Туристична характеристика Харкiвськоi областi

Мiнестерство освiтиi науки Украiни

Харькiвський торгiвельно-iкономiчний iнститут

Киiвського нацiонального торгiвельно-iкономичного унiверситету

Реферат

з дисциплiни: ВлТуризмознавствоВ»

на тему: ВлТуристична характеристика Харкiвськоi областiВ»

Виконала:

Маслийова Владислава

Група: МА-09

Перевiрив: Яковчук А.В.

Харкiв 2011

Змiст

Вступ

Тиристичнi характеристики

Музей РЖ.Ю. Репiна

Нацiональний лiтературно-меморiальний музей Г.С. Сковороди

Краснокутський дендропарк

Мiсця бойовоi слави

Стариннi садиби Харковщини

Курорти

Висновок

Харкiвська область тАУ географiчний центр Слобожанщини, розташований на пiвнiчному сходi Украiни в лiсостеповiй i степовiй зонах. Рельiф в бiльшiй частинi регiону рiвнинний з великою кiлькiстю водоймищ, що створюi сприятливi умови для розвитку пiшохiдного, велосипедного, водного туризму. Харкiвська область тАУ це благодатний край багатопрофiльного лiтнього i зимового туризму, бальнеологiчного лiкування i масового пiзнавального вiдпочинку. Область розташована на сходi Украiни. Вона межуi з Луганською, Донецькою, Днiпропетровською, Полтавською, Сумською областями Украiни та з Росiiю. В областi найбiльшими i мiста Балаклiя, Богодухiв, РЖзюм, Красноград, Куп'янськ, Лозова, Харкiв, Чугуiв. Серед об'iктiв областi вiдзначаються санаторiй ВлБерезiвськi мiнеральнi водиВ», Краснокутський дендропарк, РЖзюм, с. Сковородинiвка, Чугуiв. Рельiф областi i хвилястою рiвниною з легким нахилом на пiвденно-захiд (до басейну Днiпра) й на пiвденно-схiд (до басейну Дону). В пiвнiчно-схiдну частину областi заходить Середньоросiйська височина, а в пiвденну - вiдроги Донецького кряжу. 75% водних ресурсiв областi приходиться на басейн Дону. Головна водна артерiя - Пiвнiчний Донець - i правим притоком Дону. Загальна протяжнiсть 867 водотокiв складаi 6.4 тисячi км, причому 156 рiчок мають довжину бiльш за 10 км. В областi i озера, найбiльше з них - Лиман. В областi створено бiля 50 водоймищ, найбiльшi з них - Краснооскольське, Печенiзьке, Краснопавлiвське. На терiторii областi проходить траса каналу Днiпро-Донбас. Харькiвська область подiлена на 25 територiально-адмiнiстративних районiв, в областi - 16 мiст, 62 селища мiського типу й 1861 село та хутiр. Найбiльшi мiста - пiвторамiльйонний Харкiв, РЖзюм i Лозова. Серед iнших найбiльш значнi - Куп'янськ, Чугуiв, Балаклея, Богодухiв, Змiiв.

Населення областi - близько 3 млн. 170 тисяч чоловiк. Мiське населення складаi 78.7%. Середня щiльнiсть населення - 100 чоловiк на один квадратний кiлометр.

Перлинами областi i Краснокутський дендропарк, Наталiiвський i Шаровський парення. У Шаровке збереглася вiдома садиба з пам'яткою палацово-парковоi архiтектури тАУ двоповерховим палацом, побудованим в першiй половинi ХРЖХ столiття в готичному стилi. Окрiм насолоди вiд перебування в цiлющому мiкроклiматi Наталiiвки i Шаровки, знайомства в Краснокутськом дендропарке з рослинним свiтом Японii, Китаю, Захiдноi РДвропи, Пiвнiчноi i Пiвденноi Америки, туристи мають можливiсть ознайомитися з неповторними експозицiями Пархомовського художнього музею, який називають нашим сiльським Ермiтажем, оскiльки тут зберiгаються твори таких вiдомих в свiтi художникiв як Ван Дейк, Ф. Боя, Д. Пiранезi, П. Пiкассо, Т. Шевченка, РЖ. Шишкин, Ст Маяковський. Яблонськая i так далi .

ВаСелище Гайдар i Коробови Хутора, що на правом бережу рiчки Сiверський Донець в Змiiвськом районi, по праву називають ВлХаркiвською ШвейцарiiюВ»: живописнi пейзажi, чудовi туристськi стоянки для збору грибiв i ягодами, рибалкою, багатi мисливськi угiддя не поступаються справжнiм швейцарським Альпам. Незабутнi враження вiд краси куточкiв Слобожанщини туристи отримають вiд вiдвiдин Мохначанських лiсiв, прохiдноi долини Пропасти поблизу сiла Задонецкоi, озера Бiле i Лиман, Козачоi гори, музеiв, якi розташованi в селах Соколине i Тарановка. Саме у цьому куточку Харкiвщини створене Гомiльшанський нацiональний парк.

Якнайповнiше i оптимальне забезпечення туристських потреб здiйснюiться через

Васистему засобiв розмiщення. Розташування туристичних комплексiв i баз вiдпочинку сконцентроване в першу чергу у Волчанськом, Змiiвськом, Печенiзькому, Харкiвському i Чугуiвському районах.

У Харкiвськоi областi визначенi основнi туристичнi екскурсiйнi маршрути, що за тематичними напрямами охоплюють видатнi мiсця, пам'ятки iсторii, культури, архiтектури i природи, а також пов'язанi з життям i дiяльнiстю видатних людей не лише нашоi держави, але i усесвiтньо вiдомих.

