Зовнiшньоекономiчнi зв'язки Росii

Зовнiшньоекономiчнi зв'язки Росii з закордонними краiнами

Змiст

Вступ

1. Особливостi iнтеграцii Росii в систему мiжнародних економiчних вiдносин

2. Росiя i свiтова органiзацiя торгiвлi (СОТ)

3. Економiчнi вiдносини Росii з регiональнi iнтеграцiйнi угруповання

4. Розвиток свiтових господарських зв'язкiв Росii

Висновок

Список лiтератури

Вступ

Однiiю з вiдмiнних особливостей свiтового господарства другоi половини XX столiття i iнтенсивний розвиток мiжнародних економiчних вiдносин (МЕВ). Вiдбуваiться розширення i поглиблення економiчних вiдносин мiж краiнами, групами краiн, економiчними угрупованнями, окремими фiрмами та органiзацiями. Удосконалюiться i перебудовуiться механiзм реалiзацii МЕВ. Цi процеси проявляються в поглибленнi мiжнародного подiлу працi, iнтернацiоналiзацii фiнансово-економiчних зв'язкiв, глобалiзацii свiтового господарства, збiльшеннi вiдкритостi нацiональних економiк, iх взаiмно доповнення i зближеннi, розвитку i змiцненнi регiональних мiжнародних структур.

Характерно, що всi цi процеси взаiмодii, зближення, спiвробiтництва носять суперечливий, дiалектичний характер. Дiалектика мiжнародних економiчних вiдносин полягаi в тому, що прагнення до економiчноi незалежностi, змiцненню нацiональних господарств окремих краiн приводить у результатi до все бiльшоi iнтернацiоналiзацii свiтового господарства, вiдкритостi нацiональних економiк, поглибленню мiжнародного подiлу працi.

1. Особливостi iнтеграцii Росii в систему мiжнародних економiчних вiдносин

Кiнець XX - початок XXI столiття i перiодом формування новоi системи свiтового господарства з властивою iй iiрархiiю тих чи iнших нацiональних економiк у мiжнародному подiлi працi (МРТ), на мiжнародному ринку капiталiв, ресурсiв.

Процес iнтеграцii Украiни у свiтове господарство, ii затвердження як рiвноправного учасника в системi мiжнародних економiчних вiдносин у мiжнародному подiлi працi знаходиться на самому початку. Незважаючи на формальне розширення на початку 90-х рокiв участi в МЕВ частка Росii у свiтовiй економiцi i ступiнь ii залучення до мiжнародного розподiлу працi поки не тiльки не зростаi, а скорочуiться. Так, наприклад, питома вага росiйськоi зовнiшньоi торгiвлi у мiжнароднiй торгiвлi, рiзко знизився на початку 90-х рокiв, в кiнцi 90-х рокiв становив трохи бiльше 1%. Структура ii експорту носить переважно сировинний характер. На початковiй стадii знаходяться процеси легального вивезення капiталу, органiзацii спiльних пiдприiмств, вiльних економiчних зон, мiжнароднi iнтеграцiйнi процеси. Тiльки близько однiii чвертi росiйськоi економiки "зав'язано" на зовнiшнi ринки. Проблема iнтеграцii Украiни у свiтове економiчне спiвтовариство досить складна й рiзноманiтна. Передумовами до ii вирiшення можуть стати:

проходження Росiiю основних ступенiв розвитку економiки ринкового типу, якi свого часу минули економiчно бiльш розвинутi краiни;

вiдновлення порушених зв'язкiв, економiчна iнтеграцiя в рамках СНД (спочатку в рамках будь-якоi його частини) i, вiдповiдно, спiльне вступ iдиним блоком у свiтове господарство.

Одночасно з цими процесами повинна здiйснюватися вироблення механiзму взаiмодii з промислово розвиненими, краiнами, що розвиваються, мiжнародними економiчними органiзацiями, регiональними торгово-економiчними блоками i угрупованнями. Очевидно, що все це вимагаi чимало часу i зусиль.

Для подолання розриву, що вiдокремлюi Росiю вiд свiтових лiдерiв, полегшення тягаря i скорочення часу переходу до ринковоi економiки, iнтеграцii у свiтове господарство необхiдно:

1. Встановлення стабiльного полiтичного режиму.

2. Розвиток i вдосконалення ринкового механiзму господарювання, адекватного росiйських умов.

