Органiзацiя виробничих процесiв у свинарствi, вiвчарствi i птахiвництвi

Тема

Органiзацiя виробничих процесiв у свинарствi, вiвчарствi i птахiвництвi

Органiзацiя виробничих процесiв у свинарствi

Спецiалiзацiя свинарських ферм

У господарствах, що спецiалiзуються на виробництвi свинарськоi продукцii, створюють племiннi i товарнi ферми. Останнi бувають комбiнованi (iз закiнченим оборотом череди) i спецiалiзованi. Комбiнованi ферми займаються вiдтворенням поголiв'я, вiдгодiвлею свиней i племiнною роботою. Вони поширенi переважно в невеликих за розмiрами господарствах. Спецiалiзованi ферми пiдроздiляються на вiдгодiвельнi та репродуктивнi, котрi займаються вiдтворенням i вирощуванням молодняку для продажу його в спецiалiзованi вiдгодiвельнi господарства. Така спецiалiзацiя сприяi збiльшенню виробництва свинини i зниженню ii собiвартостi.

Свинарськi господарства спецiалiзуються i за типами вiдгодiвлi. Розрiзняють м'ясну вiдгодiвлю (iнтенсивний, мало iнтенсивний i беконний) i вiдгодiвлю свиней до жирних кондицiй.

Розмiр ферм. Концентрацiя виробництва свинини на великих фермах сприяi зменшенню витрат працi на центнер приросту ваги i зниженню собiвартостi продукцii.

Розмiщення ферм у господарствi повинне забезпечувати найбiльш ефективне використання матерiальних i трудових ресурсiв, створювати умови для кращоi органiзацii працi й одержання продукцii з найменшими витратами.

При виборi дiлянки враховують зоотехнiчнi i ветеринарнi вимоги, пропонованi для виробничих центрiв господарства. Для полегшення органiзацii лiтнього утримання свиней ферму розташовують недалеко вiд природних кормових угiдь. Площа дiлянки повинна бути достатня для розмiщення на нiй необхiдноi кiлькостi свинарникiв, а також кормокухонь, кормоцехiв, сховищ для коренебульбоплодiв, силосних споруджень, авто ваг i на вилучених вiд садиби фермах - примiщення для вiдпочинку свинарiв.

На комбiнованих фермах створюють такi групи: маткового поголiв'я, кнурiв-плiдникiв, ремонтного молодняку (вiдлучених тварин) у вiцi до 4 мiс, тих, що на вiдгодiвлi (у вiцi вiд 4 мiсяцiв до закiнчення вiдгодiвлi); на племiнних фермах: кнурiв-плiдникiв, маток, вiдлучених, ремонтно-племiнних тварин. На спецiалiзованих вiдгодiвельних фермах виробничi групи створюють за двома ознаками: вид вiдгодiвлi i вiк тварин.

Маткове поголiв'я розмiщують у спецiальних свинарниках; у кожному помiщають 50-60 основних i 90-100 маток, що перевiряються, iз приплодом у вiцi до 2 мiс. Один зi свинарникiв вiдводять пiд молодняк у вiцi вiд 2 до 4 мiсяцiв; кнурiв розмiщають окремо вiд маток. Вiдгодiвельне поголiв'я розмiщують у свинарниках великими групами.

Мiсткiсть маткових свинарникiв i кiлькiсть примiщень розглядають, виходячи з кiлькостi основних i разових маток. Габарити i кiлькiсть свинарникiв для вiдгодiвлi визначають уВаВаВаВаВа залежностi вiд поголiв'я свиней, що знаходиться на одноразовiй вiдгодiвлi.

На лiтнiй перiод кожну групу свиней переводять в одне табiрне примiщення i пасуть на закрiплених за нею випасних дiлянках.

Планування виробництва свинини включаi визначення системи злучок i опоросiв, розробку структури череди i ii обороту.

Туровi опороси в порiвняннi з цiлорiчними мають такi переваги: дозволяють формувати великi групи свиней для вiдгодiвлi, бiльш повно використовувати дешевi корми в лiтнiй перiод, застосовувати груповi форми догляду за поросятами i iх вирощування.

