Полiтичнi системи суспiльства

Вступ

Актуальнiсть дослiдження зумовлена недостатнiстю вивченостi та спрацьованостi проблеми становлення i розвитку полiтичноi системи суспiльства, взаiмодiя ii iнститутiв та iх протидiя в умовах посттоталiтарноi трансформацii суспiльства та iвропейськоi iнтеграцii Украiни.

Об'iктом дослiдження i сутнiсть поняття полiтичноi системи суспiльства,його елементiв та узагальнений аналiз на основi теоретичноi бази фактичноi полiтичноi системи Украiни.

Предмет дослiдження i системний аналiз об'iкта дослiдження через призму загальнолюдських принципiв верховенства права, гуманiзму, прiоритету суспiльства над державою.

Мета дослiдження полягаi у комплексному опрацюваннi всiх явищ, що виникають при здiйсненi полiтичноi влади, спираючись на теоретичний i фактичний матерiал.

Гiпотезою i можливiсть застосування засад верховенства права, гуманiзму, примату суспiльства над державою при побудовi можливих варiантiв системи.

У вiдповiднiстю до гiпотези поставленi завдання дослiдження:

1. Дати визначення полiтичноi системи суспiльства, розкрити його змiст; встановити ознаки, функцii; видову класифiкацiю систем.

2. Провести системний аналiз субсистем полiтичноi системи та встановити ii елементи, становити iх взаiмозалежнiсть.

3. Встановити закономiрностi та основнi тенденцii розвитку полiтичноi системи суспiльства Украiни в фактичнiй площинi;

Структура працi зумовлена логiкою ведення дослiдження та складаiться з таких елементiв як, план, вступ, три роздiли, висновок та список використаних джерел.

1. Поняття полiтичноi системи суспiльства

Суспiльство з'явилося, коли люди видiлилися з свiту тварин. Людина - його головна передумова i первинна клiтина, бо, як говорив ще Арiстотель[1]
, людина i iстота суспiльна. Тому найважливiша риса суспiльства полягаi в тому, що воно являi собою систему взаiмозв'язкiв розумних iстот. Взаiмодiючи з суспiльством, людина розвиваiться сама i розвиваi своi соцiальнi, сутнiснi властивостi i сили i тим самим стаi особистiстю i стимулюi прогрес суспiльства.

У науковiй i навчальнiй лiтературi даiться багато визначень i характеристик людського суспiльства, але всi вони сходяться в одному: Суспiльство i продукт взаiмодii людей, певна органiзацiя iхнього життя, внутрiшньо суперечливий органiзм, сутнiсть якого полягаi в рiзноманiтних (економiчних, моральних, релiгiйних та iншi) зв'язках i вiдносинах мiж людьми, iх об'iднаннями та спiльнотами. Це складна самодостатня система зв'язкiв людей, об'iднаних економiчними, сiмейними, груповими, етнiчними, становими, класовими вiдносинами й iнтересами. У суспiльствi дiють перш за все не бiологiчнi, а соцiальнi закони

У рiзнi перiоди iсторичного розвитку суспiльство брало рiзнi форми, змiнювалися ступiнь його зрiлостi, внутрiшню будову, тобто. економiчна, соцiально-класова, полiтична структура. Первiсне суспiльство, наприклад, довгий час було бiльш-менш однорiдно-колективiстський, не знало соцiального та iншого розшарування. Поступово структура суспiльства ускладнювалася: iз змiнами економiчних вiдносин з'явилися соцiальнi спiльностi, групи, класи i т.д. що мають своi iнтереси й особливостi.

Ця структура представлена у виглядi рiзних взаiмодiючих систем: полiтичноi, соцiальноi, економiчноi, iдеологiчноi, правовоi та деяких iнших. Цi системи складаються i iснують об'iктивно. До цих елементiв, що утворюi рiзнi суспiльнi системи, вiдносяться соцiальнi iнститути (держава, партii, церква тощо), культурнi пласти (iдеологiчнi, релiгiйнi течii, традицii, мову i т.д.), економiчнi органiзацii (пiдприiмства, установи, органи економiчного управлiння i т.п.), Правовi встановлення (норми, правовi iнститути, законодавство тощо). Саме в рiзних, але об'iктивно обумовлених поiднаннях цi елементи i структурують суспiльство на системи, а теоретична думка видiляi i вивчаi цi системи: полiтичнi, соцiальнi, правовi, економiчнi i т.д.

Зрозумiло, системна органiзацiя суспiльства не i iдиною[2]
. Суспiльство нескiнченно складне утворення. Можна, наприклад, видiлити i структури суспiльства, що формуються не за системним критерiям, а з iнших, наприклад, за критерiiм спiввiдношення iндивiда (особистостi) i колективу. Можна видiлити економiчний базис i надбудову (цi поняття добре вiдомi з попереднього, марксистсько-ленiнського етапу вiтчизняного суспiльствознавства); соцiальний простiр (поле) та iнформацiйний простiр i т.п. Але системна органiзацiя виявляiться однiiю з найважливiших структур суспiльства i дозволяi з найбiльшою повнотою розiбратися в багатьох сторонах життя суспiльства, в тому числi у спiввiдношеннях держави з iншими полiтичними елементами суспiльства.

