Полiтична елiта

Змiст

Вступ

1. Полiтична елiта

2. Громадянське суспiльство - джерело полiтичноi елiти

3. Умови громадянськоi консолiдацii

4. Головнi штрихи до портрету сучасноi елiти

5. Криза рекрутингу

6. Альтернативна елiта тАУ шанс збереження та трансформацii краiни

Висновок

Лiтература

Вступ

Жодне суспiльство не може iснувати без елiти, без грамотного управлiння, досвiдчених фахiвцiв у керуваннi державними справами.

Проте елiта, полiтичний клас маi служити народовi перш за все i народовi iдиному.

Беззаперечною i iдея Г. Моски щодо сили згуртованого колективу. Сто чоловiк, дiючи злагоджено, зi спiльним розумiнням проблеми, i набагато сильнiшими за тисячу людей, не згодних одне з одним, котрi спiлкуються лише сам на сам.

Отже, нагальною проблемою полiтичного класу сучасноi Украiни i iдеологiчний консенсус щодо найважливiших i значущих завдань для розвитку держави.

Якщо зможе знайти спiльну мову правлячий клас - стане реальною консолiдацiя усього суспiльства, що i таким необхiдним уже сьогоднi. Якщо зможемо зрозумiти, що в нашiй iдностi сила, то стане можливим поява i конкретизацiя шляхiв подальшого розвитку нашоi держави.

Водночас процес формування елiти залежатиме i вiд чiтких стратегiчних орiiнтирiв, що пов'язано iз соцiально-полiтичними цiлями майбутньоi полiтичноi системи в Украiнi та визначенням перспективноi економiчноi моделi Украiни.

1. Полiтична елiта

Як правило, пiд елiтою розумiiмо кращiсть, обранiсть, i, водночас, полiтичну верхiвку держави.

Оскiльки пересiчний украiнець рiдко може використати хорошi епiтети в бiк влади, йому здаiться некоректним використання термiну елiта по вiдношенню до украiнських полiтикiв.

Тим не менше, полiтичну елiту необхiдно розумiти виключно як людей, якi приймають найважливiшi полiтичнi рiшення.

Елiта i обовтАЩязковою складовою життя будь-якоi органiзованоi спiльноти, i вона завжди формуiться з самоi цiii спiльноти.

Багато в чому погляди, цiнностi, культура полiтичноi елiти можуть служити iндикатором рiвня розвитку самого суспiльства.

Наприклад, високий рiвень корумпованостi можновладцiв тАУ це всього-на-всього вершина айсбергу колосальноi побутовоi корупцii, до якоi вдаiться саме суспiльство.

РЖ навпаки, вiдповiдальнi послiдовнi полiтики i продовженням законослухняних i вiдповiдальних громадян.

Жозеф де Местр, той, котрий написав про Росiю знамениту фразу "кожен народ маi уряд, на який заслужив", тАФ зазначив одного разу, що влада може спиратися не так на бажання народу, як на його терпiння.

РЖсторiя незалежноi Украiни тАФ найкраще того свiдчення.

Вiтчизнянi полiтики навчилися легко видавати терпiння виборцiв за вияв безмежноi довiри, а суспiльну апатiю тАФ за знак мовчазноi згоди з будь-якими дiями влади.

Втiм, переможцi президентських виборiв 2010 року перевершили в цьому мистецтвi всiх своiх попередникiв.

Скориставшись втомою спiввiтчизникiв, вони вибудували адмiнiстративну i полiтичну вертикаль, якiй мiг би позаздрити навiть такий автократ, як Леонiд Кучма.

Вiтчизнянi парламентарii позицiонують себе як полiтична елiта. А чи по праву?

У науцi елiтою вважаiться невiдтАЩiмна частина соцiуму, вибранi, найкращi, панiвна верства, яка управляi суспiльством. Вона також диктуi новi моделi (стереотипи) поведiнки, що дають змогу суспiльству пристосовуватися до оточення, яке змiнюiться.

Увесь свiт не раз був свiдком безпрецедентних подiй у залi засiдань парламенту та мiг спостерiгати за безладом, який влаштовувала украiнська "полiтична елiта".

Дii багатьох iз народних обранцiв мали не лише аморальний характер, з погляду людськоi культури, а й межували з прямим i нахабним порушенням законодавства. Хiба на це уповноважував iх народ Украiни, обираючи до Верховноi Ради: принижувати краiну на свiтовiй аренi, кидатися курячими яйцями, застосовувати димовi шашки, псувати систему "Рада", вартiсть ремонту якоi внаслiдок останнiх подiй становить понад мiльйон гривень?!

Сьогоднi найпотрiбнiшим для громадян Украiни i озброiння iх прогресивною соцiальною культурою. РЖ найбiльше, що може зробити Справжня Украiнська Елiта для свого народу, тАУ виконати належно цю мiсiю [3, С.186].

Слiд також мати на увазi, що iдиний шлях повернення Украiни в сучасну РДвропу тАУ це розвиток соцiальноi культури наших громадян до iвропейського рiвня. У жодний iнший спосiб "iвропеiзацiя" украiнського суспiльства неможлива.