Музей РЖ.Ю. Репiна

Художньо-меморiальний музей iм. РЖ.Ю. Рiпина в м. Чугуiвi. Експозицii музею розповiдають про унiкальну iсторiю мiста, де народився великий художник. Колекцiю музею складають старовиннi меблi, одяг, зброя, винагороди, етнографiчнi матерiали, археологiчнi знахiдки, документи i фотокартки рiзних рокiв.

Нацiональний лiтературно-меморiальний музей Г.С. Сковороди

ОбтАЩiкти:

Нацiональний лiтературно-меморiальний музей - Золочiвський район, с. Сковородинiвка;

Писарiвський етнографiчний музей пiд вiдкритим небом ВлУкраiнська слободаВ» - Золочiвський район, с. Писарiвка;

У цьому чарiвному куточку Слобожанщини знайшов свiй вiчний спочинок свiточ украiнськоi духовностi Григорiй Сковорода. Хто ж вiн такий? Як писав РЖ.Франко, ВлГригорiй Сковорода тАУ поява вельми помiтна в iсторii розвитку украiнського народу, чи не найпомiтнiша з усiх духових дiячiв наших XVIII столiттяВ». РЖ це дiйсно так.

Але з висоти 200 рокiв, якi пройшли пiсля смертi мислителя, ми можемо з великою впевненiстю сказати, що масштаби цiii постатi виходять далеко за межi XVIII ст. i далеко за межi нашоi Батькiвщини тАУ Украiни. На сьогоднiшнiй день про Сковороду написано бiльше 5000 фундаментальних наукових праць. Його твори перекладенi бiльше нiж 15 мовами свiту. За своiю популярнiстю серед науковцiв i культурноi громадськостi свiту вiн посiдаi друге мiсце пiсля Т.Г.Шевченка. Наша молода держава починаi оцiнювати заслуги цiii великоi людини.

Частина I

Нацiональний лiтературно-меморiальний музей Г.С.Сковороди

Будинок музею споруджений у XVIII ст. помiщиками Ковалiвськими. Архiтектор невiдомий. У 1790тАУ1794 рр. тут жив i помер великий украiнський фiлософ Г.С.Сковорода (1722тАУ1794).

У маiтку помiщика Ковалiвського А.РЖ. фiлософ написав лист-заповiт, в якому перелiчив своi твори, позначивши найбiльш важливi зiрочками; написав молитву до Бога за мiсто Харкiв, доопрацьовував останнi твори "Жена Лотова" та "Потоп змiiн".

У будинку знаходиться меморiальна кiмната тАУ "спокiйна келiя", в якiй фiлософ любив працювати i в яку прийшов закiнчити своi життя. У квiтнi 1794 року саме з Пан - РЖванiвки Г. Сковорода вирушаi в село Хотiтово Бiлгородськоi областi до свого учня i друга М.РЖ.Ковалинського. У цей же час у Пан - РЖванiвцi було написано iдиний прижиттiвий портрет фiлософа. Господар маiтку А.Ковалiвський замовив портрет Г.С.Сковороди харкiвському художнику А.Лук'янову для М.РЖ.Ковалинського.

Восени 1794 року Г.Сковорода за велiнням духу знову повертаiться в РЖванiвку, щоб тут закiнчити своi земне життя.

У кiмнатi будинку А. Ковалiвського 29 жовтня (за ст.ст.) 1794 року перестало битися серце фiлософа. Сьогоднi в нiй вiдтворена обстановка, яка оточувала в останнi днi його життя.

Будиночок у центрi парку, де мешкав фiлософ, гостюючи у Ковалiвських, був зведений у стилi класицизму i в традицiях часу мав нагадувати вишуканий невеликий храм з двоколонним дорiчним портиком пiд ступiнчастим аттiковим фронтоном.

Будинок був мiсцем перебування визначних особистостей, що становили культурне оточення господарiв маiтку тАУ представникiв родин Ковалiвських i Каразiних.

У 1922 роцi до 200-лiття з дня народження Григорiя Савовича село Пан-РЖванiвка було перейменовано в Сковородинiвку. Тут було створено меморiальний парк.

У 2005-2006 роках створена нова експозицiя музею, яка розгорнута у меморiальнiй кiмнатi та п'ятьох залах, що знайомить вiдвiдувачiв iз соцiально-економiчною обстановкою в Росii i в Украiнi в XVIII столiттi, життям Григорiя Савовича, його фiлософською, поетичною i педагогiчною спадщиною, великою просвiтительською дiяльнiстю на Украiнi.

За створення експозицii у 2006 роцi творчому колективу музею було присуджено Мiжнародну лiтературно-мистецьку премiю iменi Г.С.Сковороди.

Указом президента Украiни № 570/2008 18 червня 2008 року музею присвоiний статус Нацiонального.

Частина II

Парк у складi садибно-паркового ансамблю розташований на пiвденнiй околицi села Сковородинiвка (до 1923 р. тАУ Пан-РЖванiвка, Вiльшанська РЖванiвка) Золочiвського району Харкiвськоi областi, в мальовничiй мiсцевостi по схилах двох озеленених балок зi штучними водоймами.

Село вперше згадуiться у переписi 1732 р. як власнiсть РЖвана i Якова Ковалiвських. Вже за часiв Г.Сковороди iснував ставок "Завали", пiзнiше образно названий "Панськими Штаньми", стiчнi води з якого спадають у болотисту мiсцину парку.

