Використання кiлькiсних методiв для розробки i обТСрунтування управлiнських рiшень
ВступЕфективне ухвалення рiшень потрiбне для виконання управлiнських функцiй. Недивно тому, що процес ухвалення рiшень тАУ центральний пункт теорii управлiння. Наука управлiння намагаiться пiдвищити ефективнiсть органiзацiй шляхом збiльшення здатностi керiвництва до ухвалення обТСрунтованих об'iктивних рiшень в ситуацiях винятковоi складностi за допомогою моделей i кiлькiсних методiв.
Кiлькiсний пiдхiд до ухвалення управлiнських рiшень спираiться на iнженернi науки, математику, статистику i дозволяi використовувати кiлькiснi моделi, методи i критерii оцiнки при ухваленнi управлiнських рiшень. Теоретичнi основи математичних методiв були закладенi рос. вч. Л. Канторовичем i В. Новожиловым, якi не лише розробили методи кiлькiсного пiдходу, але i сприяли практицi iх застосування. Починаючи з 60-х рокiв економiко-математичнi методи використовуються для вирiшення проблем оптимiзацii планiв, формування цiн, розподiлу ресурсiв, планування i так далi
Кiлькiснi методи ухвалення рiшень. У основi iх лежить науково-практичний пiдхiд, що припускаi вибiр оптимальних рiшень шляхом обробки (за допомогою ЕОМ i ЭММ) великих масивiв iнформацii.
Залежно вiд типу математичних функцiй, покладених в основу моделей, розрiзняють:
а) лiнiйне моделювання, при якому використовуються лiнiйнi залежностi;
б) динамiчне програмування, що дозволяi вводити додатковi змiннi в процес рiшення завдань;
в) iмовiрнiснi i статистичнi моделi, що реалiзовуються в методах теорii масового обслуговування;
г) теорiя iгор тАУ моделювання таких ситуацiй, ухвалення рiшення в яких повинне враховувати неспiвпадання iнтересiв рiзних пiдроздiлiв;
д) iмiтацiйнi моделi дозволяють експериментально перевiрити реалiзацiю рiшень, змiнити початковi передумови, уточнити вимоги до них.
Кiлькiснi методи ухвалення рiшень. У iх основi лежить науково-практичний пiдхiд, що припускаi вибiр оптимальних рiшень шляхом обробки великих масивiв iнформацii за допомогою ЕОМ.
1. Поняття управлiнського рiшенняРезультатом творчого пошуку в мистецтвi управлiння являiться управлiнське рiшення. В процесi реалiзацii управлiнських рiшень розробляються також рiшення про шляхи i форми органiзацii i контролю iх виконання. При характеристицi творчого потенцiалу колективу слiд врахувати творчiсть не тiльки управлiнських працiвникiв, але i працiвникiв сфери виробництва. Взаiмозв'язок творчостi керiвникiв i пiдлеглих забезпечуi ефективну дiяльнiсть. Тому керiвники повиннi вмiти розвивати творчий пiдхiд працiвникiв до вирiшення проблем, що перетворюють працю в життiву потребу. [5]
Мистецтво управлiнського рiшення, як i всяке мистецтво, формуiться i за рахунок таланту, а для керiвникiв тАУ перш за все за рахунок органiзаторського таланту.
Основою мистецтва аналiзу i глибини рiшення проблем, якi виникають, являiться творче вивчення економiчних, органiзацiйних i управлiнських факторiв. Але управлiнськi рiшення при цьому здiйснюються працiвниками апарату управлiння через колективи виробничих пiдроздiлiв, якi являються живими соцiальними органiзмами i складаються iз людей з рiзною психологiiю. Отже, при аналiзi конкретних проблем необхiдно не тiльки дослiджувати органiзацiйно-економiчнi i виробничi фактори, але i глибоко проникати в психологiчний стан людини, вмiти розумiти ii емоцii.
Кожен конкретний зразок мистецтва керiвництва або управлiнського рiшення тiсно пов'язаний з емоцiями конкретних людей. Однi i тi ж прийоми управлiнського впливу по-рiзному впливають навiть на одну людину, оскiльки вона може знаходитися в рiзному психологiчному станi. В порiвняннi з науковими моделями зразок мистецтва прийняття рiшення невiд'iмний вiд конкретноi ситуацii, наповнений рiзними факторами i явищами. Отже, неможливо однi i тi ж зразки розробки рiшень повнiстю використовувати в аналогiчних ситуацiях внаслiдок неповторностi цих ситуацiй i в силу особистiсного характеру мистецтва управлiння.
Мистецтво управлiння включаi мистецтво пiдбору i розстановки кадрiв в сферах виробництва i управлiння. Апарат управлiння може ефективно працювати не тiльки при доброму пiдборi спецiалiстiв на вiдповiднi посади, а i при узгодженому доповненню iх один одним, при iнтегративностi колективу i гарантiйному поiднаннi рiзних позитивних якостей працiвникiв апарату управлiння. Необхiдно, щоб розстановка кадрiв дозволила виключити або звести до мiнiмуму недолiки кожного працiвника, i в бiльшiй мiрi використовувати його позитивнi якостi. Для цього необхiдно добре знати своiх пiдлеглих тАУ iх досвiд, пiдготовленiсть, прагнення, iдеали, запити, схильностi, iндивiдуальнi особливостi.
