Державна полiтика пiдтримки iнвестування в iнновацiйну дiяльнiсть в Украiнi

Нацiональний унiверситет

ВлКИРДВО - МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМРЖЯВ»

Факультет соцiальних наук i соцiальних технологiй

Кафедра полiтологii

Курсова робота з полiтологii

тема: Державна полiтика пiдтримки iнвестування в iнновацiйну дiяльнiсть в Украiнi

Киiв тАУ 2011

Вступ

В теперiшнiй час, на етапi економiчного зростання Украiни, регулювання iнвестицiйного i iнновацiйного процесiв з боку держави набувають особливого значення.

Дослiдження проблем iнвестування економiки завжди знаходилося в центрi уваги. У сучасних умовах економiчного розвитку Украiни вони виступають найважливiшим засобом забезпечення умов виходу з економiчноi кризи, структурних змiн у народному господарствi, зростання якостi технологiчного процесу та пiдвищення якiсних показникiв господарськоi дiяльностi на мiкро- i макрорiвнях.

РЖснуi ряд факторiв, який вказуi на необхiднiсть тiсноi спiвпрацi краiн у сферi стимулювання iнновацiй, i для досягнення найвищого рiвня ефективностi такого спiвробiтництва важливим i створення iнфраструктур та механiзмiв активiзацii iнновацiйно-iнвестицiйноi дiяльностi.

ОбтАЩiктом даного дослiдження i iнвестицiйно-iнновацiйна дiяльнiсть.

Предмет дослiдження тАУ особливостi державноi полiтики пiдтримки iнвестицiйно-iнновацiйноi дiяльностi.

Актуальнiсть дослiдження проблем iнновацiй в Украiнi не викликаi сумнiвiв, хоча формування у нас iнновацiйноi системи нового типу лише почалося. Поступово створюються новi iнновацiйнi структури, здатнi створювати комерцiйно привабливi проекти, до фiнансування яких пiдключаються економiчно успiшнi компанii, якi почали реалiзацiю великих iнвестицiйних програм. Вiдбуваiться поступова iнтеграцiя ряду наукомiстких виробництв в глобальний технологiчний простiр. Але цi процеси носять стихiйний характер, оскiльки до цих пiр не вирiшено загальне питання переходу Украiни до iнновацiйноi моделi розвитку.

Тому основною метою роботи i дослiдження процесiв створення i впровадження ТСрунтовноi стратегii розвитку iнвестицiйного та iнновацiйного секторiв економiки Украiни. А також пiдготовка i реалiзацiя програм по залученню iноземних iнвесторiв для фiнансування iнновацiй i нововведень у нашiй краiнi.

Формування парадигми iнновацiйного розвитку в теоретичному планi започатковано ще в минулому столiттi економiчними науковими дослiдженнями таких видатних постатей у свiтовiй науцi, як австрiйко-американський вчений Й.Шумпетер, украiно-росiйський вчений-економiст М.РЖ. Туган-Барановський та його учень, росiйський учений-економiст М.Д. Кондратьiв. Значну увагу формуванню iнновацiйних стратегiй розвитку придiлено у працях украiнських вчених О.РЖ. Амоши, Ю.М. Бажала, В.М. Гейця, О.О. Лапко, Б.А. Малiцького, Л.РЖ. Федуловоi.

1. РЖнвестицii та iнновацii

1.1 Поняття iнвестицiй та iнновацiй

У вiтчизнянiй економiчнiй теорii i практицi термiн ВлiнвестицiiВ» почав уживатися на початку 90-х рокiв ХХ столiття, що повтАЩязано з початком ринкового реформування економiки краiни. До того часу в краiнi з командно-адмiнiстративною економiкою категорiя ВлiнвестицiiВ» ототожнювалась як в економiчнiй лiтературi так i на практицi з термiном Влкапiтальнi вкладенняВ», якi розглядались, як правило, в якостi найважливiшого економiчного iнструменту, який характеризував дiяльнiсть будiвельного комплексу.

В Украiнi та iнших краiнах з перехiдною економiкою поштовхом для розвитку теорii iнвестицiй стало проведення приватизацii, процес становлення системи приватного пiдприiмництва та конкуренцii. РЖнвестицiйна теорiя формувалася одночасно з свiтовим ринком, який був започаткований завдяки Великим географiчним вiдкриття XV-XVI ст. Ця обставина вплинула на формування iнвестицiйноi теорii епохи меркантилiзму (Томас Ман, Девiд Юн, Джон Ло). З розвитком капiталiзму, зокрема на його мануфактурнiй стадii тАУ на перший план виступили проблеми виробництва. Таким чином заслуга у формуваннi нового методу пiзнання належала англiйськiй класичнiй школi (Смiт, Рiкардо, Мальтус). Далi еволюцiя iнвестицiйноi теорii пройшла етапи стокгольмськоi школи (Кнут Вiксель), неокласичноi теорii (Пiгу) та iнституцiонального пiдходу (Шумпетер).

