Ресурси життiздатностi полiтичних режимiв

МРЖНРЖСТЕРСТВО ВНУТРРЖШНРЖХ СПРАВ УКРАРЗНИ

Запорiзький юридичний iнститут

Днiпропетровського державного унiверситету внутрiшнiх справ

кафедра фiлософii i полiтологii

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу

Полiтологiя

Ресурси життiздатностi полiтичних режимiв

Змiст

Вступ

Типологiя ресурсiв життiздатностi

Матерiально силовi ресурси

Духовно-психологiчнi ресурси

Висновок

Використана лiтература

Вступ

Тема контрольноi роботи яку я обрав спрямована на розтАЩяснення ресурсiв життiздатностi полiтичних режимiв. Висвiтлюючи цю тему я намагався розкрити ii як найширше i спробувати охарактеризувати основнi ресурси.

Одним з ключових елементiв у функцiонуваннi полiтичних режимiв i наявнiсть достатнiх ресурсiв, мобiлiзацiя яких створюi необхiднi умови для досягнення поставлених цiлей. Фактично оцiнка наявних ресурсiв, сукупного потенцiалу, якими за певних умов може розраховувати режим, входить в процес ухвалення рiшень. Ясне уявлення про те, якi ресурси знаходяться у розпорядженнi правлячого угрупування, в значнiй мiрi визначаi правоту проведеного аналiзу i правильнiсть зроблених на його основi виводiв про полiтичне майбутнi того або iншого суспiльства.

Типологiя ресурсiв життiздатностi

Одним з ключових елементiв у функцiонуваннi полiтичних режимiв i наявнiсть достатнiх ресурсiв, мобiлiзацiя яких створюi необхiднi умови для досягнення поставлених цiлей. РЖ якщо середовище прийнято розглядати як щось, що робить вплив, то ресурси дозволяють режиму не настiльки до випробовувати вплив на собi, скiльки надавати його на суспiльство. Використання, або мобiлiзацiя ресурсiв дозволяi режиму iнтегрувати суспiльство перед необхiднiстю вирiшення назрiлих завдань.

Фактично оцiнка наявних ресурсiв, сукупного потенцiалу, яким за певних умов може розраховувати режим, входить в розглянутий тiльки що процес ухвалення рiшень. Проте це питання поза сумнiвом заслуговуi на спецiальний розгляд. Ясне уявлення про те, якi ресурси знаходяться у розпорядженнi правлячого угрупування, в значнiй мiрi визначаi правоту проведеного аналiзу i правильнiсть зроблених на його основi виводiв про полiтичне майбутнi того або iншого суспiльства.

Захiдна, i особливо американська, полiтична наука вiдома своiю скрупульознiстю, своiю емпiричною орiiнтацiiю, схильнiстю до теоретичних узагальнень лише в тих випадках, коли вони майже з необхiднiстю витiкають з дослiдженого емпiричного матерiалу. Проте бiльшiсть представникiв одного з найвпливовiших напрямiв цiii науки - советологii, не зумiло адекватно передбачити термiни життiздатностi радянськоi системи. Вони були переконанi в тому, що в найближчi десятилiття ця система збереже свою потужнiсть i стабiльнiсть. Деякi ж, як, наприклад, Дж. Кирпатрiк, увiрували в абсолютну незмiннiсть застиглих форм "тоталiтаризму". Меншiсть же советологiв допускала, що змiни можливi i навiть неминучi. Але нiхто, мабуть, не передбачав, що ресурси цiii системи вичерпанi до такоi мiри, що, створюючись десятилiттями (а в якихось своiх характеристиках, i столiттями), вона звалиться в лiченi роки, як це сталося в серпнi 1991 року.

