Методи фiзичноi реабiлiтацiя у жiнок, хворих на виразкову хворобу 12-палоi кишки пiд час вагiтностi

Змiст

Вступ

Глава РЖ. Виразкова хвороба 12-палоi кишки та вагiтнiсть (аналiз лiтературних даних)

Роздiл 1. Виразкова хвороба 12-палоi кишки у вагiтних

1.1 Змiни шлунково-кишковоi функцii при вагiтностi

1.2 Клiнiчна картина та лiкування виразковоi хвороби 12-палоi кишки

1.3 Особливостi перебiгу виразковоi хвороби 12-палоi кишки вагiтних

Роздiл 2. Методи фiзичноi реабiлiтацii та iх можливостi при виразковiй хворобi 12-палоi кишки у вагiтнiсть

2.1 Лiкувальна фiзична культура

2.2 Дiiтотерапiя

2.3 Фiтотерапiя

Роздiл 3. Санаторно-курортне лiкування

Глава РЖРЖ. Власна дослiдницька робота

Роздiл 1. Загальна характеристика пiддослiдних

Роздiл 2. Методи проведення дослiдження

2.1 Методи збору дослiджуваних даних

2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ходi експерименту за Ст'юдентом

Роздiл 3. Хiд дослiдження

3.1 Дiiтотерапiя

3.2 Лiкувальнi фiзична культура

3.3 Фiтотерапiя

Роздiл 4. Обговорення отриманих даних

Висновок

Рекомендацii

Додатки

Список використаноi лiтератури

Вступ

У наш час в свiтi вiдзначаiться рiст хвороб органiв травлення в зв'язку з такими негативними явищами, як неадекватне, незбалансоване харчування, стресовi ситуацii, алкоголiзм, палiння, наркоманiя. Серед захворювань органiв травлення одне з перших мiсць займаi виразкова хвороба 12-палоi кишки. Через це захворювання втрачаiться працездатнiсть людини, та нерiдко веде до серйозних ускладнень i iнвалiдностi.

На виразкову хворобу 12-палоi кишки хворiють i молодi жiнки, яким треба виносити i народити дитину, а захворювання може призвести до небажаних ускладнень.

Усе це визначаi актуальнiсть i соцiальну значимiсть проблеми.

Незважаючи на все зростаюче кiлькiсть рiзних методiв консервативного лiкування, воно не завжди може попередити загострення та розвиток ускладнень захворювання. Це, може бути повтАЩязано з неадекватним застосуванням засобiв i методiв фiзичноi реабiлiтацii, або взагалi iхнi не застосування.

Ця робота мiстить у собi узагальненi данi рiзних джерел. Вiдображено можливостi застосування рiзних методiв фiзичноi реабiлiтацii у жiнок хворих на виразкову хворобу 12-палоi кишки пiд час вагiтностi.

Цiль роботи - вивчити можливостi використання методiв фiзичноi реабiлiтацiя у жiнок хворих на виразкову хворобу 12-палоi кишки пiд час вагiтностi, охарактеризувати цi методи.

Об'iктом дослiдження i функцiональний стан органiзму хворих, для цього використовуватиметься експрес тест (Пiрогов О.Я. 1989р).

Гiпотеза - ми припустимо, що використання методiв фiзичноi реабiлiтацii, буде сприяти пiдвищенню функцiонального стану органiзму.

Глава РЖ. Виразкова хвороба 12-палоi кишки та вагiтнiсть (аналiз лiтературних даних)

хвороба вагiтнiсть реабiлiтацiя

Роздiл 1. Виразкова хвороба 12-палоi кишки та вагiтнiсть

1.1 Змiни шлунково-кишковоi функцii при вагiтностi

При вагiтностi шлунок i кишечник поступово змiщаються догори розширеною маткою, а вiсь шлунка зрушуiться вiд вертикального положення до горизонтального, причому воротар шлунка зрушуiться догори i к заду, сповiльнюючи тим самим спустошення шлунка. Звичайно спостерiгаiться слабке зниження шлунково-кишкового тонусу, слабка вiдносно гiпохлорiднiсть. РЖнодi розвиваiться зворотна антиперистальтична хвиля, що переносить умiст шлунка догори в стравохiд. До кiнця вагiтностi збiльшуiться внутрiшлунковий тиск, особливо в позицii Тренделенберга, у бiльшостi випадкiв, у вагiтних ризик рефлюкса не пiдвищуiться. З iншого боку, це приводить до появи вiдрижки кислим умiстом шлунка з наступною печiiю i дисфагiiю.

Пiд час родовоi дiяльностi бiль вiд скорочення матки i супутня тривога, психогенна напруга викликаi :сегментарне i супрасегментарне рефлекторне уповiльнення шлунково-кишковоi рухливостi i функцiй з наступною значною затримкою спорожнювання шлунка. Цi рефлекторнi ефекти пiдсилюються в лежачому положеннi i при прийомi бiльшостi системних аналгетикiв i родинних препаратiв, використовуваних для зменшення болю. Цей комбiнований ефект болю i депресантiв може викликати затримку iжi i рiдини (не тiльки води) протягом 36 годин, причому поглиненее. повiтря i шлунковi соки накопичуються прогресуючим образом, а Рн умiсту шлунка знижуiться нижче критичного значення в 2,5 рази в бiльшостi вагiтних. [3, 4]

1.2 Клiнiчна картина та лiкування виразковоi хвороби 12-палоi кишки

Виразкова хвороба 12-перстной кишки - хронiчне, захворювання що циклiчно протiкаi, в основi якого лежить виразковiсть слизуватоi оболонки дванадцятипалоi кишки, у перiод загострення.

