Сутнiсть ефективностi в менеджментi
РЖндивiдуальне науково-дослiдне завдання за темою: "Сутнiсть ефективностi в менеджментi"
Змiст
Вступ
1. Теоретична частина
1.1 Сутнiсть управлiнськоi працi
1.2 Сутнiсть ефективностi управлiння, економiчна i соцiальна ефективнiсть управлiнськоi працi
2. Практична частина
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Будь-яка праця маi знаходитися пiд контролем. РЖ керувати маi людина, яка володii основами менеджменту. Для бiльшоi результативностi працi управлiння нею маi бiти ефективним, тобто маi досягатись економiчний або соцiальний ефект. На сьогоднi проблема ефективностi управлiнськоi працi i не досить вивченою, тому необхiдно доводити до вiдома менеджерiв i керiвникiв, про методи обчислення ефективностi та про шляхи пiдвищення результативностi управлiння.
Метою даноi працi i визначення сутностi ефективностi i вивчення основ ефективного управлiння на пiдприiмствi.
Об'iктом i управлiнська праця i ii результати.
Предметом i взаiмозвтАЩязок мiж дiями керiвника (менеджера) i результатом цих дiй.
До основних задач вiдноситься:
- розкриття сутностi ефективностi управлiння;
- встановлення взаiмозвтАЩязку мiж дiями менеджера i результатом цих дiй;
- розгляд соцiальноi та економiчноi ефективностi прийняття управлiнських рiшень.
1. Теоретична частина
1.1 Сутнiсть управлiнськоi працi
Суть управлiння, його функцii i специфiка визначаються, з одного боку, задачами, якi воно вирiшуi, з iншого - змiстом "простих" моментiв процесу управлiнськоi працi, тобто його предметом, засобами i самою працею.
Управлiнська праця тАУ це рiзновид розумовоi працi. Вiн безпосередньо не виступаi творцем матерiальних благ, але i невiд'iмною частиною працi сукупного робiтника, а тому i продуктивною працею.
Основна мета управлiння як такого тАУ створення необхiдних умов (органiзацiйних, технiчних, соцiальних, психологiчних, i iнших) для реалiзацii задач органiзацii, "встановлення гармонii" мiж iндивiдуальними трудовими процесами, координацiя i узгодження спiльноi дiяльностi працiвникiв заради досягнення конкретних запланованих результатiв.
Таким чином, управлiння - це, перш за все робота з людьми, а iх трудова дiяльнiсть виступаi об'iктом управляючоi дii.
Трудова дiяльнiсть людей у виробництвi як предмет управлiнськоi працi може опосередковано виступати у виглядi iнформацii в ii рiзноманiтних формах. РЖнформацiя тАУ специфiчний об'iкт додатку управлiнськоi працi.
У зв'язку з цим управлiнська праця маi iнформацiйну природу. У ньому поiднуються творчi, логiчнi i технiчнi операцii, пов'язанi з обробкою iнформацii, а обмiн дiяльнiстю мiж суб'iктом i об'iктом управлiння, мiж самими суб'iктами управлiння носить iнформацiйний характер. Слiд зазначити, що специфiка вирiшуваних у сферi менеджменту задач в основному зумовлюi переважно розумовий i творчий характер управлiнськоi працi, в якому постановка цiлей, виробiтку способiв i прийомiв iх досягнення, а також органiзацiя спiльноi дiяльностi членiв органiзацii складаi головне значення i змiст працi людей, яких вiдносять до управлiнського персоналу. Ця категорiя працiвникiв, використовуючи особливий предмет працi тАУ iнформацiю i перетворюючи ii, виробляi i ухвалюi рiшення, необхiднi для змiни стану керованого об'iкту. Тому як знаряддя працi менеджерiв виступають, перш за все, засоби роботи з iнформацiiю (органiзацiйна i обчислювальна технiка), а результат iх дiяльностi виявляiться в управляючих дiях (управлiнських рiшеннях) i оцiнюiться на основi досягнення цiлей, що стоять перед органiзацiiю. Досягнення мети управлiння здiйснюiться шляхом пiдготовки i реалiзацii сукупностi управляючих дiй. Управляюча дiя на колективи людей, на iх трудову дiяльнiсть тАУ це i i специфiчний продукт управлiнськоi працi. Основною формою такоi дii i управлiнське рiшення.
