Статистичний аналiз виробництва соняшника в Змiiвському районi Харкiвськоi областi

Курсова робота

на тему

ВлСтатистичний аналiз виробництва соняшника в Змiiвському районi Харкiвськоi областi.В»

Змiст

Огляд лiтератури

Вступ.

1.Аналiз посiвних площ соняшника

2.Динамiка урожайностi соняшника.

3.Аналiз валових зборiв соняшника та факторiв , що зумовлюють iх змiну.

4.Шляхи пiдвищення урожайностi та збiльшення валових зборiв соняшника.

Висновки

Список використаних джерел.

Огляд лiтератури

1. Соняшник тАУ найрентабельнiша стратегiчна культура Украiни. Проте виробництво соняшника для бiльшостi господарств iз високорентабельного стаi збитковим. Доходи за урожайностi соняшника 10 ц/га не покривають витрат на його вирощування, урожай 15 ц/га , забезпечуi середнiй рiвень рентабельностi i лише за врожайностi 20 ц/га i бiльше культура забезпечуi високий рiвень рентабельностi[15.]

2 Соняшник тАУ одна з прибуткових культур.За обсягом виробництва його насiння за даними FAO , Украiна посiдаi друге мiсце пiсля Росii (4.4 млн.т.), i якщо в 2001р. соняшником засiвали 2.4 млн. га, то в 2005 роцi тАУ 3.7 млн.га.[13.]

3.Соняшник найрентабельнiша стратегiчна культура Украiни .Успiх вирощування соняшника залежить перш за все , вiд правильного посiвного матерiалу .Але для отримання закладеного потенцiалу , слiд застосовувати систему захисту , яка складаiться з обробки насiння проти хвороб i шкiдникiв , захисту вiд буртАЩянiв та десикацii. [6.]

4. У Киiвi вiдбулася пресконференцiя присвячена результатам порiвняльних випробувань соняшниковоi олii , що представлена на ii ринку.За даними конференцii Украiна посiдаi третi мiсце ( пiсля Аргентини i Росii) за виробництвом соняшниковоi олii i 2-ге мiсце (пiсля Аргентини за експортом).[3]

5.Соняшникову олiю широко використовують як продукт харчування в натуральному виглядi. Харчова цiннiсть ii зумовлена високим вмiстом полiненасиченоi жирноi лiнолевоi кислоти (55 тАФ 60%), яка маi значну бiологiчну активнiсть i прискорюi метаболiзування ефiрiв холестерину в органiзмi, що позитивно впливаi на стан здоров'я. До складу соняшниковоi олii входять i такi дуже цiннi для органiзму людини компоненти, як фосфатиди, стерини, вiтамiни (А, Б, Е, К). Соняшникову олiю використовують в кулiнарii, хлiбопеченнi, для виготовлення рiзних кондитерських виробiв i консервiв. Вона i основним компонентом при виробництвi маргарину[5.]

6.В Украiнi i необхiднi грунтово-клiматичнi умови для вирощування високопродуктивних сортiв соняшнику з потенцiалом урожайностi щонайменше 30-35ц/га.Розрахунки i передовий досвiд свiдчать , що вирощувати соняшник у господарствах доцiльно на площi понад 150 га.Це даi змогу впроваджувати iнтенсивну технологiю , ефективно застосовувати сучаснi комплекси машин ( коефiцiiнт використання понад 0.7). а також одержати високi врожаi.[7]

7.Площа пiд соняшник в Украiнi упродовж трьох останнiх рокiв не була меншою нiж 3.5 млн. га i стабiльно займала 2-ге мiсце в свiтi пiсля Росii.Проте за врожайнiстю ми перебуваiмо на останньому мiсцi серед краiн виробникiв цiii культури. Це пояснюiться комплексом причин : низькою культурою землеробства, високим iнфекцiйним фондом, проте перш за все низьким рiвнем механiзацii виробництва соняшника.[12]

8.Посiви соняшнику в Украiнi займають понад 2 млн га, що становить 96 % площi всiх олiйних культур. Найбiльшi посiвнi площi соняшнику в Днiпропетровськiй, Донецькiй, Запорiзькiй, Кiровоградськiй, Луганськiй, Миколаiвськiй, Одеськiй, Херсонськiй i Полтавськiй областях.