Патогенез виразки дванадцятипалоi кишки

- пiдвищення тонусу блукаючого нерва, як пiд час прийому iжi, так i поза ним, а гальмування шлунковоi секрецii недостатньо активно;

- постiйне пiдвищення тонусу блукаючого нерва обумовлюi шлункову секрецiю з високоi пептичесною активнiстю;

- пiд впливом закислення слизувата оболонка дванадцятипалоi кишки пiддаiться метаплазii;

- з антрального вiддiлу шлунка Helicobacter pylory перемiщаються в дванадцятипалу кишку, колонiзують метаплазованний епiтелiй, а потiм ушкоджують його також як у шлунку.

Клiнiчнi прояви.

Бiль у епiгастрii - найбiльш важливий i постiйний симптом виразковоi хвороби. Болючi вiдчуття з'являються в патологiчно змiненiй слизуватiй. Характеристика болючого синдрому залежить вiд локалiзацii виразки. Бiль майже завжди зв'язаний iз прийомом iжi, чим пiзнiше пiсля прийому iжi бiль, тим дистальнiше локалiзацiя виразки: пiзнi (через 2-3 години) i голоднi (ранком, натще) - при виразцi 12-перстной кишки. Для виразки 12-перстной кишки характерний сезонний ритм болючого синдрому.

Болi знiмаються (полегшуються) прийомом холiнолiтикiв. Причиною виникнення болю варто вважати руховi порушення шлунка i дванадцятипалоi кишки. Оцiнка вiдчуття болю, ii виразнiсть залежить вiд особливостей особистостi i психiчноi настроiностi хворого. Виявлений анамнестично болючий синдром пiдтверджуiться даними пальпацii, при якому вiдзначаiться локальна хворобливiсть у епигастрii (позитивний симптом Менделя).

- болю можуть iррадiiровать у праве пiдребер'я, за грудину, у спину;

- можлива безболюча форма виразковоi хвороби.

Диспепсичний синдром:

- печiя, iнодi болiсна. Печiя - зв'язана з забросом кислого вмiсту зi шлунка в стравохiд. Вона також може бути, у результатi спазму патологiчно змiненого нижнього вiдрiзка стравоходу, i еквiвалентом болю,

- вiдрижка кислим, повiтрям;

- анорексiя;

- дисфагiя;

- блювота - сложнорефлекторний акт, буваi звичайно вмiстом шлунка, рiдше з домiшкою кровi (свiжоi чи типу ''кавовоi гущавини''), виникаi переважно на висотi болю, пiсля ii настаi звичайне полегшення болючого i диспепсичного симптомокомплексiв

Синдром кишковоi диспепсii: схильнiсть до запорiв.

Фiзикальний статус: локальна пальпаторна i перкуторна хворобливiсть у епiгастральнi областi, однак клiнiчнi симптоми iнодi вiдсутнi.

Ускладнення виразковоi хвороби

- кровотеча

- перфорацiя

- пенетрацiя

- перивiсцерiт

- обтурацiя вихiдного вiддiлу шлунка в результатi набряку i рубцево-виразковоi деформацii стiнок ураженого органа

- стеноз превратника

- ракове переродження.

Характерними ознаками рясноi кровотечi служать кривава блювота кольору кавовоi гущавини (hematemeses) i дегтеобразный стiлець (melena):

- кривава блювота частiше спостерiгаiться при локалiзацii виразки в шлунку, але може бути i при дуоденальной виразцi

- коричневий колiр блювотних мас залежить вiд домiшки хлоргемiна.

- дьогтеподiбний стул звичайно спостерiгаiться при виразцi дванадцятипалоi кишки, але вiн може бути i при виразцi будь-якоi iншоi локалiзацii. Чорне фарбування калу залежить вiд домiшки сiрчистого залiза i свiдчать про високу локалiзацiю кровотечi.

- першими симптомами рясноi внутрiшньоi крововтрати i раптово наступаюча слабiсть, спрага, запаморочення, нудота, почуття недостачi повiтря.

- при виникненнi кровотечi вiдзначаiться чи зникнення зменшення болючого синдрому.

Прорив виразки - одне з найважчих ускладнень, воно спостерiгаiться в 5-15% випадкiв. Розрiзняють перфорацiю у вiльну черевну порожнину, що супроводжуiться розвитком гострого перитонiту, прикритий перфорацiю i перфорацiю в заочеревинну клiтковину й у товщу малого сальника.

Перивiсцерiти - найбiльш частi ускладнення виразковоi хвороби. Запальнi спайки iз сусiднiми органами i наслiдком рубцювання виразки i реактивного запалення. У частини хворих наявнiсть перидуоденiта чи перигастриту не виявляiться клiнiчно.

