Вiтамiни та iх вплив на здоровтАЩя людини

План

1. Загальна характеристика вiтамiнiв

2. Авiтамiноз А

3. Авiтамiноз В, (берi-берi)

4. Авiтамiноз В2 (арибофлавiноз)

5. Авiтамiноз РР (пелагра)

6. Авiтамiноз С (скорбут)

7. Авiтамiноз D (рахiт)

8. Авiтамiноз К

9. Список лiтератури

1. Загальна характеристика вiтамiнiв

Вiтамiни тАФ необхiднi для життiдiяльностi органiзму органiчнi сполуки рiзного хiмiчного походження, якi мiстяться у продуктах харчування.

Умовно вiтамiни позначають великими лiтерами латинського алфавiту: А, В, С, В, Е, К. Розрiзняють жиророзчиннi та водорозчиннi вiтамiни. На даний час виявлено декiлька десяткiв вiтамiнiв. Деякi з них одержують шляхом синтезу.

Органiзм людини потребуi всiх вiтамiнiв, оскiльки нi один iз них не може замiнити iншого. Вони беруть участь у процесах асимiляцii бiлкiв, жирiв, вуглеводiв, солей, дiючи на бiогеннi стимулятори, причому кожний вiтамiн виявляi особливий вплив на органiзм.

В органiзмi вiтамiни не виробляються. Основним джерелом вiтамiнiв i iжа, яку споживаi людина. У поживних речовинах здебiльшого мiститься один або декiлька вiтамiнiв i надзвичайно рiдко тАФ всi вiтамiни разом. Ось чому для правильного розвитку органiзму необхiдно вживати рiзноманiтну iжу. Нестача вiтамiнiв призводить до розладiв рiзних функцiй органiзму, вiдомих пiд назвою гiповiтамiнози та, авiтамiнози.

За походженням розрiзняють такi форми гiпо- та авiтамiнозiв:

В· первиннi, або екзогеннi, переважно алiментарного походВнження, внаслiдок недостатнього вмiсту в iжi того чи iншого вiтамiну;

В· вториннi, або ендогеннi, зумовленi порушенням засвоiння вiтамiнiв при достатньому вмiстi iх у iжi, наприклад при тяжких ураженнях шлунково-кишкового тракту з порушенням всмоктування. Ендогенний гiпо- i (або) авiтамiноз розвиваiться внаслiдок тривалого вживання деяких лiкувальних засобiв (антибiотики, сульфанiламiднi препарати, глюкокортикоiди), а також пiдвищеного руйнування вiтамiнiв при загальних iнфекцiях (сепсис, пневмонii, скарлатина);

В· гiпо- та авiтамiнози як наслiдок вiдносноi iх нестачi в iжi, наприклад, при вагiтностi, лактацii, тяжкiй працi, коли потреба органiзму у вiтамiнах пiдвищена.

За виразнiстю клiнiчноi картини розрiзняють певнi форми авiтамiнозiв (берi-берi, скорбут тощо), гiповiтамiнози, коли клiнiчна картина стерта, i стани безсимптомно перебiгаючоi нестачi вiтамiнiв в органiзмi, якi можна виявити лише лабораторним шляхом, дослiдивши вмiст вiтамiнiв у кровi, сечi чи тканинах органiзму.

У медичнiй практицi частiше трапляються гiповiтамiнознi стани, якi виникають при частковiй вiтамiннiй недостатностi й характеризуються легкими розладами самопочуття, кволiстю, дратiвливiстю, схудненням, зниженням стiйкостi до iнфекцiй, особливо вiрусноi етiологii.

До жиророзчинних належать вiтамiни А, О, Е, К.

Вiтамiн А (ретинол) необхiдний для рецепторiв зорового аналiзатора, пiдвищення гостроти нiчного зору, пiдтримання нормального стану шкiри i слизових оболонок. Стимулюi епiтелiзацiю, попереджуi ороговiння епiтелiю. Мiститься вiн у тваринних жирах, молоцi, жовтку яiць, печiнцi, шпинатi, морквi, капустi, гарбузах, зеленому горошку.