Парк i сад почали набувати рис класичного розпланування при РЖвановi Григоровичу Ковалiвському (претенденту на харкiвське полковництво в 1757 р, по скасуваннi полкового устрою в 1765 р. вийшов у вiдставку з чином бригадира). З його сином Андрiiм Ковалiвським близько приятелював генiальний украiнський фiлософ Григорiй Сковорода, який в останнiй перiод життя (1790-1794 рр.) неодноразово мешкав у садибi Ковалiвських. Гостюючи в Пан-РЖванiвцi, мандрований фiлософ захоплюiться мiсцевiстю i пейзажним парком: ВлНинi блукаю у мого Андрiя РЖвановича Ковалiвського. Маю моiму чернецтву повне заспокоiння, краще Бурлука. Земелька його нагiрна. Лiсами, горбами, садками, джерелами розписана. На такому мiсцi народився я коло ЛубенВ». Г.Сковорода в будинку для гостей займав кiмнатку з вiкнами на пiвдень i на захiд, про яку писав: ВлАле нiщо менi не потрiбне, як спокiйна келiя, де насолоджуюся нареченою моiю тАУ БiблiiюВ».

У кiнцi головноi алеi був видовий майданчик, де Влна возвышенном месте, близ рощиВ» Сковорода полюбляв зустрiчати свiтанок грою на своiму ВлфлейттраверсiВ». Саме на цьому мiсцi на урiзi мальовничого схилу балки у листопадi 1794 р. вiн (за легендою) власноруч викопав собi могилу. Чарiвна природа цих мiсць, що нагадувала йому батькiвщину, i люди, що були близькi йому Влпо МiнервiВ», тобто iнтелектуально i духовно тАУ змусили старого i хворого Сковороду в останнi тижнi життя прийти до РЖванiвки з далекоi Орловщини.

Могилу Сковороди перенесли на протилежний бiк яру, де ранiше була облаштована ВлкаплицяВ» з родинним склепом Ковалiвських, що нинi не збереглася. У 1894 р. членами Харкiвського iсторико-фiлологiчного товариства облаштували могилу, встановивши навколо неi металеву огорожу, що не збереглася.

Селяни впорядкували територiю навколо могили, створивши меморiальний парк. Загалом вiн зберiг розпланування алей, що склалося наприкiнцi ХVРЖРЖРЖ ст. З тих часiв iснуi i фруктовий сад, а також ставок, бiля якого улюблене мiсце фiлософа, криниця i залишки 700-рiчного дуба, де Сковорода працював над своiми творами.

На територii парку знаходится братська могила 94 загиблих воiнiв-визволителiв села i пам`ятник, встановлений у 1954 р.

Криниця Г.С.Сковороди

На пiвдень вiд будинку музею, внизу схилу, бiля верхньоi частини ставка, знаходиться криниця, з якоi, за переказами, любив брати воду Г.С.Сковорода. Оформлення криницi неодноразово мiнялося. У 1960-х рр. це був низький 6-кутний зруб. У 1972 р. у зв'язку з пiдвищенням рiвня води в ставку криницю перенесли дещо вище по схилу i встановили 4-кутний високий зруб. У 2002тАУ2003 рр. зруб оновлено, а майданчик навколо нього викладено плиткою.

Мiсце розташування дуба, пов'язаного з життям та творчiстю Г.С.Сковороди

Найбiльше Г.С. Сковорода любив мiсце пiд сiнню вiкового дуба, на березi ставка. В дуплi дуба (де для Г.Сковороди ставили столик i стiльчик) або бiля нього мислитель читав, писав, роздумував, спiлкувався з людьми. За легендою, недалеко вiд дерева фiлософ викопав собi могилу.

Дyбy-велетню спецiалiсти нараховують близько 700 рокiв. Це було справдi незвичайне дерево: його висота сягала 12м, товщина стовбуру мiсцями 2,8м. Дуб розкидав своi гiлки над дiлянкою 9 х 9м.

Окружнiсть фрагмента дуба 6,2м; розмiри тАУ1,9х2,1х7м.

У 1979 роцi дуб всох, а пiд час великоi бурi у травнi 1994 р. упав. Пiзнiше була встановлена бетонна основа, навколо якоi помiстили фрагменти дуба, що збереглися. При цьому скульптурне зображення фiлософа було перемiщено в огорожу.

Дуб знаходиться у пiвденнiй частинi комплексу, на територii парку i фруктового саду, розбитих ще у XVIII ст., над берегом ставка, що iснуi з тих же часiв. Бiля фрагмента дуба тАУ скульптурне зображення Г.Сковороди.

Культурна цiннiсть пам'ятного мiсця розташування дуба, пов'язаного з життям i творчiстю Г.С.Сковороди, надзвичайна. Воно i досi вражаi своiю особливою енергетикою. Крiм того, скульптурне зображення мислителя i цiнним як витвiр мистецтва.

Мiсце первiсного поховання Г.С.Сковороди

За свiдченням М.РЖ.Ковалинського, бiографа Г.С.Сковороди, фiлософ був похований "на возвышенном мРВстРВ близ рощи и гумна". Це мiсце знаходиться дещо пiвденнiше i нижче по схилу вiд клумби-пiвмiсяця. У 2006 роцi тут було встановлено меморiальну дошку з написом: "тАж Скончался октября 29 числа, поутру, на разсвРВтРВ, 1794 года. Перед кончиною завРВщал предать его погребенiю на возвышенном мРВстРВ близ рощи и гумна и слРВдующую здРВланную им себРВ надпись написать: "Мiръ ловилъ меня, но не поймалъ".