Середня врожайнiсть соняшнику в Украiнi в останнi роки становила 16- 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологiiю, тАФ по ЗО ц/га i бiльше, а в умовах зрошення тАФ 38,7 - 40 ц/га. [8.]

9.Зниження врожайностi соняшника за останнi роки стало наслiдком падiння загальноi культури землеробства , недостатнього внесення мiнеральних добрив , гербiцидiв , десикантiв , пестицидiв , несвоiчасного проведення технологiчних операцiй при використаннi недосконалоi технiки , необТСрунтованого зростання посiвних площ соняшника та перенасичення сiвозмiн цiiю культурою.[2]

10.Вiдносно невисокий урожай соняшника в 2003 роцi порiвняно з 2002 роком зумовлено несприятливими погоднiми умовами , що склалися в зонi пiвнiчного та схiдного Степу цього року.[4.]

11. Основнi причини низькоi врожайностi соняшника:

- Неналежне ставлення до агротехнiки вирощування соняшника та використання високопродуктивного насiннiвого матерiалу , переважно гiбридiв.

- Вiдсутнi заходи економiчноi стимуляцii за одержання високих врожайностi олiйностi.

- Вiдсутнiсть вiдповiдноi стратегii розвитку виробництва олiйних культур в Украiнi .Маiться на увазi рiзке збiльшення посiвних площ соняшника , що не вiдповiдаi правилам рацiональноi сiвозмiни i негативно позначаiться на природнiй родючостi грунтiв.[10]

12.Ефективними заходами пiдвищення урожайностi соняшника i застосування iндустрiальноi технологii, впровадження високоврожайних сортiв i гiбридiв, вирощування культури в пiсляжнивних посiвах в умовах зрошення i iн.За даними наукових установ i передового досвiду с/г пiдприiмств застосування iндустрiальноi технологii вирощування соняшнику забезпечуi одержання врожайностi насiння 30ц/га .[14]

13 РЖндустрiальна технологiя виробництва соняшникiв нерозривно повтАЩязана з розвитком селекцii i полiпшенням органiзацii насiнництва. Господарства необхiдно забезпечити насiнням високопродуктивних однонасiнних сортiв з високою схожiстю, що забезпечують сталi i високi врожаi соняшника та збiльшення виходу олii. [9.]

14.Завдяки впровадженню нових конкурентно спроможних гiбридiв соняшнику , товаровиробники Украiни практично вiдмовилися вiд вирощування сортiв популяцii. Використання нових сортiв соняшника забезпечуi високу економiчну ефективнiсть.[11.]

15. Сортооновлення соняшника i одним iз шляхiв втiлення в практику його виробництва новiтнiх досягнень у галузi наукових дослiджень .Як свiдчить свiтовий досвiд, строк використання у виробництвi бiльшостi сортiв i гiбридiв не перевищуi 8-10 рокiв , пiсля чого вони витiсняються новими тАУ продуктивнiшими , бiльш стiйкими до хвороб i стресiв.[1]

Вступ

СоняшниктАФосновна олiйна культура в Украiнi. Насiння його районованих сортiв i гiбридiв мiстить 50 - 52 % олii, а селекцiйних тАФ до 60 %. Порiвняно з iншими олiйними культурами соняшник даi найбiльший вихiд олii з одиницi площi (750 кг/га в середньому по Украiнi). На соняшникову олiю припадаi 98 % загального виробництва олii в Украiнi.