Термiн ВлiнвестицiiВ» першочергово ототожнюiться з латинським ВлinvestireВ», що означаi ВлоблачатиВ», ВлвкладатиВ» або з англiйським ВлinvestmentsВ», що означаi Влкапiтальнi вкладенняВ». У широкому розумiннi цього слова iнвестицii тАУ це вкладення капiталу з метою його подальшого збiльшення в майбутньому.

Широко розповсюдженою i iнтерпретацiя iнвестицiй тАУ як набору благ та цiнностей, якi вкладаються в пiдприiмницьку дiяльнiсть iз метою одержання доходу. Фактично пiд iнвестицiями розумiють сукупнiсть витрат, що реалiзуються у формi цiлеспрямованого вкладення капiталу на певний термiн у рiзноманiтнi галузi i сфери економiки, в обтАЩiкти пiдприiмницькоi та iнших видiв дiяльностi для отримання прибутку (доходу) i досягнення як iндивiдуальних цiлей iнвесторiв, так i позитивного соцiального ефекту.

РЖнновацiя i iнновацiйний процес i двома найважливiшими поняттями в теорii iнновацiй. Термiн iнновацiя походить вiд латинського слова innovare, що означаi ВлпоновлюватисяВ» або ВлзмiнюватисяВ». В англiйськiй мовi використовуються спорiдненi слова Влto innovateВ» (запроваджувати нове, робити змiни), ВлinnovationВ» (нововведення), ВлinnovatorВ» (новатор). У вiдомому тлумачному англiйському словнику термiн ВлiнновацiяВ» трактуiться як ВлтАжнова iдея або метод, що впроваджуiться на етапi виготовлення чогосьтАжВ»[4]. Згiдно з Оксфордським Англiйським Словником (OED) (1989, т. 997-998) загальне поняття Влвведення новинокВ» та Влпредставлення чогось новогоВ» беруть свiй початок ще у шiстнадцятому столiттi. Поняття iнновацii використовувалось також в контекстi Влполiтичноi революцii, повстання чи бунтуВ», проте таке трактування категорii не використовуiться починаючи з вiсiмнадцятого столiття. OED розглядаi визначення iнновацii з точки зору Влкомерцiйного використанняВ», а саме, Влдiяльнiсть повтАЩязана iз представленням нового товару на ринку; товар, який щойно зтАЩявився на ринкуВ». Отже, поняття iнновацii безпосередньо повтАЩязане з поняттям змiни, нового, реформи або iдеi, що розглядаiться як нова. У свiтовiй практицi iснуi бiля сотнi рiзних визначень термiну ВлiнновацiяВ».

Й.Шумпетер вводить поняття новатора, пiд яким розумiiться пiдприiмець, який вперше впроваджуi Влбазиснi iнновацiiВ». Пiд ними вiн розумii: 1) революцiйнi змiни в технiцi i технологii, виготовлення нових товарiв; 2) освоiння нових ринкiв чи 3) джерел сировини; 4) органiзацiйно-управлiнськi нововведення. [30]

Заслуга Шумпетера полягаi в тому, що вiн зумiв не тiльки побачити, але й обТСрунтувати виникнення зовсiм нового, iнновацiйного типу розвитку. Свiтовий досвiд ХХ-ХХРЖ ст. показуi, що цей тип розвитку повтАЩязаний з цiлим рядом складових, якi його забезпечують, до того ж головним являються введення нових технологiй i виробництво нових товарiв. Перехiд вiд староi продукцii до новоi потребуi не тiльки переходу до новоi технологii виробництва, але i удосконалення його органiзацii, залучення новоi висококвалiфiкованоi робочоi сили. [31]

Рисунок
1 - Розкриття змiсту iнновацii за Й. Шумпетером

В ширшому розумiннi, iнновацiя стосуiться не лише виробникiв чи розповсюджувачiв товарiв та послуг, якi працюють в комерцiйному секторi. Органiзацii всiх трьох рiвнiв влади, а саме: законодавчоi, виконавчоi i судового права, а також органiзацii освiти, охорони здоровтАЩя i всiх галузей некомерцiйного сектору також повиннi здiйснювати нововведення, щоб йти на зустрiч умовам, що змiнюються, i навiть передбачувати iх.

Деякi автори розглядають iнновацiю як загальний процес, який не обовтАЩязково базуiться на науцi, технологii чи винаходi. Нова iдея, впроваджена в комерцiйну дiяльнiсть, не обовтАЩязково повинна бути технологiчною, щоб мати соцiальну та економiчну цiннiсть.

За характером iнновацiя може бути також органiзацiйною та соцiальною. Наприклад, iнновацii девтАЩятнадцятого столiття, повтАЩязанi з газетою масового тиражу та платою у кредит, суттiво вплинули на розвиток суспiльства. В останнiй декадi двадцятого столiття змiни, якi спостерiгались в американському суспiльствi, були також спричиненi iнновацiями. РЖнновацii можуть мати мiсце серед товарiв, процесiв чи послуг, а також в теорiях управлiння та дiях, завдяки яким всi три контролюються в органiзацiях та розповсюджуються на ринках.

В органiзацiях, як i, в загальному, в суспiльствi, iнновацii повиннi бути ясно сформульованi своiми засновниками i описанi таким чином, щоб iншi змогли зрозумiти i пiдтримати iх. З iншоi сторони, лише поширенi по всiй органiзацii та суспiльству iнновацii можуть здiйснювати значний вплив.

