Мiжнароднi органiзацii та регулювання свiтовоi торгiвлi

Дипломна робота

МРЖЖНАРОДНРЖ ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ ТА РЕГУЛЮВАННЯ СВРЖТОВОРЗ ТОРГРЖВЛРЖ

ЗМРЖСТ

ВСТУП

ГЛАВА 1 МЕТОДОЛОГРЖЧНРЖ ОСНОВИ ДОСЛРЖДЖЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ СВРЖТОВОРЗ ТОРГРЖВЛРЖ

1.1 Торгiвельна полiтика: сутнiсть i форми

1.2 Тарифнi методи регулювання в торгiвельнiй полiтицi рiзних краiн

1.3 Нетарифнi методи та iх мiсце в свiтовiй торгiвельнiй полiтицi

ГЛАВА 2 СИСТЕМА МРЖЖНАРОДНИХ ОРГАНРЖЗАЦРЖЙ ТА РЕГУЛЮВАННЯ СВРЖТОВОРЗ ТОРГРЖВЛРЖ

2.1 Сутнiсть, причини виникнення та класифiкацiя мiжнародних органiзацiй з регулювання свiтовоi торгiвлi

2.2 Мiжнародний рiвень регулювання свiтовоi торгiвлi у межах ГАТТ/СОТ

2.3 Особливостi спiвробiтництва Украiни з СОТ

ПРАКТИЧНРЖ РЕКОМЕНДАЦРЖРЗ

МЕТОДИЧНРЖ РЕКОМЕНДАЦРЖРЗ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛРЖТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Як вiдомо, система господарчих звтАЩязкiв мiж нацiональними економiками рiзних краiн, яка заснована на мiжнародному розподiлi працi, маi назву мiжнародних економiчних звтАЩязкiв. Вони знаходять своi конкретне вираження в iнтернацiональному обмiнi продукцiiю та послугами. Головною формою мiжнародних вiдносин являiться мiжнародна торгiвля товарами та послугами. Отже, пануюче мiсце в цiй системi i сьогоднi займаi мiжнародна торгiвля, яка складаi близько 2/3 вартостi всiх трансграничних економiчних потокiв.

Для будь-якоi краiни роль зовнiшньоi торгiвлi не можна недооцiнювати. За визначенням Дж. Сакса, Влекономiчний успiх будь-якоi краiни свiту засновуiться на зовнiшнiй торгiвлi. Ще нi однiй краiнi свiту не вдалося створити здорову економiку поза свiтовою економiчною системоюВ» [66].

Традицiйною та найбiльш розвиненою формою мiжнародних економiчних вiдносин, як вже було вказано, являiться зовнiшня торгiвля. На долю торгiвлi припадаi близько 90 вiдсоткiв всього обсягу мiжнородних економiчних вiдносин.

Мiжнародна торгiвля тАУ найстарiша форма мiжнародних економiчних вiдносин. Вона iснувала ще до формування свiтового господарства та була його безпосередньою попередницею. Саме розвиток мiжнародноi торгiвлi створив економiчнi умови для розвитку машинного виробництва, яке могло рости лише на базi iмпортноi сировини та масового iноземного попиту.

Мiжнародна торгiвля займаi ведуче мiсце в системi свiтових економiчних вiдносин. В умовах НТР мiжнародний торговий обмiн набуваi все бiльшого значення, а розвиток торгiвельних звтАЩязкiв мiж краiнами все бiльше ускладнюiться. Ось чому дослiдження у цiй областi дуже важливi та закономiрно викликають великий теоретичний та практичний iнтерес.

В сучасних умовах активна участь краiни в свiтовiй торгiвлi повтАЩязана зi значними перевагами: вона дозволяi бiльш ефективно використовувати ресурси, залучатися до свiтових досягнень науки та технiки, в бiльш короткi строки здiйснювати структурну перебудову своii економiки, а також бiльш повно та рiзноманiтно задовольняти потреби населення.

Мiжнародна торгiвля i центральним ланцюгом в складнiй системi свiтогосподарчих звтАЩязкiв, при цьому опосередковуi практично всi види мiжнародного подiлу працi та звтАЩязуi всi краiни свiту в iдину мiжнародну систему свiту.

Отже, у звтАЩязку з необхiднiстю i Укранi зайняти своi мiсце у мiжнародному подiлi працi, достатньо уваги слiд придiляти державному регулюванню зовнiшньоi торгiвлi, яке маi використовувати економiчнi механiзми та iнструменти, серед яких найбiльш цивiлiзованим на даний момент i митно-тарифне регулювання тАУ найважливiший механiзм державного регулювання зовнiшньоi торгiвлi. У всьому свiтi воно i прикладом економiчного регулювання i вiдповiдаi вимогам ринковоi економiки в порiвняннi з нетарифними обмеженнями, якi переважно мають характер державного, силового регулювання зовнiшньоi торгiвлi. Загалом митно-тарифне регулювання в Украiнi перебуваi на етапi трансформацii норм i правил у вiдповiдностi зi стандартами, якi застосовуються в свiтовiй спiльнотi. Тому всi цi питання стають обтАЩiктом для наукових дослiджень.