Соняшникову олiю широко використовують як продукт харчування в натуральному виглядi. Харчова цiннiсть ii зумовлена високим вмiстом полiненасиченоi жирноi лiнолевоi кислоти (55 тАФ 60%), яка маi значну бiологiчну активнiсть i прискорюi метаболiзування ефiрiв холестерину в органiзмi, що позитивно впливаi на стан здоров'я. До складу соняшниковоi олii входять i такi дуже цiннi для органiзму людини компоненти, як фосфатиди, стерини, вiтамiни (А, Б, Е, К). Соняшникову олiю використовують в кулiнарii, хлiбопеченнi, для виготовлення рiзних кондитерських виробiв i консервiв. Вона i основним компонентом при виробництвi маргарину. Соняшникову олiю використовують також при виготовленнi лакiв, фарб, стеарину, лiнолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.

Побiчнi продукти переробки насiння соняшнику тАФ макуха при пресуваннi i шрот при екстрагуваннi (близько 35 % вiд маси насiння) i цiнним концентрованим кормом для худоби. Стандартна макуха мiстить 38 тАФ 42 % перетравного протеiну, 20 тАФ 22%без азотистих екстрактивних речовин, 6 тАФ 7 % жиру, 14 % клiтковини, 6,8 % золи, багато мiнеральних солей. За поживнiстю 100 кг макухи вiдповiдають 109 корм. од. Шрот мiстить близько 33 - 34 % перетравного протеiну, 3 % жиру, 100 кг його вiдповiдають 102 корм. од.

Лузга (вихiд 16 - 22 % вiд маси насiння) i сировиною для виробництва гексозного й пентозного цукру. РЖз гексозного цукру виробляють етиловий спирт i кормовi дрiжджi, iз пентозного тАФ фурфурол, який використовують при виготовленнi пластмас, штучного волокна та iншоi продукцii.

Кошики соняшнику (вихiд 56 - 60 % вiд маси насiння) i цiнним кормом для тварин. iх добре поiдають вiвцi i велика рогата худоба. В них мiститься 6,2 - 9,9 % протеiну, 3,5 - 6,9 % жиру, 43,9 - 54,7 % безазотистих екстрактивних речовин та 13,0 - 17,7 % клiтковини. За поживнiстю борошно з кошикiв прирiвнюiться до пшеничних висiвок, 1 ц його вiдповiдаi 80 - 90 кг вiвса, 70 - 80 кг ячменю. З кошикiв виробляють харчовий пектин, який використовуiться в кондитерськiй промисловостi.

Соняшник вирощують i як кормову культуру. Вiн може дати до 600 ц/га i бiльше зеленоi маси, яку в чистому виглядi чи в сумiшах з iншими кормовими культурами використовують при силосуваннi. Силос iз соняшнику добре поiдаiться худобою i за поживнiстю не поступаiться силосу з кукурудзи. В 1 кг його мiститься 0,13 тАФ 0,16 корм, од., 10 - 15 г протеiну, 0,4 г кальцiю, 0,28 г фосфору i 25,8 мг каротину (провiтамiну А).

Стебла соняшнику можна використовувати для виготовлення паперу, а попiл тАФ як добриво. Жовтi пелюстки язичкових квiток соняшнику використовують як лiки у фiтотерапii.

Соняшник тАФ чудова медоносна рослина. З 1 га його посiвiв пiд час цвiтiння бджоли збирають до 40 кг меду. При цьому значно полiпшуiться запилення квiток, що пiдвищуi врожай насiння.

Сiють соняшник також для створення кулiс на парових полях. Як просапна культура вiн сприяi очищенню полiв вiд бур'янiв.