Одним iз методiв мистецтва управлiння (рiшення) являiться умiння знайти основну ланку в кожному явищi життя колективу. Сюди слiд вiднести вибiр основних ланок при аналiзi проблеми, визначеннi стратегii i тактики, критерiiв оцiнки варiантiв i результатiв вирiшення проблеми, найбiльш ефективних методiв i форм обТСрунтування рiшення, а також основних i першочергових шляхiв перетворення рiшень в життя.
Мистецтво управлiння тАУ це i умiння визначити стратегiю i тактику господарювання, зосередити своi знання, досвiд на вирiшеннi основних, стратегiчних проблем.
Найважливiшою умовою мистецтва прийняття управлiнських рiшень i забезпечення гармонii iх якостей. Гармонiя рiшень проявляiться в цiлiсностi особистостi, знання нею справи i практики. Рiшення виступають тодi здобутком мистецтва управлiння, коли весь процес iх пiдготовки, прийняття i реалiзацiя забезпечуi гармонiйне поiднання складових частин i властивостей рiшення. Отже, мистецтво управлiнського рiшення включаi не тiльки рiвень i глибину вiдображення дiйсностi, але i процес цього пiзнання, моделювання рiшення, аналiз його сенсорних аспектiв. [14]
Всякiй працi, а тим бiльше творчiй, притаманнi естетичнi елементи. Мистецтвом дiяльностi керiвникiв i спецiалiстiв являiться вмiння поiднати позитивне, добре, прекрасне в сучасному життi, в роботi з кращим, вищим в майбутньому. Досвiдченi керiвники вмiють ВлбачитиВ» прекрасне в працi рiзних категорiй працiвникiв, розвивають цю естетичну сторону, поетизують працю в широкому розумiннi цього слова. Разом з тим вони створюють умови для пiдвищення натхнення працi, ii привабливостi, вносячи художнi елементи, якi ще бiльше надихають на працю, прикрашують побут i возвеличують людину. Праця приносить працiвнику естетичну насолоду в тому випадку, якщо вона несе йому радiсть, i першою необхiднiстю. Естетичнi засади в роботi розкриваються через органiчне поiднання працi i природи. Пiзнання, прекрасного, природи робить працiвника бiльш людяним, добрим, натхненнiшим в своiй роботi. А на селi це маi велике значення, оскiльки там людина маi справу з рослинами, тваринами. В результатi цього поiднуiться об'iктивне (наявнiсть краси природи, яке розвиваi в людинi почуття прекрасного) i бажане, тобто добре вiдношення до живого. Ця гармонiя повинна бути в центрi уваги дiяльностi керiвникiв i повинна формуватися ними в кожному працiвнику.
На пiдставi узагальнення досвiду передових керiвникiв i спецiалiстiв, а також вивчення управлiнського мистецтво ведення можна зробити такi висновки: [2]
1. Мистецтво управлiнського рiшення являiться наслiдком всебiчного творчого аналiзу проблеми, знаходження нових оригiнальних шляхiв ii вирiшення.
2. Мистецтво управлiнських рiшень покликане iнтегрувати почуття, думки i волю працiвникiв на досягнення ними мети.
3. Мистецтво рiшення тАУ це втiлення творчостi, ерудицii, фантазii осiб, що приймають рiшення.
4. Кожне рiшення повинно пiдносити пiдлеглого, розкривати i розвивати його здiбностi, евристичнi особливостi, знання, досвiд i iнтереси.
5. Мистецтво створення i виконання рiшення тАУ це майстерне володiння органiзацiйними iнструментами (методами управлiння, технологiiю, блок-схемами алгоритмiв, моделями i т. п.).
6. Мистецтво рiшення тАУ в гармонii колективних, колегiальних i одноособових рiшень.
7. Оригiнальне, нестандартне рiшення може бути в колективi, в якому живе клiмат творчостi, фантазii, змагання розуму i ерудицii.
8. Рiшення повинно бути емоцiйно забарвлене.
9. Розумнi управлiнськi рiшення чудовi своiм впровадженням вжиття.
Управлiння будь-якою соцiально-економiчною системою передбачаi цiлеспрямований вплив суб'iкта управлiння на виробничо-господарську дiяльнiсть об'iкта управлiння для забезпечення оптимального функцiонування та розвитку останнього, створення нормальних умов працi та задоволення соцiальних потреб членiв колективу. Цей вплив здiйснюiться насамперед розробкою плановоi програми дiяльностi соцiально-економiчноi системи. Однак, у зв'язку з динамiчним характером виробничо-господарського процесу, умови функцiонування системи постiйно змiнюються, що проявляiться у виникненнi рiзноманiтних виробничо-господарських ситуацiй, вiдхиленнi вiд плановоi програми розвитку об'iкта управлiння.
