Удосконалення облiку працi та ii оплати

Удосконалення облiку працi та ii оплати

оплата праця цiна товар

Головне економiчне завдання кожного суспiльства тАУ це якомога повнiше задоволення безмежних людських потреб. Звiсно, розвтАЩязання цього завдання зумовлюi постiйне нарощування виробництва благ i послуг, тобто змушуi людство прагнути економiчного зростання.

Усi краiни намагаються господарювати в такий спосiб, аби досягати найбiльшого економiчного зростання. В процесi якого досить важливе мiсце посiдаi матерiальне питання, тобто оплата працi.

В даний час наша краiна знаходиться на шляху економiчноi кризи. У момент кризи спостерiгаiться скорочення масштабiв випуску продукцii. Такi явища повтАЩязанi з перевиробництвом товарiв. У цей час рiзко збiльшуються запаси нереалiзованоi продукцii, вiдбуваються масовi банкрутства промислових i торговельних пiдприiмств, якi не можуть розпродати нагромадженнi в них товари. Внаслiдок призупинення виробництва вiдчутно зростаi безробiття, зменшуiться заробiтна плата. [ 4. 264-265 ]

За сучасних умов органiзацiя оплати працi i одним з найважливiших iнструментiв, що визначаi взаiмозвтАЩязок мiри працi i мiри ii оплати. Для бiльшостi людей заробiтна плата тАУ iдине джерело доходiв, до того ж, улюблена робота приносить задоволення.

На ринку працi iснуi пряма залежнiсть мiж цiною товару "робоча сила" i його кiлькiстю. Особливiсть полягаi лише в тому, що цiною товару слугуi заробiтна плата, а кiлькiстю тАУ людино-години.

Закон пропозицii на ринку працi можна сформувати так: чим вищою i заробiтна плата, яку готовi сплачувати роботодавцi за виконання певного рiзновиду робiт, тим бiльше людино-годин трудовоi дiяльностi готовий надати працiвник, тим бiльшими i стимули для професiйного зростання та якiсноi високопродуктивноi працi.

Однак, не завжди високооплачувана робота переважаi над нижче оплачуваною.

Роблячи вибiр на користь роботи з високою заробiтною платою, люди вiдмовляються вiд безлiчi варiантiв використання свого вiльного часу, впродовж якого бiльшою мiрою реалiзуються iх iнтереси. З кожною додатковою годиною роботи посилюiться втома, зменшуiться задоволенiсть. А з кожною годиною вiдпочинку тАУ навпаки, втома зменшуiться i зростаi задоволенiсть. Отже, настаi така межа, за якоi альтернативна вартiсть кожноi години працi, що виявляiться у вiдмовi вiд вiдпочинку, i занадто високою. РЖ тому, заробiтна плата перестаi стимулювати додаткову пропозицiю працi.

Також зменшують iнтерес людей до високооплачуваноi роботи поганi умови самоi працi. Чим виснажливiшим i той чи iнший рiзновид робiт, чим бiльше негативних емоцiй одержуi людина через вiдсутнiсть нормальних умов працi (немаi свiтла, холодно, бракуi елементарних умов гiгiiни, немаi де пообiдати пiд час перерв тощо), тим не охочiше, навiть за високу заробiтну плату, люди беруться за таку працю.

Зрештою, на пропозицiю працi впливаi складнiсть обовтАЩязкiв, рiвень вiдповiдальностi, що людина маi покладати на себе. А в деяких рiзновидах трудовоi дiяльностi складнiсть працi полягаi в особливих природних даних працiвникiв. Складнiсть працi визначаiться також тривалiстю опанування професii та досягненням певного рiвня квалiфiкацii.

Таким чином, пропозицiя на працю починаi скорочуватися, незважаючи навiть на зростання заробiтноi плати. Таку ситуацiю називають "ефектом доходу". Вона виникаi внаслiдок одержання людиною того рiвня доходу, який вона вважаi достатнiм для себе, так як подальше пiдвищення доходу вимагатиме значних додаткових зусиль.

