Бiологiчне рiзноманiття людських рас
Бiологiчне рiзноманiттялюдськихрас
Змiст
Вступ
1. Визначення поняття ВлрасаВ»
2. Раса i нацiя
3. РЖсторiя класифiкацiй
4. Класифiкацiя людських рас
5. Сучасний расизм
Висновок
Лiтература
Вступ
Сучасний расовий вигляд людства утворився в результатi складного iсторичного розвитку расових груп, що жили вiдокремлено i змiшувати, еволюцiонували, що зникали. Для нас представляi особливу важливiсть вивчення всього того, що ми можемо дiзнатися про людськi раси, щоб зрозумiти те, що ж насправдi визначаi людську расу. Навiть без сторонньоi пiдказки, спостерiгаючи, можна переконатися, що люди в свiтi роздiленi на рiзнi групи. Члени кожноi з них певним чином бiльш близько пов'язанi один з одним, нiж з членами iншоi групи. З цiii причини вони i схожi один на одного бiльше, нiж на iнших.
Роздiл антропологii - расознавство - узагальнюi данi з вивчення антропологiчного складу народiв земноi кулi в цьому i минулому, тобто за освiтою i поширенню рас на Землi; розглядаi проблеми класифiкацii рас, iх походження, розселення по земнiй кулi, розвитку i взаiмодii у зв'язку з конкретною iсторiiю людських популяцiй, спираючись на данi морфологii i фiзiологii, генетики та молекулярноi бiологii. Основними проблемами цього роздiлу i iсторiя формування рас, взаiмини мiж ними на рiзних етапах iсторичного розвитку, розкриття причин i механiзмiв расовоi диференцiацii.
Велике мiсце в расознавства займаi дослiдження розмежувальних расових ознак, iх спадкоiмностi, залежно вiд навколишнього природно-географiчноi та соцiально-культурного середовища, статевих вiдмiнностей, вiковоi динамiки, географiчних варiацiй i епохальних змiн. Данi расознавства використовуються для спростування псевдонаукових расистських концепцiй та формування правильного уявлення про вiдмiнностi в морфологiчному зовнiшностi людей.
Мета моii роботи - дати визначення поняттю раса, систематизувати i поглибити знання про людськi раси.
Порiвняльне вивчення людських рас дуже важливо для вирiшення проблеми походження людини сучасного виду i в першу чергу для вирiшення питання про те, в одному або в декiлькох мiсцях виник людський рiд. Вiдмiнностi у зовнiшностi людей рiзних географiчних областей вiдзначалися завжди. Про iснування рас люди знали ще до нашоi ери. Тодi ж були зробленi i першi спроби, пояснити iхнi походження. Найбiльш древнi того свiдчення ми знаходимо на фресках i барельiфах давнього Межирiччя i РДгипту i багатьох iнших. Одним iз завдань расознавства i пошук iдиноi системи опису цього розмаiття - ми хочемо бачити об'iктивну наукову картину подiбностi та вiдмiнностi расових варiантiв безвiдносно до того, живемо ми в РДвропi, Америцi, Азii чи Африцi, знати причини цiii схожостi та вiдмiнностi.
людська раса антропологiчний
1. Визначення поняття ВлрасаВ»
Походження термiна ВлрасаВ» точно не встановлено. Можливо, що вiн представляi собою видозмiну арабського слова ВлrasВ» (голова, початок, корiнь). РД також думка, що термiн цей пов'язаний з iталiйським razza, що значить Влплем'яВ». Слово ВлрасаВ» приблизно в тому сенсi, як воно вживаiться тепер, зустрiчаiться вже у французького вченого Франсуа Берньi, який опублiкував у 1684 р. одну з перших класифiкацiй людських рас.
Раси iснують переважно в соцiальному сенсi i являють собою одну з форм соцiальноi класифiкацii, яка використовуiться в тому чи iншому суспiльствi. Проте в бiологiчному сенсi чiткого пiдроздiлу на раси не iснуi. Антропологiя не заперечуi iснування виразного морфологiчного i генетичного рiзноманiття людства. Рiзнi дослiдники в рiзнi перiоди пiд ВлрасоюВ» мали на увазi рiзнi поняття. Хрiсанфова РД.М. i Перевiзникiв РЖ.В. [8] наводять кiлька визначень:
Раса i сукупнiсть людей, що володiють спiльнiстю фiзичного типу, походження якого пов'язане з певним ареалом (Рогiнський, Левiн, 1978).
