РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

Курсова робота на тему:

РЖНДИВРЖДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГРЖЧНРЖ ОСОБЛИВОСТРЖ ЗДРЖБНОСТЕЙ ЛЮДИНИ

Змiст

Вступ

1. Загальна характеристика здiбностей

1.1 Поняття про здiбностi

1.2 Види здiбностей та iх характеристика

1.3 Загальнi та спецiальнi здiбностi

2. РЖнтелект i здiбностi як iндивiдуально-психологiчнi особливостi людини

2.1 Природа людських здiбностей i iнтелекту

2.2 Розвиток здiбностей

2.3 Дiти iндиго як носii особливих здiбностей

3. Дослiдження здiбностей у юнацькому вiцi

Висновок

Список використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

Серед iстотних вiдмiнностей людини i ii здiбностi. Людськi здiбностi виникли i розвинулись у процесi працi; в дiяльностi i в працi вони й виявляються. Здiбностi, як рушiйна сила, вiдiграли провiдну роль у розвитку науки i технiки, створеннi матерiальних i духовних багатств, суспiльному прогресi.

Актуальнiсть роботи iз психологiчноi дiагностики здiбностей визначаiться в першу чергу великою практичною значимiстю цiii проблеми. РЖснуюче в товариствi подiл працi, що продовжуiться його диференцiацiя, неухильне збiльшення числа професiй пiдвищують важливiсть вивчення здiбностей i схильностей людини у вiдношеннi рiзних видiв дiяльностi. Такi областi практики, як фахова орiiнтацiя i консультацiя, профвiдбiр i розмiщення кадрiв по робочих посадах, виробниче навчання, потребують розробки i застосування надiйних, дiючих, прогностичних методiв дiагностики рiвня розвитку здiбностей. Такi методи необхiднi також для ранньоi дiагностики обдарованостi дiтей, виявлення в них творчих, музичних, художнiх i iнших здiбностей.

Кожна людина здiбна до певного виду дiяльностi. Здiбностi вiдрiзняють одну людину вiд iншоi, мають вiдношення до успiшного виконання будь-якоi дiяльностi але, разом з тим, не зводяться до самих знань, умiнь i навичок, якi виробленi у людини, хоча i зумовлюють легкiсть i швидкiсть набуття цих знань.

Здiбнiсть тАУ це складна властивiсть людини, ii внутрiшня можливiсть вiдповiдати вимогам, якi ставить перед нею дiяльнiсть. Вона опираiться на низку iнших властивостей, до яких належать життiвий досвiд людини, здобутi нею знання, вмiння та навички. Кожна здiбнiсть тАУ до малювання, музики, технiки, науки тАУ це синтетична властивiсть людини, яка охоплюi цiлу низку загальних i часткових властивостей у певному iх поiднаннi.

Видатнi iндивiдуальнi здiбностi людей в однiй чи кiлькох галузях дiяльностi називають талантом, а самих людей тАУ талановитими. Найвищий щабель розвитку здiбностей, якi виявляються у творчiй дiяльностi i результати якоi мають iсторичне значення в життi суспiльства, в розвитку науки, лiтератури, мистецтва, називають генiальнiстю.

Що ми розумiiмо пiд поняттям Влздiбностi людиниВ»? В зарубiжнiй психологii пiд здiбностями розглядаються вродженi особливостi iндивiда, якi визначають всi досягнення субтАЩiкта (capacity) та набутi ним навички i вмiння (ability). Достатньо поширеним i поняття тАЬaptitudeтАЭ, що визначаiться як природна здiбнiсть набувати загальнi чи спецiальнi знання та вмiння. До загальних здiбностей, якi ще називають загальними розумовими здiбностями або iнтелектом, перш за все вiдносять властивостi розуму. Вони розглядаються захiдними психологами як вродженi. Говорячи про iндивiдуально-психологiчнiособливостi, видiляють здiбностi, що мають психологiчну природу, i варiюючi iндивiдуально. Пiдкресленням зв'язку здiбностей з успiшним здiйсненням дiяльностi коло iндивiдуально-варiюючих особливостей обмежуiться лише тими, що забезпечують ефективний результат дiяльностi. Отже, у число здiбностей не потрапляють властивостi темпераменту i характеру. Предметом спецiального психологiчного вивчення здiбностi стали в XIX столiттi, коли роботами Ф. Гальтона було покладено початок експериментальному i статистичному дослiдженнюлюдськихрозбiжностей.

Отже метою було дослiдження прояву здiбностей у дошкiльному вiцi та у студентському вiцi.

Обiкт дослiдження тАУ розвиток здiбностей у перiод мiж дошкiльним та студентським вiком.

Основнi задачi : дослiдити як же проявляються здiбностi у певнiй вiковiй категорii.

Здiбностi виявляються в процесi оволодiння дiяльнiстю в тому, наскiльки iндивiд за iнших рiвних умов швидко i грунтовно, легко i мiцно освоюi засоби ii органiзацii i здiйснення. Вони тiсно пов'язанi з загальною спрямованiстю особистостi, iз мiрою усталеностi схильностей людини до деякоi дiяльностi. У основi однакових досягнень при виконаннi дiяльностi можуть лежати рiзноманiтнi здiбностi; у той же час одна здiбнiсть може бути умовою успiшностi рiзних видiв дiяльностi. Цезабезпечуiможливостi широкоi компенсацii здiбностей.