Структуру й оборот череди в господарствi розробляють вiдповiдно до напрямку (спецiалiзацii) свинарства. На фермах iз закiнченим оборотом череди вона залежить вiд кiлькостi опоросiв вiд однiii матки в рiк i кiлькостi поросят, одержуваних за один опорос, тривалостi вiд годiвлi.

Оборот череди складають на кожен мiсяць i починають з визначення кiлькостi одержуваного приплоду i поголiв'я ремонтного молодняку, що повинне вiдповiдати щомiсячним планам ремонту основноi череди; по рiзницi мiж приплодом i поголiв'ям ремонтного молодняку визначають кiлькiсть молодняку, яку можна поставити на вiдгодiвлю.

Для комбiнованоi свинарськоi ферми структура череди середньорiчного поголiв'я буде (у %): кнури - 0,9, матки основнi - 3,6, матки, що перевiряються, i разовi - 3,8, поросята у вiцi вiд 2 мiс. - 23 i у вiцi вiд 2 до 4 мiс. -23, ремонтний молодняк - 4,2, група м'ясноi вiдгодiвлi - 39,4, група вiдгодiвлi до жирних кондицiй - 2,1. При такiй структурi череди вихiд м'яса за рiк на одну умовну основну матку складе 20-22 ц. Органiзацiя вiдгодiвлi. М'ясна вiдгодiвля (iнтенсивна, мало iнтенсивна, беконна) i вiдгодiвля до жирних кондицiй характеризуються якiстю одержуваноi продукцii, способами годiвлi i видами використовуваних кормiв.

М'ясна iнтенсивна вiдгодiвля молодняку - економiчно найбiльш вигiдна. Це пов'язано з тим, що молодi свинi витрачають менше кормiв на утворення приросту ваги.

Годiвлю тварин варто органiзувати так, щоб у рацiонi постiйно було 2-3 види кормiв, багатих бiлками. У рiзних кормах i рiзнi амiнокислоти. Сумiш бiлкових кормiв пiдвищуi iхню бiологiчну повноцiннiсть i дозволяi бiльш ощадливо витрачати корм. Одночасно свинi повиннi бути в достатнiй кiлькостi забезпеченi вiтамiнними i мiнеральними кормами.

М'ясна мало iнтенсивна вiдгодiвля економiчно менш вигiдна: тварини досягають здавальних кондицiй у пiзньому вiцi, у результатi чого на кiлограм приросту ваги затрачаiться до 9 кормових одиниць i бiльше.

Вiдгодiвля до жирних кондицiй пiдроздiляiться на напiвсальну вiдгодiвлю молодняку i дорослих тварин i на сальну вiдгодiвлю вибракуваних дорослих тварин.

На напiвсальну вiдгодiвлю ставлять разових i вибракуваних основних маток, а також кастрованих кабанчикiв i молодняк. Тварин вiдгодовують до ваги 120-150 кг iз товщиною шпику на тушi 4-7 см i вмiстом у нiй до 40-45% сала.

Сальна вiдгодiвля маi на метi одержати тушi з кiлькiстю сала не менш як 45% при товщинi шпику понад 7 см. Продовжуiться вона 60-100 днiв; разових маток вiдгодовують до живоi ваги 160-180 кг, вибракуваних основних маток i кастрованих кабанiв - до 250-300 кг.

Основний прирiст вибракуваних дорослих тварин виходить за рахунок вiдкладення жиру, i в зв'язку з цим при сальнiй вiдгодiвлi не потрiбно багато бiлкових кормiв: на одну кормову одиницю досить 60-70 м перетравного протеiну, у той час як при беконнiй i iнтенсивнiй м'яснiй вiдгодiвлi потрiбно 100-120 м й при напiвсальному - 90-100 р.

ВаПри вiдгодiвлi дорослих тварин доцiльно максимально використовувати соковитi i грубi корми. На початку вiдгодiвлi питома вага соковитих кормiв складаi 60-65% i грубих - 10% у загальнiй поживностi рацiону; iнша частина його складаiться з кукурудзи, зернових вiдходiв й iнших дешевих концентратiв. У другiй половинi вiдгодiвлi питома вага концентратiв у рацiонi збiльшуiться до 60-65%. Добовi прирости досягають 1-1,5 кг; вiдгодiвлю припиняють при зниженнi добових приростiв ваги наполовину, приблизно до 500-600 г.