Поняття "система" прийшло у суспiльнi науки з бiологii i кiбернетики. Вперше використав американський дослiдник Т.Парсонс. РЖнший американський полiтолог Д.РЖстон у 1953 р. вводить у науку i саме поняття "полiтична система". Система тАФ одне з основних понять полiтологii, яке даi змогу скласти уявлення про суспiльство у виглядi його абстрактноi, спрощеноi моделi чи окремих елементiв. В. Мiтчел, вважаi ii унiверсальною категорiiю наукового аналiзу, яка охоплюi певну кiлькiсть взаiмопов´язаних елементiв, що утворюють стiйку цiлiснiсть, мають певнi iнтегративнi особливостi, притаманнi саме цiй спiльнотi, дотичних до вироблення полiтичних рiшень. Сутнiсть системного опису суспiльства найбiльше вираження отримала в теоретичних побудовах Т.Парсонса. Вiн пiдiйшов до розгляду суспiльства як складноi вiдкритоi системи, яка складаiться з чотирьох пiдсистем, кожна з яких виконуi певну функцiю.

Виконання кожною пiдсистемою своii функцii забезпечуi стiйкiсть i цiлiснiсть суспiльства[3]
:

В· економiчна пiдсистема вiдiграi роль з'iднуючоi ланки мiж суспiльством i природою (функцiя адаптацii);

В· соцiiнтальна пiдсистема пiдтримуi спосiб життя, що утвердився, i включаi в себе всi iнститути соцiального контролю - вiд законiв до неформальних правил (функцiя iнтеграцii);

В· пiдсистема соцiалiзацii (культурна) дозволяi включити людину в iснуючу культурну систему i мiстить у собi культуру, релiгiю, сiм'ю i школу (функцiя стiйкостi i самозбереження)

В· полiтична пiдсистема, яка включаi в себе всi форми прийняття рiшень, визначаi колективнi цiлi i забезпечуi мобiлiзацiю ресурсiв для iх досягнення (функцiя взаiмозобов'язання);

Кожна з пiдсистем може зберiгати життiздатнiсть лише за умови, що всi iншi функцiонуватимуть бездоганно чи хоча б задовiльно.

Разом з людським суспiльством виникаi соцiальна влада як його невiд'iмний i необхiдний елемент[4]
. Вона надаi суспiльству цiлiснiсть, керованiсть, i найважливiшим чинником органiзованостi i порядку. РЖншими словами, це систематизуючий елемент, що забезпечуi суспiльству життiздатнiсть. Пiд впливом влади суспiльнi вiдносини стають цiлеспрямованими, набувають характеру керованих i контрольованих зв'язкiв, а спiльне життя людей стаi органiзованою. Таким чином, соцiальна влада i органiзована сила, що забезпечуi здатнiсть тiii чи iншоi соцiальноi спiльностi - роду, групи, класу, народу (владарюючого суб'iкта) - пiдкоряти своiй волi людей (пiдвладних), використовуючи рiзнi методи, в тому числi метод примусу. Вона буваi двох видiв - не полiтична i полiтична.

Специфiка полiтичноi влади пов'язана iз здатнiстю iндивiдiв, груп i iх органiзацiй реалiзувати своi iнтереси i волю за допомогою засобiв полiтико-державного управлiння i контролю. Полiтична влада подiляiться на державну i суспiльну, носiями якоi i партii, суспiльнi рухи, ЗМРЖ.

Полiтична систем суспiльства: пiдходи розумiння Поняттям полiтичноi системи розкриваiться характерний устрiй полiтичноi влади в конкретному суспiльствi. Полiтична система - це цiлiсна сукупнiсть державних i недержавних суспiльних iнститутiв, правових i полiтичних норм, взаiмовiдносин полiтичних суб'iктiв, засобом яких здiйснюiться влада i управлiння суспiльством.

Полiтична система виникла з подiлом суспiльства на класи та появою держави[5]
. У процесi еволюцii державно органiзованого суспiльства вона все бiльше ускладнювалася та розгалужувалася. Тому структура, механiзм ii функцiонування завжди мають конкретно-iсторичний характер, зумовленi рiвнем економiчного, соцiального, духовного розвитку суспiльства та iншими чинниками.

Процес становлення полiтичних систем обумовлений рядом змiнних:

- змiною способу виробництва (змiною форм власностi тощо);

- змiною в соцiально-класовiй структурi суспiльства;

- полiтичною поляризацiiю суспiльства (спочатку переважала економiчна поляризацiя);

- збiльшенням чисельностi субтАЩiктiв полiтики;

- зростанням робiтничого руху i створенням буржуазних полiтичних партiй, рухiв тощо;

- загально гуманiтарним прогресом, повтАЩязаним з роллю ЗМРЖ, преси, мистецтв тощо;

- зростанням ролi iдеологii тАУ свiтськоi i релiгiйноi;

- глобалiзацiiю проблем, що стоять перед людством.