Очевидно, що важливим аспектом iнновацii i звтАЩязок, завдяки якому передаiться iнформацiя про потенцiйнi та запропонованi iнновацii. В сучасному розумiннi на сьогоднiшнiй день, поняття iнновацiя охоплюi не лише новi товари, але й iншi досягнення. Тому, iнновацiя тАУ це також змiна в процесах, таким чином старi товари виготовляються новими способами.

Новинки, спричиненi iнновацiями, можуть мати мiсце в сферi послуг чи в системах управлiння та маркетингу, завдяки яким товари та послуги створюються та розповсюджуються.

Спираючись на класичну теорiю iнновацii, украiнський вчений Ю.М. Бажал стверджуi: ВлРЖнновацiя як економiчна категорiя, це не просто поняття, що означаi будь-яке нововведення, а нова функцiя виробництва. Це тАУ змiна технологii виробництва, яка маi iсторичне значення i i необхiдною. РЖнновацiя становить стрибок вiд староi виробничоi функцii до новоi, але не кожне нововведення, нове виробництво i iнновацiiюВ» [6]. Тобто наступною важливою ознакою iнновацii i ii науковотехнiчна новизна i здатнiсть до виробничого застосування. Ю. Бажал слушно акцентуi увагу на здатностi iнновацii до матерiалiзацii у новi технiчно досконалi види промисловоi продукцii, засоби i предмети працi, технологii i органiзацii виробництва.

Вiдповiдно до мiжнародних стандартiв, якi викладенi у Керiвництвi Фраскатi (Frascati Manual, документ, прийнятий ОЕСР (Органiзацiя економiчного спiвробiтництва та розвитку) в 1993 р. в iталiйському мiстi Фраскатi) ВлПропонована стандартна практика для обстежень дослiджень i експериментальних розробокВ» редакцii вiд 1993 року, а також у ВлМетодицi збирання даних щодо технологiчних iнновацiйВ», прийнятих у 1992 роцi в Осло, iснуi наступне трактування термiну ВлiнновацiяВ» : тАЬiнновацiя тАУ це кiнцевий результат iнновацiйноi дiяльностi, що знайшов втiлення у виглядi нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологiчного процесу, що використовуiться в практичнiй дiяльностi, або в новому пiдходi до соцiальних послуг [9].

Орiiнтуючись саме на статичний аспект термiну ВлiнновацiяВ», вищенаведена дефiнiцiя вiдокремлюi продуктовi та процеснi iнновацii.

Перша украiнська економiчна енциклопедiя пропонуi розглядати iнновацiю як ВлтАж новий пiдхiд до конструювання, виробництва, збуту товарiв, завдяки якому iнноватор (автор iнновацii) та його компанiя здобувають переваги над конкурентамитАжВ» [8].

Отже, узагальнюючи можна стверджувати, що термiн ВлiнновацiяВ» може трактуватись в двох змiстах. По-перше, для окреслення нового продукту, процесу або системи, що мають потенцiал реалiзацii та дифузii (статичний аспект). По-друге, для описання процесу, охоплюючи такi види дiяльностi, як дослiдження, проектування, розроблення, органiзацiя виробництва, комерцiалiзацiя та поширення нового продукту, процесу або системи (динамiчний аспект).

РЖнновацiя тАУ це використання нових для органiзацii iдей шляхом втiлення iх в товарах, процесах, послугах, та/або в системах управлiння, якими оперуi органiзацiя [1].

1.2 Класифiкацiя

З метою забезпечення ефективного i цiлеспрямованого управлiння iнвестицiями пiдприiмства iнвестицii класифiкують за певними ознаками i критерiями.

За вiдтворювальною спрямованiстю видiляють валовi, чистi та реiнновацiйнi iнвестицii.

Валовi iнвестицii тАУ це загальний обсяг iнвестицiй за конкретний перiод, спрямованих на будiвництво, придбання засобiв працi i прирiст товарнотАУматерiальних цiнностей, незалежно вiд джерел фiнансування.

Чистi iнвестицii тАУ валовi iнвестицii за мiнусом iнвестицiй, здiйснених за рахунок амортизацiйних вiдрахувань.

Реiнновацiйнi iнвестицii характеризують обсяг капiталу, що iнвестуiться в просте вiдтворення основних засобiв i нематерiальних активiв, що амортизуються.

За обтАЩiктами вкладень iнвестицii подiляються на реальнi та фiнансовi.

Реальнi iнвестицii тАУ довготермiновi вкладення коштiв у активи, як матерiальнi (будiвлi, споруди, обладнання , прирiст матерiальних запасiв), так i нематерiальнi (лiцензii, патенти, права користування природними ресурсами). Вкладання засобiв у нематерiальнi активи, повтАЩязанi з науково-технiчним прогресом (НТП), називають iнновацiйними iнвестицiями, якi реалiзують у двох основних формах: через придбання готовоi або розробку науково-технiчноi продукцii. Основними формами реального iнвестування i: придбання цiлiсних майнових комплексiв; нове будiвництво; розширення, реконструкцiя, модернiзацiя чи оновлення окремих видiв обладнання; iнвестування приросту запасiв матерiальних оборотних активiв.

