Планування дiяльностi органу державноi влади

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1.ТЕОРЕТИЧНРЖ АСПЕКТИ ПЛАНУВАННЯ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ

1.1 Поняття, принципи та методи планування

1.2 Цiлi планування в органiзацii

1.3 Фактори, що впливають на результативнiсть процесу визначення цiлей. Вимоги до визначення цiлей

РОЗДРЖЛ 2.АНАЛРЖЗ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ ДЕРЖАВНОРЗ УСТАНОВИ НА ПРИКЛАДРЖ ГОЛОВНОГО УПРАВЛРЖННЯ ПРАЦРЖ ТА СОЦРЖАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ХАРКРЖВСЬКОРЗ ОБЛАСНОРЗ ДЕРЖАВНОРЗ АДМРЖНРЖСТРАЦРЖРЗ

2.1 Характеристика та основнi напрямки дiяльностi

2.2 Аналiз результатiв дiяльностi Головного управлiння працi та соцiального захисту населення Харкiвськоi обласноi державноi адмiнiстрацii

2.3 Кiлькiснi та якiснi показники планування в державних установах

РОЗДРЖЛ 3.ВДОСКОНАЛЕННЯ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ ОРГАНРЖВ ДЕРЖАВНОРЗ ВЛАДИ НА ПРИКЛАДРЖ ГОЛОВНОГО УПРАВЛРЖННЯ ПРАЦРЖ ТА СОЦРЖАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ХАРКРЖВСЬКОРЗ ОБЛАСНОРЗ ДЕРЖАВНОРЗ АДМРЖНРЖСТРАЦРЖРЗ

3.1 Концептуальнi пiдходи до методики планування та оцiнки ефективностi дiяльностi працiвникiв державних установ

3.2 Використання сучасних поглядiв щодо моделювання i оперативного календарного планування ресурсiв

3.3 Сучаснi методи оцiнки i планування ресурсiв та iх використання у розробцi заходiв по вдосконаленню системи планування Головного управлiння працi та соцiального захисту

РОЗДРЖЛ 4. РЖНДИВРЖДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ З ОХОРОНИ ПРАЦРЖ ТА ЦИВРЖЛЬНОРЗ ОБОРОНИ

4.1 Концептуальнi засади пожежноi безпеки

4.2 Принципи, методи навчання з питань цивiльноi оборони

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальнiсть обраноi теми полягаi в тому, що останнiм часом в умовах становлення ринкових вiдносин в незалежнiй Украiнi загальне планування iнвестицiйноi дiяльностi та фiнансування, як в приватних, так i державних органiзацiй значно погiршилися. Тому проблема формування фiнансових ресурсiв, удосконалення управлiння фiнансовою дiяльнiстю набуваi зараз особливого значення. Для забезпечення ефективного функцiонування органiзацiй необхiдним i планування та формування такоi структури джерел фiнансових ресурсiв, яка б сприяла досягненню фiнансовоi стiйкостi органiзацii при мiнiмiзацii фiнансових ризикiв, що неминуче виникають у процесi його господарчоi дiяльностi. У сферi державного управлiння, за рахунок фiнансування органiв державноi влади з бюджетiв вiдповiдних рiвнiв, функцiя планування маi деякi специфiчнi ознаки, наприклад, вона бiльш широко виявляiться в забезпеченнi установ персоналом або при плануваннi заходiв з реалiзацii повноважень вiдповiдних органiв. Про актуальнiсть теми дипломноi роботи свiдчить i те, що забезпечення дiяльностi органiзацiй всiх типiв в Украiнi потребуi сучасного теоретичного, методологiчного та методичного забезпечення планування господарськоi дiяльностi, наукових рекомендацiй щодо процесiв формування та використання фiнансових ресурсiв пiдприiмств.

Теоретичнi та практичнi аспекти вирiшення задач щодо планування дiяльностi розглядалися в роботах вiтчизняних та зарубiжних вчених, таких як: Бланк РЖ.А., Гринькова В.М, Василика О.Д., Пономаренко В.С., Белолипецький В.Г., Сутормiна В.М., Зятковський РЖ.В., Оболенського Д.С., Аверьянова А.Б., Битяка Ю.П. та iн. Незважаючи на значну кiлькiсть публiкацiй, що освiтлюють окремi аспекти проблем управлiння дiяльнiстю, дослiдження цього процесу, його сутностi, особливостей, факторiв, що впливають на здiйснення управлiння вимагають подальшоi розробки.