В процесi управлiння його суб'iкти вирiшують рiзнi проблеми тАУ органiзацiйного, технiчного, економiчного, соцiально-психологiчного, правового характеру. Це рiзноманiття також i важливою особливiстю управлiнськоi працi.
Управлiнська праця тАУ це специфiчний вид людськоi дiяльностi, що вiдокремився в процесi роздiлення i кооперацii суспiльноi працi. Це вiдособлення i об'iктивно необхiдною умовою розвитку не тiльки суспiльного виробництва, але i суспiльства в цiлому. В порiвняннi з iншими видами працi в органiзацii, управлiнська праця володii рядом специфiчних особливостей, якi виражаються в його характерi, метi, предметi, результатах i використовуваних засобах.
Засобами управлiнськоi працi i органiзацiйна i обчислювальна технiка, а рiвень i повнота ii використовування визначають культуру i ефективнiсть управлiння.
Параметри управлiнськоi працi:
- Мета тАУ створення умов для досягнення цiлей органiзацii, координацiя i узгодження спiльноi дiяльностi працiвникiв органiзацii.
- Предмет тАУ люди i iх трудова дiяльнiсть. РЖнформацiя.
- Засоби тАУ засоби органiзацiйноi i обчислювальноi технiки, ЕОМ, iнформацiя як засiб зв'язку.
- Характеристика тАУ розумова праця, що поiднуi творчi, логiчнi i технiчнi операцii. Побiчно продуктивна праця. Робота з людьми. Рiзноманiття вирiшуваних задач. Творчий характер.
- Продукт - управляюча дiя у формi управлiнського рiшення.
Економiка управлiння виробництвом розкриваiться на основi аналiзу управлiнського потенцiалу, витрат на управлiння, характеру управлiнськоi працi, ефективностi управлiння.
Управлiнський потенцiал тАУ це сукупнiсть всiх наявних ресурсiв, якi використовуi фiрма. Вiн виступаi в речовинно-матерiальнiй формi (iнформацiя, ii носii) i як iнтелектуальний потенцiал (рiвень квалiфiкацii, досвiд, навики, мистецтво керiвникiв-менеджерiв).
Структуру витрат на управлiння складають витрати на оплату працi (заробiтна платня керiвникiв i фахiвцiв, технiчного i обслуговуючого персоналу, премii); витрати на технiку управлiння (носii iнформацii i предмети управлiнськоi працi, засобу перетворення обробки iнформацii i оснащення процесiв управлiння, знання, умови працi i iн.); витрати на органiзацiю i забезпечення управлiння (пiдготовка i пiдвищення квалiфiкацii i кадрiв управлiння, заходу щодо вдосконалення управлiння); витрати на накладнi витрати (службовi вiдрядження i пересування, поштово-телеграфнi, телефоннi i канцелярськi витрати, змiст легкового автомобiля).
Характер управлiнськоi працi.
Продукт працi управлiнських працiвникiв не маi форми специфiчних речовинних результатiв. Кiнцевим продуктом управлiнськоi працi вважаiться сукупнiсть управлiнських рiшень i вплив, який вони надають на об'iкт управлiння. Специфiка управлiнськоi працi полягаi у тому, що його результати, як правило, вiддаленi в часi i просторi вiд моменту i мiсця його витрат. Вони лише зрештою невiдтАЩiмнi вiд результатiв функцiонування всiii органiзацii.
