РЖнтеграцiйнi процеси в РДвропi та участь в них Украiни

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисциплiни: Мiжнародна економiка

Завдання 1. Тарифнi iнструменти регулювання мiжнародноi

торгiвлi. Особливостi застосування тарифiв, аргументи за та проти

iх введення

тарифний мiжнародний торгiвля митний iвропейський

16 травня 2008 року Украiна офiцiйно стала членом Свiтовоi Органiзацii торгiвлi. Вступ до цiii органiзацii означаi кардинальний поворот вiд практики довiльного встановлення i застосування державою правил економiчноi поведiнки до поступового впровадження правил, визначень та багатостороннiй метi народнiй основi. Цей крок маi стати вирiшальним на шляху подальшого iнтеграцii Украiни в свiтовi процеси системного реформування економiки згiдно з принципами лiбералiзацii i вiдкритостi ринку, усунення нетарифних бартАЩiрiв, зниження ставок митних зборiв до iх повного скасування

З урахуванням цього, регулювання iмпорту шляхом прямого встановлення кiлькiсних обсягiв вводу замiнюiться на митно-тарифне регулювання. Саме воно дозволяi зберегти здорове конкурентне середовище. Це обумовлено тим, що митнi тарифи не позбавляють iноземних постачальникiв можливостi вести конкуренту боротьбу з мiсцевими пiдприiмствами, а тiльки трошки погiршуi позицii iноземних товарiв в областi цiновоi полiтики; по-друге, митнi тарифи являються найбiльш транстпарентним видом торгових обмежень.[1]

Тарифнi заходи регулювання тАУ один iз ключових елементiв (нарiвнi з нетарифними методами регулювання) державного впливу на зовнiшньоекономiчнi звтАЩязки краiни, що реалiзуiться за допомогою стягнення мита i маi важливе значення: цiноутворювального фактора (iмпортне мито збiльшуi внутрiшню цiну товару, експортне тАУ цiну експортованоi продукцii на зовнiшньому ринку); iнструменту торговельноi полiтики (для позитивних торговельних вiдносин можливiсть пропонувати сприятливi умови i навпаки); джерела поповнення державного бюджету (у багатьох краiнах здiйснюi iстотний вплив на внутрiшнi економiчне становище).[2]

Митно-тарифнi вiдносини тАУ i активним фактором розвитку нацiональноi системи господарювання, оскiльки, прискорюючи або стримуючи iноземну конкуренцiю, стимулюючи процес iноземного iнвестування або перешкоджаючи йому, захищаючи нацiонального товаровиробника чи нацiональний ринок, митно-тарифнi вiдносини значною мiрою впливають на розвиток нацiональноi економiки, сприяють пiдвищенню ефективностi вiтчизняного виробництва.

Безсистемний пiдхiд до змiни iмпортного мита для розвитку нацiональноi економiки погрожуi негативними наслiдками, а саме формуванням нерацiональноi структури виробництва i зростом диспропорцiйностi в розвитку його сировинних та обробляючих секторiв. Не слiд забувати й ВлпильногоВ» вiдношення до iмпортного тарифу з боку рiзних лобiстських угруповувань.[3]

Митно-тарифне регулювання i економiчним засобом державного регулювання, яке включаi заходи, що впливають на економiчнi процеси через економiчнi iнтереси учасникiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi (встановлення мита, акцизiв, зборiв, оподаткування).

У галузi iмпорту до тарифних методiв належать не лише митнi тарифи, а й податки i збори з товарiв, якi ввозять, iмпортнi депозити тощо.

У галузi експорту тАУ це податковi кредити експортерам, гарантii, субсидii, звiльнення вiд податкiв, надання фiнансовоi допомоги тощо.[4]

Митний тариф представляi собою податок на iмпорт (експорт) товару, в момент перетину ним митного кордону держави, який встановлюiться з метою пiдвищення iхньоi цiни на ринку краiни-iмпортера та забезпечення безпосереднiх надходжень до державного бюджету.[5]

Митний тариф залежно вiд контексту може визначатися як:

- iнструмент торговельноi полiтики i державного регулювання внутрiшнього ринку краiни при його взаiмодii iз свiтовим;

- зведення ставок мита, що застосовуються до товарiв, якi перемiщуються через митний кордон, систематизоване у вiдповiдностi до товарноi номенклатури зовнiшньоекономiчноi дiяльностi;

- конкретна ставка мита, що пiдлягаi сплатi при вивозi або ввозi певного товару на митну територiю краiни. В цьому випадку поняття митного тарифу повнiстю спiвпадаi з поняттям мита.[6]

Митнi тарифи класифiкують за рiзними ознаками. Так, за обтАЩiктом обкладання iх подiляють на: iмпортнi призначенi для реалiзацii на внутрiшньому ринку; експортнi, якi застосовуються, як правило, в випадку рiзницi внутрiшнiх цiн, що регулюються i цiн свiтового ринку на конкретнi товари або сировину з метою скорочення експорту i одночасного поповнення нацiонального бюджету; транзитнi встановлюються на товари, що проходять транзитом через територiю даноi держави.