Один iз важливих моментiв у процесi навчання i виховання - питання про сензетивнi перiоди, що сприяють становленню визначених здiбностей. Передбачаiться, що формування здiбностей вiдбуваiться на основi задаткiв. Якiсний аналiз здiбностей спрямований на виявлення iндивiдуальних характеристик, необхiдних для ефективного виконання конкретного виду дiяльностi.

здiбнiсть дошкiльний iнтелект студентський

РОЗДРЖЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗДРЖБНОСТЕЙ

1.1 Поняття про здiбностi

Здiбностi - це такi психологiчнi особливостi людини, вiд яких залежить успiшнiсть придбання знань, умiнь, навичок, але якi самi до наявностi цих знань, умiнь i навичок не зводяться.

Стосовно навичок, умiнням i знанням здатностi людини виступають як деяка можливiсть. Подiбно тому, як кинуте в ТСрунт зерно i лише можливiстю стосовно колосся, що може вирости з цього зерна, але лише за умови, що структура, склад i вологiсть ТСрунту, погода i т.д. виявляться сприятливими, здатностi людини i лише можливiстю для придбання знань i умiнь. А чи будуть не будуть придбанi цi знання й умiння, чи перетворитися можливiсть у дiйснiсть, залежить вiд безлiчi умов. У число умов входить, наприклад, наступнi: чи будуть оточуючi люди ( у родинi, школi, трудовому колективi) зацiкавленi в тiм, щоб людина опанувала цими знаннями й умiннями; як його будуть навчати, як буде органiзована трудова дiяльнiсть, у якiй цi умiння i навички знадобляться i закрiпляться, i т.д.[7,c. 25].

Здiбностi - це можливiсть, а необхiдний рiвень майстерностi в тiм чи iншiй справi - це дiйснiсть. Музичнi здiбностi, що виявилися в дитини, нi в якiй мерi не i гарантiiю того, що дитина буде музикантом. Для того щоб це вiдбулося, необхiдно спецiальне навчання, наполегливiсть, виявлена педагогом i дитиною, гарна стан здоров'я, наявнiсть музичного iнструмента, нот i багатьох iнших умов, без яких здатностi можуть стихнути, так i не розвивши.

Психологiя, заперечуючи тотожнiсть здiбностей i iстотно важливих компонентiв дiяльностi - знань, умiнь i навичок, пiдкреслюi iхню iднiсть.

Здiбностi виявляються тiльки в дiяльностi, i притом тiльки в такий дiяльностi, що не може здiйснюватися без наявностi цих здiбностей. Не можна говорити про здiбностi дитини до малювання, якщо його не намагаються навчати малювати, якщо вiн не здобуваi нiяких навичок, необхiдних для образотворчоi дiяльностi. Тiльки в процесi спецiального навчання малюнку i живопису може з'ясуватися, чи i чи в учня здатностi.

Це виявиться в тiм, наскiльки швидко i легко вiн засвоюi прийоми роботи, колiрнi вiдносини, навчаiться бачити прекрасне в навколишньому свiтi.

Серйозною помилкою педагога i скоропалительние, без серйозноi перевiрки твердження, що в даного школяра немаi здiбностей, на тiм лише пiдставi, що в дитини немаi ще в наявностi необхiдних систем умiнь i навикiв, мiцних знань, що склалися прийомiв роботи. Вiдомо чимало випадкiв, коли в дитинствi дитина не зустрiчала з боку навколишнiх визнання тих здiбностей, подальший розвиток яких принесло йому заслужену славу. Альберт Ейнштейн у середнiй школi вважався дуже пересiчним учнем, i нiчого, здавалося б не передвiщало його прийдешньоi генiальностi [2, с. 117-120].

У чому ж виражаiться iднiсть здiбностей, з одного боку, i умiнь, знань i навичок - з iнший? Здiбностi виявляються не в знаннях, умiннях i навичках як таких, а в динамiку iхнього придбання, тобто в тiм, наскiльки за iнших рiвних умов швидко, глибоко, легко i мiцно здiйснюiться процес оволодiння знаннями й умiннями, iстотно важливими для даноi дiяльностi.

РЖ саме тут виявляються тi розходження, що дають нам право говорити про здiбностi.

Отже, здатностi - це iндивiдуально-психологiчнi особливостi особистостi, що i умовами успiшного здiйснення даноi дiяльностi i розходження, що виявляють, у динамiку оволодiння необхiдними для неi знаннями,умiннями i навичками. Якщо визначена сукупнiсть якостей особистостi вiдповiдаi вимогам дiяльностi, який опановуi людина протягом часу, педагогiчно обТСрунтовано вiдведеного на ii освоiння, те це даi пiдстави укладати про наявнiсть у нього здiбностей до даноi дiяльностi. РЖ якщо iнша людина за iнших рiвних умов не справляiться з вимогами, що пред'являi йому дiяльнiсть, то це даi пiдставу припускати в нього вiдсутнiсть вiдповiдних психологiчних якостей, iншими словами, вiдсутнiсть здiбностей. Останнi не означаi, зрозумiло, що людина взагалi не може опанувати необхiдними умiннями i знаннями, а лише те, що процес засвоiння затягнеться, зажадаi значних зусиль i часу з боку педагогiв, надзвичайноi напруги сил при порiвняно скромних результатах. Це не виключаi також i того, що здатностi можуть згодом розвитися.

