Дiагностика i лiкування гельмiнтозiв у коней в умовах iподрому м. Харкiв

МАГРЖСТЕРСЬКА РОБОТА

На тему: ВлДiагностика i лiкування гельмiнтозiв у коней в умовах iподрому м. ХаркiвВ»

Змiст

Вступ

1. Огляд лiтератури

1.1 Визначення хвороби, економiчнi збитки, систематика й загальна характеристика збудникiв

1.2 Морфологiя й бiологiя збудникiв стронгiлятозiв та параскарозу

1.3 Епiзоотологiя стронгiлятозно-параскарозноi iнвазii коней

1.4 Патогенез, особливостi протiкання й клiнiчного прояву стронгiлятозiв та параскароза коней

1.5 Клiнiчнi ознаки стронгiлятозiв i параскарозу коней

1.6 Патологоанатомiчнi змiни при стронгiлятозах i параскарозу

1.7 Дiагностика та диференцiйна дiагностика параскарозно-стронгiлятозноi iнвазii у коней

1.8 Лiкування, профiлактика та заходи боротьби при стронгiлятозно-параскарознiй iнвазii коней

1.9 Висновок з огляду лiтератури

2. Власнi дослiдження

2.1 Матерiали i методи дослiджень

2.2 Характеристика Державного пiдприiмства "Харкiвський iподром"

2.3 Результати власних дослiджень

2.3.1 Вивчення епiзоотологii шлунково-кишкових стронгiлятозiв та параскарозу в умовах ДП "Харкiвський iподром"

2.3.2 Результати лабораторноi дiагностики гельмiнтозiв коней

2.3.3 Оцiнка лiкувальноi ефективностi препаратiв при кишкових гельмiнтозах

2.4 Обговорення результатiв власних дослiджень

2.5 Розрахунок економiчноi ефективностi ветеринарних заходiв

2.6 Використання комптАЩютерних методик

3. ОбТСрунтування заходiв з охорони працi при обслуговуваннi тварин на ДП тАЬХаркiвський iподромтАЭ

4. Екологiчна експертиза ветеринарно-санiтарних заходiв на ДП тАЬХаркiвський iподромтАЭ

Висновки та пропозицii

Список використаноi лiтератури

Вступ

Важливу роль в розвитку економiки, полiпшенню якостi продукцii тваринництва, в охоронi навколишнього середовища вiд забруднення граi ветеринарна наука. В розвитку тваринництва важливе значення належить ветеринарним фахiвцям.

Впливаючи на природу людина змiнюi структуру бiоценозiв, в тому числi впливаючи на гельмiнти вона порушуi природнi взаiмовiдносини мiж ними, що приводить к спалахам гельмiнтозiв й виникненню нових вогнищ.

В останнiй час iнтерес людини до такоi благородноi тварини, як кiнь значно вирiс. В народному господарствi особливо в розквiтаючих фермерських господарствах широко використовуються конi таких порiд як Володимирський ваговоз та Руський ваговоз, тому що ця порода коней вiдрiзняiться дуже доброю витривалiстю, що i необхiдною вимогою для робочоi тварини.

Доволi широко конi використовуються як продуценти в виробництвi сироватки. За останнiй час у зв'язку з розвитком кiнного спорту в племiнному конярствi видiлився й почав розвиватись спортивний напрямок.

Кiнний спорт вимагаi високопродуктивних, високоякiсних тварин, iх рацiональноi пiдготовки та хорошоi органiзацii зооветеринарного контролю, метою якого i забезпечення здоров'я й високоi працездатностi спортивних коней.

Постачальниками таких тварин i кiннi заводи такi як: лiмаревський кiнний завод, павловський кiнний завод, полтавський кiнний завод, запорозький кiнний завод та iн., розвиток яких набуваi все бiльшого значення у зв'язку з вiковим попитом на спортивних коней. Важливу роль у тренiнгу спортивних коней грають iподроми, де молодняк вiд 2,5 рокiв верхових, рисистих порiд (росiйськi та орловськi рисаки) проходять iспит на жвавiсть, силу та витримку. Цi якостi притаманнi тiльки здоровiй тваринi, при вихованнi якоi найбiльше значення маi тАУ профiлактика iнвазiйних хвороб.

Серед паразитарних хвороб коней широко розповсюдженi кишковi нематодози (стронгiлятози та параскароз), боротьба з якими на даний час i однiiю iз найважливiших проблем як для ветеринарних фахiвцiв, так i для власникiв тварин.

1. Огляд лiтератури

1.1 Визначення хвороби, економiчнi збитки, систематика й

загальна характеристика збудникiв

Нематодози (Nematodosis) гельмiнтознi хвороби тварин та людей, викликанi круглими паразитичними черв'яками класу Nematoda.

Нематоди тАУ гельмiнти веретеноподiбноi або нитковидноi форми, круглi на поперековому розрiзi всi нематоди окремо статевi.

Кишковi нематодози коней (стронгiлятози, параскароз), представляють широко розповсюджену групу iнвазiйних хвороб непарнокопитних тварин, якi зустрiчаються на всiх континентах земноi кулi.