Крiм того, митнi тарифи розмежовують в залежностi вiд методики встановленого рiвня: специфiчнi, тобто в виглядi фiксованоi суми з одиницi вимiру; адвалернi, тобто в виглядi процента вiд декларованоi продавцем вартостi товару; альтернативнi (комбiнованi) тАУ митнi органи самостiйно обирають мiж специфiчними i адвалерними в сторону бiльш високих.

Варто зауважити, в залежностi вiд того, як митнi тарифи повтАЩязанi з ii мiжнародними зобовтАЩязаннями розрiзняють: автономнi тАУ встановлюються поза звтАЩязку з будь-якими мiжнародними угодами; конвенцiйнi (договiрнi) тАУ застосовуються до товарiв, що походять з краiн, з якими дана краiна маi угоду про надання одна однiй того або iншого режиму про взаiмну торгiвлю; преференцiальнi це саме низьке мито, мета якого створити найбiльш сприятливi для розвитку торгiвлi з краiнами, що користуються торговими преференцiями.

Так, за преференцiйними ставками iмпортним митом (вiдповiдно до Загальноi системи преференцiй, прийнятiй на 2-й Конференцii ООН з торгiвлi i розвитку (ЮНКТАД) у 1968 р.) обкладаiться ввезення товарiв iз 149 краiн, що розвиваються, передусiм сiльськогосподарськоi сировини i продуктiв харчування.

Умовами його застосування i: 1) безпосереднi закупiвлi; 2) пряме вiдвантаження; 3) наявнiсть сертифiкату походження форми ВлАВ».

За пiльговими ставками обчислюiться iмпортне мито на товари, якi походять майже з усiх пострадянських краiн, а також краiн, з якими укладено торговельно-економiчнi угоди про надання режиму найбiльшого сприяння або нацiонального режиму. Серед останнiх тАУ Бельгiя, Бразилiя, Англiя, Данiя, РЖталiя, Канада, Нiмеччина, Францiя, Швецiя тощо.[7]

У бiльшостi випадкiв митнi тарифи подiляють за класифiкацiйною ознакою Влза характеромВ»: сезоннi тАУ встановлюються з метою оперативного регулювання процесiв мiжнародноi торгiвлi продукцiiю яскраво вираженого сезонного характеру; антидемпiнговi тАУ встановлюються в випадку ввозу в краiну товарноi продукцii за зниженою цiною, здатною нанести шкоду мiсцевому виробництву або створити перепони для його розширення. Це мито ввозиться лише пiсля проведення розслiдування з метою встановлення самого факту демпiнгу, нанесення шкоди нацiональному виробництву i виявлення причинного звтАЩязку мiж демпiнгом i методою.

За часовим принципом мита подiляються на постiйнi тАУ стягнення, якi не змiнюються у разi змiни контАЩюнктури та iнших обставин; та змiннi тАУ стягнення, якi змiнюються у разi змiни контАЩюнктури, умов торгiвлi, зокрема, сезоннi мита, якi застосовуються для оперативного регулювання мiжнародноi торгiвлi продукцiiю сезонного характеру, передусiм, сiльськогосподарською.[8]

За способом розрахунку видiляють також номiнальнi та ефективнi мита.[9]
Номiнальнi тАУ тарифнi ставки, що вказанi в митному тарифi. Вони дають тiльки загальне уявлення про рiшення митного оподаткування iмпорту та експорту. Ефективнi тАУ мита, що дають уявлення про реальний рiвень митного обкладення кiнцевих товарiв за урахуванням рiвня мит на iмпортнi вузли та деталi.

Рис. 1. тАУ Види мита[10]

Говорячи про митнi тарифи варто звернути увагу на те, що вони виконують ряд функцiй: протекцiонiстську, яка повтАЩязана з захистом нацiональних товаровиробникiв, тобто як збирання мита з iмпортних товарiв приводе до збiльшення iх вартостi при реалiзацii на внутрiшньому ринку, збiльшуючи конкурентоздатнiсть аналогiчних товарiв нацiонального виробника; фiскальну, що забезпечуi надходження коштiв в дохiдну частину нацiонального бюджету та захисну тАУ захист вiд небажаного експорту товару або сировини, цiни на якi нижче загальносвiтових.

Практичнi дослiдження показують, що використання митних тарифiв призводить до певних наслiдкiв: збiльшення цiни на iмпорт товарiв при iх реалiзацii на внутрiшньому ринку i як наслiдок тАУ скорочення попиту на iмпортнi товари i скорочення обсягiв iх поставок; зниження iмпорту дозволяi продуцентам цього товару в серединi краiни розширити виробництво; збуту за рахунок долi ринку, яку ранiше займали iх iноземнi конкуренти; рiст внутрiшнiх цiн, обумовлений тим, що виробництво в серединi краiни не може бути розширене без додаткових витрат. При цьому, таке збiльшення цiни буде дорiвнювати величинi iмпортного мита. А тому випадку, як що цiна перевищуi цей рiвень, iмпортнi постачальники знов зможуть розширити своi продажi i це змусить цiну стабiлiзуватися; реальнi збитки споживачiв. Частина споживачiв вiдмовляiться вiд закупки товару або несе витрати повтАЩязанi з пошуками дешевих замiнникiв та додатковi доходи вiд введення тарифу отримаi держава.[11]

РЖмпортний тариф i iнструментом збалансування торговельного, в кiнцевому результатi, платiжного балансу краiни. Не випадково ще при розробцi ГАТТ, що орiiнтуi краiни-учасницi на лiбералiзацiю зовнiшньоi торгiвлi, в його текст була включена стаття ХРЖРЖ пiд заголовком ВлОбмеження в цiлях забезпечення рiвноваги платiжного балансуВ». В першому пунктi цiii статтi говориться, що будь-який член ГАТТ Влв цiлях забезпечення свого зовнiшнього фiнансового положення i рiвноваги платiжного балансу може обмежувати кiлькiсть або вартiсть товару, який дозволяiться iмпортуватитАжВ».