3. Всебiчне залучення та ефективне використання iноземних iнвестицiй шляхом створення сприятливого iнвестицiйного клiмату, вiдповiдно до вимог вiдкритоi економiки з росiйською специфiкою.

4. Проведення активноi зовнiшньоторговельноi полiтики, що поiднуi експорто орiiнтованiсть виробництва з iмпорто замiщенням.

5. Стимулювання економiчного розвитку по шляху науково-технiчного прогресу.

На думку багатьох фахiвцiв Росiя маi низку специфiчних рис, переваг, Дозволяють iнтегруватися у свiтове господарство, зайняти належне мiсце в системi мiжнародних економiчних вiдносин.

До цих рис вiдносять:

1. Розвинену науково-технiчну базу.

2. Високий ступiнь забезпеченостi сировиною та енергоресурсами, iх вiдносну дешевизну.

3. Високий кадровий потенцiал, особливо у сферi точних наук, iнженерно-технiчнiй галузi. Формуiться i нове поколiння росiйських пiдприiмцiв, управлiнцiв, iнших квалiфiкованих фахiвцiв.

4. Досить високий показник "iндексу людського розвитку". Вiн враховуi ВВП на душу населення, очiкувану тривалiсть життя i рiвень освiти. Слiд визнати, що з початку 90-х рокiв "iндекс людського розвитку" у Росii скоротився майже вдвiчi. Якщо в 1990 р. з цього одного з найважливiших показникiв стану товариства, прийнятому ООН, Росiя займала 33-е мiсце, то в 1996 р. - вже 57-е. Однак це далеко не останнi мiсце. Набагато гiрше з цим показником у Китаi (108-е мiсце), РДгиптi (106-е мiсце), Туреччини (84 мiсце). Лiдируючi мiсця займають Канада, США, Японiя. Записуючи в актив Росii вищеназванi фактори, слiд, однак, пам'ятати, що успiх процесу iнтеграцii у свiтове господарство будуть визначати не стiльки самi фактори, скiльки те, наскiльки ефективно вони будуть використовуватися.

Освоюючи свiтовий ринок, Росiя повинна здiйснювати виборчу i поетапну полiтику. Вибiрковiсть полягаi в чiткому визначеннi власних прiоритетiв. Зокрема, у перевазi зусиль з побудови вiльноi соцiальноi ринковоi економiки усерединi краiни над зусиллями iз зовнiшньоi вiдкритостi. Необхiдна планомiрна послiдовнiсть у розкриттi свого народногосподарського комплексу зовнiшнього свiту. При цьому зовнiшня вiдкритiсть не повинна бути самоцiллю, а покликана служити створенню ефективного ринкового механiзму всерединi краiни.

Виробляючи стратегiю iнтеграцii у свiтове господарство, слiд враховувати зарубiжний досвiд. Японiя в повоiнний перiод, наприклад, виробила таку полiтику: були видiленi три найважливiшi галузi економiки - вугiльна, металургiйна, текстильна; Вони вважалися визначальними у питаннях експорту-iмпорту i внутрiшньоi економiчноi полiтики. Очевидно, росiйська економiчна полiтика також повинна ТСрунтуватися на системi прiоритетiв, провiдних ланках економiки, галузях-локомотивах. Такими прiоритетними галузями росiйськоi економiки можуть стати лiсопромисловий, нафтогазовий комплекси, а також наукомiсткi галузi, галузi високих технологiй (у тому числi вiйськових) i деякi iншi.

Входження у свiтове ринкове господарство не буде легким. Промислово розвиненим краiнам не потрiбен новий сильний конкурент. За своi мiсце на мiжнародному ринку Росii доведеться активно поборотися, одночасно вiдбиваючи таiмнi i явнi спроби "прибрати Росiю до рук" з боку провiдних свiтових держав. У зв'язку з цим досить актуальною для нашоi краiни на шляху iнтеграцii у свiтове господарство стаi проблема економiчноi безпеки.

Забезпечення економiчноi безпеки полягаi у зведеннi до мiнiмуму за все тих збиткiв, якi може бути завдано росiйськiй економiцi в результатi дii факторiв свiтовоi господарськоi кон'юнктури, мiжнародноi конкуренцii, неефективними дiями росiйських економiчних суб'iктiв на свiтових ринках.