1.2 Сутнiсть ефективностi управлiння, економiчна i соцiальна ефективнiсть управлiнськоi працi
Управлiння керування менеджер
Поняття ефективностi управлiння багато в чому спiвпадаi з поняттям ефективностi виробничоi дiяльностi органiзацii. Ефективнiсть управлiнськоi працi тАУ це спiввiдношення ii корисного результату (ефекту) i об'iму використаних або витрачених для цього ресурсiв. Формування i реалiзацiя корисного ефекту управлiнськоi дiяльностi виступаi як тривалий процес, розтягнутий iнодi на мiсяцi i навiть роки. Оцiнити ефективнiсть управлiння значно складнiше, нiж ефективнiсть виробництва. Проте управлiння виробництвом маi своi специфiчнi економiчнi характеристики. В якостi головного критерiю результативностi управлiння виступаi рiвень ефективностi керованого об'iкту. Проблема ефективностi управлiння - складова частина економiки управлiння, яка включаi розгляд:
В· управлiнського потенцiалу, тобто сукупностi всiх ресурсiв, якi маi в своiму розпорядженнi i якi використовуi система управлiння. Управлiнський потенцiал виступаi в матерiальнiй i iнтелектуальнiй формах;
В· витрат на управлiння, якi визначаються змiстом, органiзацiiю, технологiiю i об'iмом робiт по реалiзацii вiдповiдних функцiй управлiння;
В· характеру управлiнськоi працi;
В· ефективностi управлiння, тобто ефективностi дiй людей в процесi дiяльностi органiзацii, в процесi реалiзацii iнтересiв, в досягненнi певноi мети.
Ефективнiсть - це результативнiсть функцiонування системи i процесу управлiння як взаiмодii керованоi i управляючоi систем, тобто iнтегрований результат взаiмодii компонентiв управлiння. Ефективнiсть показуi, якою мiрою управляючий орган реалiзуi цiлi, досягаi запланованих результатiв. Ефективнiсть управлiння виявляiться в ефективностi виробництва, складаi частину ефективностi виробництва. Результати дii, спiввiднесенi з метою i витратами, - це i i змiст ефективностi як управлiнськоi категорii.
На ефективнiсть дiяльностi менеджера впливаi ряд чинникiв: потенцiал спiвробiтника, його здатнiсть виконувати певну роботу; засоби виробництва; соцiальнi аспекти дiяльностi персоналу i колективу в цiлому; культура органiзацii. Всi цi чинники дiють спiльно, в iнтеграцiйнiй iдностi.
Таким чином, ефективнiсть управлiння - один з основних показникiв вдосконалення управлiння, який визначаiться спiввiдношенням результатiв управлiння i ресурсiв, витрачених на iх досягнення. Оцiнити ефективнiсть управлiння можна шляхом порiвняння одержаного прибутку i витрат на управлiння. Але така спрощена оцiнка не завжди коректна, оскiльки:
1) результат управлiння не завжди полягаi в прибутку;
2) така оцiнка призводить до безпосереднього i опосередкованого результату, який приховуi роль управлiння в його досягненнi. Прибуток часто виступаi як опосередкований результат;
3) результат управлiння може бути не тiльки економiчним, але i соцiальним, соцiально-економiчним;
4) витрати на управлiння не завжди можна достатньо чiтко видiлити.
Аналiз категорii ефективностi, чинникiв, якi визначають ii, змiсту i результатiв управлiнськоi працi дозволяi зробити висновок, що адекватними змiсту i формам прояву ефективностi i групи показникiв, якi можуть виступати в якостi вимiрювача критерiю ефективностi залежно вiд призначення органiзацii i умов ii функцiонування. Кожному варiанту системи управлiння вiдповiдаi певне значення критерiю ефективностi, i задача управлiння полягаi в тому, щоб знайти такий варiант управлiння, при якому вiдповiдний критерiй приймаi найвигiднiше значення.
Як критерiй ефективностi виробництва i управлiння використовуються узагальнюючi показники, що характеризують кiнцевi результати (об'iм виробництва, прибуток, рентабельнiсть, час i iн.), i приватнi показники використовування окремих видiв ресурсiв - працi, основних фондiв, iнвестицiй.