Батькiвщиною соняшнику вважають пiвденно-захiдну частину Пiвнiчноi Америки, де й нинi ростуть його дикi форми. В Росiю його завезли на початку XVIII ст. i тривалий час (понад 125 рокiв) вирощували як декоративну рослину i з метою одержання насiння, яке використовували як ласощi замiсть горiхiв. Першу спробу використати насiння соняшнику для отримання олii зробив у 1829 р. житель слободи Олексiiвка Воронезькоi губернii селянин Д. С. Бокарьов. Вiдтодi й починаiться iсторiя окультурення дикого соняшнику, а безроздiльний прiоритет у формуваннi культурного високоолiйного соняшнику належить ученим колишнього Союзу. Особливо велика заслуга в його окультуреннi В. С. Пустовойта, Л. А. Жданова, зусиллями яких олiйнiсть насiння соняшнику вдалося пiдвищити з 30-33 до 50 - 53 % i при цьому створити високоврожайнi, стiйкi проти шкiдникiв i хвороб сорти. До багатьох держав свiту олiйний соняшник був завезений з колишнього СРСР.

Тепер олiйний соняшник поширений на всiх континентах земноi кулi. За даними ФАО, свiтова площа його посiвiв становить понад 14,5 млн га. На великих площах його висiвають в Украiнi, Аргентинi, США, Китаi, РЖспанii, Туреччинi, Румунii, Францii та багатьох iнших державах.

Посiви соняшнику в Украiнi займають понад 2 млн га, що становить 96 % площi всiх олiйних культур. Найбiльшi посiвнi площi соняшнику в Днiпропетровськiй, Донецькiй, Запорiзькiй, Кiровоградськiй, Луганськiй, Миколаiвськiй, Одеськiй, Херсонськiй i Полтавськiй областях.

Середня врожайнiсть соняшнику в Украiнi в останнi роки становила 16- 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологiiю, тАФ по ЗО ц/га i бiльше, а в умовах зрошення тАФ 38,7 - 40 ц/га.[18 ст. 49-61.]

Для написання курсовоi роботи була вибрана саме ця тема, тому що в Змiiвському районi соняшник i дуже важливою технiчною культурою.

Завдання курсовоi роботи i:

1. Проаналiзувати посiвнi площi соняшника у Змiiвському районi.

2. Проаналiзувати динамiку урожайностi соняшника в Змiiвському районi за останнi 10 рокiв ( 1997-2006 )

3. Проаналiзувати валовi збори соняшника у Змiiвському районi та фактори , що впливають на iх змiну.

4. Визначити шляхи пiдвищення урожайностi та збiльшення валових зборiв соняшника.

1.Аналiз посiвних площ
соняшника

Земля тАУ головна умова iснування людського суспiльства i найважливiше джерело нацiонального багатства, найперша передумова i природна основа супiльного виробництва, унiверсальний фактор будь-якоi дiяльностi людини. На вiдмiну вiд усiх iнших засобiв виробництва, якi зазнають фiзичного i морального зносу i стають непридатними для дальшого використання, земля i вiчним засобом виробництва. Ця особливiсть землi зумовлена такою важливою ii властивiстю, як родючiсть, що i основою теорii рацiонального введення землеробства.

Родючiсть землi тАУ це здатнiсть грунту створювати врожай, рiвень якого характеризуi ii продуктивнi сили. Зростання продуктивностi землi досягаiться систематичним пiдвищенням родючостi грунту на основi природних i економiчних процесiв вiдповiдно до конкретних умов i систем ведення землеробства. Розрiзняють природну, штучну i економiчну родючiсть грунту.

Природна родючiсть грунту характеризуiться запасом поживних речовин, що створився в результатi природного процесу грунтоутворення.

Штучна родючiсть грунту створюiться в процесi виробничоi дiяльностi людини за допомогою працi i засобiв виробництва шляхом пiдвищення культури землеробства.

Економiчна родючiсть грунту тАУ це сукупнiсть його природноi i штучноi родючостi в умовах певного розвитку продуктивних сил.