Роль рiшення в управлiнському процесi надзвичайно велика. Керувати тАУ це значить вирiшувати будь-яке завдання для досягнення певноi мети. Рiшення маi унiверсальний характер, що витiкаi iз специфiки людськоi дiяльностi, свiдомоi i цiлеспрямованоi.
Виходячи iз його унiверсального характеру, ряд авторiв висловлюють рiзне тлумачення поняття управлiнського рiшення.
Професор Русiнов Ф.М. пiд управлiнським рiшенням розумii знаходження певного варiанту дiй, сам процес дiяльностi i ii кiнцевий результат. Коли говорять про вирiшення проблем, використовують цей термiн в трьох значеннях: 1) знайдений, але ще не здiйснений варiант дiй; 2) сам процес вирiшення проблеми, тобто усунення деяких перешкод i труднощiв на цьому шляху; 3) пiдсумок дiяльностi.
Цю багатозначнiсть слiд враховувати i при визначеннi Влуправлiнське рiшенняВ». РЖнколи визначення управлiнського рiшення обмежують лише вибором можливого варiанту дiй. Такий пiдхiд збiднюi змiст цiii категорii теорii менеджменту й не вiдповiдаi його сутi. Можна вибрати кращий варiант дiй, але вiн залишаiться лише намiром, якщо не вести органiзацiйно-практичну дiяльнiсть для його реалiзацii.
Категорiя Влуправлiнське рiшенняВ» як вiдмiчають Райзберг Б.А. i Фатхутдинов Р.А. маi багатоаспектний змiст. В широкому розумiннi управлiнське рiшення можна розумiти як вираження процесу управлiння на його заключнiй стадii, як пiдлягаючу виконанню команду, що надходить вiд керуючоi до керованоi системи. Управлiнське рiшення маi соцiально-економiчну природу. Воно пов'язане з дiяльнiстю людини, яка керуi iншими людьми i використовуi при цьому всi своi здiбностi, вмiння, знання i навички. Можна видiлити три взаiмопов'язанi аспекти управлiнського рiшення. [14]
По-перше, управлiнське рiшення тАУ це вид дiяльностi, що проходить в керуючiй системi i пов'язаний з пiдготовкою, i знаходженням, вибором i прийняттям певних варiантних дiй. В цьому аспектi управлiнське рiшення тАУ вид роботи в апаратi управлiння, певний етап процесу управлiння.
По-друге, управлiнське рiшення тАУ це варiант впливу керуючоi системи на керовану та формула впливу. В цьому розумiннi управлiнське рiшення i описом передбачуваних дiй керуючоi системи по вiдношенню до керованоi.
По-третi, управлiнське рiшення тАУ це органiзацiйно-правова дiяльнiсть керiвника в керованiй системi. Придiляючи увагу цьому важливому аспекту, управлiнське рiшення iнколи визначають як акт органiзацiйно-практичноi дiяльностi керiвника i апарату управлiння, який здiйснюiться по ранiше розробленому i свiдомо вибраному варiанту. Розумiння управлiнського рiшення тiльки в такому трактуваннi зв'язуi його повний змiст. Для правильного розумiння управлiнського рiшення необхiдно завжди враховувати всi три його аспекти в поiднаннi i взаiмозв'язку.
Управлiнське рiшення як специфiчний вид дiяльностi людини в процесi управлiння можна уявити в виглядi послiдовностi певних операцiй. Це перш за все розробка варiантiв дiй, вибiр варiанту, його прийняття, (затвердження) i здiйснення.
Рiшення охоплюi всю сукупнiсть вказаних операцiй, i поiднанням iнтелектуальноi дiяльностi в керуючiй системi з органiзацiйно-практичною дiяльнiстю в керованiй системi. Рiшення знаходиться на межi процесу управлiння i процесу виробництва.
Таким чином, пiдсумовуючи сказане, можна дати визначення управлiнському рiшенню.
Прийняття управлiнського рiшення тАУ це процес вибору розумноi альтернативи вирiшення проблеми, що i вирiшальним в системi управлiння (менеджменту). Результати реалiзацii прийнятих управлiнських рiшень тАУ це найбiльш об'iктивна оцiнка мистецтва керiвника. [10]
Управлiнське рiшення тАУ це фiксований управлiнський акт, виражений в письмовiй чи уснiй формi i реалiзуiться для вирiшення проблемноi ситуацii. Управлiнське рiшення тАУ це результат аналiзу, прогнозування, оптимiзацii, економiчного обТСрунтування i вибору альтернативи та багатьох варiантiв досягнення конкретноi системи управлiння (менеджменту).
