Дидактичнi основи органiзацii колективноi учбовоi дiяльностi молодших школярiв
ЗМРЖСТ
Вступ
Роздiл 1. Теоретичнi основи проблеми органiзацii колективноi учбовоi дiяльностi молодших школярiв
1.1 РЖсторiографiя проблеми
1.2 Характеристика основних понять проблеми
1.3 Психологiчно-педагогiчнi особливостi органiзацii колективноi учбовоi дiяльностi молодших школярiв
Роздiл 2. Педагогiчнi умови забезпечення вирiшення проблеми органiзацii колективноi учбовоi дiяльностi молодших школярiв у практицi роботи сучасноi початковоi школи
2.1 Загальний аналiз стану розвтАЩязання дослiджуваноi проблеми у роботi масовоi початковоi школи
2.2 Пошуки шляхiв вдосконалення органiзацii колективноi учбовоi дiяльностi молодших школярiв
2.3 Авторськi пропозицii та iх результативнiсть
Висновки
Список використаноi лiтератури
Додатки
Вступ
Зi вступом Украiни в iдиний iнформацiйний простiр постало питання вiтчизняноi освiтньоi галузi. Реформування системи освiти тАУ одне з найважливiших завдань нашого часу. РЖнструментом реформування i iнновацiйна дiяльнiсть на всiх рiвнях освiти, що розглядаiться як процес внесення якiсно нових елементiв. Освiтянська реформа i серйозним дiiвим чинником пiдвищення iнновацiйно-iнтелектуального потенцiалу краiни. Стратегiчнi орiiнтири реформування освiти в Украiнi окреслено в Нацiональнiй доктринi, Концепцii розвитку загальноi середньоi освiти, вищоi освiти, законах про iнновацiйну та iнтелектуальну дiяльнiсть.
У Нацiональнiй доктринi розвитку освiти Украiни та в iнших державних документах пiдкреслено роль гуманiтарного чинника в розвитку суспiльства i вперше за всю iсторiю освiтянських реформ наголошено на головному: необхiдностi розвитку особистостi як творця й проектувальника свого життя.
Модернiзованими управлiнськими функцiями i: прогностичнi, полiтико-дипломатична, консультативна, менеджерська, представницька; формами управлiння тАУ колегiальнi й колективнi; методами управлiння тАУ економiчнi. (Л. Даниленко)
Основою нормативноi бази iнновацiйноi дiяльностi в освiтi i Закон Украiни ВлПро освiтуВ», ВлПро загальну середню освiтуВ», ВлПро наукову i науково-технiчну дiяльнiстьВ», ВлПро наукову й науково-технiчну експертизуВ».
Держава визнаi за школою право на пошуки нових, нетрадицiйних пiдходiв до органiзацii шкiльного життя, сприяi освiтянам-практикам в опануваннi нових методiв професiйноi дiяльностi, методiв пошуку та експерименту вiдповiдно до чинного законодавства.
Важливим прiоритетом зазначеноi проблеми i орiiнтацiя на комунiкативно спрямоване навчання учнiв. Чимало праць присвячено питанню розвитку комунiкативних здiбностей (Куклiна С.С., Колкер Я.М., Устiнова РД.С., Гальськова Н.Д., Олiйник Т.РЖ., Орiшина Н.Ф., Степанова З.М.).
Куклiна С.С. дослiджувала питання колективноi пiзнавальноi дiяльностi в групi. Вона стверджувала, що саме колективнi форми роботи сприяють успiшному засвоiнню усного мовлення, зокрема дiалогiчного.
Олiйник Т.РЖ. розробила систему вправ для навчання дiалогiчного мовлення учнiв iз використанням рольовоi гри, тобто на основi активноi взаiмодii учнiв. Вона стверджуi, що рольова гра створюi сприятливий психологiчний клiмат на уроцi, збуджуi iнтерес до вивчення предмета, стимулюi прагнення до участi в спiлкуваннi.