2.
Росiя i свiтова органiзацiя торгiвлi (СОТ)

Росiя подала заявку на вступ до ГАТТ в червнi 1993 р. Пiсля перетворення ГАТТ у Свiтову торговельну органiзацiю пiдтвердила свiй намiр щодо вступу в цю органiзацiю в груднi 1994 року. В даний час Росiя маi статус спостерiгача у СОТ.

Угода про заснування СОТ вимагаi вiд вступаi краiни прийняття на себе таких же зобов'язань, якi вже взяли на себе краiни-засновники. "Кожен член органiзацii повинен забезпечувати вiдповiднiсть своiх законiв, нормативних та адмiнiстративних актiв його зобов'язаннями, взятими за угодами, що входять до СОТ".

З членства у Свiтовiй органiзацii торгiвлi можна витягти ряд переваг.

По-перше, на Росiю пошириться принцип режиму найбiльшого сприяння. У результатi наша держава зможе скористатися постiйно знижуються тарифами iнших краiн. Вiтчизняна продукцiя не буде потрапляти пiд дискримiнацiйнi заходи. Росiя зможе захищати своi торговi права вiд неправомiрних дiй iнших краiн пiд егiдою процедури вирiшення спорiв СОТ. За даними Мiнiстерства зовнiшньоекономiчних зв'язкiв Росiя за ступенем дискримiнацii знаходиться на другому мiсцi у свiтi пiсля Китаю.

За пiдрахунками фахiвцiв, не будучи членом Всесвiтньоi торговоi органiзацii, Росiя щорiчно з-за обмежень по допуску росiйських товарiв на свiтовi ринки, втрачаi вiд 1 до 4 млрд. дол.

зовнiшньоекономiчна торгiвля iнтеграцiя росiя

По-друге, вступ до Свiтовоi органiзацii торгiвлi допоможе розробити механiзм допуску iноземного капiталу у фiнансову сферу Росii.

По-третi, пiдвищиться роль стимулюючоi та оздоровляючоi мiжнародноi конкуренцii для росiйського виробника.

По-четверте, членство в СОТ дозволить отримати митнi пiльги, полегшить доступ до кредитiв, залучить iнвесторiв, отримання передових технологiй.

З iншого боку, вступивши до Свiтовоi органiзацii торгiвлi, Росiя в значнiй мiрi повинна, по-перше, лiбералiзувати свiй зовнiшньоторговельний режим, реалiзуючи принципи вiльноi торгiвлi з краiнами-членами СОТ. Це може негативно вплинути на ii власне виробництво, пiдриваючи його i так невисоку конкурентоспроможнiсть.

По-друге, Росiя стане ще бiльш залежною вiд iмпортного продовольства. Лажi мiж промислово розвиненими краiнами виникають протирiччя з приводу взаiмних поставок сiльськогосподарськоi продукцii. Без пiдвищення iмпортних мит витiснити iмпорт з росiйського продовольчого ринку буде дуже складно.

По-третi, вступ до СОТ може призвести до загибелi достатньо конкурентоспроможною металургiйноi промисловостi Росii внаслiдок зниження (згiдно з рiшеннями Токiйського раунду ГАТТ) на 30% митних тарифiв на металургiйну продукцiю.

По-четверте, страховий ринок може бути повнiстю захоплений iноземними страховиками, що мають значно бiльший капiтал, нiж вiтчизнянi, i розвинену iнфраструктуру.

По-п'яте, наплив дешевого iмпорту призведе до закриття ряду виробництв i наростання безробiття.

Слiд також зазначити, що до вступу до Свiтовоi органiзацii торгiвлi Росiя на двостороннiй основi вже маi режим найбiльшого сприяння з усiма основними торговельними партнерами, що входять до ГАТТ / СОТ. Приiднання Росii до Свiтовоi органiзацii торгiвлi маi служити засобом для забезпечення ii зовнiшнiх економiчних iнтересiв в умовах глобалiзацii свiтовоi економiки. Головне, щоб це приiднання не перетворилося на самоцiль, i Росiя не опинилася в пiдсумку беззахисною перед потужним тиском iнших краiн-членiв цiii органiзацii.