Стеноз воротаря - пiлоростеноз (stenosis pylori) як ускладнення виразковоi хвороби звичайно виникаi при довгостроково протiкають виразках, при ньому настаi рубцеве звуження пiлорiчного каналу i цибулини. Пiлородуоденальнi стенози розвиваються поступово i на перших етапах компенсуються посиленою роботою м'яза шлунка.

Перехiд виразки в рак. Дiагноз виразки що перероджуiться в рак, часто представляi значних труднощiв. Пiдозрiлими на малигнезацiю виразки i наступнi змiни в клiнiчнiй картинi захворювання: болю утрачають свою перiодичнiсть i стають постiйними, може знижуватися секреторна функцiя шлунка, постiйно визначаiться схована кров у калi, з'являiться гiпохромна анемiя, нейтрофiльний лейкоцитоз i наростання кiлькостi тромбоцитiв, вiдзначаiться падiння маси тiла i погiршення загального стану, лiкування неефективне. Найбiльш надiйним дiагностичним методом у доказi переродження i фiброгастроскопiя з прицiльною бiопсiiю. [1, 2]

Принципи лiкування

Загальнi принципи:

- хворi з уперше виявленою виразкою, а також iз загостренням виразковоi хвороби, незалежно вiд вiку, локалiзацii i характеру виразкового процесу пiдлягають госпiталiзацii в терапевтичне вiддiлення; якщо з якихось причин госпiталiзацiя неможлива i лiкування проводиться вдома , воно повинно наближатися до стацiонарного;

- не курити i не вживати мiцнi спиртнi напоi.

У комплекснiй терапii важливе значення маi лiкувальне харчування. Дiiта хворого виразковою хворобою повинна передбачати:

- мiнiмальне стимулююче вплив харчових продуктiв на головнi залози шлунка, зменшення моторноi активностi,

- перевага продуктам, що володiють гарними буферними властивостями: бiлки тваринного походження: вiдварне м'ясо i риба, молоко, вершки, яйце всмятку чи паровi омлети, сир, вершкова олiя. Дозволяiться також черствий бiлий хлiб, сухий бiсквiт i печиво, молочнi i вегетарiанськi супи. У харчовий рацiон включаються овочi (тушкованi чи у видi пюре), рiзнi кашi, киселi i фруктовi соки, печенi яблука;

- у перiод загострення хворий повинний приймати iжу не менш 6 разiв у день, у промiжках мiж прийомами iжi рекомендуiться пити по полстакана теплого молока чи сумiшi молока i вершкiв з метою зв'язування соляноi кислоти, видiленоi пiсля евакуацii iжi зi шлунка;

- при рiзко вираженому загостреннi виразковоi хвороби з наявнiстю болючого i диспепсичного синдромiв призначаiться стiл № 1а (iжа даiться тiльки рiдкоi чи у видi желе, пюре, кiлькiсть солi обмежуiться до 4-5 г. Виключаються хлiб i сухарi. М'ясо i риба даються у видi суфле один раз у день у невеликiй кiлькостi);

- стiл № 1а малокалорiйний (2100-2200 ккал) i фiзiологiчно неповноцiнний. Тривале призначення столу № 1а може супроводжуватися почуттям голоду, утратою маси тiла, тому вiн призначаiться тiльки при необхiдностi i на короткий термiн (кiлька днiв);

- у фазi ремiсii стiл № 5, трохи збагачений бiлковими продуктами.

Принципи фармакотерапii виразковоi хвороби:

- однаковий пiдхiд до лiкування виразок шлунка i дванадцятипалоi кишки;

- обов'язкове проведення базисноi антисекреторноi терапii;

- вибiр антисекреторного препарату, що пiдтримуi внутрiшлункову рн>3 близько 18 годин у добу;

- призначення антисекреторного препарату в строго визначенiй дозi;

- ендоскопiчний контроль з 2-х тижневим iнтервалом;

- тривалiсть антисекреторноi терапii в залежностi вiд термiнiв загоiння виразки;

- ерадiкацiонна антихелiкобактерная терапiя в Нр-позитивних хворих;

- обов'язковий контроль ефективностi антихелiкобактерiной терапii через 4-6 тижнiв;

- повторнi курси антихелiкобактерной терапii при ii неефективностi;

- пiдтримуюча противорецидивна терапiя антисекреторним препаратом у Нр-негативних хворих;

- вплив на фактори ризику поганоi вiдповiдi на терапiю (замiна НПВП парацетамолом, селективними iнгiбiторами ЦОГ-2, сполучення НПВП iз мiзопростолом, i iн.) [1, 2].

1.3 Особливостi перебiгу виразковоi хвороби у вагiтних

Пiд час вагiтностi численнi змiни обмiну речовин нейроендокринноi i iмунноi систем приводять до порушення функцiонування органiв травноi системи: знижуються рухова i секреторна активнiсть шлунка, кишечнику, гепатобiлiарноi системи. У зв'язку з цим пiдвищуються фактори ризику загострення хронiчних процесiв органiв травлення чи виникнення нових захворювань. Своiрiднiсть клiнiчного плину, обмеження в застосуваннi методiв дослiдження i сам стан вагiтностi нерiдко приводять до спiзнiлоi дiагностики захворювань травноi системи i недооцiнцi iхнього негативного впливу на стан i розвиток плоду.