Використовуючи рiзнi методологiчнi прийоми (пiдходи), можна виявити ряд критерiiв, що дозволяють обгрунтувати i розшифрувати наведене визначення полiтичноi системи[6]
.

Генетичний пiдхiд - концентруi увагу на зумовленостi полiтичних явищ економiчними i соцiальними чинниками.

а) Критерiй економiчноi детермiнацii полiтики проявляiться у вiдносинах власностi та виробництва, а зворотний вплив полiтики на економiку проявляiться у вiдносинах розподiлу й керування.

б) Критерiй соцiальноi обумовленостi полiтичних явищ свiдчить про те, що полiтика i результатом суспiльного розвитку.

в) Критерiй соцiального iнтересу розкриваi взаiмозв'язок полiтичноi системи та ii елементiв з певними соцiальними групами, верствами, класами, нацiями. Потреби цих груп виступають мотивацiйними чинниками у формуваннi полiтичних органiзацiй.

РЖнституцiйний пiдхiд - дозволяi позначити характеристики полiтичних явищ.

Системний пiдхiд - полiтична система, як i будь-яка цiлiсна система, маi iнтегративний (елементи в системi набувають такi якостi, якими поза системи вони не володiють) i антиентропiйний (здатнiсть системи протистояти своiму зникнення) характер.

Субстанцiональний пiдхiд - допомагаi виявити першооснову всього полiтичного. Цiiю першоосновою i полiтична влада, а механiзм ii здiйснення полiтична система.

Функцii Всi елементи полiтичноi системи взаiмодiють i утворюють полiтичну цiлiснiсть. Полiтична система взаiмодii iз зовнiшнiм середовищем (суспiльством), прагне забезпечити стабiльнiсть i розвиток цього середовища. Специфiка функцiонування будь-якого суспiльства виявляiться через функцii полiтичноi системи:

Регулятивна тАУ виражаiться в координацii поведiнки iндивiдiв, груп, спiльнот на основi введення полiтичних i правових норм, дотримання яких забезпечуiться виконавчою та судовою владою.

РЖнтеграцiйна тАУ вироблення полiтичного курсу держави та визначення цiлей i завдань розвитку суспiльства; органiзацiя дiяльностi суспiльства щодо виконання спiльних завдань i програм.

Дистрибутивна (розподiльницька) тАУ передбачаi розподiл системою матерiальних благ, соцiальних статусiв i привiлеiв iнститутам, групам i iндивiдам. Окремi соцiальнi галузi вимагають централiзованого фiнансового розподiлу: кошти для покриття потреб армii, соцiальноi сфери i управлiння отримуються з економiки через оподаткування.

Реагування тАУ вiдбиваiться у здатностi системи сприймати iмпульси, що надходять з зовнiшнього середовища. Вони набувають форми вимог, що висуваються до влади рiзними соцiальними групами.

Легiтимiзацii тАУ дiяльнiсть, спрямована на узаконення полiтичноi системи, на досягнення в ii межах взаiмноi вiдповiдностi полiтичного життя, офiцiйноi полiтики i правових норм.

Полiтичноi соцiалiзацii тАУ залучення людини до полiтичноi дiяльностi суспiльства.

Артикуляцii iнтересiв тАУ пред´явлення вимог до осiб, якi виробляють полiтику.

Агрегування iнтересiв тАУ узагальнення та впорядкування iнтересiв i потреб соцiальних верств населення.

Полiтичноi комунiкацii тАУ припускаi рiзнi форми взаiмодii та обмiну iнформацiiю мiж рiзними структурами полiтичноi системи, лiдерами i громадянами.

Стабiлiзацii тАУ забезпечення стабiльностi та стiйкостi розвитку суспiльноi системи загалом.

Ознаки Як i будь-яка система, вона буде володiти такими ознаками, якi випливають iз самоi суттi поняття:

- взаiмозв´язок групи елементiв;

- утворення цими елементами певноi цiлiсностi;

- внутрiшня взаiмодiя всiх елементiв;

- прагнення до самозбереження, стабiльностi та динамiзму;

- здатнiсть вступати у взаiмовiдносини з iншими системами.

Типи Залежно вiд полiтичного режиму видiляють наступнi види полiтичних систем:

1. Демократичнi.

2. Тоталiтарнi.

Залежно вiд суспiльно-економiчноi формацii:

1. Полiтичнi системи рабовласницьких суспiльств.

2. Полiтичнi системи феодальних суспiльств.

3. Полiтичнi системи буржуазних товариств.

4. Полiтичнi системи соцiалiстичних товариств.

Залежно вiд географiчного положення:

1. РДвропейська полiтична система.

2. Пiвнiчноамериканська полiтична система.

3. Азiатська полiтична система i т.д.