Ввiзне мито дозволяi на основi взаiмностi в процесi двостороннiх, регiональних i багатостороннiх переговорiв добиватися зниження мита в краiнах-торговельних партнерах в iнтересах сприяння розвитку нацiонального експорту, а також використовувати тариф як засiб протидii дискримiнацiйним акцiям iнших краiн (позбуватися тарифних преференцiй або занижених ставок мита, так званих договiрних, що застосовуються до краiн, на якi розповсюджуiться режим найбiльшого сприяння).

Таким чином, iмпортний тариф даi можливiсть пiдвищувати конкурентоспроможнiсть вiтчизняних виробникiв та експортерiв i тим самим стимулювати iх дiяльнiсть шляхом встановлення безтарифного або пiльгового режиму у вiдношеннi мита при ввезеннi матерiалiв i обладнання для виготовлення продукцii, призначеноi до вивезення в iншi краiни.

Використовуючи бiльш зважену митну економiчну полiтику можна досягти, по-перше, зниження затрат у виробникiв кiнцевоi продукцii, а по-друге, бiльшоi надiйностi захисту вiтчизняних товаровиробникiв готовоi продукцii.[12]

У той же час, державам з перехiдною економiкою, варто визначити своiрiдний баланс мiж збереженням достатнього рiвня протекцiонiзму вiдносно одних галузей та вiдповiдною лiбералiзацiiю в регулюваннi iнших. Мiжнародний обмiн спричиняi ефективний ступiнь спецiалiзацii та подiлу працi, що забезпечуi вищу продуктивнiсть, нiж якщо покладатися виключно на нацiональне виробництво. Галузь, яка не може конкурувати з iноземними фiрмами, мусить терпiти вiд iмпорту. Така менш продуктивна галузь гине внаслiдок конкуренцii з боку продуктивних вiтчизняних галузей.

Дуже часто перехiд вiд старих до нових галузей породжуi значне безробiття та нестатки населення. Компромiсом, який визначаi цiну пристосувань до економiчних змiн, i поступове зменшення мита з тим, щоб безробiтнi мали час переквалiфiкуватися. Також можна надати фiнансову допомогу галузям, що занепадають, така допомога може зменшити тягар переходу ресурсiв вiд галузей, що занепадають, до процвiтаючих i послабити протидiю полiтницi вiльноi торгiвлi.

Вiльна торгiвля, в свою чергу, повнiстю вирiвняi цiни на внутрiшньому ринку i цiни свiтового ринку. В умовах торгiвлi товари переливаються вiд ринкiв з низькими до ринкiв з високими цiнами.

Мито пiдвищуi цiни на iмпортнi товари на внутрiшньому ринку краiни, що призводить до зменшення споживання iмпорту та водночас iз збiльшенням вiтчизняного виробництва. Квоти справляють дуже подiбний вплив i, крiм цього, можливо, знижують доходи держави.

Мита спричиняють економiчнi втрати. Економiка терпить збитки вiд зменшення внутрiшнього споживання i вiд марнування ресурсiв на виробництво товарiв, якi не мають порiвняльноi переваги. Втрати, безперечно, перевищують державнi доходи, отриманi вiд запровадження мита.

Таким чином, митно-тарифне регулювання i важливим iнструментом регулювання мiжнародноi торгiвлi, за допомогою якого здiйснюiться збалансування торговельного i платiжного балансу краiни, фактором розвитку нацiональноi системи господарювання, або ж, навпаки, формуванням нерацiональноi структури виробництва i зростом диспропорцiйностi в розвитку його сировинних та обробляючих секторiв. Саме тому для посилення впливу тарифних iнструментiв на розвиток економiки потрiбно здiйснення виборчо направленоi полiтики, зваженого пiдходу до встановлення ставок мита на тi чи iншi товари.

Завдання 2. РЖнтеграцiйнi процеси в РДвропi та участь в них Украiни

Ось уже декiлька десяткiв рокiв свiт слiдкуi за iнтеграцiйними процесами, що вiдбуваються в РДвропi, де вони набули найдовершенiших форм. Найбiльш розвинутим iнтеграцiйним угрупуванням тут i РДвропейський Союз.

Утворився РДвропейський Союз в 1967 р. на базi злиття органiв трьох ранiше самостiйних регiональних органiзацiй, створених шiсткою провiдних iвропейських краiн тАУФРН, Францiiю, РЖталiiю, Нiдерландами, Бельгiiю i Люксембургом:

1) РДвропейського об'iднання вугiлля i сталi (угода укладена в 1951 р., а набула чинностi в 1952 р.);

2) РДвропейського економiчного спiвтовариства (Римська угода про створення РДЕС укладена в 1957 р., а набула чинностi в 1958 р.);

3) РДвропейського спiвтовариства з атомноi енергii (угода набула чинностi в 1958 р.).

