11.2. Комунікаційний процес та його види

Комунікаційний процес — це процес обміну інформацією між двома і декількома людьми (працівниками) з метою використання її в управлінській діяльності.

Комунікаційний процес не можна зводити тільки до обміну інформацією. В комунікації передбачається не тільки раціональний, а й емоціональний зміст, проявляються тією чи іншою мірою осо- бистісні якості, ціннісні орієнтири всіх учасників комунікаційного процесу, сприйняття ними одне одного.

Основною метою здійснення комунікаційного процесу є забезпечення розуміння інформації, яка є предметом обміну між організацією й зовнішнім середовищем, між рівнями, підрозділами та працівниками, між різними підрозділами, а також менеджером та його робочою групою.

Процес комунікацій складається з таких елементів:

— формування, або вибір, ідеї (зародження ідей);

— кодування і вибір каналу (перетворення ідеї на повідомлення за допомогою слідів, жестів, інтонації, вибір способу передачі за допомогою телефонного чи електронного зв'язку, відео- стрічок тощо);

— передача ідеї;

— декодування (переклад символів відправника в думки отримувача);

— здійснення зворотного зв'язку (відправник і отримувач міняються).

У комунікаційних процесах постійно виникають шуми. Шуми — це те, що деформує зміст (відхилення, помилки тощо). Шуми виникають при передаванні і декодуванні повідомлень. Тому реальний комунікаційний процес — це процес із зворотним зв'язком і шумом.

Низький рівень комунікацій на підприємстві може зумовлюватися в основному міжособовими і організаційними бар'єрами.

Міжособові бар'єри виникають між конкретними особами (працівниками); організаційні бар'єри спричинені характером діяльності, побудовою та можливостями організації (підприємства).

< Назад   Вперед >
Содержание