Дипломну роботу присвячено дослiдженню мiжнародного та державного рiвня регулювання торгiвлi. Вивченням цього питання займалися як iноземнi, так i вiтчизнянi вченi. Дана проблема займала не аби-яке мiсце в наукових працях таких вiдомих вiтчизняних науковцiв як Ю. Макогона, Т. Замороко, РЖ. Майровоi, А. Шишаiва, О. Киреiва, В. Ващенка, В. Гончарова, А. Зiнченка, В. Дорофiiнко, Л. Костенка, Т. Мельника, РЖ. Фомiна, а також зарубiжних вчених: М. Обстфельда, П. Лiндерта, Дж. Сакса, Ф. Ларрена, Дж. Денiелса.

Питаннями з економiчних дослiджень розвитку свiтовоi торгiвлi та процесу регулювання торгiвельноi полiтики займалися провiднi вченi та економiсти А. Смiт, Д. Рiкардо, Ф Перру та iншi.

Вiссю дослiджень, що стосуiться розвтАЩязання свiтових та вiтчизняних проблем, i правильний вибiр торгiвельноi полiтики та удосконалення митно-тарифного регулювання. Разом з тим важливим i вирiшення проблем пошуку шляхiв i механiзмiв покращення умов мiжнародноi торгiвлi для украiнських товаровиробникiв, а також визначення недолiкiв та переваг спiвробiтництва з мiжнародними органiзацiями.

РЖнтернацiоналiзацiя господарчого життя, тiсна взаiмоповтАЩязанiсть та взаiмозалежнiсть нацiональних господарств, зростаючий мiжнародний резонанс процесiв, якi вiдбуваються в економiках розвинутих краiн свiту, та зворотнiй вплив свiтогосподарчих процесiв на нацiональнi економiки стимулюють мiждержавне регулювання економiчних процесiв, яке здiйснюiться через систему багатьох iнтеграцiйних об'iднань, мiжнародних органiзацiй та домовленостей.

З кожним днем бiльш змiстовну роль у мiждержавному регулюваннi займають мiжнароднi органiзацii. В регулюваннi мiжнародноi торгiвлi товарами та послугами особливу роль вiдiграi Свiтова органiзацiя торгiвлi, головною метою якоi i лiбералiзацiя свiтовоi торгiвлi на основi послiдовного скорочення рiвня митних тарифiв i усунення рiзних нетарифних бартАЩiрiв. Отже, дослiдження питань регулювання свiтовоi торгiвлi та системи мiжнародних органiзацii з регулювання свiтовоi торгiвлi i дуже актуальними для сучасного свiту та Украiни.

На пiдставi подiй, якi сталися 10 квiтня 2008 року, тобто Украiна стала повноправним членом Свiтовоi органiзацii торгiвлi, розкриття сутностi торгiвельноi полiтики та методiв регулювання торгiвлi з усiма особливостями на прикладi рiзних краiн, а також виявлення нових тенденцiй та особливостей спiвробiтництва Украiни з СОТ, набувають елемент новизни.

Незважаючи на очевиднi здобутки сучасноi науковоi думки щодо закономiрностей розвитку свiтовоi торгiвлi та мiжнародних органiзацiй, стан економiчноi практики в Украiнi свiдчить про необхiднiсть подальших дослiджень з питань регулювання торгiвлi взагалi i зокрема тАУ розгляду можливостей успiшного спiвробiтництва Украiни з iншими краiнами у свiтовiй торгiвельнiй системi. Усе вищезазначене визначаi актуальнiсть теми дослiдження в теоретичному i практичному планi.

Основною метою дипломноi роботи i комплексне теоретичне i практичне дослiдження поставленоi проблеми тАУ розкриття сутностi мiжнародних органiзацiй та способiв i методiв регулювання свiтовоi торгiвлi.

ОбтАЩiктом дослiдження виступаi мiжнародний рiвень регулювання свiтовоi торгiвлi та роль мiжнародних органiзацiй в цьому процесi.

До завдань дипломного дослiдження вiдносяться виявлення теоретичних основ та сутностi торгiвельноi полiтики, ii регулювання за допомогою тарифних i нетарифних методiв, виникнення мiжнародних органiзацiй та iх призначення в сферi регулювання свiтовоi торгiвлi. Також до завдань вiдноситься виявлення переваг та недолiкiв спiвробiтництва Украiни з СОТ.

Статистичнi та фактичнi данi, якi збиралися у статистичних довiдниках i переодичних виданнях, виступають базою для практичного дослiдження ставок митних тарифiв та змiни iх в процесi розвитку митно-тарифного регулювання в Украiнi.

Основнi висновки щодо етапiв розвитку митно-тарифного регулювання в Украiнi, в тому числi висновки щодо впливу членства в СОТ на торгiвельну полiтику нашоi краiни, а також запропонованi необхiднi заходи, якi треба провести, щоб удосконалити митно-тарифне регулювання в Украiнi, викладенi в ВлПрактичних рекомендацiяхВ».

Теоретичний матерiал iз проблематики дипломноi роботи й можливостi його викладення у навчальному процесi у вузi представленi у виглядi ВлМетодичних рекомендацiйВ».

Висновки з усiii дипломноi роботи дозволяють завершити дослiдження обраноi теми з позицii, як теоретичного, так i практичного пiдходiв.