Ресурси життiздатностi режиму можуть пiдроздiлятися по рiзних пiдставах. Р. Бiннендiжк, наприклад, сформулював комплексну типологiю чинникiв (якi можуть бути розглянутi i як ресурси), що роблять безпосереднiй вплив на полiтичний режим i потенцiйно сприяючих його змiнi. Вiн видiлив сiм таких чинникiв: 1) фiзичний i духовний потенцiал лiдера; 2) вiйськовий стан i боiздатнiсть режиму; 3) положення справ в економiцi; 4) рiвень соцiальноi напруженостi в суспiльствi, здатний вiдокремити персонального носiя влади вiд народу; 5) iншi соцiальнi чинники, сприяючi паралiчу влади (масштаби корупцii в структурах влади, вбивства або iзоляцiя ключових фiгур полiтичноi опозицii); 6) наявнiсть полiтичноi коалiцii на антиурядовiй основi; 7) настроi в армii (30).

РЖснують i значно складнiшi моделi i класифiкацii ресурсiв. Поважно усвiдомлювати, що жодноi одноманiтностi в цiй областi iснувати не може - залежно вiд пiдходу, якого дотримуiться дослiдник, вiн вибираi при аналiзi як прiоритетнi однi ресурси i нехтуi iншими. Якщо ж спробувати звести наявнi пояснювальнi зразки полiтичноi стабiльностi вiдносно iдину схему, то вона буде досить громiздкою i неоперациональной. Цю роботу виконали Стефен Андрiоль i Джеральд Хоппл в своiй роботi "Революцiя i полiтична нестабiльнiсть". РЗх схема мiстить в собi декiлька рiвнiв i пiдрiвнiв. При цьому перший з таких рiвнiв видiляiться авторами залежно вiд того, як видiляються ресурси - як нацiональнi або як мiжнароднi. Нацiональнi ресурси далi пiдроздiляються на економiчнi (короткостроковi i довгостроковi, такi, як рiвень розвитку, соцiальноi нерiвностi i показники зростання); социетальниi (масштаби розшарування, сприйнятливiсть до модернiзацii i iн.); мiра полiтичного розвитку (демократизацiя, стiйкiсть полiтичних iнститутiв); рiвень легiтимностi i ефективностi центральноi влади; психологiчний стан суспiльства (рiвень фрустрацii, схильнiсть до насильства i агресii, здатнiсть слухати лiдерiв-демогогiв); стан елiти (рiвень стабiльностi елiти, масштаби репресiй, позицii i переконання). У свою чергу мiжнароднi, або естранациоiальниi ресурси включають вплив i втручання (конфлiкти, вiйни i види економiчноi залежностi).

Розглянемо декiлька детальнiше матерiально-силовi i духовно-психологiчнi ресурси. Це необхiдно не лише тому, що, зрештою, до них можуть бути зведенi всi останнi види ресурсiв, але i тому, що недооцiнка або духовно-психологiчних, або матерiально-силових ресурсiв i однiй з найпоширенiших помилок полiтичного аналiзу.

Матерiально силовi ресурси

До матерiально-силових ресурсiв найчастiше вiдносять вiйськову боiздатнiсть i економiчну ефективнiсть режиму. Цi два чинники тiсно зв'язано один з одним: вiйськова потужнiсть не i очевидною, якщо економiка краiни напiвзруйнована або знаходиться в станi стагнацii. До цiii ж групи можуть бути вiднесенi демографiчнi i географiчнi ресурси, яким в певних ситуацiях може належати ключова роль. Острiвне положення, лiсиста або пустинна мiсцевiсть i, наприклад, безперечною перевагою для тих, кому належить захищатися вiд наступу противника i для кого цi умови ведення бою i переважними. Джунглi, тропiчний клiмат, болотиста мiсцевiсть В'iтнаму були далеко не iдиною причиною поразки США у вiйнi в 60-i рр., але вони поза всякими сумнiвами зiграли в нiй помiтну роль.

У мирний же час економiчним ресурсам належить визначальна роль в стабiлiзацii режиму. Стiйкi темпи економiчного зростання, прошарок середнього класу, що збiльшуiться, низький рiвень iнфляцii i безробiття, конвертацiя нацiональноi валюти - все це i очевидним показником того, що серйозна небезпека режиму найближчим часом не загрожуi. Яскраве тому пiдтвердження - стабiльнiсть захiдних демократичних режимiв.