Орiшина Н.Ф. i Степанова З.М. встановили, що саме групову бесiду слiд застосовувати на кожному уроцi як обовтАЩязкiв його компонент.
Таким чином, ефективнiсть навчального процесу молодших школярiв залежить вiд тих форм навчальноi дiяльностi, на фонi яких вiдбуваiться пiзнавальний процес. Разом з тим не всi аспекти такого взаiмозвтАЩязку у органiзацii колективноi учбовоi дiяльностi i достатньо дослiдженi.
Виходячи з цього нами було обрано тему дипломноi роботи тАУ ВлДидактичнi основи органiзацii колективноi учбовоi дiяльностi молодших школярiвВ».
ОбтАЩiкт тАУ колективна учбова дiяльнiсть молодших школярiв.
Предмет тАУ дидактичнi умови органiзацii колективноi учбовоi дiяльностi молодших школярiв.
Мета дослiдження тАУ вивчення та аналiз педагогiчних умов забезпечення колективноi учбовоi дiяльностi молодших школярiв на уроцi.
Гiпотези дослiдження тАУ використання колективноi учбовоi дiяльностi у початкових класах буде ефективним за таких умов:
1) систематичного пiдходу до органiзацii iндивiдуальноi та колективноi учбовоi дiяльностi;
2) оптимального сполучення iндивiдуальноi i колективноi учбовоi дiяльностi в навчальному процесi;
3) урiзноманiтнення форм iндивiдуальноi i колективноi учбовоi дiяльностi;
4) демократизацiя стосункiв вчителя i учня (учнiв) у навчальному процесi.
Завдання:
1) вивчити стан проблеми у педагогiчнiй теорii та практицi;
2) дати характеристику психологiчних особливостей учбовоi дiяльностi молодшого школяра;
3) визначити педагогiчнi умови використання колективноi учбовоi дiяльностi у початкових класах;
4) визначити роль колективноi учбовоi дiяльностi у розвитку пiзнавальних iнтересiв школярiв;
5) розробити методику експериментального дослiдження i дати кiлькiсний та якiсний аналiз ii результатiв.
Методи дослiдження: аналiз, вивчення шкiльноi документацii, аналiз продуктiв пiзнавальноi дiяльностi, вивчення, аналiз та узагальнення педагогiчного досвiду, бесiда, спостереження, iнтервтАЩю, анкетування, педагогiчний експеримент.
Дипломна робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури, додаткiв.
Роздiл 1. Теоретичнi основи проблеми органiзацii колективноi учбовоi дiяльностi молодших школярiв
1.1 РЖсторiографiя проблеми
У ХтАУХРЖ столiттях на Русi зтАЩявляються так званi Влкнижнi школиВ». В цей час починаi видiлятися органiзацiйна сторона дiяльностi вчителiв i учнiв як самостiйнi аспекти навчання. (3)
Позитивним було виникнення братських шкiл. Тут як найбiльш поширена i традицiйна використовувалась iндивiдуальна та iндивiдуально-фронтальна робота з учнями. Братство чеських братчикiв, членом якого був Ян Амос Каменський, мало тiснi культурнi звтАЩязки з Львiвською та Луцькою братськими школами, у Статутах яких обумовлювалися питання взаiмодii мiж вчителем i учнем пiд час навчання.
Даючи пояснення сутностi класно-урочноi системи Ян Амос Каменський власне переходить вiд iндивiдуального навчання до органiзацii навчальноi дiяльностi певноi групи учнiв як класу. На його думку, клас сприяi розвитку здiбностей кожного учня. Боротьбi з тими чи iншими недолiками i ВлвiдхиленнямиВ», якi притаманнi деяким учням. Таким чином, вже Я.А. Каменський в початковому станi формулюi iдею необхiдностi спiлкування учнiв пiд час навчання, тiсного взаiмозвтАЩязку, розвитку iндивiдуальностi i всього колективу. Отже Я.А. Каменський одним з перших зробив спробу теоретичного обТСрунтування поiднання загально класноi та iндивiдуальноi роботи з загально-дидактичних позицiй.