РЖснуi природна закономiрнiсть: "Яка соцiальна культура людей, таке й iхнi життя!". Тому ще раз варто пiдкреслити:модернiзацiя соцiальноi культури нацii тАУ це найбiльше, що може зробити украiнська влада для свого народу! А громадяни мають пiдтримати ii в цьому, бо це iдиний шлях до iхнього процвiтання й добробуту.

Звiдси виплива, зокрема, що одне з найважливiших завдань держави, якщо вона визнаiться iнструментом забезпечення соцiального прогресу в Украiнi, тАУ сприяння розвитку соцiальноi культури громадян. РЖ як тут не згадати слiв родоначальника сучасноi соцiальноi науки Емiля Дюркгейма, який, стверджуючи, що в сучасному свiтi не визнаiться жодний володар, окрiм громадськоi думки, зауважив: "Щоб цей володар не став нерозумним деспотом, слiд його просвiщати, а як це зробити, якщо не з допомогою науки?" [4, с. 197].

Не лише в полiтицi, в економiцi просвiтництво вiдiграi роль чинника економiчного прогресу.

Видатний пiдприiмець Г. Форд, наприклад, писав: "тАж Роботодавцi та робiтники далеко не завжди мислять послiдовно; звичку чинити недалекоглядно важко зламати. Що можна зробити? Нiчого. Закони i приписи не допоможуть, лише просвiтництво i розумiння власних iнтересiв можуть привести до мети" [5, с. 106]. Сьогоднi i достатньо пiдстав стверджувати, що однiiю з причин невдач у здiйсненнi полiтичних, економiчних, правових, моральних та iнших реформ в Украiнi i iхнiй антинауковий характер, внаслiдок чого вони стали проявом реформаторського волюнтаризму й утопiзму. Прогресивнi вченi всього свiту дедалi бiльше переконуються, що полiтика, як сказав колись Альберт Ейнштейн, "набагато складнiша за фiзику".

Полiтична елiта - це полiтичний авангард правлячого класу та керiвництва, це досить самостiйна, вiдносно привiлейована частина суспiльства, надiлена непересiчними психологiчними, соцiальними й полiтичними якостями, яка бере безпосередню участь у прийняттi та здiйсненнi рiшень, пов'язаних з використанням державноi влади, та найбiльшою мiрою володii ресурсами порiвняно з iншими групами, а також бере участь у визначеннi довгострокових завдань краiни.

Вона охоплюi найвпливовiшi кола та угруповання економiчно i полiтично панiвного класу. Це люди, якi зосередили в своiх руках значнi матерiальнi ресурси та ЗМРЖ.

Полiтичний клас - це клас, що здiйснюi економiчний, полiтичний i iдеологiчний контроль за iншими класами суспiльства. Це вищi соцiальнi верстви, якi мають демонструвати свiй iнтерес як iнтерес всього суспiльства та вiдповiдати своiму призначенню не лише як соцiальноi групи, яка вiдрiзняiться вiд iнших критерiями доступу до суспiльного багатства, влади в основних сферах життiдiяльностi держави, впливом, а й соцiальним престижем.

Ураховуючи викладене, зазначенi полiтичнi iнститути можна розмежувати таким чином:

"полiтична елiта" (це тi, хто, використовуючи свiй ресурсний потенцiал, впливаi на прийняття важливих стратегiчних рiшень у сферi полiтики),

"полiтичний лiдер" (це той, хто використовуi особливi методи впливу) та "полiтичний клас" (представники провiдних державних iнститутiв - парламенту, уряду тощо, якi уособлюють у собi i елiту, i лiдерiв).

Правляча елiта складаiться з трьох взаiмопов'язаних елементiв:

1. Полiтична елiта, яка i частиною правлячоi, виступаi носiiм владних функцiй, ii вплив на систему владних вiдносин визначаiться спiввiдношенням сил усерединi самоi елiти, спiввiдношенням полiтичних сил у державi, формою полiтичного устрою, наявнiстю й гостротою полiтичних конфлiктiв. Полiтична елiта володii непересiчними психологiчними, соцiальними й полiтичними якостями, бере безпосередню участь у схваленнi та здiйсненнi рiшень, пов'язаних iз використанням державноi влади чи впливом на неi.

2. Бюрократична елiта охоплюi представникiв управлiнського апарату. Вони мають владнi повноваження, впливають на виконання важливих державних функцiй.

3. Комунiкацiйна та iдеологiчна елiта тАФ представники науки, культури, духовенства та засобiв масовоi iнформацii [2, с. 278].

У iдеальному виглядi полiтичний клас повинен ототожнюватися з полiтичною елiтою суспiльства. Але насправдi полiтичний (тобто правлячий) клас включаi в себе не лише представникiв полiтичноi елiти, а й фактично всiх, хто маi стосунок до управлiння суспiльством.

Провiдну роль в управлiннi суспiльством вiдiграють полiтичнi лiдери - особистостi, котрi здiйснюють постiйний i вирiшальний вплив на суспiльство, державу, органiзацiю [1, 180].