Алмонд i Пауел залежно вiд ступеня культурноi диференцiацii та секулярiзованностi полiтичних систем запропонували наступну класифiкацiю[7]
:

2. Традицiйнi полiтичнi системи - диференцiйована полiтична структура, люди знаходяться "поруч" з полiтичною системою.

3. Сучаснi полiтичнi системи - люди беруть активну участь у функцiонуваннi полiтичноi системи.

За характером взаiмодii полiтичних систем iз зовнiшнiм середовищем:

1. Закритi (СРСР).

2. Вiдкритi (Великобританiя, Францiя i т.д.).

Серед базових моделей полiтичних систем видiляють:

1. Командна, орiiнтована на використання примусових, силових методiв в управлiннi.

2. Змагальна, основною домiнантою iснування якоi служить протистояння, протиборство рiзних полiтичних i соцiальних сил.

3. Соцiопримирна, нацiлена на пiдтримку соцiального консенсусу та подолання конфлiктiв

Усi типологii i умовними. Насправдi не iснуi ВлчистогоВ» типу полiтичних систем, оскiльки всi вони, насамперед, i результатом свiдомих зусиль людей, що живуть у певний час i в певному мiсцi. До того ж полiтична система суспiльства тАФ своiрiдне утворення, особливостi якого визначаються iсторичними, економiчними, культурними та iншими умовами

Презумуючи все сказане можна зробити висновок, що полiтична система суспiльства i явище багатогранне i гранично широке. Вона формуiться обтАЩiктивно з зародженням i розвитком суспiльства i i постiйним його сателiтом. Сам факт iснування полiтичноi системи зумовив ii призначення тАУ функцii, якi органiчно випливають iз феномену влади, у нашому випадку тАУ полiтичноi. Також встановлена що побудова полiтичноi системи залежить вiд низки чинникiв. Поiднання у рiзних пропорцiях впливу таких факторiв на систему послугувало для градацii полiтичних систем на рiзнi типи. В залежностi вiд змiни типу полiтичноi системи мiняються ii складовi тАУ елементи, а також iх змiст i значення. Про це мова пiде у наступному роздiлi.

II. Елементи полiтичноi системи суспiльства

Пiдсистеми. Полiтична система маi власну структуру, яку можна виразити у виглядi таких пiдсистем (елементiв)[8]
:

В· iнституцiональна пiдсистема, що складаiться з рiзних державних i суспiльно-полiтичних iнститутiв, i неполiтичних органiзацiй, ЗМРЖ (стосовно цiii пiдсистеми деякi дослiдники використовують поняття "полiтична органiзацiя суспiльства");

В· комунiкативна пiдсистема - система, що i сукупнiстю вiдносин i принципом взаiмодii, якi складаються як усерединi полiтичноi системи, так i мiж ii пiдсистемами. Вiдносини за формою можуть виступати як примус, конфлiкт, нейтралiзацiя, iзоляцiя або спiвробiтництво;

В· нормативна пiдсистема, що виступаi як сукупнiсть рiзних полiтико-правових норм та iнших засобiв регулювання взаiмозв'язкiв мiж суб'iктами полiтичноi системи (конституцiя, закони, нормативнi акти, iсторичнi та нацiональнi традицii i звичаi, мораль);

В· культурно-iдеологiчна пiдсистема, що включаi в себе сукупнiсть полiтичних поглядiв, теорiй i концепцiй, полiтичну i правову культуру. Полiтична культура здiйснюi великий вплив на функцiонування полiтичноi системи. На ii основi формуються полiтичнi погляди i переконання особистостi, вiд яких залежить участь людини в полiтичному життi. Полiтична культура, з одного боку, визначаi стiйкiсть i життiздатнiсть будь-якоi полiтичноi системи, з iншого - надаi своiрiдностi полiтичним системам, роблячи нормативно однаковi форми полiтичного устрою багатоварiантними;

В· функцiональна пiдсистема об'iднуi способи реалiзацii влади, якi визначають характер взаiмовiдносин влади i громадянського суспiльства, способи пiдтримки його iдностi i цiлiсностi.

Складовi пiдсистем. Кожна iз пiдсистем маi свою власну структуру, особливi, пiдчас специфiчнi форми внутрiшньоi органiзацii. Серед цих структурних елементiв полiтичноi системи слiд назвати найбiльш важливi, якi вiдтворюються в будь-якому державно-полiтичному утвореннi сучасностi:

1. Полiтичнi iнститути тАУ держава, ii органи i установи; полiтичнi партii та рухи, iншi громадсько-полiтичнi обтАЩiднання; iнститути виборiв, парламентаризму, полiтичного плюралiзму, демократii, автократii тощо.

2. Полiтичнi вiдносини, якi вiдбивають звтАЩязки мiж класами, мiж етносами, мiж соцiальними групами, мiж особою, суспiльством i державою, всерединi полiтичних органiзацiй щодо оволодiння, органiзацii та використання влади.