У 30тАУ50-х роках ХХ столiття колективна форма учбовоi дiяльностi школярiв у звтАЩязку з ii методичною складнiстю порiвняно з iндивiдуально-фронтальною, iндивiдуально-груповою i iндивiдуальною роботою використовувалися недостатньо. Це призвело в подальшому до домiнуючого використання ролi iндивiдуальноi роботи i до занадто скромного використання всiх iнших, в тому числi i колективних форм учбовоi дiяльностi молодших школярiв. Характеризуючи даний перiод розвитку дидактики, Л. Арiстова писала: ВлВ 30тАУ50-тi роки школи стали застосовувати вербальнi методи навчання. Як основне i майже iдине джерело знань почали сприймати слово вчителя. Якщо враховувати, що повiдомлення вчителя маi декларативний характер, а органiзацiя дiяльностi учнiв передбачаi лише вiдтворення в iх вiдповiдi цих пояснень, то можна смiливо сказати, що в тi роки органiзацiя навчання не передбачала звернення до питань активiзацii навчання учнiвВ».(12)
У проблемi органiзацii колективноi учбовоi дiяльностi школярiв особливого значення надаються дiловому (функцiональному) спiлкуванню. Правильно зкорельоване дiлове спiлкування сприяi формуванню морального клiмату колективу, вихованню соцiально-цiнних духовних якостей особливостi школяра, а насамперед колективiзму. ВлтАжШкола повинна старатися усунути з дитячих душ, якщо можливо, тi якостi егоiзму, якi успадкувалися людиною з минулого, i, готуючи ii до майбутнього, старатися вже з шкiльноi лави спаяти гнучкi колективи i розвивати здiбностi до загальних переживань i до солiдарностiВ».(23) Про значення колективноi учбовоi дiяльностi не тiльки для формування особистостi, але i для згуртування i розвитку колективу неодноразово говорила Н.К. Крупська. Вона пiдкреслювала що Влнавички в колективнiй роботi створюють одночасно i загально-функцiональнi навички, i навички самодисциплiни. РЖ те, i iнше мають велике значення у питаннях органiзацii колективного життяВ».(13)
Для характеристики колективноi дiяльностi i ii виховних можливостей основоположною i думка класикiв фiлософii про своiрiднiсть рiзних форм кооперацii людей, якi виникають у процесi працi при якiй багато людей планомiрно працюi разом i у взаiмодii один з одним в одному i тому ж процесi виробництва, називаються кооперацiiю. (26)
Рiзноманiтна дiяльнiсть школярiв в школi i за нею, як правило, проходить в колективi. Органiзацiя колективноi учбовоi дiяльностi виконуi дуже важливу функцiю тАУ зближуi навчальну i пiзнавальну роботу школярiв. Система органiзацii життя учнiв, яка стимулюi розвиток колективних взаiмовiдносин, сприяi обтАЩiднанню навчальних i поза навчальних iнтересiв учнiв. Практично всi види дiяльностi знаходяться у формах колективного учiння. (15)
РЖдея взаiмного навчання пiдтримувала Н.К. Крупська: ВлЗалучення самих дiтей до справи викладання маi, на мою думку, велике виховне значеннятАж дитинi, яка перетворюiться на деякий час у педагога, стаi зрозумiлою недостатнiсть ii знань, необхiднiсть iх поповнити. Постiйна самоперевiрка, самооцiнка тАУ рiч надзвичайно важлива в педагогiчному вiдношеннi.
