Акцiонернi банки в Росii в XVIII-XIX столiттях
Акцiонернi банки в Росii у XVIII-XIX столiттях
Змiст
Вступ
Попередники акцiонерних банкiв у Росii
Першi банки Росii
Акцiонернi банки в Росii у XVIII-XIX столiттях
Висновок
Список лiтератури
ВступБанки представляють собою економiчнi органи, призначенi для обслуговування всiх ринкових вiдносин. Банки слiд розглядати як важливу складову частину бiзнесу, дiлового свiту. Вони акумулюють грошовi кошти, надають кредити, проводять грошовi розрахунки, емiтують в обiг грошовi знаки, обслуговують ринки цiнних паперiв, надають рiзноманiтнi економiчнi послуги.
Корiння росiйських банкiв йдуть в епоху Великого Новгорода (12-15 ст.). Вже в той час здiйснювалися банкiвськi операцii, приймалися грошовi внески, видавалися кредити пiд заставу i т.д. Бiльш серйозний розвиток банкiвська справа в Росii отримало в першiй половинi XVIII столiття, коли влада почала всiляко сприяти фiнансовому справi i розвитку банкiв.
У мiру розвитку обсягiв виробництва та обiгу роль банкiв у зростала всiх краiнах. З'явилися вiльнi грошовi ресурси, якi акумулювалися i прямували у виглядi позик промисловцям i торговцям. Розвиток товарно-грошового обiгу в усiх галузях господарства зумовлювало капiталу розширення банкiвського. До первiсноi функцii банкiв - торгiвлi грошима додавалася нова функцiя - управлiння капiталом, що приносить вiдсотки. Банки як збирачi капiталу стали обслуговувати весь процес виробництва i отримали можливiсть впливати на нього.
З скромних установ по зберiганню грошей, iз скромних посередникiв банки перетворилися на активних учасникiв збiльшення промислового капiталу i стимуляторiв виробництва розвитку суспiльного.
У своiму розвитку банкiвська система Росii пройшла кiлька етапiв. Умовно iх можна роздiлити на п'ять:
з середини XVIII ст. до 1860 р. - Перiод створення i функцiонування банкiв як державних (казенних);
з 1860 по 1917 р. - Перiод розвитку i вдосконалення банкiвськоi системи;
з 1917 по 1930 р. - Формування новоi банкiвськоi системи;
з 1932 по 1987 р. - Стабiльне функцiонування соцiалiстичноi банкiвськоi системи;
з 1988 р. по теперiшнiй час - формування сучасноi ринковоi банкiвськоi системи.
У данiй роботi будуть розглянутi етапи розвитку банкiвськоi справи в 18-19 столiттях, як найбiльш цiкавий перiод становлення.
акцiонерний банк росiя iмператор
Попередники акцiонерних банкiв у РосiiЛихварство в Киiвськiй Русi було досить широко розвинене. Кредитнi вiдносини в Правдi Руськiй називаються "боргом", а грошовий позичковий вiдсоток - "резом"; надання грошовоi позики iменуiться як "дача кун i рез". Грошi, вiдданi в борг пiд вiдсотки, носили тодi назву "iсто" ("iстоi"). Окрiм грошових позик на Русi iснували борговi зобов'язання в натуральнiй формi: "настав мед", "жито пiд просо" (пiд просо - вiд дiiслова просипати, т е давати зерно в борг з умовою повернення його з надбавкою) - позички продуктами з умовою iх повернення iх з надбавкою.
У ст.53 Руськоi Правди ("Статут Володимир Всеволодовича") установлено, що "позикодавець", що позичив своi грошi за вiдсотки "в третину куни", маi право стягувати вiдсотки по позицi всього 2 рази, пiсля чого вiн може отримати тiльки свiй капiтал - позиченi грошi (таким чином, вiдсоток по кредиту не мiг перевищувати близько 66%). Якщо ж "позикодавець" такий вiдсоток отримав три рази, то вiн втрачав право i на отримання свого капiталу вiд боржника (таким чином, до порушив кредитору застосовувалися першi штрафнi санкцii - по сутi, його позбавляли всякого доходу за позикою). Хоча все одно позичковий вiдсоток був дуже високий.