Вагiтнiсть сприятливо впливаi на перебiг виразковоi хвороби 12-палоi кишки . Загострення виразковоi хвороби спостерiгаiться у весняно-осiннiй перiод, у 1 триместрi, за 2 - 3 тижнi до пологiв i в пiсляпологовому перiодi. Вагiтнiсть ускладнюiться раннiми токсикозами, залiзодефiцитною анемiiю.

Дiагноз ставиться на пiдставi клiнiчного даних, анамнезу, у неясних випадках, незалежно вiд термiну вагiтностi виконуiться ендоскопiчне дослiдження шлунка i дванадцятипалоi кишки для виключення кровотечi i перфорацii.

Лiкування включаi повноцiнне, збалансоване харчування, хiмiчно i механiчно щадящу дiiту № l а, 1 б. Через кожнi 10 - 12 днiв показанi лужнi мiнеральнi води, антациди (альмагель, альмагель-а, фосфалюгель), сумiш Бурже, магнiю оксид, кальцiю карбонат, натрiю гiдрокарбонат у звичайних дозах 4 - 5 разiв у день. При болючому синдромi призначають спазмолiтичнi i холiнолiтичнi засоби (метацин, тропацин i iн.), полiвiтамiни, вiтамiни Е, U солкосерил, триxопол. Проводять фiтотерапiю вiдварами ромашки, звiробоя, деревiю.

Вагiтнi повиннi спостерiгатися в гастроентеролога. Показано дослiдження калу на сховану кров протягом вагiтностi, прийом полiвiтамiнiв з мiкроелементами, профiлактичне протирецидивне лiкування в РЖ триместрi, за 2 - 3 тижнi до пологiв i в пiсляпологовому перiодi, госпiталiзацiя в 38 тижнiв вагiтностi [3, 4].

Роздiл 2. Методи фiзичноi реабiлiтацii та iх можливостi при виразковiй хворобi 12-палоi кишки у вагiтних

2.1 Лiкувальна фiзична культура

При нормальнiй вагiтностi в органiзмi жiнки вiдбуваються змiни, що i вираженням пристосування материнського органiзму до нових умов iснування, зв'язаним з розвитком плоду. Пiд час вагiтностi всi органи функцiонують нормально, але з пiдвищеним навантаженням. Здорова жiнка звичайно переносить вагiтнiсть легко, але при недотриманнi правил харчування, гiгiiнiчних вимог, перевтомi й iнших сприятливих факторах зовнiшнього середовища функцii органiзму можуть порушуватися i виникають рiзнi ускладнення, загострення хронiчних захворювань, в. ч. виразковоi хвороби 12-перстной кишки.

Пiд час вагiтностi необхiднi регулярнi заняття лiкувальною фiзкультурою, що пiдвищуi фiзичнi можливостi органiзму, створюi почуття бадьоростi, полiпшуi загальний стан, апетит, сон, зменшуi явища астено-невротиченого синдрому, а також створюi умови для нормального перебiгу вагiтностi i тим самим сприяi повноцiнному розвитку плода.

Фiзкультура маi винятково важливе значення для збереження i змiцнення здоров'я вагiтних жiнок. Спостереження показують, що в жiнок, що займаються пiд час вагiтностi спецiальною гiмнастикою, пологи протiкають швидше i легше. Пiд час пологiв i в пiсляпологовому перiодi в них рiдше спостерiгаються ускладнення, та зменшуiться вiрогiднiсть загострення хронiчних захворювань.

Користь жiнкам фiзичнi вправи приносять ще i тому, що вони сприяють змiцненню нервовоi системи, полiпшенню подиху i роботи серця, розвитку м'язiв живота, що дуже необхiдно вагiтним.

У жiночiй консультацii жiнок попереджають, що займатися фiзкультурою можна тiльки в тих випадках, коли вагiтнiсть протiкаi нормально, i немаi загострення хронiчних захворювань.

Протипоказанням до занять фiзкультурою i: гострi стадii захворювань серцево-судинноi системи з розладом кровообiгу, туберкульоз легень у фазi загострення, а також при ускладненнi плевритом i iн., усi гострi запальнi захворювання (ендометрит, тромбофлебiт i iн.), хвороби бруньок i сечового мiхура (нефрит, нефроз, пиiлоцистит), токсикози вагiтних, кровотечi пiд час вагiтностi.

Фiзичнi вправи зручно проводити ранком, незабаром пiсля сну, при цьому вагiтна повинна бути в зручному одязi. Для занять фiзкультурою придiляiться спецiально обладнане примiщення з гарною вентиляцiiю i висвiтленням. Заняття фiзкультурою серед вагiтних, що знаходяться на облiку в жiночiй консультацii, можуть здiйснюватися двома способами: груповим i самостiйно iндивiдуально в домашнiх умовах. При останньому способi вагiтна повинна кожнi десять днiв вiдвiдувати лiкаря по лiкувальнiй фiзкультурi (методиста), що здiйснюi лiкарський контроль i перевiряi правильнiсть виконання вправ.