При залученнi дiтей у викладаннi паралельно буде виховувати у них самовладання, терпiння, увага до iнших, iнтерес до успiхiв товаришiв i iн.В». (17)
Ще бiльше можливостей для колективноi учбовоi дiяльностi вiдкриваiться при органiзацii самостiйноi роботи в групах, особливо коли кожен виконуi якусь частину загального завдання (розподiл працi), а потiм всi члени групи заслуховують i оцiнюють результати роботи кожного i готують колективний звiт для виступу перед класом.
ВлВпливати на класний колектив тАУ це означаi надихати його певним прагненням, бажанням. Колективне прагнення тАУ найблагороднiша iдейна, моральна iднiсть. Там, де i колективне прагнення дол. Чогось високого i благородного, зтАЩявляiться та велика нездоланна сила виховного впливу колективу на особистiсть, про яку мрii вдумливий педагогВ». (33)
Колективна навчально-пiзнавальна дiяльнiсть школярiв, позитивно впливаi на розвиток пiзнавальноi активностi i самостiйностi учнiв, виховання в них колективних рис особистостi, суттiво змiнюi характер дiяльностi вчителя, посилюючи його провiдну роль як органiзатора навчальноi роботи школярiв i керiвника дитячого колективу.
Форма органiзацii дiяльностi учнiв (поiднання фронтальноi i колективноi роботи) не тiльки визначаiться метою навчання i змiстом навчального матерiалу, але i в свою чергу впливаi на здiйснення дидактичних й виховних завдань навчання, на характер дiяльностi вчителiв i учнiв (вибiр методiв i засобiв викладання та навчання), на взаiмовiдносини мiж учнями, мiж вчителем i учнями. Колективнi форми навчання посилюють дiагностичну дiяльнiсть вчителя, оскiльки вимагають вiд нього особливоi уваги до вивчення школярiв, iх вiкових та iндивiдуальних особливостей. Рiзностороннi знання про можливостi та iнтереси учнiв (рiвень iхньоi iнформованостi, iхня позицiя у колективi, органiзаторськi здiбностi) тАУ необхiдна умова вiрного вибору консультантiв, тобто навчального активу, на який буде спиратися вчитель, комплектуючи пари та групи учасникiв i органiзовуючи iхню колективну учбову дiяльнiсть. Вчителевi важливо знати i враховувати якiсть знань, ступiнь самостiйностi, уподобання та захоплення, особливостi характеру, дружнi звтАЩязки та взаiмовiдносини учнiв. Тому вчитель повинен володiти методами вивчення школярiв (спостереження, бесiди, аналiз шкiльних документiв, анкетування, соцiометрiя).
Крiм того, вчителю необхiдно постiйно аналiзувати свою дiяльнiсть, виявляти своi недолiки. Керiвництво колективною роботою учнiв, як ми вважаiмо, стимулюi таку самооцiнку, допомагаi педагогу вiдмовитися вiд стереотипiв в оцiнюваннi школярiв, упередженостi до них (дiти розкриваються по-новому у колективнiй роботi), даi можливiсть бiльш правильно оцiнити свою позицiю у вiдношеннi окремих учнiв i дитячого колективу в цiлому.
При використаннi рiзних видiв колективного навчання зростаi увага вчителя до реалiзацii виховноi функцii навчання. Пошук шляхiв згуртування колективу, покращання статусу учнiв, якi не користуються авторитетом товаришiв, способiв формування умiнь колективноi працi, розвитку пiзнавальноi активностi i самостiйностi. Здiбностей учнiв, соцiально значимих мотивiв навчання стаi простiйною турботою вчителя. Залучаючи школярiв у колективну роботу на уроцi i поза ним, педагог намагаiться так органiзувати iхню спiвпрацю та взаiмовiдносини, щоб стимулювати розвиток колективу i становлення особистостi учнiв у процесi засвоiння знань.