Звичайно, для того, щоб економiчнi ресурси могли дiйсно виконати завдання стабiлiзацii режиму, необхiдно деякий час. За словами Р. Даля, демократiя буде сповна стабiльною пiсля того, як вона проiснуi беззмiнно близько двадцяти рокiв.

Свiй термiн стабiлiзацii необхiдний i для авторитарних режимiв, якi до певного часу також можуть бути вельми ефективними в економiчних вiдносинах. Сталiнський режим в 30-40-i рр., пiвденно-африканський режим в 60-i-першiй половинi 70-х рр., iранська модернiзацiя Реза пехльовi-молодшого продемонстрували часом беспрецендентно високi темпи економiчного зростання (вiд 6 до 30% в рiк), що зiграло свою роль в досягненнi властивою iм в цi роки суспiльноi стабiльностi. Економiчнi ресурси по-рiзному впливають на стабiлiзацiю авторитаризму i демократii. Якщо, наприклад, низька iнфляцiя i безробiття володiють i вiдомому сенсi унiверсальною значущiстю, то показники письменностi населення далеко не належать до унiверсальних. РЖ якщо демократiя лише змiцниться в результатi поширення знань i iнформацiйноi вiдвертостi, то в умовах авторитаризму зростаюча письменнiсть може розглядатися як ресурс пiдтримки лише з рядом обмовок. Скажiмо, радянським громадянам в сталiнську епоху поза сумнiвом був потрiбний певний рiвень письменностi для читання газет i вбирання в себе тих пропагандистських формул, якi нав'язувалися режимом. Але тут же мiстилася i певна небезпека для самого режиму, бо тяга до читання маi тенденцiю породжувати потяг до знань, а значить i до роздумiв, рефлексii, критичностi сприйняття будь-яких (у тому числi, нав'язуваних режимом) авторитетiв. В зв'язку з цим треба вiдзначити, що економiчний розвиток робить демократiю можливою, хоча це не означаi, що ресурси економiчного розвитку у всiх випадках будуть використанi для справи демократii. РЖснуi чимала кiлькiсть багатих з точки зору темпiв зростання i душового числення ВВП краiн (таких, наприклад, як Кувейт, Саудiвська Аравiя, Лiвiя, ОАЕ, Оман або РЖрак), полiтична система яких далека вiд демократичних стандартiв.

Кореляцiя багатства i полiтичних устроiв знаходилася у полi зору багатьох дослiдникiв. Бiльшiсть з них схиляiться до висновку, що економiчне багатство i розвиток характерне швидше для демократичних, чим авторитарних режимiв. Значний емпiричний матерiал для обгрунтування цього виводу зiбрав, наприклад, С.М. Лiпсет . Переконливо iлюстрував цю позицiю Хантiнгтон. У 1989 р., писав вiн, Всесвiтнiй Банк налiчив 24 краiни з "високим" рiвнем доходу на душу населення (вiд 6.010$ в РЖспанii до 21.330$ в Швейцарii). З них лише три краiни, нефтеекспортерамi (Саудiвська Аравiя, Кувейт i ОАЕ), що були, були в той же час недемократичними. З iншого боку, "бiдними", за пiдрахунками Банку (вiд 130$ в Ефiопii до 450$ в Лiберii) виявилися 42 краiни. РЖ лише двi з них (РЖндiя i Шрi-Ланка) дiйсно мали значний досвiд демократичного розвитку. Серед же "середньо-розвинених" краiн (вiд Сенегалу з 520$ до Омана з 5.810$) виявилися 23 демократii, 25 недемократiй i 5 краiн, що знаходилися в станi полiтичного переходу. Таким чином ми бачимо, що економiчний розвиток i важливим чинником в русi до демократii i, мабуть, ресурсом, незрiвнянно значимiшим для демократii, чим для авторитаризму.

Проте, економiчнi ресурси, при всiй iх важливостi, далеко не самодостатнi в забезпеченнi режимноi стiйкостi. Без жодного перебiльшення величезна роль належить тут також чинникам духовно-психологiчного порядку. Це особливо справедливо для недемократичних режимiв".