У стародавнiй Русi iснувало законодавство про закупiв i холопiв. Закуп - це простолюдин, вимушений вдатися до позичку у грошовiй формi або у виглядi сiльськогосподарського iнвентарю. Закуп повинен був вiдпрацювати свiй борг у господарствi позикодавця, який ставав паном закупа. Борг смерд мiг вiдпрацьовувати як у домi пана (простий закуп), так i в полi пана (релейний закуп). У результатi руйнування смердiв закупки широко поширювалося.
У XIV-XV лихварством також займалися i монастирi, звужуючи своi пожертви.
У 1550 р в Судебник РЖвана IV було встановлено максимальний розмiр суми, яку могли взяти люди, вiльнi вiд крiпацтва, - 15 рублiв, причому в цьому випадку угоду обов'язково треба було оформити боярином i дяком. Цей борг так i називався - "кабала". Вiльна людина, працюючи за вiдсотки на господаря, жив у нього, одержуючи харчування та одяг. Оскiльки не було можливостi погасити борг, робота на господаря тривало життя всю. Звiдси до цих пiр у росiйськоi людини таке негативне ставлення до слова "кабала".
Вже при Петровi I скарбниця почала видавати позики для заохочення приватного пiдприiмництва, але особливих кредитних установлень не було, i приватний кредит був досить дорогий - 12, 15 i навiть 20%%. У 1733 роцi була органiзована монетна контора - перша спроба органiзацii публiчного i дешевого кредиту. Позики видавалися всiх без рiзницi на iх стан. Монетна контора видавала приватним особам позики пiд заставу золота i срiбла пiд 8% рiчних. Однак кредитнi операцii Монетноi контори були дуже незначнi i незабаром були припиненi.
Першi банки РосiiПерша спроба створення в Росii установи подiбного банку була зроблена в 1665 р. у Псковi ще до формування банкiвськоi системи в Англii. Це було зумовлене гострою потребою росiйських купцiв у дешевому кредитi у зв'язку зi зростанням обсягiв зовнiшньоi торгiвлi i посиленням конкуренцii з iноземними купцями. Спроба Псковського воiводи А.Л. Ордин-Нащокiна використовувати мiську управу в якостi своiрiдного банку негайно була припинена центральним урядом, розцiнили такi дii як прагнення Пскова "жити за своiм статутом". Воiводу А.Л. Ордин-Нащокiна вiдкликали з Пскова, а новий воiвода лiквiдував всi його нововведення. Банки як особливi iнститути почали створюватися в Росii лише через 100 рокiв.
13 травня 1754 указом iмператрицi засновуються Державнi Позиковi Банки для дворянства (Дворянськi Банки) в Москвi i Санкт-Петербурзi при Сенатi i Сенатськiй конторi. Цим же указом засновуiться Купецький банк у Санкт-Петербурзi за Комерц - Колегii.
Дворянський банк мав основним капiталом 750 000 рублiв i мав своi контори в Москвi та Петербурзi, видаючи позики, з 6% рiчних, строком на рiк, пiд заставу:
1) золота, срiбла, алмазних речей i перлiв - у розмiрi 1/3 вартостi;
2) нерухомих маiткiв, сiл i сiл з людьми i з усiма угiддями, вважаючи по 50 рублiв на 50 душ.
Крiм кредиту пiд названi застави, допускався i особистий кредит за порукою "знатних, заможних i надiйних людей". Вiдстрочення позик не повиннi були перевищувати бiльше 3 рокiв, пiсля чого не викуплене маiток пiдлягало продажу з торгiв. Основний капiтал Дворянських банкiв спочатку складала 740 тис. руб. У царювання Катерини II основний капiтал був збiльшений до 6 млн. руб.