Стронгiлятози (Strongylatoses) тАУ хвороби, якi спричинюються численними видами круглих гельмiнтiв, що належать до родини Strongylidae, пiдряду Strongylata. У теперiшнiй час в лiтературi багатьма авторами описано бiльш нiж 40 видiв з двох родин тАУ Strongylidae та Cyatostomidae. Статевозрiлi паразити локалiзуються в товстому вiддiлу кишок (ободова й слiпа кишки), а личинки деяких, залежно вiд виду, тАУ мiгрують в рiзних органах i тканинах органiзму коней та iнших непарнокопитих тварин. Мiгруючi личинки викликають самостiйнi хвороби "ларвальнi стронгiлятози". Стронгiлятози дорослих тварин, виявляються переважно в хронiчнiй та безсимптомнiй формах, але лошата нерiдко гинуть з явищами анемii та кахексii.

Параскароз (Parascarosis) тАУ хронiчна, скрiзь розповсюджена гельмiнтозна хвороба коней, вiслюкiв, мулiв, яка спричиняiться круглими гельмiнтами з родини Ascaridae пiдряду Ascaridata, викликана нематодою тАУ Parascaris equorum, котра паразитуi в тонкому вiддiлу кишок, переважно у молодняка до 1 року.

Захворювання характеризуiться короткочасним пiдвищенням температури тiла, вiдставанням в ростi й розвитку, схудненням, розладом травлення, ознаками катаральноi бронхопневмонii, нервовим збудженням, анемiiю. У дорослих тварин захворювання перебiгаi без виражених симптомiв. (В.РЖ. Скрябiн, 1994; П.А. Величин, 1997; К.РЖ. Абуладзе, 1990).

С.А. Аубакiров, Б.К. РЖбраiв та iн. (1991) при дослiдженнi табунних коней у Казахстанi встановили 100% зараженiсть трiхонематидами.

Н.Т. Герасимова С.А. Разводова та iн. (1994) при дослiдженнi 132 коней Омського iподрому встановили 100% стронгiлятозну та 33% параскарозну iнвазiю коней.

С.С. Шмаюн (1994) займався питанням з епiзоотологii кишкових нематодозiв у коней й вiдмiтив, що в центральнiй частинi Украiни (Киiвська, Вiнницька обл.) значно розповсюдженi тАУ параскароз та стронгiлятози. Так, у 10 господарствах всi лошата вiд 4 до 6 мiсяцiв були зараженi параскарозом.

Економiчнi збитки

В останнiй час дуже багато уваги людина придiляi такому благородному виду тварини як тАУ кiнь.

Доволi широко конi використовуються як продуценти в сивороточному виробництвi.

У зв'язку з розвитком кiнного спорту у багатьох краiнах свiту вирiс попит на здорових, роботоздатних тварин, якi б брали участь у спортивних змаганнях й показували хорошi результати. А для цього необхiднi високоякiснi тварини, рацiональна iхня пiдготовка й добра органiзацiя ветеринарноi справи. Також необхiдно своiчасно проводити профiлактичнi й лiкувальнi заходи по боротьбi з кишковими нематодозами коней. Але якщо ця система буде погано налагоджена, або мало уваги буде придiлятись профiлактицi й лiкуванню захворювань викликаних кишковими нематодозами, таким чином ми будемо спостерiгати: у молодняку затримку в ростi й розвитку, у дорослих коней зменшення роботоздатностi й зниження iхньоi резистентностi до iнвазiйних захворювань. Якщо племенi лошата будуть хворiти на кишковi нематодози, це буде вiдображатись на iх класностi при бонитировцi.

У спортивних коней одним iз критерiiв оцiнки економiчних збиткiв, утворюючих гельмiнтозами та iншими iнвазiйними захворюваннями, може служити тАУ спритнiсть, яка характеризуi витримку тварин. Так, за даними Ф.О. Каменськоi встановили, що пiсля дегельмiнтизацii спостерiгаiться значне полiпшення спритностi тварин.

Встановлено негативний вплив кишкових нематод на продуцентiв, що проявляiться зниженням титру стовбнячного й дифтерiйного антитоксинiв, зниженням активностi гонадотропного гормону в сироватцi жеребих кобил (СЖК).

1.2 Морфологiя й бiологiя збудникiв стронгiлятозiв та параскарозу

Стронгiлятози тАУ Strongylatoses тАУ широко розповсюджена група гельмiнтозiв ссавцiв й птахiв. Збудниками якоi i нематоди двох родин тАУ Strongylidae i Cyatostomidae, це маленькi вiд 4-6 до 1,5-50 мм завдовжки паразити. Особливостi стронгiлят характеризуються наявнiстю у всiх представникiв цiii родини ротовоi капсули, хвостовоi або половоi бурси у самцiв.

S. vulgaris маi потовщене тiло завдовжки 1,5-2,5 см. У ротовiй капсулi можна легко виявити дорсальний стравохiдний жолоб, 2 вушкоподiбних вирости (зуби). РЖнвазiйна личинка маi 32 кишкових клiтин.

S. edentatus тАУ завбiльшки вiд 2,5-4,5 см. У ротовiй капсулi виростiв немаi. РЖнвазiйна личинка маi 20 кишкових клiтин.

S. equinus тАУ завдовжки вiд 2,5-5 см. У ротовiй капсулi знаходиться 4 гострокiнцевих вирости, 2 з яких тАУ довгi, а 2 тАУ короткi. РЖнвазiйна личинка маi 16 кишкових клiтин.

