Процес виробництва, виходу продукцii соняшнику та визначення ii собiвартостi у СГ ТОВ "Хлiбопродукт"
Вступ
На кожному етапi розвитку суспiльства виробництво сiльськогосподарськоi продукцii було i залишаiться первинною основою життя i в цьому розумiннi основою будь-якого матерiального виробництва. Воно задовольняi постiйно зростаючi потреби суспiльства в продуктах харчування, а промисловiсть - у сировинi для виробництва продовольчих i промислових товарiв широкого вжитку.
Продукцiя сiльського господарства та промисловi товари, виготовленi з неi, складають близько 75% роздрiбного товарообороту державноi та приватноi торгiвлi. Тобто, у сiльському господарствi Украiни виробляiться майже три чвертi товарiв народного споживання i бiля третини нацiонального доходу, тому вiд темпiв розвитку аграрного сектору значно залежать темпи розвитку економiки держави.
Перехiд економiки Украiни до ринкових вiдносин, що супроводжувався радикальним реформуванням аграрного сектора, викликав докорiннi змiни економiчного середовища дiяльностi субтАЩiктiв господарювання в аграрному виробництвi. Перед реформованими пiдприiмствами постала нагальна проблема адаптацii сiльського господарства до ринкових умов господарювання.
Соняшник i основною сiльськогосподарською культурою, прибутковiсть вирощування якоi i безсумнiвною, за ступенем рентабельностi вона займаi перше мiсце. Безумовно, це олiйна культура номер один в Украiнi, адже з нього виробляють понад 60% всiii рослинноi олii. Бiльше того, на початку XXI ст. соняшник i однiiю з головних олiйно-бiлкових культур свiтового землеробства, важливим джерелом виробництва олii i шроту. Вiн вiдiграi особливу роль у полiпшеннi фiнансового стану сiльськогосподарських пiдприiмств у перiод подолання економiчноi кризи i переходу до ринкових вiдносин. Виробництво соняшнику завжди i досить рентабельним, продукти його переробки конкурентоспроможнi на внутрiшньому i свiтовому ринках, а також i важливою складовою продовольчих i кормових бiлкових ресурсiв.
Насiння соняшнику використовуються як цiнний продукт харчування i широко застосовуються рiзноманiтними галузями переробноi промисловостi. У олii мiстяться бiологiчно активнi речовини - фосфатиди, вiтамiни i провiтамiн А.
Насiння районованих сортiв i гiбридiв мiстять понад 48 - 50 % жиру, 16 - 19 % бiлку, а вихiд олii при переробцi на заводах становить майже 47 %.
При переробцi насiння, крiм олii, одержують макуху або шрот, вiдповiдно 33 i 35 %, якi i цiнним кормом для худоби. З лушпиння одержують етиловий спирт, кормовi дрiжджi, фурфурол для виробництва пластмас. З серцевини соняшникових стебел виробляють папiр i штучний шовк. Соняшник використовуiться як лiкарська рослина. Вiн i медоносною рослиною, з 1 га одержують 35 - 40 кг меду.
Соняшник вирощують також як кормову культуру, згодовуючи зелену масу тваринам у свiжому або засилосованому виглядi.
Прiоритетнiсть виробництва насiння соняшнику зумовлене його народногосподарським значенням та бiологiчним значенням. Для господарств, що одним iз напрямкiв спецiалiзацii обрали вирощування соняшнику, його виробництво i одним iз надiйних джерел фiнансових надходжень, а також вагомим додатком до кормовоi бази.
Актуальнiсть теми дипломноi роботи полягаi в тому, що дiяльнiсть нових господарських формувань диктуi необхiднiсть пiдвищення обсягiв виробництва соняшнику, зокрема, зменшення витрат, збiльшення обсягiв виходу продукцii i визначення та зниження собiвартостi продукцii.
У звтАЩязку зi вступом краiни до СОТ продукцiя сiльського господарства Украiниповинна бутиконкурентоспроможною та достойно представляти Украiну на свiтовому ринку та забезпечувати отримання прибуткiв вiд експортних операцiй. Якiсть продукцii та ii собiвартiсть - це головнi складовi конкурентоспроможностi продукцii, томуефективнiсть виробництва продукцii, зменшення витрат, i визначення собiвартостiiважливим в дiяльностi кожного пiдприiмства. Враховуючи актуальнiсть i важливiсть дослiдженоi проблеми нами обрана тема дипломноi роботи: ВлЕкономiчна ефективнiсть виробництва соняшнику та шляхи ii пiдвищення (на прикладi сiльськогосподарського товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю тАЬХлiбопродукттАЭ РЖзюмського району Харкiвськоi областi)В». Вiдсутнiсть фiнансових ресурсiв змушуi сiльськогосподарських виробникiв спрощувати технологiю вирощування шляхом зменшення внесення мiнеральних добрив та застосування засобiв захисту рослин, повернення соняшнику у сiвозмiну наступного року, що призводить до зниження урожайностi та родючостi ТСрунту. Такi тенденцii мають значний вплив на зменшення дохiдностi виробництва цiii культури.