Метою дослiдження дипломноi роботи i аналiз дiяльностi та розробка методичних рекомендацiй щодо прийняття зважених управлiнських рiшень у сферi планування дiяльностi органiв державноi влади.

Вiдповiдно до поставленоi мети були поставленi та вирiшенi такi завдання:

тАУ дослiдити сутнiсть процесу планування дiяльностi органiзацii, визначення його складових;

тАУ аналiз основних етапiв планування дiяльностi та iх змiсту;

тАУ аналiз дiяльностi органу державноi влади з метою виявлення впливу функцii планування на його дiяльнiсть;

тАУ розробка методичних рекомендацiй щодо удосконалення органiзацiйно-методичного забезпечення планування дiяльностi органiв державноi влади.

ОбтАЩiктом дослiдження i система планування дiяльностi в органiзацii.

Предметом дослiдження у дипломнiй роботi i процес органiзацii планування та виконання планiв на прикладi Головного управлiння працi та соцiального захисту населення Харкiвськоi обласноi державноi адмiнiстрацii.

Основою проведеного дослiдження i сучаснi теорii менеджменту, Закони Украiни, постанова та рiшення Кабiнету Мiнiстрiв, Укази Президента Украiни. У процесi постановки мети роботи та вивчення iснуючих пiдходiв щодо ii вирiшення, були використанi методичнi матерiали, економiчна та довiдкова лiтература, науковi працi ведучих вiтчизняних та зарубiжних вчених-економiстiв.

Практичне значення роботи полягаi в тому, що було проаналiзовано систему планування в органiзацii та запропонованi конкретнi заходи щодо ii вдосконалення, реалiзацiя яких сприятиме пiдвищенню ефективностi дiяльностi органiзацii.

1.1 Поняття, принципи та методи планування

Найважливiшою функцiiю управлiння пiдприiмством i планування його дiяльностi. Планування являi собою процес визначення цiлей, якi пiдприiмство передбачаi досягти за певний перiод, а також засобiв, шляхiв та умов iх досягнення. Воно об'iднуi структурнi пiдроздiли пiдприiмства загальною метою, надаi усiм процесам однонаправленiсть i скоординованiсть, що дозволяi найбiльш повно i ефективно використовувати наявнi ресурси, комплексно, якiсно та якомога швидко вирiшувати рiзноманiтнi завдання управлiння.

Перехiд нацiональноi економiки Украiни на ринковi принципи функцiонування та розвитку обумовлюi необхiднiсть кардинальних змiн в системi управлiння, в тому числi, в плануваннi дiяльностi пiдприiмства. В умовах колишньоi командно-адмiнiстративноi системи одним iз ii нарiжних каменiв було жорстке директивне планування. Пiдприiмство одержувало вiд органiв державного планування i управлiння завдання щодо майже всiii сукупностi показникiв дiяльностi, господарських зв'язкiв (вiд кого отримувати матерiально-технiчнi ресурси, що i в яких обсягах виробляти, кому i за якими цiнами реалiзовувати продукцiю тощо). Це не давало йому змоги розробляти оптимальнi плани, приймати найкращi рiшення виходячи iз реальних локальних умов [1].

У нових умовах господарювання та переходу до ринкового регулювання пiдприiмство самостiйно здiйснюi весь комплекс плановоi роботи. Надання самостiйностi пiдприiмству означаi не тiльки вiдмову вiд повноi регламентацii зверху всiii його дiяльностi та надання пiдприiмству широких прав у визначеннi та реалiзацii виробничоi програми, шляхiв розвитку виробництвВ», мотивацii працi та вiдповiдальностi за кiнцевi результати господарювання, але й усвiдомлення важливостi безперервного вивчення ринку та готовностi до ринкових коливань. Все це повинно знайти вiдображення в планах дiяльностi пiдприiмства. Вiдкрита система пiдприiмства як його нова якiсть в ринкових умовах та пряма залежнiсть вiд взаiмодii попиту та пропонування обумовлюють необхiднiсть створення системи планування i управлiння пiдприiмством, здатноi швидко i ефективно реагувати на ринковi потреби.

Процес планування в максимальнiй мiрi маi передбачити всебiчне вивчення дiйсностi, тенденцiй та закономiрностей розвитку об'iкту планування та середовища його дiяльностi. Найбiльш загальною науковою основою планування е система об'iктивних економiчних законiв i, в першу чергу, закону попиту та пропонування. В планах пiдприiмства повиннi бути реалiзованi вимоги цих законiв та врахованi об'iктивнi результати макро- та мiкроекономiчного аналiзу стану та тенденцii розвитку умов господарювання [4].