3. Економiчнi вiдносини Росii з регiональнi iнтеграцiйнi угруповання

У 90-тi роки Росiя зробила суттiвi кроки у налагодженнi контактiв з провiдними зарубiжними iнтеграцiйними угрупованнями з рiзних напрямкiв економiчного спiвробiтництва. Визначальним напрямом росiйськоi зовнiшньоi полiтики в цi роки були краiни Захiдноi РДвропи i, перш за все, краiни Росiя i РДС.

РЖснують двi основнi точки зору на вiдносини Росii з РДС. Прихильники однiii вважають цiлком необхiдним i можливим курс на всебiчне зближення з РДС для того, щоб у перспективi вступити в тiсний економiчний союз.

Згiдно ст.237 Римського договору i ст. "О" Маастрихтського договору будь-яка iвропейська краiна може претендувати на членство в РДвропейському Союзi. Представники iншоi позицii вважають, що приiднання Росii до РДС означатиме для нього "загибель, втрату керованостi, розчинення". Здаiться, що в найближчiй перспективi питання про можливiсть приiднання Росii до РДС не актуальне. Набагато бiльш насущнi питання виконання угоди про партнерство i спiвробiтництво мiж Росiiю i РДС, пiдписаного в серединi 1994 р. i ратифiкованоi в кiнцi 1996 р. Угода про партнерство та спiвробiтництво (УПС) створюi стiйкий, побудований на основi мiжнародного права, режим економiчноi взаiмодii, що охоплюi, в основному, всю торгiвлю товарами мiж Росiiю i РДС, транскордонну торгiвлю послугами, рух капiталiв, заснування та дiяльнiсть компанiй.

Значення УПС полягаi в тому, що в останнi роки РДС перетворився на головного партнера Росii в мiжнародному спiвробiтництвi. У стратегiчному планi РДС, який володii потужним торговельно-промисловим i фiнансовим потенцiалом, i надалi вiдiграватиме провiдну роль у росiйських зовнiшньоекономiчних зв'язках. РДС виступаi як серйозний iмпортер енергетичних i сировинних товарiв, що становлять основу сучасного росiйського експорту. На його частку припадаi 35 вiдсоткiв товарообiгу Росii.

Вiдповiдно до Угоди про партнерство та спiвробiтництво для товарiв РДС i Росii встановлюiться нацiональний режим. Це означаi, що росiйськi товари на ринку РДС i товари РДС на ринку Росii не можуть обкладатися податками i зборами бiльш високими, нiж вiтчизнянi товари.

Вiдповiдно до Угоди скасовуються кiлькiснi обмеження (квоти) на ввезення в iвропейськi краiни росiйських товарiв, за винятком текстилю, сталi, ядерних матерiалiв, торгiвля якими повинна регулюватися окремими угодами.

Угода зобов'язуi Росiю i РДС забезпечувати адекватний та ефективний захист прав на iнтелектуальну та промислову власнiсть.

За основними напрямками спiвпрацi, обумовленим в угодi, РДС буде надавати Росii пiдтримку через ТАСРЖС - провiдну програму надання субсидiй колишнiм республiкам СРСР i Монголii. Загальний обсяг коштiв, наданих Росii в 1991-1995 рр. в рамках ТАСРЖС, склав майже 800 млн. екю (тобто понад 1 млрд. дол.). У цiлому Угода вiдкриваi широкi можливостi по зближенню Росii i РДС, i ii включенню у свiтове господарство. Однак потрiбно чимало обопiльних зусиль, щоб у повному обсязi реалiзувати цi можливостi.

РДС, формуючи свою полiтику по вiдношенню до Росii, розглядаi ii як важливу i самостiйну силу в майбутнiй архiтектурi РДвропи. РДС зобов'язуiться сприяти незворотностi iх економiчних реформ, ii iнтеграцii у свiтову економiку на основi ринкових законiв, якнайшвидшому прийняттю в СОТ та iншi мiжнароднi економiчнi органiзацii.

Напрямки та особливостi цiii спiвпрацi будуть багато в чому залежати як вiд розвитку та трансформацii самого РДС, так i вiд розгортання процесiв iнтеграцii в рамках СНД. На думку росiйських фахiвцiв головним питанням в економiчних взаiминах Росii i РДС в найближчому десятилiттi стане створення зони вiльноi торгiвлi та розробка механiзму ii функцiонування.

