РЖудаiзм як нацiональна релiгiя iвреiв

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Нацiональний унiверситет Киiво-Могилянська академiя

Факультет гуманiтарних наук

Кафедра релiгiiзнавства

Письмова робота

на тему: РЖудаiзм як нацiональна релiгiя iвреiв

Киiв 2009

Вступ

РЖсторiя маi надзвичайну важливiсть в iудаiзмi. Не дивлячись на те, що священнi тексти бiльшостi стародавнiх релiгiй спираються на мiфи, РДврейська Бiблiя створена на основi iсторичного опису. Офiцiйно iудаiзм починаiться зi створення свiту, але фактично походження самих iвреiв i iх релiгii починаiться з патрiарха Авраама. За вказiвкою Бога Авраам покинув свою домiвку i перейшов у район Ханаан, який грубо можна назвати сьогоднiшнiм РЖзраiлем. Авраам, який вважаiться засновником iврейськоi релiгii, не шукав Бога, а швидше Бог його покликав i пообiцяв йому так багато нащадкiв, скiльки зiр i на небi. Важливою подiiю було поневолення iврейського народу у РДгиптi. Пiсля того як брати Йосипа продали його в РДгипет, через неврожай, голод i авторитет Йосипа перед фараоном, у РДгипет перебралися решта його братiв тАУ 12 колiн РЖзраiлевих. Зi смертю Йосипа iврейський народ поступово почав втрачати права, i був перетворений на рабiв. Через декiлька столiть поневiряння у РДгиптi Бог посилаi пророка Мойсея, який виводить iвреiв з РДгипту. Другою основною подiiю було надання Мойсеiвi Закону (Письмовоi Тори) на горi Синай близько 1200 р. до н.е. На цiй горi Бог утвердив народ РЖзраiлю, що був названий на честь внука Авраама Якова (одного разу Яковi приснився сон, де вiн боровся з ангелом цiлу нiч. Пiсля чого його Бог назвав Богоборцем, що по iврейському РЖзраiль).

Основнi тексти iудаiзму

Тора тАУ це стандартно птАЩятикнижжя Мойсея (Танах ), а у бiльш широкому значеннi це вся сукупнiсть iврейського традицiйного закону.

Талмуд (iврит ВлвчитиВ») тАУ багатотомний збiрник правових релiгiйних i моральних положень iудаiзму, який базуiться на коментарях до Танаху тАУ тобто Мiшнi, а також охоплюi Гемару, що являi собою результат плiдних дискусiй й iнтелектуальноi працi провiдних iврейських рабинiв i тлумачiв Мiшни. Гемара включаi в себе безлiч вдосконалених, розширених i по-новому розтлумачених засадничих норм i правил Галахи i Аггади. Через iсторичнi обставини Талмуд зберiгся у двох варiантах тАУ iрусалимському i вавилонському.