Банк для поправлення при Санкт-Петербурзькому порту комерцiйних - цiлей i купецтва мав капiталом 500 000 рублiв золотом, i видавав позики з 6% рiчних росiйським купцям, якi торгували при Санкт-петербурзькому Портi, пiд заставу товарiв строком на 1 - 6 мiсяцiв. Роком пiзнiше термiни позик були збiльшенi до 1 року, а в 1764 р. дозволялося видавати купцям позики без застави товару - за порукою магiстратiв i ратушi.
Дiяльнiсть перших кредитних установ, як дворянських, так i купецьких, була малоуспiшними. Вони не виправдовували очiкувань росiйського уряду. Казеннi капiтали, виданi банком для обороту, були розданi в порiвняно деякi руки, в яких грошi i продовжували залишатися. Помiщики не лише не повертали у строк позичок, але здебiльшого не платили i вiдсоткiв. Пiдписана законом продаж прострочений них застав на дiлi не застосовувалася; правильного бухгалтерського облiку не було; звiти, поставши неушкодженоi РЖмператрицi, були досить приблизнi, в рiзний час були встановленi зловживання.
Плiдна дiяльнiсть цих банкiв видно з того, що iх основний капiтал за царювання Катерини II досяг 6 млн. рублiв. Але, незважаючи на важливе значення iснування цих банкiв i на ту iх роль, яку вони повиннi були грати, при вiдсутностi правильного ведення книг i без строго встановлених почав дiяльностi, справи банкiв стали падати.
У пiдсумку, Санкт-Петербурзький i Московський дворянськi банки були закритi в 1785 р. РЗх справи були переданi знову заснованому Державний позиковий банк. Купецький банк закритий в 1782 р
У 1796 р. був заснований "Державний Позиковий Банк", який займався видачею позик землевласникам з дворян для полiпшення iх господарства. Вiн видавав позику пiд маiтки, будинки i фабрики строком на 20 рокiв пiд 8% рiчних дворянам i на 22 роки пiд 7% мiстам. Капiталом банку стали всi готiвковi суми, що знаходяться в закритих Дворянських банках, однак, оборотних його коштiв було недостатньо для задоволення всiii потреби в земельному кредитi. Позиковий банк був лiквiдований в 1860 р.
При РДлизаветi Петрiвнi виникали i iншi кредитнi установи, як, наприклад, "Мiдний банк", "Банкiвськi контори вексельного виробництва" мiж мiстами, якi займалися видачею позик купцям i фабрикантам мiдною монетою пiд забезпечення перекладних векселiв. При поверненнi судно отримувачiв зобов'язаний був повернути позики срiблом.
Стараннями графа РЖ.РЖ. Шувалова в 1760 р. був заснований "Банк Артилерiйського РЖнженерного Корпусу". Однак все заснованi кредитнi органiзацii не змогли надати значного впливу на розвиток кредиту в ту епоху.
Подальший розвиток банкiвськоi справи продовжуiться при Катеринi II. У 1769 р. були створенi асигнацiйнi банки, якi займалися головним чином введенням в обiг паперових грошей. Незважаючи на контроль, сконцентрований у руках губернаторiв i городничих, дiяльнiсть усiх цих контор виявилася неуспiшною, i вони поступово стали закриватися. У 1786 р. Асигнацiйнi банки були перейменованi в один "Державний Асигнацiйний Банк". Пiсля викупу урядом усiх асигнацiй i замiною iх в 1843 р. Державними кредитними квитками цей вiн сам по собi припинив своi iснування.
Пiзнiше велику роль у веденнi кредитно-грошових операцiй мiж Петербургом, Москвою i губернськими мiстами зiграли Соляна контора, "збереженим скарбницi" при Петербурзькому i Московському виховних будинках, "накази громадського пiклування", Санкт-Петербурзька i Московська банкiвськi контори вексельного виробництва для звернення мiдних грошей.