З урахуванням багатоплановостi проблеми в умовах перехiдноi економiки виникаi необхiднiсть в розробцi методологiчних принципiв i практичних рекомендацiй щодо переведення галузi на переважно iнтенсивнi засади розвитку, визначення напрямкiв пiдвищення ефективностi використання наявного виробничого потенцiалу сiльськогосподарських i переробних пiдприiмств, формування ринку конкурентоспроможноi олiйно-жировоi продукцii.
Мета дипломноi роботи полягаi у теоретичному обТСрунтуваннi та практичному застосуваннi перспективних напрямкiв пiдвищення економiчноi ефективностi виробництва соняшнику, виходу продукцii та визначення собiвартостi соняшнику в умовах ринку.
Для досягнення поставленоi мети вирiшуються наступнi задачi:
- дослiдити склад витрат виробництва;
- проаналiзувати сучасний стан та розвитку виробництва соняшнику;
- ознайомлення з методологiчними основами та методикою обчислення собiвартостi продукцii соняшнику;
- розглянути можливi шляхи пiдвищення врожайностi;
- обТСрунтувати зниження собiвартостi виробництва соняшника.
ОбтАЩiктом дослiдження i процес виробництва, виходу продукцii соняшнику та визначення ii собiвартостi у СГ ТОВ ВлХлiбопродуктВ» РЖзюмського району Харкiвськоi областi.
Предметом дослiдження i комплекс методологiчних та органiзацiйних питань, повтАЩязаних з пiдвищенням економiчноi ефективностi виробництва соняшнику в господарствi.
Теоретичною й методологiчною основою i працi провiдних вiтчизняних вчених.
Харкiвська область, на думку вчених, i однiiю зi сприятливих по ТСрунтовко - клiматичним умовам для виробництва соняшника i займаi по його валовому збору одне з ведучих мiсць серед областей Украiни.
Роздiл РЖ. Теоретичнi основи ефективного виробництва соняшнику
1.1 Суть ефективностi як економiчноi категорii та методичнi аспекти оцiнки ефективностi виробництва соняшнику
Ефективнiсть виробництва - це складне i багатогранне явище. Питання ефективностi виробництва соняшнику за останнi роки розглядалося в багатьох публiкацiях: М. Коденськоi, В. Осадчука, В. Лазня, В.РЖ. Троценко, В. Ковальова, В. Невлада та багатьох iнших науковцiв [1 - 12]. Бiльшiсть з них вiдмiчаi складне становище в краiнi з приводу вирощування соняшнику.
Сiльськогосподарське виробництво вимагаi органiчного поiднання взаiмодii чотирьох факторiв - робочоi сили, основних засобiв, предметiв працi i землi. В процесi виробництва здiйснюiться виробниче споживання вказаних ресурсiв з метою отримання певних споживчих вартостей, спроможних задовольнити вiдповiднi потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачаi витрати ресурсiв i одержання певних результатiв. Але на однакову кiлькiсть витрачених ресурсiв пiдприiмства можуть одержувати далеко не однаковi за величиною результати. В такому випадку кажуть, що такi пiдприiмства ведуть виробництво з рiзною ефективнiстю .
Ефективнiсть - це економiчна категорiя, що вiдображаi спiввiдношення мiж одержаними результатами i витраченими на iх досягнення ресурсами. Причому при вимiрюваннi ефективностi ресурси можуть бути представленi або в певному обсязi за iх первiсною (переоцiненою) вартiстю (застосовуванi ресурси), або частиною iх вартостi у формi виробничих витрат (виробничо спожитi ресурси). Якщо при цьому врахувати, що результати виробництва i не лише рiзноманiтними, але й можуть бути представленi в рiзних формах: вартiснiй, натуральнiй, соцiальнiй, то стаi очевидною необхiднiсть в iдентифiкацii категорii ефективностi вiдповiдно до тих сторiн дiяльностi пiдприiмства , якi важливо проаналiзувати i оцiнити [ 6 ].
Враховуючи специфiку сiльськогосподарського виробництва, доцiльно розрiзнити такi види ефективностi: технологiчну, економiчну i соцiальну.