До РДС станом на 2011 рiк входять 27 краiн: Австрiя, Бельгiя, Об'iднане Королiвство, Велика Британiя, Пiвнiчна РЖрландiя, Грецiя, Данiя, РЖрландiя, РЖспанiя, РЖталiя, Люксембург, Нiдерланди, Португалiя, Фiнляндiя, Францiя, ФРН, Швецiя, Естонiя, Кiпр, Латвiя, Литва, Мальта, Польща, Словенiя, Словаччина, Угорщина, Чеська республiка, Болгарiя i Румунiя. На цi краiни припадаi 23% свiтового виробництва i 40% свiтовоi торгiвлi.[13]

Головна особливiсть iснування i функцiонування РДС полягаi в тому, що його органи (Рада Мiнiстрiв, РДвропарламент, Суд РДС, РДвропейський iнвестицiйний банк, Комiсiя РДС) надiленi повноваженнями на прийняття з ряду питань ухвал, якi мають безпосередню обов'язкову силу для краiн-учасниць. Видiлимо фактори, якi сприяли створенню РДС:

1. Просторова близькiсть краiн.

2. Обмеженiсть ресурсiв.

3. Розвиток транспортних мереж.

4. Взаiмопроникнення капiталу.

5. Протистояння конкурентному засиллю з боку економiк США i Японii[14]

Краiни РДвропейського Союзу рухаються в напрямi зближення мiж собою в усiх сферах. Тому запланували у рамках РДС ввести iдинi: громадянський паспорт, валюту, систему стандартiв, систему комунiкацiй транспорту, спiльну митну систему, податки тощо. У сферi освiти започаткували Болонський процес (БП) тАУ це процес iвропейських реформ, що спрямований на створення спiльноi Зони iвропейськоi вищоi освiти до 2010 року. Другим за часом iснування та за результатами дiяльностi iнтеграцiйним об'iднанням в РДвропi i РДвропейська асоцiацiя вiльноi торгiвлi (РДАВТ), створена в 1960 роцi з метою полегшення i розширення торгiвлi мiж своiми членами: РЖсландiiю, Лiхтенштейном, Норвегiiю та Швейцарiiю. Дiяльнiсть РДАВТ вiдрiзняiться вiд РДС такими характерними рисами:

- сувереннi права краiн-учасниць i вiдсутнiсть наднацiональних iнституцiй;

- вiльна зовнiшньоекономiчна полiтика з третiми краiнами;

- режим вiльного безмитного обiгу дii лише для промислових товарiв;

- вiдсутнiсть устремлiнь до утворення економiчного союзу, або вищого рiвня iнтеграцii. З 1993 року краiни РДАВТ отримали в режим найбiльшого сприяння в торгiвлi з краiнами РДС.

Першою вiхою на шляху до iвропейськоi iнтеграцii було утворення в 1951 р. РДвропейського об'iднання вугiлля i сталi, членами якого стали РЖталiя, Францiя, ФРН та краiни Бенiлюксу.

У 1957 р. цi ж краiни пiдписали договiр про створення РДвропейського економiчного спiвтовариства (РДЕС, з 1992 р. РДвропейський Союз (РДС)). Пiзнiше членами РДЕС або ВлСпiльного ринкуВ» стали Велика Британiя, Данiя, РЖрландiя (1973 р.), Грецiя (1981р.), Португалiя та РЖспанiя (1986 p.), Австрiя, Швецiя та Фiнляндiя (1995 p.). Мета органiзацii тАУ поступове усунення всiх обмежень мiж краiнами-учасницями, створення умов для вiльного пересування осiб, капiталiв, послуг. Передбачалось також зближення законодавства учасникiв, унiфiкацiя податкових систем.

Органом полiтичноi iнтеграцii РДвропи стала Рада РДвропи (РРД). Рада РДвропи i найстарiшою всеiвропейською полiтичною установою. Вона була заснована ще в 1949 роцi з метою захисту прав людини i парламентаризму, утвердження в державах-членах верховенства права. Крiм того, Рада РДвропи вважаi своiм завданням створення загальноiвропейських стандартiв соцiального та юридичного захисту людей, вiдповiдне впровадження iх в окремих краiнах i, нарештi, захист i поширення як загальнокультурних цiнностей, так i етнонацiональноi самобутностi окремих народiв. Сьогоднi Рада РДвропи об'iднуi 39 краiн, з них 15 тАУ це краiни колишнього соцтабору, у тому числi й Украiна.

Головна причина iнтеграцii тАУ постiйна вимога поглиблення процесу мiжнародного подiлу працi.