Духовно-психологiчнi ресурси

Як я вже сказав, роль духовно-психологiчного чинника в пiдтримцi життiздатностi режиму часто недооцiнюiться. Тим часом, значення цього чинника розумiв ще Конфуцiй, що стверджував, що: "всякий уряд потребуi хлiба, зброi i довiри людей. У крайнiх випадках воно може обiйтися без перших двох, але нiколи без останнього".

Корiння недооцiнки духовно-психологiчного чинника справедливо убачаi в спадщинi просвiтницькоi епохи, представники якоi, як вiдомо, схилялися до розгляду людини як рацiональноi iстоти. Цей погляд успадкував i марксизм, що вiдводив в знось пояснювальнiй схемi основне мiсце економiчним, виробничим детермiнантам людськоi дiяльностi. Як це не дивно, але сучасна емпiрична полiтологiя, що оперуi складним набором аналiтичних методик i iнструментiв, незрiдка виявляiться заручницею все тiii ж просвiтницькоi аргументацii. Теорiя рацiонального вибору, що зробила величезний вплив па сучасну соцiальну науку, частково надала цiй науцi погану послугу - людина як об'iкт аналiзу часом переставав сприйматися во всiй його складностi, зi всiма характерними для нього iнтелектуальними i психологiчними механiзмами.

Одним з перших мислителiв, що пiддав просвiтницьку утопiю справедливiй i рiзностороннiй критицi, був М. Вебер, що зробив величезний вплив на сучасну соцiальну i полiтичну науку. Розвиваючись багато в чому пiд впливом Маркса i безперервно полемiзуючи з ним, Вебер показав, що структура людських мотивацiй значно складнiше економiчних iнтересiв. Що не меншу, а часом i велику роль тут грають цiнностi, що формуються у людини всiм культурно-релiгiйним устроiм. Що iндивiдуальний свiт формуiться пiд двояким i безперервно пересiчним впливом цiнностей i iнтересiв.

Треба подякувати, що цей пiдхiд, сформульований Вебером для iсторичного аналiзу схiдних i захiдних суспiльств, сповна доречний i при вивченнi ресурсiв полiтичного режиму. Умiння режиму мобiлiзувати в своiх цiлях духовно-психологiчну енергiю - одна з найважливiших основ його стабiльностi i життiздатностi, що спрацьовуi iнший раз навiть в тих випадках, коли неабияк виснаженi матерiальнi ресурси режиму. Один з характерних прикладiв - експлуатованi диктаторами нацiоналiстичнi вiдчуття населення. Нацiоналiзм як iдеологiя апелюi не до економiчних проблем суспiльства, а до вiдчуттiв приниженостi i нацiональноi знедоленостi, пошукiв нацiональноi iдентичностi. Нацiоналiзм квебекських канадцiв або iрландцiв у Великобританii може бути пояснений i економiчними причинами, але таке пояснення навряд чи буде вичерпним. Феномен приходу Гiтлера до влади незрiдка пов'язують з економiчною кризою Нiмеччини, проте в США, наприклад, подiбна криза не супроводилася приходом нацiоналiзму до влади. Те, що США виявилися стабiльнiшими за Нiмеччину i Ф. Рузвельту удалося здiйснити задуманi реформи, правильнiше пов'язувати не лише з бiльшою гнучкiстю американськоi економiки, але i з мультiетнiчеським характером американського населення, вiдсутнiстю (або вiдносною слабкiстю) одвiчноi для РДвропи проблеми нацiональноi iдентичностi i нацiональноi iдностi.

Важливiсть чинникiв духовно-психологiчного порядку очевидна i для демократичних режимiв, про якi незрiдка висловлюються як про тих, що здiйснили суспiльну iнтеграцiю перш за все на рацiональних пiдставах. Американський соцiолог Л.Бергер писав в своiй "Капiталiстичнiй революцii", що капiталiстичнi, захiднi суспiльства i економiчною системою i нiчого бiльшого. Цi суспiльства створенi на основi прагнення до економiчного процвiтання i прогресу. Справедливо, проте, i те, що типи "економiчноi людини" розрiзняються в рiзних суспiльствах, що в основi цiii вiдмiнностi лежить iх культурно-релiгiйна своiрiднiсть i особливостi нацiонального характеру. Значення економiчних ресурсiв, задействуiмих демократичними режимами для пiдтримки своii життiздатностi, не було б настiльки iстотним без культурно-психологiчноi задоволеностi iндивiда.