Це також i соцiальнi прошарки, якi офiцiйно не пов'язанi з полiтикою, але чинять закулiсний вплив (а часто i вiдвертий тиск) на ухвалення полiтичних рiшень, вiдiграючи роль так званих сiрих кардиналiв i в певний перiод можуть ставати головними дiйовими особами полiтичного процесу . У сучаснiй Украiнi сформувалася далеко не найкраща елiта i, вiдповiдно, полiтичний клас.

Навiть у свiдомостi сучасних украiнцiв слово "елiта" не означаi "найкраще", "найдостойнiше", а скорiше за все, пiд елiтою ми розумiiмо тих, хто зумiв перемогти у конкурентнiй боротьбi, в кого бiльше можливостей впливу у суспiльствi, в кого бiльше зв'язкiв i матерiальних ресурсiв. РЖ цьому сприяi маса факторiв.

РЖсторично елiта завжди виконуi двi функцii: створення та розвитку.

В певний iсторичний момент в суспiльствi утворюiться група людей, якi здатнi принести якiснi змiни та створити нову систему життя самого суспiльства. Якщо це вдаiться, то наступним головним завданням для цiii групи людей i збереження створеноi системи та ii подальший розвиток.

Тому поки iснуi створена система, елiта завжди формуiться з конкретних джерел.

Примiром, для розвинутих демократiй джерелами елiти, як правило, виступають певнi студентськi братства знаних унiверситетiв та впливовi громадськi органiзацii.

Для iнших суспiльств таким джерелом можуть бути полiтичнi партii, корпорацii, вiйськовi органiзацii, церковнi iiрархii тощо. Це середовища, в яких майбутнiй представник елiти може отримати звтАЩязки, знання, досвiд потрiбнi для управлiння краiною.

Таким чином, в майбутньому новий полiтик чи управлiнець добре знаi систему i докладаi зусиль для ii розвитку.

Ключову роль в формуваннi особистостi полiтика вiдiграi середовище, в якому вiн реалiзуi свiй потенцiал, отримуi певнi навики, знання та досвiд.

Аналiз бiографiй украiнських полiтикiв цiлком очiкувано виявив ключову роль двох середовищ формування елiти: бiзнес та держслужба.

Так, вихiдцi з бiзнесу складають 36,2%, а вихiдцi з держслужби тАУ 22,7%. Ще 9,1% тАУ це колишнi керiвники державних пiдприiмств. Професiйнi полiтики, до яких вiдносимо людей з великим досвiдом полiтичноi боротьби та перебування на партiйних посадах, складають 6%, представники сфери освiти та науки тАУ 5,2%, по 4% представляють силовi вiдомства та медiа. РЖ тiльки 2,8% представляють громадськi органiзацii та 1,4% експертне середовище.

У результатi склалася "гримуча сумiш", симбiоз двох моралей: староi, компартiйноi, з ii принципом схиляння перед вищими i зневагою до нижчих, та авантюрноi моралi "новоi буржуазii" з ii зневагою до закону.

Така полiтична елiта виявила себе надзвичайно ефективною в досягненнi власноi мети. Про це виразно свiдчить реалiзований в Украiнi механiзм приватизацii. За експертними оцiнками, за приватизацiйнi сертифiкати було продано 47% великих i середнiх пiдприiмств, власниками яких на паперi стали 18 млн. громадян. Вартiсть одного сертифiкату коливалася в межах 2-10 долл. Реально сьогоднi пiдприiмства належать невеликiй купцi олiгархiв. Тобто майже половина промислового потенцiалу краiни, що створювався протягом життя кiлькох поколiнь, була через посередникiв продана "своiм людям" за вартiсть одного, правда, великого лiтака (до 180 млн. дол.).

Нова елiта вiдмiнно виробляi стратегiю для власного бiзнесу, про що свiдчить розрив у доходах невеликоi групи наближених до влади олiгархiв, що контролюi найбiльш прибутковi пiдприiмства, i бiльшостi громадян. За офiцiйними даними, спiввiдношення рiвнiв добробуту 10% найбагатших i 10% найменш забезпечених громадян становить 7,1, тодi як прийнятним з точки зору суспiльноi стабiльностi i розрив у два з половиною рази менший.

Фактично, бiзнес та державна служба i i джерелами украiнськоi елiти. Основнi риси цих середовищ можна чiтко простежити в украiнськiй полiтицi.

Вiд бiзнесу тАУ це безкомпромiсна конкуренцiя або злиття в корпорацii, вiд нереформованоi пострадянськоi держслужби тАУ це формалiзацiя, iнтриги, вiдписки тощо.

При чому обидва середовища характеризуються вiдмежованiстю вiд народу. Окрiм середовища зайнятостi, свою долю в свiтогляд полiтика вносить i регiон його походження. Власне, маiться на увазi не мiсце народження, а регiон, в якому особа здiйснювала свою дiяльнiсть, завдяки якiй i змогла пристати до полiтичноi елiти.

Абсолютними лiдерами постачання полiтичноi елiти i два регiони: Киiвський тАУ 23,3%та Донецький тАУ 17,1%, на третьому мiсцi Львiвщина тАУ 6,4%. Безумовно, такий значний розрив та абсолютне нехтування представництвом iнших регiонiв (чия частка коливаiться вiд 0,6% Сумщина до 4,2% Луганщина) стало можливим завдяки системi закритих партiйних спискiв. Однак, це також свiдчить про те, що партiйнi структури не мають жодного впливу на центральнi рiшення i виборча кампанiя будуiться за принципом колосальних фiнансових вливань, а не регiональноi активностi представництв та членiв.