Найстарiший мiський банк - Вологодський мiський громадський банк - було вiдкрито 29 травня 1788 р, як прояв громадськоi iнiцiативи в банкiвськiй справi. Його початковий (статутний) капiтал склали добровiльнi внески вкладникiв: купцiв (по 50 коп. з 1000 рублiв капiталу.), Цехових i мiщан (по 10 коп. з душi.).
Цей банк став не тiльки першим мiським банком в Росii, але i iдиним до 1809 року. Вiн став прообразом мiських громадських банкiв, якi з часом виникли в повiтових мiстах: Слобiдському Вятськоi губернii (1809 р.), Остатковi Тверськiй губернii (1818 р), Яренского i Великому Устюге (1846 р.), Устьсисольському (1864 р.), Череповцi (1866 р.), Грязовець (1886 р.). Дiяльнiсть цих банкiв носила мiсцевий характер, надавали вони кредити купцям, мiщанам i цеховим майстрам, якi проживали в даному мiстi.
Акцiонернi банки в Росii у XVIII-XIX столiттяхУ 1818 р. iмператором Олександром I був заснований "Державний Комерцiйний Банк", необхiднiсть створення якого полягала в тому, щоб оживити промисловiсть i надати допомогу розвитку дрiбного кредиту. Цьому банку надавалося право облiку векселiв, право прийому вкладiв на зберiгання i право здiйснення переказiв.
Установа Комерцiйного банку стало одним iз заходiв, спрямованих на оздоровлення кредитних установ Росii, становище яких було пiдiрване надмiрними випусками асигнацiй, видачами довгострокових позик i безстрокових вкладiв i секретними запозиченнями на потреби уряду. Передбачалося з часом припинити випуск асигнацiй, знову створеному банку надати статус незалежноi органiзацii i акцiонерну форму з капiталом 50 млн. рублiв, що формувався з акцiй по 1 тис. руб. кожна. Таким чином, новий Комерцiйний банк був задуманий як акцiонерний.
З 1818 по 1821 рр. банком були вiдкритi 6 вiддiлень у великих мiстах (Москва, Одеса, Рига, Нижнiй Новгород, Архангельськ, Астрахань), в перiод 1838-1852 рр. - Ще 6 вiддiлень (Киiв, Харкiв, РДкатеринбург, Ирбит, Рибiнськ, Полтава). Банк залучив високим вiдсотком великi вклади не тiльки росiйських, але i зарубiжних пiдприiмцiв.
Однак реформи в повнiй мiрi здiйсненi не були. Залученi кошти використовувалися недостатньо ефективно. Банк мав обмеження по кредитуванню (максимально 60 000 рублiв), крiм того, вiдсоток по позицi був досить високий в порiвняннi з приватними кредиторами; для переказiв приймалися тiльки великi суми (вiд 5000 руб). Державний комерцiйний банк проiснував до 1860 р, коли був реорганiзований у перший в Росii Державний банк.
Санкт-Петербурзький приватний комерцiйний банк, перший акцiонерний банк Росii. Головою його правлiння був Г.П. РДлiсiiв, один iз засновникiв торгового дому "Брати РДлiсiiва". Банк заснований в 1864 з метою кредитування торговельних угод на Петербурзькiй бiржi.
Спочатку його основний капiтал був визначений у 2 000 000 рублiв (8000 акцiй по 250 руб). За два роки банк залучив кошти у виглядi залишкiв на поточних рахунках i вкладах на 4 000 000. Актив банку складався переважно з облiково-позичкових операцiй. Розрахунки мiж клiiнтами вироблялися чеками. Чистий прибуток банку за 1864-1865 рр. склала 251 000 рублiв, в 1866 р - вже 500 000 руб, в 1867 р - 592 000 руб. Дивiденди акцiонерам виплачувалися в розмiрi 8,6 - 11,4%%.