Якi ж конкретно чинники можуть бути визначенi як духовно-психологичнi? На мою думку, цi чинники можуть бути роздiленi на двi основнi групи. По-перше, це тi психологiчнi характеристики нацii, якi самi по собi, без яких би то не було зусиль з боку правлячоi елiти, сприяють стабiлiзацii режиму, змiцненню в суспiльствi доцентрових тенденцiй i взаiмодii центральних i регiональних властей. Сюди можуть бути вiднесенi певнi культурнi традицii, глибиннi особливостi нацiональноi самосвiдомостi, система мiфiв i вiрувань, що iсторично сформувалися. Цi особливостi нацiональноi свiдомостi, як, наприклад, схильнiсть до мiфологiзацii дiйсностi, служать правителям своiрiдною точкою опори в дii на суспiльство i спонуцi його до схвалення власноi поведiнки i дiй i бажаному для режиму напрямi.

По-друге, до духовно-психологiчних ресурсiв, поза сумнiвом, слiд вiдносити особистий потенцiал полiтичного лiдера i здатнiсть правлячоi елiти сформулювати i розповсюдити в суспiльствi iдеологiю, що приймаiться основними верствами населення i що консервуi вигiдний режиму порядок речей. Сюди вiдноситься контрольована режимом система масовоi iнформацii i пропаганди, що виконуi соцiальне замовлення полiтичного режиму.

З точки зору стабiльностi полiтичного режиму iдеальною (хоча i досить рiдкою) i ситуацiя, коли базовi соцiально-психологiчнi характеристики суспiльства i iдеологiчнi установки елiти в основному збiгаються. Прикладом такого збiгу частково може служити радянське суспiльство в 30-i роки. Хоча iдеологiя комунiзму далеко не у всьому "вписувалася" в росiйську нацiональну свiдомiсть, цiлий ряд соцiокультурних характеристик дореволюцiйноi. Росii отримав за радянських часiв iдеологiчне визнання. РЖ, навпаки, iдеологiя комунiзму незрiдка i небезпiдставно сприймалася як оновлення все тiii ж державно-патрiотичноi iдеологii монархiчноi держави. Цьому присвяченi "Витоки i сенс росiйського комунiзму" Н. Бердяiва. Про це переконливо писали "iвроазiйцi". Справжня секуляризацiя в Росii в 30-i рр. i пiзнiше не вiдбулася, та i не могла вiдбутися. Мужик, як писав Ст Ходасевiч, вiдрiкся вiд бога в iм'я любовi до людини, а людина лише i зробила, що зняв хрест з церкви та повiсила Ленiна замiсть iкони i розвернула Маркса як Бiблiю.

У тих же випадках, коли режим нехтуi чинниками духовно-психологiчного порядку i не розглядаi iх як найважливiший ресурс стабiлiзацii, глибока дестабiлiзацiя i втрата влади i сповна можливим сценарiiм. Культура, психологiчний склад нацii - найважливiший вимiр стабiльностi i модернiзацii. Про це переконливо писав iзраiльський соцiолог С. Айзеншатдт одним з перших що прослiдив культурнi передумови, що лежали в основi явища, яке учений назвав "крахом полiтичноi модернiзацii". Саме цi передумови, на його думку, пiдготували в 50-60-i рр. в таких краiнах, як РЖндонезiя, Пакистан, Бiрма, Судан змiну демократичних полiтичних iнститутiв авторитарними i напiвавторитарними. Цей аспект перетворень повинен враховуватися реформаторами на Балканах i в краiнах колишнього Радянського Союзу, що були складовими частинами царськоi i Оттоманськоi iмперiй i що отримали в спадок культурно-релiгiйнi цiнностi православ'я i iсламу.