Фактично, украiнськi полiтичнi сили побудованi за принципом груп рiзних рiвнiв. Бiльшiсть полiтикiв перейшли в полiтичну елiту завдяки звтАЩязкам з невеличкими групами, керiвник якоi входить в групу вищого рiвня, i так далi аж до лiдера полiтичноi сили.

Групи переважно формуються за iнтересами, бiзнесом або регiональним представництвом, i, як правило, вони сформованi ще до переходу в полiтичну площину.

Це означа, що основним принципом перетворення успiшного бiзнесмена чи чиновника на полiтика i лояльнiсть до тих, хто даi йому такий шанс. Не ефективнiсть, не компетентнiсть, не можливостi особи, а саме ii лояльнiсть. Кожен керiвник групи несе вiдповiдальнiсть за своiх людей. До речi, за подiбним принципом будуiться мафiя.

В перспективi 5 рокiв склад полiтичноi елiти буде оновлений як кiлькiсно, так i якiсно. Значний вiдсоток пенсiонерiв та майже пенсiонерiв буде замiнений новими людьми, якi так чи iнакше будуть молодшими на рокiв 10-15. Це також означаi появу людей з iншоi епохи. Зокрема, можна прогнозувати зростання представникiв економiчних та юридичних наук, i значне зменшення кiлькостi iнженерiв.

Друге, середовища бiзнесу та держслужби будуть основними постачальниками полiтичноi елiти впродовж наступних 5-8 рокiв. Це означаi, що змiна полiтичних облич не призведе до якiсних змiн в самiй украiнськiй полiтицi.

Свiдомiсть людей, яка маi на метi збагачення та статуснiсть, не може бути носiiм iдей реформ та змiн в iнтересах народу.

2. Громадянське суспiльство - джерело полiтичноi елiти

полiтичний елiта громадський криза рекрутинг

РДдиним джерелом полiтичноi елiти, де особистiсть формуiться на безпосереднiй взаiмодii з людьми та вирiшеннi iхнiх проблем i громадянське суспiльство. Однак, рiвень та динамiка розвитку громадських органiзацiй в Украiнi не дозволяi iм скласти конкуренцiю бiзнесу та держслужбi.

Дiйсно, що можуть зараз громадськi органiзацii в Украiнi?

Здiйснювати монiторинг правопорушень представникiв влади? Апелювати до загалу щодо корупцiйних дiй чиновникiв? Добиватися справедливостi? Все це було би доцiльним, якби чиновники боялися гласностi i викриттiв.

Натомiсть нашi чиновники дiють за принципом одного росiйського мiнiстра, до якого у 1905 роцi прийшов якийсь пiдприiмець, запропонувавши вигiдну тiньову операцiю i сказавши: "Я вам за вирiшення питання даю тисячу рублiв, i про справу не дiзнаiться жодна жива душа!". Мiнiстр вiдповiв: "давайте п'ять тисяч i можете писати про це у всiх газетах".

Один з iсторикiв сказав, що падiння Росiйськоi iмперii почалося не з Лютневоi революцii, а саме пiсля слiв цього високого чиновника.

До головних викликiв сучасного полiтичного класу можна вiднести напрацювання консолiдуючоi iдеологii; зростання ролi держави в розвитку громадянського суспiльства та необхiднiсть сильноi демократичноi влади; пошук моделi ефективного розвитку економiки; визначення геополiтичних прiоритетiв державноi полiтики.

Говорячи про виклики сучасностi, якi постали перед Украiною i на якi необхiдно дати вiдповiдь, можна зробити висновок, що й досi цi питання в нашiй державi остаточно не вирiшенi [7, 496].

При цьому слiд виходити з того, що тiльки в межах iдиноi полiтичноi нацii, незалежно вiд мови, конфесii, можна вирiшити доленоснi проблеми розвитку украiнського суспiльства, збудувати потужну конкурентну державу.

3. Умови громадянськоi консолiдацii

Громадянська консолiдацiя можлива за таких умов:

Ø iснування ринковоi iдеологii демократичноi правовоi держави,

Ø системи базових цiнностей (права людини, соцiальна справедливiсть, шанування незалежноi держави, ii законiв, нацiональноi iдентичностi).

Нацiональний аспект громадянськоi консолiдацii маi грунтуватися на припусцi симетричностi: украiнцi, як корiння етнiчна нацiя мають шанувати та пiдтримувати культурну iдентичнiсть нацiональних меншин, а нацiональнi меншини повиннi доброзичливо ставитись до украiнськоi мови, культури, держави, та приймати ii основнi елементи, передбаченi конституцiiю.

Однiiю з умов актуалiзацii украiнськоi iдеi i вiдновлення системи нацiональних цiнностей, як синтезу свiтовоi та власноi культури, оскiльки вони постають регулятором суспiльних вiдносин.