Земельний фонд Украiни включаi всi землi в межах ii територii, тобто сiльськогосподарського i несiльськогосподарського призначення, а також землi пiд водою. Власнiсть на землю в Украiнi маi державну натуральну форму та приватну форми. Всi форми власностi на землю i рiвноцiнними i рiвноправними. Вiдповiно до цiльового призначення всi земельнi резерви подiляються на такi резерви:

В· землi сiльськогосподарського призначення;

В· землi населених пунктiв (мiст, селищ мiського типу i сiльських населених пунктiв);

В· землi промисловостi, транспорту, звтАЩязку, оборони та iншого призначення;

В· землi природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення;

В· землi лiсового фонду;

В· землi запасу.

Користування землею може бути постiйним або тимчасовим. Постiйним називаiться землекористування без заздалегiдь встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим тАУ до 3 рокiв i довгостроковим вiд 3-25 рокiв.

Земельнi угiддя тАУ це дiлянки землi, якi вiдрiзняються природними властивостями i способом господарського використання, iх подiляють на сiльськогосподарськi i несiльськогосподарськi.

До сiльськогосподарських належать угiддя, якi використовуються для виробництва продукцii рослинництва i тваринництва. Це рiлля, перелоги, сiножатi, пасовища i багаторiчнi насадження. До несiльськогосподарських угiдь належать землi, вкритi лiсом, деревночагарниковi насадження (в тому числi полезахиснi смуги), землi пiд водою, болота, землi пiд дорогами i прогонами, пiски, яри, землi пiд виробничими будiвлями i дворами та iншi землi, непридатнi для використання у сiльському господарствi. [2 ст.25-27]

Пiд структурою земельних угiдь розумiють питому вагу окремих видiв угiдь у загальнiй земельнiй площi. РЗi виражають, як правило, у вiдсотках. Щоб визначити, який вiдсоток становить площа даного виду угiдь, ii слiд подiлити на загальну земельну площу i знайденi данi помножити на 100. земельних угiдь

Посiвною називають площу рiллi або iнших розорених угiдь, яка зайнята посiвами сiльськогосподарсбких культур. Розмiри посiвних площ обчислюють по окремих культурах, а по кожнiй культурi тАУ за господарським призначенням. Наприклад, посiвну площу кукурудзи визначають окремо на зерно i силос та зелений корм. Посiвнi площi однорiдних i багаторiчних трав подiляють на посiви, призначенi на насiння, сiно, зелений корм i випас.

Облiк посiвних площ здiйснюють на основi класифiкацii сiльськогосподарських культур, яка становить iх розподiл на групи за рiзними якiсними ознаками. За бiологiчними особливостями польовi культури подiляють на однорiчнi (вегетацiйний перiод не перевищуi одного року), дворiчнi i багаторiчнi.

За виробничим призначенням сiльськогосподарськi культури подiляють на такi групи: зерновi i зернобобовi (пшениця, жито, ячмiнь, горох, тощо), технiчнi (цукровi буряки, льон-довгунець, тощо), картопля i овочебаштаннi (капуста, огiрки, цибуля, кавуни, динi, тощо), кормовi культури (кормовi коренеплоди, силоснi культури, однорiчнi i багаторiчнi трави тощо), сидеральнi культури (люпин та iн.), якi висiвають на зелене добриво.

Мiжрядними називають посiви в мiжряддях просапних культур або садiв. Цi посiви не включають у загальний пiдсумок посiвноi площi, а обчислюють окремо в перерахунку на суцiльнi посiви за середнiми нормами висiву. Посiв у мiжряддях садiв включають у посiвну площу вiдповiдноi культури i в загальну посiвну площу у фактичному розмiрi.

Повторними називають посiви ярих культур проведенi пiсля збирання основноi культури для одержання у поточному роцi другого врожаю, iх облiковують окремо i в загальну посiвну площу не включають.

Посiви попереднiх культур, проведять на розораних сiножаттях i пасовищах з метою пiдготовки грунту для посiву багаторiчних трав,включають у загальну посiвну площу вiдповiдноi культури.

Промiжними i посiви озимих культур на зелений корм, по яких до закiнчення заключного облiку посiвних площ проведено посiви ярих культур. У загальну посiвну площу промiжнi посiви не включають.