Коротка характеристика основних видiв вiдгодiвлi говорить про те, що економiчно найбiльш вигiдною i м'ясна iнтенсивна вiдгодiвля. Для успiшноi вiдгодiвлi молодняку велике значений маi правильне його вирощування. Особливу увагу варто придiляти росту вiдлученого молодняка. У цей перiод необхiдно згодовувати молодняку корм зi значним вмiстом перетравного бiлка, у першу чергу зелень, одночасно в рацiони вводять i об'iмнi корми. Тварини, вирощуванi на таких рацiонах, у наступному при переходi на годiвлю концентратами дають кращi прирости, нiж свинi, яким у ранньому вiцi згодовували тiльки концентрованi корми.

У зниженнi собiвартостi свинини велике значення маi вiдгодiвля молодняку, отриманого вiд раннiх весняних опоросiв, тому що при наступнiй вiдгодiвлi таких тварин широко використовуються дешевi пасовищнi й iншi корми. За даними наукових органiзацiй, вартiсть кормiв при вiдгодiвлi свиней весняних опоросiв на 30% менша, нiж при вiдгодiвлi молодняку лiтнiх опоросiв.

ВаЗниженню витрат працi i засобiв на вiдгодiвлi сприяi перехiд до згодовування сухих концентрованих кормiв iз самогодiвниць.

Для правильноi органiзацii вiдгодiвлi кожне господарство повинне мати мiсячнi плани, у яких передбачають, скiльки свиней буде поставлено i знято з вiдгодiвлi i iхню живу вагу. Рух поголiв'я в цiлому по фермi визначають на пiдставi мiсячних оборотiв череди.

Крупногрупове утримання молодняку пiсля вiдлучення не вiдрiзняiться вiд утримання свиней на вiдгодiвлi (принципи утримання тварин i устаткування примiщень тi самi ). Молодняк розмiщують у секцiях групами по 150-200 голiв. Кнурiв у вiцi 4 мiс. видiляють в окрему групу.

При крупно груповому утриманнi свиней зi свинарника забирають перегородки усiх станкiв i примiщення роздiляють поперечними перегородками на кiлька великих секцiй. Уздовж свинарника на вiдстанi 3-4 м вiд однiii з подовжнiх стiн установлюють гнойовий жолоб. Площа мiж цiiю стiною, i жолобом служить лiгвищем (мiсцем вiдпочинку) для свиней. У кожнiй секцii уздовж iншоi подовжньоi стiни встановлюють самогодiвницi, вакуумнi i груповi годiвницi й авто поiльниць. У стiнi мiж годiвницями влаштовують лаз для вiльного виходу свиней на обгороджений вигульний дворик. У кожнiй секцii помiщають свиней приблизно одного вiку i ваги.

Свиней розмiщують ущiльнене - по 3-4 голови на 1 кв. м лiгвища.

Мiсткiсть свинарника пiсля ущiльнення збiльшуiться в 3-4 рази, полiпшуiться повiтряний режим примiщення.

Свинi одержують вiльний доступ до кормiв i води, iхнi перебування на повiтрi не обмежуiться. У результатi скорочуються витрати; ти працi, пiдвищуються прирости ваги i знижуiться собiвартiсть продукцii.

Груповий спосiб утримання пiдсисних маток. До початку чергового туру опоросiв свинар вiдбираi i переводить у маточник 25-40 поросних маток, опороси яких повиннi бути закiнченi протягом найближчих 7-10 днiв. У допомогу свинарю видiляють на час опоросiв пiдсобного робiтника. Опорос кожноi матки вiдбуваiться в окремому станку. У ньому матка з приплодом залишаiться протягом 3-4 днiв пiсля опоросу. Потiм маток, що опоросилися, переводять в iншi станки i розмiщують попарно. Мiж кожними двома станками i примiщення для поросяти, де його пiдгодовують. Матки в це примiщення доступу не мають, а поросята можуть вiльно переходити до маток. Через 10-15 днiв пiсля опоросу маток переводять у бiльшi станки й у кожному розмiщують по 4-6 матокВаВаВаВаВа iз приплодом; поруч з таким станком видiляють примiщення для поросят (матки в це примiщення доступу не мають).