Справжня елiта не владарюi, а керуi масами з iх добровiльноi згоди, яка виражаiться на вiльних виборах.

Елiтарнiсть тАФ це панування професiоналiзму, особистостi, кращих. Творчiсть завжди була призначенням неординарностi.

Праця Ц. Ломброзо "Гениальность и помешательство", у нiй цiкава думка Ю.Мейiра: ".. Талановита людина тАФ це стрiлець, який влучаi у цiль, що здаiться нам важкоприступною; генiй влучаi у цiль, якоi ми навiть не бачимо. Оригiнальнiсть тАФ у натурi генiя".

Генii у полiтицi тАФ рiч надзвичайно рiдкiсна: вони народжуються у кожнiй нацii лише декiлька разiв протягом ii iснування. Однак зерно, з якого проростають такi феномени, мусить бути тiльки добiрне, елiтарне (таке було колись дворянство), поява iх тАФ це справа Духу й Природи, а пiдготовка зерна i грунту тАФ справа людськоi спiльноти..

Опоненти такого пiдходу наголошують, що немаi жодних пiдстав вважати полiтикiв i вищих чиновникiв найкращою частиною суспiльства; тАЮдослiдження полiтичноi елiти показують, що це тАФ часто цинiчнi, користолюбнi люди, якi не цураються нiяких засобiв.." Справдi, якщо вважають, що полiтика тАФ брудна справа, то чи може заняття цiiю справою формувати кращих людей?

Що стосуiться сучасноi Украiни, то осмислення проблем елiтарностi украiнського суспiльства можна знайти в новiтнiх вiтчизняних полiтологiчних дослiдженнях (В. Полохало, О. Гарань, Б. Кухта та iн.).

У сучаснiй Украiнi, на думку В. Полохала, "за умов первiсного нагромадження капiталу вузьким колом осiб, часто тiсно повтАЩязаних iз колами староi партiйноi номенклатури, образ "влади" у суспiльнiй свiдомостi поiднуiться не зi словом "елiта", а зi словом "мафiя".

Отже, в Украiнi можна говорити не про елiту, а про так звану псевдоелiту тАФ явище, притаманне тоталiтарним i неототалiтарним полiтичним системам" [8]. За таких умов у полiтичному життi краiни все виразнiше виявляiться дiяльнiсть контрелiти.

Контрелiта тАФ виключена з системи владних вiдносин елiта, яка заперечуi iснуючу полiтичну систему, це так звана, нелояльна, непримиренна елiта. Як показуi полiтичний досвiд, контрелiта тАФ це опозицiйна щодо панiвноi елiти частина бюрократii, соцiальна група, яка виборюi право на входження в елiту або на створення новоi елiти.

Головною метою полiтичноi дiяльностi контрелiти i вiдiбрати владу в панiвноi елiти. Вiдтак функцiями контрелiти стаi критика владних структур, спротив здiйсненню соцiально-економiчних перетворень та полiтичному оновленню суспiльства, вимога внесення коректив у систему полiтичноi влади тощо.

Для контрелiти в Украiнi на сучасному етапi в цiлому характернi надзвичайна невиразнiсть ii iнтересiв та слабкiсть полiтичноi волi.

Найбiльш конструктивна (нечисленна) ii частина намагаiться дiяти (без скiльки-небудь значноi пiдтримки населення) пiд гаслом обмеженоi спiвпрацi з правлячою елiтою, переважно в законодавчих та дорадчих органах, не допускаючи в суспiльнiй свiдомостi щонайменшого ототожнення себе з елiтою, зосереджуючи своi зусилля на створеннi впливових незалежних громадсько-полiтичних iнституцiй.

Сучаснi вченi-полiтологи дотримуються думки, що нинiшнi суспiльство маi явно елiтний характер, а будь-якi спроби усунути елiти з полiтичного життя в ХХ ст. призводили до появи тоталiтарних режимiв та деградацii елiти. Ось чому в демократичних краiнах питання стоiть не про усунення елiти з полiтичноi арени, а про формування висококвалiфiкованоi, ефективно правлячоi групи, пiдконтрольноi суспiльству. З огляду на це виняткового значення набуваi i проблема полiтичного лiдерства як така, що безпосередньо повтАЩязана з проблематикою елiти.

4. Головнi штрихи до портрету сучасноi елiти

Головними штрихами до портрету елiти будуть: цiнностi, досвiд/навички та стратегiчне бачення.

Цiнностi тАУ це те, що видiляi елiту серед iнших суспiльних груп та представникiв. Вони надiляють ii iдеологiiю i натхненням до творення.

Досвiд та навички тАУ це здатнiсть полiтичноi елiти втiлити цiнностi, перетворити аморфне суспiльство на певний зрозумiлий всiм образ.

Стратегiчне бачення тАУ це, власне, i i той образ який намагаiться втiлити елiта. Спробуiмо змалювати сучасну елiту за цими штрихами.