Фiнансовi iнвестицii тАУ активи, якi пiдприiмство утримуi з метою збiльшення прибутку (вiдсоткiв, дивiдендiв), зростання вартостi капiталу чи набуття iнвестором iнших вигiд; придбання корпоративних прав, цiнних паперiв, деривативiв (документ установленоi форми, який засвiдчуi право або зобовтАЩязання придбати чи продати в майбутньому цiннi папери, активи, а також кошти на визначених у ньому мовах), iнших фiнансових iнструментiв.

За характером участi в iнвестуваннi бувають прямi i непрямi iнвестицii.

Прямi iнвестицii тАУ це безпосередня участь iнвестора у виборi обтАЩiкта iнвестування i вкладання коштiв.

Непрямi iнвестицii - опосередкована участь iнвестора у виборi обтАЩiкта iнвестування i вкладання коштiв iншими способами (фiнансовими посередниками).

За сумiснiстю здiйснення видiляють незалежнi, взаiмозалежнi та взаiмовиключнi iнвестицii.

Незалежнi iнвестицii характеризують вкладення капiталу в такi обтАЩiкти iнвестування (iнвестицiйнi проекти, фiнансовi iнструменти), якi можуть бути реалiзованi як автономнi (незалежнi вiд iнших обтАЩiктiв iнвестування i що не виключають iх) в загальнiй iнвестицiйнiй програмi (iнвестицiйному портфелi) пiдприiмства.

Взаiмозалежнi iнвестицii характеризують вкладення капiталу в такi обтАЩiкти iнвестування, черговiсть реалiзацii або подальша експлуатацiя яких залежить вiд iнших обтАЩiктiв iнвестування i може здiйснюватися лише в комплексi з ними.

Взаiмовиключнi iнвестицii носять, як правило, аналогiчний характер за цiлями iх здiйснення, характеру технологii, номенклатурi продукцii i iнших основних параметрах i вимагають альтернативного вибору.

За рiвнем дохiдностi видiляють високодоходнi, середньодоходнi, низькодоходнi та бездоходнi iнвестицii.

За рiвнем iнвестицiйного ризику розрiзняють безризиковi, низькоризиковi, середньоризиковi та високоризиковi.

За рiвнем лiквiдностi видiляють високолiквiднi, середньолiквiднi, низьколiквiднi та нелiквiднi iнвестицii.

Високолiквiднi iнвестицii. До них вiдносять такi обтАЩiкти (iнструменти) iнвестування пiдприiмства, якi швидко можуть бути конвертованi в грошову форму (як правило, в строк до одного мiсяця) без вiдчутних втрат своii поточноi ринковоi вартостi. Основним видом високолiквiдних iнвестицiй пiдприiмства i короткостроковi фiнансовi вкладення.

Середньолiквiднi iнвестицii характеризують групу обтАЩiктiв (iнструментiв) iнвестування пiдприiмства, якi можуть бути конвертованi в грошову форму без вiдчутних втрат своii поточноi ринковоi вартостi строк вiд одного до шести мiсяцiв.

Низьколiквiднi iнвестицii. До них вiдносять обтАЩiкти (iнструменти) iнвестування пiдприiмства, якi можуть бути конвертованi в грошову форму без втрат своii поточноi ринковоi вартостi пiсля закiнчення значного перiоду часу (вiд пiв року i вище). Основним видом низько лiквiдних iнвестицiй i незавершенi iнвестицiйнi проекти, реалiзованi iнвестицiйнi проекти iз застарiлою технологiiю, некотированi на фондовому ринку акцii окремих маловiдомих пiдприiмств.

Нелiквiднi iнвестицii характеризують такi види iнвестицiй пiдприiмства, якi самостiйно реалiзованi бути не можуть (вони можуть бути проданi на iнвестицiйному ринку лише в складi цiлiсного майнового комплексу).

За характером використання капiталу в iнвестицiйному процесi видiляють первинi iнвестицii, реiнвестицii та дезiнвестицii.

Первиннi iнвестицii характеризують використання знов сформованого для iнвестицiйних цiлей капiталу як за рахунок власних, так i за позикових фiнансових ресурсiв.

Реiнвестицii i повторним використанням капiталу в iнвестицiйних цiлях за умови попереднього вивiльнення в процесi реалiзацii ранiше вибраних iнвестицiйних проектiв, iнвестицiйних товарiв або фiнансових iнструментiв iнвестування.

Дезiнвестицii i процес вилучення ранiше iнвестованого капiталу з iнвестицiйного обороту без подальшого його використання в iнвестицiйних цiлях (наприклад, для покриття збиткiв пiдприiмства).

За перiодом iнвестування розрiзняють короткостроковi та довгостроковi iнвестицii.

За формами власностi iнвесторiв розрiзняють iнвестицii приватнi (акцiонернi), державнi, спiльнi та iноземнi.

Приватнi iнвестицii тАУ вкладання коштiв, якi роблять громадяни та приватнi пiдприiмства.