Орiiнтуючи свою зовнiшньоекономiчну полiтику на всемiрне спiвробiтництво з РДС, Росiя iз середини 90-х рокiв починаi все бiльше уваги придiляти розвитку економiчних вiдносин з iншими регiональними iнтеграцiйними угрупованнями. РЖ, перш за все, з Азiатсько-тихоокеанським регiоном, з АТЕС. У фiзико-географiчному вiдношеннi приналежнiсть Росii до АТР незаперечна.

РЖз загального обсягу всерединi регiонального товарообмiну в краiнах Азiатсько-Тихоокеанського регiону, оцiнюваного приблизно в 2 трлн. дол, на частку Росii припадаi близько 1%. Це не узгоджуiться з ii статусом великоi азiатсько-тихоокеанськоi держави, не вiдповiдаi потенцiалу ii економiки. РДвропейська орiiнтованiсть краiни заважала побачити на Сходi новi реалii майбутнього свiту.

Росiйськi урядовi, дiловi, науковi кола беруть участь у такiй формi iнтеграцiйноi дiяльностi, як розробка i здiйснення багатостороннiх проектiв. Це, наприклад, проект ПРООН з розвитку району рiчки Туманною на стику кордонiв Росii, Китаю i КНДР, проект розвитку економiчноi зони Японського моря, проекти будiвництва магiстральних газопроводiв, лiнiй передач i теле комунiкацiй, що проходять через територii декiлькох краiн, що вже розпочате силами мiжнародних консорцiумiв освоiння нафтогазових ресурсiв о. Сахалiн i iн. Для росiйських схiдних регiонiв дедалi важливiшим стаi регулювання мiжнародноi трудовоi мiграцii. У перспективi Росiя повинна активiзуватися на фiнансовому ринку Азiатсько-тихоокеанського регiону.

Таким чином, Росiя фактично бере участь в рiзних формах iнтеграцiйного процесу в Азiатсько-тихоокеанському регiонi, але ще досить слабо впливаi на органiзацiю i регулювання цього процесу.

РЖнтеграцiя в АТР в рамках АТЕС може здiйснюватися для Росii за бiльш зручним правилами, нiж iнтеграцiйнi процеси з РДС. При гiпотетичному вступi до РДС Росiя зобов'язана буде виконувати всi вимоги Союзу, виробленi без неi. АТЕС - молода, зростаюча угруповання. У нiй допускаiться дiяльнiсть на основi iндивiдуальних планiв краiн, критерii членства також не унiверсальнi. Тому, iнтегруючись в Азiатсько-тихоокеанський регiон, Росiя зберiгаi можливостi вiдстоювати своi прiоритети, захищати iнтереси при побудовi iнтеграцiйних механiзмiв.

У галузi мiжнародного економiчного спiвробiтництва Росiя стоiть перед непростим вибором. Йти прискореним шляхом по шляху все бiльш тiсних зв'язкiв iз захiдноiвропейською iнтеграцiйноi угрупованням, не забуваючи зростаючу перспективнiсть економiчноi iнтеграцii в Схiднiй Азii, або ж на першому планi маi бути процес реiнтеграцii колишнiх республiк Радянського Союзу, вiдновлення порваних зв'язкiв з колишнiми краiнами СЕВ. Нинiшня зовнiшньоекономiчна полiтика Росii значною мiрою свiдчить про спроби поiднання цих двох пiдходiв. Наскiльки такi дii виявляться успiшними, покаже найближче майбутнi.

4. Розвиток свiтових господарських зв'язкiв Росii

Нагальнi завдання нацiонального розвитку i реформування економiки диктують необхiднiсть розширення i поглиблення зовнiшньоекономiчних зв'язкiв Росii. Цi зв'язки повиннi сприяти максимальному використанню переваг мiжнародного подiлу працi. Курс на максимально можливе використання МРТ покликаний привести до диверсифiкацii зовнiшнiх економiчних зв'язкiв.

Економiчнi iнтереси Росii настiльки складнi i рiзноманiтнi, що належним чином iх можна забезпечити, лише розвиваючи спiвробiтництво з самими рiзними державами i групами краiн. Зовнiшньоекономiчнi зв'язки. Росii з краiнами, що розвиваються постають як необхiдна ланка в механiзмi ii зовнiшнiх вiдносин з краiнами свiту. Тим бiльше, що потенцiал росiйських торгово-економiчних зв'язкiв з багатьма краiнами, що розвиваються в значнiй мiрi не затребуваний.