У 1814 р. власники маiтку з марновiрних мотивiв перенесли могилу за межi парку. В перепохованнi взяли участь учнi фiлософа.

Фiлософська алея

Восени 2007 року в Лiтературно-меморiальному музеi Г.С. Сковороди вiдбувся Мiжнародний симпозiум скульпторiв "Фiлософiя серця", присвячений 285-рiчницi вiд дня народження Г.С.Сковороди.

Учасниками симпозiуму стали молодi архiтектори з Нiмеччини, Харкова, Киiва, Полтави. За результатами симпозiуму парк музею прикрасився фiлософською алеiю, що з'iднуi перше i останнi мiсця поховання Григорiя Сковороди. Вздовж алеi стоять скульптури, що символiзують фiлософськi образи творiв Г.С. Сковороди.

Перша скульптура ВлШукач iстиниВ» (автор Шимановський Олександр, Нiмеччина) зображуi людину з мушлею за спиною. Це символ зовнiшньоi (мушля) i внутрiшньоi природи людини. Внутрiшня, справжня людина ховаiться у зовнiшнiй, як перлина у мушлi.

Друга скульптура ВлНоiв ковчегВ» (автор Смирнов Олександр, Киiв) символiзуi життя, повне небезпек, спокус i несправедливостi, яке Сковорода порiвнюi з бурхливим морем.

Наступна скульптура ВлСамопiзнанняВ» (автор Сорудiйкiн Олександр, Харкiв) зображуi людину, охоплену внутрiшнiми муками, важкими роздумами. Вона маi крила свободи, але розгорнути iх не даi печаль, туга, "скука". Цей стан депресii вiдбитий в багатьох творах Сковороди.

Скульптура ВлДо Копернiкових свiтiвВ» або ВлСпостерiгач за зiркамиВ» (автор: Богинський Олександр, Киiв) тАУ це зображення людини, яка сидить на земнiй кулi, нiби зростаючись з нею i спостерiгаючи за зiрками, вiдбиваi сковородинську теорiю: множиннiсть "копернiкових свiтiв" складаi iдиний макрокосм (Всесвiт); до нього подiбна людина (мiкрокосм).

"Колеса часовiiВ» (автор: Момот Олександр, Полтава), птАЩята скульптура. Це назва байки 6, у "силi" якоi Г.Сковорода зазначаi: "По разным природным склонностям и путь житiя разный. Однак всѣм один конец тАУ честность, мир и любовь" [1.111]. У першiй фразi розкриваiться iдея "сродностi", а в другiй весь Сковорода, його iдея людинолюбства.

Завершуi фiлософську алею скульптура "Путь спасительнийВ» (автор Сбiтнiв Сергiй, Харкiв) тАУ фiгура мандрiвника. У цього подорожнього чи мандрiвника, як у кожного сущого на землi, у життi i право вибору. Пiд ногами у подорожнього три дороги, про якi писав Г.Сковорода: шлях лiвий тАУ шлях гонитви за багатством i владою, мислитель вiдкидав його все життя. Не менш згубним i шлях прямий тАУ шлях лицемiрства. Лише шлях правий тАУ ВлспасительнийВ». Це шлях служiння добру та iстинi, шлях зречення вiд свiтських спокус. Саме ним iде Сковорода.

Могила Г.С.Сковороди

За легендою, вiн був похований у власноруч викопанiй могилi неподалiк вiкового дуба. М.РЖ.Ковалинський зазначаi, що Г.Сковорода заповiв поховати себе на високому мiсцi, бiля гаю i току (де нинi клумба-пiвмiсяць).

У 1814 роцi власники маiтку перенесли могилу за яр, на ii теперiшнi мiсце.

1874 року помiщик Жилiнський на прохання В. Каразiна тАУ засновника Харкiвського унiверситету тАУ поклав на могилi бiлу мармурову плиту з написом: " Григорiй Савичъ Сковорода. Украинскiй философъ. Родился 1722. Скончался 29 окт. 1794г. Миръ ловилъ меня, но не поймалъ. Мая 1874г.".

1894 року за iнiцiативи Д.РЖ.Багалiя Харкiвське iсторико-фiлологiчне товариство встановило на могилi надгробок i металiчну огорожу.

У 1972 р. у звтАЩязку з вiдзначенням 250-рiччя з дня народженя фiлософа плита була перенесена до лiтературно-меморiального музею Г.С.Сковороди, а надгробок та огорожа замiненi новим надгробком тАУ камтАЩяною брилою (лабрадорит iз Головинського кар'iру на Днiпрових порогах) тАУ на гранiтнiй вимостцi (скульптори Л.РЖ.Жуковська та Д.Г.Сова).

Могила знаходиться на територii меморiального комплексу Сковороди Г.С., серед парку, мiж вулицею Садовою i балкою, на майданчику, вимощеному плиткою i оточеному декоративними та фруктовими деревами.

Пам'ятник Г.С.Сковородi

1972 р. був виготовлений бронзовий бюст роботи видатного украiнського скульптора РЖ.П.Кавалерiдзе, яким замiнено гiпсовий.

Пам'ятник знаходиться в пiвнiчнiй частинi комплексу по вулицi Садовiй, на територii меморiального парку. З пiвденноi сторони пам'ятника кругла клумба, засаджена барвiнком. Бiля постаменту квiтник, навколо них дорiжка, вiд якоi з пiвденного боку схiдцi ведуть до круглоi клумби.

Бронзовий бюст, пофарбований у чорний колiр, стоiть на триступiнчастому постаментi з сiрого гранiту.