Список лiтератури, який охоплюi 68 джерел, i додатки доповнюють науковий апарат, використаний у роботi.

ГЛАВА 1. МЕТОДОЛОГРЖЧНРЖ ОСНОВИ ДОСЛРЖДЖЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ СВРЖТОВОРЗ ТОРГРЖВЛРЖ

1.1 Торгiвельна полiтика: сутнiсть i форми

Регулювання мiжнародноi торгiвлi припускаi цiлеспрямований вплив держави на торговельнi вiдносини з iншими краiнами.

Ми дослiдили, що до основних цiлей зовнiшньоторгiвельноi полiтики вiдносяться:

o змiна обсягу експорту й iмпорту;

o змiна структури зовнiшньоi торгiвлi;

o забезпечення краiни необхiдними ресурсами;

o змiна спiввiдношення експортних та iмпортних цiн.

Розрiзняють три основних пiдходи до регулювання мiжнародноi торгiвлi:

o система однобiчних заходiв, за якоi iнструменти державного регулювання використовуються урядом краiни в однобiчному порядку без узгодження з торговим партнером;

o укладання двостороннiх угод, в яких узгоджуються заходи торговоi полiтики мiж торговими партнерами;

o укладання багатостороннiх угод. Торгова полiтика узгоджуiться i регулюiться краiнами-учасницями (Генеральна угода про тарифи i торгiвлю, що входить до системи угод СОТ, угода в сферi торгiвлi краiн-членiв РДС).

Держава може використовувати кожний з пiдходiв i в будь-якому поiднаннi.

Отже, основною рисою державного регулювання мiжнародноi торгiвлi i застосування у взаiмодii двох рiзних типiв зовнiшньоторгiвельноi полiтики: лiбералiзацii (полiтики вiльноi торгiвлi) i протекцiонiзму. Цi два типи торговоi полiтики характеризують ступiнь втручання держави в мiжнародну торгiвлю.

Обрання свободи торгiвлi чи протекцiонiзму для забезпечення економiчного зростання i добробуту нацii завжди було i остаiться центральним питанням торгiвельноi полiтики.

Як виявилося в ходi вивчення наукових джерел, класичнi теорii мiжнародноi торгiвлi вiдповiдають на це питання однозначно тАФ свобода торгiвлi. Критикуючи протекцiонiзм прихильники торгiвлi без обмежень стверджують, що вiн шкiдливий для нацiональноi економiки, оскiльки знищуi конкуренцiю, обмежуi можливостi споживачiв задовольняти своi потреби, призводить до зростання цiн. Свобода торгiвлi, що ТСрунтуiться на принципi порiвняльних переваг, навпаки, сприяi економiчному розвитку краiни i свiтовоi економiки в цiлому, оскiльки уможливлюi мiжнародну спецiалiзацiю i завдяки цьому дозволяi повнiстю використати потенцiал кожноi краiни для створення багатства, стимулюi конкуренцiю i обмежуi монополiю, розширюi коло товарiв i послуг, пропонованих споживачам [37, с. 301].

Класична модель вiльного мiжнародного обмiну досить переконлива i в цiлому знаходить пiдтвердження в торгiвельнiй практицi, але, головним чином, промислово розвинутих краiн з ринковою економiкою. Пiсля Другоi свiтовоi вiйни цi крани послiдовно усували (i продовжують усувати) обмеження на шляху взаiмного обмiну i досягли значного економiчного та соцiального прогресу. А вiдтак у захiдному свiтi концепцiя вiльноi торгiвлi залишаiться переважаючою. Водночас твердження; що лише вiльна торгiвля оптимiзуi використання чинникiв виробництва, вже нiким беззастережно не визнаiться. Багато економiстiв-теоретикiв при розглядi проблеми вибору торгiвельноi полiтики застерiгають вiд безоглядного застосування принципiв вiльноi торгiвлi, вважаючи, що дотримання iх повинно погоджуватися з реальним станом свiтового господарства i реальними умовами конкретноi краiни.

Рiч у тiм, що висновки класичноi теорii мiжнародноi торгiвлi правильнi лише за певних умов: вiльна конкуренцiя рiвнiсть торгiвельних партнерiв. Але в реальному життi вiльна конкуренцiя, особливо в сучасних умовах, скорiша за все i винятком, нiж правилом. Пануюча на свiтовому ринку олiгополiстична конкуренцiя i за своiю структурою близька до монополii (таiмна змова, лiдерство в цiнах). Практика ведення бiзнесу транснацiональними корпорацiями iстотно порушуi принцип чистоi досконалоi конкуренцii, а iхнi антиконкурентнi дii не пiдпадають пiд нацiональнi законодавства, якi обмежують монополiю. Цiни, що встановлюються ТНК, не вiдображають у кожному конкретному випадку нi витрат виробництва, нi рiвноваги ринку. Вони визначаються полiтикою адаптування до специфiки певного нацiонального ринку i внутрiшньою стратегiiю максимiзацii прибутку (трансфертнi цiни). Це тАФ з одного боку. З iншого тАФ партнери в мiжнароднiй торгiвлi найчастiше iстотно вiдрiзняються мiж собою i знаходяться в нерiвному становищi: а) за рiвнем економiчного розвитку; б) за ступенем залежностi вiд зовнiшньоi торгiвлi; в) за ступенем можливостi впливати на обмiн, зокрема на цiни.