Взаiмодiя попиту i пропозицii на ринку працi пiдпорядковуiться загальним закономiрностям ринкових процесiв. Заробiтна плата стаi рiвноважною цiною працi тодi, коли кiлькiсть людей, готових займатися певною роботою, i кiлькiсть робочих мiсць, що iх готовi надати фiрми, збiгаються.

Тривалий час угоди з купiвлi-продажу робочоi сили були власною справою працiвникiв i роботодавцiв. Проте, починаючи з 30-50-х рокiв ХХ столiття держава почала в законодавчому порядку встановлювати мiнiмальний рiвень заробiтноi плати, якого зобовтАЩязанi дотримуватися всi фiрми, зокрема й приватнi. Саме для визначення мiнiмальноi заробiтноi плати державнi органи обчислюють так званий прожитковий мiнiмум, або межу бiдностi.

Прожитковий мiнiмум тАУ це рiвень доходу, який передбачаi забезпечення нормальних умов працi робiтниковi, котрий виконуi найменш складну роботу.

Мiнiмальна заробiтна плата, яку зазвичай одержують неквалiфiкованi робiтники, маi бути дещо вищою за прожитковий мiнiмум. Проте мiнiмальна заробiтна плата не може характеризувати рiвень життя в краiнi. Щоб визначити, чи достатньо заробляють люди, необхiдно аналiзувати реальну заробiтну плату.

Винагорода за працю працiвниковi призначаiться у виглядi певноi суми грошей, яку називають номiнальною заробiтною платою. Проте розмiр цiii винагороди суттiво зменшуiться внаслiдок того, що на заробiтну плату встановлюються податки. З огляду на це розрiзняють двi неоднаковi за розмiрами величини заробiтноi плати: нараховану i сплачену йому пiсля вiдрахування податкiв.

Вiд номiнальноi заробiтноi плати слiд вiдрiзняти реальну заробiтну плату. Вона визначаiться сумою життiвих благ, якi можна придбати на цю суму за iснуючого рiвня цiн.

За сучасних умов особливого значення набуваi проблема захисту грошових доходiв вiд iнфляцii. З цiiю метою потрiбно застосовувати iндексацiю − збiльшення номiнальних доходiв залежно вiд зростання цiн. РЖндексацiю потрiбно використовувати для пiдтримки рiвня життя осiб iз фiксованими доходами.

На розмiр заробiтноi плати впливаi i такий чинник як мiграцiя робочоi сили (перемiщення працездатного населення з одних краiн до iнших у пошуках роботи).

Незважаючи на наявнiсть безробiття в краiнi, пiдприiмцi охочiше використовують дешевшу iноземну робочу силу, оскiльки прибулi залюбки беруться за важку, небезпечну i брудну роботу, працюють довше, нiж належить, i при цьому мають менше соцiальних пiльг. [ 4. 223-226 ]

Щоб удосконалити облiк працi та ii оплати пiдприiмство повинно:

− створювати нормальнi умови та безпеку працi;

− рацiональний розподiл функцiй управлiння;

− забезпечувати належний вiдпочинок працiвникам, залежно вiд складностi роботи;

− забезпечувати виробничий стаж;

− забезпечувати працiвникiв надбавками та премiями;

− зменшити залучення працiвникiв до понаднормовоi роботи;

− заохочувати трудову активнiсть через заробiтну плату;

− пiдвищувати технiчний рiвень виробництва, для полегшення роботи працюючим;

Вместе с этим смотрят:

Амортизация и износ основных средств

Анализ дебиторской и кредиторской задолженности

Аудит господарськоi дiяльностi ВАТ "Криворiзький мiськмолокозавод №1"

Аудит операцiй на рахунках у банку

Бухгалтерский и финансовый учет материальных оборотных активов коммерческих организаций