Показники прибутку i рентабельностi якнайповнiшi характеризують кiнцевi результати дiяльностi, вiдповiдно i ефективнiсть управлiння. При цьому слiд виключити вплив на прибуток чинникiв, не пов'язаних з дiяльнiстю даноi господарськоi ланки. Узагальнювальнi показники вiдображають результат господарськоi дiяльностi i управлiння в цiлому, але не повною мiрою характеризують ефективнiсть i якiсть управлiння трудовими процесами, виробничими фондами, матерiальними ресурсами. Для цього використовуються приватнi показники. Так, для оцiнки пiдвищення ефективностi використання трудових ресурсiв застосовуiться показник темпу зростання продуктивностi працi, пiдвищення ефективностi використовування матерiальних ресурсiв характеризуiться показниками матерiаломiсткостi продукцii, а ефективнiсть використання основних фондiв - показником фондовiддачi.
При оцiнцi ефективностi управлiння необхiдне комплексне застосування всiii системи узагальнюючих i приватних показникiв.
Ефект управлiнськоi дiяльностi не зводиться тiльки до економiчних результатiв. Велике значення маi i соцiальний ефект. Його значущiсть в управлiнськiй працi вельми велика, але не маi кiлькiсних вимiрникiв.
Розрiзняють два види ефективностi управлiнськоi дiяльностi: економiчну i соцiальну. РЗх самостiйнiсть, звичайно, вiдносна, оскiльки вони знаходяться в тiснiй iдностi i взаiмозв'язку. По своiй ролi в забезпеченнi гармонiйного функцiонування в суспiльствi вони не рiвнозначнi: соцiальна ефективнiсть як узагальнювальна, кiнцева, i в цьому значеннi головна; економiчна тАУ як первинна, початкова, i в цьому значеннi основна. На сучасному етапi найбiльший розвиток одержав критерiй економiчноi ефективностi управлiнськоi працi, оскiльки вiн дозволяi кiлькiсно змiряти ефективнiсть у сферi працi.
Економiчна ефективнiсть.
Основою для оцiнки економiчноi ефективностi управлiнськоi працi i вiдношення суми витрат на управлiння до об'iму виробництва або до вартостi одиницi продукцii. При цьому дуже важливо враховувати такi характеристики:
В· Спiввiдношення темпiв зростання витрат на управлiння i об'iму приросту продукцii або продуктивностi працi;
В· Спiввiдношення об'iму приросту витрат на управлiння i об'iму приросту продукцii, одержаноi за рахунок зростання продуктивностi працi;
В· Спiввiдношення мiж приростом витрат на технiчне переозброiння i приростом витрат на управлiння.
Економiчна ефективнiсть оцiнюiться по рiвню i динамiцi витрат на той або iнший вид управлiнськоi дiяльностi. Проте сам факт економii грошей, часу або чисельностi кадрiв управлiння буде показником ефективностi лише в тому випадку, якщо якiсть управлiння, принаймнi, не погiршаi. Про дiйсну економiчну ефективнiсть управлiння можна говорити тодi, коли витрати на управлiння не змiнилися, а якiсть управлiння покращала; витрати на управлiння збiльшилися, але ще в бiльшiй мiрi покращала якiсть управлiння. Найпоширенiшим показником визначення ефективностi управлiння i вiдношення загального або кiнцевого результату виробництва до сукупних витрат по управлiнню. РЖнший поширений показник оцiнки ефективностi управлiння тАУ це вiдношення загального результату виробництва до чисельностi працiвникiв апарату управлiння.
Ефективнiсть управлiнськоi працi тАУ категорiя соцiально-економiчна, вона розкриваi взаiмозв'язок результатiв управлiнськоi дiяльностi, виражених технiко-економiчним i соцiальним результатом, з витратами на iх досягнення. За загальний критерiй економiчноi ефективностi управлiнськоi працi приймають максимальний результат на одиницю витрати або мiнiмальну витрату на одиницю результату. Конкретний кiлькiсний вираз критерiй знаходить за допомогою системи показникiв, за допомогою яких порiвнюються витрати i одержанi результати.