Полiтичнi принципи та норми нормативна пiдсистема полiтичноi системи, через якi соцiальнi iнтереси i полiтичнi устоi отримують офiцiйне визначення та правове закрiплення. Отже, право i механiзмом легалiзацii полiтичноi системи, а значить ii необхiдним елементом. Ще одне iх призначення полягаi у формуваннi полiтичноi поведiнки та свiдомостi людини вiдповiдно до цiлей i завдань полiтичноi системи. Закрiпленi в Конституцii, законах, кодексах, законодавчих актах полiтичнi принципи й норми регулюють полiтичнi вiдносини, визначають дозволене й недозволене пiд кутом зору змiцнення правлячого режиму.

Полiтична культура, полiтична iдеологiя, полiтична свiдомiсть. Вони вiдбивають полiтичнi прагнення та iнтереси через цiннiсну оцiнку людьми полiтичних явищ у виглядi певних iдей, поглядiв, теорiй, духовно-полiтичних орiiнтацiй, уявлень i переконань. Полiтичнi цiнностi та емоцii, якими керуються люди, безпосередньо визначають змiст i характер полiтичноi культури, отже й моделей полiтичноi поведiнки. Будучи важливими елементами полiтичноi системи, вони формуються пiд впливом соцiальноi та полiтичноi практики. Полiтична свiдомiсть постаi як сукупнiсть полiтичних iдей, уявлень, традицiй, вiдображених у полiтичних документах, правових нормах, як частина суспiльноi свiдомостi, а полiтична культура як сукупнiсть уявлень про рiзнi аспекти полiтичного життя. Полiтична культура сприяi формуванню ставлення людини до навколишнього середовища, до головних цiлей i змiсту полiтики держави. Значущiсть полiтичноi культури визначаiться ii iнтегративною роллю, яка передбачаi сприяння iднанню всiх прошаркiв населення, створення широкоi соцiальноi бази для пiдтримки системи влади, полiтичноi системи загалом.

3. Полiтична участь i поведiнка тАУ комплекс стереотипiв, зразкiв i стандартiв, що складають моделi й типи полiтичноi дiяльностi чи функцiонування iндивiдiв, груп, iнших спiльнот.

4. Соцiальнi субтАЩiкти полiтики: iндивiди )громадяни, полiтичнi лiдери), полiтичнi групи i колективи, класи, нацii, народ.

Механiзми полiтичноi комунiкацii тАУ перш за все дiяльнiсть ЗМРЖ Влчетвертоi владиВ»[9]
, полiтична агiтацiя та пропаганда Влполiтична рекламаВ», вплив на громадську думку, засоби полiтичноi конкуренцii, механiзми полiтичного конфлiкту чи спiвробiтництва, дiалогу тощо. Вони i активним i самостiйним елементом полiтичноi системи суспiльства i в демократичних краiнах вiдiграють роль четвертоi влади. Засоби масовоi iнформацii тАФ це розгалужена мережа установ, що займаються збиранням, обробкою та поширенням iнформацii. Вони впливають на регулятивно-управлiнську дiяльнiсть усiх ланок управлiння, сприяють реалiзацii цiлей полiтики, пропагують виробленi полiтичнi й правовi норми. Засоби масовоi iнформацii намагаються звiльнитися з-пiд державного й полiтичного диктату, але iхня незалежнiсть не забезпечуi нейтральностi. РЖнтереси певних соцiальних сил завжди домiнують у викладi масовоi iнформацii.

Виокремлення елементiв полiтичноi системи i досить умовним, адже кожен з них вiдтворюiться i функцiонуi повноцiнно лише у звтАЩязку з iншими. Увесь комплекс елементiв полiтичноi системи не i механiчною сумою; завдяки iнтегруючим звтАЩязкам утворюiться впорядкована, стiйка i досить консолiдована полiтична сукупнiсть, що забезпечуi гармонiю владноi взаiмодii мiж особою, суспiльством i державою.

РЖнституцiональна система. Провiдна роль у полiтичнiй системi суспiльства належить iнституцiональнiй пiдсистемi, яка забезпечуi ii цiлiснiсть i стабiльнiсть, формуi нормативно-правову базу та iншi засоби впливу на суспiльство. Якщо полiтичнi системи минулого виражалися мiнiмальною кiлькiстю iнститутiв (бiльша частина функцiй була зосереджена в руках монарха), то сучасна полiтична система вiдрiзняiться бiльш складною структурною диференцiацiiю, тобто видiленням рiзних структур (iнститутiв) за функцiональною ознакою.

РЖнститути органiзацii, що входять в цю пiдсистему, умовно подiляються на такi групи.

1. Власне полiтичнi:

В· держава - фундаментальний елемент полiтичноi системи;

В· полiтичнi партii i окремi громадськi органiзацii, що мають полiтичний характер, причому сюди включаються опозицiйнi партii i органiзацii.

Держава i партii мають безпосереднiй зв'язок з полiтикою, а полiтичнi завдання i здiйснення влади i безпосередньою причиною iх появи i функцiонування. З партiями також пов'язанi функцii виявлення iнтересiв рiзних груп суспiльства i перетворення iх у конкретнi програми дiй.