Культурна цiннiсть пам'ятника визначаiться насамперед iсторичною значимiстю постатi Г.С.Сковороди тАУ найвидатнiшого дiяча украiнськоi культури XVIII ст.

Пам'ятник становить також цiннiсть як витвiр мистецтва тАУ робота одного з найвизначнiших украiнських скульпторiв ХХ ст. РЖ.П.Кавалерiдзе. Митець працював над образом Г.С.Сковороди протягом тривалого часу, його роботи встановленi у Лохвицi, Чорнухах, Киiвi та Харковi. РЖ.П.Кавалерiдзе створив iдиний художнiй фiльм про Г.С.Сковороду "Григорiй Сковорода".

Контора управляючого

У XVIII тАУ на початку ХХ ст. тут знаходився помiщицький господарчий двiр.

Цей будинок зведений 1865 р. на фундаментi дому Ковалiвських. Пiд ним збереглися великi склепiнчастi пiдвали XVIII ст. В будинку розташовувалися контора панського управляючого, примiщення для наймитiв, кузня, пекарня. Тепер тут знаходяться сiльський клуб, бiблiотека та фонди музею.

Навпроти нього тАУ панська комора. Вона була збудована в ХРЖХ ст. з дерев'яних колод без жодного гвiздка. В нiй зберiгалося збiжжя та iншi продукти. Капiтальнi помiщицькi споруди пiзнiше використовувалися колгоспом iм. Сковороди.

Частина РЖРЖРЖ

Писарiвський етнографiчний музей пiд вiдкритим небом ВлУкраiнська слободаВ»

Етнографiчний музей пiд вiдкритим небом ВлУкраiнська слободаВ» знаходиться в с. Писарiвка, включаi такi експонати: старовинний вiтряк, комора, корчма, селянська хата.

Частина РЖV

Золочiвський iсторико-краiзнавчий музей

Дiяльнiсть музею спрямована на вивчення, збереження та популяризацiю памтАЩяток матерiальноi i духовноi культури.

Музей вiдкрився у 1977 роцi пiд час святкування 300-i рiчницi з дня заснування стм. Золочiв. Спочатку це був музей на громадських засадах. З 1996 року музей отримав статус комунального закладу.

Сьогоднi в постiйно дiючiй експозицii музею послiдовно висвiтленi: археологiя та природа рiдного краю, побут Слобожанщини, Золочiв у роки Великоi Вiтчизняноi вiйни, наш край у довоiннi та повоiннi роки, ВлНе пiдлягаi забуттюВ» (присвячена воiнам-iнтернацiоналiстам та лiквiдаторам Чорнобильськоi АЕС), ВлВидатнi люди ЗолочiвщиниВ». Розробляiться зал ВлЗолочiв у роки незалежностiВ».

Колекцiя музею нараховуi бiльше 7 тисяч музейних предметiв, що висвiтлюють iсторiю Слобiдського краю з найдавнiших часiв до сучасностi. В музеi вiдвiдувачi мають змогу ознайомитися з корисними копалинами, флорою та фауною Золочiвщини, зi зразками побутових речей кiнця XIX тАУ початку XX столiття. Особливу роль у скарбницi Золочiвського iсторико-краiзнавчого музею займаi колекцiя документiв 1886 тАУ 1917 рокiв. Експозицiя залу ВлЗолочiв у роки Великоi Вiтчизняноi вiйниВ» розповiдаi про страшний перiод нiмецькоi окупацii. Тут представленi газети тих рокiв, фотографii учасникiв Великоi Вiтчизняноi вiйни, медалi, документи. Особливе мiсце займають експонати, що розповiдають про звiльнення селища. Тут представлена схема звiльнення Золочiвського району вiд нiмецько-фашистських загарбникiв.

Частина V

Свято-Вознесенський храм.

Свято-Вознесенський храм розташований в наймальовничiшому мiсцi Золочева. Збудований у 1884 роцi храм нещодавно вiдсвяткував своi 125-рiччя.

Об'iкти:

тАЬСпiвочi тераситАЭ - Краснокутський район, с. Городнi,

тАЬКраснокутський дендропарктАЭ - Краснокутський район, смт. Краснокутськ;

Архангело тАУ Михайлiвський храм - Краснокутський район, смт. Краснокутськ;

тАЬПархомiвський художнiй музей iм. П.Ф. ЛуньоватАЭ - Краснокутський район, с. Пархомiвка;

Покровська церква - Краснокутський район, с. Пархомiвка.

ВлСпiвочi терасиВ», с. Городнi

Село Городнi цiкаве збереженим тут мурованим комплексом-амфiтеатром з романтичною назвою "Спiвочi тераси". Над рiкою Мерло побудованi птАЩятирiвневi мури, що у виглядi амфiтеатру спускаються до арени.

Назва "Спiвочi тераси", скорiше за все, повтАЩязана з незбагненним чином прорахованою i конструктивно витвореною акустикою амфiтеатру. Тиха розмова в одному краю тераси добре чутна на ii протилежнiй сторонi на вiдстанi 40-60 метрiв. У вiтряну погоду, коли iдиним виконавцем, присутнiм на "сценi", була природа, тераси починали самi собою "спiвати" тАУ вiтер проходив крiзь труби, вмурованi в стiни. На жаль, сходи з пагорба на арену не збереглися.

Мовчазними слухачами вiтрових спiвiв i яблуневi дерева, що посадженi прямо на терасах. Кажуть, дерева вирощенi саме таким способом, окутанi теплом та сонцем, приносили дуже смачнi плоди.