Виявилось, що деякi економiсти (наприклад, французький економiст Ф. Перру) вважають, що свiтова цiна i не цiною рiвноваги мiж попитом i пропозицiiю, а результатом взаiмодii нерiвноважних сил та iнтересiв, якi мають лише вiддалене вiдношення до ринкового механiзму [66]. Ця обставина, природно, ставить слаборозвинутi краiни, так само, як i краiни з перехiдною економiкою, в залежне становище вiд сильнiших краiн i ТНК. За цих умов проблематичною стаi можливiсть спромогтися економiчного зростання шляхом вiльного обмiну, без захисту нацiонального виробника вiд iноземноi конкуренцii. Вiдтак, незважаючи на теоретично доведенi вигоди вiльноi торгiвлi i той факт, що лiбералiзм був основною рушiйною силою економiчного зростання на Заходi, поки що жодна краiна свiту не вiдмовилась вiд протекцiонiстськоi полiтики i тiiю чи iншою мiрою вдаiться до заходiв регулювання торгiвлi.

Зберiгаються двi тенденцii в розвитку мiжнародних торгiвельних вiдносин. Одна тенденцiя тАФ до розширення зони вiльноi торгiвлi, друга тАФ до перiодичного посилення протекцiонiстських заходiв, застосування практики "селективного протекцiонiзму", коли тi чи iншi галузi захищаються вiд конкуренцii. Лiбералiзацiя мiжнародноi торгiвлi як переважаюча тенденцiя вiдноситься тiльки до ПРК, i для них, головним чином, полiтика вiльноi торгiвлi забезпечуi значне економiчне зростання. У цих краiнах пануi розумiння того, що розвиток нацiональноi економiки вiдбуваiться внаслiдок i шляхом розвитку мiжнародного обмiну, що нинi мiжнародна торгiвля i базовим моментом економiчного життя краiн i що, в кiнцевому пiдсумку, лише конкурентоспроможнiсть може слугувати iдиним справжнiм арбiтром в торгiвлi, вона маi бути головною метою економiчноi полiтики будь-якоi краiни.

РЖ все ж i в цiй групi краiн протекцiонiстськi тенденцii ще не подоланi. Лiбералiзацiя торгiвлi маi регiональний характер супроводиться збереженням торговельних бар'iрiв мiж угрупованнями. Усi основнi промислово розвинутi краiни, за винятком Японii, входять до однiii з чотирьох груп вiльноi торгiвлi: РДС, РДАВТ, НАФТА i Австралiйсько-Новозеландська угода про встановлення тiснiших економiчних вiдносин. Суперечностi в торгiвельнiй полiтицi i протекцiонiстськi бар'iри мiж цими угрупованнями не усуненi. Залишаiться предметом суперечностей товарний обмiн мiж краiнами i в рамках регiональних зон вiльноi торгiвлi. Держава зберiгаi можливiсть обмежувати конкуренцiю шляхом надання допомоги нацiональним виробникам. Так, усерединi спiльного ринку обiг товарiв у принципi був вiльним: вiн не обкладався митом i не пiддавався нiяким кiлькiсним обмеженням. Водночас Римським договором передбаченi захиснi застереження, котрi дозволяли тимчасово вiдступати вiд принципу вiльноi торгiвлi всерединi спiльного ринку у випадку виникнення труднощiв з платiжним балансом тощо.

РЖз середини 90-х рокiв вiдбувся черговий сплеск; неопротекцiонiзму, iнiцiаторами якого були ПРК, але торкнувся вiн насамперед краiн, що розвиваються, якi обрали шлях ринковоi економiки. Це проявилось у тому, що посилився двостороннiй характер торгiвельних вiдносин (у формi самообмежень компенсацiйноi торгiвлi). Протекцiонiзм (крiм галузей, що традицiйно захищаються тАФ енергетики, текстильноi та швейноi промисловостi, сiльського господарства), завоював, i iншi галузi. Об'iктом захисних заходiв стали: виробництво взуття, автомобiлiв, верстатiв, електронiки. У кiнцевому пiдсумку, у 1986 р. лише 20% свiтового обмiну здiйснювалось за правилами ГАТТ, тобто зовсiм вiльно. Чверть обсягу торгiвлi була пiддана квотам i дii обмежувальних угод, чверть тАФ перебувала в руках ТНК, чверть становила предмет компенсацiйних угод [33, с 257].

Живучiсть протекцiонiстських тенденцiй пояснюiться не лише тим, що не для всiх краiнi вiльна торгiвля приносить вигоду, й тим, що вона неоднаково впливаi на економiчне становище рiзних галузей, фiрм, а також на соцiально-економiчне становище рiзних верств населення. Обмеження iмпорту (наприклад, автомобiлiв) по-рiзному можуть позначитись на робiтниках автомобiльноi промисловостi (збiльшення зайнятостi) i на робiтниках iнших галузей (скорочення зайнятостi у випадку прийняття заходiв у вiдповiдь з боку краiн-експортерiв автомобiлiв), споживачi автомобiлiв матимуть менший вибiр i платитимуть бiльш високу цiну. Вiдтак конкретна торгiвельна полiтика складаiться як результат боротьби мiж групами (лобi), що мають рiзнi iнтереси, якi залежать вiд змiн у правилах регулювання зовнiшньоi торгiвлi. Завжди слiд мати на увазi, що оцiнка i вибiр торгiвельноi полiтики i питанням не лише економiчним, а й соцiальним.