Будучи iндивiдуально-психологiчними особливостями, здiбностi не можуть бути протипоставленi iншим якостям i властивостям особистостi - якостям розуму, особливостям пам'ятi, рисам характеру, емоцiйним властивостям i т. д., але повиннi бути поставленi з ними в один ряд. Якщо яке-небудь з цих чи якостей сукупнiсть iх вiдповiдаi вимогам дiяльностi, чи формуiться пiд впливом цих вимог, те це даi всi пiдстави розглядати дану iндивiдуально-психологiчну особливiсть особистостi як здатнiсть.

Виходячи з цих розумiнь, ми не можемо безпосередньо переходити вiд окремих здiбностей до питання про можливiсть успiшного виконання даним людиною тiii чи iншоi дiяльностi. Цей перехiд може бути здiйснений тiльки через iнше, бiльш синтетичне поняття.

Таким поняттям i i "обдарованiсть", що розумiiться як те якiсно своiрiдне сполучення здiбностей, вiд яких залежить можливiсть досягнення бiльшого чи меншого успiху у виконаннi тiii чи iншоi дiяльностi. Тому не можна говорити про обдарованiсть узагалi. Можна тiльки говорити про обдарованiсть до чого-небудь, до якоi-небудь дiяльностi. Ця обставина маi особливо важливе значення при розглядi питання про так називаний "загальнiй обдарованостi".

Те спiввiднесення з конкретною практичною дiяльнiстю, що з необхiднiстю мiститься в самiм поняттi "обдарованiсть", обумовлюi iсторичний характер цього поняття. Поняття "обдарованiсть" позбавляiться змiсту, якщо його розглядати як бiологiчну категорiю. Розумiння обдарованостi iстотно залежить вiд того, яка цiннiсть надаiться тим чи iншим видам дiяльностi i що розумiiться пiд "успiшним" виконанням кожноi конкретноi дiяльностi.

РЖстотна змiна перетерплюi i змiст поняття того чи iншого соцiального виду обдарованостi в залежностi вiд того, який у дану епоху й у данiй суспiльнiй формацii критерiй "успiшного" виконання вiдповiдноi дiяльностi. Поняття "музична обдарованiсть" маi, звичайно, для нас iстотно iнший змiст, чим те, що воно могло мати в народiв, що не знали iншоi музики, крiм одноголосоi. РЖсторичний розвиток музики спричиняi i змiна музичноi обдарованостi.

Отже, поняття "обдарованiсть" не маi змiсту без спiввiднесення його з конкретними, що iсторично розвиваються формами суспiльно-трудовоi практики.

Необхiдно вiдзначити ще одна дуже iстотна обставина. Вiд обдарованостi залежить не успiх у виконаннi дiяльностi, а тiльки можливiсть досягнення цього успiху. Навiть обмежуючи психологiчною стороною питання, ми повиннi сказати, що для успiшного виконання всякоi дiяльностi потрiбно не тiльки обдарованiсть, тобто наявнiсть вiдповiдного сполучення здiбностей, але i володiння необхiдними навичками й умiннями. Яку би феноменальну i музичну обдарованiсть не мав людину, але, якщо вiн не учився музицi i систематично не займався музичною дiяльнiстю, вiн не зможе виконувати функцii оперного чи диригента естрадного пiанiста.

Маiться велике розходження мiж наступними двома положеннями: "дана людина по своiй обдарованостi маi можливiсть дуже успiшно виконувати такi види дiяльностi" i "дана людина своiю обдарованiстю схильна до так-те видам дiяльностi". Обдарованiсть не i iдиним фактором визначальним вибiр дiяльностi ( а в класовому суспiльствi вона у величезноi бiльшостi i зовсiм не впливаi на цей вибiр ), як не i вона i iдиним фактором, що визначаi успiшнiсть виконання дiяльностi [6, c. 92-97].

1.2 Види здiбностей

Так само як i характер, здiбностi не самостiйна, поруч покладена з iншими пiдструктура особистостi, а визначене сполучення ii рiзних властивостей. Розходження мiж характером i здiбностями тАФ у тому, що характер виявляiться у всiх видах дiяльностi, а здiбностi тАФ тiльки в одному, визначеному.

Поки людина не розпочала направленоi дiяльностi, у неi iснують тiльки потенцiйнi здiбностi до ii виконання, що i властивостями ii особистостi, що частково розвилися з ii задаткiв, але бiльш сформованими ii досвiдом. Але як тiльки вона починаi цю дiяльнiсть, ii потенцiйнi здiбностi стають актуальними здiбностями, що не тiльки виявляються, але i формуються в цiй дiяльностi.