Лiтне утримання свиней у таборах сприяi змiцненню здоров'я тварин. Використання зеленого корму (особливо бобових культур), багатого повноцiнним протеiном, вiтамiнами i мiнеральними речовинами, пiдвищуi повноцiннiсть рацiону i засвоюванiсть усiх кормiв, сприяi росту продуктивностi i i однiiю з основних умов рентабельного ведення свинарства. Утримання тварин у лiтнiх таборах не вимагаi зведення дорогих будiвель i даi можливiсть знижувати в 2-3 рази витрати працi i засобiв на виробництво продукцii.

На пасовищi, видiленому пiд лiтнiй табiр чи поблизу нього, споруджують лiтнi примiщення з навiсами. Для кожноi групи свиней видiляють окреме примiщення i вигульну площадку. Мiж групами установлюють вiдстань 100-200 м. Поiння свиней здiйснюють за допомогою авто поiльниць. Вiдстань лiтнiх примiщень вiд пасовища не повинна перевищувати для важко поросних маток 0,5 км, вiдлучених - 0,5-1 та iнших груп - 1-1,5 км.

Вага однiii голови: дорослих маток i кнурiв 10-12 кг, молодняку старше 4 мiсяцiв - 6-8, поросяти у вiцi 2-4 мiс. - 2 кг.

Щоб уникнути глистових захворювань, не можна допускати пасiння свиней тривалий перiод на тих самих дiлянках. Тому складають плани використання пасовищ.

Органiзацiя працi на фермi. Подiл працi у свинарствi даi можливiсть полiпшувати органiзацiю виробництва продукцii i пiдвищувати продуктивнiсть працi. Вiн знаходить своi конкретне втiлення у створеннi спецiалiзованих бригад (чи ланок) по догляду за окремими статевими i вiковими групами свиней. У кожнiй бригадi установлюють твердий розпорядок робiт i визначають обов'язки свинарiв. При цьому враховують склад поголiв'я, що обслуговуiться, вид i розмiри примiщень, рiвень механiзацii, види машин i устаткування на фермi, систему утримання i годiвлi тварин та ряд iнших умов. У передових господарствах свинарi i i механiзаторами.

Широкого поширення у свинарствi набувають комплекснi механiзованi бригади i ланки. Вони займаються вирощуванням i вiдгодiвлею свиней, а також виробництвом кормiв.

Розпорядок дня на фермi залежить вiд часу року, виду поголiв'я, що обслуговуiться, i т.д. У ньому встановлюють години проведення всiх основних робiт i вiдводять час на вiдпочинок свинарiв. При обслуговуваннi маткового поголiв'я й вiдлучених у розпорядку дня передбачають пiдгодiвлю поросят i додаткову годiвля пiдсисних маток.

Органiзацiя виробничих процесiв у вiвчарствi

Спецiалiзацiя вiвчарства. У залежностi вiд характеру основноi продукцii й умов виробництва склалися такi головнi напрямки вiвчарства: тонкорунне (шерстне i вовно-м'ясне), напiвтонкорунне (м'ясо-шерстне) i грубововняне (смушково-молочне, овчинно-м'ясне, м'ясо-сальне).

Сiльськогосподарськi пiдприiмства, у залежностi вiд спецiалiзацii, створюють племiннi i товарнi ферми зазначених вище напрямкiв. У великих вiвчарських господарствах органiзуються спецiалiзованi ферми маткового поголiв'я з ягнятами для вiдiбрання, вирощування молодняку, вiдгодiвлi i нагулу овець.

Розмiри ферм. Багаторiчна практика свiдчить про те, що на великих фермах пiдприiмства роблять найбiльш дешеву вiвчарську продукцiю. Розмiщення ферм у господарствi залежить вiд спецiалiзацii i розмiрiв вiвчарства.

У господарствах, що мають до 500 маток, усi поголiв'я овець розмiщують на однiй фермi й в однiй кошарi. У господарствах з великим поголiв'ям овець на фермах тварин розмiщують у спецiалiзованих кошарах, призначених для окремих отар: маткового поголiв'я, молодняку, валахiв i нагульних овець. Мiсткiсть вiвчарських будiвель, iхня кiлькiсть i типи визначаються в залежностi вiд району, в якому знаходиться господарство, напрямки вiвчарства i наявностi овець (за статевими i вiковими групами).