Цiнностi. Помаранчевий переворот та Майдан дали поштовх до розмов про цiнностi демократii та свободи. На перший погляд, все виглядало досить природно: люди, якi боролись з авторитарним режимом, i носiями цiнностей свободи. Однак, насправдi, розмови про демократiю i свободу частiше лунали пiд час зустрiчей з iвропейцями та рiзних форумах, нiж мали своi практичне втiлення. Дерибан та передiл власностi, якими пiдмiнили обiцянi реформи, свiдчать про те, що декларованi цiнностi не були соцiалiзованi представниками "новоi" елiти. Власне, цiнностi засвоюються двома шляхами тАУ через виховання та практичну реалiзацiю. Перше, в контекстi сучасного поколiння полiтикiв, вiдразу вiдпада, оскiльки вихованi вони на радянських цiнностях.

Щодо практичноi реалiзацii, лiдери та команди 2004 року були продуктом iснуючоi системи олiгархiчного авторитаризму. В реальних, а не декларованих цiнностях, помаранчева опозицiя жодним чином не вiдрiзнялася вiд дiйсноi влади. Саме тому, переворот був спрямований на змiну людей, а не змiну системи. В останньому помаранчевi навiть пiшли на поступки колишньому режиму.

Вiдсутнiсть принципових полiтичних цiнностей у сучасноi елiти пiдтверджують i iншi фактори. Зокрема, не запропоновано жодних цiлiсних концепцiй i стратегiй розвитку. Полiтична елiта не змогла зайняти зрозумiлу позицiю на мiжнароднiй аренi. Взагалi, не було стверджено жодноi чiткоi позицii, яку б послiдовно дотримувалися полiтики.

Фактично, цiнностi полiтичноi елiти i абсолютно тотожними цiнностям суспiльства, яке перебуваi в аморфному перехiдному станi.

Передовсiм це формула "всього багато i зразу", це колосальна непослiдовнiсть, безвiдповiдальнiсть, опортунiзм, недовiра, халатнiсть тощо.

Така елiта не може нiчого створити, як i саме суспiльство не може себе реорганiзувати.

Досвiд та навички. Важливо, що чиннi полiтики здобували свiй управлiнський досвiд за Кучми. Тобто значною мiрою вони i носiями старих радянських практик управлiння. З iншого боку, знання адмiнiстративних вертикалей створювало можливостi для них втiлювати реформи.

Те, що цих реформ не вiдбулося, свiдчить, що дiюча система влади цiлком влаштовуi елiту. Однак, наявна iнституцiйна структура не спроможна забезпечити iншi результати, крiм тих, якi були впродовж всього перiоду незалежностi.

Стратегiчне бачення. Украiнська полiтична елiта надiлена баченням, але воно абсолютно не стратегiчне. Основною глобальною полiтичною метою дiйсних полiтикiв i здати краiну в управлiння бiльш ефективних сусiдiв через економiчнi союзи. Однак, це бачення абсолютно не втiлене в стратегiю визначених крокiв в заданому напрямку. Елiта частiше розраховуi на якесь везiння, спiвпадiння, чи просто добру волю в русi до свого свiтлого образу.

Вiдсутнiсть довгостроковоi стратегii привносить хаос i розбалансованiсть в ii дiяльнiсть. Разом з тим, будучи безцiннiсними та безiдейними, украiнськi полiтики надiленi тими егоiстичними i меркантильними вадами, якi притаманнi пересiчним украiнцям.

Бiльш конкретними i ефективними i стратегii iз забезпечення безбiдноi старостi, навчання та заможне майбутнi дiтей тощо.

Власне, шлях украiнського полiтика передбачаi нагромадження капiталу i вибивання гарантiй безпеки при виходi з полiтики. Це можна спостерiгати в дiяльностi всiх без винятку полiтикiв, якi випадають за борт владного корабля.

Цей портрет, звичайно, трохи грубий. Але вiн даi зрозумiти, що украiнська полiтична елiта тАУ це набiр випадкових, тимчасових людей, нездатних творити, втiлювати i досягати. Цi полiтики не вiдповiдають вимогам ситуацii i не можуть на неi впливати.

Такий стан справ спричиняi двi масштабнi проблеми, якi будуть мати своiм наслiдком колапс чинноi елiти. Це: криза рекрутингу та спадковостi знань i досвiду.

Стабiльна полiтична елiта формуiться iз конкретних середовищ, якi забезпечують ii компетентними людьми з вiдповiдними цiнностями та пiдходами. Це можуть бути iнтелектуальнi, бiзнесовi, вiйськовi середовища, залежно вiд специфiки краiни.

В Украiнi елiта формуiться хаотично, i iдиним механiзмом рекрутингу i ресурси. Тобто украiнськi полiтики апрiорi не можуть бути цiлiсною субстанцiiю, оскiльки представляють абсолютно рiзнi середовища, рiзнi знання, рiзнi культури тощо. Вiдповiдно, вони приреченi на конфлiкти i низьку ефективнiсть.

Як наслiдок, елiта володii низьким рiвнем полiтичноi легiтимностi i завжди перебуваi пiд загрозою знесення.

5. Криза рекрутингу

Кризу рекрутингу можна наочно спостерiгати на списках полiтичних партiй. Не секрет, що пiсля 100 мiсця партiйних гiгантiв БЮТу та ПР починаiться список близьких родичiв, секретарок, водiiв та охоронцiв.

