцарii й вiдсутнiсть Францii. Друга група - краiни, показники яких свiдчать про iхню готовнiсть у майбутньому вступити в РДвропейський валютний союз. У iхнi число ввiйшли Великобританiя, Данiя, Фiнляндiя й Францiя. РЖ, нарештi, третя група краiн, якi на момент проведення дослiдження були не готовi до вступу у валютний союз у рамках запропонованоi моделi, - Швецiя, РЖталiя, Грецiя, Португалiя й РЖспанiя. Для всiх цих краiн отриманий прогноз динамiки iндексу був як i ранiше досить високим, вiдображаючи наявнiсть iстотних розходжень в економiчних характеристиках цих краiн i Нiмеччини як найбiльш iмовiрного якоря РДвропейського валютного союзу.

У роботi Станоiвоi застосовувався аналогiчний пiдхiд до аналiзу валютноi iнтеграцii. Були розглянутi основнi критерii теорii оптимальних валютних зон i запропонованi вiдповiдним цим критерiям показники, що дозволяють, на думку автора, провести емпiричний аналiз теоретичних висновкiв з теорii ОВЗ. Крiм того, як i в роботi Байомi й Айхенгрiна, дослiджувався зв'язок мiж даними показниками й динамiкою обмiнного курсу. Зокрема, увагу автора залучили наступнi висновки теорii ОВЗ стосовно до готовностi краiн Центральноi й Схiдноi РДвропи приiднатися до РДвропейського валютного союзу: про вплив асиметричних реальних i грошових шокiв, про розмiр економiки i ii вiдкритостi, про рiвень розвитку фiнансового сектора. Гiпотеза, що перевiряi, укладалася в тiм, що перерахованi показники вiдображають рiзнi економiчнi характеристики краiн, при яких виникаi або, навпроти, пропадаi необхiднiсть змiни номiнального обмiнного курсу й, отже, залежно вiд знака коефiцiiнта росте або падаi волатильнiсть обмiнного курсу. Для економетричноi оцiнки використалася наступна модель:

ВаВаВаВаВаВаВаВаВа (2.2)

де S_ij^t - номiнальний обмiнний курс краiни i стосовно iвро в перiод t;

GDP_i^t - реальний ВВП краiни i (у постiйних цiнах) у перiод t;

M_i^t - агрегат Влширокi грошiВ» краiни i у перiод t;

Exp_i^t,j - експорт краiни i у странуj у перiод t;

Cons_i^t - обсяг кiнцевого споживання (у поточних цiнах) краiни i у перiо

Вместе с этим смотрят:

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)

The Experience of transnational corporationsтАЩ development in the conditions of world financial crisis

The UK as a member of the EU