Цiатостомiди належать до родiв Cyathostomum i Cylicostephanus. Це дрiбнi гельмiнти, менш як 1,5 см завдовжки, мають волосиноподiбну форму тiла, коротку невелику, цилiндричноi форми, ротову капсулу. Колiр тАУ вiд бiлого до червоного. РЖнвазiйна личинка маi 8 кишкових клiтин.

Самки переважно яйцекладнi. Яйця стронгiлiдного типу, характеризуються середнiм розмiром (0,07.. 0,11 x 0,04.. 0,45 мм), мають овальну форму, двоконтурну оболонку сiрого кольору iз зародком у стадii морули.

Майже усi представники цього пiдряду тАУ гематофаги. Розвиваються без участi промiжних хазяiв тАУ геогельмiнти. Дорослi нематоди паразитують в системах травлення, а iх личинки мiгрують в рiзнi органи й тканини. РЖнвазованiсть дефiнiтивних хазяiв трапляiться пасивно, алiментарним шляхом, частiше на пасовищах i при напуваннi зi стоячих водойм. Личинки потрапляють у кишки i подальший iх розвиток вiдбуваiться по-рiзному тАУ залежно вiд виду збудника.

Як вказуi Г.М. Двойнос (1993) за ступеням заразности та патогенному впливу на органiзм коней найбiльше значення мають стронгiлiди. З 90 видiв гельмiнтiв 62 тАУ стронгiлiди. Серед яких паразити коней тАУ S. vulgaris, S. edentatus, S. equines.

Таким чином, стронгiлятози у коней викликаються асоцiацiiю нематод, якi в статевозрiлiй стадii паразитують в товстому вiддiлу кишок, а iхнi личинки, в залежностi вiд виду паразита, поражають стiнки кишок, кровоноснi судини, та iншi органи й тканини. Захворювання перебiгаi переважно в хронiчнiй формi або безсимптомно й супроводжуiться ознаками хронiчного катарального запалення слизовоi оболонки слiпоi та ободовоi кишок, схудненням, анемiiю, зниженням працездатностi, а iнодi й загибеллю тварин.

За даними А.В.Березовського, Галат В.РЖ., Прус М.А., Сорока Н.М. (2003) збудники стронгiлятозiв тАУ геогельмiнти. Живляться кров'ю. У зовнiшньому середовищi всi вони розвиваються однаково. Пiсля дозрiвання з яiць через 2-3 доби вилуплюються личинки першоi стадii, якi за сприятливих умов двiчi линяють i через 6-10 дiб стають iнвазiйними (третя стадiя розвитку). Для них характерна здатнiсть як до горизонтальноi, так i до вертикальноi мiграцii.

Параскари тАУ Parascaris. Збудник тАУ Parascaris equorum тАУ нематода великих розмiрiв, веретеноподiбноi форми, жовто-бiлого кольору. Ротовий отвiр оточений трьома губами. Самки досягають 45 см, а самцi тАУ 28 см у довжину. Хвiст у самця загнутий i маi невеликi боковi крила, статевi сосочки та двi однаковi тонкi спiкули [10].

Самка видiляi незрiлi, круглi, великi (дiаметром 0,09-0,10 мм) яйця, вкритi товстою гладенькою оболонкою. З фекалiями видiляються переважно темно-коричневi, рiдше тАУ свiтло-сiрi яйця, в яких знаходяться зародковi клiтини. Слiд зазначити, що статевозрiлi самки дуже плодючi. Деякi хворi лошата щодня видiляють з фекалiями мiльйони яiць P.equorum.

У лошат-сосунiв, а також у коней, при об'iмному згодовуваннi концентратiв оболонка яiць свiтла.

Розвиток параскарид утворюiться прямим шляхом без участi промiжних хазяiв. Пiсля заплiднення самки видiляють в зовнiшнi середовище незрiлi яйця, якi при сприятливих умовах дозрiвають до iнвазiйноi стадii, вiд 10 до 45 днiв. При потрапляннi iнвазiйних яiць з кормом або з водою у шлунково-кишковий тракт, з них виходять личинки, котрi проникають в капiляр кишок, а потiм током кровi через портальну систему в малий круг кровообiгу. В легенях через 7-10 днiв личинки розривають капiляр, потрапляють до альвеол, бронхiол, в бронхи й зi слиззю потрапляють до трахеi та до глотки, звiдси повторно заковтуються в шлунково-кишковий тракт, де досягають статевозрiлоi стадii. Тривалiсть життя 6-12 мiсяцiв [32].

1.3 Епiзоотологiя стронгiлятозно-параскарозноi iнвазii коней

Стронгiлятози у коней, також як i параскароз, регiструються повсюди. Всi конi поражаються ними вже в ранньому вiцi на пасовищах, левадах i в стайнях. Масове зараження тварин на пасовищах вiдбуваiться в травнi-червнi та на початку осенi (вересень).