На дiлянцi ферми необхiдно мати сховища для концентрованих i соковитих кормiв з розрахунку 1,2-1,4 ц на одну дорослу вiвцю. При маткових кошарах обладнують спецiальнi примiщення для окоту овець у зимовi i ранньовеснянi мiсяцi. До кошари повинний примикати вiдкритий баз, розмiр якого встановлюють з розрахунку 2 кв м на одну вiвцю.

Отару органiзують з овець, однорiдних за статтю, породнiстю, класнiстю, кольором вовни, вiком, ветеринарно-санiтарним стану тощо.

Найцiннiшою частиною поголiв'я i барани-плiдники, iх отари формують у межах 300 голiв, що значно менше поголiв'я в отарах iнших груп овець. На фермах з невеликим поголiв'ям баранiв видiляють в окрему групу i утримують iзольовано вiд iнших овець.

Валахи найменш вимогливi до умов догляду i утримання; з них формують отари в 1200 голiв.

Зразковий розмiр отар iнших груп овець такий: тонкорунних маток i ярок 600-1200 голiв; грубововних маток i ярок 800-1500; нагульних овець 800-1500; племiнних тонкорунних маток (з ягнятами) 500-900 голiв.

З приведених даних видно, що у племiнному вiвчарствi формують отари менших розмiрiв.

Серйозний вплив на розмiр отар роблять якiсть i розмiр пасовищ, забезпеченiсть водопоями, рельiф мiсцевостi й iншi умови. Слiд зазначити, що отара за розмiрами повинна бути такою, щоб чабани могли бачити на пасовище одночасно всiх овець.

Планування вiдтворення череди i виробництва продукцii. Для збiльшення виробництва вовни i баранини вирiшальне значення маi рiст маткового поголiв'я i полiпшення його використання.

Отару органiзують з овець, однорiдних за статтю, породнiстю,, класнiстю, кольором вовни, вiком, ветеринарно-санiтарним стану тощо.

Валахи найменш вимогливi до умов догляду i утримання; з них формують отари в 1200 голiв.

З приведених даних видно, що у племiнному вiвчарствi формують отари менших розмiрiв.

Наявнiсть у господарствi кормiв i добре обладнаних кошар для пiдсисних маток даi можливiсть проводити окоти в сiчнi - лютому для того, щоб ягнята досить змiцнiли до моменту виходу на пасовище. Ягнята зимових окотiв швидше звикають до трави, легше переносять жару. При цьому злучка в серпнi - вереснi попереднього року, коли отара знаходиться на пасовищах, багатих рiзноманiтними i вiтамiнними кормами, сприяi пiдвищенню плiдностi i зниженню яловостi маток.

Передовики вiвчарства успiшно застосовують ущiльненi окоти, одержують три окоти за два роки. Для цього першу злучку проводять у серпнi - вереснi попереднього року (одержують перший зимовий окiт), а для другоi злучки використовують першу тiчку пiсля окоту й одержують вiд овець другий приплiд восени.

Структура череди у вiвчарствi залежить вiд його напрямку, запланованого виходу ягняти на кожнi 100 маток, вiд прийнятих норм вибракування маток, валахiв i баранiв, а також вiд термiнiв реалiзацii над ремонтного молодняку. Наприклад, у районах тонкорунного i напiвтонкорунного вiвчарства в чередах, крiм iнших груп тварин, мiститься значна кiлькiсть валухiв-шерстоносiв. Це знижуi питому вагу маток у чередi.

На багатьох виробничих фермах у зонах тонкорунного вiвчарства при розробленнi структури череди виходять з таких нормативiв: вихiд ягняти на 100 маток - 120 голiв; термiн виробничого використання маток - 6-7 рокiв i баранiв - 3-4 роки; вiдповiдний вiдсоток щорiчного вибракування: маток -14-16, баранiв - 25-30, валахiв - 75%, вiдбiй ягнят у вiцi 4 мiс. Надремонтний молодняк реалiзують у залежностi вiд спецiалiзацii вiвчарства: на фермах шерстного напрямку у вiцi 9-10 мiс, м'ясо-сального напрямку (валахiв) у вiцi до одного року (у деяких господарствах у вiцi старше року).