Велике мiсце в його дiяльностi зайняли операцii з цiнними паперами, зокрема - реалiзацiя облiгацiй державних та гарантованих залiзничних позик. У перiод промислового пiдйому 1890-х рр. банк почав кредитувати промисловiсть, активно брав участь у створеннi нових i розширеннi дiяли металургiйних, машинобудiвних, хiмiчних та iнших пiдприiмств.
У 1870-х рр. i на початку 20 ст. банк був близький до краху, але вцiлiв завдяки допомозi уряду. У роки передвоiнного економiчного пiдйому брав участь у фiнансуваннi промисловостi, органiзацii монополiстичних об'iднань, дiючи в союзi з Росiйсько-Азiатським банком. До 1917 увiйшов до десятки найбiльших банкiв Росii. Розмiщувався на набережнiй Англiйськоi, 18, в 1906-10 - проспект на Невському, 28, з 1911 - . Проспект на Невському, 1/4.
Азовсько-донський комерцiйний банк був акцiонерним банком Росiйськоi iмперii i був заснований у 1871р. Правлiння банку розташовувалося в Таганрозi, а з 1903р. - у Петербурзi. Засновниками банку стали петербурзькi i пiвденноросiйськi банкiри i торговцi грецького та iврейського походження, що спецiалiзуються на зовнiшньоторговельних операцiях: РЖван Скараманга, Якiв i Самуiл Полякови, Марк Вальян, Марк Драшкович, Федiр Родоконакi, Самуiл Гвейер i Леон Розенталь.
Основний капiтал у 1871р. становив 3 млн. руб., 1917р а к. вже 60 млн. руб. У в кiнцi XIX ст. це був найбiльший провiнцiйний банк; спецiалiзуiться на кредитуваннi внутрiшньоi i зовнiшньоi торгiвлi, модель операцiй якого мала ряд особливостей: поряд з традицiйним кредитуванням у виглядi облiку торгових векселiв, курсовi та комiсiйнi операцii приносили банку вiд 20 до 30% доходу, що можна порiвняти з петербурзькими дiловими банками, проте досягалася ця цифра не за рахунок операцiй, пов'язаних з дiяльнiстю на фондовому ринку, а за рахунок угод зовнiшньоторговельних.
Банк придiляв пiдвищену увагу в чистому виглядi пiд товарноi ССУ-дам, ще мало характерним для цього перiоду в дiяльностi iнших банкiв; в iстотнiй мiрi спирався на власнi кошти (20% пасивiв), поточнi рахунки i кошти вiд кореспондентiв (до 45% пасивiв), мало залучав вклади (5%). У порiвняннi з iншими провiнцiйними банками, Азовсько-Донський банк демонстрував високi щорiчнi пiдсумковi фiнансовi показники.
З 1903р. пiсля переведення банку до Петербурга фактичним керiвником банку стаi новий директор-розпорядник Кам'янка Борис Абрамович. З цього часу банк починаi активно дiяти у промисловостi. У перiод кризи на початку XX ст. банк зайнявся кредитуванням i реорганiзацiiю опинилися у важкiй ситуацii пiдприiмств.
До початку Першоi свiтовоi вiйни Азовсько-Донський банк патронував потужнi промисловi групи в провiдних галузях: кам'яновугiльноi, цементноi, скляноi, целюлозно-паперовоi, хiмiчноi, текстильноi, цукровоi та iн. Металургiйна група Азовсько-Донського банку включала великi пiдприiмства Пiвдня Росii та Уралу на чолi з одним з лiдерiв галузi - Таганрозьким суспiльством.
Азовсько-Донський банк не брав участь в Росiйськiй генеральноi нафтовоi корпорацii, органiзованоi в Лондонi найбiльшими росiйськими банками, i сформував власну групу нафтових пiдприiмств, будучи тiсно пов'язаним iз Товариством братiв Нобель. Банк брав участь в установi залiзничних товариств, мав тiснi зв'язки з Донським земельним банком, а також займався засновництвом з наступним продажем нових акцiонерних товариств в гiрничодобувнiй промисловостi, для чого в 1910р. органiзував "Росiйське гiрничопромислове комiсiйну суспiльство" (РОСГОРН), яке займалося крiм iншого технiко-економiчною пiдготовкою iнвестицiйних проектiв.