Технологiчна ефективнiсть - це такий результат взаiмодii факторiв виробництва, що характеризуi досягнуту продуктивнiсть живих органiзмiв, якi використовуються в сiльському господарствi як засоби виробництва. В рослинництвi показниками технологiчноi ефективностi i урожайнiсть культур з одиницi посiвноi площi та основнi параметри якостi рослинницькоi продукцii (вмiст олii в насiннi соняшнику, бiлка в зернi тощо). Як бачимо, за результат дiяльностi пiдприiмств береться валове виробництво певного виду продукцii i цей результат зiставляiться з ресурсом - посiвною площею культури. Щоб врахувати якiсть продукцii можна визначити бiологiчний вихiд цукру, олii, бiлку тощо на 1 га посiвноi площi, помноживши урожайнiсть культури з 1 га на процент вмiсту вiдповiдноi органiчноi речовини (коефiцiiнт).
Досягнутий рiвень технологiчноi ефективностi виробництва соняшнику iстотно впливаi на економiчну ефективнiсть, насамперед через iснування постiйних витрат, на якi, як вiдомо, пiдприiмство в короткостроковому перiодi впливати не може, Важливо й те, що показники технологiчноi ефективностi вiдображають специфiку i особливостi сiльського господарства, повтАЩязанi з функцiонуванням у цiй галузi основного засобу виробництва - землi i живих органiзмiв як засобiв виробництва. Вони (показники) дають змогу здiйснювати порiвняльну оцiнку результативностi виробництва в динамiцi i в територiальному аспектi за окремими пiдприiмствами i регiонами.
Економiчна ефективнiсть - це таке спiввiдношення мiж ресурсами i результатами виробництва, за якого отримують вартiснi показники ефективностi виробництва. При цьому можливi три варiанти вказаного спiввiдношення:
1) ресурси i результати вираженi у вартiснiй формi;
2) ресурси - у вартiснiй, а результати - у натуральнiй формi;
3) ресурси - у натуральнiй, а результати - у вартiснiй формi.
Вимiрювальну систему економiчноi ефективностi сiльсько-господарського виробництва доцiльно будувати таким чином, щоб вона була здатна зi всiiю повнотою розкривати двi взаiмопов'язанi i взаiмно доповнюючi результативнi сторони дiяльностi аграрних пiдприiмств тАФ рацiональнiсть використання ними землi через показники загального ефекту, приведених до одиницi площi сiльськогосподарських угiдь, i економiчнiсть виробництва, показники якоi показували б, якою цiною одержано цей ефект. З огляду на сказане для оцiнки ефективностi дiяльностi аграрних пiдприiмств треба широко використовувати показники ефективностi використання авансованого капiталу, показники собiвартостi продукцii i продуктивностi працi, фондовiддачi виробничих фондiв[ 6 ].
Проте для всебiчноi оцiнки ефективностi виробництва соняшнику i поглибленого ii аналiзу необхiдно також широко використовувати традицiйнi показники рентабельностi. В них акумулюiться вплив усiх факторiв тАФ природних, економiчних i органiзацiйно-господарських. Водночас на них iстотно вiдбиваiться дiя зовнiшнього середовища, i насамперед тих його ланок, на якi аграрнi пiдприiмства не мають будь-якого впливу.
Важливiсть показникiв рентабельностi для оцiнки та аналiзу економiчноi ефективностi виробництва вимагаi iх спецiального розгляду.
Соцiальна ефективнiсть - поняття, що вiдображаi полiпшення соцiальних умов життя людей (покращення умов працi i побуту, полiпшення зовнiшнього довкiлля, пiдвищення рiвня зайнятостi i безпеки життя людей, скорочення тривалостi робочого тижня без зменшення заробiтноi плати, лiквiдацiя важкоi фiзичноi працi тощо). Соцiальна ефективнiсть i, по-сутi, похiдною вiд економiчноi ефективностi. Вона, за однакових iнших умов, буде тим вищою, чим вищого рiвня досягнуто економiчноi ефективностi. Соцiальна ефективнiсть не завжди може бути кiлькiсно визначена. Проте досить ТСрунтовно про досягнуту соцiальну ефективнiсть можна судити по таких показниках, визначених у динамiцi, як питома вага прибутку, направленого на соцiальнi заходи, в загальнiй масi чистого прибутку; величина цього прибутку в розрахунку на одного середньооблiкового працiвника пiдприiмства.
Рентабельнiсть - поняття, що характеризуi економiчну ефективнiсть виробництва, за якоi пiдприiмство за рахунок грошовоi виручки вiд реалiзацii продукцii (робiт, послуг) повнiстю вiдшкодовуi витрати на ii виробництво i одержуi прибуток як головне джерело розширеного вiдтворення.