Колективна учбова дiяльнiсть передбачаi суттiву змiну конструктивного компоненту роботи вчителя. Насамперед це визначення можливостей навчального матерiалу для засвоiння в групах. В залежностi вiд конкретноi дидактичноi мети уроку завдання аналiзу будуть рiзними. Наприклад, якщо колективна робота плануiться при вивченi нового матерiалу, то вчитель формулюi загальну проблему, пiдпроблеми для груп (при диференцiйованiй роботi) i вiдповiднi завдання. Якщо колективна робота органiзовуiться з метою вправляння у вирiшеннi певних навчальних завдань, вчитель пiдбираi завдання практичного характеру у вiдповiдностi з рiвнем сформованостi навичок та умiнь наявних груп.
Колективнi форми навчання дозволяють залучати учнiв до здiйснення контролю за своiю навчальною працею, розвитку у них самоконтролю, взаiмоконтролю.
Плануючи колективну роботу, вчитель готуi до неi учбовий актив: консультантiв, демонстраторiв i лаборантiв. Робота з консультантами проводиться по-рiзному, у виглядi групових або iндивiдуальних занять: вчитель знайомить консультантiв зi змiстом завдання групи, радить як органiзувати розподiл працi. У практицi використаються такi форми фiксацii роботи консультанта, як запит облiку всiii роботи (перевiрка домашнiх завдань членiв групи, консультацiя перед опитуванням, розвтАЩязок задач i т. д.), щоденник облiку знань.
Органiзовуючи колективну роботу на уроцi, вчитель вводить клас у загальну проблему, розподiляi завдання мiж групами, допомагаi налагодити роботу в групi, контролюi хiд розвтАЩязання завдань, регулюi взаiмовiдносини, пiдводить загальний пiдсумок колективноi учбовоi дiяльностi i оцiнюi ii.34 Колективна дiяльнiсть на уроцi передбачаi, таким чином, швидкий темп роботи вчителя, високий рiвень зосередження уваги.
Навчальний процес характеризуiться, як вiдомо, внутрiшнiми суперечностями, якi розглядаються як рухомi сили його розвитку. В умовах колективноi учбовоi дiяльностi (крiм суперечностей, наприклад мiж пiзнавальними та практичними завданнями i наявним рiвнем знань, умiнь та навичок) можна видiлити наступне: мiж колективним завданням групи i звичними способами iндивiдуальноi роботи; мiж загальним навчальним завданням класу (групи) i iндивiдуальними оцiнками дiяльностi учнiв.
Вирiшенням цих протирiч i складаi сутнiсть органiзаторськоi дiяльностi вчителя, який застосовуi колективнi форми роботи.
При колективних формах навчання зростаi обтАЩiктивнiсть контролю i оцiнки вчителем навчальноi дiяльностi кожного школяра. В результатi у школярiв посилюються колективнi мотиви навчання.
Завдання вчителя при колективнiй роботi: контролювати роботу всiх груп i здiйснювати, якщо це потрiбно, своiчасну допомогу групi або окремим учням, оцiнювати загальну роботу класу на уроках i внесок кожноi групи у вирiшення проблеми. Групова оцiнка маi велике стимулююче значення i для групи, i для окремих учнiв, якi по-рiзному беруть участь в загальнiй роботi.
Вчителю потрiбно забезпечити не тiльки контакт з класом i окремими учнями, але i взаiмовiдносними спiвпрацi мiж учнями в групi та мiж групами, а також сприятливий емоцiйно-психологiчний клiмат для колективноi учбовоi дiяльностi. Це потребуi вiд педагога бiльш глибшого вивчення характеру спiлкування учнiв, статусу кожного учня в колективi, визначення шляхiв управлiння мiж особистими вiдносинами.
При органiзацii колективноi дiяльностi школярiв виникають реальнi, природнi можливостi для розвитку сприятливих вiдносин мiж вчителем i учнем. Це вiдбуваiться завдяки тому, що самi школярi займають педагогiчнi позицii стосовно окремих товаришiв, i, що важливо стосовно класу в цiлому. А це означаi, що мiж вчителем i учнем виникаi реальна взаiмодiя та взаiморозумiння у досягненнi загальноi мети i у подоланнi труднощiв, якi виникають у процесi навчання.