Раса - це комбiнацiя спадкових характеристик з певною спадковiстю, за допомогою якоi члени однiii раси вiдрiзняють себе вiд iншоi (Залер, 1931).
Раса - це група людей, яка маi спiльнi фiзичнi риси (Кун, 1939).
Раса - це велика популяцiя iндивiдiв, у яких значна частина генiв загальна i яку можна вiдрiзнити вiд iнших рас за загальним для них генофонду (Фогель, Мотульський, 1990).
Суть поняття, у всiх цих визначеннях залишаiться незмiнною. Термiн визначаi одиницю внутрiшньовидовоi структури сучасного людства, яка видiляiться по певному набору (комплексу) спадково обумовлених ознак i займаi певний ареал. З точки зору основ сучасноi систематики, раси вiдповiдають рiвню пiдвидiв, безсумнiвно, належать до одного iдиного бiологiчного виду Homo sapiens. Вiдмiннiсть же рас вiд пiдвидiв тварин, пов'язанi з громадською природою людини. Специфiчнiсть раси людини полягаi в тому, що вона характеризуiться поiднанням ознак не у iндивiдуумiв, а у груп людей, що живуть на певнiй територii, i тому один з найважливiших прийомiв расового аналiзу - виявлення географiчного розподiлу расових ознак. Расовi варiанти, на вiдмiну вiд усiх iнших внутрiшньовидових варiантiв, приуроченi кожен до певноi територii або ареалу даноi раси; в даний час зв'язок з ареалом iнодi не виявляiться з повною виразнiстю, проте вона завжди мала мiсце у бiльш-менш далекому минулому.
Раси вiдрiзняються один вiд одного фiзичними ознаками - кольором шкiри, волосся, очей, формою волосся, рисами обличчя, зрiст, формою черепа та iн. Цi ознаки не мають скiльки-небудь iстотного значення для життiдiяльностi людини. Фiзичнi особливостi, за якими одна раса вiдрiзняiться вiд iншоi, спадковi i порiвняно мало змiнюються в результатi безпосереднього впливу середовища.
Таким чином, раси - це iсторично сформованi угруповання (групи популяцii) людей рiзноi чисельностi характеризуються подiбнiстю морфологiчних i фiзiологiчних властивостей, а також спiльнiстю займаних ними територiй.
2. Раса i нацiя
Враховуючи вiдсутнiсть прямого зв'язку мiж бiологiчними i соцiальними ознаками, варто ясно розрiзняти рiзнi способи класифiкацii людських груп.
Етнос визначаiться як iсторично склалася на певнiй територii стiйка мiж поколiння сукупнiсть людей, що володiють не тiльки загальними рисами, а й вiдносно стабiльними особливостями культури (включаючи мову) i психiки, а також усвiдомленням своii iдностi i вiдмiнностi вiд усiх iнших подiбних утворень (самосвiдомiсть), фiксованому в самоназвi [8, с.261].
Основною умовою виникнення етносу i спiльнiсть: самосвiдомостi - свiдомостi своii iдностi i вiдмiнностi вiд усiх iнших подiбних утворень, територii, мови, культури. Додатковими умовами можуть бути спiльнiсть релiгii i близькiсть в расовому вiдношеннi. Нерiдко етнос складаiться з рiзномовних елементiв. Для бiльш стiйкого iснування етноси прагнуть до створення своii соцiально-територiальноi органiзацii (держави, автономii).
Поняттю етносу вiдповiдаi ряд: плем'я - народнiсть - нацiя. Нацii виникли з народностей з розвитком капiталiстичних вiдносин. При цьому можливо, що з однiii народностi утворюiться кiлька нацiй, i навпаки, одна нацiя утворюiться з декiлькох народностей. Визначаючи свою приналежнiсть до тiii чи iншоi групи, люди говорять про нацiональнiсть. Одна з найпростiших форм соцiальноi етнiчноi органiзацii людей - плем'я. Бiльш високий рiвень соцiальноi органiзацii називаiться народнiстю (або народом), якi об'iднуються в нацii. Представники одного племенi або iнший невеликий етнiчноi групи зазвичай належать до одного антропологiчного типу, оскiльки i в тiй чи iншiй мiрi родичами.