Поряд з загальними принципами управлiння i планування (позаяк друге i функцiiю першого) iснують i специфiчнi принципи планування, до яких вiдносять цiльову направленiсть (цiлепокладання), системнiсть, безперервнiсть, збалансованiсть, оптимальнiсть використання ресурсiв, адекватнiсть об'iкту та предмету планування.

Найважливiшим принципом планування i: вибiр та обТСрунтування цiлей (цiлепокладання), кiнцевоi мети, результатiв дiяльностi пiдприiмства. Чiтко та зважено визначенi кiнцевi цiлi i вихiдним пунктом планування. В загальному випадку виокремлюють п'ять основних цiлей (або iх групи) пiдприiмства:

тАФ господарсько-економiчну, обумовлену вимогами забезпечення високоi ефективностi виробничоi системи, випуску суспiльне необхiдноi конкретноi продукцii;

тАФ виробничо-технологiчну, що вiдображаi основне функцiональне призначення пiдприiмства тАФ випуск певноi продукцii належноi якостi;

тАФ науково-технiчну, тобто постiйне прискорення науково-технiчного прогресу, що матерiалiзуiться в постiйному полiпшеннi продукцii i оновленнi технiчноi бази виробництва;

тАФ соцiальну тАФ якомога повнiше забезпечення потреб працiвникiв пiдприiмства в матерiальнiй та духовнiй сферах;

тАФ екологiчну тАФ забезпечення вимоги вiдтворюваностi ресурсiв та виготовлення екологiчно безпечноi (чистоi) продукцii.

Прiоритетнiсть тiii чи iншоi мети може мiнятись в залежностi вiд економiчноi полiтики держави, iсторичного перiоду, екологiчного становища в регiонi та свiтi тощо. В умовах командно-адмiнiстративноi системи з ii директивним плануванням мали зверхнiсть виробничо-технологiчнi цiлi. При переходi до ринковоi економiки, з появою пiдприiмств рiзних форм власностi, лiквiдацiiю системи жорсткого централiзованого планування цiлепокладання на пiдприiмствi стаi завданням його керiвництва. Ефективнiсть та реальнiсть планiв значною мiрою залежить вiд ступеню реалiзацii Принципу Системностi. Цей принцип вимагаi, щоб планування охоплювало всi сфери дiяльностi пiдприiмства, усi тенденцii, змiни та зворотнi зв'язки в його системi. Системний пiдхiд повинен мати мiсце щодо обТСрунтування та вирiшення планових завдань на будь-якому рiвнi управлiння. За допомогою системного аналiзу можна вiдповiсти на такi важливi питання, як: визначення цiлей та iх субординацiя, порiвняння альтернативних шляхiв та способiв досягнення л визначених цiлей, що вiдрiзняються одна вiд одноi складнiстю, термiнами реалiзацii, соцiальними наслiдками тощо.

тАв Важливою проблемою та передумовою життiздатностi планування i забезпечення його безперервностi. Принцип безперервностi означаi:

тАФ пiдтримування безперервноi плановоi перспективи, формування та перiодичну змiну горизонту планування, що залежить вiд загальних соцiально-полiтичних та економiчних передумов, темпiв науково-технiчного прогресу в галузi, тривалостi впливу управлiнських рiшень, ступеню передбачуваностi майбутнього;

тАФ взаiмопогодження довго-, середньо- та короткострокових планiв;

тАФ своiчасне корегування перспективних та поточних планiв, враховуючи початковi сигнали про зовнiшнi (регiон, економiка в цiлому) та внутрiшнi (всерединi самого пiдприiмства) змiни умов господарювання.

Однiiю iз найважливiших вимог до планових рiшень i забезпечення оптимальностi використання застосовуваних ресурсiв. Використання ресурсiв пiдприiмства повинно орiiнтуватись на потреби, умови та кон'юнктуру ринку, iнтенсифiкацiю виробництва, впровадження досягнень науково-технiчного прогресу, максимально повну реалiзацiю наявних резервiв кращого застосування предметiв та знарядь працi, органiзацii виробництва тощо.

Важливою, якiсною характеристикою плану виступаi його збалансованiсть, тобто необхiдна i достатня кiлькiсна вiдповiднiсть мiж взаiмозв'язаними роздiлами та показниками плану. Збалансованiсть являi собою визначальну умову обТСрунтованостi планiв, реальностi iх виконання. Головним ii проявом i вiдповiднiсть мiж потребами в ресурсах та iх наявнiстю.