РЖмпульсом управлiнського рiшення i необхiднiсть лiквiдацii, зменшення актуальностi або вирiшення проблеми, тобто наближення в майбутньому дiйсних параметрiв об'iкта (явища) до бажаних, прогнозованих
Завадський Й.С., Галушко В.П., Галькович Р.С. i Набоков B.I. та iншi вiдмiчають, що управлiнське рiшення тАУ це своiрiдний соцiальний акт, який мiстить постановку мети, завдань, а також загальнi чи бiльш конкретнi вказiвки для засобiв iх здiйснення. Рiшення розглядаються як один з можливих варiантiв дiй, певна сукупнiсть заходiв, направлених на усунення (попередження) збоiв в роботi i перевiд системи iз одного стану в, iнший. Йому притаманний директивний характер, активна органiзуюча i творча роль, а також дискретнiсть, яка викликаiться тим, що розробка i прийняття рiшення припиняiться до наступного сигналу про хiд реалiзацii здiйснюючих дiй.
Управлiнськi рiшення як основний засiб впливу керуючоi системи на керовану: [7]
тАв розробляються на основi наукового пiзнання об'iктивних умов розвитку господарських процесiв;
тАв готуються на основi певних принципiв та вимог до управлiнських рiшень;
тАв мають специфiчну технологiю i органiзацiю розробки та прийняття, побудовану на основi логiки загальнолюдськоi дiяльностi;
тАв передбачають досягнення намiчених завдань ефективним використанням ресурсiв, що використовуються в господарському процесi;
тАв встановлюють строки, засоби, час, необхiднi для здiйснення рiшення;
тАв передбачають результати, якi повиннi бути досягнутi при реалiзацii управлiнського рiшення, розподiл обов'язкiв, прав та вiдповiдальностi.
Найважливiше питання господарськоi практики полягаi у тому, як пiдприiмницька структура може виявити своi проблеми i як вона iх може вирiшити. Кожне господарське рiшення повинно бути направлене на яку-небудь проблему, а правильне ii вирiшення тАУ це таке рiшення, яке даi максимум користi для господарського суб'iкта.
Попередню думку доповнюють Абчук В.А i Бункiн В.Г., що управлiнське рiшення повинно:
тАв мати чiтку мету (в iншому випадку прийняття обТСрунтованих рацiональних рiшень неможливо);
тАв бути обТСрунтованим, тобто мiстити кiлькiсну розрахункову основу, пояснюючу мотив вiдбору саме даного рiшення iз ряду iнших можливих;
тАв мати адресата i строки виконання, тобто мати орiiнтацiю на конкретних виконавцiв i конкретнi дати виконання рiшень;
тАв бути незаперечливим, тобто всебiчно узгодженим як з внутрiшнiми так i з зовнiшнiми умовами, а також з попереднiми i сучасними рiшеннями;
тАв бути правомiрним, тобто спиратися на вимоги правових актiв, нормативних документiв, вказiвок i розпоряджень керiвникiв, а також враховувати обов'язки i права керiвництва i пiдлеглих;
тАв бути ефективним, тобто найкращим iз можливих у вiдношеннi очiкуваного результату та витрат; бути конкретним, тобто вiдповiдати на питання: як, коли i де дiяти;
тАв бути своiчасним, тобто прийматися тодi, коли реалiзацiя цього рiшення ще може привести до поставленоi мети;
тАв володiння достатньою повнотою, стислiстю, чiткiстю, бути зрозумiлим виконавцям без iнших додаткових уточнень i роз'яснень.
Рiшення тАУ один iз необхiдних моментiв вольовоi дii керiвника. Швидкiсть, правильнiсть i чiткiсть рiшень залежить вiд умiння керiвника творчо мислити, вiд його особистих якостей (рiшучiсть, iнiцiативнiсть, смiливiсть, прагнення до самостiйного виконання покладених на нього обов'язкiв) i вiд його органiзаторських здiбностей.
Необхiднiсть прийняття рiшень виникаi в силу впливу зовнiшнiх i внутрiшнiх обставин. В даному випадку рiшення виступаi як вiдповiдна реакцiя на цi впливи.
Встановлено практикою, що вiд якостi управлiнських рiшень залежить дотримання найбiльш економiчних пропорцiй, параметрiв виробництва i в кiнцевому результатi ефективнiсть використання всiх виробничих процесiв. Своiчасно прийняте, науково обТСрунтоване рiшення стимулюi виробництво i, навпаки, запiзнiле або ж передчасне, необдумане рiшення може знизити результати працi колективу або окремих виконавцiв.
Управлiнськi рiшення вiдрiзняються великим рiзномаiттям i можуть класифiкуватися за рiзними ознаками. Класифiкацiя iх розглядаiться як складний логiчно-пiзнавальний процес. Вона дозволяi розчленувати багато рiшень на iстотно однорiднi частини, упорядкувати iх i виявити загальнi закономiрностi, а також характернi особливостi, притаманнi окремим iх видам. По кожному виду рiшень може бути розроблена система iнформацii, яка правильно орiiнтуi керiвникiв i спецiалiстiв при пiдготовцi рiшень, виборi кращого варiанту прийняття рiшення.
Дослiдженнями доведено, що управлiнськi рiшення можна класифiкувати за рiзними ознаками: об'iкту i суб'iкту управлiння; соцiальному значенню мети i завдань, що в них мiстяться; тимчасовому критерiю, в залежностi вiд стадii процесу управлiння, на якiй приймаються рiшення; вiд рiвня iнформованоi про середовище i напрямки керованостi системи, характеру i змiсту рiшень, рiвня деталiзацii в них вказiвок, обов'язковостi виконання, наявностi кiлькiсних i некiлькiсних характеристик i т.д.