Нацiя - етнiчна категорiя бiльш високого рангу, нiж народ, звичайно включаi кiлька народiв. Об'iднання людей на основi iдиних стандартiв лiтературноi мови, школи та засобiв масовоi iнформацii. РЖнодi розглядаiться як суто полiтична категорiя (об'iднання).
Нерiдко мiж поняттям "нацiя" i поняттями "народ", "етнос" ставлять знак рiвностi. У дiйсностi ж етнос i нацiя - явища, якi вiдносяться до рiзних соцiальних сфер. Сутнiсть етнiчноi спiльностi найбiльш яскраво проявляiться в етнiчних процесах: етнiчноi асимiляцii, етнiчного злиття, етнiчного включення та етнiчного розщеплення. Вони вiдбуваються стихiйно i багато в чому незалежно вiд свiдомостi i волi людей. Сутнiсть же нацii найбiльш чiтко виражаiться в нацiональних рухах, якi представляють собою дiяльнiсть мас людей, спрямовану до досягнення певних цiлей, причому частiше за все полiтичних. Кожне таке рух маi певну програму. Нацiональнi рухи на вiдмiну вiд етнiчних процесiв вiдносяться до сфери полiтики. Вони являють собою один з видiв полiтичних рухiв. Нацiя в цих рухах виступаi як певна громадська, перш за все полiтична, сила, з якою треба рахуватися.
Розрiзняються мiж собою поняття ВлнацiяВ» i ВлрасаВ». Людей об'iднуi в нацii спiльнiсть мови, територii, економiчного життя, культури, психiчного складу. На вiдмiну вiд нацii, раса i сукупнiсть людей, що володiють спiльнiстю фiзичного типу, походження якого пов'язане з певним ареалом. Нацiональнi характеристики не бувають незмiнними. З цiii причини вони не успадковуються i не можуть бути ознакою раси.
Таким чином, слiд розрiзняти поняття раси i нацii. Перша вiдноситься до категоризацii, тобто зовнiшньому визначенням, i пов'язана з процесами вилучення, тодi як етнiчнiсть маi справу з груповою iдентифiкацiiю. При цьому членство в етнiчнiй групi i звичайно добровiльним, а членство в расовiй групi - нi.
3. РЖсторiя класифiкацiй
Про iснування рас люди знали ще до нашоi ери. Тодi ж були зробленi i першi спроби, пояснити iхнi походження. Однак, першi науковi класифiкацii з'явилися порiвняно пiзно. Прагнення систематизувати представлення про фiзичнi типи народiв, що населяють земну кулю, датуються XVII столiттям. Спираючись на розходження людей у будовi особи, кольору шкiри, волосся, очей, а також особливостi мови i культурних традицiй, французький лiкар Франсуа Берньi вперше в 1684 роцi роздiлив людство на чотири раси. За сучасною термiнологiiю - iвропеоiди, негроiди, монголоiди й лапоноiди.
Подiбну класифiкацiю пропонував Карл Лiнней, в класифiкацii якого четвертоi була не лапоноiдноi, а американоiдна раса (iндiанцi). Принципи видiлення рас були тодi ще невизначенi: в характеристику рас К. Лiнней включав не тiльки ознаки зовнiшностi, але також темперамент (люди Америки - холерики, РДвропи - сангвiнiки, Азii - меланхолiки i Африки - флегматики) i навiть такi культурно-побутовi риси, як крiй одягу i т.п.
У схожих класифiкацiях Ж. Бюффона та РЖ. Блюменбаха додатково видiлялися пiвденноазiатська (або малайська) раса i ефiопська раса. Вперше було висловлено припущення про виникнення рас вiд iдиного варiанту внаслiдок розселення в клiматично рiзнi областi Землi. РЖ. Блюменбах вважав центром РАСО освiти Кавказ.
У подальшому расовi класифiкацii ускладнювалися i доповнювалися. У межах великих рас стали видiлятися малi, але ознаками такого видiлення в системах XIX ст. часто служили риси культури та мову.
В даний час iснуi велика кiлькiсть расових класифiкацiй. Вони вiдрiзняються за принципами побудови i використаних даними, включеним групам i покладеним в основу ознаками. Богатенка Д.В. i Дробишевський С.В. [4] умовно дiлять всi класифiкацii на двi великi групи:
1. Створенi на основi обмеженого набору ознак;
2. Вiдкритi, число ознак в яких може довiльно змiнюватися.