За ринкових умов, постiйноi мiнливостi зовнiшнього i внутрiшнього середовища дiяльностi пiдприiмства вкрай важливо створити передумови для адекватноi динамiчноi збалансованостi та мобiльностi виробництва. Навiть iдеально збалансований в початковий перiод план не гарантуi, що. в процесi його виконання не виникне диспропорцiй вiд впливу рiзноманiтних чинникiв. Принцип збалансованостi вимагаi також планування ресурсного забезпечення готовностi до швидкоi та адекватноi реакцii на змiни в умовах господарювання.

Принцип адекватностi системи планування щодо об'iкту та умов його дiяльностi виходить з того, що оскiльки ринкове середовище обумовлюi постiйну мiнливiсть продукцii пiдприiмства, його виробничоi та органiзацiйноi структури, технологiй та факторiв виробництва, остiльки методи планування, показники та роздiли планiв, органiзацiя самого процесу iх розробки повиннi постiйно переглядатись, а при необхiдностi тАФ розроблюватись та застосовуватись полiпшенi або принципово новi методи та процедури планування (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Рiвень ринковоi конкуренцii та особливостi систем планування дiяльностi пiдприiмства

Таким чином, бачимо, що система планування в органiзацii маi будуватися виходячи з потреб не лише власних тАУ органiзацiйних, а й виходячи з потреб зовнiшнього середовища та тих цiльових груп на задоволення потреб яких спрямована мiсiя органiзацii

1.2 Цiлi планування в органiзацii

Якщо мiсiя завдаi загальнi орiiнтири, напрями функцiонування органiзацii, якi виражають суть ii iснування, то конкретнi кiнцевi положення, до яких прямуi органiзацiя, фiксуються у виглядi ii цiлей, тобто, кажучи iнакше, цiлi - це конкретний стан окремих характеристик органiзацii, досягнення яких являiться для неi бажаним та на досягнення котрих направлена ii дiяльнiсть.

Неможливо переоцiнити значимiсть цiлей для органiзацii планування. Вони являються вихiдною точкою планування; цiлi лежать в основi побудови органiзацiйних вiдносин; на цiлях базуiться система мотивування, яка використовуiться в органiзацii; на кiнець, цiлi являються точкою вiдлiку у процесi контролю i оцiнки результатiв працi окремих робiтникiв, пiдроздiлiв та органiзацii в цiлому.

Процес встановлення цiлей в рiзних органiзацiях проходить по-рiзному. В одних органiзацiях встановлення цiлей повнiстю централiзоване, в iнших органiзацiях може бути повна децентралiзацiя. РЖснують органiзацii, в яких процес встановлення цiлей носить промiжний мiж повною централiзацiiю i повною децентралiзацiiю характер. Кожний з даних пiдходiв маi свою специфiку, своi переваги й недолiки. Так, у випадку повноi централiзацii при встановленнi цiлей всi цiлi визначаються найвищим рiвнем керiвництва органiзацii. При такому пiдходi всi цiлi пiдпорядкованi iдинiй орiiнтацii. В той же час в цьому пiдходi i суттiвi недолiки, суть одного з них полягаi в тому, що на нижнiх рiвнях органiзацii може виникати не сприйняття цих цiлей i навiть опiр [1].

У випадку децентралiзацii в процесi встановлення цiлей приймають участь наряду з верхнiм рiвнем й низькi рiвнi органiзацii. РЖснують двi схеми децентралiзованого встановлення цiлей. При однiй - процес встановлення цiлей проходить зверху вниз. Декомпозицiя цiлей вiдбуваiться наступним чином: кожний з нижчестоящих рiвнiв в органiзацii визначаi своi цiлi, виходячи з того, якi цiлi були встановленi для бiльш високого рiвня. Друга схема припускаi, що процес встановлення цiлей проходить знизу вверх. В такому випадку нижчестоящi рiвнi встановлюють собi цiлi, якi служать основою для встановлення цiлей наступного, бiльш високого рiвня.

Як бачимо, для рiзних пiдходiв до встановлення цiлей характерне iснування суттiвих вiдмiнностей. Однак загальною вимогою до встановлення цiлей i те, що вирiшальна роль у всiх випадках повинна належати вищому керiвництву.