Вiтамiн D (ергокальциферол) регулюi фосфорно-кальцiiвий обмiн i бере участь у процесах розвитку i окостенiння скелету. Мiститься вiн у багатьох продуктах, а також у шкiрi людини у виглядi провiтамiну ергостерину. Пiд впливом ультрафiолетового промiння ергостерин перетворюiться у вiтамiн D. Багатi на вiтамiн D вершкове масло, риб'ячий жир, яйця, капуста, баклажани.

Вiтамiн Е (токоферол) полiпшуi живлення i скоротливу активнiсть мiокарда, попереджуi мимовiльнi аборти та передчаснi пологи, i антиоксидантом лiпiдiв (знижуi прояви атеросклерозу). Мiститься вiтамiн Е майже у всiх зелених овочах, кукурудзi, коноплянiй олii, житi, борошнi, бобових.

Вiтамiн К (фiлохiнолiн, вiкасол) забезпечуi нормальне зсiдання кровi за рахунок стимуляцii синтезу протромбiну у печiнцi. Мiститься вiн у капустi, люцернi, помiдорах, шпинатi. Вiкасол тАФ водорозчинний аналог вiтамiну К.

До водорозчинних належать вiтамiни групи В, вiтамiни С, Р, Н.

Вiтамiн В1 (тiамiн) маi кардiотрофiчну дiю, особливо його кофермент кокарбоксилаза, який полiпшуi енергетичний обмiн у мiокардi, дii нейтронно (нормалiзуi вуглеводневий обмiн у нервовiй тканинi), впливаi на активнiсть холiнестерази, знижуi рiвень цукру в кровi. Тiамiн у великiй кiлькостi мiститься в оболонках зерен злакiв, дрiжджах, бобових, менше тАФ у молоцi й м'ясi, вiдсутнiй у борошнi тонкого помелу, полiрованому рисi. Добова потреба в тiамiнi 2,5тАФ3,0 мг.

Вiтамiн В2 (рибофлавiн) нормалiзуi порушений обмiн жирiв, бере участь в обмiнi вуглеводiв, амiнокислот, залiза, у кровотворнiй дiяльностi кiсткового мозку. Запобiгаi розвитковi дерматитiв, стоматитiв, кон'юктивiтiв, сприяючи процесам епiтелiзацii i рубцюванню. Мiститься в м'ясi, молочних продуктах, дрiжджах. Добова потреба 2тАФ4 мг.

Вiтамiн В3 (пантотенова кислота) входить до складу коензиму А, який бере участь у синтезi, активуваннi й окисленнi нейтральних жирiв i жирних кислот. Сприяi утворенню ацетилхолiнутАФ унiверсального медiатора нервовоi системи. Стимулюi синтез кортикостероiдiв. Мiститься у печiнцi, м'ясi, бобових. Основне джерело пантотеновоi кислоти для органiзму тАФ ii синтез нормальною мiкрофлорою кишок людини.

Вiтамiн В6 (пiридоксин) забезпечуi функцiю серцевого м'яза, печiнки, гемопоез, бере участь у бiлковому, жировому i мiнеральному обмiнi. Його нестача виникаi переважно при вагiтностi, тяжких захворюваннях, тривалих кишкових iнфекцiях, якi супроводжуються дисбактерiозом, оскiльки основне джерело пiридоксину для органiзму тАУ синтез вiтамiну кишковою мiкрофлорою. Добова доза вiтамiну В6 1-2 мг.

Вiтамiн В12 (цiанокобаламiн) впливаi на нормобластичний тип кровотворення, беручи участь у синтезi тiмiдин-монофосфату, який входить до екпаду ДНК, активiзуi процеси регенерацii, активiзуi обмiн жирних кислот. При його нестачi в органiзмi накопичуються токсичнi метилмалонова i пропененова кислоти, що спричиняi порушення синтезу мiiлiну.