РЖнтенсивнiсть iнвазii залежить вiд умов утримання й годiвлi тварин. РЗi джерелом i паразитоносii й зараженi стронгiлятами конi, особливо старшого вiку, якi тривалий час видiляють у зовнiшнi середовище яйця гельмiнтiв. Факторами передачi збудника служить тАУ трава, отримана iз сирих, заболочених пасовищ, корм згодований з пiдлоги та вода iз луж та озер, яка використовуiться для водопою тварин.

Розвиток яiць i личинок у зовнiшньому середовищi значною мiрою залежить вiд температури повiтря та вологостi. Цей процес вiдбуваiться за температури 8-38В°С. Так, за температури повiтря 13В°С личинки стронгiлят досягають iнвазiйноi стадii на 14-ту добу, при 20В°С тАУ на 8-му, а при 30В°С тАУ на 4-5-ту добу. Кiлькiсть личинок на пасовищах iстотно пiдвищуiться в лiтнi мiсяцi, коли умови зовнiшнього середовища оптимальнi для швидкого розвитку iх до 3 стадii.

РЖнвазiйнi личинки досить стiйкi до високих i низьких температур повiтря. Вони можуть зберiгати життiздатнiсть упродовж 5-12 мiс i навiть бiльше. Частина iнвазiйних личинок перезимовуi на пасовищах i i причиною весняного зараження тварин.

Так, за даними С.РЖ. РЖсхакова (1995) в умовах Якутii личинки альфортiй, стронгiлюсов й трихонем, у висохлих фекалiях зберiгають життiздатнiсть протягом 5 рокiв, а за даними Т.РЖ. Кадрова [1980] личинки деляфондiй в землi й висохлих фекалiях зберiгають життiздатнiсть бiльш нiж 6 рокiв.

РЖз дослiджень К.РЖ. Абуладзе та iн. (1990) встановлене, що найбiльше розповсюдження параскароз маi в господарствах з конюшенно-пасовищним утриманням тварин, а нiж при табуном, у зв'язку з чим цю iнвазiю автори розглядають тАУ конюшенною.

Зниження зараженостi навеснi трапляiться за рахунок самовипадкового видiлення гельмiнтiв у коней внаслiдок iх старiння, наявнiсть надбаного iмунiтету та меншiй можливостi реiнвазii взимку.

Згiдно даних С.С. Шмаюн (1994), який займався дослiдженням епiзоотологii кишкових нематодозiв у коней, й встановив, що в центральнiй частинi Украiни (Киiвська, Черкаська, Вiнницька областi) значного розповсюдження набули параскароз й стронгiлятоз.

Параскароз найчастiше спостерiгаiться у молодняка до 1 року. Особливо тяжко захворювання перебiгаi у лошат-сосункiв, вирощених в умовах, якi не вiдповiдають зооветеринарним нормам (неповноцiнна годiвля, скупченiсть, раннiй пiдйом.). Рiдше уражуються дорослi конi. Зараження вiдбуваiться в будь-яку пору року, як при стiйловому утриманнi так i на пасовищах.

Пiк iнвазii припадаi на осiнньо-зимовi мiсяцi, основний спосiб зараження тАУ алiментарний, особливо коли корм дають з пiдлоги. Екстенсивнiсть та iнтенсивнiсть iнвазii значною мiрою залежить вiд умов утримання та годiвлi коней.

Нерiдко сильна зараженiсть коней параскарозом спостерiгаiться на iподромах, що пов'язано iз потраплянням тварин рiзних кiнних заводiв дуже часто несприятливих по кишковим iнвазiям.

На численнiсть iнвазiйних елементiв стронгiлят шлунково-кишкового тракту коней впливають грачi та личинки мух.

Джерелом зараження виступають хворi тварини, якi видiляють у навколишнi середовище яйця параскарид, забруднюючи навколишню територiю, а також предмети догляду (станки, лопати, вiдра та iн.). Несвоiчасна чистка примiщень, годiвля тварин з пiдлоги, а також пiдвищена стiйкiсть яiць у навколишньому середовищi, сприяють зараженню тварин яйцями параскарид.

Зараження коней можливо i на пасовищi при ковтаннi яiць гельмiнтiв разом iз травою та водою. Зараження лошат, як правило, наступаi в пiдсосний перiод через забруднене вим'я, а також у зв'язку зi звичкою нюхати i хватати ротом рiзнi предмети, сухi фекалii, забрудненi яйцями параскарид.

Яйця збудника на всiх стадiях розвитку добре витримують низькi температури i не втрачають життiздатностi на пасовищах упродовж кiлькох рокiв. Разом з тим за температури повiтря понад 40 В°С дуже швидко настаi масова загибель яiць.

1.4 Патогенез, особливостi протiкання й клiнiчного прояву

стронгiлятозiв та параскароза коней

За даними К.РЖ. Абуладзе (1990) личинки деляфондiй (S. vulgaris) та стронгiлюсiв, потрапивши в стiнку кишок травмують ii, викликають масовi краплинi крововиливи на серознiй оболонцi, брижейцi, мiгруючi проти току кровi викликають обтурацiю й тромбоз маленьких кровоносних судин. Таким чином, стiнки артерiй у мiсцях травм стають тонкими, втрачають еластичнiсть. Це призводить до утворення аневризм рiзних розмiрiв. При iх розривi розвиваiться гнiйний перитонiт. Великi аневризми спричиняють порушення моторноi та секреторноi функцii кишок.