З точки зору логiки виконання дiй при встановленнi цiлей, можна вважати, що процес цiлеутворення в органiзацii складаiться з трьох послiдуючих одна за одною стадiй. На першiй стадii вiдбуваiться осмислення результатiв аналiзу середовища, на другiй - розробка вiдповiдноi мiсii й, на кiнець, на третiй стадii безпосередньо розробляються цiлi органiзацii [10].

Мiсiя, як основна i загальна цiль органiзацii.

Основна загальна цiль пiдприiмства - чiтко виражена причина його iснування - позначаiться як його мiсiя. Цiлi розробляються для здiйснення цiii мiсii.

Мiсiя деталiзуi статус пiдприiмства i забезпечуi напрямок i орiiнтири для визначення цiлей i стратегiй на рiзних органiзацiйних рiвнях. Формулювання мiсii пiдприiмства повинна мiстити наступне:

тАУ задача пiдприiмства з точки зору його основних послуг або товарiв, його основних ринкiв i основних технологiй;

тАУ зовнiшнi середовище по вiдношенню до фiрми, яка визначаi робочi принципи пiдприiмства;

тАУ культура органiзацii. Якого типу робочий клiмат iснуi в серединi пiдприiмства?

РЖснуi широке i вузьке розумiння мiсii. У випадку широкого розумiння мiсiя розглядаiться як констатування фiлософii, призначення i смислу iснування органiзацii. Фiлософiя органiзацii визначаi цiнностi, вiрування i принципи, у вiдповiдностi до яких органiзацiя буде здiйснювати свою дiяльнiсть. Призначення визначаi дii, якi органiзацii буде здiйснювати, i те, якого типу органiзацiiю вона маi намiр стати. Фiлософiя органiзацii рiдко змiнюiться. Що стосуiться другоi частини мiсii, то вона може змiнюватись в залежностi вiд глибини змiн, якi можуть проходити в органiзацii i в середовищi ii функцiонування.

У тому випадку, якщо маiться вузьке розумiння мiсii, вона розглядаiться як сформульоване твердження вiдносно того, для чого i за якою причиною iснуi органiзацiя, тобто мiсiя розумiiться як твердження, яке розкриваi суть iснування органiзацii, в якiй проявляiться рiзниця даноi органiзацii вiд iй подiбних. Правильно сформульована мiсiя, хоча i маi завжди загальну фiлософську суть, але обовтАЩязково несе в собi те, що робить ii унiкальною в своiму родi, i даi можливiсть охарактеризувати саме ту органiзацiю, в якiй вона була розроблена.

Цiльовий початок в дiяльностi органiзацii виникаi як вiдображення цiлей i iнтересiв рiзних груп людей, так або iнакше повтАЩязаних з дiяльнiстю органiзацii i зайнятих в процес ii функцiонування. Основними групами людей, iнтереси яких впливають на дiяльнiсть органiзацii, а вiдповiдно й повиннi бути врахованi при визначеннi ii призначення, i:

тАУ власники органiзацii, якi створюють i розвивають органiзацiю для того, щоб за рахунок привласнення результатiв дiяльностi органiзацii вирiшувати своi життiвi проблеми;

тАУ працiвники органiзацii, якi своiю працею безпосередньо забезпечують дiяльнiсть органiзацii, створення i реалiзацiю продукту i отримання ресурсiв ззовнi, якi отримують вiд органiзацii за свою працю компенсацiю i вирiшують з допомогою цiii компенсацii своi життiвi проблеми;

тАУ покупцi продукту органiзацii, якi вiддають iй своi ресурси в обмiн на продукт, i якi задовольняють за допомогою цього продукту своi потреби;

тАУ дiловi партнери органiзацii, якi перебувають з нею у формальних i неформальних дiлових вiдносинах, i якi здiйснюють для органiзацii комерцiйнi i некомерцiйнi послуги та отримують аналогiчнi послуги зi сторони органiзацii;

тАУ мiсцеве суспiльство, яке маi багатогранний змiст, взаiмодii з органiзацiiю, i це повтАЩязано в першу чергу з формуванням соцiального i екологiчного середовища дiяльностi органiзацii;

тАУ суспiльство в цiлому, в першу чергу в ролi державних iнститутiв, i яке взаiмодii з органiзацiiю в полiтичнiй, правовiй, економiчнiй та iнших сферах макрооточення, i яке отримуi вiд органiзацii частину створюваного нею багатства для забезпечення суспiльного добробуту i розвитку, плодами якого поряд з iншими членами суспiльства також користуiться й органiзацiя.