Перш нiж розглянути класифiкацiю управлiнських рiшень, розглянемо основнi критерii класифiкацii завдань при виникаючих проблем, що виникли.
В своiму пiдручнику Шегда А.В. видiляi такi основнi критерii класифiкацii завдань при вирiшеннi проблем: [3]
1. Важливiсть проблеми для органiзацii. Важлива проблема вимагаi великоi чiткостi, органiзованостi в пiдготовцi до прийняття рiшення, створення ефективного контролю, узгодженостi мiж пiдроздiлами, якi беруть участь в пiдготовцi, прийняттi та виконаннi рiшень.
2. Тимчасовий аспект вирiшення проблеми. Рiшення для термiновоi проблеми, як правило, приймаiться в умовах великоi невизначеностi в порiвняннi з iншим випадком. Якщо проблема не вимагаi швидкого вирiшення, то iнколи доцiльно накопичити необхiдну iнформацiю для прийняття найкращого рiшення.
3. Попередня оцiнка ефективностi рiшення проблеми. В випадку свiдомо незначного ефекту доцiльним буваi зробити великi витрати на пошук iнформацii, оцiнку можливих рiшень, оскiльки навiть найкраще рiшення не даi великого виграшу. В випадку очiкуваного значного ефекту процедуру прийняття рiшень необхiдно продумати особливо старанно.
4. Умови прийняття рiшень, якi визначаються станом зовнiшнього i внутрiшнього середовища: визначенiсть, ризик, невизначенiсть i протидiя.
5. Характер прийняття рiшень: iндивiдуальний чи колективний.
6. Характер моделi проблемноi ситуацii: точна або наближена, як правило, проблемна ситуацiя описуiться досить простою наближеною моделлю, щоб ii можна було використати. В випадку важливих проблем (або коли рiшення даi досить явно великий ефект) необхiдно досить точно описати ситуацiю. Знайдене оптимальне рiшення повинно бути найкращим для деякоi iдеалiзованоi проблеми, вираженоi в моделi. Часто буваi доцiльнiше знайти рацiональне, хоча i не завжди найкраще, рiшення для реальноi проблемноi ситуацii, нiж витрачати зусилля на пошук оптимальних рiшень для невирiшених проблем.
7. Рiвень формалiзацii процесу прийняття рiшення. При прийняттi рiшення неабияку роль вiдiграють такi непiддатнi формалiзацii фактори як: компетентнiсть, об'iктивнiсть, авторитарнiсть джерела iнформацii, психологiчний стан, вплив традицiй, моральнi норми.
8. Кратнiсть прийняття рiшення: однократна чи багатократна процедура. Однократнi рiшення, як правило, проявляються на довгому вiдрiзку часу i викликають великi пiслядii. Дуже часто комплекснi завдання, стають завданнями прийняття однократних рiшень. Багатократнiсть рiшення дiляться на перiодичнi i неперiодичнi. Прохожев А.О вiдмiчаi, що залежно вiд масштабiв, а точнiше вiд рiвня рiшень, iх можна класифiкувати таким чином:
Стратегiчнi рiшення. Рiшення самого високого рiвня, якi приймаються у вiдношеннi стратегiчних проблем вищим керiвництвом певноi системи. На цьому рiвнi важливим фактором при прийняттi рiшення i взаiмовiдносини мiж окремими системами в зв'язку з чим потрiбно, щоб особи, якi приймають рiшення, володiли високим мистецтвом управлiння.
Так, директивнi рiшення, звичайно, розробляються вищими ланками управлiння в стабiльних умовах по питаннях з найбiльш важливих повсякденних i перспективних проблем органiзацii та призначенi вони для обов'язкового виконання на ii нижчих рiвнях. Рекомендованi рiшення готуються дорадчими органами, рiзного роду комiтетами чи комiсiями, iх виконання бажане, але не обов'язкове, оскiльки те, до чого цi рiшення вiдносяться, не пiдпорядковуються тим, хто iх приймаi. Орiiнтованi рiшення, якi директивнi, призначенi для нижчих рiвнiв управлiння, проте дiючих в умовах значноi свободи вiд центру. Орiiнтованi рiшення можна вважати прогнозованими рiшеннями, якi i нiби ВлмаякомВ» для планових.
За функцiональним призначенням можна видiлити органiзацiйнi, координуючi, регулюючi, активiзуючi i контролюючi рiшення. Прикладом органiзацiйного i рiшення про створення акцiонерного товариства, розподiлу службових обов'язкiв i т.п. Регулюючi рiшення бiльш всього пропонують спосiб здiйснення в певних ситуацiях тих чи iнших дiй i передаються в рiзного роду правилах, розпорядках, графiках, нормах, нормативах i т. п. Координуючi рiшення мають в основному оперативний характер, наприклад, розподiл поточноi роботи серед виконавцiв. Контролюючi рiшення служать для оцiнки результатiв тих чи iнших дiй пiдлеглих.