2. Не власне полiтичнi: профспiлки, молодiжнi, ветеранськi, пiдприiмницькi союзи, екологiчнi рухи, ЗМРЖ тощо. Хоча полiтика не i прямою метою iх створення, вони виступають як групи тиску на державну владу i здiйснюють суттiвий вплив на виборчi кампанii, не дивлячись на те, що в бiльшостi сучасних краiн свiтська i духовна влада подiленi, активну полiтичну роль у суспiльствi може виконувати церква. В умовах теократii вона перетворюiться в центральний елемент полiтичноi системи.

3. Неполiтичнi органiзацii вираженi спiльнотами рiзного аматорського типу (культурнi, спортивнi тощо). Незначного полiтичного вiдтiнку у своiй дiяльностi вони набувають як об'iкти впливу з боку держави та iнших полiтичних органiзацiй, так i через свою здатнiсть здiйснювати тиск на владу.

Суб'iкти полiтичноi влади мають багаторiвневий характер: ii первинний рiвень виражений iндивiдами, вторинний - полiтичними органiзацiями, суб'iкти бiльш високого рiвня - полiтичнi елiти i лiдери. Суб'iкти влади видiляються i за iншими критерiями. Вони можуть бути розглянутi i через призму iх публiчностi, вiдкритостi для суспiльства.

З цiii позицii можна видiлити[10]
:

В· вiдкриту (видиму) владу: безпосереднi учасники здiйснення полiтичноi влади - публiчнi полiтики: президенти, депутати, лiдери опозицii, парламентських фракцiй тощо;

В· напiвприховану владу, пiд якою розумiються групи тиску, що використовують рiзнi канали впливу - вiд законних (через ЗМРЖ, взаiмодiю з представниками влади, демонстрацii, iнiцiативи, пожертвування у виборчi фонди партiй i полiтикiв) до незаконних (пiдкуп, шантаж) на офiцiйну владу. У зв'язку з цим вживаiться поняття лобiзм, пiд яким розумiють тиск з боку певних груп iнтересiв на державну владу з метою прийняття вигiдних для груп рiшень. Лобi, в першу чергу, виражено найбiльш заможними верствами суспiльства, що контролюють провiднi сектори економiки (галузеве, промислово-фiнансове, вiйськово-промислове лобi), медiамагнати, вiйськовими. Класичний лобiзм передбачаi, що групи iнтересiв i влада взаiмодiють через посередника - професiйного лобiста (така практика поширена на Заходi), депутата, будь-якого полiтика. Але ця взаiмодiя може здiйснюватися за бiльш спрощеною схемою. У цьому випадку представники яких-небудь корпорацiй безпосередньо засiдають у законодавчих органах влади або входять до складу кабiнету мiнiстрiв;

В· тiньову владу, яка себе не афiшуi. До подiбного "тiньового сектора" влади можна вiднести, наприклад, органи нацiональноi безпеки, якi використовують своi знання про становище в краiнi для манiпулювання полiтичними лiдерами; армiйськi угруповання, кримiнальнi структури (ВлптАЩята влада[11]
В»), якщо вони мають важелi тиску на владу.

Держава як елемент полiтичноi системи. Виникнення держави як соцiально-полiтичного iнституту та головного структурного елементу полiтичноi системи було зумовлено процесами ускладнення суспiльного життя i диференцiацiiю економiчних, соцiальних, культурних та iнших iнтересiв i потреб соцiальних груп та iндивiдiв.

Держава в своiму iсторичному й соцiальному призначеннi мала вiдбивати тi спiльнi соцiальнi потреби й iнтереси, якi попереднi соцiальнi iнститути не могли задовольнити. До них вiдносяться: потреби в суспiльному впорядкуваннi, у безпецi, дотримання прав i свобод iндивiдiв, збереження громадянського миру i правопорядку тощо.

Як полiтичний iнститут держава маi ряд суттiвих вiдмiнностей ознак вiд партiй, рухiв та iнших полiтичних утворень, якi вказують на ii величезний вплив на суспiльство.

По-перше, держава тАУ це iдина територiальна органiзацiя полiтичноi влади в масштабi всiii краiни. Державна влада розповсюджуiться на все населення певноi територii; цiлiснiсть суспiльства i взаiмозвтАЩязок його членiв забезпечують iнститут громадянства i пiдданства. Просторовi (географiчнi) межi держави визначаються державним кордонам, якi вiддiляють держави одну вiд одноi. У цих межах держава володii верховенством i повнотою законодавчоi, виконавчоi i судовоi влади над населенням.

По-друге, держава тАУ це орган влади, соцiального примусу, який активно використовуi санкцii заохочення i покарання щодо дотримання чи порушення встановлених ним норм i правил органiзацii суспiльних вiдносин. Механiзм держави не тiльки представлений iнститутами законодавчоi, виконавчоi та судовоi влади (вертикальний подiл) та ii горизонтальними ланками (центральне, регiональне, мiсцеве), але й системою органiв i установ, що безпосередньо управляють суспiльством, зокрема, для пiдтримки нормальних умов iснування соцiуму держава застосовуi Вллегiтимне насильствоВ» через уповноваженi органи влади тАУ армiю, полiцiю, служби безпеки i правопорядку.