Побудував "Спiвочi тераси" вiдомий цукрозаводчик Павло РЖванович Харитоненко тАУ володар земель села Городнi.

тАЬКраснокутський дендропарктАЭ, смт. Краснокутськ

Ландшафтний дендропарк, колекцiйний фонд якого складають близько 500 видiв i форм цiнних хвойних i листяних порiд. Парк заснований РЖ. Н. Каразiним у 1809 р. Цей парк тАФ один iз перших осередкiв аклiматизацii екзотiв на Харкiвщинi

На початку ХРЖХ сторiччя РЖван Назарович Каразiн привiз iз РДвропи насiння, живцi, саджанцi дерев та чагарникiв рiзних екзотичних видiв рослин, i розпочав iх розмноження та аклiматизацiю на власних землях. Так було закладено у 1809 р. основу Краснокутського дендропарку, що став першим осередком аклiматизацii екзотiв не лише на Харкiвщинi, а й в Украiнi.

Парк розташований на площi 13,6 га в яружно-балковiй системi правого берега р. Мерло. Зараз це прекрасний ландшафтний дендропарк з мережею алей, стежок, ставкiв, мiстками, дерев'яними скульптурами, альтанками, якi створюють мальовничi краiвиди.

ВаЗа основну композицiйну вiсь Краснокутського дендропарку прийнято вододiл яру, який поступово переходить у широку балку. На днищi яру розташованi ставки, греблi, струмки.

Схили сформованi терасами. Дорiжки облаштованi з урахуванням можливостi огляду пейзажiв i мiсцевих композицiй iз рiзноманiтних рослин. РДдина широка алея дендропарку, обсаджена ялинами, проходить по його пiвденнiй окраiнi i починаiться вiдразу бiля головного входу.

В парку i два ставка, три муловiдстiйника, чотири джерела-криницi з водою, що маi лiкувальнi властивостi. На верхньому ставку i невеликий острiв, насипаний ще Каразiнами тАФ так званий ВлОстрiв коханняВ», який з'iднаний з основною дорiжкою мiстком. Серед мiсцевих мешканцiв i традицiя обов'язково вiдвiдувати цей острiв i фотографуватися на ньому пiсля реiстрацii шлюбу.

Тут збереглися залишки пiдземних переходiв, побудованих близько 300 рокiв тому монахами Петропавлiвського монастиря. Вони зараз вiдновленi, входи до пiдземель художньо оформленi. Дендрологiчна колекцiя налiчуi понад 500 видiв i форм цiнних хвойних i листяних порiд, серед яких багато екзотiв i рiдкiсних видiв.

Дерева в дендропарку в основному розмiщенi групами i ретельно пiдiбранi. Блакитнi та срiблястi хвойнi посадженi на фонi, який пiдкреслюi iхнiй колiр. Поляни i окремi дорiжки обсадженi яскраво квiтучими кущами. Рослини, якi в'ються, прикрашають альтанки, перголи, окремi дерева i спецiально побудовану для цього вишку.

В дендропарку багато дерев'яних фiгури: вчений кiт, бiлка, Баба Яга з хатиною, Змiй Горинич, лiсовик та iншi.

Архангело тАУ Михайлiвський храм, смт. Краснокутськ

Архангело тАУ Михайлiвський храм, вiдкритий та освячений на початку ХРЖХ столiття, зруйнований в ХХ столiттi та вiдновлений в кiнцi ХХ на початку ХХРЖ столiття. Нинi проводиться роботи по внутрiшньому оформленнi храму. Автор побудови храму невiдомий.

тАЬПархомiвський художнiй музей iм. П.Ф. ЛуньоватАЭ, с. Пархомiвка

Пархомiвський художнiй музей iм. Луньова заснований 1955 року на засадах народного при Пархомiвськiй середнiй школi. Засновник тАУ вчитель iсторii Панас Федорович Луньов (1919-2004). Завдяки спiвпрацi Луньова з Державним Ермiтажем, Росiйським музеiм Ленiнграда, Третьяковською галереiю, ОбтАЩiднанням музеiв Московського Кремля, музеями Харкова, творчими спiлками, видатними художниками музей маi унiкальну колекцiю (основний фонд тАУ 2801 експонат, науково-допомiжнiй тАУ 3609). У зiбраннi музею тАУ твори живопису, графiки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, цiннi матерiали з археологii та етнографii. В експозицiях музею представлено твори захiдноiвропейського, росiйського, украiнського мистецтва у т.ч. таких вiдомих в свiтi митцiв як Ван Дейк, Ф.Бол, Д.Пiранезi, П.Пiкассо, В.Верещагiн, Т.Шевченко, РЖ.Шишкiн, К.Крижицький, А.Архiпов, В.Маяковський, М.СартАЩян, Т.Яблонська та багатьох iнших.

Музеiтворча, виховна дiяльнiсть П.Ф.Луньова i робота заснованого ним музею знаходила численнi вiдгуки у засобах масовоi iнформацii. Вiн був удостоiний звання тАЮЗаслужений працiвник культури УкраiнитАЭ (1990), нагороджений орденом тАЮЗа заслугитАЭ III ступеня (1997), визначений лауреатом премii iм. Д. Яворницького (2004).

1987 року народний музей став автономним вiддiлом Харкiвського художнього музею.

Сьогоднi музей, створений П.Ф. Луньовим тАУ подвижником естетичного виховання у селi, став одним з найпопулярнiших культурних i туристичних центрiв Харкiвщини.