Державнi iнвестицii тАУ вкладання капiталу, яке здiйснюють центральнi та мiсцевi органи влади й управлiння бюджетних та позабюджетних фондiв i позичених коштiв.

Спiльнi iнвестицii тАУ спiльне вкладання коштiв фiзичних та юридичних осiб краiни i iноземних держав у один iнвестицiйний проект.

РЖноземнi iнвестицii тАУ iнвестицii iноземних фiзичних i юридичних осiб до рiзних сфер дiяльностi держави у виглядi фiнансiв чи матерiальних засобiв, а також шляхом передавання прав на майнову й iнтелектуальну власнiсть господарським субтАЩiктам з метою отримання прибутку. Можуть здiйснюватися через: пайову участь у пiдприiмствах, створюваних разом з вiтчизняними фiзичними i юридичними особами; створення пiдприiмств, що повнiстю належать iноземним iнвесторам; придбання пiдприiмств, будiвель, споруд, акцii чи iнших цiнних паперiв; придбання прав користування землею, iншими природними ресурсами, а також майнових прав.

За регiональними джерелами розрiзняють внутрiшньодержавнi та закордоннi iнвестицii.

Внутрiшньодержавнi iнвестицii тАУ вкладення коштiв у обтАЩiкти iнвестування, розмiщенi в межах даноi краiни.

Закордоннi iнвестицii тАУ вкладення коштiв у обтАЩiкти iнвестування, розмiщенi за межами даноi краiни.

За регiональною направленiстю iнвестованого капiталу видiляють iнвестицii на внутрiшньому i мiжнародному ринках.

РЖнвестицii на внутрiшньому ринку характеризують вкладення капiталу як резидентiв, так i нерезидентiв на територii даноi краiни.

РЖнвестицii на мiжнародному ринку (або мiжнароднi iнвестицii) характеризують вкладення капiталу резидентiв даноi краiни за межами ii внутрiшнього ринку.

З огляду на спрямованiсть дiй розрiзняють нетто-iнвестицii, брутто-iнвестицii, екстенсивнi та реiнвестицii.

Нетто-iнвестицii тАУ iнвестицii на заснування проекту (початковi iнвестицii).

Екстенсивнi iнвестицii тАУ iнвестицii на розширення (збiльшення) виробничого потенцiалу.

Брутто-iнвестицii тАУ нетто-iнвестицii плюс реiнвестицii.

За галузевою спрямованiстю iнвестицii подiляють в розрiзi окремих галузей i сфер вiдповiдно до iх класифiкатора.

Окремо видiляють тезаврацiйнi iнвестицii.

Вони здiйснюються з метою накопичення скарбiв. Вони включають такi видив вкладiв:

В золото, срiбло, iншi дорогоцiннi метали, дорогоцiнне камiння i вироби з них;

В предмети колекцiйного попиту;

Аналiзуючи iснуючi вiдомi класифiкацii iнновацiй, приходимо до висновку, що кожна класифiкацiя побудована за певною класифiкацiйною ознакою i виконуi певне цiльове навантаження.

Рисунок
2 - Класифiкацiя iнновацiй [1]

Окремо розглянемо класифiкацiю iнвесторiв:

За спрямованiстю основноi господарськоi дiяльностi тАУ iндивiдуальний та iнституцiйний iнвестор;

За метою iнвестування тАУ стратегiчний та портфельний iнвестор;

За належнiстю до резидентiв краiни тАУ вiтчизняний та iноземний iнвестор;

2. Забезпечення реалiзацii iнвестицiйно-iнновацiйноi полiтики

2.1 Нормативно-правова база

За характером iнвестицiйна дiяльнiсть в Украiнi i одним з найбiльш складних у правовому аспектi проявiв господарських вiдносин. Забезпечення цiii дiяльностi, що включаi як нацiонально-правовий, так i мiжнародно-правовi аспекти полягаi в такому:

Пiльговi умови iнвестування i державнi гарантii захисту iноземних iнвестицiй.

Правове регулювання не лише основним Законом, а й цiлою низкою iнших законiв i пiдзаконних нормативно-правових актiв.

Регулювання здiйснюiться не лише законодавством тiii чи iншоi краiни, а й мiжнародними угодами.

В розвинених краiнах на долю нових й удосконалених товарiв, технiки i технологiй припадаi понад 70% приросту ВВП. На жаль, Украiна до цих краiн не належить.

РЖнвестицiйна дiяльнiсть являi собою сукупнiсть практичних дiй юридичних осiб, держави та громадян щодо реалiзацii iнвестицiй. Нинiшня правова система Украiни складаiться з бiльше нiж 100 законiв та iнших нормативних актiв, що регулюють iнвестицiйну дiяльнiсть.

РЖнновацiйна дiяльнiсть як рiзновид iнвестицiйноi дiяльностi маi свою нормативну основу тАУ iнновацiйне законодавство тАУ сукупнiсть нормативних актiв, що регулюють вiдносини, якi виникають в процесi iнновацiйноi дiяльностi. Законодавство Украiни в цiй сферi базуiться на Конституцii Украiни i складаiться з iз законiв Украiни ВлПро iнвестицiйну дiяльнiстьВ», ВлПро iнновацiйну дiяльнiстьВ», ВлПро спецiальний режим iнновацiйноi дiяльностi технологiчних паркiвВ», ВлПро прiоритетнi напрями iнновацiйноi дiяльностi в УкраiнiВ», ВлПро наукову i науково-технiчну експертизуВ» та iнших законодавчих актiв [7].