До першого варiанту класифiкацiй вiдносяться багато з раннiх систем. Такi схеми: Ж. Кюв'i (1800 р.), що роздiляло людей на три раси за кольором шкiри; П. Топiнара (1885 р.), що видiляв також три раси, але визначав додатково до пiгментацii ширину носа; А. Ретцiуса (1844 р.), чотири раси якого розрiзнялися за поiднанням ступеня виступу особи i головному покажчику.
Однiiю з найбiльш розроблених схем такого типу i класифiкацiя рас, створена польським антропологом Я. Чекановським. Проте невелика кiлькiсть використаних ознак та iх склад неминуче призводять до умовностi таких схем. У кращому випадку вони можуть достовiрно вiдобразити лише найзагальнiшi расовi пiдроздiли людства. При цьому випадковим чином можуть зближуватися дуже далекi групи, що рiзко вiдрiзняються по безлiчi iнших ознак.
До другого варiанту класифiкацiй, побудованих на основi вiдкритого набору ознак, вiдноситься бiльшiсть расових схем. Найважливiшим принципом iх створення i географiчне положення рас. Спочатку видiляються основнi (т.зв. або великi раси, або раси першого порядку), що займають величезнi територii планети. Потiм всерединi цих великих рас проводиться диференцiацiя за рiзними морфологiчними ознаками, видiляються малi раси (або раси другого порядку). РЖнодi видiляються i раси бiльш дрiбних рiвнiв (вони дуже невдало називаються антропологiчним типом).
РЖснуючi расовi класифiкацii вiдкритого типу можна роздiлити на двi групи:
1. Схеми, що видiляють невелику кiлькiсть основних типiв (великих рас);
2. Схеми, що видiляють велику кiлькiсть основних типiв.
У класифiкацiях з невеликою кiлькiстю основних типiв iх число коливаiться вiд двох до п'яти. Схеми з великим числом варiантiв передбачають iснування шести, восьми i бiльше основних рас. Практично у всiх схемах обов'язково видiляються як мiнiмум три загальнi групи (три великi раси): монголоiди, негроiди i iвропеоiди, хоча назви цих груп можуть змiнюватися.
4. Класифiкацiя людських рас
Спроби побудувати все бiльш i бiльш повну та об'iктивну класифiкацiю людських рас посiли значне мiсце в антропологiчнiй лiтературi з початку ХХ столiття. У нашiй краiнi найбiльш вiдомi три класифiкацii. Одна наведена в пiдручнику ВлАнтропологiяВ» Я.Я. Рогiнского i М.Г. Левiна, друга запропонована Г.Ф. Дебецем, третя розроблена В.В. Бунаков.
Перша маi досить сувору структуру: три великi раси подiляються на малi раси, промiжки мiж великими заповненi шiстьма промiжними расами. У назвах дотриманий географiчний принцип.
Класифiкацiя Г.Ф Дебеца найбiльш близька до генеалогiчного древа людини. Все людство автор роздiлив на негро - австралоiдной, европеiдну i монголоiдну великi раси, причому бiльше зблизив першi двi. Кожна з них дiлиться на двi основнi гiлки, настiльки складно переплетенi один з одним, що часом важко сказати, до якоi великий раси належить той чи iнший конкретний антропологiчний тип. Однак, ця схема вкрай складна i практично не уявляiмо в текстовому або табличному виглядi.
В.В. Бунак представляв расову диференцiацiю у виглядi дерева (Бунак В.В., 1980). Його "стволи" i "гiлки" вiн подiляв на основi уявлень про давнину i глибинi розбiжностi окремих антропологiчних варiантiв
В якостi прикладу я наведу класифiкацiю Я.Я. Рогiнского i М.Г. Левiна як одну з найбiльш вiдомих. При побудовi класифiкацii враховувалися: ступiнь морфологiчного подiбностi рас, iх географiчне поширення i по можливостi старовину iх формування, причому остання в рядi випадкiв за вiдсутнiстю матерiалу встановлювалася i використовувалася лише може бути.
Расова схема, опублiкована в пiдручнику антропологii Я.Я. Рогiнского i М.Г. Левiна [6], видiляi три великi раси, кожна з яких подiляiться на п'ять промiжних (малих рас):
тАв екваторiальна або австрало негроiдна:
австралiйська
веддоiдная
маланезiйская
негрскiх
негрiлльская (центральноафриканська)
бушменську (пiвденноафриканська)
тАв iвразiйська або iвропеоiдна:
iндо-середземноморська
атланто-балтiйська
Бiломорсько-балтiйська
середньоiвропейська
балкано-кавказька
уральська
тАв азiатсько-американська або монголоiдна.