Джерело вiтамiну В12 тАФ печiнка, нирки, риба, яйця. Синтезуiться вiн також нормальною кишковою мiкрофлорою, депонуiться у печiнцi. У зв'язку з цим екзогенний алiментарний авiтамiноз В12 трапляiться надзвичайно рiдко (вiдомий пiд назвою псевдобiрмерiвська алiментарна анемiя ЛюстАФВiлла), виникаi у людей, якi не вживають мтАЩяса.

Вiтамiн В15 (кальцiй пангамат) вiдновлюi дихальну активнiсть тканин в умовах гiпоксii, попереджуi розвиток жировоi iнфiльтрацii печiнки, полiпшуi лiпоiдний обмiн.

Вiтамiн С (аскорбiнова кислота) бере активну участь в окисно-вiдновних процесах, маi неспецифiчну загальнозмiцнювальну дiю, активiзуi дiяльнiсть внутрiшньоi секрецii, пiдвищуi адаптацiйнi властивостi органiзму i його опiрнiсть до iнфекцiй, стимулюi синтез калогену (завдяки чому прискорюються процеси регенерацii, укрiплюються капiляри), бере учать в обмiнi залiза, вуглеводiв, посилюi розпад холестерину. Вiтамiн С мiститься у рослинах. Особливо багато його в лимонах, смородинi, плодах шипшини, часнику, цибулi, хвоi, капустi тощо. Мiнiмальна добова потреба у вiтамiнi С становить 50-100 мг.

Вiтамiн Р (рутин) i природним ВлзахисникомВ» аскорбiновоi кислоти в органiзмi, запобiгаi ii надмiрному окисленню, що забезпечуi ii бiологiчну активнiсть. Водночас вiтамiн Р у присутностi вiтамiну С знижуi проникнiсть капiлярiв, тому iх часто застосовують у комплексi (препарат аскорутин).

Вiтамiн РР (нiкотинова кислота) виявляi рiзнобiчну дiю на органiзм тАФ нормалiзуi функцii головного мозку, серцево-судинноi системи, органiв травлення, системи кровi. Нiкотинова кислота активiзуi вуглеводний, бiлковий i жировий обмiни, дихальну активнiсть, стимулюi гемопоез i функцiю ендокринних залоз. Нестача нiкотиновоi кислоти спричинюi розвиток пелагри. Вiтамiн РР мiститься у яйцях, м'ясi, свiжих овочах, рибi.

Вiтамiн В9, В10, Ви (фолiiва кислота та ii рiзновиди) бере участь у синтезi бiлкiв, обмiнi холiнiв, i складником холiнестерази. Активiзуiться аскорбiновою кислотою i, в свою чергу, активiзуi цiанокобаламiн, тому фолiiву кислоту призначають у комбiнацii з останнiм при анемiях. Поширена у природi, синтезуiться також кишковою флорою, тому екзогенний авiтамiноз виникаi рiдко. У тканинах рослин i тварин фолiiва кислота утримуiться в неактивному станi; активiзуiться в шлунково-кишковому трактi пiд впливом особливого ензиму шлунка, вiдсутнiсть якого i призводить до фолiiвого гiпо- чи авiтамiнозу. При цьому розвиваiться анемiя, виникають розлади травлення, гiнгiвiти, гiпотрофiя, судома. Потреба органiзму у фолiiвiй кислотi 1тАФ5 мг.

Вiтамiн Н (бiотин) бере участь у жировому i вуглеводному обмiнах. Клiнiчнi прояви недостатностi вiтамiну Н частiше спостерiгаються у дiтей, якi вживають в iжу велику кiлькiсть сирого яiчного бiлка, авiдин якого зв'язуi бiотин. Виявляiться хвороба дерматитом iз лущiнням шкiри, себореiю, атрофiiю сосочкiв язика (так званий географiчний язик), пiзнiше виникають м'язовий бiль, гiперестезii, змiни ходи. Добова доза бiотину 10тАФ25 мг.