Розроблено методику лiкувальноi фiзкультури для вагiтних, котра i простою, не важкоi для засвоiння й ефективноi. У пiдборi вправ звернена увага на тi, котрi розвивають дiафрагмальне дихання, змiцнюють м'язи живота. Складено комплекси вправ для жiнок з рiзними термiнами вагiтностi: до 16 тижнiв, вiд 16 до 24, вiд 24 до 32, вiд 32 до 36 тижнiв, а також у перiоди другий-третiй, четвертий-птАЩятий i шостий-сьомий тижнi пiсля пологiв.

Основнi завдання ЛФК у вагiтних з виразковою хворобою 12-палоi кишки i запобiгання загострення та уникнення ускладнень пiд час пологiв; протидiя ускладненням, що супроводжують виразкову хворобу; покращення функцii дихання, кровообiгу, окислювально-вiдновних процесiв.

ЛФК застосовують тiльки в по прошествii гострого перiоду. Вправи виконуються обережно, щадячи мтАЩязи живота, не перемагаючи бiль. В першi заняття виконують вправи на черевне дихання, виконують вправи з рухом у крупних суглобах кiнцiвок, статичною напругою мтАЩязiв плечового поясу. В подальшому, з зменшенням болiв та покращенням загального стану переходять до вправ з в. п. сидячи, стоячи, на колiнах, з посиленням навантаження на групи мтАЩязiв, дiафрагмального дихання.

В загалi у комплексi ЛФК повиннi бути вiдсутнiми силовi, скоротнi вправи, статичнi зусилля, стрибки, пiдскоки, вправи у швидкому темпi.

Масаж вагiтним хворим на виразкову хворобу протипоказано.

2.2 Дiiтотерапiя

Одним iз основних засобiв фiзичноi реабiлiтацii хворих на виразкову хворобу 12-палоi кишки, у тому числi i вагiтних з цим захворюванням, i дiiтотерапiя.

Показання до дiiтотерапii i виразкова хвороба шлунка i 12-перстной кишки в перiод стихання загострення i не менш пiвроку пiсля нього.

Технологiя готування: iжа повинна бути зварена на водi чи на пару, протерта, при цiлих зубах рибу i м'ясо можна вживати шматком. Запiкати окремi блюда, але без скоринки. Приймати iжу 4-5 разiв у день у тi самi годинник. Виключити дуже гарячi i холоднi блюда.

Дозволяються:

Напоi - немiцний чай, чай з молоком чи вершками, слабке какао з молоком чи вершками.

Хлiбнi вироби - пшеничний хлiб бiлий, учорашньоi випiчки, сухарi бiлi, печиво не здобне чи галетне.

Закуски - сир негострий, шинка нежирний i несолона, салат з вiдварних овочiв, м'яса i риби, ковбаса докторська, молочна i дiiтична.

Молоко i молочнi продукти -i молоко цiльнi, сухi чи згущене, вершки, сир.

Жири - олiя вершкове несолоне, рафiнованоi рослинноi олii в готовi блюда.

Яйця i яiчнi блюда - яйця всмятку, омлет паровий, не бiльш 2 штук у добу.

Супи - супи з протертих круп, суп пюре з варених овочiв (крiм капусти) на вiдварi з круп i дозволених овочiв, молочний суп iз дрiбною вермiшеллю. У супи додають молоко, вершки, яйце.

Овочi - картопля, морква, буряк, кольорова капуста, раннi гарбуз i кабачки, обмежено - зелений горошок, дрiбно шинкованний укрiп - у супи.

М'яснi i рибнi блюда - яловичина нежирна, телятина, курка, кролик, iндичка, нежирнi сорти риби (судак, короп, окунь i iн.), готують у видi парових котлет, суфле, пюре, зраз, кнелей, вiдварюють шматком.

Крупи - манна, рис, гречаноi, вiвсяна, кашi варять на молоцi чи водi.

Вермiшель чи макарони дрiбно рубанi, вiдварнi.

Фрукти, ягоди, насолоди -i солодкi сорти зрiлих фруктiв, ягiд у видi компотiв, киселiв, мусiв, желе, у запеченому видi, цукор, варення, зефiр, пастила.

Соки - сирi з дозволених овочiв, солодких ягiд i фруктiв, вiдвар iз плодiв шипшини.

Забороняються: м'яснi, рибнi i мiцнi овочевi вiдвари i бульйони, гриби, жирнi сорти м'яса i риби, солiння, копченостi, маринади, м'яснi i рибнi консерви, здобне тiсто, пироги, чорний хлiб, сирi не протертi овочi i фрукти, морозиво, квас, чорний кава, газованi напоi, шоколад, усi соуси, крiм молочного, з овочiв - бiлокачанну капусту, рiпу, редьку, щавель, шпинат, цибулю, огiрки, всi овочевi закусочнi консерви.

Якщо в хворого виражене загострення з тривалим болючим синдромом, то вперше 7-8 днiв лiкування харчування з великими обмеженнями: виключають цiлком хлiб, будь-якi овочi, закуски, усi блюда - тiльки в протертому видi виключають цiлком хлiб, будь-якi овочi, закуски, усi блюда - тiльки в протертому видi.