Вчителi одностайно зазначають. Що при систематичному використаннi рiзних форм колективноi дiяльностi зникаi списування, обмани. Вiдносини мiж дiтьми основанi на дiловому спiвробiтництвi та щирiй взаiмодопомозi. Вiдомо, що спiлкування для дiтей тАУ важлива необхiднiсть. Колективнi форми дiяльностi допомагають реалiзувати ту необхiднiсть в процесi навчання, при чому не тiльки у спiлкуваннi з ровесниками, але i з педагогом, iншим дорослими людьми.
Колективна учбова дiяльнiсть школярiв удосконалюi етичну культуру стосункiв вчителя й учнiв, а також самих учнiв мiж собою. Як свiдчить досвiд у ходi колективноi учбовоi дiяльностi зусилля вчителя спрямовуються на створення умов, якi забезпечують виявлення i реалiзацiю здiбностей та задаткiв кожного учня, а також справжню товариську взаiмодiю й вирiшення шкiльних завдань на основi взаiмноi вiдповiдальностi, вимогливостi та спiвробiтництва.
Головною метою колективноi учбовоi дiяльностi i розвиток пiзнавальноi активностi i творчих здiбностей учнiв у процесi глибокого вивчення ними однiii з тем, наприклад, уроку ВлЯ i УкраiнаВ». На уроцi розглядаються чотири основних питання: iсторичне, теоретичне, практичне та евристичне тАУ звтАЩязних загальною темою уроку.
Розглянемо структури рiзних видiв колективноi учбовоi дiяльностi. З позицii педагогiки це даi можливiсть зосередити увагу на компонентах, що повтАЩязанi з процесом виконання школярiв, з iхньою метою, засобами, результатами. Це даi стимул для практичноi органiзацii колективноi учбовоi дiяльностi.
Оптимальна структура колективноi учбовоi дiяльностi школярiв включаi наступнi компоненти:
тАУ мета дiяльностi;
тАУ для чого органiзовуiться, якi результати передбачають отримати;
тАУ соцiально-корисне спрямованiсть та мотиви, значення для розвитку особистостi й колективу;
тАУ органiзацiя дiяльностi;
тАУ характеристика системи органiзацiйних форм, у яких вона протiкаi, розподiл сил й часу встановлення термiнiв i послiдовностi всього процесу дiяльностi;
тАУ технологiя дiяльностi;
тАУ необхiднi засоби для оволодiння певними знаннями, умiннями та навичками;
тАУ iнтенсивнiсть дiяльностi;
тАУ обсяг, тривалiсть, напруженiсть у спiввiдношеннi з педагогiчними завданнями i вiковими можливостями школярiв. (15)
тАУ комунiкабельнiсть дiяльностi:
тАУ характеристика звтАЩязкiв, вiдносин, залежностi, якi забезпечують найбiльш повне досягнення поставленоi мети;
тАУ контроль i корекцiя дiяльностi:
тАУ методи й засоби постiйного облiку ii ефективностi та визначення шляхiв досконалостi (здiйснюються вчителями, органами учнiвського самоврядування, самостiйно);
тАУ оцiнка дiяльностi:
тАУ характеристика критерiiв ii успiшностi та аналiз результатiв з метою здiйснення Влзворотного звтАЩязкуВ», одержання даних про реальнi зрушення в становленнi колективу, формування тих чи iнших якостей, умiнь. (15)
У структурi колективноi дiяльностi школярiв особливого значення надають правильному визначенню мети, тому що вiд цього залежить вибiр оптимальних шляхiв ii реалiзацii.