Галаха тАУ це сукупнiсть законiв, якi визначають релiгiйне, громадське, правове i сiмейне життя iвреiв. Галаха вважаiться основою усноi Тори, яка була дана Мойсею Богом на горi Синай. Так як у Торi багато правил i вказiвок були незрозумiлими чи занадто метафоричними, виникла необхiднiсть в усному тлумаченнi Тори (точнiше Танаху) iврейськими мудрецями для того, щоб iхнi одновiрцi не грiшили, що призвело до розвитку i розширення Галахи впродовж багатьох столiть. Першим хто почав тлумачити письмову Тору був Езра, який у 459 р. до н.е. привiв 5000 тисяч iврейських вигнанцiв з Вавилону до рiдного мiста РДрусалим. Про Езру ми дiзнаiмося з Бiблii, зi Старого Заповiту де i Книга Езри. Езра обтАЩiднав розпорошений i безликий iврейський народ навколо свого незаперечного авторитету i точного тлумачення й виконання законiв Тори. Бачачи, що змiшанi шлюби загрожують нацiональнiй iдентифiкацii iвреiв i iх майбутньому, реформатор бореться проти таких шлюбiв i навiть дозволяi розлучення, аби такi сiмтАЩi не iснували. Езра вважаiться пророком рiвним самому Мойсею, РДноху i Давиду. Аггада -- це знову ж таки збiрка афоризмiв, байок гiперболiзованих iсторiй, поетичних гiмнiв i притч, якi пояснюють закони i принципи Тори по-iншому нiж Галаха. Остання зводила всi пояснення до чiтких i строгих норм, а Аггада пояснюi iх у поетично-мтАЩякiшому стилi. Аггада i Галаха хоча i мають певнi протиставлення, все ж гармонiйно доповнюють одна одну, i допомагають зрозумiти Тору за допомогою рiзних пiдходiв. Аггада переважно спираiться на Бiблiю i використовуi у своiх розповiдях фрагменти з Бiблiйних текстiв. Часто персонажi, якi були лише побiжно згаданi у Бiблii набувають бiльшоi уваги i опису у Аггадi. Тобто Аггада це частково гумористична, художня, приземлена i побутова творчiсть iврейського народу, яка почала складатися ще до нашого ери i чудово вiдображаi iсторiю iврейського народу, його мiстицизм i контакти з iншими народами. З часом цей фольклор (Аггада) був зафiксований у текстах i включений у Тору. Цiкавим i те, що iврейський народ настiльки шанобливо ставиться до своii iсторii, творчостi й iнтелектуальноi спадщини, що включаi усну народну творчiсть до своii релiгii i шануi ii так само як слова пророкiв. Тобто релiгiя у РЖзраiльського народу настiльки тiсно повтАЩязана з повсякденним життям, що iхнi так би мовити казки, байки i оповiдання побудованi на вiрi в Бога, на пошанi до Бога i тлумаченнi Його слiв i вважаються канонiчними. З iншого боку iудаiзм розумii, що вiн не обмежуiться лише Танахом, тому всiляко заохочуi народ до роздумування, iнтерпретацiй нових пiдходiв до вивчення Слова Божого, як ми бачимо на прикладi пошанування Аггади. З цього випливаi висновок, що народ i релiгiя i мудрецi працюють у плiдному трикутнику, разом вдосконалюють Талмуд i прагнуть до його кращого виконання, тобто до досконалостi. Сам iудаiзм не вивищуiться над народом, не називаi його темним i не вимагаi слiпого пiдпорядкування, вiн навпаки органiчно вписуiться в життя iвреiв, стараiться полегшити iм життя, пояснюючи закони Тори, i всiляко заохочуi до цього всiх здатних творити i мислити. Аггада на рiвнi з Галахою входить до Гемари i формуi Тору.

Тора, як ядро iудаiзму у ii релiгiйному тлумаченнi

Одного разу хтось вдало сказав, що книги, якi вважаються священними у iнших народiв, сприймаються як щось, дане Небом, але лише iудаiзм заснований на тому, що Тора тАУ це саме Небо. Перефразувавши, можна сказати, що Тора тАУ це сама суть Божественного одкровення, яка не лише служить основою для релiгiйного, громадського i полiтичного життя, але i володii вищою цiннiстю сама по собi. Так як Тора вважаiться виразом Божественноi волi, ii iвреi вважають першопочатковим планом свiтобудови. РДврейськi мудрецi твердять, що Тора i свiт невiдтАЩiмнi одне вiд одного. Той хто занурюiться читанням у Тору емоцiйно i розумово, пiдпорядковуi своi я Божественнiй волi. Для iврея Тора тАУ це шлях життя, вона вказуi на цiль, до якоi людинв повинна прямувати у своiму духовному i фiзичному iснуваннi.

В iудаiзмi Бог розкрив Себе у Торi, став вiдкритим для людей, i перебуваi з людьми у всiх сферах iх життя. Сама по собi Тора складна для розумiння, тому паралельно з нею йде Усна Тора, яку вважають такою самою важливою.

Тора це сам Бог, це вияв Бога у виглядi букв, це Його матерiальне вiдображення. Тому пiзнання Тори, якнайглибше проникнення в неi всiляко заохочуiться i вихваляiться, адже iврей тодi стаi вiльним практично у будь-якiй сферi його дiяльностi, його намiри мають певну святiсть i вiн неначе iднаiться з Творцем. Читаючи Тору, iврей виходить на контакт з Богом, пiзнаi суть свого iснування i стаi неначе Його партнером, адже Бог, читаючи Тору створював свiт.