Оборот череди. Рух поголiв'я протягом року залежить вiд спецiалiзацii вiвчарства, плану продажу вовни i баранини, а також усiх тих показникiв i нормативiв, що покладенi в основу при розробцi структури череди.

У господарствах, де склад поголiв'я овець рiзко змiнюiться протягом року, складають мiсячнi обороти череди. У них указують, по яких групах овець вiдбуваються змiни в прибуткових i видаткових статтях. Використовують мiсячнi обороти череди для складання планiв потреби в кормах i виробництва продукцii.

Правильний оборот череди овець, складений з використанням структурних нормативiв, може забезпечити:

тАв на фермi тонкорунного i напiвтонкорунного напрямку продаж на м'ясо 35-37 овець i на плем'я 25-28 овець на кожнi 100 голiв, що маються на початок року;

тАв на фермi смушкового напрямку продаж 34-42 смушкiв, реалiзацiю на м'ясо 11 -12 овець i на плем'я 12-13 овець на кожнi 100 голiв, що маються на початок року.

Слiд зазначити, що овець, як i iнших продуктивних тварин, вибраковують у господарствi з урахуванням iх продуктивностi i доцiльностi подальшого вирощування. Тому приведенi тут нормативи й iншi показники структури й обороту череди i зразковими i можуть бути використанi лише для укрупнених розрахункiв.

Вирощування ягнят. З 10-денного вiку ягнят починають привчати до пiдгодiвлi сiном, а потiм до концентрованих кормiв. Для цього в примiщеннях, де розмiщенi матки з ягнятами, улаштовують ТСратчастi загородження, у якi вiльно проходять тiльки ягнята. У них ставлять коритця з рiзними кормами i водою. Кращi корми для ягнят - макуха, вiвсянка, висiвки, дрiбностеблисте сiно.

Для запобiгання забрудненню вовни тонкорунним ягнятам у 10-денному вiцi обрiзають хвости. У 3-тижневому вiцi всiх слабких i вибракуваних за племiнними ознаках баранчикiв каструють. У 4-мiсячному вiцi з вiднятого вiд маток молодняку формують окремi отари ярочок, валу шкiв i баранчикiв.

Утримання овець у зимовий перiод. Узимку, у непогоду, сильнi морози i уночi вiвцi повиннi знаходитися в кошарах, а решту часу - на свiжому повiтрi. Кошари обладнують яслами i ТСратами, примiщення регулярне очищають вiд на воза, пiдлоги застеляють чистою пiдстилкою (охороняють вовна вiд забруднення). Годiвля повинна бути достатньою; слабких овець пiдгодовують сiном, силосом i концентратами.

У районах розвинутого вiвчарства застосовують зимовий випас овець. Цей захiд даi можливiсть заощаджувати корми i сприятливо впливаi на продуктивнiсть i стан тварин. У безснiжний перiод овець пасуть по балках, ярах i низинах; при невеликому снiгу - на рiвнинних масивах, а при бiльш глибокому - на пiдвищених мiсцях, що добре обдуваються вiтром.

На дiлянки, зараженi глистами, овець повертають через 3-4 мiсяцi. На перiод вигоряння пасовищ овець необхiдно забезпечити силосом чи зеленою пiдгодiвлею, а на весь перiод пасiння - кухонною сiллю з розрахунку 5-Ю мг на голову в добу. Напувати овець бажано ранком до початку пасiння i пiсля денноi перерви

У господарствах з великою розоранiстю земель, якi не мають природних пасовищ, органiзовують табiрно-пасовищне i стiйлово-табiрне утримання овець. Табiрно-пасовищне утримання полягаi в тому, що для випасу овець використовують спецiальнi посiви кормових культур на зелений корм.

Стiйлово-табiрне утримання передбачаi посiв кормових культур, скошування iх, пiдвiз у табiр, де знаходяться вiвцi, зеленоi маси i згодовування ii з годiвниць. У господарствах, що мають недостатнi площi природних пасовищ, доцiльно застосовувати комбiнований спосiб утримання овець, при якому випас на пасовищi поiднують зi згодовуванням зеленоi маси сiяних трав та iнших культур у годiвницях.