Основу iнтеграцii заклали вищий етап розвитку науково-технiчноi революцii, становлення та змiцнення прав людини як державного й суспiльного прiоритету. РЖнтеграцiйний процес починаiться там, де постають певнi об'iктивнi умови. У Захiднiй РДвропi iснувала готовнiсть партнерiв до багатостороннього спiвробiтництва, наявнiсть добре вiдпрацьованоi системи економiчноi свободи та вiльного пiдприiмництва, а демократiя стала нормою всiх сфер життя. Непорушним законом iнтеграцii i повага до нацiонально-державних iнтересiв кожноi краiни-учасницi. Без цих складових кожна iнтеграцiя виявилася б фiкцiiю. Крiм усього iншого, iвропейська iнтеграцiя була викликана переливанням через нацiональнi кордони багатоi товарноi маси, що об'iктивно вело до руйнування митних кордонiв. Щоб поглиблювати розвиток економiки, необхiдно було зняти митнi бар'iри. Це стало аксiомою для краiн-учасниць.

ВлСпiльний ринокВ» став найбiльш процвiтаючим та життiздатним утворенням у РДвропi.

Спроби iнтегрувати соцiалiстичнi краiни Схiдноi РДвропи за допомогою Ради економiчноi взаiмодопомоги (РЕВ) призвели до утворення наддержавноi економiчноi структури, яка з нормальною iнтеграцiiю не мала нiчого спiльного.

У другiй половинi 80-х тАУ на початку 90-х рокiв процес захiдноiвропейськоi iнтеграцii поглибився. Це було свiдченням того, що знайдено оптимальний варiант не тiльки прискорення економiчного розвитку демократичних держав, але й полiтичного регулювання назрiлих проблем краiн-учасниць ВлСпiльного ринкуВ». У 1987 р. набрав чинностi РДдиний iвропейський акт, який передбачав формування iдиного внутрiшнього ринку, основаного наВлчотирьох свободахВ» тАУ вiльному пересуваннi товарiв, капiталiв, послуг, а також громадян.

Новий важливий iмпульс iнтеграцiйного процесу було дано в лютому 1992 р. 12 краiн-учасниць ВлСпiльного ринкуВ» уклали в Маастрiхтi (Нiдерланди) договiр про РДвропейський Союз (РДС), який охоплював весь комплекс вiдносин мiж ними. До кiнця 1992 р. були завершенi заходи зi створення iдиного внутрiшнього ринку. З 1 сiчня 1993 р. в рамках РДС стали практично вiльно перемiщатися товари, послуги i капiтали. Краiни-члени РДС, що уклали Шенгенську угоду (Нiмеччина, Францiя, краiни Бенiлюксу, РЖталiя, РЖспанiя та Португалiя) також допускають перемiщення через своi кордони громадян. РЖншi, побоюючись притоку емiгрантiв з краiн, якi не входять до РДС, i зростання злочинностi, зберегли поки що прикордонний режим.

Однiiю з проблем дiалектичного характеру для РДвропи, сьогоднi, i ii внутрiшня неоднорiднiсть, висока не тiльки економiчна, але i культурна диференцiацiя, що маi своiм природним наслiдком спiвiснування рiзних, по-рiзному функцiонуючих i далеко не завжди повнiстю сумiсних одна з одною моделей не тiльки державного, але i комерцiйного управлiння, що i, з одного боку, чинником, що знижуi ii конкурентоздатнiсть порiвняно з однорiдними суспiльствами, а з iншого тАУ розквiт iвропейськоi цивiлiзацii багато в чому пояснюiться саме рiзноманiтнiстю ii культур, оскiльки воно даi могутнiй iмпульс до змагання, яке сприяi контактам i взаiмному збагаченню.

Розширення РДС ставить перед Украiною завдання максимально ефективно використати всi наявнi позитивнi наслiдки й водночас трансформувати негативнi наслiдки розширення в чинники розвитку.

На пострадянському просторi залишались вiдсутнiми об'iктивнi умови для розвитку iнтеграцiйного процесу. У цьому чи не головна причина вiдставання вiд Захiдноi РДвропи. РЖнтеграцiя тАУ це в першу чергу приватна власнiсть, ринок, соцiальний характер економiки, глибокий демократизм суспiльства та всiх його структур, високий рiвень виробництва тощо. Нiчого цього на просторах СНД ще не iснуi. Полiтична, насильна iнтеграцiя здатна призвести лише до нового iмперського утворення, чи не тому всi рiшення СНД приреченi на холостi оберти.

У даний час прагнення приiднання Украiни до РДвропейського Союзу проявляiться у тiснiй спiвпрацi РДвросоюзу та нашоi держави. Як вiдомо, Украiна традицiйно пiдтримуi та розвиваi економiчнi, торгiвельнi, культурнi й iншi зв'язки з краiнами, що входять до цього iнтеграцiйного об'iднання, вживаi заходiв щодо активiзацii вiдносин у рамках Угоди про партнерство i спiвробiтництво мiж Украiною i РДвропейськими Спiвтовариствами та iх державами-членами.

Украiна, подавши заяву на вступ до Ради РДвропи 14 листопада 1992 p., вступила до неi 9 листопада 1995 p., пiдписавши Статут Ради РДвропи та РДвропейську конвенцiю з прав людини i стала тридцять сьомим членом РРД.

Вступивши до РРД, Украiна зобов'язалась реформувати правову систему, систему мiсцевоi влади i, нарештi, вiдмiнити смертну кару.

Украiнську парламентську делегацiю, що бере участь в роботi мiжпарламентськоi асамблеi (МПА), очолив Борис Олiйник. На засiданнях МПА виступали Президент Украiни Л. Кучма, колишнi голова Верховноi Ради О. Мороз, мiнiстр закордонних справ Г. Удовенко та мiнiстри юстицii С Головатий i С. Станiк.