Система органiзацii колективноi учбовоi дiяльностi молодших школярiв передбачаi рiзноманiтнi форми звтАЩязку мiж рiзними видами, iх чергування й наповнення необхiдним змiстом. ОбовтАЩязковою умовою ефективностi колективноi учбовоi дiяльностi i чiтке управлiння нею.
Органiзацiя колективноi учбовоi дiяльностi молодших школярiв, не завжди включаi всi перерахованi компоненти, але вони i необхiдним орiiнтиром для перетворення такоi дiяльностi у педагогiчно направлений процес.
Розвиток колективних форм навчально-пiзнавальноi дiяльностi дозволяi створити найбiльш сприятливi умови для всебiчного розвитку й успiшного вивчення кожного школяра. Не можна протипоставлять iндивiдуалiзацiю колективним формам органiзацii навчальних занять, а потрiбно шукати шляхи iх ефективного поiднання i взаiмодii. (15)
Широкi соцiальнi мотиви створюють сприятливу основу для того, щоб навчання не обтяжувало учня, iшло добре та рiвно, оскiльки навчальна робота не може бути завжди у всьому легкою, цiкавою. Подолання труднощiв навчання може i повинно спонукати ся широкими соцiальними мотивами тАУ створенням обовтАЩязку, вiдповiдальностi i т. д.
Одним iз важливих шляхiв формування мотивiв навчання i використання колективних форм органiзацii дiяльностi школярiв при вирiшеннi навчально-пiзнавальних завдань. Спiвробiтництво i товариська взаiмодопомога при цьому створюють сприятливу емоцiйну атмосферу, яка чинить полiтичний вплив i на розвиток iнтересiв до знань, i на продуктивнiсть процесу пiзнання.
Щоб вiдсторонити перевагу iндивiдуальноi навчальноi дiяльностi, застосовують рiзноманiтнi форми колективноi роботи учнiв на уроцi. Деякi елементи колективноi учбовоi дiяльностi можуть мати мiсце при фронтальнiй органiзацii навчання: при опитуваннi, коли вчитель викликаi бажаючих допомогти, виправити вiдповiдь товариша; при пiдведеннi пiдсумкiв самостiйноi роботи, яка виконана окремими групами учнiв.
Бiльш колективний характер навчання набуваi, коли школярi працюють в парах змiнного складу. Тут кожен член колективу по черзi працюi з кожним; навчившись чогось, сам вчить цього iнших. Ще у глибокiй давнинi помiтили Влхто вчить iнших, вчиться самВ». Як Амос Каменський у ВлВеликiй дидактицiВ» пояснюi це тим, що людина, яка передаi своi знання iншим, не тiльки шляхом повторення закрiплюi своi знання, але i Влодержуi можливiсть глибше вникнути у сутьВ».
Диференцiйований пiдхiд до учнiв, iндивiдуалiзацiя навчання тАУ важливе завдання сучасноi школи. Поряд з очевидними перевагами iндивiдуальних форм органiзацii роботи учнiв, вона не позбавлена певних недолiкiв, якi стають найбiльш очевидними при абсолютизацii iндивiдуального пiдходу. До числа таких недолiкiв можна вiднести дефiцит спiлкування учнiв, опосередкованого змiстом навчальноi дiяльностi; вiдсутнiсть обговорень, обмiну одержаних результатiв. Разом з тим колективна робота можу успiшно застосовуватися для вирiшення практично всiх дидактичних проблем: розвтАЩязання задач, виконання вправ, закрiплення i повторення, вивчення нового матерiалу i iн.
Однак не слiд забувати, що позитивнi якостi колективних форм учбовоi дiяльностi проявляються не завжди. А лише в тому випадку, коли та дiяльнiсть добре органiзована. Для хорошоi органiзацii необхiдно, щоб кожен учень колективноi роботи усвiдомлював тi вимоги, якi ставляться перед ним в умовах колективноi дiяльностi, i мiг задовольнити цi вимоги. Для досягнення зазначених цiлей потрiбна спецiальна пiдготовка учнiв, цiлеспрямоване формування у них знань, умiнь i навичок, необхiдних для колективноi дiяльностi.