Розширення економiчного спiвробiтництва Росii з краiнами, що розвиваються тiсно пов'язане зi змiцненням i розвитком експортного сектора на основi диверсифiкацii та облагородження його структури. Свiтовий досвiд свiдчить, що реальнi напрямки участi кожноi краiни в мiжнародному подiлi працi формуються лише через експортну орiiнтацiю. При цьому експортно орiiнтованiсть краiни сприяi створенню i пiдтримцi перш за все тих виробництв i структур, якi вже володiють порiвняльними перевагами чи можуть iх знайти згодом. А це, у свою чергу, сприяi бiльш повному i ефективному використанню нацiональних економiчних ресурсiв.

Сформована взаiмно доповнюванiсть економiк Росii i низки краiн, що розвиваються, порiвняно невисока вимогливiсть iх ринкiв, взаiмнi iнтереси i iншi чинники перетворюють цi краiни за багатьма позицiями в найбiльш ймовiрних споживачiв росiйськоi продукцii. У свою чергу, багато краiн розглядають товарообмiн з Росiiю як додатковий i альтернативне джерело в торговельно-економiчних зв'язках iз Заходом.

За оцiнкою росiйських фахiвцiв, саме ринок держав, що розвиваються може стати базою для нарощування, облагородження структури та диверсифiкацii росiйського експорту як в планi розширення географii експорту, так i його реального товарного виконання.

Найбiльш сприятливi перспективи для розширення росiйського експорту в групi "нових iндустрiальних краiн". При цьому можливе нарощування як експорту сировини, так i готових виробiв. Особливо великi потенцiйнi можливостi для експорту в краiни, що розвиваються продукцii обробноi промисловостi Росii, в тому числi машин i устаткування. Непрямим пiдтвердженням може бути iстотна збiльшення попиту на всi види сировини i готових виробiв в краiнах, що розвиваються. РЗхнi сукупнi закупiвлi на свiтовому ринку в 70-80-тi роки зросли по сировинi в 10 разiв, а по промислових виробiв бiльш, нiж у 10 разiв. РЖмпорт машин i устаткування рiс ще бiльш високими темпами.

Важливим напрямком росiйського експорту в краiни, що розвиваються повинен стати вивезення високотехнологiчного комплектного обладнання та пов'язаних з ним послуг, лiцензiй, наукових iдей для iх спiльного практичного втiлення та iн. Цей напрямок експорту Росii маi бути орiiнтоване на "новi iндустрiальнi краiни". З середини 90-х рокiв Росiя активiзуi процеси технiчного сприяння краiнам, що розвиваються. Основний обсяг робiт припав на Китай, РЖран, РЖндiю, Марокко, Кубу. У цих краiнах введенi в дiю ряд енергетичних, металургiйних i iнших промислових об'iктiв.

Традицiйним напрямком експорту Росii в краiни, що розвиваються повиннi залишитися постачання озброiнь i вiйськовоi технiки. Вiдхiд з цього ринку Росii може бути на руку тiльки ii конкурентам на мiжнародному ринку озброiнь з промислово розвинених краiн.

У 80-тi роки обсяг експорту радянськоi зброi формально досягав суми 15-20 млрд. дол. Однак реально в казну надходило близько 2 млрд. дол. У серединi 90-х рокiв на експортi озброiння i вiйськовоi технiки Росiя отримувала до 3 млрд. дол. (на 1,1 млрд. дол. бiльше, нiж на початку 90-х рокiв). Для порiвняння: обсяг експорту зброi з США становить прiмерно10 млрд. дол. на рiк.

Важливу роль у нарощуваннi росiйського експорту в краiни, що розвиваються за всiма товарними групами, а насамперед по промислових виробiв, повиннi зiграти iнвестицii, спрямованi на створення i розвиток виробництв, орiiнтованих на мiсцевi ринки, а також на експорт у третi краiни. Мабуть, своi слово в цьому планi повиннi сказати що набирають силу в останнi роки росiйськi фiнансово-промисловi групи. Важливо вказати i на регiональну спрямованiсть росiйських iнвестицiй: в першу чергу вони повиннi направлятися в так званi полюси економiчного зростання, в зони зi сприятливим iнвестицiйним клiматом (експортно-виробничi зони, рiзного роду вiльнi економiчнi зони).