Мiсiя органiзацii повинна вiдображати iнтереси всiх вищеназваних субтАЩiктiв. Ступiнь прояву в мiсii iнтересiв кожного з даних субтАЩiктiв принципово залежить вiд того, якi розмiри маi органiзацiя, в якому вона бiзнесi, де розмiщена i т.д. найбiльш стiйке, сильне i специфiчне вплив на мiсiю органiзацii, незалежно вiд того, що органiзацiя собою являi, здiйснюють iнтереси власникiв, працiвникiв i покупцiв. Тому мiсiя органiзацii повинна бути сформульована таким чином, щоб в нiй обовтАЩязково знаходило прояв злиття iнтересiв цих трьох груп людей [11].

Мiсiя повинна розроблятися з врахуванням таких факторiв:

тАУ iсторiя фiрми, в процесi якоi розроблялася фiлософiя фiрми, формувався ii профiль i стиль дiяльностi, мiсце на ринку i т.д.;

тАУ iснуючий стиль поведiнки i спосiб дii власникiв та управлiнського персоналу;

тАУ стан середовища функцiонування органiзацii;

тАУ ресурси, якi вона може привести в дiю для досягнення своiх цiлей;

тАУ специфiчнi особливостi, якими володii органiзацiя;

тАУ добре сформульована мiсiя прояснюi те, чим являiться органiзацiя i якою вона хоче стати, а також показуi вiдмiну органiзацii вiд iнших, подiбних до неi. Для цього в супроводжувальнiй мiсiю розшифровцi повиннi бути вiдображенi наступнi характеристики органiзацii;

тАУ цiльовi орiiнтири органiзацii, якi вiдображають те, на рiшення яких задач направлена дiяльнiсть органiзацii, i те , до чого прямуi органiзацiя в своiй дiяльностi в довгостроковiй перспективi;

тАУ сфера дiяльностi органiзацii, яка вiдображаi те, який продукт органiзацiя пропонуi покупцям, i те, на якому ринку органiзацiя здiйснюi реалiзацiю свого продукту;

тАУ фiлософiя органiзацii, яка знаходить прояв в тих цiнностях i вiруваннях, якi прийнятi в органiзацii;

тАУ можливостi i засоби здiйснення дiяльностi органiзацii, якi вiдображують те, в чому сила органiзацii, в чому ii специфiчнi можливостi для виживання в довгостроковiй перспективi, яким способом i з допомогою якоi технологii органiзацiя виконуi свою роботу, якi для цього iснують know-how i технiка.

По-друге, мiсiя сприяi формуванню iднання в серединi органiзацii i створенню корпоративного духу. Це проявляiться в наступному:

тАУ мiсiя робить ясними для спiвпрацiвникiв загальну цiль, призначення iснування органiзацii. В результатi працiвники органiзацii, розумiючи ii мiсiю, як би орiiнтують своi дii в iдиному напрямку;

тАУ мiсiя сприяi тому, що працiвники можуть легше встановити iдентифiкацiю своii персони з органiзацiiю. Для тих же працiвникiв, якi iдентифiкують себе з органiзацiiю, мiсiя виступаi точкою концентрацii iх уваги при здiйсненнi своii дiяльностi;

тАУ мiсiя сприяi встановленню деякого клiмату в органiзацii, так як через неi до людей доводяться фiлософiя органiзацii, цiнностi i принципи, якi лежать в основi побудови й здiйсненнi дiяльностi органiзацii.

По-третi, мiсiя створюi можливiсть для бiльш ефективного управлiння органiзацiiю в силу того, що вона:

тАУ i базою для встановлення цiлей органiзацii, забезпечуi непротирiчнiсть набору цiлей, а також допомагаi розробцi стратегii органiзацii, встановлюючи направленiсть i допустимi границi ii функцiонування;

тАУ забезпечуi стандарти для розподiлу ресурсiв органiзацii i створюi базу для оцiнки використання ресурсiв в процесi функцiонування органiзацii;

тАУ розширюi для робiтника суть i змiст його дiяльностi i тим самим дозволяi застосовувати бiльш широкий набiр прийомiв мотивування.