Для кiлькiсного вимiру рентабельностi виробництва соняшнику в цiлому по аграрних пiдприiмствах використовують такi три традицiйнi показники: рiвень рентабельностi, норма прибутку i приведена до земельноi площi маса прибутку.
Рiвень рентабельностi в цiлому по пiдприiмству характеризуi ефективнiсть лише спожитих виробничих ресурсiв i не вiдображуi ефективностi використання усiх авансованих витрат, що акумулюються у виглядi застосовуваних основних i оборотних фондiв.
Для характеристики ступеня ефективностi виробництва соняшнику i подальших перспектив його розвитку цей показник дуже важливий, оскiльки однаковий рiвень рентабельностi для окремих видiв сiльськогосподарськоi продукцii не створюi ще однакових умов для забезпечення однакових темпiв зростання обсягу виробництва цих видiв продукцii, що пояснюiться iх рiзною фондомiсткiстю.
З економiчноi точки зору показник норми прибутку показуi, скiльки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функцiонуючих виробничiй фондiв. Зростання цього показника, як i показника рiвня рентабельностi, свiдчить про пiдвищення ефективностi виробництва соняшнику.
Для оцiнки ефективностi виробництва соняшнику в аграрних пiдприiмствах важливе значення маi i такий показник, як приведена маса прибутку, що визначаiться дiленням одержаного пiдприiмством валового прибутку на площу сiльськогосподарських угiдь. Цей показник набуваi особливого значення для характеристики ефективностi виробництва соняшнику [ 6 ].
Рентабельнiсть аграрних пiдприiмств безпосередньо залежить вiд досягнутого рiвня ефективностi окремих видiв виробництв. Щоб знати, якi саме галузi в пiдприiмствi найбiльш рентабельнi, а якi низькоефективнi й на основi одержаноi iнформацii розробити заходи щодо дальшого вдосконалення галузевоi структури i пiдвищення прибутковостi виробництва, визначають показники рентабельностi (крiм норми прибутку) в цiлому по рослинництву i тваринництву, а в нашому випадку по виробництву соняшника.
1.2 Стан та проблеми розвитку виробництва соняшникав Украiнi та свiтi
На наступний час соняшник i однiiю з найпоширенiших сiльськогосподарських культур i ii подальший розвиток супроводжуiться загостренням екологiчних та економiчних питань.
Посiвна площа соняшника в Украiнi в останнi роки перевищуi 3 млн. га. Соняшник i основною сiльськогосподарською культурою, прибутковiсть вирощування якоi i безсумнiвною, за ступенем рентабельностi вона займаi перше мiсце. Через низькi затрати обiгових коштiв та високу цiну продукцii виробництво соняшнику навiть за врожайностi 10 ц/га забезпечуi прибуток господарству. У пiвденних регiонах Украiни соняшник залишиться однiiю з основних культур.
Але у системi економiчних вiдносин сiльськогосподарськi пiдприiмства, що вирощують продовольче насiння соняшнику, знаходяться в значнiй економiчнiй залежностi вiд системи взаiмовiдносин, що формуiться з переробними пiдприiмствами з приводу забезпечення товаровиробникiв матерiально-технiчними й кредитно - фiнансовими ресурсами за прямими заявками та оцiнки якостi насiння (вологiсть, олiйнiсть), що i основою реалiзацiйноi цiни, i в кiнцевому пiдсумку визначаi рiвень ефективностi виробництва продовольчого соняшнику i продуктiв його переробки. Товарне насiння соняшнику можна визначити як один з найбiльш привабливих видiв продукцii на аграрно тАУ продовольчому ринку, попит на яку дуже високий i часто випереджаi пропозицiю.
Насiння соняшнику для сiльськогосподарських пiдприiмств зони його вирощування i одним iз основних джерел формування iх доходностi як через збут на переробку, так i для експорту. Враховуючи стратегiчне значення даноi галузi сiльського господарства ii перспективнiсть не викликаi сумнiву. Проте тенденцii розвитку, якi на сьогоднi склались, та економiчний стан сiльгосптоваровиробникiв в умовах трансформацii економiки визначають необхiднiсть пошуку резервiв як на мiкро, так i на макрорiвнi.