Двi величини тАУ результат i витрата тАУ мають реальну цiннiсть при визначеннi ефективностi управлiння, тiльки будучи зiставленими одна з iншою. Високий результат знецiнюiться, якщо для його мети витраченi непомiрно великi суми i засоби. Але бувають i протилежнi випадки, коли потрiбно витратити великi засоби, щоб одержати необхiдний ефект. Прикладом може послужити упровадження електронно-обчислювальноi технiки. Значнi капiталовкладення на ii закупiвлю виправданi, оскiльки у результатi дiйсно покращали соцiально-економiчнi результати, кiнець кiнцем, знизився вiдносний вiдсоток управлiнських витрат на одиницю продукцii.
Сформульований критерiй одночасно i абсолютний i вiдносний. Абсолютнiсть його виражаiться у тому, що немаi iншоi можливостi об'iктивно, без особистоi пристрастi оцiнити реальний внесок системи управлiння в цiлому i працюючих в нiй людей в досягнення одержаних економiчних i iнших результатiв.
Слiд обмовитися, що повноi вiдповiдностi витрат результатам немаi i не може бути. Тут завжди присутнiй елемент вiдносностi i вiрогiдностi. Вiдхилення в негативну або позитивну сторону можливе внаслiдок того, що будь-який соцiальний процес неповторюваний, кожен процес розвиваiться в своiрiдних умовах. Тому кiлькiсний еквiвалент оцiнки лише приблизно вiрно вiдображаi реально виконану системою управлiння роботу.
Соцiальна ефективнiсть.
Ефективнiсть соцiального управлiння можна досить точно визначити i змiряти, дослiджуючи ланцюг "мета тАУ результат - витрати". При зiставленнi результату з витратами ставиться задача: показати ступiнь економiчностi управлiння, тобто дати вiдповiдь на питання, "цiною яких витрат було досягнуте дане наближення до мети". Тодi пiд ефективнiстю слiд розумiти як ступiнь досягнення мети, так i ступiнь економiчностi витрачання ресурсiв.
Чисто економiчнi критерii перетворюються на соцiальнi; переплiтаючись один з одним, вони утворюють iдину систему критерiiв i показникiв ефективностi суспiльного виробництва. Кiнцевий ефект (результат) i швидше орiiнтиром в системi оцiнки ефективностi управлiння, нiж безпосередньо кiлькiсним показником.
При створеннi системи оцiнки ефективностi управлiння особливо важливо встановити правильне спiввiдношення мiж найближчим i вiддаленiшим в часi результатом. Якщо система оцiнки направлена на досягнення безпосереднiх результатiв (наприклад, пiдвищення продуктивностi працi, прибутки i iн.) в рамках обмеженого в часi перiоду, то може створитися ситуацiя, коли спiвробiтники системи управлiння не будуть зацiкавленi в рiшеннi стратегiчних для даноi системи питань.
Оцiнка по кiнцевому результату на основi мотивованих цiлей i довгострокових програм маi бiльше переваг, бо вона даi можливiсть керiвнику проявляти iнiцiативу, вирiшувати задачi творчо.
Можливiсть оцiнювати ефективнiсть соцiального управлiння пояснюiться тим, що воно i вiдносно вiдособленою пiдсистемою в будь-якiй соцiальнiй системi i носить обслуговуючий характер. У обох пiдсистемах тАУ управляючоi i керованоi тАУ зайняте певне число людей. Пiдсистема управлiння створюiться i iснуi не для себе, а для забезпечення правильного функцiонування i розвитку другоi пiдсистеми, що створюi матерiальнi або духовнi блага.
Головним критерiiм i ступiнь дii на керовану пiдсистему. РЖ у зв'язку з тим, що система управлiння вiдносно самостiйна i функцiонуi у виглядi цiлiсного комплексу, видiляiться ще одна група критерiiв ефективностi. Це вториннi критерii. Вони формуються на базi первинного критерiю i дають вiдповiдь на питання, пов'язанi з внутрiшнiм станом системи управлiння, з ii здатнiстю дiяти iз зростаючим ступенем ефективностi. РЗх називають критерii-чинники, бо iнформацiя, одержана за допомогою iх, використовуiться для оптимiзацii функцiонування i розвитку управляючоi пiдсистеми. Вториннi чинники можна роздiлити на двi великi групи:
1. чинники, пов'язанi з якiсною характеристикою елементiв управлiнського трудового процесу, засобiв працi;
2. чинники, пов'язанi iз ступенем iх використовування (органiзацiя управлiння i управлiнськоi працi, технологiя управлiння, регулювання управлiнськоi дiяльностi).