Мiсiя не повинна нести в собi конкретнi вказiвки вiдносно того, що, як i якi строки слiд робити органiзацii. Вона завдаi основнi напрями руху органiзацii, реакцiю органiзацii на процеси i явища, якi протiкають в серединi та ззовнi неi. Дуже важливо, щоб мiсiя була сформульована ясно для того, щоб вона була легко зрозумiла всiм субтАЩiктам, взаiмодiючим з органiзацiiю, особливо всiм членам органiзацii. При цьому мiсiя повинна бути сформульована таким чином, щоб вона виключала можливiсть для рiзних розумiнь, але в той же час залишала простiр для творчого гнучкого розвитку органiзацii [16].

За встановленою думкою, iснуi два типи цiлей з тiii точки зору, який перiод часу потрiбен для iх досягнення. Це довгостроковi та короткостроковi цiлi. В принципi, в основi роздiлу цiлей на цi два типи лежить часовий перiод, повтАЩязаний з тривалiстю виробничого циклу. Цiлi, досягнення яких припускаiться к кiнцю виробничого циклу, - довгостроковi цiлi. Звiдси виходить, що в рiзних галузях повиннi бути рiзнi часовi промiжки для короткострокових та довгострокових цiлей. Однак на практицi звичайно короткостроковими вважаються цiлi, якi досягаються на протязi одного року, i вiдповiдно довгостроковi цiлi досягаються через два-три роки.

Роздiл на довгостроковi i короткостроковi цiлi маi принципове значення, так як цi цiлi суттiво вiдрiзняються за змiстом. Для короткострокових цiлей характерна значно бiльша, нiж для довгострокових, конкретизацiя i деталiзацiя в таких питаннях, як хто, що i коли повинен виконувати. Якщо виникаi необхiднiсть, мiж довгостроковими i короткостроковими цiлями встановлюються ще й промiжковi цiлi, якi називаються середньостроковими.

Визначення цiлей вимагаiться для кожного ключового результату, який менеджери вважають важливим для досягнення успiху. РЖснують два типа ключових результатiв: тi, якi вiдносяться до фiнансовоi дiяльностi, i тi, якi вiдносяться до показникiв стратегiчноi дiяльностi компанii.

В залежностi вiд специфiки галузi, особливостей становища середовища, характеру та змiсту мiсii в кожнiй органiзацii встановлюються своi особистi цiлi, особливi як по набору параметрiв органiзацii (бажане становище яких виступаi у виглядi загальних цiлей органiзацii), так й по кiлькiснiй оцiнцi цих параметрiв. Однак, не дивлячись на ситуацiйнiсть у виборi цiлей, видiляють чотири сфери, стосовно до яких органiзацii встановлюють своi цiлi, виходячи з своiх iнтересiв. Цими областями являються:

тАУ доходи органiзацii;

тАУ робота з клiiнтами;

тАУ потреби i добробут спiвробiтникiв;

тАУ соцiальна вiдповiдальнiсть.

Як бачимо, цi чотири сфери торкаються також iнтересiв усiх впливаючих на дiяльнiсть органiзацii субтАЩiктiв.

Найбiльш поширеними напрямками, по яким в дiлових органiзацiях встановлюються цiлi, являються наступнi:

тАУ прибутковiсть, вiдображена в показниках, типу величина прибутку, рентабельнiсть, доход на акцiю та iн.;

тАУ положення на ринку, яке описуiться такими показниками, як доля ринку, обтАЩiм продаж, вiдносна стосовно до конкурента доля ринку, доля окремих продуктiв в загальному обтАЩiмi продаж та iн.;

тАУ продуктивнiсть, яка виражаiться у витратах на одиницю продукцii, матерiалоiмностi, вiддачi з одиницi виробничих потужностей, обтАЩiмi продукцii, яку виробляють в одиницю часу;

тАУ фiнансовi ресурси, якi описуються показниками, що характеризують структуру капiталу, рух грошей в органiзацii, величину оборотного капiталу;

тАУ потужностi органiзацii, якi виражаються в цiльових показниках, що стосуються розмiру займаних площин, кiлькостi одиниць технiки та iн.;

тАУ розробка, виробництво продукту та поновлення технологii, якi описуються в таких показниках, як величина витрат на виконання проектiв, строки введення в дiю нового обладнання, строки та обтАЩiми виробництва продукту, строки введення нового продукту, якiсть продукту та iн.;

тАУ змiни в органiзацii та управлiннi, що виражаються в показниках, якi встановлюють завдання по строкам органiзацiйних змiн;

тАУ людськi ресурси, якi описують за допомогою показникiв, якi виражають кiлькiсть прогулiв, плиннiсть кадрiв, пiдвищення квалiфiкацii робiтникiв;

тАУ робота з покупцями, виражена в таких показниках, як швидкiсть обслуговування клiiнтiв, кiлькiсть скарг зi сторони покупцiв та iн.;

тАУ надання допомоги суспiльству, виражене такими показниками, як обтАЩiм благодiйностi, строки проведення благодiйних акцiй.