За способом прийняття можна видiлити вибiрковi i систематичнi рiшення. Першi звичайно стосуються одного або декiлькох близьких аспектiв проблеми, яка розглядаiться, а другi тАУ охоплюють ii в цiлому в усiх формах i взаiмозв'язках.
Рiшення приймаються людьми i в залежностi вiд числа учасникiв дiляться на одноособовi i колективнi. За способом прийняття рiшення бувають консультативними, спiльними i парламентськими.
Консультативне рiшення передбачаi, що особа, яка його цiлком приймаi, радиться з оточуючими тАУ пiдлеглими чи експертами, а потiм з врахуванням висловлених рекомендацiй робить власний вибiр. Спiльнi рiшення приймаються в результатi взаiмноi згоди всiх учасникiв на основi консенсусу, а парламентськi базуються на тому, що бiльшiсть причетних до нього осiб виражаi з ними свою згоду.
За широтою охоплення видiляються загальнi i спецiальнi рiшення. Загальнi стосуються однакових проблем, що вiдносяться до рiзних пiдроздiлiв органiзацii, наприклад, про час початку i закiнчення робочого дня, обiднiх перерв, строкiв виплати зарплатнi i т. п. Спецiальнi рiшення вiдносяться до вузьких проблем, притаманних тiльки одному пiдроздiлу або групi працюючих в ньому людей.
За сферою реалiзацii рiшення можуть бути пов'язанi iз виробництвом, збутом, науковими дослiдженнями, кадрами i т. п., а також за змiстом бувають технiчними, екологiчними, соцiальними. Технiчнi рiшення приймаються в зв'язку з об'iктивними факторами дiяльностi органiзацii тАУ використанням обладнання, технологiй i iнше. Економiчнi рiшення пов'язанi з витратами, якi несе органiзацiя (пiдприiмство) i обумовленими ними результатами. Соцiальнi рiшення приймаються за вiдношенням умов працi персоналу, його оплат, пiльг, гарантiй.
Рiшення можна квалiфiкувати також за способами iх прийняття. РЖнтуiтивне рiшення маi в своiй основi передбачення керiвника, що його вибiр правильний. На нього впливаi так зване Влшосте почуттяВ», яке вiдвiдало досвiдчених менеджерiв, володiючих широким кругозором, i одночасно, що мають мiнiмум часу, який не дозволяi довго думати над ситуацiiю. При прийняттi таких рiшень надто великий ризик помилок, тому вони можливi лише в крайньому випадку, скорiше як виключення, а не правило. [10]
Адаптоване рiшення ТСрунтуiться на загальних знаннях, здоровому глуздi i наявностi у керiвника негативному i позитивному досвiду. Воно передбачаi дii, якi в аналогiчнiй ситуацii в минулому були успiшними, з поправкою на сьогоднiшнiй день. Позитивною стороною такого рiшення i простота i оперативнiсть прийняття, проте воно маi ряд iстотних недолiкiв. Так, здоровий глузд на практицi зустрiчаiться надто рiдко; досвiд, на який при цьому покладаються великi надii, може бути вiдсутнiм, особливо якщо рiшення приймаiться вперше. Дiючи по аналогii в вiдомому напрямку, легко загубити iншi, значно бiльш вигiднi варiанти рiшення.
Слабкою стороною обох видiв рiшень i iх суб'iктивнiсть, яка обумовлена перш за все характером керiвника, у вiдповiдностi з чим вони можуть бути ризикованими або зваженими, iнертними або iмпульсивними, а також компетентнiстю, досвiдом, освiтою, вiд яких залежить рiвень розумiння ситуацii i проблем.
Певний iнтерес представляi класифiкацiя управлiнських рiшень дана М. Месконом, М. Альбертом i Ф. Хедоурi, якi видiляють органiзацiйнi, iнтуiтивнi i рацiональнi рiшення. Органiзацiйнi рiшення тАУ це вибiр, який повинен зробити керiвник, щоб виконати обов'язки, обумовленi займаною посадою. Мета органiзацiйного рiшення тАУ забезпечити рух до поставлених перед органiзацiiю завдань.
Органiзацiйнi рiшення можна роздiлити на двi групи: запрограмованi, незапрограмованi.
В запрограмованому рiшеннi число можливих альтернатив обмежено i вибiр повинен бути зроблений в межах напрямкiв, заданих органiзацiiю.
Позапрограмованi рiшення тАУ це рiшення, якi вимагають в певнiй мiрi нових ситуацiй; вони внутрiшньо не структурованi або поiднанi з невiдомими факторами. До числа незапрограмованих можуть вiдноситися рiшення по таких питаннях: якою повинна бути мета органiзацii; як покращити продукцiю; як удосконалити структуру i т.д. На практицi небагато управлiнських рiшень являються запрограмованими або незапрограмованими в чистому виглядi. Отже, процес прийняття органiзацiйних рiшень надто тiсно пов'язаний з процесом управлiння органiзацiiю в цiлому.