Покровська церква, с. Прахомiвка

Покровська церква тАУ розташована в селi Пархомiвка, вiдноситься до початку ХРЖХ столiття (вiдкрита та освячена 14 жовтня 1808 року), яку побудував архiтектор П.А. Ярославський.

Об'iкти:

Нацiональний меморiальний комплекс тАЬВисота маршала РЖ. С. КонiватАЭ - Дергачiвський район, смт. Солоницiвка;

Покровський храм - Харкiвський район, смт. Безлюдiвка;

-Храм Бориса та Глiба - Змiiвський район, с. Водяне;

Змiiвський краiзнавчий музей - Змiiвський район, м. Змiiв;

Таранiвський музей гвардiйцiв - широнiвцiв - Змiiвський район, с. Таранiвка;

Каплиця храму Христа Спасителя (Спасiв Скiт) - Змiiвський район, с. Першотравневе;

Музей бойового братерства - Змiiвський район, с. Соколово.

Нацiональний меморiальний комплекс тАЬВисота маршала РЖ.С. Конiва

Солоницiвка тАУ мальовничий куточок Харкiвщини. Серед багатьох тисяч подiй, якi пережила Солоницiвка за свою 350 тАУ рiчну iсторiю, вiкопомне значення мають тi, якi вiдбулися у роки Великоi Вiтчизняноi вiйни. Харкiвська визвольна операцiя мала особливе значення на завершальному етапi вiйни. РЗi розглядають як складову частину Курськоi битви, але в iсторii новiтньоi Украiни ii значення ще вагомiше. РД всi пiдстави вважати, що саме визволення Харкова поклало початок безперервному звiльненню Украiни вiд фашистських загарбникiв.

В памтАЩять про тi часи, на висотi 197,3 метрiв - однiй з найвищих в областi, розмiщений Меморiальний комплекс ВлВисота Маршала РЖ.С. КонiваВ». Саме тут знаходився командний пункт командарма РЖ.М. Манагарова та передовий командний пункт маршала Радянського Союзу РЖ.С. Конiва, командуючого Степовим фронтом. З легендарноi висоти 22 серпня 1943 року РЖван Степанович Конiв вiддав наказ вiйськам Степового фронту про наступ з метою визволення мiста Харкова.

Нинi тут на спецiально облаштованому майданчику розташована експозицiя бойовоi технiки перiоду Великоi Вiтчизняноi вiйни. У серпнi 2005 року, до дня визволення Харкова вiд фашистських загарбникiв, вiдбулося вiдкриття музею ВлХаркiвщина у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi 1941 тАУ 1945 рокiвВ». Музей маi 9 залiв, у кожному з яких можна побачити рiзнi етапи вiйни. У Залi Слави демонструються документальнi фiльми, присвяченi визволенню Харкiвськоi областi. На меморiалi i можливiсть вiдвiдати каплицю РЖоанна Воiна (православного святого, захисника воiнiв). Каплиця збудована у 2003 роцi за проектом заслуженого архiтектора Украiни П.Г. Чечельницького i А.В. Ткаченка. Музей ВлХаркiвщина у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi 1941-1945 рокiвВ» i першим та iдиним в Харкiвськiй областi музейним закладом, будiвля якого споруджена за спецiальним проектом, що вiдповiдаi умовам експонування та охорони предметiв Державного музейного фонду Украiни. Втiлення сучасних принципiв без бартАЩiрноi архiтектури даi змогу вiльного вiдвiдування музею людьми з обмеженими фiзичними можливостями.

У 2008 роцi Указом Президента Меморiальному комплексу тАЬВисота Маршала РЖ.С. КонiватАЭ надано статус нацiонального. Вiдтепер меморiал називаiться Нацiональний меморiальний комплекс тАЬВисота Маршала РЖ.С. КонiватАЭ. Сьогоднi вiн i центром не лише районних, а i обласних заходiв, присвячених рiчницям основних подiй у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi. Саме тут збираються ветерани 53-i та 57-i армiй, проходить обласний фестиваль ветеранськоi пiснi, уроки патрiотичного виховання молодi.

Храм Бориса та Глiба, с. Водяне

Перший дерев'яний храм Бориса i Глiба в селищi Водяне збудований 1700 року. У 1905 роцi зведений кам'яний храм на честь святих Бориса i Глiба. У 1997 роцi Священним Синодом Украiнськоi Православноi Церкви було затверджено Свято - Борисо - Глiбську жiночу обитель (монастир). Храм славиться iконою Нерукотворного Спасителя, яка виконана у вiзантiйському стилi iконопису.

За свiдченнями очевидцiв, 20 липня 1997 року на лiтургii iкона спалахнула яскравим золотистим свiтлом. Пiсля цього на iконi почали проступати невидимi ранiше написи, набагато чiткiшими стали образи. Монастир продовжуi процес становлення, будiвництва та розширення своiх площ.

Змiiвський краiзнавчий музей

Змiiвський краiзнавчий музей було створено у 1991 роцi. За роки свого iснування вiн став культурним центром Змiiвщини. Музей i широкопрофiльним закладом, який проводить роботу зi збереження, вивчення та популяризацii iсторико-культурноi спадщини краю.

Музей систематично бере участь у роботi археологiчних, етнографiчних, пошукових експедицiй, що проходять на територii Змiiвщини, Проводяться пiдводнi археологiчнi дослiдження в акваторii рiк Сiверський Донець i Мож.

Тут постiйно органiзовуються персональнi виставки художникiв, майстрiв народно-ужиткового мистецтва. Експонати неодноразово експонувалися в обласних, всеукраiнських, мiжнародних виставках у Харковi та Киiвi.