Центральним органом виконавчоi влади в Украiнi у сферi iнвестицiйноi дiяльностi i Державне агентство Украiни з iнвестицiй та розвитку (до червня 2010 Державне агентство Украiни з iнвестицiй та iнновацiй) створене у 2005 роцi. Основним завданням агентства i участь у формуваннi та забезпеченнi реалiзацii державноi полiтики у сферi iнвестицiйноi та iнновацiйноi дiяльностi. Пiдвiдомчими органiзацiями i:

мережа регiональних центрiв з iнвестицiй та розвитку;

державна iнновацiйна фiнансово-кредитна установа;

державна iнвестицiйна компанiя;

нацiональний центр впровадження галузевих iнновацiйних програм;

РЖснуючi в Украiнi перешкоди здiйснення iнвестицiйноi дiяльностi носять системний характер та суттiво заважають збiльшенню обсягiв iнвестування в економiку держави. Враховуючи зазначене та виконання доручення Президента Украiни щодо запровадження в Украiнi Влiдиного iнвестицiйного вiкнаВ» Державним агентством Украiни з iнвестицiй та розвитку розроблено проект Закону Украiни ВлПро запровадження системи пiдготовки та реалiзацii iнвестицiйних проектiв за принципом Влiдиного вiкнаВ», який прийнято Верховною Радою Украiни 21.10.2010 за № 2623-VI. Вказаний Закон спрямований на вдосконалення правового регулювання та створення сприятливих умов для активiзацii iнвестицiйноi дiяльностi в Украiнi шляхом органiзацii взаiмодii регiональних центрiв з iнвестицiй та розвитку i субтАЩiктiв iнвестицiйноi дiяльностi з метою пiдготовки та реалiзацii iнвестицiйних проектiв за принципом Влiдиного вiкнаВ». Цей Закон покликаний сприяти усуненню перешкод здiйснення iнвестицiйноi дiяльностi та створенню належних умов для залучення iнвестицiй [15].

Ще одним кроком пiдтримки iнвестування в iнновацii стала розробка проекту розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв Украiни ВлПро затвердження плану заходiв на 2010-2012 роки щодо реалiзацii Концепцii розвитку нацiональноi iнновацiйноi системиВ», який 02.06.2010 внесено на розгляд до Кабiнету Мiнiстрiв Украiни. Проте, у звтАЩязку зi змiною керiвництва заiнтересованих органiв вказаний проект було повернуто на повторне погодження.

Проектом плану заходiв на 2010-2012 роки щодо реалiзацii Концепцii розвитку нацiональноi iнновацiйноi системи передбачалося виконання низки завдань з розвитку вiтчизняних iнтелектуальних iнформацiйних технологiй, якi завдяки своiй унiверсальностi практично не мають обмежень щодо застосування в усiх галузях та сферах дiяльностi тАУ вiд проектування нових виробiв до моделювання та управлiння великими виробничими системами. Вказаний проект i першим етапом iмплементацii Концепцii розвитку нацiональноi iнновацiйноi системи.

Разом з тим, питання формування прiоритетних напрямкiв розвитку науки i технiки та iнновацiйноi дiяльностi, створення нацiональноi iнновацiйноi системи та iнтегрування вiтчизняноi науки у свiтовий науковий простiр було передано до компетенцii Державного комiтету Украiни з питань науки, iнновацiй та iнформатизацii (Держкомiнформнауки), який утворено вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 05.07.2010 № 548 [15].

Крiм того, постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 13.09.2010 № 860 ВлПитання пiдготовки та вiдбору iнвестицiйних проектiв, для реалiзацii яких у реальному секторi економiки надаiться державна пiдтримкаВ», затверджено Порядок вiдбору iнвестицiйних проектiв, для реалiзацii яких у реальному секторi економiки надаiться державна пiдтримка, який визначаi загальну процедуру проведення конкурсного вiдбору та експертноi оцiнки розроблених субтАЩiктами господарювання iнвестицiйних проектiв, для реалiзацii яких у реальному секторi економiки надаiться державна пiдтримка.

Порядком передбачено, що у конкурсному вiдборi можуть взяти участь iнвестицiйнi проекти, пропозицii щодо реалiзацii яких, за висновком Мiнiстерства економiки Украiни, вiдповiдають завданням i прiоритетам, визначеним Програмою дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, та i економiчно ефективними.

Одним з основних критерiiв вiдбору та експертноi оцiнки iнвестицiйних проектiв визначено iнновацiйну спрямованiсть та високотехнологiчний рiвень. А основними шляхами досягнення мети Концепцii Державноi цiльовоi економiчноi програми розвитку iнвестицiйноi дiяльностi на 2011-2015 роки i створення умов для переходу до iнвестицiйно-iнновацiйноi моделi розвитку, стимулювання залучення приватних iнвестицiй, удосконалення законодавства, що регулюi iнвестицiйну дiяльнiсть та зняття перешкод в iнвестуваннi [15].