Рiзнi види дiяльностi, вiдрiзняючись своiм змiстом, вiдповiдно висувають рiзнi вимоги до особистостi, до ii здiбностей. Особливостi цих вимог складаються не тiльки в тому, що для виконання одних видiв дiяльностi необхiдно цiлком визначений розвиток якихось конкретних психiчних процесiв (наприклад, визначеного виду вiдчуттiв, сенсомоторноi координацii, емоцiйноi врiвноваженостi, багатства уяви, розподiлу уваги, бiльш розвинутого словесно-логiчного мислення i т.д.), але i iх комплексiв. Навчальна дiяльнiсть, бiльшiсть видiв квалiфiкованоi працi пред'являють до особистостi комплекс психологiчних вимог. Розходження вимог, пропонованих дiяльностями до особистостi, знайшло вiдображення в класифiкацii здiбностей людини [13,c.160].

Найбiльш загальною класифiкацiiю здiбностей i розподiл iх на двi групи: загальнi i спецiальнi. Кожна з цих груп подiляiться на елементарнi i складнi, а усерединi них уже видiляються конкретнi види.

Усi здiбностi людини як психiчнi явища можуть бути роздiленi на чотири групи.

Видiляють види здiбностей по iх спрямованостi, чи спецiалiзацii (загальнi i спецiальнi здiбностi).

Пiд загальними здiбностями розумiiться така система iндивiдуально-вольових властивостей особистостi, що забезпечуi вiдносну легкiсть i продуктивнiсть в оволодiннi знаннями i здiйсненнi рiзних видiв дiяльностi. Загальнi здiбностi i наслiдок як багатого природного дарування, так i всебiчного розвитку особистостi.

Пiд спецiальними здiбностями розумiють таку систему властивостей особистостi, що допомагаi досягти високих результатiв у якiй-небудь спецiальнiй областi дiяльностi, наприклад лiтературноi, образотворчоi, музичноi, сценiчноi i т.п.

Елементарнi загальнi здiбностi, властивим усiм людям, хоча й у рiзному ступенi iх виразностi, тАФ це основнi форми психiчного вiдображення: здiбнiсть вiдчувати, сприймати, мислити, переживати, приймати i здiйснювати рiшення i запам'ятовувати. Адже кожен елементарний прояв цих здiбностей i вiдповiдне дiя, виконувана з рiзним успiхом: сенсорне, розумове, вольове тАФ i навiть може стати вiдповiдною навичкою.

Спецiальнi елементарнi здiбностi тАФ це здiбностi, властивi вже не всiм людям, вони припускають визначену виразнiсть якихось якiсних сторiн психiчних процесiв [5, c. 234-236].

Окомiр тАФ це здiбнiсть з рiзною точнiстю сприймати, оцiнювати i порiвнювати величини зорово сприйманих об'iктiв, iнтервалiв мiж ними i вiдстаней до них, тобто ця визначена якiсть зорового сприйняття.

Музичний слух тАФ це визначена якiсть слухового сприйняття, що виявляiться в здiбностi до розрiзнення музичних звукiв i точному вiдтворенню iх. Музичний слух тАФ це один з компонентiв музичних здiбностей. Спецiальнi елементарнi здiбностi розвиваються на основi задаткiв у процесi навчання.

Загальнi складнi здiбностi тАФ це здiбностi до загальнолюдських видiв дiяльностi: працi, навчанню, грi, спiлкуванню один з одним. Вони характернi в тому чи iншому ступенi всiм людям. Кожна з вхiдних у цю групу здiбностей являi собою складну структуру властивостей особистостi.

Спецiальнi складнi здiбностi характернi вже не тiльки в рiзнiй степенi, але i взагалi не всiм людям. Вони i здiбностями до визначених професiйних дiяльностей, що возникли в процесi iсторii людськоi культури. Цi здiбностi звичайно називають професiйними.

Сукупнiсть ряду здiбностей, що обумовлюi особливо успiшну дiяльнiсть людини у визначенiй областi i видiляюча його серед iнших осiб, що навчаiться цiii чи дiяльностi виконуючих ii в тих же умовах, називаiться обдарованiстю.

Про здiбностi людини можна судити, спостерiгаючи за процесом виконання ним нових завдань у змiнених умовах, за ходом оволодiння дiяльнiстю. Практично судити про здiбностi учня можна по сукупностi таких показникiв, як швидкiсть просування учня в оволодiннi вiдповiдною дiяльнiстю, якiсний рiвень його досягнень, схильнiсть до занять цiiю дiяльнiстю, спiввiдношення успiшностi i зусиль, затрачуваних для досягнення цих результатiв. Останнiй показник дуже важливо враховувати, оскiльки один учень може, наприклад, не встигати тому, що вiн дуже мало самостiйно займаiться по предметi, а iнший, добре встигаючий, можливо, витрачаi весь особистий час на пiдготовку до предмета.

Вивчаючи професiйнi здiбностi що учиться, викладач повинний з'ясувати: по-перше, наскiльки в учня розвитi такi риси характеру, як працьовитiсть, органiзованiсть, зосередженiсть, наполегливiсть, витримка, самокритичнiсть, самоконтроль, що виступають як необхiднi умови для досягнення стiйких успiхiв у будь-якiй освоюванiй професii; по-друге, якi професiйнi iнтереси i схильностi що учиться (це виявляiться в прагненнi до ТСрунтовного вивчення професii у всiх чи деталях, навпроти, байдужному вiдношеннi до засвоюваного, до успiхiв i невдачам у виконаннi завдань за професiiю); по-третi, наскiльки в учня розвитi необхiднi для даноi професii спецiальнi елементарнi здiбностi, що необхiдно почати для iхнього чи розвитку для розвитку якостей особистостi, що компенсують деякi з цих здiбностей [7, c.30-32].