2. Авiтамiноз А

Нестача в iжi вiтамiну А призводить до появи симптомокомплексу, який характеризуiться порушенням зору, змiнами у шкiрi i слизових оболонках, зниженням опiрностi до iнфекцiй.

Порушення зору виявляються зниженням темповоi адаптацii (пристосуванням зору до темноти), а далi розвиваiться Влкуряча слiпотаВ» тАФ гемералопiя, коли рiзко погiршуiться зiр у присмерковий i нiчний час.

При прогресуваннi вiтамiнноi недостатностi спостерiгаiться ксерофтальмiя (сухiсть ока) i кератомаляцiя (розм'якшення рогiвки) внаслiдок змiн в епiтелii та iнфiкування ока. З'являються численнi ячменi. Шкiра стаi сухою, нерiвномiрно пiгментованою, лущиться, волосянi мiшечки роговiють, волосся випадаi, часто виникають фурункули.

Замiна цилiндричного епiтелiю слизових оболонок на багатоВншаровий призводить до розвитку ринiтiв, фарингiтiв, трахеiтiв, гастритiв, колiтiв, циститiв.

Лiкування.

Насамперед призначають повноцiнне харчування, iжа маi бути багатою на вiтамiн А. До харчового рацiону повиннi входити яйця, вершкове масло, iншi молочнi продукти, печiнка, рибнi страви, а також фрукти та овочi, багатi на провiтамiн А тАФ каротин (морква, абрикоси, перець тощо).

РЖз препаратiв вiтамiну А призначають ретинола ацетат всередину (до 10 000тАФ100 000 МО на добу у три прийоми) або олiйний розчин внутрiшньом'язово (по 0,5тАФ1,0 на добу). Приймають всередину концентрат вiтамiну А, шипшинову або облiпихову олiю. Для мiсцевого лiкування також застосовують шипшинову чи облiпихову олiю, каротин або каротолiн.

Гiпервiтамiноз А виявляiться головним болем, сонливiстю, порушенням зору (диплопiiю), серцевою слабiстю. У таких випадках необхiдно вiдмiнити ретинол i призначити аргокальциферол (вiтамiн D2).

3. Авiтамiноз В, (берi-берi)

Вiдсутнiсть у iжi вiтамiну В, спричиняi захворювання нервовоi системи, вiдоме пiд назвою берi-берi. Воно виникаi частiше у людей, якi мають хронiчнi хвороби шлунково-кишкового тракту (ахiлiя, диспепсii, колiти, дизентерiя, амебiаз) iз порушенням всмоктування i тривалий час перебувають на щаднiй дiiтi. Гiпо- чи авiтамiноз В, може розвинутися в алкоголiкiв, при виснажливих iнфекцiйних захворюваннях (малярiя).

Хвороба берi-берi перебiгаi у трьох формах: полiневротичнiй, кардiальнiй i набряковiй, залежно вiд того, який симптомокомплекс переважаi.

Першими проявами хвороби i зниження працездатностi, кволiсть, дратiвливiсть, нудота, легкi шлунково-кишковi розлади, схуднення. Далi виникаi мiокардiодистрофiя, серцева слабiсть, набряки на ногах, знижуiться чутливiсть, порушуiться хода, розвиваiться паралiч.

Лiкування.

Призначають дiiту, в яку входять продукти, багатi на вiтамiн В,: шпинат, капусту, помiдори, лимони й апельсини, боби, горох, молоко i молочнi продукти, яйця, м'ясо, пивнi дрiжджi (30тАФ50 мл на день). У тяжких випадках призначають тiамiн бромiд у таблетках (0,01тАФ0,02 г 3 рази на день) або в iн'iкцiях (1 мл 3тАФ 6% розчину) внутрiшньом'язово.