пiвнiчноазiатський
арктична (ескiмоськоi)
далекосхiдна
Пiвденноазiйська
Американська
Промiжне мiсце мiж екваторiальнiй i iвразiйськоi великими расами займають двi раси: ефiопська i пiвденно-iндiйському; мiж iвразiйською та азiатсько-американськоi розмiщуються також двi раси - Пiвденно-Сибiрська i уральська; нарештi, особливе мiсце по значнiй частинi ознак промiжне мiж американською та австралiйськоi займають полiнезiйська i Курильських раси. Питання про походження цих промiжних форм дозволяiться рiзному для кожноi з них.
Треба вiдзначити, що багато антропологи не згоднi з угрупованням ряду рас у схемi Я.Я. Рогiнского i М.Г. Левiна. Наприклад, поруч виявилися австралiйська i бушменську раси, загальних расових рис у яких практично немаi. Творцi цiii класифiкацii ясно розумiли умовнiсть запропонованоi схеми та особливо вiдзначили ii у супроводжуi текстi. Проблема iдиного масштабу вiдстаней мiж расами одного порядку обговорювалася авторами, але не могла бути повнiстю вирiшена на малось тодi матерiалi (як, втiм, не може бути вирiшена i зараз).
При великiй кiлькостi рiзних класифiкацiй у дослiдникiв iснуi якесь ВлмовчазнеВ» згоду з багатьох окремих антропологiчним типами та iх угруповання в бiльш великi пiдроздiли.
Таким чином, можна бачити, що створення расовоi класифiкацii було б вельми складним завданням. Тодi як основнi, або великi, раси збiгаються у бiльшостi класифiкацiй, кiнцевi подiлу класифiкацiй часто помiтно вiдрiзняються. Загальноприйнятою расовоi класифiкацii не iснуi, i це i очевидним наслiдком безперервностi бiологiчноi мiнливостi.
5. Сучасний расизм
Довгий час нiхто не сумнiвався в буттi рас. Але в останнi десятилiття значне число американських антропологiв виступило з твердженнями, що в дiйсностi нiяких рас не iснуi i що визнання реального буття рас i не що iнше, як расизм. Навчання, що визнають iснування рас, оголошуються "науковими расистами", переслiдуються, виганяють з унiверситетiв, позбавляються роботи. Однак, iснування рас людини i безсумнiвним фактом. РЖ у визнаннi цього немаi абсолютно нiчого расистського. Расизм починаiться лише там i тодi, де одна з рас оголошуiться вищоi, а iншi - нижчими.
Расизм - сукупнiсть антинаукових концепцiй, основу яких складають положення про фiзичну i психiчноi нерiвноцiнностi людських рас, вирiшальний вплив расових вiдмiнностей на iсторiю i культуру суспiльства, споконвiчному подiл людей на вищi i нижчi раси.
Як i будь-яка неправдива концепцiя, расизм ТСрунтувався на роздуваннi, абсолютизацii певних моментiв дiйсностi, що й дозволяло йому видавати себе за iстину. Найзначнiше розцвiв расизм в серединi XIX ст. в Англii та Америцi, а також у Францii та Нiмеччинi. Вiн з'явився iдеологiчноi пiдтримкою работоргiвлi i колонiального захоплення земель Африки, Америки, Азii, Австралii та Океанii. Расисти стверджували, що мiж фiзичною будовою людини та ii iнтелектуальними, психiчними, соцiальними якостями i безпосередня прямий зв'язок. Нiбито спочатку виникли "чистi" раси, а пiзнiшi змiшання тiльки "псували кров" деяких "невезучих" груп. Виходячи з цього, расисти довiльно дiлили раси на "вищi" i "нижчi", вiдносячи себе, природно, до самоi "вищоi". У XIX ст. "Вищоi" расою зазвичай вважалася "арiйська" - бiлява довгоголових пiвнiчноiвропейська. "Нижчими" расами вважалися всi iншi, але особливо негроiдна раса, оскiльки основний потiк рабiв йшов iз Захiдноi Африки, та й зовнi екваторiали здавалися найбiльш вiдмiнними вiд iвропейцiв.