Працiвниками Змiiвського краiзнавчого музею розроблено 4 екскурсiйних маршрути по памтАЩятних та iсторичних мiсцям Змiiвщини.

Таранiвський музей гвардiйцiв-широнiвцiв, с. Таранiвка

Таранiвський музей гвардiйцiв-широнiнцiв дii з 1973 року. Його експозицiя присвячена подвигу взводу радянських солдат пiд командуванням лейтенанта П.М. Широнiна, який утримував залiзничний переiзд Безпалiвка вiд фашистiв, що наступали на Харкiв. У 1995 роцi на мiсцi подвигу 25-ти гвардiйцiв взводу, нагороджених званням Героя Радянського Союзу (з них - 19 посмертно) побудовано меморiал.

Каплиця храму Христа Спасителя (Спасiв Скiт), с. Першотравневе

Селище Першотравневе увiйшло в iсторiю тим, що на його територii 17 жовтня 1888 року вiдбулась катастрофа царського поiзду, в якому цар Олександр Ш повертався з Криму. На мiстi катастрофи споруджено Храм Христа Спасителя. Архiтектура Храму була однiiю з найкращих в РДвропi в XIX ст.

Музей бойового братерства, с. Соколово

Соколiвський музей бойового братерства створений у 1958 роцi, i дii, як музей радянсько-чехословацькоi дружби. Його експозицiя присвячена подiям березня 1943 року, коли чехословацький батальйон пiд командуванням пiдполковника Л. Свободи, разом з радянськими солдатами, тримав оборону по р. Мож, щоб уповiльнити наступ нiмецько-фашистських вiйськ на Харкiв.

У першiй залi музею розмiщенi археологiчнi, нумiзматичнi експонати, твори живопису, декоративно-прикладного мистецтва, що розповiдають про с. Соколове перiоду заселення Слобожанщини.

Експозицiя другоi зали вiдображаi бойовий шлях чехословацьких вiйськових формувань вiд с. Соколово до Праги тАУ фото i документи, особистi речi, обмундирування чехословацьких воiнiв, зразки бойовоi технiки часiв вiйни.

Основу третьоi зали складають сувенiри, подарунки офiцiйних делегацiй та гостей iз Чехii та Словаччини.

Неподалiк вiд музею знаходяться обелiск ВлСлавиВ» на братських могилах радянських та чехословацьких воiнiв. В однiй iз могил похований командир роти надпоручик Отакар Ярош - перший iз iноземних громадян, удостоiний звання Героя Радянського Союзу, пам'ятник уродженцю цих мiсць Герою Радянського Союзу лейтенанту О.Р. Шемигону, що повторив подвиг О. Матросова в 1944 р., меморiальний парк.

ВаНа захiд вiд Харкова розкинулися дворянськi садиби минулих столiть тАУ справжнi шедеври архiтектура, потопаюча в прекрасних парках. Час неабияк пошарпав iх, але не змiнив нi iсторичноi цiнностi, нi краси. Багато з цих старовинних садиб можна побачити своiми очима.

Старий Мерчик

Якщо покинути Харкiв по Киiвськiй трасi i скрутити направо вiдразу за Люботiном, то всього через пiвгодини дорога приведе в древнi село Старий Мерчик. Тут, ще при Катеринi II, нащадок знатного роду Шедловських, Григорiй спробував вiдновити занепалу садибу батька. 120000 срiбних рублiв тАУ безумнi у той час грошi! тАУ пiшли на будiвництво палацу. Маiток в стилi Людовика XVI до цих пiр приголомшуi уяву. Ставки довкола, залiзнi мiстки, що сполучають штучнi острови, два палаци тАУ для самого господаря i для гостей. Бальний зал Старого Мерчика колись збирав пiд зведеннями всю аристократiю округи. Сяяння i блиск урочистих вечорiв були його гордiстю тАФ але прийшла революцiя. Садибу у господарiв вiдiбрали, влаштувавши в маiтку землеробську школу. Шiстдесят рокiв тут учили студентiв-ветеринарiв, але в 1997 роцi садиба була кинута напризволяще. араз, нарештi, вiдреставрована унiкальна церква, що стоiть на територii маiтку, а ось на останнi, як завжди, не вистачило засобiв. Садиба перебуваi в сумному станi, але все одно залишаiться рiдким пам'ятником архiтектури XIX столiття.

Шаровка

Ще далi, в шiстдесяти кiлометрах вiд Харкова, можна попасти в абсолютно чарiвне мiсце тАУ Шаровку. Палац, зведений в тi ж часи помiщиком Ольховським, обернений фасадом до двох ставкiв i воiстину готичний тАУ немов середньовiчний замок. Один з власникiв, барон Кенiнг, витратив на маiток величезнi грошi i сили, щоб догодити коханiй. Величезний парк з павутиною дорiжок i екзотичною флорою давно став заповiдником республiки. Вiддання свiдчить, що Влкамiнь любовiВ» на алеi парку поставлений Кенiнгом, що сходив з розуму пiсля зради дружини. Але, на жаль, вся ця пишнiсть була вiддана в 1

Вместе с этим смотрят:

Адаптивная физическая культура как наука

Аквааеробiка

Анализ историко-культурного и природно-рекреационного потенциала Орехово-Зуевского района Московской области

Анализ коммуникационных процессов службы бронирования в гостинице "Москва"

Анализ мировых гостиничных цепей как основы для оптимизации и модернизации индустрии гостеприимства современной России