РДвреi визнають себе Богообраним, священним народом, однак не принижують iншi народи i вважають, що святiсть, яку вони мають однаковою мiрою доступна всiм народам свiту. Але маючи такий статус вiд Бога, iвреi усвiдомлюють свою пiдвищену вiдповiдальнiсть перед Всесвiтом i Богом. З прийняттям Тори як плану свого життя, вони звалили на своi плечi обовтАЩязок священнослужiння, обовтАЩязок бути духовним храмом всього людства, який не обмежуiться часом i простором, а виконуiться завжди i всюди. РЖудаiзм намагаiться зрозумiти свiй народ, що будучи iдиними i виконуючи Тору, вони вдосконалюють свiт i втiлюють сценарiй Творця, i реалiзують замисел Тори у свiтобудовi.

Добро, згiдно з тлумаченням Тори Адiном Штейнзальцем, це все те, що знаходиться у рамках закону, а зло тАУ те, що його покидаi незалежно чи воно йде на позитив чи негатив. Адже все маi певнi форми i функцii, тому iх не можна змiнювати. Тобто те що сказано в Торi -- це межi iснування добра.

Якщо порiвнювати з християнством, то iудаiзм виступаi як бiльш прагматична свiтська релiгiя, яка вимагаi послуху Богу разом з читанням Тори, ii поясненням самому собi навiть з певним скептицизмом. РЖудаiзм дозволяi ставити пiд сумнiв певнi закони, для того щоб iнтелектуально-емоцiйною працею людина краще осягнула, зрозумiла певне Боже правило, i виконувала його всiм серцем, розумом i вiрою. РЖудаiзм заохочуi вивчення Талмуду i iнших священних творiв, що вимагаi розумову працю, безпристрасний логiчний аналiз, абстрактне мислення i сумнiв для змiцнення власноi вiри. Один з ключових принципiв iудаiзму це баланс. Священнi книги це поiднання Божих законiв (Тора, Танах) i коментарi тлумачiв: рабини, мудрецi, фарисеi, сам народ. Ще один приклад балансу, це розумiння матерiального свiту не як неповноцiнного творiння Божого, а, навпаки, як вершину його творiння, яка однаково рiвна духовному свiтовi, адже у матерii теж проявляiться замисел Божий, який нiчим не менший нiж у iнших творiннях. Якби Тора була присвячена лише духовному аспекту, то вона б втратила будь-який зв'язок з реальнiстю, стала б вiдiрвана вiд життя людини, яке тiсно повтАЩязане з фiзичним свiтом. Саме така рiвновага i матерiального i духовного я вважаю дозволила iудаiзму стати сценарiiм життя iвреiв, дозволила тiсно регламентувати всi сфери життя ( громадське життя, торгiвля, сiльське господарство, промисловiсть, стосунки мiж чоловiком i дружиною, будь-якi дрiбницi побуту тАУ впритул до найменших, такi як завтАЩязування шнуркiв на туфлях i лягання спати) i стати такою необхiдною релiгiiю. РЖудаiзм не намагаiться придушити пориви людини, а дати iй змогу набути досвiд, спробувати рiзнi крайнощi i вибрати щось серединне i правильне. Ще одним прикладом рiвноваги це поiднання читання Тори i молитви. Здавалося би, що читаючи Тору, ти неначе слухаiш самого Бога тАУ i це найвища цiннiсть, але молитвi призначена не менша роль у життi вiруючого iврея. Молитва, для якоi вiдведений особливий час, - повнiстю iнший вид духовноi працi: це служiння Богу з любовтАЩю i вiдданiстю, вiдмова вiд будь-яких сумнiвiв i нарiкань; це щось, що потребуi дитячоi щиростi i чистоти серця. РДврей повинен дiяти в обох цих напрямках, постiйно переходячи вiд осягнення прозороi ясностi однiii зi сторiн Тори, здатноi заслiпити людину своiм свiтлом, до страждальницьких роздумiв i критичному аналiзу, до впертого вiдновлення одних i тих самих питань, якi не мають однозначноi вiдповiдi, а звiдти тАУ знов до областi вiдчуттiв i граничноi душевноi вiдданостi Всевишньому. Цей постiйний ритм духовного життя необхiдний для повноцiнного iснування iврея; зосередитись лише на одному тАУ тiльки на вивченнi або тiльки на молитвi тАУ означаi здiйснити жорстоку помилку. [1]