4. Авiтамiноз В2 (арибофлавiноз)

Хвороба виявляiться ураженням слизових оболонок i шкiри, особливо слизовоi оболонки нижньоi губи та кутикiв рота, з утворенням трiщин, злущенням епiтелiю, рубцюванням, а також почервонiнням слизовоi оболонки рота й язика, кон'юнктивiтом, себорейною екземою шкiри. Водночас спостерiгаються погiршення апетиту, зниження маси тiла, загальна слабiсть, головний бiль, розлади травлення. Кiлькiсть рибофлавiну у сечi знижена (норма 0,5тАФ0,8 мг на добу).

Лiкування.

Призначають харчовий рацiон, до якого входять м'ясомолочнi продукти i дрiжджi, а також рибофлавiн у таблетках чи драже по 0,005тАФ0,1 г. Крiм цього, 0,01% розчин рибофлавiну застосовують як очнi краплi при рибофлавiнових кератитах та кон'юнктивiтах.

5. Авiтамiноз РР (пелагра)

Нестача в iжi вiтамiну РР (нiкотиновоi кислоти) призводить до пелагри, яка характеризуiться порушеннями функцiй шлунково-кишкового тракту, нервовоi системи, дерматитами та анемiiю.

Починаiться захворювання iз розладу функцiй органiв травлення. Хворi скаржаться на вiдчуття жару, палiння в ротi, слинотечу i постiйнi проноси. Язик стаi малиново-червоним, у кутках рота з'являються виразки. Далi приiднуються нервовi розлади: загальна слабiсть, розбитiсть, пригнiченiсть, байдужiсть до навколишнього, яка може доходити до цiлковитого слабоумства (деменцii). Змiни шкiри характеризуються розвитком дерматиту, який переважно вражаi кистi та стопи. З'являються червонi плями (еритема), якi згодом перетворюються у пухирцi i нагноюються. Пiсля iх пiдсихання шкiра лущиться. Ураження шкiри локалiзуiться симетрично, колiр шкiри набираi брудно-коричневого кольору.

Лiкування.

У харчовий рацiон включають продукти, багатi на нiкотинову кислоту: свiжi овочi, фрукти, дрiжджi, молоко, сире м'ясо. Ефективним i введення препаратiв нiкотиновоi кислоти. Застосовують 1% розчин кислоти нiкотиновоi або нiкотинамiду (1,0 i 2,5%) по 3тАФ10 мл протягом 10тАФ15 днiв внутрiшньом'язово або внутрiшньовенно. Можна призначати препарати нiкотиновоi кислоти всередину в таблетках по 0,005 г 2тАФ4 рази на добу пiсля iди.

6. Авiтамiноз С (скорбут)

Скорбут (цинга) розвиваiться внаслiдок вiдсутностi в iжi аскорбiновоi кислоти (вiтамiну С). Авiтамiноз може виникнути також при пiдвищенiй потребi органiзму у вiтамiнi (iнфекцii, iнтоксикацii, вагiтнiсть, лактацiя) або при захворюваннях шлунково-кишкового тракту з порушенням всмоктування, тобто скорбут може бути як екзогенного, так i ендогенного походження.

У клiнiчному розвитку хвороби видiляють три перiоди: прихований (латентний), явний (розгорнутоi клiнiчноi картини) i кiнцевий. На початку хвороби з'являiться кволiсть, знижуiться працездатнiсть, погiршуiться апетит, хворi скаржаться на пригнiченiсть настрою, тиснення у грудях, серцебиття, м'язовий бiль, частiше у попереку i м'язах гомiлки. Шкiра стаi сухою, шорсткою, ясна набрякають, кровоточать. На шкiрi з'являються точковi крововиливи (позитивний симптом джгута).