В Украiнi понад 90 % площ олiйних зайнято пiд соняшником, внаслiдок чого вiдбуваiться деградацiя земель, виникаi загроза зараження ТСрунту та поширення хвороб соняшнику. Украiна обрала напрям iнтеграцii у свiтову економiку, тому стратегiя розвитку галузi повинна вiдповiдати принципам ефективного ii функцiонування, забезпечення прiоритету нацiонального сiльського господарства [45]. У переважнiй бiльшостi сiльгосппiдприiмств, що вирощують соняшник не дотримуються технологiчнi вимоги щодо його розмiщення. Протягом останнього десятирiччя площi посiвiв зросли бiльше чим в 1,5 рази. Недостатньо поширюiться його реалiзацiя на органiзованому ринку. Рентабельнiсть виробництва зростаi за рахунок цiни, а знижувати собiвартiсть внаслiдок пiдвищення цiн на матерiальнi ресурси, мiнеральнi добрива та засоби захисту вiд хвороб i шкiдникiв малоймовiрно. Крiм того економiчнi вiдносини з олiйно-жировим виробництвом склалися не на користь сiльгоспвиробника в еквiвалентностi обмiну. Така економiчна ситуацiя вимагаi обтАЩiктивноi оцiнки подiй в галузi, а отже виникаi потреба в проведеннi поглибленого дослiдження питань щодо ii подальшого розвитку i пiдвищення ефективностi в нових умовах господарювання.
Значний внесок в розробку концептуальних положень проблеми зробили украiнськi економiсти-аграрники: В.Я. Амбросов, В.Г. Андрiйчук, В.РЖ. Бойко, О.А. Бугуцький, П.РЖ. Гайдуцький, Д.Ф. Крисанова, М.Ф. Кропивка, В.В. Лазня, П.Т. Саблук, П.М. Макаренко, В.П. Мартьянов, М.Ф. Соловйов, В.М. Петров, РЖ.РЖ. Червен, С.О. Тивончук, В.В. Юрчишин, Т.В. Ярославська, В.РЖ. Благодатний, П.С.Вишнiвський, Б.В Губський, В.В. Зiновчук, Ю.С.Коваленко, К.В. Колузанов, Л.О. Мармуль, М.Й.Малiк, В.Я.Месель-Веселяк, Т.Л. Мостенська, О.М. Онищенко, П.А. Лайка, О.А. Рябчик, О.М. Шпичак та iншi.
Прiоритетнiсть виробництва насiння соняшнику зумовлена його народногосподарським значенням i бiологiчними властивостями. Для господарств, що одним iз напрямкiв спецiалiзацii обрали вирощування соняшнику, його виробництво i одним з надiйних джерел фiнансових надходжень, а також вагомим додатком до кормовоi бази. До того ж виробництво насiння соняшнику i найменш витратним, але одним iз прибутковiших товарiв для сiльськогосподарських виробникiв.
За даними Державного комiтету статистики, валовий збiр соняшнику на зерно в Украiнi в 2006 р. становив 5324 тис. т. 72 % валового збору було отримано в сiльськогосподарських пiдприiмствах. В Харкiвськiй областi було отримано 377 тис. т. насiння соняшнику.
Посiвна площа даноi культури в 2006 роцi становила 3964 тис. га. Найбiльша ж посiвна площа пiд даною культурою була зареiстрована в 2003 роцi, а саме 4001 тис. га. Стосовно збиральноi площi то вона в 2006 роцi склала 3611 тис. га. Що на 222 тис. га бiльше нiж в 2005 роцi. Врожайнiсть по Харкiвськiй областi в 2006 роцi була нижче нiж по Украiнi i становила 8,6 ц/га. Розглянувши данi таблицi можна зробити висновок що вирощування соняшнику як по Украiнi так i по Харкiвськiй областi ведеться екстенсивним шляхом, так як виробництво даноi культури збiльшуiться завдяки значному збiльшенню площ, а не пiдвищенню урожайностi.
Таблиця 1.2. Валовий збiр соняшнику на територii Украiни
Роки | Соняшник, тис.т | Роки | Соняшник, тис.т | |
1913 | 71 | 1995 | 2860 | |
1945 | 400 | 1996 | 2123 | |
1950 | 703 | 1997 | 2308 | |
1955 | 1385 | 1998 | 2266 | |
1960 | 1603 | 1999 | 2794 | |
1965 | 2544 | 2000 | 3457 | |
1970 | 2530 | 2001 | 2251 | |
1975 | 2277 | 2002 | 3271 | |
1980 | 2119 | 2003 | 2454 | |
1985 | 2168 | 2004 | 3050 | |
1990 | 2571 | 2005 | 4706 | |
1994 | 1569 | 2006 | 5324 |
|
Вместе с этим смотрят:
Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье
Агротехника возделывания чечевицы, раннего картофеля и кормовой моркови
Агротехнические особенности возделывания полевых культур