Орiiнтуючись на експортну експансiю в краiни, що розвиваються, слiд не забувати, що iснують значнi можливостi для розширення iмпорту з них сировини, продовольства, споживчих товарiв, технiки i технологii i, звичайно, капiталу.

Проблеми, пов'язанi з iмпортом iз краiн, що розвиваються, вирiшуються способами, давно здiйснюваними промислово розвиненими краiнами. Перш за все, збiльшення виробництва потрiбноi нам продукцii шляхом створення в краiнах, що розвиваються власних або спiльних пiдприiмств за участю мiсцевого капiталу. Другий шлях - рацiоналiзацiя iмпорту шляхом переключення його з краiн, що мають з Росiiю позитивний торговий баланс, на краiни, якi мають такий баланс вiд'iмний.

Досвiд 90-х рокiв показуi, що в краiнах, що розвиваються, перш за все в НРЖС, i можливiсть купувати широкий асортимент промислових виробiв: одягу, взуття, товарiв повсякденного попиту, електронiки та iн. Крiм того, саме НРЖС Пiвденно-Схiдноi Азii можуть розглядатися як важливий джерело майбутнiх капiталу потокiв в економiку Росii. В Азiатсько-тихоокеанському регiонi зосереджено 60 вiдсоткiв свiтового iнвестицiйного потенцiалу. Але частка азiатських iнвестицiй становила лише 1,5 вiдсотка у всьому обсязi капiталовкладень у Росiю.

Азiатськi банкiри давно придивляються до росiйських можливостям. Члени Асоцiацii банкiв Азii виявили цiкавiсть до 20 iнвестицiйним проектам в Росii, зокрема, у нафтопереробнiй, лiсовоi промисловостi та енергетицi. При успiшному ходi справ динамiка нарощування капiтальних вкладень буде щорiчно зростати.

Помiтну роль у розширеннi економiчних зв'язкiв з краiнами, що розвиваються маi вiдiграти двох - i багатостороннi науково-виробниче спiвробiтництво, в процесi якого створюються матерiальнi передумови для нарощування росiйського виробництва та експорту. Така спiвпраця особливо з групою "нових iндустрiальних краiн", краiн Перськоi затоки, з Китаiм та iн

Важливим чинником у розвитку економiчного спiвробiтництва з краiнами, що розвиваються i iхнiй зовнiшнiй борг СРСР, успадкований Росiiю, що перевищуi за деякими оцiнками 130 млрд. дол. Усвiдомлюючи практичну неможливiсть повернення значноi частини цього боргу нi в найближчiй, нi у вiддаленiй перспективi, потрiбно знаходити вiдповiднi компромiси для повернення цього боргу товарами, послугами, рiзного роду поступками з боку краiн, що розвиваються.

Для мобiлiзацii можливостей i розвитку вже наявного потенцiалу економiчних зв'язкiв з краiнами, що розвиваються потрiбна науково обТСрунтована стратегiчна лiнiя, пiдкрiплювана конкретними практичними кроками щодо ii реалiзацii.

Висновок

Проблема iнтеграцii Украiни у свiтове економiчне спiвтовариство досить складна й рiзноманiтна. Передумовами до ii вирiшення можуть стати:

Список лiтератури

1. Гранберг А.Г. Основи регiональноi економiки: Пiдручник для вузiв. М.: ГУ ВШЕ, 2000.

2. Лексин В.М. Швецов О.М. Держава та регiони: теорiя i практика державного регулювання територiального розвитку. М.: УРСС, 1997.

3. Орешин В.П., Потапов Л.В. Управлiння регiональною економiкою. М.: ТЕИС, 2003.

4. Регiональна економiка / За ред. Т.Г. Морозовоi. М.: ЮНИТИ, 1998.

5. Проблеми територiального розвитку. Словник-довiдник. Укладачi А.П. Сисоiв i РЖ.В. Усов. М.: ТЕИС, 2003.

6. Регiональна економiка: Пiдручник / За ред. В.РЖ. Вiдяпiна i Р31 М.В. Степанова. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 666 с.

7. Фетисов Г.Г., Орешин В.П. Регiональна економiка i управлiння: Пiдручник. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 416 с.

Вместе с этим смотрят:

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)

The Experience of transnational corporationsтАЩ development in the conditions of world financial crisis

РЖнтеграцiйнi процеси в РДвропi та участь в них Украiни

Анализ основных тенденций социально-экономического развития Индии

Балканский узел