В 46 мiльйонному суспiльствi найбiльшi полiтичнi партii неспроможнi сформувати повноцiнний список з полiтичних лiдерiв своii сили. Це i наслiдком ресурсного вiдбору, коли бiльшiсть фiнансового капiталу зосереджена в обмежених руках i вiдповiдно обмежуi доступ потенцiйних лiдерiв в полiтику.

В кризi також перебуваi спадковiсть управлiнських пiдходiв. Протягом 5-10 рокiв остаточно почне вироджуватися останнi поколiння управлiнцiв радянськоi епохи. Сьогоднi, ще бiльшiсть представникiв елiти володiють досвiдом та знаннями адекватними до iснуючих iнституцiй.

Однак, наступне поколiння вже виховувалось в умовах дикого ринку, i абсолютно не володii знаннями про дiйсну структуру iнститутiв влади та механiзмiв iх функцiонування. Звичайно, iснуюча система управлiння i неадекватною сучасним вимогам зовнiшньоi ситуацii, але вона iснуi i ii реформа чи знесення не можливi без ii знання. В майбутньому може утворитися ситуацiя, коли вихiд на пенсiю великоi кiлькостi чиновникiв середньоi ланки, остаточно зруйнуi ефективнiсть iснуючих iнститутiв в умовах вiдсутностi нових. Таким чином, колапс сучасноi полiтичноi елiти i неминучим. Однак, як в нас кажуть, "святе мiсце порожнiм не буваi", i саморуйнування полiтичноi елiти ще не означаi появи кращоi. Саме по собi саморуйнування тАУ це процес, який нiколи немаi наперед визначеного кiнця.

Тому iдиним i можливим свiдоцтвом про смерть чинноi елiти може бути тiльки прихiд альтернативноi.

6. Альтернативна елiта тАУшанс збереження та трансформацii краiни

Альтернативна елiта тАУ це iдиний шанс збереження та трансформацii краiни. Поняття альтернативна елiта необхiдно чiтко вiдмежувати вiд новоi елiти. Остання, означаi прихiд нових полiтикiв зi старими цiнностями. Наприклад, Яценюк i Довгий i прикладами новоi елiти. Однак, вони не несуть жодноi альтернативи, i скорiше i "дiтьми" старих полiтикiв.

Альтернативна елiта тАУ це, як мiнiмум, концептуальна протилежнiсть тому, що iснуi. Необхiдно говорити про виникнення такоi елiти на всiх можливих суспiльних та регiональних рiвнях. Невелика команда, яка отримаi владу, не зможе здiйснити реформу старих адмiнiстративних iнститутiв i буде йти на компромiс з старою бюрократiiю. Альтернативна елiта може бути виключно iдеологiчною, оскiльки тiльки iдеологiя може забезпечити ii цiлiснiсть i протистояння загальним тенденцiям. Це одна з ключових рис. Виходячи iз принципового протиставлення чиннiй елiтi, та особливого завдання виконання формотворчоi мiсii, можна видiлити двi базовi цiнностi альтернативноi елiти:вiдповiдальнiсть та гiднiсть.

Наявнiсть вiдповiдальностi формуi стiйкiсть переконань, послiдовну полiтичну iсторiю i загартовуi елiту в тому, у що вона вiрить. Щоб претендувати на статус альтернативноi, елiта мусить ставити вiдповiдальнiсть за задекларованi iдеi вище ситуативних рiшень i досягнень.

Фактично, вiдповiдальнiсть та послiдовнiсть мають гарантувати досягнення довгостроковоi стратегii отримання влади.

Водночас, гiднiсть повинна забезпечити волю до результату та жорсткiсть по вiдношенню до iнших груп. Гiднiсть завжди виростаi iз усвiдомлення правильностi власних дiй та власних сил. Таким чином, гiднiсть формуi принциповiсть, цiлеспрямованiсть, впевненiсть.

Досвiд/знання. Великою мiрою досвiд альтернативноi елiти формуiться ii полiтичною iсторiiю. Елiта, яка легко i швидко отримуi владу, однозначно не може бути альтернативною, оскiльки ii цiнностi та iдеi не вистражданi, неосмисленi, i не соцiалiзованi.

Полiтична iсторiя, яка передбачаi жорсткi конфлiкти та виживання в умовах протистояння з iншими групами та iнститутами староi влади, формують досвiд вiдстоювання своiх позицiй, безкомпромiснiсть в принципових питаннях. Разом з цим, формуiться i управлiнський досвiд. Боротьба за владу вимагаi органiзованостi, стратегiчноi i тактичноi продуманостi. Альтернативна елiта в процесi боротьби виробляi чiткi механiзми прийняття рiшень, системи прогнозування ризикiв, оперативне реагування тощо. Зовнiшнi обставини, такi як брак ресурсiв та тиск, також надiляють ii креативнiстю та iнновацiйнiстю. Протистояння з iнститутами влади надiляi альтернативну елiту знанням староi адмiнiстративноi структури. Як кажуть "ворога треба знати в обличчя".Це знання по своiй сутi i опозицiйним i воно спрямоване на виявлення та трансформацiю основних недолiкiв iснуючоi системи. Вiдповiдно, iдеологiчнiсть та опозицiйнiсть сприяють народженню альтернативних концепцiй самоi влади.