По-третi, - правовий характер держави. Серед норм, що регулюють його дiяльнiсть, особливе значення держава надаi праву тАУ обовтАЩязковим нормам-законам, якi вона охороняi. На основi правових норм здiйснюються управлiння та iнтеграцiя суспiльства.

По-четверте, публiчнiсть державноi влади, професiоналiзацiя управлiння соцiальними справами, добровiльна чи примусова передача державним органам та iх службовцям повноважень на управлiння iншими людьми.

По-птАЩяте, держава являi собою суверенну органiзацiю влади. Суверенiтет держави виявляiться в ii верховенствi й автономii вiд будь-яких iнших видiв влади у суспiльствi, в повнiй незалежностi у взаiмовiдносинах з iншими державами. Зокрема, верховенство i суверенiтет державноi влади означаi: а) обовтАЩязковiсть ii рiшень для населення; б) можливiсть скасування постанов i рiшень недержавних полiтичних органiзацiй; в) володiння рядом виключних прав (прерогатив), наприклад, право видавати закони; г) наявнiсть спецiальних засобiв впливу на населення (апарат примусу i насильства); д) утворення системи примусового стягнення податкiв та iнших обовтАЩязкових платежiв, яка забезпечуi економiчну самостiйнiсть держави.

Таким чином, держава тАУ це органiзацiя полiтичноi влади, що сприяi здiйсненню конкретних соцiальних iнтересiв (класових, загальнолюдських, релiгiйних, нацiональних та iн.) в межах певноi територii.

Особливостi:

Примирюючи рiзнi соцiальнi групи, держава дала життя полiтичнiй системi. Безумовно, що держава на всьому протязi людського розвитку виступало як ВлмиротворецьВ», але з iншого, саме вона двiчi втягувала своiх пiдданих у свiтовi вiйни.

Через державу iндивiд ВлвключаiтьсяВ» в полiтичну систему суспiльства. Разом з тим, завжди мiж державою та окремими громадянами iснуi комплекс протирiч, який в цiлому характеризуiться як одне з основних внутрiшнiх протирiч полiтичноi системи суспiльства.

Держава виступаi полiтичною органiзацiiю економiчно пануючого класу. Але треба зазначити, що такий стан для держави характерний лише в перiод криз.

Держава стала першим результатом полiтичноi дiяльностi людей. Вона вiдiграi роль арбiтра надкласового, встановлюi Влправила гриВ» для полiтичних партiй i об'iднань.

Держава - найважливiший iнтегруючий фактор, що пов'язуi в iдине цiле полiтичну систему i громадянське суспiльство.

Полiтична система перебуваi в постiйному русi, модифiкацii. Коли ж виникають надзвичайнi ситуацii, особлива роль в iх вирiшеннi вiдводиться державi.

В iсторii були часи (та й сьогоднi подекуди маi мiсце), коли держава та суспiльство зливались воiдино[12]
. Це при станово-кастовоi суспiльствi, коли державна влада не обиралася, не формувалася за участю народу, а складалася з представникiв привiлейованого стану. Таке ж злиття суспiльства i держави в одне цiле можна спостерiгати в тоталiтарних режимах.

Станова або кастова влади склалися бiльш-менш природним розвитком суспiльства, i на iх формування впливав подiл працi. Тому таку форму влади можна, мабуть, назвати iсторично необхiдною формою органiзацii виробництва, розподiлу його результатiв, а звiдси i формування влади. Таким чином, характеризуючи спiввiдношення суспiльства i держави слiд сказати, що в iсторичному планi з появою держави суспiльство як би розколюiться на двi частини - на державу i решту, недержавну частина, яку якраз i слiд називати громадянським суспiльством. Коли в суспiльствi чiтко видiляються, з одного боку, держава, а з iншого - громадянське суспiльство, то питання про спiввiдношення держави i суспiльства, по сутi, перетворюiться в проблему спiввiдношення громадянського суспiльства i його полiтичноi влади.

На спiввiдношення цих компонентiв вказуi державний режим. Полiтична система в демократичнiй державi - це акумулятор економiчного i полiтичного плюралiзму, механiзм реалiзацii влади права в iнтересах держава-образу суспiльства. Оптимальне функцiонування полiтичноi системи може забезпечуватися лише в умовах правовоi держави, - оскiльки саме воно створюi справдi демократичнi механiзми формування рiзних полiтичних сил в суспiльствi. Державi вiдводиться лише роль нiчного сторожа. Що ж стосуiться тоталiтаризму, то вiн i штучно створеною системою керування суспiльними справами, породженим в перiоди кризи громадянського суспiльства, втрати ним здатностi формування державноi влади.