2.2 Органiзацiйнi форми

В умовах формування ринкових вiдносин виникають питання стосовно органiзацiйних форм пiдприiмств, якi здiйснюють iнновацiйне пiдприiмництво. За кожним успiшним нововведенням стоять конкретнi виконавцi, органiзацiйнi структури.

Свiтова статистика показуi, що в результатi викликаних iнновацiйними процесами змiн все бiльшу роль став вiдiгравати малий бiзнес, який спецiалiзуiться на рiзних стадiях iнновацiйного циклу. Малi пiдприiмства, створюючи новi робочi мiсця, що дуже важливо для Украiни у звтАЩязку з високим рiвнем безробiття, вiдiграють iстотну роль.

Дискусiя щодо виявлення оптимального спiввiдношення мiж розмiром фiрми i iнновацiйною активнiстю приводить до висновку, що iнновацiйна дiяльнiсть прямо пропорцiйна ступеню монополiзацii економiки.

Дослiдження iнновацiйноi активностi дозволяють стверджувати:

менш формальна органiзацiйна структура даi бiльший простiр для iндивiдуальноi iнiцiативи;

iнновацiя необхiдна для виживання;

вимагаiться сильна внутрiшня мотивацiя;

широкий профiль робiтникiв забезпечуi потенцiйний простiр для оригiнальних iнновацiйних iдей;

До основних iнновацiйних структур вiдносять:

РЖнновацiйний бiзнес-iнкубатор тАУ органiзацiйна структура, що надаi примiщення, обладнання, устаткування, iнформацiйно-комунiкацiйнi послуги на пiльгових умовах. Завданнями бiзнес-iнкубаторiв i: проведення дiловоi експертизи, фiнансування iнновацiйних проектiв, надання консультацiйних послуг.

РЖнновацiйний центр тАУ асоцiацiя пiдприiмств i органiзацiй, обтАЩiднаних з метою досягнення високого комерцiйного результату на основi використання науково-технiчних розробок i винаходiв. Завданням таких центрiв i: пiдтримка iснуючих та створення нових iнновацiйних пiдприiмств, а також надання консалтингових та iнжинiрингових послуг.

Технопарк тАУ компактно розмiщений науково-технiчний комплекс, функцiонування якого ТСрунтуiться на комерцiалiзацii науково-технiчноi дiяльностi. Завданнями технопаркiв i: впровадження у виробництво науково-технiчних розробок та iнтеграцiя рiзних стадiй iнновацiйного процесу.

Технополiс тАУ спецiально створений науково-промисловий комплекс, що включаi пiдприiмства i органiзацii, охопленi повним iнновацiйним циклом. Завданнями технополiсiв i: забезпечення необхiдноi iнфраструктури для надання послуг у сферi маркетингу, реклами, фiнансування, патентноi охорони, матерiально-технiчного постачання та збуту iнновацiйноi продукцii, а також активiзацiя мiжнародного спiвробiтництва в сферi науково-дослiдних та дослiдно-конструкторських програм (НДДКР) та iнновацiй [1].

Держава тАУ одна з найбiльш впливових дiйових осiб у всiх аспектах створення та розвитку наукових паркiв, хоча в бiльшостi краiн вона не i безпосереднiм iнiцiатором i учасником того чи iншого конкретного паркового комплексу (виняток тАУ уряд Японii з його програмою технополiсiв). Наприклад, у Великобританii бiльше половини наукових паркiв побудованi, так званими агентствами розвитку (Development Agencies) тАУ державними органiзацiями (такi агентства i i у США). А першi iнкубатори в США взагалi фiнансувалися Нацiональним науковим фондом. До того ж, крiм допомоги паркам, уряд надаi пiльги i субсидii iх клiiнтам на iндивiдуальнiй основi.

Першi iвропейськi парки були створенi у 1971 роцi в Шотландii при Единбурзькому унiверситетi i в Корпусi Кембриджського унiверситету.

Однiiю з високотехнологiчних краiн РДвропи, що розвиваiться найбiльш ефективно, i Фiнляндiя (4,5% ВВП витрачаiться на науку), яка за короткий термiн здiйснила прорив у число розвинутих РЖндустрiальних держав [1].

Головною проблемою державноi науково-технiчноi та iнновацiйно-промисловоi полiтики i реалiзацiя власних конкурентних переваг, змiцнення позицiй вiтчизняних виробникiв на глобальному ринку. Стратегiчне завдання держави тАУ полiтика концентрацii фiнансового та iнтелектуального капiталу на нових прiоритетних напрямках, створення великих конкурентоспроможних фiнансово-промислових корпорацiй тАУ нацiональних лiдерiв, здатних виконати функцiю локомотивiв розвитку. Цьому покликанi сприяти створенi, вiдповiдно до нацiонального законодавства, першi в Украiнi iнновацiйнi структури.