Таким чином можна конкретизувати, що входить в поняття свободи торгiвлi та протекцiонiзму.

Отже, пiд свободою торгiвлi розумiiться полiтика мiнiмального державного втручання в зовнiшню торгiвлю, що розвиваiться на основi вiльних ринкових сил попиту та пропозицii.

Таким чином, основним регулятором зовнiшньоi торгiвлi в умовах полiтики лiбералiзацii i ринок. Однак це не означаi, що держава усуваiться вiд усякого впливу на торгiвлю. Для надання максимальноi волi своiм суб'iктам, що хазяюють, держава укладаi договори з iншими краiнами.

Переваги вiльноi торгiвлi:

o позитивнi полiтичнi наслiдки, оскiльки краiни стають бiльше взаiмозалежними, знижуiться небезпека ворожих дiй одного щодо iншого;

o краiни, в основному економiчно бiльш розвинутi, одержують найбiльший виграш вiд мiжнародноi торгiвлi.

У чистому виглядi цей напрям зовнiшньоторгiвельноi полiтики нiколи i нiде не застосовувався.

Пiд протекцiонiзмом розумiiться державна полiтика захисту внутрiшнього ринку вiд iноземноi конкуренцii шляхом використання тарифних i нетарифних iнструментiв торговоi полiтики.

При протекцiонiзмi виключаiться вiльна дiя ринкових сил. Передбачаiться, що економiчний потенцiал i конкурентоздатнiсть на свiтовому ринку окремих краiн рiзнi. Тому вiльна дiя ринкових сил може бути невигiдною для менш розвинутих краiн. Необмежена конкуренцiя з боку сильнiших держав може призвести в менш розвинутих краiнах до економiчного застою i формування неефективноi економiчноi структури.

Проведення полiтики протекцiонiзму сприяi розвитку в краiнi певних галузей виробництва; часто i необхiдною умовою iндустрiалiзацiя аграрних краiн; скорочуi безробiття. Однак усунення iноземноi конкуренцii послаблюi зацiкавленiсть вiтчизняних виробникiв у впровадженнi досягнень науково-технiчного прогресу, пiдвищеннi ефективностi виробництва.

Для протекцiонiзму характернi такi форми:

o селективний протекцiонiзм, спрямований проти окремих краiн чи окремих товарiв;

o галузевий протекцiонiзм, який захищаi певнi галузi;

o колективний протекцiонiзм, який проводиться економiчними iнтеграцiйними об'iднаннями краiн у вiдношеннi краiн, якi до них не входять;

o прихований протекцiонiзм, який здiйснюiться методами внутрiшньоi економiчноi полiтики .

Вибiр iнструментiв, застосовуються для обмеження торгiвлi, залежить вiд двох основних чинникiв: спiввiдношення сил груп тиску, що наполягають на реалiзацii тих чи iнших заходiв, а також вiд можливих заходiв у вiдповiдь з боку урядiв iнших краiн.

До iнструментiв державного регулювання мiжнародноi торгiвлi можемо вiднести:

o тарифнi методи, що переважно регулюють iмпорт i спрямованi на захист нацiонального товаровиробника вiд iноземноi конкуренцii, тому що роблять iноземнi товари менш конкурентоспроможними;

o нетарифнi методи, що регулюють як iмпорт, так i експорт (допомагають виводити на свiтовий ринок бiльше вiтчизняноi продукцii, роблячи ii бiльш конкурентоспроможною).

Для орiiнтовного визначення характеру торговоi полiтики використовуiться два показники:

o середнiй рiвень митного тарифу. Вiн розраховуiться як середня ставка iмпортного мита, зваженого за вартiсним обсягом iмпорту товарiв, на якi воно накладаiться. Цей показник визначаiться тiльки по товарах, iмпорт яких пiдлягаi обкладанню митом;

o середнiй рiвень нетарифних обмежень. Вiн розраховуiться як вартiсна частка iмпорту чи експорту, що пiдпадаi пiд цi обмеження.

Режим уведених обмежень по кожному з показникiв вважаiться вiдкритим, якщо iхнiй рiвень становить менше нiж 10%, помiрним - 10-15 %, обмежувальним - понад 25 %, заборонним - 40-100 % [20, с. 58].

Зiставлення режимiв обмежень за розглянутими показниками даi можливiсть орiiнтовно (враховуiться також ступiнь iнтенсивностi кiлькiсних обмежень) визначити тип торговоi полiтики держави.

Отже, ми бачимо, що обидва види торгiвельноi полiтики мають як своi недолiки, так i переваги. В основному краiни використовують державну полiтику протекцiонiзму. Захист внутрiшнього ринку вiд iноземноi конкуренцii здiйснюiться шляхом використання тарифних та нетарифних методiв.

1.2 Тарифнi методи регулювання в торгiвельнiй полiтицi рiзних краiн

Митний тариф i основним i найдавнiшим iнструментом регулювання зовнiшньоторгiвельноi полiтики.