Токсини, якi видiляють мiгруючi личинки, негативно впливають на центральну нервову систему, у т.ч. у хворих тварин може спостерiгатись анорексiя та пригнiчення. У зв'язку iз заносом патогенних мiкроорганiзмiв, на брижейцi розвиваiться септичне запалення iз септицемiiю, що призводить до загибелi тварин.

При слабкiй iнтенсивностi iнвазii тяжкi патологiчнi процеси не розвиваються, але аневризми зустрiчаються у всiх коней та лошат з 2-3 мiсячного вiку.

Альфортiозом хворiють переважно лошата, а також конi, якi дорослiше 10 рокiв. Захворювання виникаi зазвичай узимку. У хворих тварин спостерiгають: пригнiчення, болючiсть черевних стiнок, перитонiти, температура тiла пiдвищуiться до 40-41,5В°С.

Стронгiлюс найчастiше перебiгаi безсимптомно, можливi рiзнi функцiональнi порушення з боку шлунково-кишкового тракту, внаслiдок запалення пiдшлунковоi залози [17].

За даними Ф.М. Орлова (1996) патогенез при стронгiлятозах характеризуiться травматизацiiю слизовоi оболонки ободовоi та слiпоi кишок, утворенням на них виразок й катаральним запаленням. Годуючись кров'ю та видiляючи продукти життiдiяльностi, гельмiнти проявляють мiсцеву i загальну роздратувальну дiю, викликаi розвиток анемii й схуднення. Внаслiдок багаточисельних травм та рубцевих утворень на слизовiй оболонцi порушуiться моторна дiяльнiсть цих вiддiлiв товстоi кишки.

А.А. Шевцов (1997) вказуi, що при стронгiлятозах коней спостерiгаiться ураження нервовоi, серцево-судинноi систем i паренхiматозних органiв внаслiдок паразитування личинок та iмагiнальних стадiй стронгiлiд. Статевозрiлi стронгiлiди сильно травмують слизову оболонку кишок (гематофаги), вiдкривають ворота iнфекцii й поглинають значну кiлькiсть поживних речовин.

Згiдно даних деяких авторiв, мiграцiя личинок стронгiлят в органiзмi тварин супроводжуiться змiнами морфологiчних та бiохiмiчних показникiв кровi, порушенням бiлкового i вуглеводного обмiнiв, окисно-вiдновних процесiв. Спостерiгаються зменшення кiлькостi еритроцитiв, зниження рiвня гемоглобiну, еозинофiлiя та лейкоцитоз. Вiдповiдно вiдбуваються iстотнi змiни в бiлковому спектрi сироватки кровi.

При параскарозi патогенез зводиться до травматизацii тканин статевозрiлими гельмiнтами та iхнiми личинками, токсичного впливу на органiзм продуктiв секрецii та екскрецii гельмiнтiв, а також iнокуляцii патогенноi мiкрофлори личинками за час iхньоi мiграцii [32].

Окрiм цього, паразитування параскарид пов'язано iз розвитком алергiчних явищ.

Травматизацiя слизовоi оболонки кишок i капiлярiв легень, пiд час мiграцii личинок, викликаi ентерити й параскарозну пневмонiю. Механiчне подразнення дорослими параскаридами призводить до катару кишок, утворенню виразок на них, а iнодi й до iхнього прободiння з кровотечею й подальшим розвитком перитонiту.

При iнтенсивнiй iнвазii параскариди, згортаючись у клубочок, можуть викликати закупорку або повну обтурацiю кишок.

Зафiксованi випадки заповзання статевозрiлих параскарид через жовчний проток в жовчнi ходи печiнки, що призводить до порушення ii функцii та розвитку абсцесiв. Личинки, мiгруючи через печiнку, викликають дегенерацiю клiтин печiнки, а при потрапляннi личинок до легень може розвинутись запалення та набряк легень.

Токсична дiя параскарид, в основному вiдображаiться на функцii кровотворних органiв й нервовiй системi тварин, вiдмiчаються парези, паралiчi, судоми. Личинки параскарид на шляху мiграцii вiдкривають дверi для патогенноi мiкрофлори, що допомагаi виникненню рiзних iнфекцiйних захворювань, якi перебiгають особливо важко у заражених параскарозом коней. У результатi паразитування личинкових стадiй (особливо в перiод iх мiграцii) та статевозрiлих збудникiв уражуються нервова, серцево-судинна, травна системи, а також паренхiматознi органи.

1.5 Клiнiчнi ознаки стронгiлятозiв i параскарозу коней

Ознаки кишкових нематодозiв (параскароз й стронгiлятоз) у коней виявляються рiзноманiтно й залежать вiд: iнтенсивностi iнвазii, вiку й резистентностi органiзму.

При параскарозi на раннiй стадii розвитку хвороби, за час мiграцii личинок через легенi, спостерiгають явища бронхiту та бронхопневмонii, при цьому ж у лошат спостерiгають кашель, серозно-слизовi видiлення з носу, короткочасне пiдвищення температури, загальне пригнiчення, часте дихання. Подалi розвиваються ознаки загального (кишкового) параскарозу, викликанi статевозрiлими гельмiнтами. Тварини худнуть, лошата вiдстають у ростi й розвитку, з'являються ознаки порушення функцii шлунково-кишкового тракту. У окремих хворих тварин, можуть спостерiгатись явища порушення нервовоi системи [9].