Засiяною називають площу, на якiй висiяно насiння сiльськогосподарських культур. Якщо протягом року на тiй самiй площi культури висiвалися двiчi, то цю площу включають у засiяну двiчi.

Аналiзуючи структуру i структурнi зрушення посiвних площ, обчислюють питому вагу посiвiв окремих культур або iх груп у загальнiй площi всiх посiвiв.

Статистика аналiзуi структуру посiвних площ по окремих господарствах, адмiнiстративних районах, зонах, пiдзонах. Крiм того показники структури аналiзують як у цiлому по всiй площi посiву, так i по окремих групах культур (зерновi, технiчнi, картопля i овочево-баштаннi, кормовi).[19 ст. 257-261.]

Динамiку структури посiвних площ основних сiльськогосподарських кульутур Змiiвського району проведено в Таблицi 1.1

Таблиця 1.1

Структура та динамiка посiвних площ основних сiльськогосподарських культур в Змiiвському районi

Висновок:з наведеноi таблицi видно ,що найбiльшу питому вагу у посiвнiй площi Змiiвського району протягом останнiх трьох рокiв становить картопля та овочi вiдповiдно з 2004 по 2006 роки складаi 39.7 тис. га.(64.5%);35.3 тис.га (60%) та 34.7 тис.га (56 %).

Друге мiсце займаi посiвна площа зернових та зернобобових : у 2004р.-16.6 тис. га,тобто 27% вiд загальноi посiвноi площi , у 2005 роцi -17.4 тис.га ,тобто 30 % ,i у 2006роцi тАУ 21.4 тис. га ( 34.5 % ).

Дослiджуваний нами соняшник займаi третi мiсце в загальнiй посiвнiй площi Змiiвського району. Вiдповiдно у 2004 роцi -4.9 тис. га (8.1 %); у 2005 роцi- 5.6 тис. га (9.6%) ; у 2006 роцi- 5.1 тис. га ( 8.2 % ).

А найменшу питому вагу у структурi посiвних площ займаi цукровий буряк вiдповiдно за 2004-2006роки : 0.3 тис. га( 0.5 %);0.2 тис. га (0.4 % );0.8 тис. га (1.3 % ).

Порiвнюючи площi 2006 року з 2004 та 2005 роком , ми спостерiгаiмо ,що господарства Змiiвського району збiльшували площi зернових, цукрового буряка та соняшника . але зменшували посiвнi площi овочiв та картоплi Порiвняно з 2004 роком площi зернових збiльшилися на 28.9 % ,соняшника на 4.1 % ,а цукрового буряка на 66.7%;з 2005 роком площа зернових збiльшилася на 22.9 % ; площа цукрового буряка на 300% , але зменшилася площа соняшника на 8.9% Щодо площi картоплi та овочiв , то вона зменшилася порiвняно iз 2004 роком на 12.6% ,а порiвняно iз 2005 на 1.7 %.

Динамiку посiвних площ аналiзують порiвнянням фактичного розмiру посiвiв окремих культур i в цiлому у поточному роцi з вiдповiдними фактичними даними за минулi роки. (Таблиця 1.2)

Таблиця 1.2.

Динамiка посiвних площ соняшника по Змiiвському районi

Висновок: Як бачимо з даноi таблицi найбiльша посiвна площа,засiяна пiд соняшник , у Змiiвському районi була у 2006 роцi i становила 8.6 тис. га., а найменша у 1997 роцi тАУ 2.9 тис. га.

Порiвнюючи 2006 рiк з 1997 , 2001 та 2005 роком ми бачимо , що посiвна площа соняшника у 2006 роцi зросла порiвняно iз 1997 роком та з 2001 роком вiдповiдно на 76 % та 11%., а порiвняно iз 2005 роком зменшилася на 41 %.На основi даноi таблицi побудуiмо гiстограму динамiки посiвних площ.

Малюнок 1.1

Таблиця 1.3.

Показники динамiки посiвних площ.