У рiзних соцiальних системах роль кожного з цих чинникiв, зрозумiло, не однакова. Наприклад, для управлiння великими соцiальними системами необхiднi специфiчнi знаряддя працi тАУ надiйна система комунiкацiй, сучасна технiка i iн. Для "низового" керiвника цi засоби не потрiбнi, оскiльки вiн покладаiться на особисту дiю, на мистецтво керувати людьми, безпосередньо органiзовуi iх працю. Але в тому або iншому варiантi всi вищезгаданi чинники присутнi в цiлiсному управлiнському процесi i направленi на його повну реалiзацiю. Керiвник же зобов'язаний вивчити вплив кожного чинника окремо i iх дiя в комплексi на рiвень ефективностi управлiння.
Разом з оцiнкою ефективностi системи управлiння слiд визначити ефективнiсть основних компонентiв управлiння тАУ функцiй, органiзацiйних структур, технологiй. Тут йдеться про внутрiшнi чинники самого управлiння, якi виявляються в той же час i як критерii його ефективностi. Наприклад, рацiонально органiзована структура, що маi мiнiмальне число рiвнiв i мiнiмальний адмiнiстративно-управлiнський персонал, як правило, покращуi спiввiдношення мiж результатами i витратами. Правильний розподiл i групування функцiй в системi управлiння свiдчить про рацiональну органiзацiю управлiнського процесу i може бути критерiiм його ефективностi. Серед чинникiв, що впливають на ефективнiсть управлiння, особливе мiсце належить органiзацii сумiсноi працi. Успiх або неуспiх будь-якого почину в тiй чи iншiй мiрi залежить вiд дiяльностi кожного спiвробiтника системи управлiння, вiд кожного з них залежить ефективнiсть роботи системи.
Можливi i iншi технологiчнi схеми оцiнки ефективностi управлiння. Наприклад, ii можна здiйснити по п'яти етапах:
В· визначення витрат, пов'язаних з реалiзацiiю прийнятих цiлей, а також iз створенням i функцiонуванням системи управлiння;
В· визначення ефекту, забезпечуваного системою управлiння;
В· ефективнiсть, забезпечувана при реалiзацii кожноi встановленоi мети управлiння;
В· розрахунок загальноi економiчноi ефективностi, забезпечуваноi при реалiзацii декiлькох цiлей управлiння.
В· У будь-якоi людини, зайнятоi у сферi управлiння, i конкретнi функцii i обов'язки, пов'язанi з реалiзацiiю загальноi мети, але оцiнити дii кожного за допомогою iдиного узагальненого показника (критерiю) не завжди можливо. В бiльшостi випадкiв краще використовувати комплекс показникiв, тодi визначення ефекту дiяльностi окремого спiвробiтника буде об'iктивнiшим. Показники такого роду повиннi вiдповiдати основним видам дiяльностi i функцiям управлiння, вiдрiзнятися один вiд одного i бути незалежними, точно i ясно сформульованими.
2. Практична частина
Цiна виробу тАУ 100 грн., собiвартiсть тАУ 85 грн. У результатi реалiзацii ряду заходiв вдалося знизити собiвартiсть на 5%, збiльшити обсяг виробництва на 10% i знизити цiну на 4%. Визначити змiну прибутку пiдприiмства.
Висновки
В перiод формування ринку виникла необхiднiсть ув'язки новоi якостi працi управлiнського персоналу, пiдвищення ролi його творчоi, iнтелектуальноi складовоi зi змiнними умовами економiчного зростання, з усвiдомленням об'iктивного характеру розвитку суспiльноi органiзацii працi.