Дамо визначення поняттю митний тариф - це систематизований звiд ставок мита, яким обкладаються товари й iншi предмети, увезенi на митну територiю краiни, чи якi вивозяться за межi даноi територii.

Мито, стягнуте митницею, являi собою податок на товари й iншi предмети, що перемiщаються через митний кордон держави.

Визначимо такi функцii мита:

o фiскальну, коли вводяться для того, щоб добути грошi для держави. Ця функцiя стосуiться як iмпортних, так i експортних мит;

o протекцiонiстську, коли вводяться для скорочення чи усунення iмпорту, тим самим обгороджуючи вiтчизняних виробникiв вiд iноземноi конкуренцii;

o балансувальну, коли вводяться для запобiгання небажаного експорту товарiв, внутрiшнi цiни на якi нижчi вiд свiтових.

Звичайно розрiзняють такi види мит:

1. За способом стягування:

o адвалорне (вартiсне), що нараховуiться у вiдсотках до митноi вартостi товарiв, якi обкладаються митом (наприклад, 30 % вiд митноi вартостi). Як правило, цi мита застосовуються при обкладаннi товарiв, що мають рiзнi якiснi характеристики в межах однiii товарноi групи. Адвалорнi мита дають можливiсть пiдтримати однаковий рiвень захисту внутрiшнього ринку незалежно вiд коливання цiн на товар, тобто автоматично адаптуються до iнфляцii. При цьому змiнюiться тiльки сума доходу в бюджет

o специфiчне, яке нараховуiться у встановленому грошовому розмiрi на одиницю товарiв, що обкладаються митом (наприклад, 15 дол за 1 т). Специфiчнi мита накладаються, як правило, на стандартизованi товари. Ступiнь митного захисту за допомогою специфiчного мита перебуваi в прямiй залежностi вiд коливання цiн. Тому рiвень захисту вiтчизняних виробникiв при використаннi специфiчних мит з ростом iмпортних цiн падаi, а зi зменшенням iмпортних цiн тАУ збiльшуiться. Однак при падiннi iмпортних цiн специфiчне мито пiдвищуi рiвень захисту внутрiшнього ринку;

o комбiноване, що поiднуi обидва цi види митного обкладання (наприклад, 30% вiд митноi вартостi, але не бiльше нiж 15 дол за т).

2. За об'iктом обкладання:

o ввiзне (iмпортне) мито, що нараховуiться на товари при iх ввезення на митну територiю держави. Ввiзне мито i диференцiйоване. Можуть застосовуватися ставки таких видiв:

а) преференцiйнi, якi припускають зниження ставок мита чи звiльнення вiд обкладання митом. Вони застосовуються до товарiв, що надходять з держав, якi створюють разом з державою, стягуючою мито, митний союз чи зону вiльноi торгiвлi або до товарiв, якi надходять iз краiн, що розвиваються;

б) пiльговi ставки, якi застосовуються до товарiв, що надходять з краiн чи економiчних союзiв, якi користуються режимом найбiльшого сприяння;

в) повнi (загальнi) ставки, якi застосовуються до всiх iнших товарiв.

Таким чином ввiзнi мита тАУ це переважаюча форма мит, якi застосовуються всiма краiнами свiту для захисту внутрiшнього ринку вiд iноземноi конкуренцii.

o вивiзне (експортне) мито, що нараховуiться на товари при iхньому вивозi за межi митноi територii краiни. Ця форма мит застосовуiться рiдко, як правило, у випадках великих розходжень мiж внутрiшнiми i свiтовими цiнами на певнi види товарiв, iх мета - скоротити експорт i поповнити бюджет краiни.

3. За характером:

o сезонне (ввiзне i вивiзне) мито, що нараховуiться на товари сезонного характеру для оперативного регулювання мiжнародноi торгiвлi. Термiн його дii не перевищуi декiлькох мiсяцiв на рiк (в Украiнi - до чотирьох мiсяцiв з моменту встановлення);

o спецiальне мито. Воно застосовуiться державою в таких випадках:

а) як захисне, якщо товари ввозяться на митну територiю краiни в таких кiлькостях чи на таких умовах, що наносять або загрожують завдати шкоди вiтчизняним виробникам подiбних чи безпосередньо конкуруючих товарiв;

б) як запобiжний захiд щодо учасникiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, якi порушують державнi iнтереси в данiй галузi, а також як захiд для припинення несумлiнноi конкуренцii;

в) як захiд у вiдповiдь на дискримiнацiйнi дii i (чи) недружнi дii з боку закордонних держав, а також у вiдповiдь на дii окремих краiн, що обмежують здiйснення законних прав суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi держави.