Безсимптомний перебiг параскарозу спостерiгаiться при слабкому ступенi iнвазii, а також у молодняка старшого вiку й дорослих коней.

За даними Г.РЖ. Дiкова, РЖ.С. Демент'iва (1990), у початковий перiод пiсля зараження, коли проходить мiграцiя личинок, захворювання перебiгаi у виглядi бронхiту та пневмонii.

За даними В.Ф. Галата, А.В. Березовського та iн. (2003), при iнтенсивнiй iнвазii у зв'язку iз iнтоксикацiiю, захворювання може перебiгати з явищами тетанiчних судом, парезу заднiх кiнцiвок та епiлепсiiю.

Стронгiлятози найчастiше перебiгають без характерних ознак. У хворих спостерiгають: швидку втомленiсть, анорексiю, схуднення, посилення перистальтики та пронос. РЖнколи може бути пiдвищення температури тiла. У разi iнтенсивного ураження статевозрiлими паразитами спостерiгаються розлади травлення, зниження апетиту, пригнiчення, швидка втомлюванiсть, схуднення. Слизовi оболонки стають блiдими, iнодi пiдвищуiться температура тiла. Найрiзкiше клiнiчнi ознаки вираженi при паразитуваннi в органiзмi коней преiмагiнальних стадiй розвитку стронгiлiд. Температура тiла пiдвищуiться до 40В°С, з'являються тромбоемболiчнi колiки, болiснiсть черевних стiнок, iнодi кульгання. Пiд час колiк тварини занепокоiнi, пульс i дихання прискорюються. Нерiдко лошата гинуть з явищами анемii та кахексii.

При альфортiозi у хворих тварин спостерiгають: пригнiчення, болючiсть черевних стiнок, перитонiт.

Характерною ознакою деляфондiозу i прояви колiкiв [11].

1.6 Патологоанатомiчнi змiни при стронгiлятозах i параскарозу

При стронгiлятозах на розтинi вiдмiчають: виснаження трупа, катаральне запалення, виразки на слизовiй оболонки товстого вiддiлу кишок мезентерiальнi лiмфатичнi вузли збiльшенi, а в артерiальних судинах брижi виявляють аневризми рiзного розмiру, а також субсерознi крововиливи тАУ темно-червонi плями дiаметром 2-3 см, на ендокардi та епiкардi тАУ крапчастi крововиливи. В черевнiй порожнинi виявляють серозну рiдину жовтуватого або червонуватого кольору. Трупи виснаженi, в уражених органах знаходять паразитичних червтАЩякiв на рiзних стадiях розвитку [18].

При деляфондiозi на судинах брижi виявляють аневризми рiзноi величини, а личинки деляфондiй, потрапивши у легенi, утворюють так званий "вузловий деляфондiоз легень". При розривi аневризма у черевноi порожнинi й кишках, виявляють згустки кровi.

Патологоанатомiчнi змiни при альфортiозi характеризуються ознаками асептичного та гнiйного перитонiту. На черевинi виявляють гематоми, щiльнi фiбрознi вузли i багаточисленнi абсцеси [29].

При стронгiльозi на розтинi вiдмiчають збiльшення пiдшлунковоi залози, наявнiсть гематом та очагiв запалення.

За даними Абрамова РЖ.В. (1991), при параскарозi патологоанатомiчнi ознаки особливо вираженi при обтурацii кишок з iхнiм поступовим розривом. В черевноi порожнинi й на мiсцi розриву виявляють вмiст кишок й параскар. Черевина в стадii гострого запалення.

При схудненнi видимi слизовi оболонки анемiчнi або iктеричнi, м'язи анемiчнi, м'яза серця тАУ втАЩяла. Печiнка збiльшена за розмiром.

За даними К.РЖ. Абуладзе (1990), патологоанатомiчнi змiни при стронгiлятозi вiдмiчають у товстому вiддiлу кишок, виявляють дуже багато стронгiлят прикрiплених до слизовоi оболонки.

За даними В.Ф. Галата та А.В. Березовського (2003) на розтинi при параскарозi вiдмiчають, що труп виснажений, слизовi оболонки блiдi. Спостерiгаються катаральне запалення слизовоi оболонки кишок, наявнiсть на нiй крововиливiв та виразок, у серцi й легенях тАУ численнi крапчастi крововиливи. Пiсля загибелi частини личинок, що мiгрують, утворюють паразитарнi вузлики з осередками некрозiв в центрi. РЗх можна виявити у печiнцi, легенях, рiдше тАУ у лiмфатичних вузлах, нирках. З часом, навколо цих вузликiв утворюiться сполучнотканинна капсула i вони звапнуються. Спостерiгаiться гiперплазiя лiмфатичних вузлiв, селезiнки.