При переходi до колективних форм органiзацii частiше всього зтАЩясовуiться, що учнi до них не пiдготовленi: вони не вмiють спiльно аналiзувати умови задачi, розподiляти мiж собою обовтАЩязки, здiйснювати взаiмний контроль, виявляти спiльну i справжню допомогу один одному. А саме головне тАУ вони не вмiють органiзувати свою колективну дiяльнiсть; регулювати сам процес органiзацii дiяльностi; бiльше того, вони не завжди усвiдомлюють, що це i необхiдним. В результатi вчитель не тiльки не дiстаi свободи дiй, але i змушений постiйно опiкуватися учнями6 регламентувати спосiб органiзацii колективноi дiяльностi, розподiляти обовтАЩязки, нагадувати про необхiднiсть контролю.
З цього випливаi два висновки. По-перше, утворенi органiзацiйнi форми навчання недостатнi для ефективноi пiдготовки учнiв до участi в колективнiй загальнокориснiй дiяльностi. По-друге, для того, щоб реалiзувати значний дидактичний потенцiал колективних форм органiзацii навчальноi дiяльностi, необхiдно спецiально готувати до них учнiв; формувати iх знання, умiння i навички, необхiднi для успiшноi колективноi роботи.
В цей же час паралельно з формами навчальноi дiяльностi формувалися i форми учбовоi дiяльностi школярiв.
Форма учбовоi дiяльностi школярiв тАУ це iх органiзацiя на окремих етапах урокiв або його часових вiдрiзках, що характеризуiться певними типом взаiмозвтАЩязку мiж учнями i вчителем, особливостями керiвництва пiзнавальною дiяльнiстю школярiв.
На основi аналiзу теоретичноi i методичноi лiтератури з проблем орган6iзацii дiяльностi учнiв у навчальному процесi можна видiлити двi групи форм учбовоi дiяльностi школярiв: iндивiдуальну i колективну, якi в свою чергу подiляються на:
iндивiдуальнi2
iндивiдуальнi1 груповi
фронтальнi
груповi
колективнi
фронтальнi
У першiй групi форм Влiндивiдуальнi1В» тАУ загально групове поняття, Влiндивiдуальнi2В» тАУ видове, рiзновид.
Характеристику кожноi форми учбовоi дiяльностi учнiв подано в систематизованiй таблицi 1.
На противагу загальновживаним рiзновидам iндивiдуальних форм учбовоi дiяльностi пiд колективною навчально-пiзнавальною дiяльнiстю розумiiмо таку взаiмодiю вчителя та учнiв у навчальному процесi, коли вчитель виконуi роль порадника, а мiж учнями вiдбуваiться активне дидактичне спiлкування на основi подiлу працi й обмiну iнформацii.
Двоi i бiльше учнiв (максимум тАУ сiм) утворюють групи. Найбiльш оптимальна кiлькiсть учнiв у групi тАУ чотири чоловiки.
Колективноi форми учбовоi дiяльностi реалiзуються через рiзнi види взаiмодопомоги (робота парами з метою поточного консультування, роботи з Влзошитами-довiдникамиВ» в парах або групах), взаiмоконтроль (взаiмоцензурування, взаiмодиктанти, робота iз картками взаiмоконтролю, взаiмоперевiрками парами, обмiн зошитами для взаiмоперевiрки тощо) i взаiмонавчання (роботи Влдобувачiв знаньВ»).
Високий дидактичний, вихований i розвивальний потенцiал колективних форм учбовоi дiяльностi учнiв може бути реалiзований на всiх етапах уроку. Особливо продуктивнi вони пiд час вивчення нового матерiалу i мотивацii навчальноi дiяльностi, коли на основi обмiну iнформацiiю i власними думками розвтАЩязуються проблемнi задачi.
Таблиця 1