У рiзних ситуацiях на перший план можуть виходити то один, то iнший ресурси полiтичноi влади. Якщо ослабленим виявляiться один, то "ударним" i незрiдка вельми ефективним може зробитися iншiй. Важливими ресурсами влади i, наприклад, займане положення i володiння iнформацiiю. Президент США, наприклад, маi в своiму розпорядженнi владу в певних кордонах до тих пiр, поки займаi цей пост. Проте, того дня, коли вiн покидаi Бiлий дiм i знов стаi приватною особою, його повноваження вiдразу втрачаються. РЖнакше кажучи, як офiцiйну особу президент втрачаi ресурси свого впливу. Але вiн зовсiм не позбавляiться при цьому таких чинникiв впливу, як популярнiсть в деяких верствах населення, накопиченi ним знання i досвiд, зосередженi канали неформального впливу або лiдерства i так далi Оптимальною i ситуацiя, коли режим може розраховувати на пiдтримку i матерiально-силових i духовно-психологiчних чинникiв. Небезпечним для режиму i те, що покладаi надii на економiчну модернiзацiю без достатнього врахування психологiчного вимiру економiчних i соцiальних перетворень. У тих випадках, коли немаi можливостi розраховувати на вiйськово-iкономiчний потенцiал суспiльства, набирають чинностi психологiчнi чинники, здатнi в крайнiх випадках забезпечити суспiльству вiдносну стабiльнiсть. Росiйська ситуацiя в перiод вересня 1991 - серпня 1993 рр. може бути описана саме як пошуки режимом Б. Ельцина стабiльностi за рахунок мобiлiзацii духовно-психологiчних чинникiв. Це - ситуацiя нестiйкостi, що вимагаi термiнових заходiв по активiзацii режимом додаткових ресурсiв. Коли ж i цi, психологiчнi чинники перестають грати стабiлiзуючу роль, виникаi загроза iзоляцii режиму.

Висновок

полiтичний партiя устрiй режим

Розглянувши тему своii роботи я прийшов до висновку:

У мирний же час економiчним ресурсам належить визначальна роль в стабiлiзацii режиму. Економiчнi ресурси по-рiзному впливають на стабiлiзацiю авторитаризму i демократii. Значення економiчних ресурсiв, задiяних демократичними режимами для пiдтримки своii життiздатностi, не було б настiльки iстотним без культурно-психологiчноi задоволеностi iндивiда. У тих же випадках, коли режим нехтуi чинниками духовно-психологiчного порядку i не розглядаi iх як найважливiший ресурс стабiлiзацii, глибока дестабiлiзацiя i втрата влади i сповна можливим сценарiiм. Умiння режиму мобiлiзувати в своiх цiлях духовно-психологiчну енергiю - одна з найважливiших основ його стабiльностi i життiздатностi, що спрацьовуi iнший раз навiть в тих випадках, коли неабияк виснаженi матерiальнi ресурси режиму. У рiзних ситуацiях на перший план можуть виходити то один, то iнший ресурси полiтичноi влади. Оптимальною i ситуацiя, коли режим може розраховувати на пiдтримку i матерiально-силових i духовно-психологiчних чинникiв.

Використана лiтература

1. А.П. Цыганков. Современные политические режимы: структура, типология, динамика.

2. Гоббс Т. Левiафан.\ Пер. З англ.- К. 2000

3. Пiча В. М., Хома Н.М Полiтологiя. тАУК.,Лвiв 2002.

4. Краснов Б.И Политическое прогнозирование.- М.1990

5. Андреев С.С. Политическая система и политическая организация общества\\Социально-политические науки.-1992.-№1

6. Якушик В. Полiтична система та полiтичний режим\\Полiтична думка. тАУ 1994.-№1

Вместе с этим смотрят:

Анализ значения Средней Азии в работах учёных геополитиков

Виды монархий в современном мире

Внешняя политика Республики Казахстан на современном этапе

Выявление основных проблем молодежной политики КПРФ и поиск путей их решения

Генезис института многопартийности в РФ