1.7 Дiагностика та диференцiйна дiагностика параскарозно-

стронгiлятозноi iнвазii у коней

За даними Н.В. Демидова (1997), прижиттiвий дiагноз на параскароз й стронгiлятоз пiдтверджують за результатами дослiдження калових мас за методом Фюлеборна або Дарлiнга.

Яйця стронгiлiдного типу тАУ овальноi форми, з гладким свiтло-сiрим кольором, тонкою оболонкою й наявнiстю рiзноi кiлькостi кулей дроблення.

Яйця параскарид тАУ круглоi або овальноi форми, з гладкою темно-жовтою або коричневою скоролупою.

Для пiдтвердження дiагнозу на стронгiлятози використовують метод культивування личинок з послiдовним встановленням iхньоi видовоi приналежностi.

Для встановлення родового складу збудникiв, з метою диференцiйноi дiагностики кишкових нематод й вивченням зонального розповсюдження домiнуючих видiв, застосовуються методи вирощування личинок стронгiлят до iнвазiйноi стадii. При цьому використовуються методики П.А. Полякова, А.С. Бессонова та iн.

В основному, використовуiться модифiкацiйний метод В.Ф. Нiкiтiна. В конусоподiбну мiрну склянку необхiдно помiстити 5-10г фекалiй в марлевих кульках i налити туди 10 мл води. Один кiнець марлi у виглядi косички звiсити iз склянки i помiстити у воду, яка знаходиться у кюветi. Кювета з'iднуiться з такою ж самою косичкою iз хiмiчною склянкою з великим рiвнем води. При такiй модифiкацii це забезпечуi бiльш тривале постiйне самозволоження проби. Культивування необхiдно проводити в термостатi при температурi +28 тАУ 30 В°С.

Строк культивування за даноi методики коливаiться вiд 8 до 30 днiв. По закiнченню вказаного строку проби необхiдно заливати на 2 години теплою водою (+30 тАУ 35 В°С), пiсля чого марлю з фекалiями вийняти, надосадкову рiдину обережно злити, до осаду добавити фiзрозчин, легенько розмiшати i помiстити на чашу Петрi. Личинок мають дослiджувати пiд мiкроскопом при збiльшеннi 10 х 10, або 7 x 20.

За даними Ф.М. Орлова (1996), личинки деляфондiй тАУ великi, товстi, мають кишки з наявнiстю 32 кишкових клiтин, розташованих у 2 рядки.

Личинки альфортiй тонкi, заключнi в чохлик, кишки складаються з 20 клiтин. Личинки стронгiлюсов голковидноi форми, мають кишки, якi складаються з 16 клiтин.

При обТСрунтовуваннi дiагнозу на параскароз, необхiдно вiдокремити: катаральну бронхопневмонiю не iнфекцiйного походження, та шлунково-кишковi захворювання [30].

1.8 Лiкування, профiлактика та заходи боротьби при

стронгiлятозно-параскарознiй iнвазii коней

З лiкувальною метою при параскарозi пiсля попереднього голодування застосовують солi пиперазина й пiперазин тАУ гексагiдрата iндивiдуально або груповими засобами по 10-15 коней, 2 днi пiдряд разом iз зволоженими концентратами iз розрахунку тАУ 0,1 г/кг маси тiла.

Чотирьох хлористий вуглець задають всередину через зонд або у желатинових капсулах. Препарат застосовують пiсля попередньоi голодноi дiiти.

Пiсля дегельмiнтизацii коней звiльняють вiд роботи, й утримують в примiщеннях або на базах. Доза препарату розраховуiться у залежностi вiд ваги й вiку вiд 10 до 40 мл.

За даними РЖ.А. Аничко й РЖ.А. Кобра (1996), при порiвняльному вивченнi ефективностi препарату тАУ "Еквалан" й "Панакур гранулята" при шлунково-кишкових нематодозах коней, отримали 100% екстенсефективнiсть при стронгiлятозах та 81,3-90% при параскарозi.

На основi проведених дослiджень виявлено, що препарати "РЖвермектин" у дозi 0,2 мг/кг, "Оксiбендазол" 10 мг/кг й "Пiрантел" 6,6 мг/кг маси тiла, показали 100% екстенсефективнiсть на стронгiлiд та iнших кишкових нематодозiв [7].

Г.Н. Герасимова, С.Н. Разводова (1995) при дачi всередину 20% тетрамiзолу, 20% тетрамiзола-гранулята в дозi 30-40 мг/кг маси тiла, отримали 100% екстенсефективнiсть при параскарозi. При стронгiлятознiй iнвазii екстенсефективнiсть цього препарату була нижче тАУ 57,1-66%. Препарат "Мебенвет гранулят 10%" рекомендований у дозi 6-8 г/кг маси тiла, за даними авторiв не ефективний препарат, а його антигельмiнтна дiя проявляiться при дачi 150 мг/кг дворазово.

Про ефективнiсть "РЖвермектину" при параскарозi коней повiдомляi Т.А. Вашинський [10].

"РЖвермектин" у дозi 200 мкг/кг маси тiла, незалежно вiд форми застосування препарату, маi 100% ефективнiсть проти параскарид, кишкових стронгiлят, трихонематид [44].