У стадii розгорнутоi клiнiчноi картини до описаноi вище симптоматики приiднуiться геморагiчний синдром. На шкiрi з'являються крововиливи у виглядi дрiбних i великих темно-червоних плям, якi розташовуються навколо волосяних мiшечкiв, пiдшкiрнiй клiтковинi, м'язах, iнодi тАФ в окiстi й суглобах. Часто виникають носовi, шлунковi, кишковi, легеневi кровотечi. Крововиливи при скорбутi частiше локалiзуються на ногах, рiдше тАФ на руках.

Прогресуi цинготне ураження ясен i слизовоi оболонки рота. Ясна набряклi, болять, кровоточать, слизова оболонка цiанотична, а в тяжких випадках з'являються виразки. Зуби розхитуються i випадають.

У кровi зменшуiться кiлькiсть еритроцитiв i гемоглобiну. Лiмфатичнi вузли збiльшенi, болiснi.

При вiдсутностi лiкування i вiдповiдного харчування настаi кiнцева стадiя хвороби тАФ розвиваiться анемiя, лейкопенiя, кахексiя, приiднуiться вторинна iнфекцiя. Смерть настаi вiд виснаження i вторинних iнфекцiй.

Лiкування.

Необхiдний лiжковий режим. Кiмнату, де лежить хворий, слiд добре провiтрювати. Лiкування полягаi у поповненнi органiзму вiтамiном С. Рацiон повинен мiстити багато свiжих зелених овочiв, фруктовi соки, вiдвар шипшини, кiлькiсть вуглеводiв слiд зменшити. Крiм цього, обов'язково призначають аскорбiнову кислоту по 0,3тАФ1,0 г на день протягом 1тАФ2 мiсяцiв, комбiнуючи з рутином (по 0,02тАФ,05 г).

7. Авiтамiноз D (рахiт)

Рахiт тАФ хвороба, яка характеризуiться розладом процесу росту кiсток у дiтей. У дорослих проявом рахiту i остеопороз iз викривленням кiсток. У кровi знижуiться вмiст неорганiчного фосфору (норма тАФ 6 мг %) i кальцiю (норма 9тАФ 11 мг %), пiдвищуiться активнiсть ферменту фосфатази.

Лiкування.

Призначають повноцiнне харчування, iжу, багату на вiтамiн D, перебування на свiжому повiтрi, УФ-опромiнення.

8. Авiтамiноз К

Авiтамiноз (гiповiтамiноз) К розвиваiться у випадках припинення надходження жовчi у кишки та при тяжких порушеннях травлення (виразковi колiти, спру) i виявляiться кровоточивiстю (геморагiчний дiатез) внаслiдок рiзкого зниження вмiсту протромбiну в кровi Розпiзнають захворювання лабораторним шляхом тАФ сповiльнюiться зсiдання кровi (100% вмiсту протромбiну в кровi вiдповiдаi зсiданню кровi мiж 10 i 25 секундами).

Лiкування.

Передусiм потрiбно лiкувати основне захворювання. При виражених геморагiчних проявах призначають препарати вiтамiну К (вiкасол у таблетках по 0,015 або парентерально по 1 мл 1 % розчину), переливання кровi.

Список лiтератури

вiтамiн авiтамiноз хвороба

1. Левченко В.А. и др. Внутренние болезни. тАУ Львов: ВлСвiтВ» - 1999 г.

2. Воробйов А. РЖ. Довiдник практичного лiкаря тАУ М. тАУ Онiкс, Альянс-В, 2010 г.

3. Михайлов В. Основы воспитания здорового ребенка // Книга молодой семьи: Сборник. тАУ Л., 1990 г.

Вместе с этим смотрят:

РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

Анализ медицинских информационных систем для лечебно-профилактических учреждений санаторного типа

Анатомо-физиологические особенности детей и подростков

Ассортимент лекарственных средств для лечения аллергии

Взаимосвязь нарушения осанки в следствии плоскостопия