Основи економiчного спiвробiтництва мiж Украiною i РДС визначаються цiлою низкою угод та iнших документiв, прийнятих як на двосторонньому рiвнi, так i кожною зi сторiн окремо.

На Украiну як республiку колишнього Радянського Союзу цiлком поширювалися положення Угоди про торгiвлю та спiвробiтництво мiж РДС i СРСР, пiдписаноi у груднi 1989 p. Дану Угоду, термiн дii якоi становив 10 рокiв, було зорiiнтовано на розвиток взаiмного спiвробiтництва в цiлому рядi галузей економiки, важливих i для украiнського народного господарства: вугiльнiй промисловостi, сiльському господарствi, захистi довкiлля, електроенергетицi, секторi послуг тощо. В Угодi пiдкреслювалося, що економiчне спiвробiтництво будуватиметься на принципах рiвностi, недискримiнацii та обопiльностi, i вона розглядалася як передумова не тiльки розвитку торгiвлi, а й надходження захiдних iнвестицiй та створення спiльних пiдприiмств на територii СРСР. Пiсля розпаду в 1991 p. СРСР цю Угоду було трансформовано у двостороннi угоди на основi обмiну вiдповiдними листами, якi з часом замiнено угодами про партнерство та спiвробiтництво[15]
.

У червнi 1994 p. Украiна i СС пiдписали Угоду про партнерство та спiвробiтництво, яка набрала сили 1 березня 1998 p. Угода визначаi 28 сфер, у яких РДС та Украiна прагнуть розширити взаiмну спiвпрацю: промислове спiвробiтництво; сприяння iнвестицiям та iхнiй захист; державнi закупiвлi; стандарти та оцiнка вiдповiдностi (сертифiкацiя); добувна промисловiсть та виробництво сировини; наука та технологii; освiта та професiйна пiдготовка; сiльське господарство; енергетика; використання атомноi енергii в цивiльних цiлях; довкiлля; транспорт; космiчна промисловiсть; поштовий зв'язок та телекомунiкацii; фiнансовi послуги; боротьба з ВлвiдмиваннямВ» грошей; грошово-кредитна полiтика; регiональний розвиток, включаючи контакти на регiональному рiвнi; спiвпраця в соцiальнiй сферi (охорона здоров'я та безпека, зайнятiсть та соцiальний захист); туризм; малi та середнi пiдприiмства; iнформацiя та зв'язок; захист споживачiв; митна справа; статистика; економiка; боротьба з наркотиками; культура.

Сторони Угоди надали одна однiй режим найбiльшого сприяння, причому такий режим може характеризуватися певними винятками, а саме: винятки, пов'язанi з участю в митних союзах та зонах вiльноi торгiвлi; привiлеi, що надаються окремим краiнам згiдно з правилами СОТ, а також вiдповiдно до мiжнародних домовленостей на користь краiн, що розвиваються.

Сторони зобов'язалися забезпечити свободу транзиту через свою територiю товарiв, що надходять iз митноi територii iншоi сторони. Украiна, зокрема, мала звiльнити вiд податку на iмпорт та iмпортного мита товари, що ввозяться на ii територiю тимчасово. Передбачалося скасування кiлькiсних обмежень iмпорту з РДС в Украiну та з Украiни в РДС. Водночас ст. 22 застерегла можливiсть запровадження таких обмежень у трьох випадках, а саме:

тАУ за умови необхiдностi захистити власнi економiчнi iнтереси;

тАУ у торгiвлi виробами з текстилю та одягом;

тАУ у торгiвлi сталлю.

Сторони взяли на себе зобов'язання не встановлювати податки та iншi збори на товари, що iмпортуються з територii однiii сторони на територiю iншоi, у бiльшому розмiрi, нiж на аналогiчнi вiтчизнянi вироби. Йдеться про поширення нацiонального режиму на пiдприiмцiв кожноi зi сторiн Угоди. Сторони зобов'язалися вести торгiвлю на основi ринкових цiн, усiляко забезпечувати реалiзацiю принципу ринкового цiноутворення у взаiмних вiдносинах. Угода пiдтвердила право сторiн застосовувати антидемпiнговi та компенсацiйнi заходи згiдно зi ст. VI ГАТТ та багатостороннiми угодами, що обговорювалися ще пiд час Токiйського раунду багатостороннiх торговельних переговорiв. Угода мiстить також перелiк класичних (у контекстi ГАТТ) виняткiв iз режиму вiльноi торгiвлi, якi зумовленi мiркуваннями захисту суспiльноi моралi, безпеки, збереження природних ресурсiв, захисту нацiональних скарбiв тощо. Положення Угоди не поширюються на товари, якi належать до роздiлiв 50-63 Комбiнованоi товарноi номенклатури (текстильнi товари, одяг).