Ставка спецiального мита встановлюiться в кожному окремому випадку. Це мито сплачуiться iмпортером товару незалежно вiд iнших податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), у тому числi й мита, митних зборiв i т.п.

o антидемпiнгове мито, що застосовуiться при ввозi на митну територiю краiни товарiв за цiною iстотно нижчою, нiж у краiнi експорту в момент цього експорту, якщо таке ввезення завдаi чи загрожуi завдати шкоди вiтчизняним виробникам подiбних або конкуруючих товарiв або перешкоджаi органiзацii чи розширенню виробництва таких товарiв

Розмiр ставки антидемпiнгового мита визначаiться:

- у вiдсотках до митноi вартостi товару, що i об'iктом антидемпiнгового розслiдування;

- або як рiзниця мiж мiнiмальною цiною i митною вартiстю даного товару (як рiзниця мiж цiнами товару на мiжнародному та зовнiшньому ринках). Пiд мiнiмальною цiною розумiiться цiна зазначеного товару, за якоi його продаж не заподiюi збиток нацiональному товаровиробниковi.

Ставка антидемпiнгового мита не повинна перевищувати рiзницю мiж конкурентною оптовою цiною обтАЩiкта демпiнгу в краiнi експортеру i заявленою цiною при його ввезенi на митну територiю iмпортуючоi краiни, чи рiзницю мiж цiною обтАЩiкта цiiю краiною подiбних чи безпосередньо конкуруючих товарiв;

Антидемпiнговi мита встановлюються iмпортуючою краiною з метою протидii демпiнгу, для вирiвнювання цiн до рiвня, що вважаiться нормальним.

o компенсацiйне мито, що застосовуiться при ввозi на митну територiю краiни товарiв, при виробництвi чи експортi яких прямо або побiчно використовувалася субсидiя, якщо таке ввезення завдаi чи загрожуi завдати шкоди нацiональним виробникам подiбних чи безпосередньо конкуруючих товарiв або перешкоджаi органiзацii чи розширенню виробництва таких товарiв.

Компенсацiйне мито нараховуiться пiсля проведення розслiдування й одержання обтАЩiктивних доказiв нанесення iстотного збитку нацiональнiй економiцi.

Розмiр ставки компенсацiйного мита визначаiться:

- у вiдсотках до митноi вартостi товару, що i об'iктом антисубсидицiйного розслiдування;

- або рiзницею мiж мiнiмальною цiною i митною вартiстю зазначеного товару.

Ставка компенсацiйного мита не повинна перевищувати встановленого розмiру субсидiй. Завдяки введенню компенсацiйних мит можна вирiвнювати умови торгiвлi.

4. За походженням:

o автономнi - мита, що вводяться на пiдставi однобiчних рiшень органiв державноi влади краiни;

o договiрнi - мита, установлюванi на базi двосторонньоi чи багатосторонньоi угоди;

o преференцiйнi - мита, з бiльш низькими ставками порiвняно з дiючим тарифом. Вони накладаються на основi багатостороннiх угод на товари, якi походять з краiн, що розвиваються, чи краiн, що створюють разом з даною краiною митний союз чи зону вiльноi торгiвлi або утворюються в прикордоннiй торгiвлi.

Зазначемо, що краiни iнодi використовують тарифну квоту, що являi собою рiзновид перемiнних митних податкiв, ставки яких залежать вiд обсягу iмпорту товару. При iмпортi в межах визначених кiлькостей товар обкладаiться за базовою внутрiшньоквотовою ставкою тарифу, а при перевищеннi визначеного обсягу iмпорту - за понадквотовою ставкою тарифу. Використання цього iнструмента торговоi полiтики дозволяi деякою мiрою подолати протирiччя, що виникаi мiж iнтересами нацiональних виробникiв i введенням iмпортноi квоти, тому що, з одного боку, товаровиробники зацiкавленi в тарифi, що обгороджуi iх вiд iноземноi конкуренцii, а з iншого тАУ вони як споживачi не зацiкавленi в ньому, оскiльки тариф позбавляi iх можливостi одержувати дешевшi iмпортнi товари.

Тарифнi ставки бувають рiзних видiв.

За типом ставок розрiзняють:

o постiйнi - це ставки митного тарифу, встановленi органами державноi влади, що не можуть змiнюватися залежно вiд обставин;

o змiннi - це ставки митного тарифу, що можуть змiнюватись у встановлених органами державноi влади випадках.

За способом обчислення розрiзняють ставки:

o номiнальнi - митнi ставки, зазначенi в митному тарифi;

o дiйснi - реальний рiвень митних ставок на кiнцевi товари, обчисленi з урахуванням рiвня мит, накладених на iмпортнi вузли i деталi цих товарiв.

Для захисту нацiональних виробникiв готовоi продукцii i стимулювання ввозу сировини i напiвфабрикатiв може використовуватися тарифна ескалацiя.

Тобто тарифна ескалацiя - це пiдвищення рiвня митного обкладання товарiв у мiру росту ступеня iхньоi обробки.

Чим вища вiдсоткова ставка iмпортного тарифу в мiру просування вiд сировини до готовоi продукцii, тим вищий ступiнь захисту виробникiв готовоi продукцii вiд зовнiшньоi конкуренцii. Наприклад, у США рiвень митного обкладання товарiв зi шкiри, вибудованих за принципом виробничого ланцюжка (шкура тАУ шкiра тАУ продукти зi шкiри), зростаi в мiру зростання ступеня обробки шкури i становить 0,8 тАУ 3,7 тАУ 9,2% [27, с. 63].

Нарахування, сплата i стягування мита на товари виробляються на базi iх митноi вартостi, тобто цiни, що фактично сплачена чи пiдлягаi сплатi за них у момент перетинання митного кордону краiни.