РЖдея "кожна людина здiбна до всього" невiрна. Правильне твердження, що "кожна людина здiбна до чогось корисного для суспiльства". Так, учень не здiбний бути монтажником-висотником, водiiм чи наладчиком автоматичних лiнiй, може бути не тiльки здiбним, але i талановитим верстатником, оператором чи кухарем.

Нездiбнiсть до визначеного виду трудовоi дiяльностi значно складнiше, нiж вiдсутнiсть здiбностей. Нездiбнiсть як негативна здiбнiсть тАФ це теж визначена структура особистостi, у яку входять негативнi для даноi дiяльностi ii риси.

1.3 Загальнi та спецiальнi здiбностi

Кожна дiяльнiсть пред'являi комплекс вимог до фiзичних, психофiзiологiчних i психiчних можливостей людини. Здiбностi - мiра вiдповiдностi властивостей особистостi вимогам конкретноi дiяльностi.

Рiзняться загальнi i спецiальнi здiбностi. Загальнi здiбностi необхiднi для усiх видiв дiяльностi. Вони пiдроздiляються на елементарнi - здiбностi до психiчного вiдбитку дiйсностi, елементарний рiвень розвитку сприйняття, пам'ятi, мислення, уяви, волi i складнi - здiбностi до навчання, спостережливiсть, загальний рiвень iнтелектуального розвитку й iн. Без вiдповiдного рiвня розвитку елементарних i складних здiбностей людина не може включатися нi в один iз видiв людськоi дiяльностi.

Взаiмодiя людини зi свiтом здiйснюiться у формi специфiчноi людськоi активностi - дiяльностi. Дiяльнiсть - це функцiональна взаiмодiя людини з дiйснiстю, спрямована на ii пiзнання i перетворення з метою задоволення своiх потреб. Тiльки в дiяльностi реалiзуються психiчнi можливостi людини. Сама ж дiяльнiсть безупинно удосконалюiться в силу постiйного розвитку, зростання людських потреб.

На вiдмiну вiд поведiнковоi активностi тварин дiяльнiсть людини пов'язана з одержанням продуктiв дiяльностi, що мають споживчу цiннiсть. Дiяльнiсть пов'язана зi здатнiстю особистостi до свiдомоi постановки цiлi, застосуванню ранiше вироблених i формуванню нових умiнь i навичок, використанню знарядь i засобiв дiяльностi.

Вiдповiдно до видiв дiяльностi рiзняться спецiальнi здiбностi -графiчнi, художньо-лiтературнi, конкретно-науковi (математичнi й iн.), практично-органiзацiйнi й iн.

У структурi особистостi iстотнi не тiльки окремi здiбностi, але i iхнi комплекси, найбiльше вiдповiдаючi повним вимогам широких сфер дiяльностi

Висока здiбнiсть до конкретного виду дiяльностi - талант, а комплекс здiбностей, що забезпечують успiх у визначенiй сферi дiяльностi, - обдарованiсть. Вищий рiвень здiбностей, втiлений у епохально значимi здiйснення, - генiальнiсть (вiд лат. genius - дух) [11,c. 27-28].

Спецiальнi здiбностi, що формуються на основi загальних здiбностей у процесi фахового навчання. Талант - найвищий рiвень творчих можливостей у конкретному видi дiяльностi Генiальнiсть - вищий рiвень здiбностей, втiлений в епохiально значимi здiйснення. Загальнi складнi здiбностi - загальний рiвень iнтелектуальноi органiзацii iндивiда, що формуiться в процесi загальноi освiтиОбдарованiсть - загальна здатнiсть до визначених сфер дiяльностi. Загальнi елементарнi здiбностi - психомоторна i сенсорна органiзацiя iндивiда, що базуiться на його задатках

Психiчнi особливостi обдарованостi i тим бiльше генiальностi виявляються у високорозвиненому iнтелектi, нестандартностi мислення, у його комбiнаторних якостях, потужнiй iнтуiцii. Образно говорячи, талант - влучення в цiль, у яку нiхто не може потрапити; гениальность- влучення в цiль, яку ще нiхто не бачить.

Передумовою генiальних здiйснень служить творча одержимiсть, пристрасть до пошуку принципово нового, прагнення до найвищих досягнень у рiзноманiтних сферах загальнолюдськоi культури. Обдарованi люди вiдрiзняються раннiм iнтенсивним психiчним розвитком. Розвитку обдарованостi i генiальностi сприяють сприятливi соцiальнi умови, що не сковують нестандартнi риси особистостi. Товариство повинно бути насичено духом визначених соцiальних чекань для того, щоб з'явився вiдповiдний генiй.