Расисти видiляють "вищi" i "нижчi" раси. Однак Загальна декларацiя прав людини проголошуi, що всi люди народжуються вiльними i рiвними у своiй гiдностi та правах i що кожна людина повинна мати всi права i свободи, проголошенi в нiй, без якого б то не було рiзницi, зокрема без розрiзнення за ознакою раси, кольору шкiри, нацiонального походження. Тому, будь-яка теорiя переваги, заснованого на расовому розходженнi, в науковому вiдношеннi помилкова, в моральному - поганим, а в соцiальному - несправедлива та небезпечна. Для расовоi дискримiнацii не може бути виправдання, де б то не було, нi в теорii, нi на практицi. РЖснування расових бар'iрiв суперечить iдеалам будь-якого людського суспiльства.
Антропологiя довела неспроможнiсть расистських "теорiй" ще в XIX столiттi, проте расизм продовжуi володiти умами людей. Можна сказати, що це глобальна проблема сучасностi. Будь-яка проблема вимагаi певного рiшення. Тим не менш, расизм важко перемогти, оскiльки вiн, мабуть, пов'язаний з вродженими психологiчними системами розпiзнавання "свiй - чужий", закрiплюються у свiдомостi в ранньому дитинствi на основi образiв оточуючих людей своii групи.
Висновок
РЖснуюче бiологiчне рiзноманiття людства може бути описано на популяцiйному рiвнi за допомогою видiлення особливих антропологiчних категорiй - людських рас. Бiологiчнi расовi ознаки не пов'язанi безпосередньо з ознаками культури, мови та господарського типу. РЖнодi спостерiгаються паралелi цих аспектiв повнiстю обумовленi iсторичноi зв'язком.
Расовi класифiкацii, побудованi за рiзними системами ознак далеко не завжди збiгаються. Це пояснюiться рiзним часом i рiзною iсторiiю формування систем ознак, що входять до кожноi з цих класифiкацiй та використовуються з метою отримання iнформацii iсторичного характеру. У той же час рiзнi системи добре доповнюють один одного в комплексному популяцiйному аналiзi i свiдчать про певну iх територiальноi приуроченостi. Мiж расами людини iснуi значна кiлькiсть плавних переходiв, а популяцiйна сутнiсть раси не дозволяi коректно оперувати цим термiном у вiдношеннi конкретних iндивiдiв.
В iсторii людства не було моменту iснування "чистих" рас в розумiннi полiгенiстiв. Серед сучасного людства немаi також "вищих" i "нижчих", "древнiх" i "нових" рас. Всi раси рiвнi за своiю життiздатностi, за своiм iнтелектуальним можливостям. Ймовiрнi ж вiдмiнностi в iнтенсивностi нервових процесiв вiдображають специфiку пристосування до умов зовнiшнього середовища i не стосуються iнтелекту.
Лiтература
1. Алексiiв В.П. Географiя людських рас. М.: ВлДумкаВ», 1974.
2. Азiмов А. Раси i народи. М.: Центрполиграф, 2005
3. Антропологiя. Хрестоматiя. Автори-упорядники: Россолiмо Т.РД., Рибалов Л.Б., Москвiна-Тарханова РЖ.А. М.: Изд-во ВлРЖнститут практичноi психологiiВ», 1998.
4. Богатенка Д.В., Дробишевський С.В. Введення в антропологiю. / / Http://" onclick="return false">
5. Бунак В.В. Рiд Homo, його виникнення та подальша еволюцiя. М.: Наука, 1980.
6. Рогiнський Я.Я., Левiн М.Г. Антропологiя, М., Вища школа, 1978.
7. Семенов Ю.РЖ. Етноси, нацii, раси / / Соцiальна фiлософiя. Курс лекцiй. Пiдручник. - Пiд ред. РЖ. А. Гобозова. М., 2003.
8. Хрiсанфова РД.М. i Перевiзникiв РЖ.В. Антропологiя: пiдручник. М.: Изд-во Моск. ун-ту: Наука, 2005.
Вместе с этим смотрят:
Бодрствование - нейрофизиологический процесс человека
Влияние биологически активных факторов окружающей среды на наследственные системы организма человека
Возрастная анатомия и физиология
Генетико-статистический анализ комбинационной способности сортов и форм яровой мягкой пшеницы по коэффициенту хозяйственной эффективности фотосинтеза
Генетична iнформацiя