Митна вартiсть включаi цiну товару, зазначену в рахунку-фактурi, а також наступнi фактичнi витрати, якщо вони не включенi в рахунок-фактуру.

Треба зазначити, що даний метод оцiнки митноi вартостi i основним. У тому випадку, якщо основний метод не може бути використаний, застосовуються послiдовно методи на пiдставi цiни на iдентичнi та подiбнi товари, що дiють у ведучих краiнах-експортерах зазначених товарiв.

При використаннi методу на основi цiни на iдентичнi товари приймаiться до уваги, що пiд iдентичними розумiють товари, однаковi в усiх вiдношеннях з оцiнюваними товарами, у тому числi за такими ознаками ознакам:

o фiзичнi характеристики;

o якiсть i репутацiя на ринку;

o краiна походження;

o виробник.

При визначеннi митноi вартостi за цим методам повиннi враховуватися витрати, зазначенi в основному методi. У випадку, якщо при цьому методi виявляiться бiльше однiii цiни угоди по iдентичних товарах, то для визначення митноi вартостi ввезення товарiв застосовуiться найнижча з них.

Пiд подiбними розумiють товари, якi, хоч i не однаковi в усiх вiдношеннях, але мають подiбнi характеристики i складаються зi схожих компонентiв, завдяки яким вони виконують тi самi функцii, що й оцiнюванi товари, i i комерцiйно взаiмозамiнними.

При визначеннi подiбностi товарiв враховуються такi iх ознаки:

o якiсть, наявнiсть товарного знаку i репутацiя на ринку;

o краiна походження;

o виробник.

При визначеннi митноi вартостi за цим методом також повиннi враховуватися витрати, визначенi в основному методi.

Таким чином згiдно з цими двома методами визначення митноi вартостi:

o товари не вважаються iдентичними оцiнюваним чи подiбними iм, якщо вони не були зробленi в тiй краiнi, що й оцiнюванi товари;

o товари, зробленi не виробником оцiнюваних товарiв, а iншою особою, приймаються до уваги тiльки в тому випадку, якщо не маiться нi iдентичних, нi однорiдних товарiв, зроблених особою-виробником оцiнюваних товарiв;

o товари не вважаються iдентичними чи подiбними, якщо iхнi проектування, дослiдно-конструкторськi роботи, iхнi художнi оформлення, креслення й iншi аналогiчнi роботи виконанi в краiнi iмпорту.

Мито нараховуiться, сплачуiться митним органам держави i вноситься в Державний бюджет.

При визначеннi митноi вартостi i сплатi мита iноземна валюта перераховуiться в нацiональну валюту.

При митному обкладаннi товарiв важливим моментом i визначення краiни походження товару.

Пiд краiною походження товару розумiiться краiна, де товари були цiлком зробленi чи пiдданi достатнiй переробцi чи обробцi.

Економiчнi наслiдки введення мита впливають на виробництво, споживання, товарообiг i добробут краiни, що ввела iмпортний тариф, та ii партнерiв по торгiвлi.

Введення iмпортного тарифу для захисту нацiональних виробникiв, що несуть збитки через наплив дешевшого товару, впливаi на економiку як малоi, так i великоi краiни. Краiна вважаiться малою, якщо змiна попиту з ii боку на iмпортнi товари не призводить до змiни свiтових цiн, i великою - якщо змiна попиту на iмпортнi товари спричиняi змiну свiтових цiн.

У малiй краiнi введення iмпортного тарифу не впливаi на рiвнi свiтових цiн, i не може змiнити ii умови торгiвлi. Зростаi лише внутрiшня цiна iмпортного товару на розмiр мита, за що розплачуiться споживач.

Наслiдки введення тарифу такi:

o скорочення загального обсягу попиту. Це вiдбуваiться за рахунок споживачiв, якi за вищою цiною не зможуть купувати даний товар;

o одержання державою додаткового доходу, який дорiвнюi добутку ставки тарифу на обсяг iмпорту;

o збiльшення внутрiшнього виробництва товару. За зрослою цiною нацiональнi виробники товару, що конкуруi з iмпортним, зможуть поставити на ринок бiльшу кiлькiсть товарiв;

o зменшення обсягу iмпорту, що вiдбуваiться внаслiдок збiльшення внутрiшнього виробництва i скорочення попиту;

o зниження добробуту споживачiв. Скорочення споживання товару пов'язано з ростом його цiни на внутрiшньому ринку;

o пiдвищення добробуту нацiональних виробникiв iмпортозамiнноi продукцii;

o економiчнi втрати краiни, що виникають через необхiднiсть внутрiшнього виробництва пiд захистом тарифу додатковоi кiлькостi товарiв при бiльш високих витратах. Чим бiльше зростаi захис

Вместе с этим смотрят:

Организация и техника импортных операций по поставке продукции потребительского назначения (на примере ЗАО "Регата")

Особенности внешнеэкономической политики таможенных и экономических союзов

Особливостi процесу розширення НАТО на схiд

Проблема розширення РДвропейського Союзу на сучасному етапi розвитку мiжнародних вiдносин

Проблеми взаiмовiдносин США та краiн Латинськоi Америки кiнця ХХ - початку ХХРЖ столiття