Стратегiчне бачення. Безсумнiвно, альтернативна елiта надiлена комплексними стратегiями. Цi стратегii i наслiдком iсторii полiтичноi боротьби. Вони виникають шляхом вiдточування та втiлення основних iдеологiчних позицiй. Важливо, щоб елiта була надiлена стратегiчним баченням полiтичних трансформацiй на двох рiвнях: внутрiшньому та мiжнародному. Оскiльки внутрiшнi протистояння i боротьба закладають бачення необхiдних змiн, але цi змiни не можливо здiйснити без врахування зовнiшнього тиску. По факту, альтернативна елiта пiсля перемоги потрапляi в нове конкурентне середовище полiтичних груп. Вiдсутнiсть стратегiчного бачення для зовнiшньоi полiтики великою мiрою прирiкаi на невдачi внутрiшнi реформи. Роль та вплив мiжнародних груп на внутрiшню полiтику значна, i у випадку жорсткого протистояння, альтернативна елiта змушена запроваджувати авторитарний внутрiшнiй режим. З iншого боку, елiта може вибирати пiдтримку тих чи iнших груп i вливання в них. Знову ж таки, портрет досить абстрактний, оскiльки на сьогоднiшнiй день важко передбачити соцiально-iсторичний контекст, в якому буде формуватись альтернативна елiта i якi iдеологiчнi пiдходи вона буде сповiдувати.

Висновок

Побудова власноi сильноi держави, консолiдацiя правлячоi верхiвки, оновлення полiтичного класу - важливi завдання сучасностi.

У цьому сенсi важливим i використання досвiду украiнськоi держави. Як би там не говорили, Украiна маi його i може використовувати у власних цiлях.

На мiй погляд, пiдвищення рiвня iнтелiгентностi тих, хто репрезентуi сьогоднi владу, було б доречним. Принаймнi це сприяло б оздоровленню моральноi атмосфери в краiнi. Потрiбне усвiдомлення персональноi вiдповiдальностi, яке завжди було визначальною рисою iнтелiгентноi людини. РЖ не маi ваги, стосуiться це буденних питань чи державних iнтересiв. На жаль, за роки незалежностi цей принцип не був покладений в основу функцiонування украiнського владного олiмпу, в культуру його управлiнськоi дiяльностi, що значною мiрою зумовило безсистемнiсть стратегiчного прогнозу i планування в державi.

Не американцi створили США, а група полiтичних масонiв, якi перебували на керiвних посадах в колонiях.

Не нiмцi створили Нiмеччину, а амбiцiйний i хитрий Бiсмарк. Не iвропейцi створили РДС, а члени християнсько-демократичного клубу Шуман, Аденауер та Гаспарi.

Лозунг "створили РЖталiю тАУ тепер необхiдно створити iталiйцiв" тАУ дii по вiдношенню до кожноi держави. Полiтична елiта несе вiдповiдальнiсть за своi творiння.

Своiю поведiнкою - проголошуючи високоморальнi цiнностi i одночасно iх порушуючи - правляча полiтична елiта Украiни розбещуi суспiльство, що призводить до корозii моральних цiнностей.

У полiтико-управлiнськiй практицi багатьох громадських дiячiв широко використовуються популiзм, манiпулювання громадською думкою, iнтриги, збирання компромату на суперника.

У полiтичнiй сутичцi опинилися всi: i патрiархи вiд полiтики, i олiгархи, i технократи, i молодi реформатори, i регiональнi лiдери, i ЗМРЖ.

Таким чином, нинiшня полiтико-управлiнська елiта практично не може опертися на скiльки-небудь мiцну основу публiчного авторитету. Люди не вiрять в те, що у своiх дiях влада керуiться щирим бажанням чесно служити народу.

На думку громадськостi, куди ближче до iстини iнше: нацiленiсть на задоволення особистих iнтересiв, низька професiйна компетентнiсть у полiтицi i державних справах, бюрократизм.

У суспiльнiй свiдомостi склалася мiцна думка про "меркантильнiсть" мотивiв полiтико-управлiнськоi елiти, прагнення не просто зайняти гiдне мiсце в суспiльствi, а перш за все отримати матерiальнi привiлеi i полiтичнi почестi, не говорячи вже про етичну охайнiсть.

У цiлому тепер уже зрозумiло, що становлення полiтико-управлiнськоi елiти сучасноi Украiни протiкаi в рамках так званоi "адмiнiстративно-номенклатурноi моделi", суть якоi полягаi в тому, що влада поступово зосереджуiться в руках полiтикiв i вищого чиновництва, значна частина яких - вихiдцi з колишнiх елiтних прошаркiв, хоч i другого ешелону. РЖ це не украiнська iнновацiя.

Дуже багато демократiв-реформаторiв в РЖспанii, Португалii, в краiнах Латинськоi Америки

Вместе с этим смотрят:

Виды монархий в современном мире

Выявление основных проблем молодежной политики КПРФ и поиск путей их решения

Громадянсько-правовий вимiр полiтичноi системи Польщi

Грузино-абхазский тупик

Евроскептицизм в структуре европейской внутренней политики