У межах положень, якi регулюють спiвробiтництво сторiн у галузi взаiмного створення умов для виробничо-комерцiйноi дiяльностi та iнвестицiй для пiдприiмцiв Украiни i РДС, Украiна взяла на себе такi зобов'язання:

а) щодо умов створення компанiй РДС на територii Украiни тАУ надавати нацiональний режим або найсприятливiший режим серед тих, якi надаються компанiям iнших краiн, причому надання такого режиму маi передбачатися нацiональним законодавством та iншими нормативними актами, якi регулюють дiяльнiсть компанiй;

б) щодо умов виробничо-комерцiйноi дiяльностi фiлiй та вiддiлень компанiй краiн-членiв РДС тАУ надавати нацiональний режим (або найсприятливiший серед чинних в Украiнi) фiлiям та вiддiленням, створеним починаючи з 1 березня 1998 р.

Цi зобов'язання не поширюються або поширюються частково на створення (але не функцiонування) компанiй, якi надають фiнансовi та телекомунiкацiйнi послуги, послуги у сферi операцiй з нерухомим майном i природними ресурсами (включаючи земельнi ресурси та сiльське господарство, рибальство) та певнi професiйнi послуги. Зобов'язання Украiни не стосуються послуг повiтряного та морського транспорту, внутрiшнього водного транспорту (за певними винятками).

Угода зобов'язала Украiну забезпечити можливiсть здiйснення мiж резидентами Украiни та РДС будь-яких платежiв у вiльно конвертованiй валютi, якi пов'язанi з передбаченим Угодою пересуванням товарiв, осiб та наданням послуг. Украiна також маi забезпечити свободу руху капiталу, коли йдеться про прямi iнвестицii в компанii, створенi згiдно з законами краiни мiсцеперебування, та iнвестицii, що здiйснюються вiдповiдно до Угоди про партнерство та спiвробiтництво[16]
.

Сторони домовилися усувати умови, якi обмежують конкуренцiю. Угода передбачила зобов'язання Украiни вдосконалити законодавство про захист iнтелектуальноi, промисловоi та комерцiйноi власностi. Украiна зобов'язалася надати РДС у галузi прав iнтелектуальноi власностi режим, не гiрший порiвняно з тим, який надаiться будь-якiй iншiй краiнi на основi двостороннiх угод. Водночас дане положення не поширюiться на привiлеi, якi надаi Украiна третiм краiнам на взаiмнiй основi, або преференцii, що iх отримали колишнi радянськi республiки.

Угода про партнерство та спiвробiтництво доповнюiться iншими угодами. Цi угоди окремо регулюють торгiвлю текстилем та сталлю i фактично зводилися до добровiльного обмеження експорту Украiни до РДС шляхом установлення квот. У груднi 2000 p. Украiна i РДвропейський Союз пiдписали Угоду про торгiвлю текстильною продукцiiю (2000-2002 pp.), яка скасовуi кiлькiснi обмеження. З метою переведення вiдносин мiж Украiною та РДС вiд формату Влпартнерства та спiвробiтництваВ» до Влполiтичноi асоцiацii та економiчноi iнтеграцiiВ» наразi ведуться переговори щодо новоi Угоди взамiн Угоди про партнерство та спiвробiтництво та низки галузевих угод та домовленостей, якi ii доповнюватимуть в окремих сферах вiдносин мiж Сторонами.

З 5 березня 2007 р. розпочато переговори щодо укладення новоi посиленоi угоди на замiну Угоди про партнерство та спiвробiтництво.

Пiд час паризького Самiту Украiна - РДС (вересень 2008 р.) досягнуто компромiсне рiшення щодо назви новоi посиленоi угоди як Угоди про асоцiацiю.

Загалом протягом 2007тАУ2009 рр. проведено 12 раундiв переговорiв щодо пiдготовки Угоди про асоцiацiю мiж Украiною та РДС у рамках 3 робочих груп:

1. з полiтичного дiалогу, зовнiшньоi i безпековоi полiтики;

2. з юстицii, свободи та безпеки;

3. з економiчних, секторальних питань та питань розвитку людського потенцiалу.

Наступне пленарне засiдання заплановано на 5 жовтня 2009 року

Важливою складовою частиною новоi Угоди з РДС i створення зони вiльноi торгiвлi мiж Украiною та РДС. Формат та ii наповнення передбачаi досягнення максимально глибокоi економiчноi iнтеграцii на основi домовленостей в рамках двостороннiх переговорiв з РДС щодо вступу Украiни до СОТ. Проведено сiм раундiв переговорiв, наступний раунд заплановано на 5-9 жовтня 2009 року.

16 червня 2009 р. пiд час засiдання Ради з питань спiвробiтництва Украiна тАУ РДС полiтично схвалено Порядок денний асоцiацii Украiна тАУ РДС (остаточна назва нового практичного iнструменту на замiну Плану дiй Украiна - РДС), який i iнструментом пiдготовки Сторiн до реалiзацii Угоди про асоцiацiю до моменту набуття нею чинностi.

Документ пiдготовлено на принципах полiтичноi асоцiацii та економiчноi iнтеграцii, спiльноi участi, спiльноi вiдповiдальностi та спiльноi оцiнки. Передбачено щорiчний перегляд та запровадження механiзму монiторингу його реалiзацii.

Прiоритети, принципи та основи економiчного спiвробiтництва Украiни з РДС сформульованi у Загальнодержавнiй програмi адаптацii законодавства Украiни до законодавства РДС, затвердженiй Законом Украiни вiд 18 березня 2004 року за №1629, вiдповiдних актах Президента, уряду та Верховноi Ради Украiни.