Рацiональне рiшення тАУ це вибiр, закрiплений результатами об'iктивного аналiзу. Рацiональне рiшення, на вiдмiну вiд заснованого на мiркуваннях, не залежить вiд досвiду, накопиченого в минулому.
2. Кiлькiснi методи прийняття рiшень
2.1 Загальна характеристика управлiння на основi кiлькiсних методiв
Управлiння на основi кiлькiсних методiв тАУ цей систематичний додаток наукових методiв до проблем управлiння. Вважаiться, що сучасна наука управлiння, що вiдрiзняiться застосуванням кiлькiсних методiв обТСрунтування управлiнських рiшень, стала iнтенсивно розвиватися пiд час другоi свiтовоi вiйни. Поштовхом до цього стало залучення вчених до розробки методiв рiшення складних вiйськових проблем, таких, як оптимальне розмiщення сил i засобiв, споруд i вогневих позицiй, оптимiзацiя вiйськових перевезень.
Моделi i кiлькiснi методи використовуються для вирiшення таких завдань, як регулювання транспортних потокiв в мiстах i оптимiзацiя руху в аеропортах, складання розкладiв заВннятий в унiверситетах, управлiння запасами в унiвермагах, розробка нових видiв продукцii, планування матерiального забезпечення, розподiл устаткування i трудових ресурсiв для виробництва рiзних виробiв на заводi, складання графiкiв спортивних iгор. Завдання науки управлiння полягаi в тому, щоб забезпечити керiвникiв науковою базою для вирiшення проблем, пов'язаних з взаiмодiiю пiдроздiлiв в iнтересах органiзацii як цiлiсноi системи.
Наука управлiння включаi використання: наукового методу; системнiй орiiнтацii; моделей.
Науковий метод i фундаментальною процедурою будь-якого наукового дослiдження. Вiн складаiться з трьох етапiв:
1. Спостереження, при якому виконують збiр i аналiз iнформацii з проблеми i ситуацii. Примiром, якщо розглядаiться потреба в запасах, керiвник повинен оцiнювати, як варiюi рiвень запасiв залежно вiд попиту.
2. Формулювання гiпотези. Формулюючи гiпотезу, дослiдник виявляi наявнi альтернативи тАУ варiанти дiй i iх наслiдку. Метою тут i встановлення взаiмозв'язку елементiв системи або компонентiв проблеми. Якщо спостереження показуi, що запаси будуть недостатнi, коли попит впродовж мiсяця зросте на 10%, керiвник може спертися на гiпотезу, по якiй певне збiльшення запасiв розв'яже проблему.
3. Верифiкацiя, або пiдтвердження достовiрностi гiпотези, здiйснюiться шляхом аналiзу результатiв прийнятого рiшення. Наприклад, керiвник може збiльшити запаси на величину, рекомендовану фахiвцем. Якщо при цьому запаси не падають i не ростуть понад мiру, гiпотезу слiд визнати правильною. Якщо положення не нормалiзуiться, то керiвник повинен використовувати додатковi данi i сформулювати нову гiпотезу.
Системна орiiнтацiя i використання моделей. Застосовуючи науковий метод, необхiдно пам'ятати, що органiзацiя тАУ це вiдкрита система, що складаiться з взаiмозв'язаних частин. Тому особливiстю наукового пiдходу до управлiння i системна орiiнтацiя. РЖнша сторона науки управлiння тАУ використання моделей. Моделювання потрiбне через складнiсть проблем управлiння проведення експериментiв в реальному життi.
Модель тАУ це представлення об'iкту, системи або iдеi в деякiй формi, вiдмiннiй вiд самого об'iкту або системи. Наприклад, схема органiзацii тАУ це модель, що представляi ii структуру. Головна особливiсть моделi тАУ спрощення реальноi ситуацii або системи. Модель менш складна, деталi, що не вiдносяться до справи, маскують проблему в реальному життi, усуваються, тому можливостi розумiння i дозволу проблем збiльшуються.
Необхiднiсть моделювання обумовлена тим, що багато органiзацiйних ситуацiй складнi, можливостi проведення експериментiв в реальному життi рiдкiснi, а також тим, що керiвництво орiiнтуiться на майбутнi.
Складнiсть. Реальний свiт органiзацii виключно складний i число змiнних, що вiдносяться до конкретноi проблеми, значно перевершуi можливостi будь-якоi людини. Осягнути реальний свiт можна, спростивши його за допомогою моделювання.
Експериментування в певних випадках в умовах реального свiту може i повинно виконуватися. Коли пiдприiмства створюють нову складну продукцiю, вони завжди виготовляють зразки, перевiряють його в реальних умовах i тiльки потiм розгортають виробництво. Але пряме експериментування коштуi дорого i вимагаi часу. Крiм того, пряма експериментальна перевiрка рiшень, пов'язаних з екстремальними ситуацiями, часто просто неможлива, оскiльки може бути пов'язана або з банкрутством органiзацii, або з руйнуванням об'iктiв, або iз загибеллю людей.