Тора не хоче у чомусь обмежити людину, вона бажаi примусити ii максимально плiдно працювати розумом, серцем, силою волi, емоцiями, почуттями, вiрою, надiiю i покiрнiстю Божому провидiнню. Як i кожна релiгiя, iудаiзм намагаiться надати якнайзручнiшi i якнайдiiвiшi способи досягнення святостi. Тора пропонуi такий пiдхiд: Можливостей вступити в контакт зi Всевишнiм багато. У iнтелекту нема переваги над емоцiйною сферою людськоi душi i навпаки. Тiльки постiйно переходячи iз однiii областi досвiду до iншоi, дiаметрально протилежноi, людина може досягти того ритму буття, який допомагаi вийти на шлях святостi. [2]

Один iз постулатiв, пiд впливом яких сформувався iврейський ритуал служiння Всевишньому, була повне заборона на виготовлення статуй i масок, який стосуiться другоi з десяти Заповiдей. РЖудаiзм забороняi створювати зображення, якi можуть бути використанi в ритуальних цiлях. Тобто заборонено зображати будь-яких створiнь, ангелiв i Самого iстинного Бога, i створювати скульптури людськоi фiгури. Ця заборона спричинила вiдсутнiсть культового живопису -- iкон в iудаiзмi. Це пояснюiться також тим, щоб люди не бачили у синагозi зайвих предметiв, якi могли б спонукати людей до iдолопоклонiння, як це часто бувало у iсторii iвреiв, коли предмети символiчного i iсторичного значення перетворювалися у обтАЩiкти поклонiння.

Пiдсумок

iудаiзм iврей релiгiя тора

Пiсля Авраама, Якова, Мойсея, Давида, РДноха i Езри, iврейський народ так i не мав потужного, небесного священного месiю. Вся релiгiя i i розвиток ТСрунтуються на авторитетi рабинiв, фарисеiв мудрецiв i тлумачах Тори, i звiсно ж фольклорi тАУ Аггадi. Жити в очiкуваннi месii декiлька тисяч рокiв, пережити страшнi приниження, голодомор ( облога РДрусалима римським вiйськами), депортацiю, винищення, гонiння, голокост i страшенну ненависть з боку iнших етносiв i не загинути -- передбачаi iснування якоiсь, справдi божественноi месiанськоi мети iснування. Таку витривалiсть i незнищеннiсть може пояснити iхня релiгiя, яка одна з перших в iсторii запровадила поклонiння одному Боговi, поклала на свiй народ духовну вiдповiдальнiсть за долю людства i завжди намагалася перебувати не у сувоях Тори у синагогах, а у серцях, душах i головах самих iвреiв, якi перебуваючи роздрiбненими по всiй планетi, вiдчували спорiдненiсть i жагу до iднання. Так РЖудаiзм маi безлiч течiй, але це радше закономiрнiсть i правильнiсть нiж аномалiя. РЖудаiзм тАУ це напрочуд жива релiгiя, яка не те що трансформуiться, а швидше доповнюiться i нашаровуiться з кожним новим поколiнням. Стосовно iнших релiгiй, то iвреi не ображаються на те, що iхнiй Танах i iсторiя стали пiдвалинами для формування й iснування християнства й iсламу. РДвреi пiдходять до цiii проблеми по-фiлософськи: те, що Танах у викривленому для них виглядi входить до релiгiйного свiту майже половини людства, це промисел Божий, який стараiться хоч якось навернути своi овець на правильну дорогу. Самi ж iвреi нiколи не насаджували свою релiгiю iншим народам, бо це iх особиста привiлегiя перед Богом -- бути iудеями i Богообраним народом.

Лiтература

1. Троянда про тринадцять пелюсток. Глава 5. Тора., Адин Штейнзальц, голова РЖнституту вивчення iудаiзму (РДрусалим).

2. Академiчне релiгiiзнавство. Пiдручник. К., 2000. http://" onclick="return false">

3. http://" onclick="return false">

4. http://en.wikipedia.org/wiki/Judaism#History

5. http://" onclick="return false">

6. http://" onclick="return false">

7. http://" onclick="return false">

8. http://en.wikipedia.org/wiki/Torah

"Одесский миф" как миф: (Ранние годы "одесского мифа")

Антихрист и время его пришествия

Астральные мифы

Близнечные мифы

Брак как пророческое служение