Серед методологiчних проблем ефективностi працi важливе мiсце займаi питання про сам принцип ii визначення. РЖз цього приводу висловлюються рiзнi думки. До найбiльш обТСрунтованого слiд вiднести погляд на ефективнiсть як на порiвняння результатiв працi персоналу управлiння, виражених корисним (технiчним, технологiчним, органiзацiйним, соцiальним, економiчним i iн.) ефектом.
Спiввiдношення елементiв ефективностi (ефект i витрати) вказуi на наступнi можливостi ii пiдвищення: при незмiнних витратах i пiдвищеннi ефекту; при незмiнному ефектi i скороченнi витрат; при швидшому збiльшеннi ефекту в порiвняннi iз зростанням витрат. Яка з перерахованих можливостей буде прийнятна для пiдприiмства продиктуi ринок.
Найслабкiшою ланкою в оцiнцi ефективностi працi персоналу управлiння i недостатня розробка методологii кiлькiсного вимiрювання витрат i результатiв працi. Основна проблема оцiнки ефективностi управлiнськоi працi полягаi у визначеннi його частки в одержаному ефектi пiдприiмства, об'iднання, галузi. Непряму оцiнку результатiв роботи апарату управлiння поки належним чином не вдаiться порiвняти з кiнцевими результатами виробництва. Такий зв'язок встановлюють при допомоги так званих коефiцiiнтiв значущостi виконання тих або iнших функцiональних обов'язкiв.
Враховуючи специфiчний характер працi управлiнських працiвникiв i його неоднозначний вплив на кiнцевi виробничi результати, оцiнку ефективностi слiд виробляти комплексно, видiляючи як об'iкти оцiнки: сукупного працiвника; колектив службовцiв функцiонального пiдроздiлу; iндивiдуального працiвника.
Пiдвищення ефективностi працi управлiнського персоналу i отримання конкретних ii оцiнок тАУ проблеми, вiд правильного рiшення яких багато в чому залежить розвиток ринкових вiдносин в суспiльствi.
Список використаних джерел
1. Афанасьев И.В. Управление развитием предприятия: Моногр./ И.В. Афанасьев, В.Д. Рогожин, В.И. Рудынка. - Х.: ИНЖЭК, 2003 тАУ 179 с.
2. Басовский Л.Е. Менеджмент: Учеб. Пособие. тАУ М.: ИНФРА тАУ М, 2005 тАУ 216 с.
3. Гавкалова Н.Л. Соцiально тАУ економiчний механiзм ефективностi менеджменту персоналу: методологiя та концепцiя формування. Наук. Видання тАУ Х.: Вид. ХНЕУ, 2007 тАУ 400 с.
4. Гриньова В.И. Проблеми управлiння трудовими ресурсами пiдприiмства: Наук. вид./ В.М. Гриньова, О.М. Ястремська. тАУ Х.: ХНЕУ, 2006 тАУ 191 с.
5. Доронiна М.С. Управлiння економiчними та соцiальними процесами пiдприiмства: Монографiя. тАУ Х.: ХДЕУ, 2002 тАУ 451 с.
6. Мiшина С.В. Органiзацiйно тАУ економiчний механiзм управлiння фiнансовими ресурсами на пiдприiмствi./ - Х.: Вид. ХНЕУ, 2006. тАУ 176 с.
7. Тищенко А.Н. Экономическая результативность деятельности предприятий: Монография/ А.Н. Тищенко, Н.А. Кизим, Я.В. Догадайло. тАУ Х.: И.Д. ИНЖЕК, 2005. тАУ 144 с.
8. Управлiння пiдприiмством в умовах розвитку ринку: Наук. вид:/ В.М. Гриньова, М.М. Новiкова, О.М. Красноносова. тАУ Х.: ХДЕУ, 2003. тАУ 167с.
9. Экономика предприятия: Учеб. пос. Сост.: Хохлов И.П., Гиль С.Е. Приймак Л.И. тАУ Х.: ИНЖЕК, 2005 тАУ 196 с.
Вместе с этим смотрят:
Американская система менеджмента на предприятии
Анализ системы найма и отбора персонала в организации