Одним з важливих напрямкiв в дiяльностi Азовсько-Донського банку як i ранiше була торгiвля. Банк контролював або надавав банкiвськi послуги низцi провiдних зовнiшньоторговельних, торгово-транспортних i пароплавних компанiй. Азовсько-Донський банк також активно торгував за свiй рахунок i за комiсiйнi зерном, борошном, цукром, бавовною, вугiллям, залiзною рудою, марганцем.
До 1 сiчня 1914р. Азовсько-Донський банк був одним з провiдних унiверсальних банкiв в Росii, 5-м за розмiром активiв (531 млн. Крб.). У перiод промислового пiднесення 1909-1913рр. банк рiзко збiльшив основнi капiтали, iстотна частина акцiй банку була розмiщена серед дрiбних власникiв у Францii i Нiмеччинi, проте банк перебував у повнiй владi членiв ради та правлiння, якi мали невеликим пакетом акцiй. Не маючи закордонних вiддiлень, Азовсько-Донський банк володiв бiльшiстю акцiй французького "Банк дей Пейi дю Нор".
З 1910р. Б.А. Кам'янка - голова банку правлiння, широко Через Вест в росiйських i свiтових дiлових колах, лiдер iврейськоi громади Петербурга. Азовсько-Донський банк намагався конкурувати з бiльш сильними петербурзькими банками, вступаючи в угоди з банками та банкiрськими будинками "другого ешелону", однак до 1912р. увiйшов у групу Петербурзького Мiжнародного банку.
Успiшна дiяльнiсть перших комерцiйних банкiв послужила поштовхом до масового засновництва банкiв. Засновниками стають професiонали - банкiвськi установи, що бiржовi дiлки, якi залучили в своi середовище впливових осiб або осiб, що мали гучнi iмена або зв'язки у вищих сферах. Група засновникiв зазвичай входила в згоду з окремими пiдприiмцями, що бажали вигiдно розмiстити своi капiтали, або з мiсцевими жителями, зацiкавленими у вiдкриттi банку, або з iноземними кореспондентами. Таким чином збирався першопочатковий капiтал, потiм засновники домагалися реiстрацiю статуту i пускали акцii на бiржу в продаж.
У 1863 р. був затверджений статут "Товариства Взаiмного Кредиту" у Санкт-Петербурзi", Акцiонерного комерцiйного банку" i статут першого земельного установи, яке було засноване на принципi взаiмностi - "Херсонського Земельного Банку".
З 1866 р в Москвi почав працювати Купецький банк, основним видом активних операцiй якого були облiк i видача позик пiд цiннi папери. У 1866 р. був вироблений i затверджений статут "Товариства Поземельного Кредиту", а в 1871 р. - Статут "Акцiонерного Харкiвського Земельного Банку".
Попит на акцii комерцiйних банкiв наприкiнцi 60-х рокiв XIX столiття надзвичайно зрiс. Наприклад, при передплатi на акцii Санкт-петербурзького мiжнародного банку (1869 р.) На суму 1 200 000 руб протягом трьох днiв надiйшли вимоги на 350 000 000 руб.
Перiод з 1862 по 1872 рр. вважаiться часом безперервного iсторичного розвитку банкiвськоi справи в Росii. У цей перiод зародилося 33 акцiонерних банку, 11 акцiонерних земельних банкiв, а 1873 функцiонувало 222 мiських громадських банку.