Короткостроковi цiлi виводяться з довгострокових, являються конкретизацiiю та деталiзацiiю довгострокових цiлей. Вони тАЬпiдпорядкованiтАЭ iм та визначають дiяльнiсть органiзацii в короткостроковiй перспективi. Короткостроковi цiлi як би встановлюють вiхи на шляху досягнення довгострокових цiлей. Саме через досягнення короткострокових цiлей органiзацiя крок за кроком рухаiться у напрямку досягнення своiх довгострокових цiлей [20].

У будь-якiй великiй органiзацii, яка маi декiлька рiзноманiтних пiдроздiлiв та декiлька рiвнiв управлiння, складаiться iiрархiя цiлей, яка представляi собою декомпозицiю цiлей бiльш високого рiвня в цiлi бiльш низького рiвня. Особливiсть iiрархiчноi побудови цiлей в органiзацii полягаi в тому, що, по-перше, цiлi бiльш високого рiвня завжди носять бiльш широкий характер i мають бiльш довгостроковий iнтервал досягнення. По-друге, цiлi низького рiвня виступають свого роду засобами для досягнення цiлей високого рiвня. РЖiрархiя цiлей в органiзацii вiдiграi дуже важливу роль, так як вона встановлюi структуру органiзацii та забезпечуi орiiнтацiю дiяльностi усiх пiдроздiлiв органiзацii на досягнення цiлей верхнього рiвня. Якщо iiрархiя цiлей побудована правильно, то кожний пiдроздiл, в процесi досягнення своiх цiлей, вносить необхiдний внесок в дiяльнiсть органiзацii по досягненню нею цiлей органiзацii в цiлому [18].

Найважливiшими цiлями для стратегiчного управлiння являються цiлi росту органiзацii. Данi цiлi вiдображують спiввiдношення темпу змiни обтАЩiму продаж та прибутку органiзацii, темпу змiни обтАЩiму продаж та прибутку по галузi в цiлому. В залежностi вiд того, яке це спiввiдношення, темп росту органiзацii може бути швидким, стабiльним або може спостерiгатися скорочення. Вiдповiдно цим темпам росту можуть встановлюватись цiлi швидкого росту, цiль стабiльного росту i цiль скорочення.

Цiль швидкого росту являiться дуже привабливою, однак й дуже складною для досягнення. Органiзацiя, якщо в неi для досягнення даноi цiлi i всi необхiднi посилання, належить вiддати перевагу саме цiй цiлi росту. Для того, щоб справитися з швидким ростом, керiвництво органiзацii повинне володiти такими якостями, як глибоке розумiння ринку, вмiння обрати найбiльш пiдходящу частину ринку й сконцентрувати своi зусилля на цiй частинi ринку, вмiння добре використовувати наявнi в органiзацii ресурси, вмiння чуйно вiдчувати хiд часу й добре контролювати у часi протiкаючи в органiзацii процеси. В разi швидкого росту органiзацii, необхiдно мати досвiдчених менеджерiв, якi вмiють ризикувати. Стратегiя органiзацii повинна бути сформульована дуже ясно.

Цiль стабiльного росту припускаi, що при ii досягненнi органiзацiя розвиваiться приблизно таким же темпом, як й галузь в цiлому. Дана цiль не припускаi експансii органiзацii, значить, що органiзацiя прагне зберегти незмiнною свою частку ринку.

Цiль скорочення ставиться органiзацiiю тодi, коли за цiлим рядом причин вона вимушена розвиватися бiльш повiльним темпом цих цiлей одна за одною.

Визначення цiлей вимагаiться для кожного ключового результату, який менеджери вважають важливим для досягнення успiху. РЖснують два типа ключових результатiв: тi, якi вiдносяться до фiнансовоi дiяльностi, i тi, якi вiдносяться до показникiв стратегiчноi дiяльностi компанii. Досягнення бажаних фiнансових показникiв являiться основою пiдтримання i покращення положення компанii на ринку в довгостроковiй перспективi. Особливi види фiнансових i стратегiчних цiлей наведенi нижче (табл. 1.2.).

Таблиця 1.2

Спiввiдношення фiнансових та стратегiчних цiлей органiзацii