2.3 Фiтотерапiя

У комплекснiй реабiлiтацii хворих з виразковою хворобою 12-палоi кишки велике значення маi адекватна фiтотерапiя.

Валерiановий чай володii гарною лiкувальною властивiстю,знижуi внутрiшлунковий тиск, полiпшуi сон.

Ромашка лiкарська (використовують квiти, що мiстять ефiрну олiю, що володii протизапальною дiiю, що пiдсилюi регенераторнi процеси, що придушуi алергiйнi реакцii) впливаi на перебiг виразковоi хвороби, що особливо сполучаiться з функцiональними порушеннями кишок, метеоризмом. Призначають чай з ромашки в теплому видi за 30 хв., до iжi.

Шипшина (плоди) застосовують у видi вiдвару плодiв приймають по 1/4-1/2 склянки 3 рази в день.

Безсмертник польовоi (квiти) впливаi на кислотнiсть шлункового вмiсту i внутрiшлунковий тиск. При пiдвищенiй кислотностi його варто застосовувати одночасно з препаратами, що знижують ii.

Спориш (горець пташиний) володii вираженими в'язкими властивостями, переважно пiдвищуi кислотнiсть i знижуi тиск у шлунку.

Деревiй звичайний гнiтить кислотнiсть шлункового вмiсту, знижуi внутрiшлунковий тиск.

М'ята перцева робить протитоксичне, протиспазматичне, що заспокоюi, жовчогiнна дiя, а також позитивно впливаi при метеоризмi. Кислотнiсть шлункового вмiсту при ii застосуваннi змiнюiться незначно, а внутрiшлунковий тиск знижуiться.

Лляне насiння мiстить лляну олiю i слиз. Дii як протизапальний засiб, знижуi кислотнiсть шлункового вмiсту i внутрiшлунковий тиск. Настiй готують з 1 частини лляного насiння i 30 частин води. Застосовують усередину по 1/4 склянки 3 рази в день за 30 хв. до iжi. Курс 2-3 тижня.

Облiпиха (плоди) мiстить облiпихову олiю, вiтамiни, деякi незамiннi амiнокислоти. Полiпшуi загоiння виразки, стан жовчного мiхура i кишок. Облiпихову олiю призначають по 1 чайнiй ложцi 2-3 рази в день за 30 хв до iжi.

Лепеха звичайний (кореневище) полiпшуi апетит, загоюi виразки, зменшуi печiю, усуваi рiдкий стiлець, маi дезiнфiкуючi властивостi. Приймають у видi настойки (дрiбно нарiзанi коренi заливають чи спиртом горiлкою) по 10-30 капель з чи водою на шматочку цукру перед iжею, чи вiдвару (30 м кореневищ варять у 1 л води в добре прикритому посудi протягом 20-30 хв) по 1/3 склянки 2-3 рази в день перед iжею.

Дагохiлус (квiти i листи) прискорюi згортання кровi, робить заспокiйлива дiя, сприяi кращому загоiнню виразки. Застосовують при схильностi до кровотечi (настойку - по 1 чайнiй ложцi на 1/4 склянки води 3-5 рази в день; настiй - по 1-2 столовi ложки 6 разiв у день).

Золототисячник звичайний полiпшуi апетит, зменшуi печiю i здуття живота, нормалiзуi функцiю печiнки i жовчного мiхура. Вживають у видi настою (20 м трави на 1 л окропу) по 1/3-1/2 склянки 3 рази в день до iжi.

У тих випадках, коли при виразковiй хворобi спостерiгаються запори, до трав доцiльно додавати чи кору ягоди жостеру (1 iдальню ложку на склянку окропу). При виразковiй хворобi, що супроводжуiться поносами, до трав рекомендують додавати звiробiй,

Роздiл 3. Санаторно-курортне лiкування

Хворих з виразковою хворобою 12-палоi кишки у фазi ремiсii чи загасаючого загострення без порушення моторноi функцii з наявнiстю загальних порушень легкоi, середньоi ваги, астенiчним синдромом направляють на бальнеолiчувальнi i клiматобальнеолiкувальнi курорти: Аргаман, Боржомi, Дарасун, РДсентуки, Желiзноводськ, РЖжевськi Мiнеральнi Води, Краина, Моршин, Галявина, Пярну, Пятигорск, Трускавець.

Протипоказаннями до санаторно-курортного лiкування i виразкова хвороба 12-палоi кишки, ускладнена стенозом воротаря, повторними кровотечами, пенетрацiiю виразки, що мали мiсце в попереднi 8-10 мес, пiдозра на малигнезацiю виразки, хвороба Золлiнгера-Еллiсона, ускладнення пiсля операцiй на шлунку (незагойний пiсляоперацiйний рубець, свищi, синдром петлi, що приводить, пiсляоперацiйний панкреатит, демпiнг-синдром важкого ступеня, атонiя кукси шлунка, загострення пiсляоперацiйного гастриту, холециститу, гепатиту, важка форма постваготомической дiареi).