При стiйлово-табiрнiй системi овець розмiщують на базах-загонах, площу яких установлюють з розрахунку 4 кв. м на одну вiвцю. Для маткових отар будують навiси, обладнанi годiвницями (для 800 маток необхiдно мати 40-50 годiвниць довжиною 4-5 м кожна) i водопiйними коритами. За чабанською бригадою закрiплюють трактор, сiнокосарку, тракторнi граблi, транспортнi засоби для пiдвозу зеленоi маси i води. Табiр доцiльно створювати для ферми в цiлому, а в окремих випадках - для двох сумiжно розташованих отар.

Ручна стрижка - процес дуже трудомiсткий i малопродуктивний, застосування електромеханiчноi стрижки значно пiдвищуi продуктивнiсть працi. Так, якщо при роботi вручну (ножицями) один робiтник обстригаi 25- ЗО овець, то при електромеханiчнiй стрижцi - 50-80, а досвiдченi робiтники - 150 i бiльше овець у день. Машинкою вовна обстригаiться ближче до шкiри, що даi можливiсть на 200-300 м збiльшувати вихiд вовни вiд кожноi вiвцi в порiвняннi з ручною стрижкою. Стрижку овець проводять у стислий термiн, за 10-20 днiв.

Пiдготовку до стрижки починають зi складання робочого плану, у якому визначають кiлькiсть i розташування пунктiв стрижки, термiни для кожноi отари, шлях пiдгону овець до пунктiв i повернення в кошари, завдання стригалям, перелiк устаткування i термiни його виготовлення чи придбання, порядок облiку вовни i графiк ii вiдправлення на приймальнi пункти i ряд iнших питань.

Кожну отару маток i ярок обслуговуi бригада з чотирьох чабанiв, а отари валушкiв, валахiв, нагульних овець - бригада з трьох чабанiв. У бригаду входять старший чабан (бригадир), пiдпасок, третяк (якщо в бригадi чотири чоловiки) i арбич.

Склад бригад залежить вiд величини поголiв'я i кiлькостi закрiпленоi технiки. При обслуговуваннi однiii отари (700-900 овець) чабанська бригада складаiться з 3-4 чоловiк, двох отар (1500-1800 овець) - 5-7 чоловiк i трьох отар (2300-2700 овець) - 8-11 чоловiк.

Чабанська комплексна механiзована бригада виконуi весь комплекс робiт з догляду за тваринами, несе вiдповiдальнiсть за збереження поголiв'я, за вiдтворення череди i за виконання виробничих завдань. Крiм того, вона обробляi землю, веде роботи з виробництва i заготiвлi кормiв, полiпшення пасовищ вiдповiдно до прийнятого плану.

Органiзацiя виробничих процесiв у птахiвництвi

свинарське господарство вiвчарство птахiвництво

Спецiалiзацiя i розмiри птахiвницьких ферм. Птахiвництво - галузь скоростиглого тваринництва. Кури при правильному вирощуваннi починають нестися в 5-6-мiсячному вiцi, курчата у вiцi 3 мiс. i каченята у 70-80-денному вiцi придатнi для забою на м'ясо. На виробництво кiлограма м'яса тут затрачаiться в 2-3 рази менше кормових одиниць, нiж у скотарствi. Усе це визначаi економiчну ефективнiсть птахiвництва.

У залежностi вiд виробленоi продукцii ферми мають яiчну, яiчно-м'ясну i м'ясну спецiалiзацiю. Вiдповiдно на фермах яiчного напрямку утримують несучу породу курей, м'ясного, яiчно-м'ясного - несучу породу,

м'ясного i загальновживаного, м'ясного - м'ясну i загальновживану породи. Гусiвницькi, качкiвницькi та iндикiвницькi ферми мають, як правило/м'ясний напрямок. Птахiвницькi ферми можуть бути промисловими чи племiнними.