Орiiнтацiя управлiння на майбутнi. Неможливо спостерiгати явище, яке ще не iснуi i може бути нiколи не iснуватиме. Тому моделювання тАУ iдиний спосiб уявити варiанти майбутнього, визначити потенцiйнi наслiдки можливих рiшень, порiвняти iх i вибрати переважне.
Типи моделей. Моделi пiдроздiляють на фiзичнi, аналоговi i математичнi.
Фiзична модель i збiльшеною або зменшеною копiiю об'iкту або системи. Особливiсть фiзичноi моделi полягаi в тому, що в деякому розумiннi вона виглядаi як моделююча цiлiснiсть. Наприклад, авiацiйнi пiдприiмства завжди виготовляють зменшенi фiзичнi копii нових лiтакiв, щоб перевiрити аеродинамiчний опiр. Модель повинна поводитися аналогiчно новому лiтаку, що розробляiться, при цьому коштуi вона в мiльйони разiв менше справжнього лiтака.
Аналогова модель представляi дослiджуваний об'iкт аналогом, який поводиться як реальний об'iкт, але не виглядаi як такий. Вiдомi кожному економiстовi або менеджеровi графiки, що iлюструють спiввiдношення обсягу виробництва i витрат, i аналоговою моделлю. Графiк показуi, як рiвень виробництва впливаi на витрати.
Математична модель тАУ цей опис властивостей об'iкту або системи за допомогою математичних символiв. У математичнiй моделi використовуються символи для опису властивостей або характеристик об'iкту або подii. Математичнi моделi найчастiше використовуються при ухваленнi органiзацiйних рiшень.
Побудова моделi, як i управлiння, i процесом. Основнi етапи процесу тАУ постановка завдання, побудова, перевiрка на достовiрнiсть, застосування i оновлення моделi.
Постановка завдання тАУ перший i найбiльш важливий етап побудови моделi, здатний забезпечити правильне рiшення управлiнськоi проблеми. Використання математики i комп'ютера не принесе нiякоi користi, якщо проблема не буде точно визначена.
Керiвник, сформулювавши проблему, повинен зумiти виявити симптоми i iх причини. Наприклад, скарги магазинiв на затримки виконання iх замовлень можуть бути наслiдком виробничих проблем на пiдприiмствах. Причиною може виявитися нестача сировини i запасних частин до устаткування, якi обумовленi поганим плануванням.
Побудова моделi. Спочатку необхiдно визначити головну мету моделi тАУ якi вихiднi данi треба отримати, використовуючи модель, щоб допомогти керiвництву вирiшити проблему, що стоiть перед ним. У даному прикладi потрiбна вихiдна iнформацiя про точнi термiни i кiлькiсть тих, що пiдлягають замовленню сировини i запасних частин.
Потiм слiд визначити, яку iнформацiю потрiбно для побудови моделi i якi потрiбнi вiдомостi на виходi. У даному випадку необхiдною iнформацiiю буде точний прогноз потреби за кожним початковим матерiалом, вiдомостi про характерi i кiлькостi сировини для кожного виду продукцii, очiкуваноi довговiчностi i кiлькостi вузлiв i деталей устаткування, використовуваного для виробництва продукцii.
Крiм того, слiд оцiнити витрати на створення моделi i реакцiю людей, якi повиннi будуть ii використовувати. Модель, яка коштуi бiльше, нiж принесе вигод, нiкому не потрiбна, а занадто складна модель може бути не зрозумiла користувачам i не застосовуватиметься на практицi.
Перевiрка моделi на достовiрнiсть майже завжди потрiбна. По-перше, потрiбно визначити мiру вiдповiдностi моделi реальному явищу, встановити, чи усi iстотнi чинники реальноi ситуацii вбудованi в модель. По-друге, слiд зрозумiти, наскiльки моделювання дiйсно допомагаi керiвництву розв'язати проблему. У розглянутому прикладi необхiдно перевiрити, чи дiйсно модель дасть можливiсть планувати замовлення на сировину i матерiали, запаснi частини так, щоб усунути скарги магазинiв на затримки постачань. Бажано перевiрити модель на ситуацii, що мала мiсце у минулому.
Застосування моделi. Головна причина обмеженого використання моделей керiвниками полягаi в тому, що вони не розумiють iх i тому побоюються застосовувати. Щоб уникнути цього керiвники повиннi брати участь в постановцi завдання, встановленнi вимог до результатiв моделювання.
Оновлення моделi робиться, якщо керiвництву знадобляться вихiднi данi в зручнiшiй формi або додатковi данi. Якщо цiлi органiзацii змi
Вместе с этим смотрят:
Аксiологiчнi проблеми управлiнськоi дiяльностi робiтника освiти в умовах модернiзацii освiтньоi галузi в Украiнi
Американская система менеджмента на предприятии
Анализ основных этапов построения и решения математических моделей оптимизации организационных структур в системе менеджмента качества
Анализ системы найма и отбора персонала в организации
Анализ системы управления качеством и разработка организационных мероприятий по повышению ее эффективности на ООО "Фрегат"