Полiпшення стану хворих виразковою хворобою у фазi загасаючого загострення констатують при купiруваннi болiв i диспепсii, вiдсутностi хворобливостi при пальпацii, полiпшеннi самопочуття, вiдмова вiд медикаментiв, розширеннi дiiтичного режиму, вiдновленнi моторноi функцii шлунка i полiпшеннi вегетативноi регуляцii функцiй внутрiшнiх органiв за даними орто i клiностатичних проб. Ендоскопiчно воно верифицируiтся зменшенням запальноi реакцii слизуватоi оболонки навколо виразки, очищенням дна виразки, тенденцiiю до рубцювання. Стiйке полiпшення визначають по змiнi типу плину (ритму загострень): вiдсутнiсть рецидиву протягом року при ранiше частому рецидивировании, формування рубця i лiквiдацiя запалення в його зонi за даними ендоскопii чи зникнення "нiшi", пiдтверджене рентгенологiчно. Погiршення самопочуття: посилення хворiй, диспепсii з необхiднiстю медикаментозноi терапii.

Про полiпшення стану хворих виразковою хворобою у фазi ремiсii свiдчать полiпшення загального стану, зменшення виразностi невротичних розладiв, можливiсть подальшого розширення дiiтичного режиму, полiпшення вегетативноi регуляцii функцiй внутрiшнiх органiв за даними орто- i клiностатичноi проб, а змiна ритму рецидивування з вiдсутнiстю рецидиву протягом року - стiйкому полiпшеннi. Навпроти, поява хворiй, печii, рецидиви виразок чи ерозiй за даними ендоскопiчного чи рентгенологiчного дослiдження пiдтверджують погiршення стану пацiiнтiв.

Фiзичнi методи лiкування хворих на виразкову хворобу призначають з метою зменшення болiв (аналгетичнi i спазмолiтичнi методи), купiровання запалення слизуватоi оболонки шлунка (протизапальнi методи) i вiдновлення його структури (репаративно-регенеративнi методи), корекцii порушеноi секреторноi функцii (секретокорiгуючi методи), активацii нейрогуморальноi регуляцii секреторноi i моторноi функцiй шлунка (вегетокоригучi методи) i мiсцевого iмунiтету (iммуномодулюучi методи). Визначальним варiантом терапii i рiвень базальноi секрецii шлунка i розладу психоемоцiйноi сфери (седативнi методи).

Гiдрокарбонатно-хлориднi натрiiво-калъциiвi мiнеральнi води. РЖони Na i Са полегшують секрецiю соляноi кислоти в апiкальних мембранах обкладочних клiток слизуватоi оболонки шлунка. РЖони Са також прискорюють видiлення протонiв за рахунок активацii фосфатiдiлiнозiтинових кальцiiвих каналiв, у результатi чого зменшуiться Рн антрального вiддiлу шлунка. Використовують мiнеральнi води: екатерингофську, РДсентуки № 4, желiзноводську, нарзан, iжевську, карачинську). Разова доза до 3 мл/кг (початковi прийоми 75-100 мл), температура води 20-25 В°С, прийом води за 15-20 хв., до iжi маленькими ковтками, повiльно (як би смакуючи), кiлькiсть прийомiв 3-4 у добу (у залежностi вiд прийому iжi); курс 1-1,5 мес, повторний курс через 4-6 мес.

Сульфатно-натрiiво-магнiiвi питнi води. РЖони Mg блокують бiлки, що зв'язують воду в цитоплазмi секреторних клiток, необхiдну для формування секреторноi рiдини. Крiм того, Mg i конкурентним антагонiстом iонiв Са, знижуi (за рахунок витиснення Са з осфоiнозитолових рецепторiв) активнiсть протонноi помпи i Na-H-обмiну обкладочних клiток. Вони викликають зниження секрецii шлункового соку. РЖони Mg стимулюють утворення гiстогормонiв шлунка (VРЖ, GРЖ), що, потрапляючи в кров, вiдновлюють дефiцит iонiв Mg, що розвиваiться при зниженiй секрецii шлунка. VРЖ i GРЖ i коферментами ряду клiтинних энзимiв глiколiзу i протеолiзу. Використовують мiнеральнi води: азовську, словтАЩяновску, смирновску, варзни-ярчи, дарасун. Разова доза до 3 мл/кг. Початковий прийом 75-100 мл. Температура води 20-25 В°С, за 15-20 хв., до iжi, маленькими ковтками, повiльно (як би смакуючи). Кiлькiсть прийомiв 3-4 у добу (у залежностi вiд прийому iжi); курс 1 - 1,5 мес, повторний курс через 4-6 мес. Протипоказанi при пiдвищенiй секрецii шлунка, полiпозi шлунка (особливо в областi пилорического вiддiлу), пилоростенозе (пилороспазме).