Технологiчний парк Украiни тАУ це здебiльшого комплекс пiдприiмств та органiзацiй з визначеними науково-технiчними напрямками. Комплекс обтАЩiднуi дослiдження, розробки та виробництво i на основi розвинутоi пiдприiмницькоi дiяльностi забезпечуi реалiзацiю високих технологiй, виробництво конкурентоспроможноi продукцii. [28]

Не дуже добрими i справи з iнновацiйними структурами iнших типiв, дiяльнiсть яких не потрапляi пiд спецiальну законодавчу базу. Бiльшiсть iз них, як правило, створювались без пiдтримки держави. РЖ в кращому випадку тАУ за рахунок грантiв чи коштiв мiжнародноi технiчноi допомоги.

Створення технопаркiв, технополiсiв, бiзнес-iнкубаторiв за класичною схемою територiального обтАЩiднання i складним та багато витратним процесом, iнодi просто неможливо сконцентрувати на однiй територii установи, виробничi пiдприiмства та сферу забезпечення через вiдсутнiсть одного з вказаних елементiв.

Створення системи вiртуальних iнновацiйних структур на даному етапi розвитку економiчноi системи Украiни i одним з найбiльш оптимальних органiзацiйних методiв стимулювання iнновацiйноi дiяльностi. Наявнiсть висококвалiфiкованих вiтчизняних фахiвцiв та невеликi стартовi витрати дозволяють сподiватись на успiх нових форм органiзацii iнновацiйних процесiв.

Залежно вiд стану економiки використовуються рiзнi концепцii державного регулювання iнвестицiйно-iнновацiйноi дiяльностi. Вiдповiдно до цих концепцiй видiляють такi основнi форми державного регулювання:

[3].

Рис. 3 - Форми державного регулювання iнвестицiйноi дiяльностi

Необхiдною умовою полiпшення iнвестицiйноi й економiчноi ситуацii в Украiнi i подальша децентралiзацiя державного управлiння, що сприятиме пiдвищенню демократичного потенцiалу суспiльства й управлiнськоi компетенцii регiональних i мiсцевих органiв влади. На жаль, сучасна практика формування iнвестицiйних програм регiонального рiвня недосконала.

З метою стимулювання економiчного розвитку територiй i пришвидшення у них iнвестицiйних процесiв на регiональному та мiсцевому владних рiвнях маi здiйснюватись цiлеспрямована стратегiя формування iмiджу регiону як привабливого об'iкта вкладання iнвестицiй, зокрема: формування бази даних для потреб широкого кола iнвесторiв щодо економiчного i правового середовища, iнвестицiйного потенцiалу та конкурентних переваг територii; запровадження i постiйна пiдтримка дii ефективних каналiв поширення iнформацii щодо потреб та можливостей територii, в тому числi рекламного характеру; активна участь i посередництво в налагодженнi дiлових контактiв мiж представниками мiсцевих бiзнесових кiл та потенцiйними iнвесторами; адмiнiстративний i консультативний супровiд iнвестицiйних проектiв.

Мета та завдання регiональноi влади в iнвестицiйному процесi можуть бути представленi у виглядi функцiональноi моделi:

iнвестицiя iнновацiя полiтика

Рисунок
4 - Мета та завдання регiональноi влади в iнвестицiйному процесi

Функцii регiональноi влади зi створення сприятливого iнвестицiйного клiмату: 1 тАУ вивчення потреб та ресурсiв громади; 2 тАУ iнформацiйна кампанiя; 3 тАУ пiдтримка бiзнесу; [12].

Формами опосередкованого впливу держави на iнвестицiйний процес i:

державне кредитування;

державнi позики;

роздержавлення та приватизацiя;

податкове регулювання;

амортизацiйна полiтика;

державний лiзинг;

лiцензування i квотування;

антимонопольнi заходи;

стандартизацiя.

Захист нацiонального iнвестицiйного ринку називаiться протекцiонiзмом, який здiйснюiться за допомогою:

високих митних зборiв на товари, що iмпортуються;

податки на iноземнi iнвестицii;

обмеження або заборону ввозу окремих товарiв;

заохочення розвитку нацiонального товаровиробника;

субсидiювання нацiонального iнвестора.

Забезпечення сприятливого iнвестицiйного клiмату, iнвестицiйноi привабливостi окремих галузей чи регiонiв здiйснюiться через:

податковi пiльги чи канiкули;

пiльговi кредити;

державнi субсидii;

заохочення створення пiдприiмств з iноземними iнвестицiями, мiжнародних концернiв i консорцiумiв, вiльних (офшорних) зон.

2.3 Джерела фiнансування

Питання фiнансовоi пiдтримки iнновацiйноi дiяльностi стоiть, напевне, найгострiше. ВлГрошi плюс розум тАУ це iнновацiя, а розум плюс грошi тАУ це не завжди iнновацiя. Тому iнструмент тАУ це, в першу чергу, грошi. Будь-яка найменша змiна тАУ модернiзацiя промисловостi, випуск новоi продукцii, науково-технiчнi дослiдження

Вместе с этим смотрят:

Анализ значения Средней Азии в работах учёных геополитиков

Виды монархий в современном мире

Выявление основных проблем молодежной политики КПРФ и поиск путей их решения

Генезис института многопартийности в РФ

Государственное управление и его принципы в ситуации социального и политического конфликта