За даними Пономаренка В.Я., Жувака К.РЖ. (2005), екстенсефективнiсть препарату "Унiверм", у дозi 50 мг/кг маси тiла тАУ 100%, препарату "Анвермiн", у дозi 50 мг/кг маси тiла тАУ 80-100%., препарату "Еквест тАУ 2% оральний гель" тАУ 100% при стронгiлятозах та параскарозу.

"Унiверм" тАУ препарат групи авермектинiв, до його складу входять такi компоненти: аверсектин С тАУ 0,2% та наповнювач до 100%. Вартiсть обробки однiii конячки, за цiнами 2005-2007р. складаi 5-7 грн.

"Еквест 2% оральний гель" мiстить в якостi АДР, який i представником нового поколiння авермектинiв, тАУ мiксiдектин (в 1 мл тАУ 20 мг мiксидектину). Вартiсть обробки однiii конячки складаi 70-80 грн.

"Анвермiн", як препарат групи бензомiдазолiв, рекомендовано проти багатьох гельмiнтiв тварин. Бензоiмiдазоли, якi мають малу токсичнiсть та широкий спектр дii на гельмiнтiв, випробуванi та застосовуються у багатьох краiнах свiту. Цi препарати на основi альбендазолу, фенбендазолу, мебендазолу та iн. У даному випадку препарат на основi альбендазолу [9].

Лiкувально-профiлактичнi заходи при гельмiнтозах коней базуються на епiзоотологiчних даних та на зниженнi чисельностi збудникiв у навколишньому середовищi.

Боротьба з гельмiнтозами коней маi проводитись згiдно iз типом утримання тварин та по можливостi базуватися на методi копроскопii.

Рацiональне застосування i чергування антигельмiнтозних препаратiв дозволяi, крiм того, попередити (у паразитiв) розвиток резистентностi.

У теперiшнiй час, iнвазii з важким перебiгом клiнiчного прояву спостерiгаються дуже рiдко. Наявнiсть паразитiв виявляiться, головним чином, у вiдхиленнi поведiнки тварини, затримки у розвитку лошат, загальному поганому станi, тьмяноi, скуйовдженоi шерстi. Це може бути i наслiдком iнодi надмiрного споживання антигельмiнтозних препаратiв.

За даними Р.П. Грейда (1997), для успiшноi боротьби з гельмiнтозами коней, необхiдно притримуватись гiгiiни пасовищ, годiвлi й утримання тварин.

З метою профiлактики параскарозу в умовах господарств, несприятливих щодо параскарозу, необхiдно проводити обов'язковi профiлактичнi дегельмiнтизацii коней у наступнi строки:

- лошат цього року перший раз у серпнi, другий пiсля вiдйому.

- молодняк 1-2 рокiв й дорослих коней у березнi тАУ квiтнi та жовтнi -листопадi.

У табунних господарствах лошатам тАУ сосунам, починаючi з 3-х мiсячного вiку кожен мiсяць згодовують 2 днi пiдряд, гуртовим засобом по 10г пiперазину на 1 прийом.

РЖз серпня i до кiнця року дозу збiльшують до 15г на один прийом, препарат задають вранцi та ввечерi тАУ 2 днi пiдряд кожнi 2-3 мiсяцi [12].

На iподромах проводять дегельмiнтизацiю тАУ пiперазином через кожнi 2-3 мiсяцi й препаратом "Еквест гель 1-2%".

Пiсля обробок тварин проводять дезiнвазiю стайнi, забезпечують нормальний санiтарно тАУ гiгiiнiчний режим утримання i годiвлi тварин, влiтку органiзують загонну систему пасовищ.

При комплектуваннi поголiв'я коней на iподромах з iнших заводiв та господарств, iх обстежують на параскароз. При виявленнi заражених тварин, проводять дегельмiнтизацiю.

Профiлактика i заходи боротьби при кишкових нематодозах коней складаються з цiлого комплексу заходiв, основним з яких i тАУ профiлактична дегельмiнтизацiя, яка маi проводитись 2 рази на рiк. Навеснi, перед початком пасовищного сезону, й восени (у серпнi). Лiкувальну дегельмiнтизацiю проводять у будь який час року [23].

З метою хiмiопрофiлактики стронгiлятозiв, коней рекомендовано щоденно годувати фенотiазiносолевою сумiшшю протягом теплого пасовищного сезону. Профiлактика така ж сама, як i при параскарозi [32].

1.9 Висновок з огляду лiтератури

Аналiз лiтературних джерел вказуi, що стронгiлятози та параскароз у даний час i значною проблемою для господарств та iподромiв, яку необхiдно вирiшувати як спецiалiстам ветеринарноi медицини, так i власникам тварин. Здоров'я тварин та iхня рацiональна пiдготовка i основним показником, необхiдним для тренiнгу i гарноi працездатностi тварини.

Наприклад, кишковi нематодози у племiнних лошат впливають на iхню класнiсть при бонитировцi. А у спортивних коней це вiдображаiться на iх спритностi та витрим

Вместе с этим смотрят:

Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье

Аграрна полiтика Бiлорусi

Агротехника возделывания чечевицы, раннего картофеля и кормовой моркови

Агротехнические особенности возделывания полевых культур

Агроэкологическая группировка земель для обоснования адаптивно-ландшафтного земледелия АО "Лузинское" Омского района Омской области