Спецiальнi здiбностi - це психологiчнi особливостi iндивiда, що забезпечують можливостi успiшного виконання визначеного виду дiяльностi - музичноi, сценiчноi, лiтературноi й iн. Розвиток спецiальних здiбностей спираiться на вiдповiднi задатки, - наприклад, музичний слух i пам'ять.

Про спецiальнi здiбностi можна говорити в двох планах:

1)як про здiбностi в якiйсь областi психiчноi дiяльностi; сюди вiдносяться перцептивнi, мнiстичнi, логiчнi здiбностi й iн.;

2) як про здiбностi до визначеного типу дiяльностi; сюди вiдносять лiнгвiстичнi, художнi, педагогiчнi та iн.

Здiбностi другого типу, як правило, описуються на базi першого типу, i тести для iхньоi дiагностики включають завдання для дiагностики здiбностей першого типу.

Показано iснування особливих сензитивних перiодiв, протягом яких розвиток спецiальних здiбностей вiдбуваiться особливо сприятливо. Так, для музичних здiбностей це перiод до п'ятьох рокiв, коли активно формуiться музичний слух i пам'ять.

У силу багатозначностi задаткiв можливо формування спецiальних здiбностей на достатньо рiзноманiтнiй анатомо-фiзiологiчнiй основi. Визначений рiвень спецiальних здiбностей (математичних, художнiх i iн.) можна сформувати практично в будь-якоi здоровоi дитини. Тому i реальнi пiдстави для спрямованого розвитку здiбностей дiтей в умовах спецiально органiзованого навчання [10,c. 66-68].

Музична здiбнiсть - це iндивiдуально-психологiчнi особливостi особистостi, що включають: 1) природну слуховую чутливiсть, що обумовлюi аналiз природних, мовних або музичних звукiв; 2) розвинуте в працi i соцiальному спiлкуваннi суб'iктивне вiдношення до мовних i музичних iнтонацiй, виражене у виглядi емоцiйноi реакцii.У своiму розвитку вони утворять систему зi складними динамiчними зв'язками мiж окремими здiбностями. У структурi музичних здiбностей видiляються основнi, загальнi i спецiальнi здiбностi. До основних музичних здiбностей, необхiдних для усiх видiв музичноi дiяльностi, можна вiднести: 1) ладове почуття - здатнiсть переживати вiдношення мiж звуками як виразнi i змiстовнi; 2) музично-слухове уявлення - здатнiсть прослуховувати "у розумi" ранiше сприйняту музику, що складаi основу для музичноi уяви, формування музичноi уяви i розвитки музичного мислення; 3) музично-ритмiчне почуття - здатнiсть сприймати, переживати, точно вiдтворювати i створювати новi ритмiчнi сполучення.

До загальних музичних здiбностей вiдносять: 1) музична пам'ять (засвоiння знань, умiнь i навичок) - сприяi накопиченню музичних вражень i слухового досвiду, що iстотно впливають на формування музичних здiбностей, а також на психiчну дiяльнiсть слухача, виконавця, композитора i педагога; органiчно включаючись у фахову дiяльнiсть, вона обумовлюi засiб музичного мислення (вокальнийабоконкретно-iнструментальний); 2) психомоторнi здiбностi - виявляються в можливостi музиканта при виконаннi передати своi розумiння змiсту музичного твору; виражаються в майстерностi i вiртуозностi.

Специфiчним синтезомздiбностей i домiнуючого показника музично обдарованоi особистостi i музикальнiсть, основою якоi служить емоцiйна чуйнiсть на музику. Музикальнiсть як реактивна якiсть особистостi мало пiддаiться розвитку. Проте i факти, що говорять про розквiт музикальностi в результатi навчання, вдало знайденого репертуару, успiшноi виконавчоi дiяльностi.

Вiд народження людина не маi здiбностей. Але в неi i визначенi природнi передумови - задатки для наступного iхнього розвитку у визначених умовах. Так, вiдповiднi властивостi зорового аналiзатора i художнiй тип вищоi нервовоi дiяльностi i уродженою передумовою формування художнiх здiбностей.

Задатками здiбностей i особливостi нервовоi системи, що обумовлюють роботу рiзноманiтних аналiзаторiв, окремих коркових зон i пiвкуль мозку. Уродженi задатки визначають швидкiсть утворення тимчасових нервових зв'язкiв, iхня усталенiсть, спiввiдношення першоi i другоi сигнальних систем.

Природнi передумови здiбностейбагатозначнi - на iхнiй основi можуть бути сформованi рiзноманiтнi здiбностi. Здiбностi пiддаються перебудовi (рекомбiнацii). Це забезпечуiкомпенсаторнi можливостi психiчноi регуляцii: слабкiсть одних нейрофiзiологiчних компонентiв компенсуються силою iнших.

Психофiзичнi можливостi людини, ii здiбностi невичерпнi. Проте не кожна людина знаi про своi можливостi i використовуi iх належною мiрою. Тим часом найвища самореалiзацiя особистостi - основний змiст людського буття [4,c. 185-189].