Однiiю з умов швидкого збiльшення виробництва продукцii птахiвництва i створення нових великих птахофабрик i концентрацiя птахiвництва в сiльськогосподарських пiдприiмствах. Досвiд цих пiдприiмств свiдчить про те, що на великих птахiвницьких фермах вища продуктивнiсть працi i нижче собiвартiсть яiць i м'яса. Такi ферми високорентабельнi.

Вiдтворення поголiв'я. У птахiвництвi застосовують стадне, групове й iндивiдуальне спарювання. При стадному спарюваннi визначена кiлькiсть самцiв знаходиться в чередi разом iз самками; пiсля закiнчення збору яiць для iнкубацii самцiв видаляють з череди, тому що незаплiдненi яйця краще зберiгаються. Групове спарювання застосовують у племiнному птахiвництвi: визначенi групи самок iз самцями розмiщують в однiй секцii пташника, окремо вiд iнших груп.

Кури дають найбiльше яiць у перший рiк яйцекладки, на другий рiк несучiсть знижуiться на 15-20%, на третiй - ще бiльше. З вiком птицi зменшуiться несучiсть також в iндичок i качок. У гусок першi роки несучiсть збiльшуiться. Найвища несучiсть буваi зазвичай на третьому роцi яйцекладки.

Цi особливостi виробництва продукцii враховують при комплектуваннi череди.

Структура череди. На племiнних фермах на одного самця прийнятi такi норми самок: курей - 8-12, качок - 6-7, iндичок - 8-12, гусок - 3-4.

На промислових фермах яiчного напрямку та в iнтенсивному птахiвництвi курей використовують лише протягом першого року яйцекладки (до зниження несучостi); потiм iх вибраковують на м'ясо i замiняють молодками. На племiнних фермах курей тримають не бiльш як 2 роки, iндичок - 2-3 роки, гусок - 3-7 рокiв.

Перспективним i вигульний спосiб утримання курей на глибокоi незмiнюванiй (протягом року) пiдстилцi. Цей iнтенсивний спосiб особливо ефективний за умови застосування його в широкогабаритних пташниках (на 6-12 тис. голiв), де вдало вирiшуються питання механiзацii роздачi усiх видiв кормiв, поiння птицi та збору яiць.

Клiтьове утримання курок-несучок застосовують на великих птахофермах. Цей iнтенсивний спосiб утримання курей дозволяi концентрувати поголiв'я курок-несучок i одночасно пiдвищувати iхню несучiсть, а також у 3-3,5 рази збiльшувати використання площi пташникiв (у порiвняннi з вигульним утриманням продуктивнiсть курей при клiтьовому

утриманнi не залежить вiд температурних коливань, виключаiться можливiсть поширення iнфекцiйних захворювань, джерелом яких i послiд хвороi птицi). При цьому способi утримання забезпечуiться цiлорiчне комплектування промислових черiд, полiпшуiться догляд за птицею i полегшуiться вибракування малопродуктивних i хворих курей, майже цiлком лiквiдуiться сезоннiсть яйцекладки i зменшуiться витрата кормiв на виробництво яiць, а також скорочуються iншi витрати.

Вирощування молодняку в тiтках. Для ефективнiшого використання примiщень клiтки встановлюють батареями по 5 рядiв у висоту. Через 45-60 днiв курочок, вiдiбраних на плем'я, переводять для подальшого вирощування в табiрнi умови. Зайвих пiвникiв до 3-мiсячного вiку залишають у клiтках для вiдгодiвлi i наступноi здачi на м'ясо. Клiтьове утримання органiзують у свiтлих, сухих i теплих примiщеннях. Батареi встановлюють так, щоб ширина проходiв мiж ними була не менш як 1,1-1,2 м, а мiж батареями i стiнами - 1,5 м. У проходах через кожнi 4 м пiдвiшують електричнi лампи по 100 ват. Корисна площа клiток складаi 0,5 кв. м, висота залежить вiд вiку курчат. У залежностi вiд вiку в клiтцi утримують рiзна кiлькiсть курчат.

Вместе с этим смотрят:

Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье

Аграрна полiтика Бiлорусi

Агротехника возделывания чечевицы, раннего картофеля и кормовой моркови

Агротехнические особенности возделывания полевых культур

Адаптивная технология возделывания горчицы в ООО "Тингутинское" Светлоярского района Волгоградской области