III. Полiтична система суспiльства в Украiнi

Загальнi ознаки Виходячи iз загальнотеоретичного аналiзу полiтичноi системи, торкнемося проблеми становлення полiтичноi системи в Украiнi. Щоб визначити тип полiтичноi системи в Украiнi згiдно з наведеною вище типологiiю, необхiдно охарактеризувати ii змiст i функцii.

Украiна подолала початковий етап перехiдного перiоду тАФ проголошення незалежностi й набуття атрибутiв державностi тАФ i перейшла до етапу розвитку демократичних процесiв, полiтичного та економiчного облаштування, обравши демократичний тип полiтичноi системи суспiльства. Все чiткiшими стають контури сучасноi, повноцiнноi та цивiлiзованоi краiни з полiтичною та економiчною визначенiстю. Але цей процес вiдбуваiться складно, суперечливо, на тлi перманентних криз у полiтичнiй, економiчнiй, соцiальнiй та духовнiй сферi.

РЖстотною ознакою владно-полiтичноi функцii полiтичноi системи Украiни i недорозвинутiсть форм полiтичноi конкуренцii i конструктивноi спiвпрацi внаслiдок збереження рецидивiв тоталiтарноi полiтичноi культури, незрiлих елементiв громадянського суспiльства, мафiозних каналiв розподiлу ресурсiв на базi державного монополiзму в економiцi i державного протекцiонiзму в полiтицi. Полiтична система в Украiнi i посткомунiстичною. У нiй поiднуються елементи староi командно-адмiнiстративноi, мафiозноi i сучасноi демократичноi систем.

Полiтична система тiсно пов´язана iз середовищем, у якому вона функцiонуi i розвиваiться, що зумовлюi способи реалiзацii влади, сукупнiсть прийомiв, засобiв i методiв здiйснення. Украiна, як й iншi постсоцiалiстичнi краiни, перебуваi на етапi трансформацii своii суспiльно-полiтичноi системи. Йдеться про перехiд вiд авторитарно-тоталiтарного суспiльно-полiтичного устрою до демократичноi, соцiальноi, правовоi держави, а в майбутньому тАФ до високорозвиненого громадянського суспiльства.

Специфiка Для неi характернi такi ознаки: 1) збереження структури i функцiй старого адмiнiстративного апарату, елементiв тоталiтарноi культури у виглядi нетерпимостi до опонентiв, двомiрноi оцiнки дiйсностi i догматизму; 2) великий обсяг мафiозних каналiв розподiлу матерiальних i фiнансових ресурсiв через пiльговi податки, кредити, використання бюджетних коштiв не за призначенням, створених органами державноi влади для збагачення номенклатурних кланiв взамiн на отримання вiд них тiньових доходiв; 3) поступова реалiзацiя конституцiйних принципiв для створення правових умов розвитку сучасноi правовоi демократii.

Полiтична система в Украiнi вiдзначаiться дуже низькою здатнiстю до соцiальних новацiй, i як наслiдок цього, реформи в державi проходять повiльно, незбалансовано i супроводжуються великими соцiальними втратами. Державнi органи та полiтичнi органiзацii часто стають заручниками iнтересiв могутнiх номенклатурних угруповань, якi звикли до соцiального паразитизму. Однак реформiстський потенцiал полiтичноi системи зростаi тiiю мiрою, якою старi господарськi, полiтичнi i культурнi структури вичерпують себе повнiстю i розвалюються, а громадська думка в результатi кризи звiльняiться вiд тоталiтарноi i посттоталiтарноi мiфологii.

Основна причина недосконалостi полiтичноi системи полягаi в тому, що полiтичнi сили керуються у своiй дiяльностi не правовими нормами, а груповими iнтересами. Коли та чи iнша полiтична партiя порушуi своi програмнi засади i статутнi норми, вона не зможе на рiвнi державних органiв твердо дотримуватися правових процедур. Правовий прогрес залежить вiд правовоi культури суспiльства, розгортання конкуренцii, становлення середнього класу, для якого правовий хаос несумiсний з нормами буття.

Верхiвка державноi бюрократii створюi як правовi, так i нелегальнi умови для мафiозних каналiв збагачення промислових, аграрних i фiнансових олiгархiй за рахунок нещадного пограбування суспiльноi бiльшостi, з одного боку, з iншого тАФ цi олiгархii, у свою чергу, ВлпiдгодовуютьВ» полiтичне керiвництво, державний апарат тiньовими доходами.

До елементiв полiтичноi мафiозноi системи можна вiднести тiньовi доходи можновладцiв за рахунок створення пiльгових податкових, бюджетних, кредитних, митних умов для паразитичного збагачення номенклатурних кланiв, безпартiйний характер формування влади, залежнiсть засобiв масовоi iнформацii не вiд масового споживача, а вiд кланових угруповань, не

Вместе с этим смотрят:

Анализ значения Средней Азии в работах учёных геополитиков

Виды монархий в современном мире

Внешняя политика Республики Казахстан на современном этапе

Выявление основных проблем молодежной политики КПРФ и поиск путей их решения

Генезис института многопартийности в РФ