Чи правда, що жiнки говорять больше чоловiкiв? Вiдповiдi на це питання було присвячене вивчення впливу статевих розходжень на розвиток мови в рiзних вiкових групах. Автори враховували при цьому положення про вiдсутнiсть розходжень у швидкостi структурного розвитку серед хлопчикiв i дiвчаток у дитинствi i дитячому вiцi. Розходження в мовних здiбностях виявилися лише по декiлькох показниках (при позитивному зсувi в "жiночу" сторону) - словниковому запасi, мовноi активностi i ясностi спiлкування. У пiдлiтковiй групi також було вiдзначено незначне переваження мовних показникiв дiвчат в артикуляцii, тобто чiткостi вимови звукiв. Можливо, вiдзначають автори дослiдження, цi розходження пояснюються бiльш раннiм фiзичним дозрiванням дiвчаток, що, таким чином, ранiш стають "бiологiчно готовi" для розвитку мовних навичок. Проте виникла i соцiально-орiiнтована iнтепретацiя, заснована на визнаннi впливiв стереотипiв. Майкл Льюис встановив у спецiальному дослiдженнi, що матерi частiше говорять iз своiми доньками.Одна з найбiльш розповсюджених точок зору веде свою iсторiю вiд Платона [9,c. 114].

РОЗДРЖЛ 2. РЖНТЕЛЕКТ РЖ ЗДРЖБНОСТРЖ, ЯК РЖНДИВРЖДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГРЖЧНРЖ ОСОБЛИВОСТРЖ ЛЮДИНИ

2.1 Природа людських здiбностей i iнтелекту

Природа людських здiбностей до сих пiр визиваi достатньо бурхливi суперечки серед учених. Одна з найбiльш розповсюджених точок зору веде свою iсторiю вiд Платона. Автори, притримуючись цiii точки зору , стверджують , що здiбностi бiологiчно обумовленi i iх прояв цiлком залежить вiд успадкованих характеристик. Навчання i виховання може лиш змiнити швидкiсть iх прояву, але вони завжди проявляться тим або iншим способом. В якостi доказiв даноi точки зору використовуються факти iндивiдуальних вiдмiнностей, якi вiдмiчаються у дитячому вiцi, коли вплив навчання i виховання, вважалося би, iще не могло бути визначаючiм. Так, наприклад, музикальна обдарованiсть Моцарта зтАЩясувалась в три роки, Гайдна - в чотири. Талант у живопису та в скульптурi проявляiться декiлька пiзнiше : у Рафаеля тАУ у вiсiм рокiв, у Ван Дейка тАУ в десять.

Спадковiсть маi велике значення у розвитку здiбностей. Особливо вражаi iсторiя сiмтАЩi Бахiв. Вперше великi музикальнi здiбностi в нiй проявились в 1550 роцi. Родоначальником сiмтАЩi був булочник В.Бах, як вiдмiчав Т. Рiбо у своiму трудi ВлСпадковiсть душевних здiбностейВ», Вллiкував душуВ» пiсля роботи музикою i спiвами. У нього було два сини, з них i починаiться нерозривний ряд музикантiв, вiдомих у Нiмечинi протягом двох вiкiв. У сiмтАЩi Бахiв було близько 60 музикантiв, з них бiльш нiж 20 - видатних. Встановлено так же, що прабаба Л. Толстого тАУ Ольга Трубецька, i прабаба О.Пушкiна РДвдокiя Трубецька, були рiдними сестрами. ПтАЩять видатних представникiв нiмецькоi культури тАУ поети Шиллер i Гьолдерлiн, фiлософи Шеллiнг i Гiгiль, а також фiзик Макс Планк були родичами: у них був загальний предок тАУ РЖоганн Кант, живший у 15 сторiччi.[1,c 75-76]

Сучаснi дослiди, якi проводяться з допомогою близнюкового метода, дозволяють точнiше оцiнити рольсередовища iспадковостi у розвитку здiбностей. В дослiдах порiвнювались мiж собою показники здiбностей одно яйцевих близнюкiв i просто братiв i сестер. Данi дослiди дозволили стверджувати , що здiбностi, або по крайнiй мiрi задатки, самим тiсним образом повтАЩязанi зi спадковiстю.

Дослiди А. Басса i Р. Плоумiна гомозиготних близнюкiв (близнюкiв якi мають iдентичну спадковiсть), якi жили i виховувались у рiзних сiмтАЩях, показуi, що iх iндивiдуальнi психологiчнi i поведiнковi рiзницi вiд цього не збiльшуються , а частiше всього залишаються такими ж, як у дiтей вирослих у однiй i тiй же сiмтАЩi. РЖнколи дiти-близнюки в результатi роздiльного виховання становляться бiльш схожими один на одного, нiж у тому випадку, якщо iх виховують разом.

На користь спадковоi природи здiбностей також засвiдчують багато чисельнi династii артистiв, художникiв, морякiв, лiкарiв, педагогiв. Але скорiш за все, у бiльшостi випадкiв слiд говорити не тiльки про бiологiчну а i соцiальну спадковiсть. Дитина iде шляхом батькiв не тiльки з-за спадкових нахилiв, але i тому, що з дитинства дiзнався i закохався у цю професiю.

Таким чином, спадковiсть маi велике значення для розвитку здiбностей, оскiльки особливостi анатомо-фiзiологiчноi будови нервовоi системи людини в значнiй мiрi вирiзнять його задатки. Але розвиток здiбностей залежить вiд чисельних соцiальних умов. До яких слiд вiднести особливостi виховання, особливостi системи освiти та iн. [3,c. 54-55].