У цей же перiод виявляються зачатки концентрацii в банкiвськiй справi: Росiйський торгово-промисловий банк вступаi в дiловi зв'язки з Росiйським торгово-комiсiйним банком, Мiнський комерцiйний банк змiцнюi вiдносини з Санкт-Петербурзьким облiкових i позичковим банком, Сибiрський торговий банк скуповуi акцii Кременчуцького комерцiйного банку, бажаючи зробити його своiм фiлiiю.
Всi акцiонернi банки, що дiяли в Росii до кiнця XIX столiття, можна умовно роздiлити на 4 групи:
В· Банки з англiйським впливом (Росiйська торгово-промисловий банк, Росiйсько-англiйський банк)
В· Банки з нiмецьким впливом (Сибiрський торговий банк, Петербурзький облiковий i позиковий банк)
В· Банки з французьким впливом (Росiйсько-азiатський банк, Азовсько-Донський комерцiйний банк)
В· Банки з росiйським капiталом (Московський купецький банк)
ВисновокТаким чином, початок дiяльностi банкiв в Росii можна вiднести до середини 18 столiття. Росiя не знала такого розмаху пiдприiмницькоi активностi в галузi банкiвськоi справи аж до кiнця 20 столiття.
Останнi десятилiття 19 столiття було перiодом небаченого ще в Росii посилення темпiв акцiонерного засновництва. Воно було складовою частиною i одним з проявiв загальноекономiчного пiдйому того часу. Найважливiшою особливiстю акцiонерного засновництва 1890-х рокiв i посилилася зв'язок його з фондовою бiржею i комерцiйними банками, якi вперше зiграли важливу роль у залученнi вiльних капiталiв в акцiонерне справу. Уряд подбав про вкладникiв, передбачивши механiзми лiквiдацii банкiв (з визнанням неспроможностi i без визнання), крiм того, був передбачений розумний нагляд з боку мiнiстерства фiнансiв (право ревiзii вiд 1884 р)
До початку 20 столiття в Росii дiяло вже 39 акцiонерних банкiв з бiльш нiж 240 вiддiленнями, в тому числi i зарубiжному. Капiтал Держбанку був майже в 50 разiв менше сумарного капiталу дiяли акцiонерних банкiв, але вони не конкурували мiж собою, а спiльно обслуговували народне господарство. Також Держбанк надавав фiнансову допомогу комерцiйним банкам, що потрапили в критичне становище. Акцiонернi банки спрямовували залученi капiтали на розвиток торгiвлi i промисловостi, на будiвництво залiзниць i тим самим сприяли зростанню продуктивних сил Росii. Але банки почали надавати промисловостi не тiльки оборотнi, але i постiйнi капiтали, беручи безпосередню участь в заснуваннi промислових пiдприiмств.
До початку XX столiття мiсцевi провiнцiйнi банки починають поступатися своiм мiсцем великим банкам з великою територiiю дiяльностi. При цьому виявилася тенденцiя до зосередження правлiнь таких банкiв у столицях i великих центрах промисловостi i торгiвлi. Процес супроводжувався такими явищами, як злиття, перетворення дрiбних банкiв до фiлiй бiльших.
Список лiтератури1) Грязнова АГ, Молчанова АВ: Банкiвська система Росii: настольний книга банкiра. Москва, Дека, 1995, Книга 1
2) Свиридов ОЮ: Грошi, кредит, банки. Ростов-на-Дону, Фенiкс, 2001 р
3) Черняк ВЗ, "Банки i банкiри", Москва, Фiнанси i статистика, 1998 р.
4) " onclick="return false">
5) " onclick="return false">
6) " onclick="return false">
7) stud. ibi. spb.ru - дуже цiкавий ресурс про Петербурзькi банки
Вместе с этим смотрят:
Аккредитивная форма расчётов: сущность, виды и порядок применения
Актуальные проблемы и споры в автостраховании
Аналiз економiчноi дiяльностi ВАТ "Украiнська страхова компанiя "Дженералi Гарант"
Аналiз перспектив розвитку медичного страхування на ринку страхових послуг Украiни
Анализ деятельности банка ОАО "УралСиб"