В офiцiйних документах РДС, принаймнi до 2000 p., не висловлювалася точка зору щодо членства Украiни в цiй органiзацii. Спiльна позицiя краiн СС вiдносно Украiни зводилася до пiдтримки розвитку в нiй демократii, економiчних реформ, поглиблення економiчноi взаiмодii.

Серед основних рiшень та документiв РДС щодо Украiни слiд назвати:

тАУ надання Украiнi з 1 сiчня 1993 p. переваг Генералiзованоi схеми преференцiй;

тАУ затвердження Стратегii РДС щодо Украiни у квiтнi 1994 p.;

тАУ прийняття ВлСпiльноi позицii щодо УкраiниВ» 28 листопада 1994 p.;

тАУ прийняття ВлДекларацii РДвропейського Союзу стосовно УкраiниВ» у травнi 1996 p.;

тАУ заяву РДС про визнання за Украiною статусу краiни з перехiдною економiкою у червнi 1996 p.;

тАУ прийняття Радою Мiнiстрiв РДС 6 грудня 1996 p. Плану дiй щодо Украiни Прийнята в Гельсiнкi 1999 p. Спiльна стратегiя РДвропейського Союзу щодо Украiни не мiстить положень про можливiсть вступу Украiни до РДС хоча б на правах асоцiйованого члена, однак у нiй зафiксовано згоду членiв РДС внести вiдповiднi змiни до Стратегii за умови певних позитивних зрушень у соцiально-економiчному розвитку Украiни. При цьому РДвропейський Союз маi вивчити умови, за яких можливе створення зони вiльноi торгiвлi РДС тАУ Украiна. У Стратегii i також нове положення про пiдтримку спiвпрацi сторiн у контекстi розширення РДС.

Принципове значення для подальшого розвитку економiчних взаiмин маi ухвалена Радою Мiнiстрiв РДС 9 жовтня 2000 p. постанова про вилучення Украiни з перелiку краiн iз неринковою економiкою та поширення на iмпорт iз неi (у рамках антидемпiнгових розслiдувань РДС) порядку визначення Влнормальноi вартостiВ» згiдно з правилами, якi застосовуються щодо краiн з ринковою економiкою.

Таким чином, центральне мiсце в загальнiй iнституцiйно-правовiй системi економiчноi спiвпрацi Украiни i РДС належить Угодi про партнерство та спiвробiтництво. Що ж до можливого членства Украiни в РДС, то позицii сторiн мають асиметричний характер, зумовлений головним чином довготривалою соцiально-економiчною кризою та повiльним перебiгом економiчних перетворень в Украiнi.

Отже, мiжнародна економiчна iнтеграцiя тАУ це процес зближення, переплетення, адаптацii нацiональних господарств свiтовоi спiльноти на макро- та мiкрорiвнях.

Форми МЕРЖ на мiкрорiвнi:

1) спiльне проведення геологорозвiдувальних i дослiдницьких робiт;

2) спiльне проведення проектно-конструкторських робiт;

3) спiльне спорудження господарського об'iкта;

4) спiльнi пiдприiмства;

5) спецiалiзацiя виробництва;

6) кооперацiя виробництва;

7) прямi зв'язки;

8) мiжнароднi науково-виробничi органiзацii;

9) мiжнароднi господарськi органiзацii;

10) мiжнароднi економiчнi органiзацii.

На макрорiвнi:

1) преференцiйнi зони тАУ територii краiн свiтовоi спiльноти, де застосовуiться пiльгове оподаткування, митне регулювання i кредитування;

2) зони вiльноi торгiвлi (ЗВТ) тАУ таке iнтеграцiйне об'iднання держав, яке передбачаi зняття внутрiшнiх митних бар'iрiв (ЕАСТ, ЛАСТ);

3) митний союз тАУ таке iнтеграцiйне об'iднання, яке включаi функцii ЗВТ i передбачаi встановлення спiльного зовнiшнього митного бар'iра;

4) спiльний ринок тАУ таке iнтеграцiйне об'iднання, яке включаi функцii попереднiх i передбачаi вiльний перелив товарiв, капiталу i робочоi сили ("НАФТА-92" тАУ Канада, США, Мексика, РДС тАУ РДвропейський союз);

5) економiчний союз тАУ це таке iнтеграцiйне об'iднання, яке включаi функцii попереднiх i передбачаi гармонiзацiю економiчноi полiтики: а) податковоi; б) iнвестицiйноi; в) аграрноi; г) соцiально-економiчноi; д) валютноi;

6) полiтичний союз тАУ це таке iнтеграцiйне об'iднання, яке включаi функцii попереднiх i передбачаi гармонiзацiю внутрiшньоi i зовнiшньоi полiтики краiн-учасниць: а) економiчноi; б) вiйськовоi; в) науково-технiчноi; г) екологiчноi; д) соцiально-культурноi.

Нажаль, на д

Вместе с этим смотрят:

Валютные опционы

Венчурний бiзнес в РДвропi та його адаптацiя до украiнських умов

Виды посредников в международной торговле

Влияние транснациональных компаний на международную политику

Мiжнароднi органiзацii та регулювання свiтовоi торгiвлi