2.2 Розвиток здiбностей

Любi задатки, перед тим як перетворитися в здiбностi,повиннi пройти великий шлях розвитку.

В розвитку здiбностей умовно можно видiлити декiлька етапiв. Кожна людина у своiму розвитку проходить перiоди пiдвищеноi чутливостi до тих чи iнших впливiв, до освоiння того чи iншого виду дiяльностi. На приклад, у дитини у вiцi двох - трьох рокiв iнтенсивно розвиваiться усна мова п птАЩять тАУ сiм рокiв вона бiльш готова до володiння читанням. В середньому i старшому дошкiльному вiцi дiти з захопленням грають у рольовi iгри та знаходять надзвичайну здiбнiсть до перевтiлювання та вживання в роль. Важливо вiдмiтити що цi перiоди особовоi готовностi до оволодiння спецiальними видами дiяльностi рано чи пiзно закiнчуються, i якщо яка не будь функцiя не отримала свого розвитку у сприятливий перiод, то внаслiдок ii розвиток виявляiться занадто важким, а то i зовсiм неможливим. Тому для розвитку здiбностей дитини важливi усi етапи ii становлення як особистостi. Неможна думати, що в бiльш старшому вiцi дитина зможе надолужити втрачене

Спочатку розвитку спецiальних здiбностей допомагають рiзного роду дитячi iгри, потiм значний вплив на них виявляi учбово-трудова дiяльнiсть. РЖгри дiтей виконують особливу функцiю. Саме iгри дають первинний поштовх до розвитку здiбностей. В процесi гри проходе розвиток рухових, конструкторських, органiзацiйних, художньо-образотворчих та iнших творчих здiбностей. Притому важливою особливiстю iгор являiться те, що в них, як правило, розвиваiться не одна, а одразу цiлий комплекс здiбностей.

Слiд вiдмiтити, що не всi види дiяльностi, якими займаiться дитина, будь-то гра, лiплення чи малювання, мають однакове значення для розвитку здiбностей. Найбiльш сприяi розвитку здiбностей творча дiяльнiсть, яка змушуi дiтей мислити. Така дiяльнiсть завжди повтАЩязана зi створенням чогось нового, вiдкриття для себе нових знань, вiднаходження у собi самому нових можливостей. Це стаi сильним i дiйовим стимулом до занять творчiстю, до прикладання необхiдних зусиль, направлених на здолання виникаючих труднощiв. Бiльше того, творча дiяльнiсть укрiплюi позитивну самооцiнку, пiдвищуi рiвень притягання породжуi впевненiсть у собi, вiдчуття задоволення вi досягнутих успiхiв.

Якщо виконувана дяльнiсть знаходиться у зонi оптимальних труднощiв, тобто на межi здiбностей дитини, то вона веде за собою розвиток ii здiбностей, реалiзуi те що Виготський називав Влзоной ближайшего развитияВ». Дiяльнiсть, яка не знаходиться у межах цiii зони, найменшою мiрою сприяi розвитку здiбностей. Якщо вона занадто проста, то забезпечуi лише реалiзацiю вже iснуючих здiбностей; якщож вона надмiрно складна, то становиться не виконуваною, i не приводить до формування нових вмiнь i навичок.

Розвиток здiбностей в значнiй мiрi залежить вiд умов, якi дозволяють реалiзуватися задаткам. Однiiю з таких умов i особливостi сiмейного виховання. Якщо батьки пiклуються про розвиток здiбностей своiх дiтей, то ймовiрнiсть знаходження у дiтей яких небудь здiбностей бiльш висока, чим коли дiти пiклуються самi про себе [12,c. 548-550].

Другу групу умов розвитку здiбностей визначаi особливостi макросередовища. Макросеридовищем прийнято вважати особливостi суспiльства, в якому народилася i росте людина. Найбiльш позитивним фактором макросередовища i та ситуацiя, коли суспiльство пiклуiться про розвиток здiбностей у своiх членiв. Це пiклування суспiльства можи виражатися в постiйному удосконаленнi системи освiти а тикож у розвитку системи проф. орiiнтацii пiдростаючого поколiння.

Дуже гостро стоiть проблема виявлення механiзмiв формування i розвитку здiбностей. Тонкi механiзми цього ще не вiдомi, але деякi данi i. Насамперед це данi про сензетивнi перiоди формування функцiй. Стосовно спецiальних здiбностей можна припустити, що iхнi функцiональнi структури теж мають своi сензетивнi перiоди.

Ще одне питання, безпосередньо пов'язане iз розвитком здiбностей, - особливостi мотивацii. Обдарованi дiти виявляють сильну тягу до занять тiii дiяльнiстi, до якоi вони спроможнi, i можуть день у день годинами займатися нею, не стомлюючись i як би зовсiм не напружуючись. Для них це - одночасно праця i гра. Навколо цих занять концентруються усi iхнi iнтереси. Важко визначити, як тут пов'язанi високi досягнення й емоцiйна захопленiсть, що тут

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

Агрессивное разрушение личности тоталитарной сектой

Агрессия у человека и животных