Тривала аеротерапiя. Тривалий вплив повiтря вiдкритих просторiв на хворого викликаi охолодження органiзму i насичення киснем (оксигенацiю), що пiдвищуi тонус симпато-адреналовоi системи органiзму. Володii трофостимулюючим ефектом, активуi регiонарний кровообiг i мiкроциркуляцiю. Метод маi двухфазну дiю. У першу фазу стимулюiться перебудова специфiчних механiзмiв захоплення i транспорту кисню i неспецифiчних механiзмiв пiдвищення реактивностi органiзму, у другу фазу (при тривалому впливi) холодне повiтря викликаi гноблення нейрогуморальних механiзмiв термоадаптацii i гемодинамiки. Це необхiдно враховувати при призначеннi тривалоi аеротерапii. Тривале перебування на вiдкритiй мiсцевостi з мальовничим ландшафтом сприяi формуванню позитивних психоемоцiйних реакцiй (ландшафтний ефект), ефективно вiдновлюi порушена рiвновага гальмовно-збуджувальних процесiв у корi головного мозку, бiоелектричну активнiсть нервових клiток. З огляду на слабiсть адаптацii хворих до холодового фактора, процедури проводять по слабкому i помiрному режимах. РЖони Na полегшують секрецiю соляноi кислоти за рахунок активацii Na-H-обменникiв в апiкальнiй мембранi обкладочних клiток слизуватоi оболонки шлунка. РЖони Са також активують видiлення iонiв Н як за рахунок активацii Na-H-обменникiв, так i внаслiдок активацii роботи протонноi помпи, опосередкованою активацiiю фосфоiнозiтолових кальцiiвих каналiв. Курс 10-15 процедур [5, 6, 7, 8, 9]

Глава РЖРЖ. Власна дослiдницька робота

Роздiл 1. Загальна характеристика пiддослiдних

Об'iктом наших дослiджень були 16 пацiiнток з виразковою хворобою 12-палоi кишки, що при цьому знаходилися на облiку в жiночiй консультацii з приводу вагiтностi. Тривалiсть спостереження склала в середньому 3 мiсяцi.

Пiддослiднi були роздiленi на двi групи: пiддослiдну та контрольну. Серед хворих, що спостерiгаються, за вiком, вони розподiлилися в такий спосiб: 40-45 рокiв - 2 чоловiк, 35-40 рокiв - 4 чоловiк, молодше 35 - 10 чоловiк. За вiком групи були подiленi наступним образом: пiддослiдна тАУ 20 тАУ 25 рокiв 5 чоловiк, 26 тАУ 40 рокiв, 3 людини, контрольна тАУ так само - 20 тАУ 25 рокiв 5 чоловiк, 26 тАУ 40 рокiв, 3 людини.

Тривалiсть захворювання: уперше випадки виразковоi хвороби визначенi в 2 хворих, 2-3 року страждали виразковою хворобою 8 чоловiк, 6 хворих мали захворювання бiльш 3 рокiв.

По термiну вагiтностi хворi подiлилися наступним чином: 12-16 тижнiв тАУ 11; 16-20 тижнiв тАУ 3; бiльше 20 тижнiв тАУ 2 чоловiк.

По кiлькостi родiв: 1 пологи тАУ 10 жiнок, 2 пологи тАУ 4 жiнок; 3 пологи тАУ 2 жiнок.

Анамнез життя:

Матерiально-побутовi умови середнi; спадковi захворювання: схильнiсть до злоякiсних утворень 4 жiнки; умови працi: працюi 10 пiддослiдних, робота сидяча; шкiдливi звички: алкоголем не зловживають, палять 4 жiнки; алергiчнi реакцii: на медикаменти немаi.

З анамнезу захворювання було вiдоме: у всiх хворих захворюванню передував хронiчний гастрит чи гастродуоденiт.

Скарги:

на вiдчуття важкостi у епiгастрiю, бiль, перiодична iзжога, сухiсть у ротi, зниження працездатностi.

ОбтАЩiктивнi данi: блiдiсть слизових оболонок, обкладенiсть язика бiлим нальотом, з боку серця та легень патологii не маi, живiт мтАЩякий б/б, вiдповiдаi розмiр вагiтностi. Фiзiологiчне оправлення без змiн.

Гiнекологiчний анамнез: перша менструацiя 12-14 рокiв;

Статева функцiя: статеве життя почалося в 16-20 рокiв; методи контрацепцii тАУ ВМК 9 жiнок, гормональнi контрацептиви 2 жiнка.

Вагiтнiсть перебiгаi без ускладнень, у всiх положення плода продольне, розмiри живота вiдповiдаi термiну вагiтностi.

При ендоскопiчному дослiдженнi найбiльш частою локалiзацiiю виразки при виразковiй хворобi 12-перстной кишки була цибулина 12-палой кишки, передня стiнка, в iнших випадках - задня стiнка.

У групi хворих, що спостерiгаються, вiдзначалося кiлька варiантiв плину захворювання: рiдко рецидивуючого плину - 4 людини, помiрковано рецидивуючого плину - 8 людей, часто рецидивуючого плину - 4 людини.

Дослiдження шлунковоi секрецii показало, що в 10 хворих були зареiстрованi рн 1.5 (пiдвищена кислотнiсть шлункового соку) i в 6 хворих - рн 2.5-3.5 (середнi цифри кислотностi).

Лабораторнi дослiдження:

- аналiз кровi: знижений гемоглобiн;

- аналiз сечi: практично без змiн.

Таблиця 1.1 Характеристика пiддослiдноi групи (вiк 20 тАУ 25 рокiв).